Рішення

від 01.10.2024 по справі 212/204/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/204/24

2/212/1069/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Дехти Р.В, за участі секретаря судового засідання Колісник К.Е., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача і третьої особи ОСОБА_2 , представника відповідача Штефан Т.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», третя особа - ПЕРВИННА ПРОФСПІЛКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ПРОФСПІЛКИ ГІРНИКІВ УКРАЇНИ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

04.01.2024 Позивач ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - відповідач, АТ «Кривбасзалізрудком»), третя особа - Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі по тексту - третя особа або НПГУ) про визнання незаконним та скасування наказу №2158-к про звільнення ОСОБА_1 з посади електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування 3 розряду дільниці №15 ш. «Криворізька», згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування 3 розряду дільниці №15 ш. «Криворізька» Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»; стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Пізніше 12.03.2024 представником Позивача було уточнено позовну заяву і доповнено її вимогою про стягнення з акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь час вимушеного прогулу, що станом на 12.03.2024 становить 48 298,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 15 листопада 2023 року головою правління Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» Новак Сергієм було винесено наказ № 2158-к про звільнення ОСОБА_1 з посади електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування 3 розряду дільниці № 15 ш. «Криворізька», згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Підставою для винесення вищезазначеного наказу стало те що позивач 17 жовтня 2023 року був відсутній на роботі без поважних причин, тобто вчинив прогул.

Позивач в позовній заяві зазначає, що копію наказу № 2158-к від 15 листопада 2023 року та розрахунок нарахованих сум при звільненні він отримав 30 листопада 2023 року листом відповідача від 15 листопада 2023 року, що підтверджується поштовим конвертом та роздруківкою трекінгу листа №0505127955993.

Наказ № 2158-к від 15 листопада 2023 року Позивач вважає незаконним і таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Однією з основних ознак правомірності звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України має бути встановлення факту відсутності у працівника поважних причин відсутності на робочому місці. У жовтні 2023 року Позивач працював згідно «графіку змінності на жовтень 2023 року по дільниці № 15», підписаному начальником дільниці А. Байдою, гірничим нормувальником шахти Р. Пирогом, старшим табельником Г. Коломоєць . Згідно даного графіку змінності, позивач у жовтні 2023 року мав би відпрацювати 22 робочі дні. Перед випадком його відсутності на роботі 17.10.2023 позивач перебував на лікарняному. Позивач в позовній заяві зазначає, що керівництво відкоригувало графік, гідно якого (відкоригованого) замість 17.10.2023 він мав відпрацювати 22.10.2023, про що його поставили до відома по телефону. Тому 17.10.2023 він на роботу не вийшов.

Позивач наполягає, що звільнено його було з роботи через неприязне ставлення до нього зі сторони заступника начальника дільниці № 15 шахти «Криворізька» Євгенія Груздь, з яким вже давно він має часті конфлікти з особистих причин і який вирішив використати дану ситуацію на свою користь щоб звільнити позивача.

Крім того, Позивач стверджує, що є членом Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», що підтверджується відповідною довідкою. Підсумований облік робочого часу запроваджується на підприємстві роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, Відповідач же не погоджував графік змінності позивача з виборним органом профспілкової організації, членом якої він Позивач, а тому такий графік змінності не може вважатись належно оформленим і відповідно обов`язковим до виконання позивачем.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Ст. 149 КЗпП України передбачає, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. В даному випадку в позовній заяві зазначено, що відповідач припустився ряду порушень процедури звільнення позивача, а саме: дійшов помилкового висновку, що порушення позивачем письмового графіку змінності є порушенням трудової дисципліни; не зажадав від позивача пояснень; при обранні виду стягнення відповідач не врахував, що позивач раніше не притягався до дисциплінарної відповідальності, а також те що позивач згодом відпрацював робочу зміну у день, який в графіку змінності мав би бути вихідним, і що його в цей день роботодавець допустив до роботи, тобто визнав зміни графіку. Отже, на думку Позивача, звільнення позивача відбулось без достатніх на те підстав.

Крім того, Позивач зазначає, що відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Розрахунковим методом Позивач розрахував суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 48 298,32 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, в подальшому звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутності.

У відзиві на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 25.01.2024 Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи, що підстав для задоволення позовної заяви немає і обґрунтовуючи це наступним.

З 01.03.2019 по 15.11.2023 ОСОБА_1 працював у Відповідача на різних посадах (в т.ч. електрогазозварник, електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування) на ш. «Криворізька» (до перейменування - « Родіна »).

16.10.2023 наказом №97 і 06.11.2023 наказом №1038 Позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за прогул (відсутність на роботі протягом робочої зміни). Позивача попереджено про можливі наслідки у вигляді звільнення за прогул без поважної причини при допущенні подібних порушень в майбутньому. Однак, ознайомившись з Графіком змінності на жовтень 2023 року, про що свідчить особистий підпис Позивача, останній був відсутній на роботі без поважних причин 17.10.2023, що являється робочим днем. Вказане підтверджується поданням директора ш. «Криворізька» 08.11.2023 №1976/71-18, доповідними записками начальника дільниці №15 від 18.10.2023, старшого табельника від 18.10.2023 і витягом з табелю обліку використання робочого часу за жовтень 2023, що є додатками до спірного наказу.

На виконання ст.149 КЗпП України роботодавець зажадав порушника трудової дисципліни письмових пояснень 27.10.2023, коли ОСОБА_1 комісійно було запропоновано надати письмові пояснення причин відсутності на роботі 17.10.2023, однак від дачі письмових пояснень він відмовився, про що складено відповідний акт.

Станом на дату звільнення (наказ видано 15.11.2023) від працівника будь-яких відомостей та/або підтверджувальних поважність причин відсутності документів до роботодавця не надходило.

Своїми діями (відсутністю на роботі без поважних причин) працівник порушив п. 2.1.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» ПАТ «Кривбасзалізрудком» на 2020-2022 роки (щодо обов`язку працівника використовувати весь робочий час для продуктивної праці) та ст.139 КЗпП України (щодо зобов`язання працівників працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової дисципліни). Відповідно до положень пункту 6.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку Колективного договору АТ «Кривбасзалізрудком» на 2020-2022 роки, звільнення як дисциплінарне стягнення може бути застосоване за прогул (у тому числі за відсутність на роботі більше 3-х годин упродовж робочого дня без поважної причини).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в т.ч. відсутності на роботі більш як 3-х годин протягом робочого дня) без поважних причин. При цьому, вимоги ч.1 ст.43 КЗпП України щодо розірвання трудового договору лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), у період дії воєнного стану не застосовуються у відповідності до ч.2 ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX від 15.03.2022, тому роботодавцем (Відповідачем) на підставі ст. 147-149 КЗпП України та п. 6.1., 6.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку Колективного договору АТ «Кривбасзалізрудком» на 2020-2022 роки, було звільнено Позивача за прогул без поважних причин 15.11.2023 (в межах місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення) наказом №2158-к.

15.11.2023 ОСОБА_1 в кабінеті відділу кадрів на І поверсі адмінбудівлі ш. «Криворізька» ознайомлено з наказом про звільнення та повідомленням про розрахункові суми, запропоновано отримати трудову книжку і письмове повідомлення про розрахункові суми. Так, в.о. старшого інспектора з кадрів Г.В.Єдлічко вручила Позивачеві наказ №2158-к від 15.11.2023 про його звільнення за прогул без поважних причин та повідомлення про розрахункові суми. З наказом Позивач ознайомився і сказав, що звільнятись він не буде і поставити свій підпис в ознайомленні і отриманні наказу та повідомлення відмовився. Від отримання наказу, трудової книжки і повідомлення про розрахункові суми також відмовився. Про це складено відповідний акт (копія якого є в матеріалах справи).

У зв`язку з відмовою Позивача отримати копію наказу про звільнення, з яким він ознайомився в присутності комісії, що склала відповідний акт, трудової книжки і повідомлення про розрахункові суми - ці документи були направлені Відповідачем Позивачеві того ж дня на його електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), надану працівником, що міститься в його особовій справі (копія скрину екрану монітору на підтвердження відправлення електронною поштою кадрової служби комбінату), та на поштову адресу листом з повідомленням про вручення (згідно якого документи отримано Назаренком поштою 30.11.2023).

Відповідач наголосив, що ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом про звільнення і повідомленням про розрахункові суми в день звільнення - 15.11.2023, про що свідчить акт комісії. Окрім поштового відправлення, у зв`язку з відмовою Позивача отримати копію наказу про звільнення, з яким він ознайомився в присутності комісії, трудової книжки і повідомлення про розрахункові суми - ці документи були направлені Відповідачем Позивачеві того ж дня на його електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), надану працівником, що міститься в його особовій справі.

Крім того, Відповідач наголосив, що відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. З наказом про звільнення позивач був ознайомлений 15.11.2023, від пропозиції отримати його копію відмовився. Позов про вирішення трудового спору у справі про звільнення подано 04.01.2024, тобто з пропуском місячного строку (який сплив 15.12.2023). Відповідач наполягав, що у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк і просив застосувати місячний строк позовної давності до даного спору, який Позивачем пропущений без поважних причин.

Поважність причин відсутності на роботі Позивача 17.10.2023 спростовується Відповідачем наступним. Працівникові неодноразово протягом місяця пропонувалось надати пояснення причин своєї відсутності на роботі 17.10.2023, таким чином роботодавець намагався з`ясувати їх поважність. Однак ОСОБА_1 відмовлявся надавати такі пояснення. Тому роботодавець зробив логічний висновок про відсутність поважних причин відсутності на роботі. Відмова надати будь-які пояснення відсутності заактована комісією Відповідача на ш. «Криворізька» 27.10.2023, коли в приміщенні нарядної дільниці №15 йому запропоновано надати пояснення. Крім того, в подальшому до моменту видачі наказу про звільнення Позивачем жодних пояснень чи виправдувальних відсутність на роботі документів не надано (що підтверджується доповідними записками начальника дільниці №15 Байди А.Н. і Старшого табельника Коломоєць Г. від 18.10.2023).

Щодо версії Позивача, яка з`явилась лише в позовній заяві про те, що нібито безпосереднім керівництвом доручено не виходити на роботу 17.10.2023, натомість вийти 22.10.2023. Однак це не відповідає дійсності і спростовується наступним. З Графіком змінності на жовтень 2023 року дільниці №15 ш. «Криворізька» Позивач ознайомлений під підпис і цього не заперечує (у нього згідно графіку 17.10.2023 - робочий день). При цьому Позивач стверджує, що його керівником замінено його зміну 17.10.2023 на 22.10.2023, однак жодних підтверджувальних документів цього немає.

Відповідачем дійсно змінювався графік роботи у жовтні, що підтверджено відповідним письмовим повідомленням, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під розпис. Однак ці зміни дня прогулу не стосуються, оскільки ними робоча зміна Назаренка 31.10.2023 була відповідно до змін до графіку замінена на 22.10.2023. На всіх документах є підпис Позивача про це. Крім того, 22.10.2023 він працював, а 31.10.2023 був вихідний (хоча до змін в графіку - це був його робочий день), тому це підтверджує те, що 22.10.2023 Позивач відпрацював за 31.10.2023, а не за 17.10.2023.

Щодо погодження Графіку змінності з виборним органом профспілкової організації, членом якої являється Позивач. Тут Відповідач звернув увагу суду на те, що представником НПГУ в ш. «Криворізька» обрана мати Позивача. Не дивлячись на те, що їй неодноразово скаржились на порушення членами НПГУ трудової дисципліни - вона «всіляко» покривала свого сина, який систематично вчиняв прогули. Графік змінності дільниці №15 на жовтень 2023 вона відмовилась погоджувати, про що 28.09.2023 складено відповідний акт. Даний випадок відмови в погодженні графіків змінності даним представником НПГУ є непоодиноким, з цього приводу керівництво дільниць шахти зверталось до керівництва НПГУ для вирішення цього питання. Крім того, порушивши графік змінності, з яким Позивач ознайомився під підпис, і вчинивши прогул, не має сенсу посилатись на не погодження цього графіку профспілкою, оскільки він з ним ознайомлений, погодився його виконувати і виконував до 17.10.2023 і після прогулу, він ознайомлений зі змінами до нього тощо (не висуваючи вимог щодо погодження НПГУ). Крім того, зазначений графік погоджено Профспілкою металургів і гірників України ПАТ «Кривбасзалізрудком», членами якої є 99% складу дільниці (надалі по тексту - ПМГУ).

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволені з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, в подальшому подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що з 01.03.2019 по 15.11.2023 ОСОБА_1 працював у Відповідача на різних посадах (в т.ч. електрогазозварник, електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування) на ш. «Криворізька» (до перейменування - « Родіна »).

17.10.2023 Відповідач був відсутній на роботі без поважних причин. Це підтверджується поданням директора ш. «Криворізька» від 08.11.2023 №1976/71-18, доповідними записками начальника дільниці №15 від 18.10.2023, старшого табельника від 18.10.2023 і витягом з табелю обліку використання робочого часу за жовтень 2023.

На виконання ст.149 КЗпП України Відповідач 27.10.2023 ОСОБА_1 запропонував надати письмові пояснення причин відсутності на роботі 17.10.2023, однак від дачі письмових пояснень він відмовився, про що складено відповідний комісійний акт. До моменту звільнення (протягом місяця) будь-яких відомостей та/або підтверджувальних поважність причин відсутності документів до роботодавця не надходило.

Відсутністю на роботі без поважних причин Відповідач порушив трудову дисципліну. Керуючись п. 6.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку Колективного договору АТ «Кривбасзалізрудком» на 2020-2022 роки, звільнення як дисциплінарне стягнення може бути застосоване за прогул (у тому числі за відсутність на роботі більше 3-х годин упродовж робочого дня без поважної причини).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в т.ч. відсутності на роботі більш як 3-х годин протягом робочого дня) без поважних причин. При цьому, вимоги ч.1 ст.43 КЗпП України щодо розірвання трудового договору лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), у період дії воєнного стану не застосовуються, тому роботодавцем (Відповідачем) на підставі ст. 147-149 КЗпП України та п. 6.1., 6.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку Колективного договору АТ «Кривбасзалізрудком» на 2020-2022 роки, було звільнено Позивача за прогул без поважних причин 15.11.2023 (в межах місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення) наказом №2158-к.

15.11.2023 ОСОБА_1 в приміщенні кабінету відділу кадрів на І поверсі адмінбудівлі ш. «Криворізька» ознайомлено з наказом про звільнення і отримання трудової книжки і письмового повідомлення про розрахункові суми. З наказом Позивач ознайомився, але від підпису в отриманні наказу, трудової книжки і повідомлення про розрахункові суми також відмовився. Про це складено відповідний акт.

У зв`язку з відмовою Позивача отримати копію наказу про звільнення, з яким він ознайомився в присутності комісії, що склала відповідний акт, трудової книжки і повідомлення про розрахункові суми - ці документи були направлені Відповідачем Позивачеві того ж дня на його електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), надану працівником, що міститься в його особовій справі (скрин екрану монітору на підтвердження відправлення електронною поштою кадрової служби комбінату), та на поштову адресу листом з повідомленням про вручення (згідно якого документи отримано Назаренком поштою 30.11.2023).

Твердження позивача про те, що він ознайомився з наказом про звільнення лише 30.11.2023 судом оцінюється критично, оскільки Позивача комісійно ознайомили з наказом, запропонували його отримати, але він, прочитавши його, відмовився від цього, сам позбавивши себе такої можливості. Тому обов`язок роботодавця ознайомити працівника з наказом, вручити його копію і повідомлення про розрахункові суми суд вважає виконаним.

Судом також встановлено, що 17.10.2023 року Позивач дійсно був відсутній на робочому місці. Поважність своєї відсутності останній пояснив тим, що керівництво відкоригувало графік, гідно якого (відкоригованого) замість 17.10.2023 він мав відпрацювати 22.10.2023, про що його поставили до відома по телефону. Тому 17.10.2023 він на роботу не вийшов. Однак пояснити хто саме і назвати прізвище того, хто йому телефонував він суду не зміг. Натомість Відповідачем надано суду письмові докази (з підписом Позивача в т.ч.) що Відповідачем дійсно змінювався графік роботи у жовтні, цими змінами робоча зміна Назаренка 31.10.2023 була відповідно до змін до графіку замінена на 22.10.2023. На всіх документах є підпис Позивача про це. Крім того, 22.10.2023 він працював, а 31.10.2023 був вихідний (хоча до змін в графіку - це був його робочий день), тому це підтверджує те, що 22.10.2023 Позивач відпрацював за 31.10.2023, а не за 17.10.2023. Крім того, при наданні Позивачеві можливості надати письмові пояснення своєї відсутності, він таким правом не скористався і протягом майже місяця від прогулу до звільнення свою відсутність на роботі роботодавцеві ніяк не пояснив. Тому суд критично ставиться до тверджень ОСОБА_1 з приводу поважності причин своєї відсутності на роботі 17.10.2023.

Щодо посилання Позивача на те, що роботодавцем з нього не витребувано пояснень, то вони на думку суду не відповідають дійсності, т.я. ОСОБА_1 27.10.2023 запропоновано надати письмові пояснення причин відсутності на роботі, однак він відмовився. Навіть, якщо припустити, що він розгубився, або, як наполягає Позивач, цього не було, він мав можливість аж до дня звільнення 15.11.2023 направити такі пояснення поштою тощо. В даному випадку, суд дійшов висновку, що Позивачеві пояснити було нічого і обґрунтувати поважність своєї відсутності він не зміг і не забажав. Тому суд вважає, що роботодавець виконав обов`язок, покладений на нього ст.149 КЗпП України, зажадавши від порушника письмових пояснень.

Щодо непогодження графіків змінності профспілковим органом, суд погоджується з доводами Відповідача, що порушивши графік змінності, з яким Позивач ознайомився під підпис, і вчинив прогул, посилатись на не погодження цього графіку профспілкою як на підставу його не обов`язковості до виконання або не дійсності не можна, оскільки Позивач з ним ознайомлений, погодився його виконувати і виконував до 17.10.2023 і після прогулу, він ознайомлений зі змінами до нього тощо (не висуваючи вимог щодо погодження НПГУ). Крім того, судом встановлено дійсно факт прогулу Позивача 17.10.2023, після чого останній ще працював по вказаному графіку, тому факт його не погодження профспілкою не спростовує факту прогулу Позивача, за який його правомірно звільнено.

Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд дійшов наступних висновків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, Провадження № 14-47цс21 зазначає, що частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Тобто підстави для стягнення середнього заробітку є виключно у випадку визнання звільнення не законним і поновлення на роботі працівника. Тобто у зв`язку з тим, що вимога позивача про поновлення на роботі не підлягає задоволенню - як похідна від неї не підлягає задоволенню також вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На думку Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Отже умовою стягнення середнього заробітку є позбавлення працівника можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Однак прогул Позивач вчинив свідомо, тому підстав для поновлення його на роботі і визнання наказу про звільнення не законним немає.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст.2,36,40,41 КЗпП України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в т.ч. відсутності на роботі більш як 3-х годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем дійсно вчинено діяння, передбачене п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, а саме прогул без поважних причин.

Виходячи із наведених вимог закону, у роботодавця було повне право звільнити його у встановленому законом порядку. При цьому, відповідачем дотримано процедуру звільнення за порушення трудової дисципліни.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом №2158-к від 17.11.2023 Позивача було звільнено за прогул без поважних причин.

За змістом ч.3 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю, які вимагають від роботодавця отримати попередню згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на розірвання трудового договору не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Таким чином, вищенаведеним повністю підтверджується факт, що АТ «Кривбасзалізрудком» мало всі законні підстави для звільнення Позивача за прогул без поважних причин і дотрималось встановленої законом процедури звільнення.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено ст. 12 ЦПК України.

На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів на спростування доводів представника відповідача, позивач та представник позивача в суді не заявляли суду про неналежність або ж недопустимість наданих відповідачем доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

За таких обставин суд дійшов висновку, що звільнення позивача згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулось відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, а отже, відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування наказу №2158-к про звільнення ОСОБА_1 з посади електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування 3 розряду дільниці №15 ш. «Криворізька», згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування 3 розряду дільниці №15 ш. «Криворізька» Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат».

У зв`язку з викладеним суд вважає, що доводи позивача щодо неправомірності дій відповідача при його звільненні не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Суд також зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, які є похідними від вимоги про поновлення на роботі, а тому самостійного обґрунтування судом мотивів залишення їх без задоволення не потребують.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в позові, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.3,10,11,76-81,82,89,209,229,258-259,263-265,273 ЦПК України, ст.ст.40,235 КЗпП України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», третя особа - ПЕРВИННА ПРОФСПІЛКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ПРОФСПІЛКИ ГІРНИКІВ УКРАЇНИ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про поновлення на робот - залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2024 року.

Суддя: Р. В. Дехта