Ухвала

від 01.10.2024 по справі 363/2515/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"01" жовтня 2024 р. Справа № 363/2515/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі головуючої судді Дьоміної О.П., за участю секретаря судового засідання Ходасевич Д.К., розглянувши заяву представника позивача адвоката Томіної О.В. про закриття провадження по справі за позовом ТОВ «ВЕЛЕСДОБРОБУТ», що подана представником позивача адвокатом Томіною О.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг та судових витрат, у зв`язку з їх задоволенням відповідачкою після пред`явлення позову та стягнення понесених позивачем витрат,

ВСТАНОВИВ:

27.05.2024 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява у якій позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг в розмірі 20685,59 грн., з яких: 15883,85 грн. послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових території, 2191,03 грн. послуги з теплопостачання, 2610,71 грн. послуги охоронця, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмір 3000 грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.06.2024 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

23.07.2024 року до суду від представника позивача адвоката Томіної О.В. надійшла заява про уточнення позовних вимог в якій представник позивача, у зв`язку із погашення відповідачкою у повному обсязі заборгованості просила суд стягнути з ОСОБА_1 лише витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмір 3 000 грн.

01.10.2024 року до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про відмову позивача від позову та закриття провадження по справі унаслідок задоволення відповідачкою вимог позивача після пред`явлення позову та стягнення з відповідачки, понесених позивачем судових витрат. Зазначила, що наслідки відмови від позову та закриття провадження по справі, які передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України їй відомі та зрозумілі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась про день, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, поважності причин неявки не повідомила.

Дослідивши заяву представника позивача, суд дійшов наступного висновку:

Так, ст. 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 62 ЦПК України встановлено перелік документів, що підтверджують повноваження представників. Так, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені зокрема і довіреністю юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Так, до позовної заяви додано ордер серії АІ №1601636 від 24.04.2024 року, яким уповноважено адвоката Томіну О.В. на представництво ТОВ «ВЕЛЕСДОБРОБУТ» у Вишгородському районному суді Київської області, Київському апеляційному суді, Верховному Суді та який видано на підставі договору про надання правової допомоги за №24/04/24 від 24.04.2024 року. Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Стаття 1 ЦПК України зазначає, що цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших, визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При застосуванні тієї чи іншої норми процесуального права суд повинен виходити із комплексного та ґрунтовного аналізу норм права загалом.

Так, діючим ЦПК України чітко розмежовано стадії: відкриття провадження у справі, підготовче провадження, розгляд справи по суті, зупинення і закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо.

Стаття 49 ч. 2 п. 1 ЦПК України зазначає, що позивач вправівідмовитися відпозову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Як убачається із заяви представника позивача адвоката Томіної О.В. від 01.10.2024 року, остання відмовилася від позову, просила суд закрити провадження у справі, у зв`язку із повним погашенням заборгованості відповідачкою в добровільному порядку, після пред`явлення позову до суду. Крім того просила суд стягнути з відповідачки на користь позивача, понесені позивачем судові витрати. Вбачається, що заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг відповідачкою сплачена вже після звернення позивача в суд з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст.206ЦПК України - позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 3 ст.206ЦПК України - у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно доп.4ч.1ст.255ЦПК України-суд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Приймаючи до уваги, що представник позивача відмовилась від позову, посилаючись на те, що відповідачкою була погашена заборгованість після подачі позову до суду, а тому суд вважає за необхідне прийняти відмову від позову та закрити провадження по справі.

Що стосується вимог представника позивача про стягнення з відповідачки судового збору та витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи, що відповідачка задовольнила вимоги позивача після пред`явлення ним позову до суду, у відповідності до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, який сплачений позивачем під час звернення до суду з даним позовом.

В той же час, ч. 1 ст.142ЦПК передбачено, що у разівизнання позовувідповідачем допочатку розглядусправи посуті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову. Оскільки відповідачка визнала позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, шляхом добровільного погашення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, то з неї підлягає стягненню на користь позивача половина сплаченого позивачем судового збору, а решта поверненню з державного бюджету.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача, понесених витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. суд зазначає про наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі за №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Заявлена сума на правову допомогу в розмірі 3 000 грн. підтверджується, наданими суду доказами: договором про надання правової допомоги №24/04/24 від 24.04.2024, що укладений між АО «Правовий шлях» та ТОВ «Велесдобробут»; додатком №1 до договору про надання правової допомоги від 24.04.2024; актом №22/05/24 від 22.05.2024 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору про надання правової допомоги від 24.04.2024; платіжною інструкцією за №1680 від 23.05.2024 року про сплату ТОВ «Велесдобробут» за адвокатські послуги згідно акту №22/05/24 від 22.05.2024 року у розмірі 10 000 грн.

В той же час позивач просить стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Отже, судом встановлено, що з боку позивача дійсно понесені судові витрати на правничу допомогу, позивач просить стягнути з відповідачки зазначені витрати в розмірі 3000 грн., таким чином, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Оскільки позивачем надано суду докази щодо витрат понесених позивачем на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., при цьому, враховуючи відсутність будь-яких заперечень зі сторони відповідачки, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що вказані судові витрати підлягають відшкодуванню з відповідачки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 13, 62, 64, 137, 140, 270, 353, 257, 260, 353, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача адвоката Томіної О.В. від 01.10.2024 року задовольнити.

Прийняти відмову представника ТОВ «ВЕЛЕСДОБРОБУТ» - адвоката Томіної О.В. від позову в справі за позовом ТОВ «ВЕЛЕСДОБРОБУТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Закрити провадження у справі за позовом ТОВ «ВЕЛЕСДОБРОБУТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Повернути ТОВ «ВЕЛЕСДОБРОБУТ», ЄДРПОУ 41035066, адреса: Київська обл., м. Вишгород, пров. Квітковий, 2-Б, оф. 21, з державного бюджету 50 % судового збору, що становить 1 514 грн., сплаченого при поданні позову за платіжною інструкцією за №263 від 23.05.2024 року, отримувач ГУК у Київ.обл/Вишгород. міс/22030101, код отримувача 37955989, рахунок отримувача: НОМЕР_1 , призначення платежу 101 41035066, судовий збір за позовом ТОВ «ВЕЛЕСДОБРОБУТ» Вишгородський районний суд Київської області.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь ТОВ«ВЕЛЕСДОБРОБУТ» (код ЄДРПОУ 41035033, р/р НОМЕР_2 в Київське ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Київ) 1514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування решти судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЕСДОБРОБУТ» (код ЄДРПОУ 41035033, р/р НОМЕР_2 в Київське ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Київ) витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуюча суддя О.П. Дьоміна