Постанова

від 25.09.2024 по справі 727/5718/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року місто Чернівці справа №727/5718/21

провадження №22-ц/822/627/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Височанської Н.К.,

Суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.

секретар: Факас А.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Парк Тауер», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, виконавчий комітет Чернівецької міської ради, Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Чернівецька міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парк Тауер» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парк Тауер», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Чернівецької міської ради про скасування дозволу на виконання будівельних робіт, скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва та знесення самочинного будівництва, головуючий в суді першої інстанції суддя Чебан В.М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОК «ЖБК «Парк Тауер», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Чернівецької міської ради про скасування дозволу на виконання будівельних робіт, скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва та знесення самочинного будівництва.

Свої вимогипозивачка мотивувала тим, щона підставі державного акту на право власності на землю серії І-ЧВ № 003135 від 01 вересня 1997 року вона є власником земельної ділянки площею 0,0805 га, а також розміщеного на ній триповерхового із мансардним поверхом садибного житлового будинку, загальною площею 573,30 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

На суміжній земельній ділянці, кадастровий номер 7310136300:25:002:1091, площею 0,2252 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури за адресою:

АДРЕСА_1 , відповідач ОК «ЖБК «Парк Тауер» розпочав будівництво багатоповерхового житлового будинку.

Будівництво здійснюється на підставі містобудівних умов та обмежень, для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 », затвердженого наказом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 13 серпня 2020 року № 718-МУО, та дозволу на виконання будівельних робіт № ЧВ 012201106541, виданого 06 листопада 2020 року Інспекцієюдержавногоархітектурно-будівельного контролюЧернівецької міської ради.

Зазначала, що вказане будівництво здійснюється з порушенням державних будівельних норм, її прав та інтересів як власника сусіднього житлового будинку та земельної ділянки. Забудовником ЖБК «Парк Тауер» не дотримано мінімальних відстаней від об`єкта будівництва до її земельної ділянки і житлового будинку, а саме порушено вимоги примітки 1 пункту 6.1.22 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». Відповідно до пунктів 1, 2 містобудівних умов та обмежень гранично допустима висотність будинку, що будується ОК «ЖБК «Парк Тауер», складає 36,5 метрів, а поверховість 8 поверхів. Відповідно до вказаних норм ДБН відстань від нового будівництва до її земельної ділянки повинна складати не менше 15 м, а до найближчої стіни її будинку повинна дорівнювати висоті нового будівництва, тобто 36,5 м.

По факту відстань від нового будівництва до межі належної їй земельної ділянки становить 2,25 м, а відстань до найближчої стіни її житлового будинку орієнтовно 8,70 м.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила:

- визнати незаконним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт

від 06 листопада 2020 року № ЧВ 012201106541, виданий Інспекцією архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради ОК «ЖБК «Парк Тауер» на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 ;

- скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на

АДРЕСА_1 », затверджені наказом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради

від 13 серпня 2020 року № 718-МО;

- зобов`язати ОК «ЖБК «Парк Тауер» знести за свій рахунок самочинне будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямШевченківського районного суду м. Чернівці від 06 вересня 2023 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 задоволеночастково.

Скасованомістобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на

АДРЕСА_2 », затверджені наказом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради

від 13 серпня 2020 року за № 718-МО.

Визнанонезаконним таскасованодозвіл на виконання будівельних робіт від 06 листопада 2020 року № ЧВ 012201106541, виданий Інспекцією архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської радиОК «ЖБК «Парк Тауер»на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на вулиці Щербанюка О., 53 у м. Чернівці.

У задоволенні решти позовних вимогвідмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Парк Тауер» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував, що зона Ж-3, де будується спірний об`єкт будівництва, на який видані оспорювані містобудівні умови та обмеження, є зоною багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови, відтак будівництво відповідає затвердженій містобудівній документації міста Чернівці.

Суд першої інстанції, визнаючи, що як спірна забудова, так і наявна забудова позивача відноситься до зони Ж-3 (багатоповерхова квартирна житлова та громадська забудова), тим не менш скасовує містобудівні умови за відсутності на те підстав, чітко визначених законодавством.

Крім того, судом при ухваленні оскаржуваного рішення про скасування містобудівних умов та обмежень не враховано, що останні містять розділ під назвою «містобудівні умови та обмеження», що визначає вимоги до гранично допустимої висоти будівлі; максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки; відстаней від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; мінімально допустимих відстаней від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд.

Також судом не взято до уваги ту обставину, що в даному випадку розроблявся не новий квартал, а містобудівні умови та обмеження видавалися в межах конкретної земельної ділянки, тому посилання позивача на порушення примітки 1 П.6.1.22.ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» при видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є безпідставним.

Крім того, судом першої інстанції не враховано той факт, що не погоджуючись із рішенням Чернівецької міської ради від 27 березня 2014 року за №1171 щодо затвердження містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівців» ОСОБА_1 звернулася із позовом до Чернівецького окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування вказаного вище рішення в частині поміщення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3, а також зобов`язання Чернівецької міської ради розглянути питання про внесення змін до Генерального плану міста та схеми зонування території м.Чернівці щодо поміщення земельної ділянки, площею 0,0805 га на АДРЕСА_1 в зону житлової забудови з буквено-цифровим індексом Ж-1.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №600/3900/2і-а, залишеним в силі Сьомим апеляційним адміністративним судом та Верховим Судом, ОСОБА_1 в позові відмовлено повністю.

З приводу застосування судом першої інстанції роз`яснень ДП «Містопроект», як підставу для задоволення позовної вимоги щодо скасування містобудівних умов та обмежень, то вони не можуть бути застосовані при визначені законності видачі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, оскільки не відповідають чинному законодавству у сфері будівельної діяльності та суперечать правовим висновкам, які викладені Верховним Судом в постановах, що стосуються подібних правовідносин.

Судом першої інстанції під час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення, не були враховані та не залучені до участі у справі особи, які вклали кошти у будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзивіна апеляційнускаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Вказала, що в апеляційній скарзі невірно зазначено висновок Великої Палати Верховного Суду, оскільки він має інше формулювання, а саме: «Отже, на підставі наведених вище положень частини п`ятої статті 29Закону №3038-VI та пункту 2.4 Порядку № 109 єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні». Таким чином, апелянт умисно замінив слово «відмови» на «скасування» і перекрутив висновок касаційної інстанції на потрібний йому лад.

Вказує, що позивачем може оскаржуватись містобудівна документація, оскільки її права та інтереси порушуються будівництвом, що здійснюється у відповідності до містобудівних умов та обмежень, які не враховують державних будівельних норм і правил, зокрема щодо відстаней до вже наявної суміжної забудови.

Зауважує, що вона в позові не оспорює містобудівні умови та обмеження з підстав невідповідності намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації (генеральному плану м. Чернівці), а з підстав неврахування при їх видачі щодо мінімальних відстаней від нового будівництва до належної їй садибної забудови (житлового будинку) та присадибної земельної ділянки, визначених приміткою 1 пункту 6.1.22 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», що призвело до грубого порушення її прав та інтересів.

В оспорюваних містобудівних умовах і обмеженнях вказані тільки протипожежні відстані від нового будівництва до існуючих будівель і споруд.

В розділі «мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд» містобудівних умов та обмежень взагалі відсутнє посилання на необхідність дотримання мінімальних нормативних відстаней до існуючих будівель і споруд, передбачених ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», який на цей час є основним актом, який визначає будівельні норми і вимоги до будівництва.

Враховуючи те, що таких вимог не було визначено як вихідних даних, архітектором (проектувальником) й не було їх враховано при проектуванні будівництва по АДРЕСА_2 , що призвело до порушення законних прав та інтересів власника будинків і споруд, прилеглих до ділянки забудови позивачки ОСОБА_1 , а тому такі містобудівні умови та обмеження підлягають скасуванню.

Забудовник ЖБК «Парк Тауер» здійснює нове будівництво багатоквартирного будинку на земельній ділянці, на якій ніколи не було багатоквартирної забудови, навпаки, на суміжних ділянках розміщувались і знаходяться по цей час саме будинки садибного типу, в т.ч. й садибна забудова ОСОБА_1 .

Знаходження садибної забудови ОСОБА_1 в зоні Ж-3 жодним чином не свідчить, що її садибний житловий будинок не зберігається (підлягає знесенню) і наявність цієї забудови, як і присадибної земельної ділянки, не враховується при плануванні нової багатоповерхової забудови.

Звертає увагу суду на ту обставину, що ДП «ДІПРОМІСТО» є розробником ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», в якій міститься примітка 1 пункту 6.1.22, а тому його роз`яснення щодо застосування таких норм (конкретної примітки в конкретній (даній) ситуації) має юридичне значення для об`єктивного вирішення цієї справи.

Суд першої інстанції правомірно відхилив висновок експерта ОСОБА_2 , оскільки такий висновок суперечить іншим матеріалам справи, які в сукупності дають обґрунтовані підстави стверджувати, що вимоги примітки 1 пункту 6.1.22 ДБН Б.2.2-12:2019 при проектуванні та будівництві будинку по АДРЕСА_1 не дотримані.

Доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість судового рішення є безпідставними.

Рух справи

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці 06 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парк Тауер», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Чернівецької міської ради про скасування дозволу на виконання будівельних робіт, скасування містобудівних умов та обмежень, для проектування об`єкта будівництва та знесення самочинного будівництва задоволено частково.

Скасовано містобудівні умови та обмеження, для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_2 », затверджені наказом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 13 серпня 2020 року за № 718-МО.

Визнано незаконним та скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт від 06 листопада 2020 року № ЧВ 012201106541, виданий Інспекцією архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парк Тауер» (ЄДРПОУ 43147095) на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Повний текст рішення складено 11 вересня 2023 року.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОК «ЖБК «Парк Тауер» задоволеночастково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 вересня 2023 року у частині задоволенихпозовних вимог ОСОБА_1 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким узадоволенні цихпозовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.У решті рішення суду першої інстанціїзалишено без змін.Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Повний текст постанови складено 17 листопада 2023 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

ПостановуЧернівецького апеляційного суду від 15 листопада 2023 рокускасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа надійшла з Верховного Суду до Чернівецького апеляційного суду 10 червня 2024 року.

11 червня 2024 року ухвалою апеляційного суду призначено справу до розгляду на 26 червня 2024 року.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Межі розгляду справи

Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга містить доводи незгоди з рішенням суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог.

Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не оспорюється, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено,що ОСОБА_1 є власницею садибного житлового будинку та земельної ділянкиплощею 0,0805га,кадастровий номер7310136300:25:002:1072,з цільовимпризначенням длябудівництва іобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка)за адресою: АДРЕСА_1 т.1 а.с.21-24).

На суміжній земельній ділянці кадастровий номер 7310136300:25:002:1091, площею 0,2252 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури за адресою:

АДРЕСА_1 , відповідачемОК «ЖБК «Парк Тауер»запроектовано та ведеться будівництво багатоповерхового житлового будинку.

13 серпня 2020 року за №718-МУО наказом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради були затверджені містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.30-31).

Відповідно до пунктів 1, 2 Містобудівних умов та обмежень поверховість будинку складає 8 поверхів, а його висота 36,5 м.

В пункті 4 передбачені протипожежні відстані та зазначено, що слід врахувати нормативні вимоги ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.2.2.-9:2018 «Громадські будинки і споруди. Основні положення», ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд» нормативні розриви (побутові, протипожежні, санітарні, тощо) та вимоги інших будівельних норм, державних стандартів, норм і правил.

З експертного звіту щодо розгляду проектної документації на будівництво багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , виданого філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Чернівецькій області 02 жовтня 2020 року №26-0529-20 вбачається, що проектна документація по спірному будівництву розроблена згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням вимог щодо міцності, надійності та довговічності об`єкту будівництва, його експлуатаційної безпеки, у тому числі вимог з питань створення умов для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших мало мобільних груп населення та інженерного забезпечення, санітарного благополуччя населення, екології, пожежної безпеки, енергозбереження (т.2 а.с.30-31).

06 листопада 2020 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю ЖБК «Парк Тауер» був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт № ЧВ 012201106541 (т.1 а.с.92).

Як вбачається з викопіювання з Генерального плану м.Чернівців, затвердженого рішенням 26 сесії міської ради IV скликання від 04.11.2004р. №562, що будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ) віднесені до території житлової садибної забудови (т.1 а.с.105).

Відповідно до містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівці», затвердженої рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27.03.2014 року №1171, в складі якої розроблено план зонування території міста, земельна ділянка по АДРЕСА_2 знаходиться на території житлової багатоповерхової забудови (Ж-3 зона багатоповерхової квартирної забудови та громадської забудови).

Вказане рішення сесії міської ради щодо коригування генерального плану міста було оскаржено ОСОБА_1 в судовому порядку. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення 48 сесії міської ради VI скликання від 27.03.2014 року №1171 «Про затвердження містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівців» у частині приміщення земельної ділянки площею 0,0805 га по АДРЕСА_1 в зону багатоповерхової квартирної забудови та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3 та зобов`язання Чернівецьку міську раду розглянути питання про внесення змін до генерального плану м.Чернівців відмовлено (т.3 а.с.58-60, т.4 а.с.9-99).

Відповідно до висновку № 06 судової будівельно-технічної експертизи

від 18 січня 2023 року, відстань від об`єкта будівництва по АДРЕСА_2 до земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 складає 2,25 м, а найменша відстань до стіни її ж садибного житлового будинку 8,65 м-8,70 м-8,73 м.

При будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 не дотримано вимоги примітки 1 п. 6.1.22 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

У виданих містобудівних умовах та обмеженнях не врахована примітка 1 п. 6.1.22 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

При будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 забудовником дотримані протипожежні відстані до житлового будинку ОСОБА_1 (т.5 а.с.231-248).

ОСОБА_1 неодноразово зверталася до уповноважених органів з відповідними зверненнями щодо перевірки відповідності містобудівних умов та обмежень, а також дозволу на виконання будівельних робіт нормам ДБН.

Листом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 02 листопада 2020 року №К-6555/0-04/01 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівці», затвердженої рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27.03.2014 року №1171, в складі якої розроблено план зонування території міста, земельна ділянка по АДРЕСА_2 знаходиться на території житлової багатоповерхової забудови (Ж-3 зона багатоповерхової квартирної забудови та громадської забудови). В містобудівних умовах та обмеженнях №718-МУО на проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудинковими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 » вказано, що під час проектування врахувати вимоги ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд» нормативні розриви (побутові, протипожежні, санітарні, тощо) та вимоги інших будівельних норм, державних стандартів, норм і правил (т.1 а.с.69-70).

Листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 30 листопада 2020 року №К-298/18-01/11, адресованим ОСОБА_1 , повідомлено, що відповідно до містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівці» поруч з земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 відсутні квартали житлової садибної забудови, що зберігаються. Крім того, на спірне будівництво розповсюджуються вимоги ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», підрозділ «Багатоквартирна забудова», відповідно до пункту 6.1.24 якого мінімальні розміри житлових кварталів та внутрішньоквартальних просторів у групах житлових будинків, кварталів визначаються вимогами інсоляції та протипожежними вимогами (т.1 а.с.50-51).

Аналогічна відповідь дана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 30 листопада 2020 року №К-294/18-01/11 (т.1 а.с.71-73).

Листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 30 листопада 2020 року №К-298/18-01/11 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для анулювання дозволу на виконання будівельних робіт та роз`яснено право на звернення до суду (т.1 а.с.74-75).

З відповіді Державного підприємства Державний інститут проектування міст «Містопроект» від 29 березня 2021 року №225/12-1 вбачається, що планом зонування міста спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 відноситься до зони Ж-3, тобто зони переважно багатоповерхової житлової забудови, регламент щодо поверховості будинків відноситься тільки до нової (проектованої) забудови. Існуюча забудова, яка не відповідає регламенту зонінгу, дійсно отримує статус невідповідності, однак згідно п.1.5.5 плану зонування більшість об`єктів із статусом невідповідності можуть використовуватись надалі без встановлення терміну приведення цих об`єктів до відповідності з містобудівними регламентами. Вказаний термін встановлюється тільки для об`єктів нерухомості, подальше існування та експлуатація яких створює загрозу життю і здоров`ю людей, а також природному та історико-культурному середовищу. Оскільки існуючий садибний житловий будинок, розташований в зоні багатоповерхової житлової забудови, таких загроз не створює, він може функціонувати невизначено довго, а нова (проектована) забудова повинна здійснюватись з дотриманням державних будівельних норм щодо розривів між різними видами будинків згідно ДБН Б.2.2.-12:2019 (т.1 а.с.103-104).

Також за скаргою ОСОБА_1 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю була проведена перевірка дотримання ЖБК «Парк Тауер» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт, за наслідками якої був складений акт від 10.12.2021 р. за №49 про відсутність порушень вимог законодавства (т.3 а.с.105-117).

Щодо клопотання про закриття провадження у справі

11 вересня 2024 року адвокат Пустовіт І.Я. в інтересах відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парк Тауер» звернулася до апеляційного суду із клопотанням про закриття провадження у справі.

Посилалася на те, що вказана справа не може розглядатись в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом спору у цій справі є містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_2 », затверджені наказом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 13 серпня 2020 року за №ЧВ012201106541, виданий Інспекцією архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парк Тауер» на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 . Тобто предметом спору є правомірність рішень органу місцевого самоврядування та державного органу, прийнятих ними як суб`єктами владних повноважень при здійсненні передбачених законом функцій щодо видачі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та дозволу на виконання будівельних робіт.

Як убачається зі змісту позовної заяви, звернення до суду ОСОБА_1 обґрунтувала порушенням її права на безпечні умови проживання, оскільки об`єкт будівництва, на який видані спірні МУО та дозвіл, знаходиться у безпосередній близькості від належного їй на праві власності житлового будинку, а тому будівництво спірного об`єкта поруч з її житловим будинком, яке, як вважає ОСОБА_1 , здійснюється з порушенням встановлених будівельних норм, може призвести до погіршення стану несучих конструкцій житлового будинку (розвитку тріщини та появи нових), порушення норм інсоляції.

При цьому, між Позивачем як фізичною особою та Відповідачами відсутній будь-який спір про право власності чи інше речове право на земельну ділянку чи інші об`єкти нерухомого майна, а також у Позивача відсутній будь-який господарський, цивільний чи інших приватний інтерес у відносинах з Відповідачами, зокрема щодо запроектованого об`єкта будівництва або земельної ділянки, на якій такий об`єкт будується.

Таким чином, у справі, яка переглядається, предметом спору є перевірка законності рішень суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їх владних управлінських функцій.

Вважає, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до компетенції адміністративного суду.

13 вересня 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Загарія О.Д. спрямував до суду заперечення на клопотання, в якому просив клопотання про закриття провадження у справі залишити без задоволення.

Вказав, що спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які на думку позивача, порушують її право як власника і користувача житлового будинку, за захистом якого вона звернулась.

Вважає, що визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини другоїстатті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей6,124,125 Конституції Україниіз застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Згідно з частиною першоюстатті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є, зокрема захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 7 частини першоїстатті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Водночас, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов:

1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій;

2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій;

3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.

Схожі підходи було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 815/1568/16 та від 5 грудня 2018 року у справі № 804/3091/18 та Верховним Судом у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 809/78/16, від 22 вересня 2019 року у справі № 824/2393/15-а, від 11 листопада 2020 року у справі № 826/14406/18, від 29 серпня 2022 року у справі № 560/4501/20, від 13 лютого 2023 року у справі № 461/3634/17 та від 30 березня 2023 року у справі № 640/13008/20.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина першастатті 19 ЦПК України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 згідно поданого позову просила:

- визнати незаконним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт

від 06 листопада 2020 року №ЧВ 012201106541, виданий Інспекцією архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради ОК «ЖБК «Парк Тауер» на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 ;

- скасувати містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на

АДРЕСА_1 », затверджені наказом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради

від 13 серпня 2020 року № 718-МО;

- зобов`язати ОК «ЖБК «Парк Тауер» знести за свій рахунок самочинне будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 .

Своє звернення до суду ОСОБА_1 обґрунтовувала порушенням свого приватного, а не публічного інтересу права мирного володіння та користування належним їй на праві приватної власності майном, яке на її думку, порушується в силу недотримання забудовником норм ДБН, що може призвести до руйнування її будинку.

Вказувала, що внаслідок протиправних дій органу місцевого самоврядування, який з порушенням вимог закону затвердив містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, ОК «ЖБК «Парк Тауер» здійснює забудову суміжної з позивачкою земельної ділянки з порушенням вимог законодавства.

Тобто, з огляду на зміст позовних вимог та їх обґрунтування, предметом спору та мету, яку прагне досягти позивачка, головним чином є не скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та рішення органу місцевого самоврядування, яким вони затвердженні, а зобов`язання забудовника відновити стан земельної ділянки, на якій вже здійснено будівництво.

Крім цього, позивач заявила вимогу про знесення будівництва, яка розглядається в цивільному судочинстві і яка тісно пов`язана з вимогами про визнання незаконним та скасування містобудівних умов та обмежень, а також дозволу на виконання будівельних робіт.

Отож, оскільки за своїм суб`єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, і його слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 809/78/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 826/14406/18, на які заявник посилається у касаційній скарзі.

Також до подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29 серпня 2022 року у справі № 560/4501/20, від 13 лютого 2023 року у справі № 461/3634/17, від 30 березня 2023 року у справі № 640/13008/20, від 18 січня 2024 року у справі № 420/11337/23.

Крім цього, слід вказати, що ухвалою Чернівецького окружного адміністративного судувід 28 травня 2021 року клопотання представників Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Парк Тауер", про закриття провадження в справі задоволено повністю.

Закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача юридична особа Обслуговуючий кооператив "Житлово - будівельний кооператив "Парк Тауер", про скасування дозволу на виконання будівельних робіт.

Суд у своїй ухвалі прийшов до висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у справі підлягає закриттю, оскільки спір у цій справі має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, адміністративний суд вже висловив свою думку з приводу юрисдикції даного спору, а тому колегія суддів вважає недоцільним допускати спори та конфлікти щодо юрисдикції даної справи.

Отже, колегія суддів вважає, що клопотання Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Парк Тауер" не підлягає до задоволення, оскільки відсутні підстави для закриття провадження у цивільній справі з підстав, визначених пунктом 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до законодавства містобудівні умови та обмеження повинні містити вимоги щодо мінімально допустимих відстаней від об`єкта, що проектується, до існуючих будинків та споруд. В оскаржуваних містобудівних умовах та обмеженнях не вказані відстані до існуючого суміжного садибного будинку, який належить ОСОБА_1 . Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані ОК ЖБК «Парк Тауер» з порушенням вимог законодавства, зокрема не врахована примітка 1 до пункту 6.1.22 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» щодо відстані між будинками, а тому підлягають скасуванню.

Враховуючи той факт, що суд дійшов висновку про необхідність скасування містобудівних умов та обмежень, на підставі яких розроблялась проектна документація, а в подальшому видавався дозвіл на виконання будівельних робіт, наявні підстави і для скасування дозволуна виконання будівельних робіт від 06 листопада 2020 року № ЧВ 012201106541, що виданий Інспекцією архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради ОК «ЖБК «Парк Тауер»на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно достатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно ст.16 ЦК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.

Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2022 року у справі № 285/6579/21 (провадження № 61-8174св22) зазначив, що у ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідача, чинність або дійсність укладеного правочину, про правомірність, ефективність способу захисту порушеного права, оскільки порушеного права немає.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) розпочато провадження у справі, належним позивачем. Брак права на позов у матеріальному розумінні матиме наслідком ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права в особи обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (пункт 7.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20)).

Колегія суддів вважає, що позивач не довів свого порушеного права. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб чи завдати шкоди довкіллю. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (частини перша-п?ята статті 319 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому шкоди.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до частини першої статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (стаття 104 ЗК України).

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначеніЗаконом України «Про регулювання містобудівної діяльності»(далі також -Закон №3038-VI).

Згідно частини першоїстатті 16 Закону №3038-VIпланування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Частинами першою тадругою статті 17 цього Законувизначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 18 Закону №3038-VIвстановлено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці (частини перша і друга статті 18).

За частиною 1статті 19 вказаного Законудетальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (стаття 25 Закону №3038-VI). Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва (стаття 26 цього ж Закону).

Отже, генеральний план, план зонування, детальний план є актами містобудівної документації на місцевому рівні. При цьому генеральному плану населеного пункту, як основному виду містобудівної документації на місцевому рівні, мають відповідати план зонування населеного пункту та детальний план.

Містобудівні умови та обмеження мають відповідати генеральному плану та плану зонування, а у разі відсутності плану зонування - також детальному плану.

У даній справі встановлено, що рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27.03.2014 року №1171 була затверджена містобудівна документація «Коригування генерального плану міста Чернівці», в складі якої розроблено схему зонування території м.Чернівці. Як спірну земельну ділянку по АДРЕСА_1 , так і земельну ділянку позивачки поміщено в зону багатоповерхової забудови квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3.

Вказане рішення сесії міської ради щодо коригування генерального плану міста було оскаржено ОСОБА_1 в судовому порядку. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постановою Верховного Суду від 27 лютого 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення 48 сесії міської ради VI скликання від 27.03.2014 року №1171 «Про затвердження містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівців» у частині приміщення земельної ділянки площею 0,0805 га по АДРЕСА_1 в зону багатоповерхової квартирної забудови та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3 та зобов`язання Чернівецьку міську раду розглянути питання про внесення змін до генерального плану м.Чернівців відмовлено.

Колегією суддів встановлено, що наміри забудови спірної земельної ділянки відповідають положенням містобудівної документації на місцевому рівні, а саме - Генеральному плану міста Чернівці, з урахуванням рішення про його коригування, плану зонування. Вказана земельна ділянка належала до земель житлової та громадської забудови, і на ній, відповідно до положень містобудівної документації, передбачалось розміщення багатоквартирної житлової забудови, що й було вказано ЖБК «Парк Тауер» при зверненні за отриманням містобудівних умов як намір забудови.

За таких обставин є безпідставними доводи позивачки про те, що спірна забудова здійснюється в зоні садибної забудови.

Колегія суддів погоджується з тим, що будинок позивачки відноситься до садибного житлового будинку і цільове призначення земельної ділянки, яка належить позивачці, не змінювалося. Проте, відповідно до Генерального плану міста Чернівців даний будинок знаходиться в кварталі багатоповерхової квартирної забудови.

Згідно з частиною першоюстатті 29 Закону №3038-VIосновними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови та завдання на проектування.

За приписами пункту 8 частини першоїстатті 1 Закону № 3038-VIмістобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №809/721/18, від 10.10.2019 у справі №260/1499/18, від 20.02.2020 у справі №813/52/13-а, від 14.08.2020 у справі №826/14568/15.

У даній справі виникнення спору обумовлено незгодою позивачки з діями Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в частині неврахування прим.1 пункту 6.1.22ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», зокрема, щодо відстані від об`єкту будівництва до її земельної ділянки та житлового будинку.

Такі доводи є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на нормах законодавства.

Так, процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначає стаття 29 Закону №3038-VI, згідно з частиною 5 якої передбачено, що містобудівні умови та обмеження повинні містити, зокрема, мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд.

У даній справі 13 серпня 2020 року ЖБК «Парк Тауер» були видані містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 .

Відповідно до пунктів 1, 2 Містобудівних умов та обмежень поверховість будинку складає 8 поверхів, а його висота 36,5 м.

В пункті 4 передбачені протипожежні відстані та зазначено, що слід врахувати нормативні вимоги ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.2.2.-9:2018 «Громадські будинки і споруди. Основні положення», ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд» нормативні розриви (побутові, протипожежні, санітарні, тощо) та вимоги інших будівельних норм, державних стандартів, норм і правил.

Отже, в оспорених містобудівних умовах та обмеженнях є посилання на державно-будівельні норми щодо нормативних розривів.

Представник позивачки в судовому засіданні посилався на те, що містобудівні умови та обмеження всупереч вимогам законодавства не містять цифрового визначення показника мінімально допустимих відстанів від об`єкту, який проектується, до існуючого будинку позивачки.

Щодо вимог до наявності цифрових визначень показників унаданих третій особі Містобудівних умовах та обмеженнях,які позивачка вважає підставою для скасування останніх, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд висловив правову позицію по вказаному питанню у постанові від 04 лютого 2020 року в справі №826/9713/18.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що «вказані вимоги слід вважати дотриманими під час видачі містобудівних умов та обмежень шляхом зазначення про подальше визначення таких показників відповідно до Генерального плану міста, майбутньої проектної документації "згідно з чинним законодавством", "відповідно до нормативно-правових актів", "в установленому чинним законодавством порядку", "урахувати законні інтереси та вимоги".

Вказане формулювання є доречним, зважаючи на те, що стадія отримання вихідних даних в силу приписів частини 5статті 26 Закону №3038-VIпередує стадії розроблення та затвердження проектної документації, а тому такі дані містять лише стислу інформацію щодо законодавчих вимог до параметрів та техніко-економічних показників об`єкта будівництва,про дійсні наміри забудовника, є описовими. Адже характеристика об`єкта будівництва визначається не містобудівними умовами та обмеженнями, а подальшою проектною документацією. Тому конкретизація параметрівбудівництвасаме у цифровому вигляді в даній стадії формування документаціїзаконодавчо безпосередньо не передбачена».

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №640/3277/19. На думку Верховного Суду, висловлену у цій постанові, таке формулювання є доречним, зважаючи на те, що стадія отримання вихідних даних, якими є містобудівні умови та обмеження, в силу приписівчастини 5статті 26 Закону №3038-VIпередує стадії розроблення та затвердження відповідної проектної документації, а тому такі вихідні дані містять лише стислу інформацію щодо законодавчих вимог до параметрів та техніко-економічних показників об`єкта будівництва, про дійсні наміри забудовника та є описовими. Оскільки характеристика об`єкта будівництва визначається не містобудівними умовами та обмеженнями, а складеною у подальшому проектною документацією, то конкретизація параметрів будівництва у цифровому вигляді на даній стадії формування документації законодавчо безпосередньо не передбачена (п.38, 39).

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність в оспорюваних Містобудівних умовах та обмеженнях конкретних даних, розрахунків та числових показників у випадку спірних правовідносин не може свідчити про порушення чинного законодавства України та бути підставою для їх скасування.

Надаючи оцінку доводам позивача про неврахування примітки 1 до пункту 6.1.22 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», колегія суддів зазначає наступне.

Вказаний пункт ДБН та примітка знаходяться в розділі ДБН Б.2.2-12:2019 «Багатоквартирна забудова». Як вбачається з даного розділу, що практично до кожного пункту є примітка. Отже певна примітка стосується конкретного пункту розділу «Багатоквартирна забудова».

Пункт 6.1.22 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» передбачає, що при плануванні територійнових кварталів з периметральною забудовою допускається зменшувати розриви між будинками до однієї висоти вищого будинку за умов розміщення в перших поверхах приміщень громадського призначення, з дотриманням вимог пожежної безпеки, норм інсоляції та освітленості житлових приміщень.

Отже, даний пункт ДБН стосується забудови нових кварталів. У даній справі розроблявся не новий квартал, а містобудівні умови та обмеження видавалися в межах конкретної земельної ділянки, тому посилання позивача на порушення будівельних норм і правил є безпідставними. Фактично заповнювався внутрішньо квартальний простір.

Якщо аналізувати примітку 1 до вказаного пункту, то вона передбачає наступне: «При розміщенні багатоквартирних житлових будинків поверховістю від 4 поверхів до 8 поверхів суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань від фасадів багатоквартирного будинку, що зводиться, до меж земельних ділянок садибних будинків слід приймати не менше 15 м, а до стіни найближчого садибного будинку не менше висоти будинку, що зводиться…».

На думку колегії суддів дана примітка стосується забудови багатоповерхових будинків нового кварталу суміжно (поруч) з кварталомсадибної забудови. Тобто новий квартал багатоповерхової забудови, який лише зводиться, має бути відділений відстанню від кварталу садибної забудови, який був зведений раніше і який зберігається і надалі, що дорівнює висоті першого багатоповерхового будинку від першого приватного будинку.

Квартал садибної забудови це забудова, що сформована індивідуальними чи зблокованими житловими будинками. Отже, окремо стоячий житловий будинок садибного типу не є кварталом садибної забудови.

У дані справі встановлено, що позивачці на праві власності належить будинок садибного типу. Він розташований в зоні багатоповерхової забудови.

З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на неврахування при видачі містобудівних умов та обмежень примітки 1 до пункту 6.1.22 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», оскільки вона в даному випадку не застосовується.

Колегія суддів критично відноситься до висновку №06 судової будівельно-технічної експертизи від 18 січня 2023 року в частині неврахування містобудівними умовами та обмеженнями примітки 1 до пункту 6.1.22 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», оскільки як було зазначено вище, даний пункт ДБН та його примітка стосується забудови нового кварталу суміжно з кварталом садибної забудови.

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку не йде мова про забудову нового кварталу, а лише будувався один багатоповерховий будинок в існуючому забудованому кварталі (заповнювався внутрішньоквартальний простір). І крім цього, відсутній квартал садибної забудови, а є лише окремий житловий будинок садибного типу.

Суд першої інстанції даних вимог не врахував і прийшов до помилкового висновку про незаконність містобудівних умов та обмежень.

В той же час відстань між житловими будинками передбачена п.6.1.20 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», відповідно до якого відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будівлями слід приймати на основі розрахунків інсоляції та освітленості, а також у відповідності з нормами протипожежнихвимог (розділ 15).

Крім цього, пунктом 6.1.24 ДБН Б.2.2-12:2019 передбачені мінімальні розміри житлових кварталів та внутрішньоквартальних просторів. Так, мінімальні розміри житлових кварталів та внутрішньоквартальних просторів у групах житлових будинків, кварталів визначаються вимогами:інсоляції та освітленості житлових приміщень, забезпечення відстані між фасадами (довгими сторонами) з вікнами протилежно розташованих будинків не менше 15 м при забудові до 4 поверхів, 20 м при забудові більшої поверховості (побутовий розрив) та протипожежними вимогами.

Отже, відстань між будинками будь-якого типу повинна бути такою, щоб не порушувалися вимоги інсоляції та освітленості, а також протипожежні вимоги. Вказівка в п.6.1.24 ДБН на забезпечення відстані між фасадами (довгими) сторонами з вікнами протилежно розташованих будинків не менше 15 м при забудові до 4 поверхів і 20 м при забудові більшої поверховості (побутовий розрив) стосується будинків, що знаходяться довгими сторонамипротилежно одиннавпроти другого (наприклад, один багатоповерховий будинок напроти іншого). У справі, що переглядається, спірний багатоквартирний будинок та будинок позивачки не знаходяться навпроти один одного, а розташовані по одній лінії дороги. Крім цього, спірні будинки від дороги розташовані на різній відстані і навіть короткою стороною (торцями) вони не знаходяться один навпроти іншого.

Відповідно до висновку № 06 судової будівельно-технічної експертизи

від 18 січня 2023 року при будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 забудовником дотримані протипожежні відстані до житлового будинку ОСОБА_1 .

Що стосується інсоляції та освітленості, то позивач належними та допустимими доказами не довів їх порушення. Позовні вимоги не містять посилань на порушення інсоляції з підтвердженням цих обставин належними доказами, а тому ці вимоги не були предметом дослідження у справі.

За такихобставин колегіясуддів вважає,що вимогимістобудівних умовта обмеженьв частинінормативних розривів від об`єкта, що проектується, до існуючих будинків та споруд є дотриманими, що свідчить про відсутність порушених прав та законних інтересів позивачки.

З матеріалів справи також вбачається, що проектна документація на будівництво багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 пройшла експертизу, за наслідками якої був складений експертний звіт 02 жовтня 2020 року.

Відповідно до п. 9.1.1 ДСТУ 8907:2019 «Настанови щодо організації проведення експертизи проектної документації на будівництво», затвердженої наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 15 жовтня 2019 року №311експертний звіт щодо розгляду проектної документації на будівництво за всіма необхідними напрямками підтверджує її відповідність законодавству України у сфері будівництва, будівельним нормам і правилам, та нормативним документам, вихідним даним на проектування, а також техніко-економічні (технічні) показники та її готовність до затвердження (схвалення) замовником.

Матеріалами справи також встановлено, що за скаргою позивача інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю була проведена перевірка дотримання ЖБК «Парк Тауер» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт, за наслідками якої був складений акт від 10 грудня 2021 року за №49 про відсутність порушень вимог законодавства. Дана обставина також вказує на відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , наданих ОК ЖБК «Парк Тауер».

Крім цього, слід зазначити, що відповідно до пункту 23 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду №698, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 19 серпня 2015 року, за результатами планової або позапланової перевірки головний інспектор будівельного нагляду, який проводив перевірку, складає акт перевірки.

Згідно пункту 29 Порядку №698, у разі виявлення головним інспектором будівельного нагляду під час проведення перевірки порушення, відповідальність за яке встановлена законом, складається протокол про правопорушення за формою, встановленою Мінрегіоном. У разі виявлення головним інспектором будівельного нагляду під час проведення перевірки порушення, яке може бути усунуто, видається припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з пунктом 32 Порядку №698, якщо рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі неможливості усунення виявлених порушень.

Отже, вказаним Порядком передбачено вжиття інших заходів реагування на виявлені порушення, у тому числі внесення припису про їх усунення, зупинення дії рішення. Порушення у сфері містобудівної діяльності саме по собі не є достатньою та безумовною підставою для скасування рішень. За змістом Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду обов`язковими умовами для скасування рішення є наявність порушення на час проведення перевірки та неможливість його усунення.

Однак, позивачка вдалася до крайнього заходу у вигляді скасування містобудівних умов та обмежень, виданих третій особі, хоча вказанаправова норма дозволяє усунути порушення вимог містобудівного законодавства, в разі їх встановлення, шляхом виконання припису.

Наведені норми вказують на те, що належним розглядом обґрунтованого звернення фізичної чи юридичної особи про порушення їх прав, визначених законодавством, об`єктом нагляду під час виконання ним повноважень у сфері містобудівної діяльності, є саме проведення уповноваженим органом перевірки, за наслідками якої викладені у зверненні обставини можуть бути підтверджені, або виявлено відсутність викладених заявником порушень.

В разі виявлення під час такої перевірки порушень суб`єктом містобудування, уповноваженим органом складаються протокол або припис, які створюють правові наслідки саме для суб`єктів містобудування.

Щодо фізичної чи юридичної особи, яка направила звернення про порушення її прав, визначених законодавством, об`єктом нагляду під час виконання ним повноважень у сфері містобудівної діяльності, - свідченням належного забезпечення прав такої особи у спірних правовідносинах є повідомлення уповноваженим органом вказаної особи про наслідки проведеної перевірки.

Колегія суддів вважає, що отримання такого повідомлення позивачкою від інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яким доведено до відома про проведену перевірку і її результати вказує на відсутність в діях Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради будь-яких порушень прав та інтересів позивача.

В разі ж наявності порушень порядку проведення перевірки або незгоди з результатами такої перевірки, позивачка могла оскаржити до суду результати такої перевірки.

Представник позивачки в суді апеляційної інстанції неодноразово посилався на відповідь Державного підприємства Державний інститут проектування міст «Містопроект» від 29 березня 2021 року №225/12-1 (т.1 а.с.103-104). Проте, колегія суддів вважає, що дана відповідь не суперечить встановленим обставинам. Зокрема, в даній відповіді роз`яснено, що нова (проектована) забудова повинна здійснюватись з дотриманням державних будівельних норм щодо розривів між різними видами будинків згідно ДБН Б.2.2-12:2019. У даній відповіді не зазначений конкретний пункт вказаних ДБН. Як зазначено вище, нормами ДБН передбачені відстані між житловими будинками, які слід приймати на основі розрахунків інсоляції та освітленості, а також у відповідності з нормами протипожежних вимог

При розгляді справи в апеляційному суді колегія суддів з`ясовувала у представника позивачки, які саме права порушенні недотриманням, на її думку, норм ДБН при будівництві нового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .

Свій інтерес позивачка обґрунтовувала тим, що вона є власницею земельної ділянки та побудованого на ній житлового будинку, що розташовані по АДРЕСА_1 . Департамент містобудування та земельних відносин Чернівецької міської ради, надаючи Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , діяв усупереч її інтересам, оскільки не врахував примітку 1 пункту 6.1.22ДБН Б.2.2-12:2019, а саме не врахував відстаней між будинком, будівництво якого планується та її приватним житловим будинком.

У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2020 року у справі №826/14568/15 зазначено, що «надання уповноваженим органом містобудівних умов та обмежень дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після їх отримання вона матиме право розпочати будівництво на земельній ділянці, якщо для цього не буде законних перешкод.

Не виключено, що й інші особи теж можуть мати законний інтерес щодо цієї земельної ділянки. Для цього суди мали з`ясувати про який інтерес осіб, що звернулись до суду, йдеться. З`ясування цього питання передує наданню судом правової оцінки оскаржуваним діям відповідача.

В контекстізавдань адміністративногосудочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Водночас, за змістомРішення Конституційного Суду України від1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Крім того, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивачів.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Для відкриття провадження у справі недостатньо лише суб`єктивного твердження позивачів, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому».

Позивачкою не доведено обставин, якими вона обґрунтовує порушення своїх прав у цій справі, зокрема, що спірне будівництво загрожує пошкодженням та руйнацією її будинку, внаслідок обмеження доступу сонячного світла до нього, створення загроз у випадку пожежі, а також внаслідок попадання на її подвір`я будівельного чи іншого сміття.

Саме по собі будівництво новобудови в безпосередній близькості від її будинку, не свідчить про порушення її прав на безпечні умови проживання або негативний вплив будівництва на експлуатацію її будинку, за відсутності відповідних доказів цих обставин.

Колегія суддів вважає, що доводи позивачки є абстрактними, без жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваних дій відповідача щодо видачі спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивачки, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачкою не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

До аналогічного висновку в аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд постанові від 14 серпня 2020 року у справі №826/14568/15, від 21 грудня 2022 року у справі 725/4115/20.

Встановлення за наслідками судового розгляду обставин, що свідчать про відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості, є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Вимога про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт є похідною від позовної вимоги про правомірність видачі містобудівних умов та обмежень. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовної вимоги про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, то відповідно і у вимозі про скасування дозволу на виконання будівельних робіт слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Висновки апеляційногосуду зарезультатами розглядуапеляційної скарги

Згідно ст. 376 ЦПКпідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 06 вересня 2023 року в частині задоволення позову слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст.368,374, 376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОбслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парк Тауер» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06 вересня 2023 рокув частині задоволення позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парк Тауер», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Чернівецької міської ради про скасування дозволу на виконання будівельних робіт, скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2024 року.

Головуючий: Н.К. Височанська

Судді: І.Н. Лисак

І.М. Литвинюк