Постанова

від 19.09.2024 по справі 926/3300/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2024 р. Справа №926/3300/21

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк б/н від 17.06.2024

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 05.06.2024, суддя Дутка В.В., повний текст ухвали складено 06.06.2024

про передачу справи на розгляд іншого суду

у справі №926/3300/21

за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, м.Київ

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю Естейт Селлінг, м.Дніпро Дніпропетровська область

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю Місто Естейт, м.Дніпро Дніпропетровська область

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович, м.Дніпро Дніпропетровська область

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів державний реєстратор Верхівцевської міської ради Хабло Костянтин Олександрович, м.Верхівцеве Дніпропетровської області

про визнання права іпотекодержателя, визнання протиправними та скасування рішень про припинення іпотеки та обтяжень нерухомого майна, звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст позовних вимог

09.08.2021 Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (далі - ТОВ "Естейт Селлінг") та товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Естейт" (далі - ТОВ "Місто Естейт") про:

-визнання протиправними та скасування рішень про припинення іпотеки й обтяжень нерухомого майна, які вчинені державним реєстратором Верхівцевської міської ради Діпропетровської області Хабло К.О.;

-визнання за АТ КБ "ПриватБанк" права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна (об?єктів нерухомого майна (нежитлових будівель);

-звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на об?єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі) реєстраційні номери № 747812273101 (м. Чернівці, вул. В.Чкалова, 34е), № 747959073101 (м. Чернівці, вул. В.Чкалова, 34з), № 750881373101 (м. Чернівці, вул. В.Чкалова, 34і), № 750382873101 (м. Чернівці, вул. В.Чкалова, 34д) та № 747458273101 (м. Чернівці, вул. В.Чкалова, 34ж).

Позов мотивовано тим, що 05.02.2013 та 26.05.2015 АТ КБ "ПриватБанк" (банк) та ТОВ "Естейт Селлінг" (позичальник) укладено договори за № 2Е005Г та за № DNTFLOK06629, за змістом яких банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит.

Зобов?язання за вказаними кредитними договорами забезпечуються договорами іпотеки за № DNTFLOK06629/DІ91 від 01.03.2016, за № DNTFLOK06629/DІ92 від 01.03.2016, за № DNTFLOK06629/DІ93 від 02.03.2016, за № DNTFLOK06629/DІ94 від 02.03.2016 та за № DNTFLOK06629/DІ95 від 03.03.2016, які укладені між ТОВ "Естейт Селлінг" (іпотекодавець) та АТ КБ "ПриватБанк" (іпотекодержатель).

11.09.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В.М. (як державним реєстратором) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об?єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі) реєстраційні номери № 747812273101 (м. Чернівці, вул. В.Чкалова, 34е), № 747959073101 (м. Чернівці, вул. В.Чкалова, 34з), № 750881373101 (м. Чернівці, вул. В.Чкалова, 34і), № 750382873101 (м. Чернівці, вул. В.Чкалова, 34д) та № 747458273101 (м. Чернівці, вул. В.Чкалова, 34ж).

На підставі постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 в справі № 926/1390/20, якою скасовано вищевказані рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідач-1 звернувся до державного реєстратора Верхівцевської міської ради Діпропетровської області Хабло К.О. про припинення обтяжень на об?єкти нерухомого майна.

Таким чином, позивач вважає незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню рішення державного реєстратора Верхівцевської міської ради Діпропетровської області Хабло К.О. про припинення обтяження № 59225155 (дата державної реєстрації 10.07.2021); № 59224567 (дата державної реєстрації 10.07.2021); № 59224103 (дата державної реєстрації 10.07.2021); № 59224906 (дата державної реєстрації 10.07.2021); № 59223767 (дата державної реєстрації 10.07.2021) та рішення про припинення іпотеки № 59225043 (дата державної реєстрації 10.07.2021), № 59224394 (дата державної реєстрації 10.07.2021); № 59223952 (дата державної реєстрації 10.07.2021); № 9224730 (дата державної реєстрації 10.07.2021) та рішення № 59223517 (дата державної реєстрації 10.07.2021), оскільки такі рішення порушують законні права та інтереси АТ КБ "ПРИВАТБАНК", як іпотекодержателя спірного нерухомого майна.

Крім того, позивач посилається на те, що 21.07.2021 у процесі моніторингу відомостей у Державному реєстрі прав співробітниками АТ КБ "ПРИВАТБАНК" виявлено, що 20.07.2021 державним реєстратором Товарницькою А.А. внесено запис про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресами: Чернівецька область, м. Чернівці, вулиця Чкалова В., буд. 34е, 34з, 34і, 34д, 34ж за ТОВ "Місто Естейт".

Позивач правовою підставою позову зазначає ст. ст. 3, 6, 7, 9, 12, 23, 33, 41 Закону України «Про іпотеку».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05.06.2024 справу №926/3300/21 передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи № 904/1938/22 про банкрутство ТОВ «Естейт Селлінг».

Ухвала мотивована положеннями ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та тим, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 904/1938/22 про банкрутство ТОВ «Естейт Селлінг», а тому розгляд цієї справи № 926/3300/21 має відбуватись у межах справи про банкрутство.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі АТ ПриватБанк просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Чернівецької області, у зв`язку з порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Місцевим господарським судом не наведено існування матеріально-правового зв`язку між заявленими в справі позовними вимогами АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Місто Естейт» та майном ТОВ «Естейт Селлінг», впливу спору на розмір або склад ліквідаційної маси ТОВ «Естейт Селлінг».

Зазначає, що результат розгляду позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» не впливає та не може вплинути на майнові права боржника ТОВ "Естейт Селлінг", адже не відбувається поновлення, визнання або припинення його прав.

Вважає, що місцевим господарським судом безпідставно застосовано ст. 20 ГПК України та ст. 7 КузПБ, а тому відсутні підстави для передачі справи на розгляд іншого суду (Господарського суду Дніпропетровської області).

Узагальнені заперечення ТОВ «Естейт Селлінг» (відповідача-1)

Відповідач-1 подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без задоволення.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу, відповідач-1 посилається на те, що ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» є власником 32,36% ТОВ «МІСТО ЕСТЕЙТ» якому спірне майно передане у власність як внесок, до статутного капіталу.

Відповідно до ч. 1 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства - усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Таким чином, ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» є власником корпоративних прав ТОВ «МІСТО ЕСТЕЙТ», які підлягають оцінці, в залежності від вартості майнових активів підконтрольного товариства.

Відповідач-1 вважає, що в цьому випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК», може звернути стягнення на майнові активи ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», що вплине на вартість корпоративних прав та суттєво вплине на ліквідаційну масу товариства в сторону зменшення.

Таким чином, на думку відповідача-1, позов банку про звернення стягнення на предмети іпотеки є майновим, а відповідачем є саме ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», що дає підстави для передачі справи за підсудністю на підставі ст. 7 Кодексу України з питань банкрутства

Інші учасники справи не скористалися своїм правом, яке передбачене ст.263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк б/н від 17.06.2024 на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 05.06.2024 про передачу справи на розгляд іншого суду у справі №926/3300/21. Ухвалою суду від 23.07.2024 ухвалено здійснювати розгляд справи №926/3300/21 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 271 ГПК України вказана апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду в справі розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про передачу справи на розгляд іншого суду, а предметом апеляційного перегляду - наявність/відсутність підстав для передачі справи на розгляд іншого суду.

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частини перша, друга статті 4 ГПК України).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).

Частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20).

За приписами частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (з 21.10.2019 введено в дію КУзПБ).

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.

Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника.

При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та кореспондуючими цій нормі правилами статті 7 КУзПБ.

Судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 28.07.2022 у справі № 904/1938/22 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Естейт Селлінг» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, код ЄДРПОУ 38529727).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у справі № 904/1938/22 ТОВ «Естейт Селлінг» визнано банкрутом та введено ліквідаційну процедуру.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною третьою статті 7 КУзПБ встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).

У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

При цьому, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не лише з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а й надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20)).

У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» є власником 32,36% ТОВ «МІСТО ЕСТЕЙТ» якому спірне майно передане у власність як внесок, до статутного капіталу.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК», може звернути стягнення на майнові активи ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», що вплине на вартість корпоративних прав та суттєво вплине на ліквідаційну масу товариства в сторону зменшення.

Таким чином спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом не наведено існування матеріально-правового зв`язку між заявленими в справі позовними вимогами АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Місто Естейт» та майном ТОВ «Естейт Селлінг», впливу спору на розмір або склад ліквідаційної маси ТОВ «Естейт Селлінг».

КУзПБ розширив юрисдикційнсть господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.

Системний аналіз змісту приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.

Цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року в справі № 910/21981/16, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Таким чином, враховуючи, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 904/1938/22 про банкрутство ТОВ «Естейт Селлінг», розгляд цієї справи № 926/3300/21 повинен здійснюватися в межах справи про банкрутство.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про передачу справи № 926/3300/21 за встановленою територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області у провадженні якого перебуває справа № 904/1938/22 про банкрутство ТОВ «Естейт Селлінг».

Також, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування судового рішення, а тому відхиляються судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 статті 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).

Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ця справа підлягає розгляду відповідно до правил територіальної підсудності Господарським судом Дніпропетровської області в провадженні якого перебуває справа № 904/1938/22 про банкрутство ТОВ «Естейт Селлінг».

Отже, судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали дотримано приписи процесуального закону, що регулюють передачу справи на розгляд суду за правилами територіальної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані вище обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк б/н від 17.06.2024 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Чернівецької області від 05.06.2024 залишенню без змін.

Розподіл сум судового збору, пов`язаного з поданням апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду справи згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк б/н від 17.06.2024 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 05.06.2024 у справі №926/3300/21 залишити без змін.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

СуддіБонк Т.Б.

Якімець Г.Г.