Постанова

від 03.09.2024 по справі 910/17223/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2024 р. Справа№ 910/17223/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 03.09.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ТРАНС-ГРУП»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 28.02.2024 (повний текст складено 11.03.2024)

у справі № 910/17223/23 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ТРАНС-ГРУП»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

про стягнення 1 118 235, 75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ТРАНС-ГРУП» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про стягнення 1 118 235,75 грн, з яких: 1 094 896,46 грн страхового відшкодування, 12 810,29 грн пені та 10 529,00 грн 3% річних на підставі Закону України "Про страхування" та статей 525, 530, 625, 979, 988 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 910/17223/23 в позові відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду доказів виконання його працівником правил перевезення, розміщення або кріплення вантажу та Інструкцій викладених у додатку № 2 та додатку № 3 до зазначеного договору, а відтак позивач не виконав вимоги договору страхування та додатків до нього щодо необхідності довготривалої зупинки автомобіля лише на спеціально обладнаній стоянці для автомобільних перевізників, або стоянці під охороною. Отже, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ТРАНС-ГРУП» звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нову постанову, яким якою позовні вимоги ТОВ «ВЕСТ-ТРАНС-ГРУП» задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме: - пункт 1 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності встановлення у мотивувальній частині рішення переліку обставин, що є предметом доказування у справі; частину 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи; статтю 86 Господарського процесуального кодексу України щодо правил оцінки доказів; пункти 2, 3, 4, 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України щодо мотивованості судового рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд неправильно встановив перелік обставин, що підлягають встановленню у даній справі. Так, за доводами скаржника причина припинення руху вантажного автомобіля не була пов`язана з будь-яким із видів відпочинку водія, який у вказаний період не міг вільно розпоряджатися своїм часом, оскільки очікував дозволу на в`їзд на територію вантажоотримувача для розвантаження вантажу. Тому зупинка автомобіля за жодних обставин не може вважатися такою, що зроблена для відпочинку водія.

Отже, за даних обставин водій не мав керуватися вимогами п.п. 3.1 та 3.3 Інструкції та, відповідно, позивач як страхувальник-перевізник виконав приписи п.п. 8-10 Інструкції. А відтак, крадіжка товару з вантажного автомобіля позивача є страховим випадком у розумінні положень договору, а лист-відмова про виплату страхового відшкодування відповідача № 537856 від 13.09.2023 свідчить про прийняття ним рішення без жодних правових підстав, формально та без належного обґрунтування, всупереч положенням укладеного договору.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідачем подано відзив, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін, наголошуючи на тому, що судом у повній мірі проаналізовано умови договору та встановлено обставини справи, а рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 04.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ТРАНС-ГРУП» (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (страховик) укладено договір добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника № 008096/3002/0000024 (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, та/або майну потерпілих осіб при здійсненні страхувальником перевезень вантажів автомобільним транспортом, пов`язані з витратами страхувальника, що належать до відшкодування відповідно до умов договору.

Пунктами 6.1, 6.2 договору визначено, що страховим випадком за цим договором є факт виникнення цивільної відповідальності страхувальника за відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну третіх осіб внаслідок випадкових та непередбачуваних подій (страхових ризиків), що сталися протягом строку дії Договору при здійсненні страхувальником перевезень вантажів автомобільним транспортом. При настанні страхового випадку страховик відшкодовує передбачені умовами договору витрати страхувальника, пов`язані з страховим випадком.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ТРАНС-ГРУП» та Blik Trading Co. укладено договір перевезення №01/03/20В.

18.02.2021 між Blik Trading Co. та Flextronics International Management Services Ltd. укладено договір на вантажні послуги № LGL-LGL-4-225-00.

Позивач відповідно до вказаних договорів здійснював перевезення вантажу за міжнародною товарно-транспортною накладною № 448017, Інвойс № ХRХ -000828.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що 05.11.2022 відбувся страховий випадок, а саме: викрадення вантажу, який перевозився позивачем за міжнародною товарно-транспортною накладною №448017, Інвойс №XRX -000828.

Так, у суботу, 05 листопада 2022 року, водій ОСОБА_1 знаходився біля місця його розвантаження у Smakterweg, 84, 5804 AM Venray (Нідерланди).

Відповідно до письмових пояснень водія позивача ОСОБА_1 05 листопада 2022 року він знаходився біля місця розвантаження автомобіля (державний номерний знак вантажівки НОМЕР_1 та державний номерний знак причепу НОМЕР_2 ( UA ).

З 23.00 години водій позивача перебував у салоні вищезазначеної вантажівки поки очікував дозволу на розвантаження. Вікно було відкрите для свіжого повітря. У неділю, 06 листопада 2022 року, близько 07.00 години ранку водій позивача прийшов до тями, але через погане самопочуття залишився у вантажівці. О 10.00 годині водій вийшов з вантажівки. Він побачив, що позаду вантажівки на землі знаходиться один піддон, а з правої сторони причепу розріз на брезенті. Пломба на вантажівці була зірвана. У багажному відсіку 15 піддонів були повністю пусті. На кожному з них стояло 136 картриджів.

Отже, відповідно до пояснень водія крадіжка вантажу відбулася 05-06.11.2022 невідомими особами під час перебування за адресою: Нідерланди, м. Венрай, Смактевег, 84.

У зв`язку з викрадення вантажу, який перевозився позивачем за міжнародною товарно-транспортною накладною № 448017, Інвойс № ХRХ -000828, заявлено у поліцію, що підтверджується офіційним протоколом поліції № РL2100-2022242739-4.

З огляду на вказані події, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування від 19.12.2022.

Водночас, листом № 537856 від 13.09.2023 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку - викрадення вантажу, прийнятого до перевезення позивачем на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної №448017, Інвойс №XRX -000828. Дані обставини і стали підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України ).

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов?язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом статті 9 Закону України «Про страхування» страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Частиною 1 статті 988 Цивільного кодексу України передбачено, що страховик зобов?язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 26 Закону України "Про страхування" передбачено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

- навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

- вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

- подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

- отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

- несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

- інші випадки, передбачені законом.

Також вказаною статтею передбачено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Так, згідно з п. 7.1.3 договору не є страховим випадком та страховик не здійснює виплату страхового відшкодування, якщо відповідальність страхувальника або витрати виникли внаслідок недостатності чи невідповідності упаковки або неправильної, невідповідної чи недостатньої підготовки вантажу до перевезення (в тому числі, внаслідок неналежного закріплення / фіксації вантажу в / на транспортному засобі); порушення страхувальником вимог замовника перевезення або інструкцій страховика щодо нагляду за вантажем або правил перевезення.

Відповідно до п. 10.1.7. договору підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є порушення страхувальником або працівниками чи представниками страхувальника правил перевезення, розміщення або кріплення вантажів; інструкцій, викладених в додатках №2 та №3 до цього договору.

У пункті 8 Інструкції страхувальнику-перевізнику, що є додатком № 2 до договору (надалі - Інструкція страхувальнику) зазначено: Випускайте в рейс тільки справну техніку, яка відповідає ТУ заводу - виробника та сертифікаційним вказівкам. Подбайте про офіційні охоронювані стоянки на вашому маршруті і в місці доставки. Попередьте водія про обов`язок зберігати оригінали квитанцій (чеків) про сплату за перебування автопоїзда на стоянці. Використовуйте, наприклад мобільний додаток або аналогічні для пошуку охоронюваних стоянок на маршруті руху. Забезпечте ваших водіїв навісними замками з ключами для зачинення дверей вантажного відсіку. Інструктуйте їх про необхідність тримати двері зачиненими на замок на всьому маршруті перевезення не зважаючи на вартість вантажу.

Згідно п. 9 Інструкції страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування за претензіями, заявленим в зв`язку з крадіжкою вантажу з автопоїзда або його повну втрату внаслідок угону, якщо інцидент стався під час перебування на стоянці, яка офіційно не охороняється або якщо двері вантажного відсіку не були зачинені на замок з ключем під час крадіжки.

Згідно приписів п. 10 Інструкції страхувальнику, «Ознайомте ваших водіїв з інструкцією для водія (додається) під розпис в журналі інструктажу. Надайте водіям копію Інструкції водію.»

Відповідно до преамбули Інструкції водію (додаток № 3 до договору), ця Інструкція є невід`ємним додатком до договору страхування. Невиконання вимог даної інструкції, що спричинило за собою виникнення відповідальності може бути використано страховиком як причина для відмови у виплаті страхового відшкодування. Невірне тлумачення або застосування Інструкції в цілому або її окремих положень не визначає відповідальності страховика за завдані ним збитки.

У пункті 3.1. Інструкції водію вказано, що перед виїздом подбайте про обмін готівки, їжу та особисті речі і документи заздалегідь, щоб уникнути зупинок з вантажем в місці не охоронюваних стоянок (біля банку, будинки, КПП, поста ДАІ і ін.). Вантаж не повинен залишатися без нагляду в будь-який час під час перевезення. Заздалегідь прокладіть маршрут руху на карті або з використанням GPS-навігації. Заздалегідь намітьте точки відпочинку (відстою транспорту з вантажем на охоронюваних стоянках), використовуйте, наприклад мобільний додаток або аналогічні для пошуку охоронюваних стоянок на маршруті руху.

Згідно п. 3.3 Інструкції водію: «Зупиняйтеся для відпочинку тільки на стоянках, які надають офіційні послуги з охорони! Ставте на ніч Ваш причіп впритул до інших автопоїздам і до стін будівель, щоб ускладнити розгрузку машини через поріз у тенті або доступ до дверей контейнера».

Відповідач вважає, що заявлена позивачем подія не є страховим випадком, у зв`язку з чим він відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування (лист вих. № 537856 від 13.09.2023).

Відповідач вказує, що саме порушення п.п. 8-10 Інструкції страхувальника та п.п. 3.1., 3.3. інструкції водія і призвели до крадіжки, що в свою чергу спричинило невизнання події страховою та відмову у виплаті страхового відшкодування згідно з п.п. 7.1.3., 10.1.7 договору.

Суд першої інстанції погодився з такими висновками відповідача та зазначив, що позивач не надав суду доказів виконання його працівником правил перевезення, розміщення або кріплення вантажу та Інструкцій викладених у додатку № 2 та додатку № 3 до зазначеного договору. Матеріали справи не містять підтвердження перебування застрахованого вантажу під час крадіжки на зупинках та стоянках, які надають офіційні послуги з охорони.

Таким чином, позивач не виконав вимоги договору страхування та додатків до нього щодо необхідності довготривалої зупинки автомобіля лише на спеціально обладнаній стоянці для автомобільних перевізників, або стоянці під охороною.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Водночас, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції водію при здійсненні міжнародних (CMR) та внутрішніх (ТТН) автомобільних перевезень потрібно зупинятись для відпочинку тільки на стоянках, які надають офіційні послуги з охорони. Забороняється зупинка автомобіля на стоянках, які не охороняються. Обов`язковою є збереження оригіналів квитанцій (касових чеків) про оплату стоянки.

Згідно з п. 9 Інструкції страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування за претензіями, заявленим в зв`язку з крадіжкою вантажу з автопоїзда або його повну втрату внаслідок угону, якщо інцидент стався під час перебування на стоянці, яка офіційно не охороняється.

Приписами п. 1.5 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року № 340, визначено, що відпочинок - це безперервний період часу, який водій може використовувати на свій розсуд; щоденний відпочинок - це період, протягом якого водій може вільно розпоряджатися своїм часом протягом доби; щотижневий відпочинок - це період, протягом якого водій може вільно розпоряджатися своїм часом протягом тижня; робочий час водія - це час, протягом якого водій зобов`язаний виконувати свої обов`язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Час простоїв (у пунктах навантаження та розвантаження вантажів) включається до робочого часу водія (пп. «г» п 2.1 Положення № 340 від 07.06.2010 року № 340).

Положеннями пункту «f» статті 4 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 561/2006 від 15 березня 2006 року визначено термін «відпочинок» як будь-який безперервний період, упродовж якого водій може вільно розпоряджатися власним часом.

Згідно з пунктом «т» статті 1 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) термін «відпочинок» означає будь-який безперервний період тривалістю принаймні одна година, протягом якого водій може вільно розпоряджатися своїм часом.

Час роботи водія - це також час поза прийнятим робочим графіком, коли водій залишається на роботі в стані готовності до виконання робіт, зокрема, під час очікування на завантаження або розвантаження, тривалість яких не завжди можна передбачити перед відправленням або до початку даного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, припинення руху вантажного автомобіля НОМЕР_1/НОМЕР_2 в період 05-06.11.2022 на полотні дороги або узбіччі вул. Смактевег у м. Венрай було зумовлено необхідністю очікування вказівки та дозволу на розвантаження вантажу поруч з одним із в`їздів на територію підприємства-отримувача вантажу. За вказаних обставин можна прийти до висновку, що припинення руху не охоплюється поняттям стоянки, а причина припинення руху вантажного автомобіля не була пов`язана з будь-яким із видів відпочинку водія, який у вказаний період не міг вільно розпоряджатися своїм часом, оскільки очікував дозволу на в`їзд на територію вантажоотримувача для розвантаження вантажу.

Отже, за даних обставин водій не мав керуватися вимогами п.п. 3.1 та 3.3 Інструкції водію та, відповідно, позивач як страхувальник-перевізник виконав приписи п.п. 8-10 Інструкції страхувальнику.

У постанові від 18.04.2018 року у справі №753/11000/14-ц Верховний Суд надав визначення та вказав на застосування принципу «contra proferentem» - contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, позинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party) (принцип «contra proferentem» застосовано також у рішеннях Касаційного цивільнюго суду у справі № 463/3605/16-ц, Касаційного господарського суду у справах № 910/16011/17 та №908/710/18).

Отже, подія, яка трапилась в період 05-06.11.2022, а саме крадіжка з вантажного автомобіля позивача є страховим випадком у розумінні положень договору, а відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою та суперечить умовам укладеного договору.

За встановлених обставин, висновок Господарського суду міста Києва про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є передчасним.

Щодо суми страхового відшкодування.

Обґрунтовуючи суму страхового відшкодування позивач посилається на те, що розділом 3 договору встановлено ліміт відповідальності по випадках, відповідно до яких за одним страховим випадком визначено ліміт в розмірі 250000 доларів США. Також встановлено франшизу в розмірі 10% від розміру збитку, але не менше відповідної франшизи, для типу вантажу (1000 USD), при крадіжці, грабежі, розбої, угоні.

Франшиза застосовується при настанні кожного страхового випадку (п. 3.3. договору).

На підтвердження вартості викраденого вантажу на суму 31 821,91 Євро позивачем було подано:

- міжнародну товарно-транспортну накладну №448017;

- Інвойс №XRX -000828;

- претензію та листи Flextronics ODM Luxembourg S.A. та Blik Trading Со..

Розрахунок страхового відшкодування був здійснений позивачем виходячи із вартості викраденого вантажу у розмір 31 821,91 Євро у її гривневому еквіваленті станом на день подачі позову у суд - 02.11.2023 (31 821,91 Євро х 38,23 грн (офіційний курс НБУ євро до гривні станом на 02.11.2023) та складає 1 216 551,62 грн), та за вирахуванням франшизи у розмірі 10% від розміру збитку.

Відтак розмір страхового відшкодування становить 1 094 896,46 грн.

Щодо нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування має бути прийняте страховиком не пізніше, ніж через 15 (п`ятнадцять) календарних днів після того, як страховиком будуть отримані всі необхідні документи та повністю будуть встановлені причини та розмір збитків (п. 9.9. договору).

Виплата страхового відшкодування здійснюється після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитків, але не пізніше, ніж через 10 (десять) календарних днів після складення страхового акту (прийняття рішення про виплату страхового відшкодування). (пункт 9.10. договору)

Положеннями статей 611, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За умовами пункту 12.1. договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі 0,01% від суми страхової виплати за кожний день прострочення, але не більш ніж у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.

Статтями 612, 530 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, за приписами вищенаведених норм закону для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені необхідним є встановлення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що заяву про виплату страхового відшкодування надіслано 09.06.2023, яку страховик отримав та зареєстрував 13.06.2023.

Отже, відповідач повинен був здійснити виплату страхового відшкодування до 08.07.2023, прострочення виплати страхового відшкодування відбулось 09.07.2023.

Положеннями частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений судом апеляційної інстанції факт прострочення відповідачем виплати страхового відшкодування, вимоги щодо стягнення пені та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, перевіреного судом. У зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 12 810,29 грн та 3% річних у сумі 10 529,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ-ТРАНС-ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 910/17223/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі № 910/17223/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (ЄДРПОУ 20033533, 04112,м.Київ, вул. Теліги Олени, 6, літ.В) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ-ТРАНС-ГРУП" (ЄДРПОУ 34991296, 89600, Закарпатська обл., Мукачівський район, м. Мукачево, вул. Пряшівська, буд 5Б) суму страхового відшкодування у розмірі 1 094 896,46 грн. пеню у розмірі 12 810,29 грн., 3% річних у розмірі 10 529, 00 грн., 16773,55 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 25 160,30 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/17223/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено: 30.09.2024 після виходу судді Іоннікової І.А. з відпустки.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова