Постанова

від 23.09.2024 по справі 910/19506/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2024 р. Справа№ 910/19506/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Лосич Т.С.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Ганущак І.Г.

від третьої особи: Козолуп М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 (оприлюднено 22.01.2024)

у справі № 910/19506/20 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Зернятко"

до відповідача -1 Agrostudio Group Limited

відповідача -2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ"

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -2 RISOIL OVERSEAS LTD

про розірвання контракту та зобов`язання повернути майно (з урахуванням заяви про зміну предмета спору від 16.12.2021, прийнятої судом 24.01.2022)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Зернятко" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Agrostudio Group Limited (далі - відповідач-1) про розірвання контракту № CN271020DPZ від 27.10.2020 та про зобов`язання повернути Товариству майно - кукурудзу 3 клас, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, у кількості 3 654,1 мт.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання з боку відповідача-1 договірних обов`язків щодо повної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" залучено до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

16.12.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заява про зміну предмету позову та клопотання про залучення співвідповідача.

Ухвалою від 24.01.2022 суд прийняв заяву позивача про зміну предмета позову, задовольнив клопотання позивача та залучив до участі у справі відповідачем-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" (далі - відповідач-2), виключивши його зі складу учасників справи в якості третьої особи.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Зернятко" задоволено повністю.

Розірвано контракт № CN271020DPZ від 27.10.2020, укладений між Agrostudio Group Limited та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП Зернятко".

Зобов`язаноGroup Limited Agrostudio Group Limited повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ДП Зернятко" майно - кукурудзу 3 клас, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, поставлених позивачем відповідачу на підставі залізничних накладних № 34014878 від 09.11.2020 на 634,4 т, № 34020651 від 10.11.2020 на 634,5 т, № 34028555 від 10.11.2020 на 614,2 т, № 34018622 від 10.11.2020 на 602,4 т, № 34035501 від 11.11.2020 на 270,7 т, № 34035394 від 11.11.2020 на 263,4 т, № 34035436 від 11.11.2020 на 634,5 т, у кількості 3 654,1 тон, яке знаходиться у терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» за адресою: 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 28 (зерновий термінал) шляхом вилучення вказаного майна.

Стягнуто з Agrostudio Group Limited на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Зернятко" 362 901,58 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вказав, що позивач виконав свій обов`язок з поставки товару в обумовлений контрактом строк. Натомість відповідач-1 в обумовлений контрактом строк не виконав свого обов`язку щодо повної оплати поставленого товару, що підтверджується листами-відповідями на претензії позивача.

Пунктом 8.4 контракту (в редакції додаткової угоди № 1) передбачено, що у випадку неналежного виконання контракту покупцем щодо оплати (неповна оплата та/або прострочення оплати) покупець зобов`язується протягом 10 календарних днів з моменту отримання вимоги продавця повернути товар в повному обсязі та відшкодувати понесені продавцем збитки та/або витрати по транспортуванню товару та інші витрати.

Як вказано судом вище, 26.11.2020 позивачем на адресу відповідача-1 була скерована вимога про повернення товару, на яку відповідач-1 надав відповідь 04.12.2020. Вказане свідчить про те, що станом на 04.12.2020 вимога про повернення товару отримана відповідачем-1. Беручи до уваги умови контракту товар мав бути повернутий не пізніше 14.12.2020, чого зроблено компанією не було. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено, а відповідачами не спростовано обов`язку відповідача-1 повернути товар, а тому позовна вимога про зобов`язання повернути товар є такою, що підлягає задоволенню.

Суд критично оцінив доводи відповідача-2, покладені в основу заперечень проти позову, з підстав умов пункту 3.8 контракту (в редакції додаткової угоди № 1). Умовами вказаного пункту контракту передбачено, що право власності на товар переходить до покупця після повної оплати вартості всієї контрактної партії товару, згідно з заліковою вагою в порту. У цьому разі покупець не має права розпоряджатися товаром до моменту переходу права власності на нього. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару, а також має право розірвати договір в односторонньому порядку. Отже, відповідач-1 в силу умов договору не міг розпоряджатися товаром до моменту повної оплати, а тому твердження відповідача-2 про наявність права власності на спірний товар у третьої особи - Risoil Overseas Ltd є хибним.

Крім того суд зауважив, що спірним контрактом регулювались правовідносини між позивачем та відповідачем-1 та не можуть регулюватися правовідносини з іншими суб`єктами, що не є сторонами контракту. Водночас, в умовах контракту зазначено, що ТОВ «Спільне Підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» (68001, місто Чорноморськ, вулиця Транспортна, будинок 238) є «пунктом призначення», а тому зобов`язання повернути товар із вказівкою місця збереження спірного товару, є достатньою підставою вважати підприємство належним відповідачем у межах цього спору.

Судом встановлено, що право одностороннього розірвання контракту сторони передбачили умовами пункту 3.8 контракту при настанні підстав прострочення оплати товару.

Таким чином, оскільки судом було встановлено факт прострочення оплати, суд вважає достатніми та доведеним підстави розірвання контракту, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/19506/20 та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що судом у даній справі не надано оцінки доказам, наявним у матеріалах справи: контракту №Р983 від 27.10.2020 з актами приймання-передачі товару від 10.11.2020 та від 11.11.2020, рішенню Міжнародного арбітражу ГАФТА від 05.11.2021 в арбітражний справі №18-414, заяві та письмовим поясненням відповідача-1 у справі №824/98/22 про легалізацію відповідачем-1 рішення Міжнародного арбітражу ГАФТА від 05.11.2021, додатковій угоді №1 від 18.11.2020 до контракту №CN271020DPZ від 27.10.2020 у хронології та взаємозв`язку з контрактом №Р983 від 27.10.2020, що спричинило прийняття незаконного рішення. Таким чином, на думку апелянта, судом першої інстанції не з`ясовано обставини ланцюгової подвійної купівлі-продажу товару (кукурудзи 3654,15 мт), який є предметом позову та набуття 09.11.2020-11.11.2020 Risoil Overseas LTD права власності на товар кукурудзу 3654,15 мт (з урахуванням рішення ГАФТА від 05.11.2021 у справі №18-414 та окремої думки судді Верховного Суду Вронської Г.О. від 14.12.2022 у справі №910/19506/20), а також умови укладення додаткової угоди № 1 від 18.11.2020 позивачем та відповідачем-1, а саме її укладення після факту переходу права власності на товар (кукурудзу) до Risoil Overseas LTD, що, як вважає апелянт, свідчить про узгодженість дій позивача та відповідача-1.

Також скаржник звертає увагу, що у даній справі компанія Risoil Overseas LTD, як добросовісний набувач права власності на товар (кукурудзу, 3654,15 мт) двічі оскаржувала ухвалу про забезпечення позову від 14.12.2020, якою накладено арешт на вказаний товар. За скаргами Risoil Overseas LTD були відкриті провадження та прийняті рішення, що свідчить у т.ч. про наявність у Risoil Overseas LTD права бути учасником даної справи. Водночас суд першої інстанції, ігноруючи наявні матеріали справи, а також висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.12.2022 у справі №910/19506/20 (пункти 29-31), не залучив Risoil Overseas LTD учасником справи, чим порушив принципи верховенства права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Скаржник також зауважує, що у відповідача-2 відсутні будь-які договірні відносини як з позивачем, так і з Agrostudio Group Limited. Водночас, ТОВ «СП Рисоіл Термінал» є терміналом, де накопичується вантаж та в подальшому прямує на експорт, крім того, останній виконує вказівки клієнта щодо прийняття або відвантаження товару. Відповідно до ч.7 ст.238 ГПК України, суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. Всупереч наведеній нормі, оскаржуване рішення не містить зазначення, в якій частині воно стосується відповідача- 2, що, на думку відповідача-2, спричинило хибне визначення учасників процесу.

Апелянт наголошує, що судом першої інстанції у рішенні суду не зазначено: мотивованої оцінки доказам щодо переходу права власності на товар до Risoil Overseas LTD у період 09.11.2020-11.11.2020; мотивованої оцінки додаткової угоди № 1 від 18.11.2020, укладеної після дати переходу права власності на товар до Risoil Overseas LTD; оцінки доказу відповідача- 2, а саме листа ТОВ «НОВІК ПОРТ СЕРВІС» від 30.11.2023 №30/11-01 про відсутність товару на терміналі відповідача-2; мотивованої оцінки щодо суперечливої поведінки відповідача-1 у судових справах №910/19506/20 та №824/99/23, №824/98/23, №824/97/23; оцінки переліку доказів, які підтверджують повернення позивачем оплати за товар відповідачу-1 у сумі 405 009,25 доларів США.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем обрано спосіб захисту у формі розірвання контракту та повернення товару, який є неефективним та неналежним за встановлених обставин у даній справі, оскільки у цій справі продавець (позивач) поставив товар, а покупець (відповідач-1) прийняв товар та оплатив майже половину його вартості. За таких умов підлягає застосуванню частина третя статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від покупця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, виповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Узагальнені доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу

У свою чергу заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 15.03.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач зазначає, що позовні вимоги мотивовані тим, що у п. 3.8 контракту (в редакції додаткової угоди №1) сторонами погоджено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до повної оплати товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту його повної оплати. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару, а також має право розірвати договір в односторонньому порядку. При цьому вказує, що правовідносини між Agrostudio Group Limited і RISOIL OVERSEAS LTD за контрактом №Р983 від 27.10.2020 не мають нічого спільного і жодним чином не впливають на правовідносини між ТОВ «ДП Зернятко» і Agrostudio Group Limited за контрактом №CN271020DPZ від 27.10.2020.

У даному випадку, як зазначає позивач, право власності на товар належить ТОВ «ДП Зернятко», а не іншим особам, а тому у зв`язку з несплатою за товар, ТОВ «ДП Зернятко» звернулось із указаним позовом до суду до Agrostudio Group Limited. Проте, враховуючи порушення відповідачем умов контракту, за яке передбачено відповідальність у вигляді одностороннього його розірвання, і за контрактом, і за законом, тому позивач просив суд розірвати контракт № CN271020DPZ від 27.10.2020 на підставі п. 3.8, 8.4 цього контракту у зв`язку неоплатою відповідачем товару.

Також позивач зауважує, що судом першої інстанції установлено факт порушення покупцем Agrostudio Group Limited умов контракту від 27.10.2020 № CN271020DPZ у частині невиконання зобов`язань щодо оплати вартості придбаного товару, що є істотним порушенням його умов, оскільки позивач, як продавець, значною мірою позбавився того, на що він мав право розраховувати на підставі контракту, тому, на його думку, суд першої інстанції прийшов правильно висновку про наявність підстав для розірвання цього контракту за вимогою позивача. Отже, посилання ТОВ «Спільне підприємство РІСОІЛ ТЕРМІНАЛ» щодо неефективного способу захисту є безпідставним.

Позивач також звертає увагу, що більше року ТОВ «Спільне підприємство РІСОІЛ ТЕРМІНАЛ» був учасником процесу, як відповідач у справі, адже в умовах контракту зазначено, що ТОВ «Спільне підприємство РІСОІЛ ТЕРМІНАЛ» (68001, місто Чорноморськ, вулиця Транспортна, будинок 238) є «пунктом призначення», а тому зобов`язання повернути товар із вказівкою місця збереження спірного товару, є достатньою підставою вважати підприємство належним відповідачем у межах цього спору, а тому останній повинен був в розумні терміни та строки передбачені процесуальним законодавством надати докази, які б могли спростувати позицію позивача.

З огляду на це, ТОВ «Спільне підприємство РІСОІЛ ТЕРМІНАЛ» не надав належні докази, а також докази, які б стосувалися відсутність заборгованості Agrostudio Group Limited до ТОВ «ДП Зернятко», що і є предметом розгляду зазначеної справи. Вимога ж до ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ», як зазначає позивач є формальною, адже жодних договірних правовідносин між апелянтом та позивачем не існувало, а тому вимога до ТОВ «Спільне підприємство РІСОІЛ ТЕРМІНАЛ» не встановлює обов`язку стягнення з апелянта на користь позивача грошових коштів, майна, тощо або вчинення будь-яких інших дій, за наслідками яких апелянт зменшував би свої активи на користь позивача.

Узагальнені доводи пояснення третьої особи Risoil Overseas LTD на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів позивача, третя особа, Risoil Overseas LTD у своїх поясненнях наданих до суду 02.07.2024, зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/19506/20 є незаконним та необґрунтованим, наявні підстави для його скасування з постановленням нового рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Крім того, третя особа вказує, що Risoil Overseas LTD 09-11 листопада 2020 року стало власником (добросовісним набувачем) кукурудзи в обсязі 3654,15 мт за контрактом №Р983 від 27.10.2020, яка попередньо була поставлена до Agrostudio Group Limited від ТОВ «ДП Зернятко» за контрактом №CN271020DPZ від 27.10.2020 та яка є предметом спору у даній справі. На дату переходу права власності на товар до Risoil Overseas LTD, Agrostudio Group Limited прогарантувало, що воно є власником товару та має право розпорядження ним, що підтверджується п.2.2 контракту №Р983 від 27.10.2020.

Risoil Overseas LTD також зазначає, що у серпні 2022 року Agrostudio Group Limited звернулося до Київського апеляційного суду з трьома заявами про визнання і надання дозволу на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражу GAFTA, боржником є Risoil Overseas LTD, а саме: справа №824/97/22 щодо надання дозволу на виконання рішення арбітражу GAFTA №18-412 від 05.11.2021 про стягнення несплаченої ціни відвантаженого товару за контрактом №Р931 від 08.10.2020 (рішення набрало законної сили); справа №824/98/22 щодо надання дозволу на виконання рішення арбітражу GAFTA №18-414 від 05.11.2021 про стягнення несплаченої ціни відвантаженого товару (кукурудзи 3654,1 мт, яка є предметом спору у даній справі №№910/19506/20) за контрактом №Р983 від 27.10.202 (рішення набрало законної сили); справа №824/99/22 щодо надання дозволу на виконання рішення арбітражу GAFTA №18-413 від 05.11.2021 про стягнення несплаченої ціни відвантаженого товару за контрактом №Р957 від 20.10.2020 (рішення набрало законної сили).

Умовою виконання рішень Міжнародної Асоціації торгівлі зерном та кормами GAFTA на території України є підтвердження заявником факту наявності майна боржника на території України. У всіх трьох справах щодо легалізації Agrostudio Group Limited посилається на наявність одного й того ж самого майна належного Risoil Overseas LTD на території України - кукурудзи у кількості 3654,1 мт, придбаної за контрактом №Р983 від 27.10.2020, укладеним між Agrostudio Group Limited і Risoil Overseas LTD.

Також представник третьої особи посилається на ухвалу Господарського суду м. Києва у справі №910/19506/20 від 14.12.2020 про накладення арешту на кукурудзу 3 клас, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, походження - Україна, у кількості 3654,1 мт, що знаходиться на терміналі ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» за адресою: 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 28.

Крім того, представник третьої особи звернув увагу, що 27.06.2024 Верховним Судом надано дозвіл на виконання рішення GAFTA №18-414 від 05 листопада 2021 року. Таким чином, у даній справі №910/19506/20 Agrostudio Group Limited визнає позов та готове повернути товар (кукурудзу, 3654,1 мт) до ТОВ «ДП Зернятко», а у вищезазначених судових процесах (справа №824/97/22, справа №824/98/22, справа №824/99/22) про надання дозволу на виконання рішення арбітражу GAFTA Agrostudio Group Limited здійснив процес легалізації рішень ТАФТА, обгрунтовуючи наявністю в Україні майна Risoil Overseas LTD - товару кукурудза 3654,1 мт та вже здійснив заходи щодо відкриття виконавчих проваджень.

У справі №824/98/22 Agrostudio Group Limited стягує оплату за цей же товар (кукурудза, 3654,1 тонн) з Risoil Overseas LTD, що свідчить про суперечливу поведінку Agrostudio Group Limited, ТОВ «ДП Зернятко» та введення суду в оману.

Також, як вбачається з матеріалів даної справи №910/19506/20, Agrostudio Group Limited подано заяву про визнання позову, при цьому не заявлено зустрічний позов про повернення часткової оплати за товар, а також вбачається штучність підстав для звернення з позовом, зокрема, укладення позивачем і відповідачем -1 додаткової угоди №1 від 18.11.2020 після факту переходу права власності на товар до добросовісного набувача.

Risoil Overseas LTD вважає, що опинилось в ситуації, коли Agrostudio Group Limited своїми протиправними діями та суперечливою поведінкою штучно створило умови за допомогою двох судових проваджень (господарське та цивільне судочинство), в яких, з одного боку реалізується ситуація по поверненню товару (кукурудзи) ТОВ «ДП Зернятко», а з іншого боку відбувається стягнення коштів та/або реалізація будь-якого іншого майна Risoil Overseas LTD в оплату на користь Agrostudio Group Limited за цей же товар (кукурудза 3654,1 мт).

Крім того, Risoil Overseas LTD вказує, що підлягає застосуванню частина третя статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від покупця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів. У даній справі Agrostudio Group Limited прийняло товар і частково оплатило.

06.08.2024 представником Risoil Overseas LTD надано додаткові пояснення у справі, у яких він зазначив, що ухвалою Київського апеляційного суду від 25.03.2024, яка залишена без змін постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27.06.2024 у справі № 824/98/22, заяву Agrostudio Group Limited було задоволено та визнано і надано дозвіл на виконання на території України рішення арбітражу GAFTA №18-414 від 05.11.2021.

У п. 70 постанови КЦС ВС від 27.06.2024 у справі №824/98/22 встановлено, що станом на час подання заяви Agrostudio Group Limited про визнання та надання дозволу на виконання рішення арбітражу GAFTA N18-414 від 05.11.2021 майно (кукурудза 3 клас, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, походження - Україна, у кількості 3 654,1 метричних тон), яке знаходилось на території України, було власністю Risoil Overseas LTD, оскільки право власності на нього перейшло відповідно до актів приймання-передачі до контракту МР983 від 27.10.2020, які датовані 10 та 11 листопада 2020 року. Отже, представник третьої особи зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, з урахуванням висновків, викладених у постанові КГС ВС від 16.12.2021 у справі №916/495/21, обставини переходу до Risoil Overseas LTD права власності на кукурудзу в обсязі 3654,1 метричних тонн, яка є предметом спору у цій справі, є преюдиційними та були встановлені у постанові КЦС ВС від 27.06.2024 у справі №824/98/22.

Таким чином, представник третьої особи зазначає, що Risoil Overseas LTD стало добросовісним набувачем вантажу кукурудзи в обсязі 3654,1 мт та керуючись ст.ст. 330, 388 ЦК України, вантаж кукурудзи в обсязі 3654,1 мт не може бути витребуваний у третьої особи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 07.02.2024 справу № 910/19506/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/19506/20 залишено без руху.

23.02.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків № 910/19506/20 з доказами сплати судового збору у розмірі 544 352,37 грн (платіжна інструкція №21 від 19.02.2024).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/19506/20 та призначено до судового розгляду на 01.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/19506/20 відкладено на 29.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/19506/20 відкладено на 06.05.2024.

Судове засідання 06.05.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/19506/20 на 15.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 оголошено переву у справі № 910/19506/20 до 10.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 залучено Risoil Overseas LTD (юридична особа зареєстрована за законодавством Британських Віргінських островів, реєстраційний номер 1482590, місцезнаходження: 958, Пейсі Естейт, Роуд Таун Тортола, Британські Віргінські острови) до участі у справі № 910/19506/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2. Відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/19506/20 на 08.07.2024.

Судове засідання 08.07.2024 не відбулось у зв`язку з повітряною тривогою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/19506/20 призначено на 26.08.2024.

Судове засідання 26.08.2024 не відбулось у зв`язку з повітряною тривогою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/19506/20 призначено на 23.09.2024.

Явка учасників у судове засідання

Представник відповідача-1 у судове засідання, призначене на 23.09.2024, не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце судового засідання була повідомлений належним чином шляхом доставлення електронного документу до електронного кабінету, що підтверджується відповідніми довідками, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача-1 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначеного представника відповідача-1 за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи.

Представник відповідача-2 у режимі відеоконференції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, з підстав, викладених у апеляційній скарзі, оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи у у судовому засіданні 23.09.2024 підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача-2, просив її задовольнити, з підстав, викладених у апеляційній скарзі, оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 23.09.2024 проти вимог апеляційної скарги заперечувала, з підтав, викладених у відзиві, просила суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення у даній справі залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 27.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП Зернятко", як продавцем, та Agrostudio Group Limited, як покупцем, був укладений контракт № CN271020DPZ (далі - контракт).

За умовами укладеного контракту продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити кукурудзу 3 класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року (далі - товар).

Пунктом 2.1 контракту було обумовлено, що кількість товару складає 3 500,00 метричних тон +/-5% на вибір покупця та за ціною контракту. Остаточна кількість поставленого товару визначається у пункті призначення, вказаному в пункті 3.1 цього контракту і є остаточною згідно з даними вантажоотримувача (пункт 2.2 контракту).

Відповідно до пункту 3.1 товар поставляється залізничним/авто транспортом на умовах DAP- ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», Agrostudio Group Limited (пункт призначення), згідно з ІНКОТЕРМС 2020 і умовами цього контракту. Період поставки товару 27.10.2020-15.11.2020 (пункт 3.2 контракту в редакції додаткової угоди № 1).

Датою поставки товару (партії товару) є дата оформлення залізничної (транспортної) накладної у пункті відвантаження. Датою поставки при відправці автомобільним транспортом є дата в товарно-транспортній накладній, поставлена вантажоодержувачем в місці поставки

Згідно з пунктом 4.1 контракту ціна за 1 метричну тонну товару, доставленого в пункт призначення становить 233,00 доларів США. Загальна вартість товару за цим контрактом визначається як сукупна сума всіх рахунків, сплачених за цим контрактом (пункт 4.2 контракту).

Пунктом 5.1.1 контракту (у редакції додаткової угоди № 1) передбачено, що 100% вартості кожної окремої партії товару - протягом 3-х банківських днів після надання наступних документів: комерційного рахунку продавця (копія); копії залізничних накладних на поставлену партію товару; реєстр відправленої партії товару за підписом та печаткою продавця; повідомлення експедитора/митного брокера в пункті призначення про достатність пакету документів продавця, необхідних для митного оформлення товару на експорт; копії документів відповідно до пункту 6.1.3 цього контракту. Також, пунктом 5.2.1 контракту (у редакції додаткової угоди № 1) передбачено, що 100% вартості товару протягом 3-х банківських днів після поставки партії товару у пункті призначення та надання продавцем наступних документів: комерційного рахунку продавця (копія); реєстр вантажоотримувача щодо визначення ваги прийнятого товару у пункті призначення; повідомлення експедитора/митного брокера в пункті призначення про достатність пакету документів продавця, необхідних для митного оформлення товару на експорт; копії документів відповідно до пункту 6.1.3 цього контракту.

Оплата останньої партії товару здійснюється покупцем з врахуванням фактичної загальної кількості поставленого товару згідно із пунктом 2.2 цього контракту та раніше здійснених оплат (пункт 5.1.3 контракту).

Умовами пункту 7.1 контракту передбачено, що передача та прийом товару за цим контрактом виконується на момент передачі товару в пункті призначення згідно з умовами ІНКОТЕРМС 2020 з урахуванням положень контракту.

На виконання умов укладеного контракту Товариством була здійснена поставка товару в загальній кількості 3 654,2 мт. На підтвердження вказаних обставин позивачем до суду надані копії залізничних накладних, а саме: № 34014878 від 09.11.2020 на 634,4 т; № 34020651 від 10.11.2020 на 634,5 т; № 34028555 від 10.11.2020 на 614,2 т; № 34018622 від 10.11.2020 на 602,4 т; № 34035501 від 11.11.2020 на 270,7 т; № 34035394 від 11.11.2020 на 263,4 т; № 34035436 від 11.11.2020 на 634,5 т.

З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2020 позивачем був виставлений інвойс № CN271020DPZ-1/01 на оплату 3 654,2 мт у розмірі 851 428,60 доларів США.

Agrostudio Group Limited лише частково оплатила вартість поставленого товару, а саме перерахувало на користь позивача лише 405 000,00 доларів США. На підтвердження вказаних обставин позивачем до суду представлено копії виписок банку АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» від 18.11.2020 на суму 135 000,00 доларів США та від 20.11.2020 на суму 270 000,00 доларів США.

20.11.2020 позивач звернувся до Agrostudio Group Limited із претензією № 290/1, в якій просив здійснити повну оплату. Копія вказаної претензії долучена до матеріалів справи.

У відповідь на вказану претензію 23.11.2020 Agrostudio Group Limited була надана відповідь № 23/11-1, в якій вказано, що претензії щодо товару по кількості та якості відсутні, а також повідомлено, що до 01.12.2020 оплата за контрактом буде здійснена. Копія вказаної відповіді наявна в матеріалах справи.

Також до матеріалів справи позивачем була долучена копія претензії б/н від 26.11.2020, в якій Товариство просило відповідача-1 повернути майно та підписати угоду про розірвання спірного контракту. У відповідь на вказану претензію Agrostudio Group Limited скерувала лист від 04.12.2020 (копія наявна у матеріалах справи), в якому відповідач-1 гарантував повну оплату за товар.

Оскільки Agrostudio Group Limited не здійснила повну оплату, ТОВ «ДП Зернятко» звернулось із позовом до суду, в межах якого просило суд зобов`язати Agrostudio Group Limited повернути майно (кукурудзу 3 клас, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року), що знаходиться у терміналі Agrostudio Group Limited та розірвати контракт.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Судом встановлено, що укладений між сторонами контракт за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи вказаної статті кореспондуються із нормами статті 712 ЦК України. Частиною 2 якої передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пункту 3.1 контракту, товар поставляється залізничним/авто транспортом на умовах DAP- ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», Agrostudio Group Limited (пункт призначення), згідно з ІНКОТЕРМС 2020 і умовами цього контракту.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ДП Зернятко» в період 09.11.2020-11.11.2020 поставило до Agrostudio Group Limited кукурудзу (вантаж) у кількості 3654,15 мт до станції «Чорноморськ-Порт-експорт» за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28, що підтверджується відповідними залізничними накладними та актами прийому-передачі.

Умови постачання DAP Incoterms 2020 (Delivered At Point) означають поставку до пункту призначення. Цей термін означає, що продавець виконує свої зобов`язання за зовнішньоторговельним контрактом, коли передає у розпорядження покупця продукцію, яка має бути вивантажена у призначеному пункті. Вартість перевезення оплачується продавцем.

Agrostudio Group Limited на виконання умов контракту від 27.10.2020 прийняло без зауважень поставлений товар та частково оплатило ТОВ «ДП Зернятко» поставлений товар у сумі 405 009,25 доларів США, залишок до оплати складає 446 396,05 доларів США.

18.11.2020 між Agrostudio Group Limited та ТОВ «ДП Зернятко» укладено додаткову угоду №1 до контракту №CN271020DPZ від 27.10.2020, за умовами якої сторони змінили момент переходу права власності на товар, а саме: право власності на товар переходить до покупця після повної оплати вартості всієї контрактної партії товару згідно з заліковою вагою у порту. Крім того, змінено ряд інших суттєвих умов контракту.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2020 між Agrostudio Group Limited (продавець) і Risoil Overseas Ltd (покупець) укладено контракт №Р983 від 27.10.2020, за яким продавець зобов`язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити кукурудзу, 3 класу, насипом, врожаю 2020 року, країна походження України у кількості 3500 мт +/- 5%.

09.11.2020 - 11.11.2020 відповідач-1 поставив на користь Risoil Overseas Ltd відповідну кукурудзу у кількості 3654,15 мт до станції «Чорноморськ-Порт-скспорт» за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28. Поставка підтверджується тими ж самими залізничними накладними та актами прийому-передачі.

Факт поставки та перехід права власності від Agrostudio Group Limited до Risoil Overseas Ltd на кукурудзу у кількості 3654,15 мт підтверджено також рішенням Міжнародної асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA) від 05.11.2021 у арбітражній справі №18-414 за позовом Agrostudio Group Limited до Risoil Overseas Ltd про стягнення плати за поставлений товар (кукурудза в обсязі 3654,15 мт) за контрактом №Р983 від 27.10.2020, з якого вбачається, що Risoil Overseas LTD 09.11.2020-11.11.2020 стало власником (добросовісним набувачем) кукурудзи в обсязі 3654,15 мт за контрактом №Р983 від 27.10.2020, яка попередньо була поставлена до Agrostudio Group Limited від ТОВ «ДП Зернятко» за контрактом №CN271020DPZ від 27.10.2020 та яка є предметом спору у даній справі.

Як вбачається з п.2.2 контракту №Р983 від 27.10.2020, на дату переходу права власності на товар до Risoil Overseas LTD, Agrostudio Group Limited гарантувало, що воно є власником товару та має право розпорядження ним.

Колегія суддів звертає увагу, що Agrostudio Group Limited вже не будучи власником товару 18.11.2020 уклав з ТОВ «ДП Зернятко» додаткову угоду №1 до контракту №CN271020DPZ від 27.10.2020, якою змінено порядок переходу права власності на товар, фактично, на переконання колегії суддів, створивши штучні передумови для звернення до суду з позовом, який є предметом розгляду даної справи.

Крім того, факт переходу права власності на товар до Risoil Overseas LTD також не заперечується відповідачем-1, який звернувся до арбітражу GAFTA з позовом про стягнення з Risoil Overseas Ltd вартості вказаного товару та у подальшому звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного арбітражу GAFTA від 05.11.2021 на території України, посилаючись на наявність у Risoil Overseas Ltd кукурудзи 3654,15 мт на терміналі ТОВ "СП Рисоіл Термінал" та посилаючись на ухвалу від 14.12.2020 про забезпечення позову.

Колегія суддів також відзначає, що постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27.06.2024 у справі № 824/98/22, заяву Agrostudio Group Limited було задоволено, визнано і надано дозвіл на виконання на території України рішення арбітражу GAFTA №18-414 від 05.11.2021.

Зокрема, у п. 70 постанови КЦС ВС від 27.06.2024 у справі №824/98/22 встановлено, що станом на час подання заяви Agrostudio Group Limited про визнання та надання дозволу на виконання рішення арбітражу GAFTA N18-414 від 05.11.2021 майно (кукурудза 3 клас, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, походження - Україна, у кількості 3 654,1 метричних тон), яке знаходилось на території України, було власністю Risoil Overseas LTD, оскільки право власності на нього перейшло відповідно до актів приймання-передачі до контракту МР983 від 27.10.2020, які датовані 10 та 11 листопада 2020 року. Отже, Risoil Overseas LTD стало добросовісним набувачем вантажу кукурудзи в обсязі 3654,1 мт та відповідно до ст.ст. 330, 388 ЦК України, вантаж кукурудзи в обсязі 3654,1 мт не може бути витребуваний у третьої особи.

Як вбачається із матеріалів даної справи, Agrostudio Group Limited визнало позов та готове повернути товар (кукурудзу, 3654,1 тонн) до ТОВ «ДП Зернятко», а у вищезазначених судових процесах (справа №824/97/22, справа №824/98/22, справа №824/99/22) про надання дозволу на виконання рішення арбітражу GAFTA, Agrostudio Group Limited здійснив процес легалізації рішень GAFTA, обгрунтовуючи наявністю в Україні майна Risoil Overseas LTD -товару кукурудза 3654,1 мт та вже здійснив заходи щодо відкриття виконавчих проваджень.

Так, у справі №824/98/22 Agrostudio Group Limited стягує оплату за цей же товар (кукурудза, 3654,1мт) з Risoil Overseas LTD, що свідчить про суперечливу поведінку відповідача-1.

З огляду на викладене, відносно Agrostudio Group Limited, з одного боку, реалізується ситуація з повернення товару (кукурудза) ТОВ «ДП Зернятко», а, з іншого боку, відбувається стягнення коштів та/або реалізація будь-якого іншого майна Risoil Overseas LTD в оплату на користь Agrostudio Group Limited за цей же товар (кукурудза 3654,1 мт).

Крім того, зі змісту позовних вимог вбачається, що будь-яких вимог у даній справі до відповідача-2 ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ не заявлено, проте суд залучає Товариство в якості співвідповідача. Як видно із матеріалів справи, ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» є портовим оператором, який здійснює господарську діяльність у порту Чорноморськ (Одеська область).

За своїм функціоналом Термінал здійснює прийом, технологічне накопичення, відбір проб та відвантаження вантажів. Вантажі накопичуються у резервуарах та складських приміщеннях знесоблено.

Облік вантажу і вантажовласників та контроль руху вантажів, розпорядження на здійснення операцій з вантажами у потужностях Терміналу здійснюється єдиним експедитором, з яким Терміналом укладено договір.

Експедитор організовує перевалювання вантажів у потужностях Термінала, власники яких не відомі Терміналу, та з якими у Терміналу відсутні будь які договірні відносини.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ТОВ «ДП Зернятко» в період 09.11.2020 та 11.11.2020 поставило до Agrostudio Group Limited кукурудзу (вантаж) на умовах DAP - ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» (за умовами контракту №CN271020DPZ від 27.10.2020). В свою чергу, Agrostudio Group Limited поставило до Risoil Overseas LTD той самий вантаж на Термінал, що підтверджується актами прийому-передачі від 10.11.2020, 11.11.2020 (за контрактом Р983 від 27.10.2020) та рішенням ГАФТА у справі 18-414.

У відзиві на апеляційну скаргу сам позивач зазначає, що вимога до терміналу є формальною, що підтверджує обґрунтованість доводів ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ».

Таким чином, колегія суддів вважає, що ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» не порушував жодним чином права ТОВ «ДП Зернятко» та не є зобов`язаною особою за контрактом №CN271020DPZ від 27.10.2020. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» є належним відповідачем у даній справі, при цьому до останнього ніяких вимог не заявлено. Відтак, належним відповідачем у справі є Agrostudio Group Limited, яке не оплатило повністю отриманий від позивача товар.

Враховуючи встановлені обставини у даній справі, колегія суддів вважає, що позивачем обрано неефективний та неналежниий спосіб захисту у формі розірвання контракту та повернення товару, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Отже, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості, такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 09.02.2021 у справі №381/622/17).

Розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.

Водночас глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу (положення про які поширюється і на договори поставки, яким є за своєю суттю №CN271020DPZ від 27.10.2020), зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

Відповідно до ч.3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч.4 цієї ж статті, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. У даній справі Agrostudio Group Limited прийняло товар і частково оплатило.

Предметом розгляду у даній справі є заявлені вимоги про розірвання контракту та повернення товару. При цьому, товар поставлений ТОВ «ДП Зернятко» в повному контрактному обсязі, прийнятий без зауважень по кількості, якості та частково оплачений Agrostudio Group Limited .

Більше того, Agrostudio Group Limited поставило далі товар RISOIL OVERSEAS LTD, що не заперечується Agrostudio Group Limited та підтверджено рішенням Міжнародної асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA) при розгляді арбітражної справи №18-414.

За таких умов підлягає застосуванню частина третя статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від покупця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18 міститься наступний висновок щодо застосування ст. 692 ЦК України, а саме:

«Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку Покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, яку цій справі).

Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права.

Виконання судового рішення про стягнення з покупця майна, одержаного ним за договором, розірваним судом, може бути складнішим, ніж виконання судового рішення про стягнення коштів. Зокрема, майно може бути вже відчуженим добросовісній третій особі, щодо якої рішення суду про повернення майна від покупця не матиме значення і від якої це майно не можна буде витребувати в іншому судовому процесі. Натомість застосування способу захисту, встановленого частиною третьою статті 692 ЦК України, призводить до повного поновлення порушеного права Продавця».

Згідно із ч.4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, спірний товар у справі на час укладення додаткової угоди між позивачем і відповідачем -1 був останнім відчужений компанії Risoil Overseas LTD, яка стала його власником та добросовісним набувачем, і до якої в подальшому Agrostudio Group Limited пред`явило вимоги про стягнення її вартості.

Отже, виконання судового рішення з розірвання контракту та повернення товару, на переконання колегії суддів, є набагато складнішим, аніж стягнення заборгованості за товар.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем обрано спосіб захисту у формі розірвання контракту та повернення товару, який є неефективним та неналежним за встановлених вище обставин даної справи.

Щодо посилання позивача на те, що право власності на товар належить ТОВ «ДП Зернятко», а не іншим особам, а тому у зв`язку з несплатою за товар, ТОВ «ДП Зернятко» звернулось із указаним позовом до суду до Agrostudio Group Limited та просило розірвати контракт № CN271020DPZ від 27.10.2020 на підставі п. 3.8, 8.4 цього контракту (в редакції додаткової угоди №1), колегією суддів відхиляються з огляду на викладене вище, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та судом апеляційної інстанції встановлено, що Risoil Overseas LTD є власником (добросовісним набувачем) кукурудзи в обсязі 3654,15 мт за контрактом №Р983 від 27.10.2020.

Вказана обставина підтверджується також постановою КЦС ВС від 27.06.2024 у справі №824/98/22.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача-1 є обгрунтованими, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/19506/20 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/19506/20 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/19506/20 слід скасувати, із прийняттям ного рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі відмови у позові покладаються - на позивача.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/19506/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/19506/20 скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Зернятко" (15650, Чернігівська обл., Менський р-н, село Покровське, вул.Сіверська, буд. 56; ідентифікаційний код 32550727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" (68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вул.Транспортна, буд. 23-А; ідентифікаційний код 31786337) витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 544 352 (п`ятсотсорок чотири тисячі триста п`ятдесят дві) грн. 37 коп.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №910/19520/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 01.10.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім