ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" вересня 2024 р. Справа№ 927/81/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників учасників справи:
прокурор: Дергунов Д.С.
від позивача: не з`явився
від відповідача-1: Антоненко Л.А. (в режимі відеконференцї)
від відповідача-2: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024, повний текст якого складено та підписано 29.04.2024
у справі № 927/81/24 (суддя Ноувен М.П.)
за позовом Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"
2. Комунального підприємства "Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги" Парафіївської селищної ради
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
Заступником керівника Прилуцької окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" та Комунального підприємства "Парафіїський центр первинної медико-санітарної допомоги" Парафіївської селищної ради про :
- визнання недійсною додаткової угоди №1 від 09.03.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 8,59792 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".
- визнання недійсною додаткової угоди №2 від 10.03.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 9,45685 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".
- визнання недійсною додаткової угоди №3 від 11.03.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 9,90 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".
- визнання недійсною додаткової угоди №4 від 17.06.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 10,88901 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".
- визнання недійсною додаткової угоди №5 від 30.06.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 11,97682 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".
- визнання недійсною додаткової угоди №6 від 04.08.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 13,17330 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".
- визнання недійсною додаткової угоди №7 від 25.08.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 14,48931 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".
- стягнення з ТОВ "Чернігівгаз Збут" на користь місцевого бюджету Парафіївської селищної об`єднаної територіальної громади коштів в сумі 47 206,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між відповідачем-1 та відповідачем-2 спірних додаткових угоди було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи те, що вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки позивач сплатив кошти за поставлене газове паливо відповідно до ціни, вказаної у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор просить стягнути з відповідача 47206,01 грн сплачених відповідачем-2 коштів.
В поданій прокурором заявою від 19.02.2024 останній просить вважати підставою позовних вимог щодо стягнення коштів, крім наведених норм матеріального права, вимоги ст. 1212 ЦК України.
Доводи та заперечення відповідачів
Відповідач-1 з позовом не погодився, посилаючись на те, що підстави для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі відсутні; прокурор не зазначив та не надав доказів, які б підтверджували використання коштів на оплату отриманого газу саме з бюджету Парафіївської селищної ради; прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а тому відповідно до презумпції правомірності правочину вони є правомірними; спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України Про публічні закупівлі, а їх підписання відбувалось за згодою сторін. Спірні кошти були сплачені позивачем відповідачу 1 на підставі договору та додаткової угоди, а отже не можуть вважатись безпідставно набутими.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/81/24 позов задоволено повністю.
Рішення мотивовано наявністю фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання спірних додаткових угод недійсними на момент їх укладення, зокрема, останні суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Відносно позовних вимог про стягнення коштів суд першої інстанції виснував, що грошові кошти в сумі 47206,01 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, з визнанням недійсними спірних додаткових угод підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний повернути їх до місцевого бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів щодо порушення інтересів держави, необхідності їх захисту та обґрунтованості підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього законних підстав для представництва інтересів держави, визначених ст.23 Закону України Про прокуратуру, в особі Парафіївської селищної ради у суді при зверненні із цим позовом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач - 1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
А саме апелянт посилається на те, що:
- прокурором не дотримано бездіяльності державного органу в розумінні статті 23 Закону «Про прокуратуру» та не дотримана процедура попереднього повідомлення суб`єкта владних повноважень про пред`явлення позову;
- прокурором не доведено того, що фінансування витрат з постачання природного газу за договором здійснювалось за рахунок коштів місцевого бюджету;
- висновки суду про те, що відповідачем-1 не доведено коливання ціни на ринку при укладенні спірних додаткових угод не відповідають обставинам справи;
- задовольняючи позовні вимоги про стягнення коштів в сумі 47 206,01 грн судом першої інстанції помилково не було застосовано двосторонню реституцію.
Доводи та заперечення інших учасників справи
У своєму відзиві на апеляційну скаргу прокурор з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:
- порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні спірних додаткових угод про збільшення ціни на товар після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави;
- джерелом фінансування закупівлі послуг з постачання природного газу за договором були кошти місцевого бюджету;
- позивач є органом, який наділений повноваженнями реагувати, у тому числі заходами цивільно-правового характеру на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади. Однак, уповноважений орган у спірних правовідносинах відповідних заходів не вчиняв, що і стало підставою для пред`явлення позову прокурором;
- наявні у справі цінові довідки не підтверджують наявність підстав для внесення змін в договір;
- висновки суду першої інстанції про перевищення встановленого в спеціальному законі максимального ліміту щодо зміни ціни узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/81/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 29 068,80 грн. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.
14.06.2024 недоліки апеляційної скарги усунено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/81/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 10.07.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 03.07.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 03.07.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.
У судовому засіданні 10.07.2024 оголошено перерву до 19.08.2024 та 19.08.2024 до 11.09.2024 відповідно.
Явка представників учасників справи
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 11.09.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні 11.09.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача та відповідача-2 в судове засідання 11.09.2024 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
Додатково судом апеляційної інстанції розміщено оголошення на сайті «Судова влада» про оголошення перерви у справі № 927/81/24 до 11.09.2024.
Відповідно до частин 5, 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з частинами 5, 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача-2, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Розгляд клопотань та заяв учасників справи
08.07.2024 апелянт подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить зупинити провадження у справі №927/81/24 до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, оскільки це рішення, на думку апелянта вплине на розгляд цієї справи.
08.07.2024 апелянт також подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить зупинити провадження у справі №927/81/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21 та оприлюднення постанови по цій справі, обставини в якій є подібними обставинами даної справи та від висновків якої залежить правильне вирішення справи №927/81/24.
18.07.2024 прокурор подав заперечення щодо клопотання апелянта про зупинення провадження, в якому просить відмовити в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 927/81/24 за відсутністю підстав.
30.07.2024 апелянт подав письмові пояснення щодо заперечень прокурора, в яких він наполягає на зупиненні провадження у справі.
Суд розглянувши подані апелянтом клопотання про зупинення провадження у справі відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення суду, який розглядає іншу справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Дані обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи та не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.
Враховуючи матеріали справи, мотиви клопотання відповідача-1 та положення ст.ст. 73-77 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав та доцільності для його задоволення, з огляду на те, що зупинення провадження до набрання законної сили рішення у справі №918/1043/21 не є обставиною, яка свідчить про неможливість розгляду даної справи.
Що стосується клопотання про зупинення провадження до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, колегія суддів зазначає, що заступником керівника Прилуцької окружної прокуратури, з урахуванням судової практики дотримано норми ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» при поданні даного позову, а доводи відповідача - 1 є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Комунальним підприємством «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної ради 26.02.2021 на веб-порталі публічних закупівель Рrоzоrrо розміщено оголошення про проведення відкритих торгів за №UА-2020-01-13-003221-а про намір здійснити закупівлю природного газу обсягом 68 000 м.куб за бюджетні кошти очікуваною вартістю 680 000,00 грн з ПДВ та розміщено тендерну документацію з вимогами до учасників та предмету закупівлі.
Відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій тендерного комітету від 01.02.2021 учасником - переможцем торгів визнано пропозицію учасника відкритих торгів ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ.
За результатами проведення відкритих торгів між Комунальним підприємством «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної та ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ 26.02.2021 укладено договір постачання природного газу № 41АВ147-277-21 зі строком виконання з 01.02.2021 до 31.12.2021, а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).
Згідно з п. 1.1, 1.2. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу, що є бюджетною установою, організацією та є кінцевим споживачем, 09120000-6 Газове паливо (Природній газ) а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором, з урахуванням послуг, передбачених Кодексом газотранспортної системи, затвердженої Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетичних комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2493.
Річний плановий обсяг постачання газу - до 68 000 куб.м.
Загальна ціна одного кубічного метру газу становить 7,6531088 грн, в т.ч. ПДВ 20% Вартість послуги доступу до потужності (тариф на послуги транспортування природного газу) за 1 м.куб 0,1638912 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Загальна сума Договору складає 531 556,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% (п.3.2., 3.3. Договору).
У п. 3.4. Договору визначено, що ціна, зазначена в п. 3.2. може змінюватись протягом дії Договору, шляхом підписання додаткової угоди. Відповідно до п. 3.5. Договору Сторони домовились про те, що ціна газу, розрахована відповідно до п. 3.2. та п. 3.4. Договору застосовується Сторонами при складанні актів приймання передачі газу та розрахунках за цим Договором. Згідно Договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 11 Договору.
Відповідно до п. 4.2. Договору, оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:
100% місячної вартості спожитого обсягу газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення операції Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці
У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу у п`ятиденний період після збільшення цього обсягу.
Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до кінця місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до п. 11.7. Договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі.
Між ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ та Комунальним підприємством «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної укладено додаткові угоди щодо зміни ціни до Договору наступній редакції:
1.Додатковою угодою № 1 від 09.03.2021 збільшено ціну з 01.02.2021 за 1 куб.м. газу до 8,4340288 грн. (з ПДВ), загальний обсяг постачання газу зменшено до 56 208,56 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 0 м.куб, лютий-15684,63 м.куб, березень 8000 м.куб, квітень 3000 м.куб., травень 50 м.куб, червень 50 м. куб, липень 50 м.куб, серпень 50 м. куб, вересень 50 м. куб, жовтень 4000 м. куб, листопад 10 000 м. куб, грудень 20 889,16 м. куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2021.
2.Додатковою угодою № 2 від 10.03.2021 збільшено ціну з 01.02.2021 за 1 куб.м. газу до 9,2929588 грн. (з ПДВ), загальний обсяг постачання газу зменшено до 61 823,79 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 0 м.куб, лютий-15684,63 м.куб, березень 8000 м.куб, квітень 3000 м.куб., травень 50 м.куб, червень 50 м. куб, липень 50 м.куб, серпень 50 м. куб, вересень 50 м. куб, жовтень 4000 м. куб, листопад 10 000 м. куб, грудень 15 273,93 м. куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2021.
3. Додатковою угодою № 3 від 11.03.2021 збільшено ціну з 01.02.2021 за 1 куб.м. газу до 9,7361088 грн. (з ПДВ), загальний обсяг постачання газу зменшено до 53 692,51 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 0 м.куб, лютий-15684,13 м.куб, березень 8000 м.куб, квітень 3000 м.куб., травень 50 м.куб, червень 50 м. куб, липень 50 м.куб, серпень 50 м. куб, вересень 50 м. куб, жовтень 4000 м. куб, листопад 10 000 м. куб, грудень 12 757,88 м. куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2021.
4.Додатковою угодою № 4 від 17.06.2021 збільшено ціну з 01.06.2021 за 1 куб.м. газу до 10,7251188 грн. (з ПДВ), загальний обсяг постачання газу зменшено до 51 888,03 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 0 м.куб, лютий-15684,63 м.куб, березень 14918,97 м.куб, квітень 3171,59 м.куб., травень 50 м.куб, червень 50 м. куб, липень 50 м.куб, серпень 50 м. куб, вересень 50 м. куб, жовтень 2000 м. куб, листопад 7 000 м. куб, грудень 8862,84 м. куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.06.2021.
5.Додатковою угодою № 5 від 30.06.2021 збільшено ціну з 01.06.2021 за 1 куб.м. газу до 13,0094088 грн. (з ПДВ), загальний обсяг постачання газу зменшено до 50 245,26 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 0 м.куб, лютий-15684,63 м.куб, березень 14918,97 м.куб, квітень 3171,59 м.куб., травень 37,42 м.куб, червень 50 м. куб, липень 50 м.куб, серпень 50 м. куб, вересень 50 м. куб, жовтень 2000 м. куб, листопад 7 000 м. куб, грудень 7232,65 м. куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.06.2021.
6.Додатковою угодою № 6 від 04.08.2021 збільшено ціну з 01.07.2021 за 1 куб.м. газу до 13,0094088 грн. (з ПДВ), загальний обсяг постачання газу зменшено до 48 755,92 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 0 м.куб, лютий-15684,63 м.куб, березень 14918,97 м.куб, квітень 3171,59 м.куб., травень 37,42 м.куб, червень 34,96 м. куб, липень 50 м.куб, серпень 50 м. куб, вересень 50 м. куб, жовтень 2000 м. куб, листопад 7 000 м. куб, грудень 5758,35 м. куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.07.2021.
7.Додатковою угодою № 7 від 25.08.2021 збільшено ціну з 01.08.2021 за 1 куб.м. газу до 14, 3254188 грн. (з ПДВ), загальний обсяг постачання газу зменшено до 47 405,20 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 0 м.куб, лютий-15684,63 м.куб, березень 14918,97 м.куб, квітень 3171,59 м.куб., травень 37,42 м.куб, червень 34,96 м. куб, липень 36,93 м.куб, серпень 50 м. куб, вересень 50 м. куб, жовтень 2000 м. куб, листопад 7 000 м. куб, грудень 4420,70 м. куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.08.2021.
Протягом 2021 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 підписано акти прийому-передачі та здійснено оплати:
-№ ЧР381001300 від 12.03.2021 про передачу постачальником та прийняття КП «Парафіївський ЦПМСД» у лютому 2021 року природного газу обсягом 4253,99 куб.м по ціні 9,90 грн (з ПДВ), на загальну суму 42 114,51 грн (з ПДВ).
КП «Парафіївський ЦПМСД» на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 76 від 17.03.2021 на суму 42 114,51 грн..
-№ ЧР381003547 від 21.04.2021 про передачу постачальником та прийняття КП «Парафіївський ЦПМСД» у березні 2021 року природного газу обсягом 14 918,97 куб.м. по ціні 9,90 грн (з ПДВ), на загальну суму 147 697,80 грн (з ПДВ).
КП «Парафіївський ЦПМСД» на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 124 від 22.04.2021 на суму 147 697,80 грн..
-№ ЧР381004673 від 19.05.2021 про передачу постачальником та прийняття КП «Парафіївський ЦПМСД» у квітні 2021 року природного газу обсягом 3171,59 куб.м. по ціні 9,90 грн (з ПДВ), на загальну суму 31 398,74 грн (з ПДВ).
КП «Парафіївський ЦПМСД» на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 159 від 20.05.2021 на суму 31 398,74 грн..
-№ ЧР381005001 від 22.06.2021 про передачу постачальником та прийняття КП «Парафіївський ЦПМСД» у травні 2021 року природного газу обсягом 37,42 куб.м. по ціні 9,90 грн (з ПДВ), на загальну суму 370,46 грн (з ПДВ).
КП «Парафіївський ЦПМСД» на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 225 від 26.06.2021 на суму 370,46 грн..
-№ ЧР381006146 від 19.07.2021 про передачу постачальником та прийняття КП «Парафіївський ЦПМСД» у червні 2021 року природного газу обсягом 34,96 куб.м. по ціні 11,976 грн (з ПДВ), на загальну суму 418,70 грн (з ПДВ).
КП «Парафіївський ЦПМСД» на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 252 від 21.07.2021 на суму 418,70 грн..
-№ ЧР381007193 про передачу постачальником та прийняття КП «Парафіївський ЦПМСД» у липні 2021 року природного газу обсягом 36,93 куб.м. по ціні 13,1733 грн (з ПДВ), на загальну суму 486,49 грн (з ПДВ).
КП «Парафіївський ЦПМСД» на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 289 від 18.08.2021 на суму 486,49 грн.
-№ ЧР381007887 від 15.09.2021 про передачу постачальником та прийняття КП «Парафіївський ЦПМСД» у серпні 2021 року природного газу обсягом 36,14 куб.м. по ціні 14,48931 грн (з ПДВ), на загальну суму 523,64 грн (з ПДВ).
КП «Парафіївський ЦПМСД» на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 317 від 22.09.2021 на суму 523,64 грн..
Прокурор у позовній заяві зазначає, що внаслідок укладення спірних додаткових угод до Договору, позивачу недопоставлено природного газу в обсязі 45510 куб.м вартістю 47206,01 грн, які підлягають поверненню позивачу, як надміру сплачені кошти.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у даній справі
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.
Частинами першою, третьою статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
В контексті зазначеного слід також враховувати, окрім іншого, й рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99.
Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Колегія також враховує, що у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18 суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (пункт 7. 23). Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 914/225/18.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у пунктах 38, 40, 43 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що Керівник Прилуцької окружної прокуратури, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, зазначив підставою свого звернення та представництва інтересів держави те, що позивачем як органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду.
В підтвердження чого прокурором надано листи-звернення до Парафіївської селищної ради та КП «Парафіївський ЦПМСД», а також відповіді на них зазначених учасників справи.
Так, в листі від 19.09.2023 № 54-75-6288ВИХ-23 Прилуцька окружна прокуратура повідомила Парафіївську селищну раду, що в результаті здійснення вивчення дотримання законодавства у сфері державних закупівель, у т.ч. використання бюджетних коштів при укладенні договорів, встановлено порушення вимог ч. ч. 4, 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» при укладенні спірних додаткових угод до договору постачання природного газу № 41АВ147-277-21 від 26.02.2021. Також запитано прокуратурою інформацію щодо вжиття уповноваженим органом заходів із визнання додаткових угод недійсними в судовому порядку.
У відповіді на цей лист Парафіївська селищна рада в лист № 03-11/4085 від 29.09.2023 зазначала, що у зв`язку з відсутністю бюджетних коштів сільрадою не вживались заходи із усунення названих порушень.
Прилуцька окружна прокуратура листом від 01.11.2023 № 54-75-7210ВИХ-23 звернулась до КП «Парафіївський ЦПМСД», в якому повідомили про факт порушення законодавства у сфері публічних закупівель та запитано інформацію щодо надходження на адресу відповідача-2 листів та цінових довідок/висновків ТПП до спірних додаткових угод.
КП «Парафіївський ЦПМСД» листом від 06.11.2023 № 296-23 повідомлено прокуратуру, що зазначені документи до додаткових угод від ТОВ «Чернігівгаз Збут» не надходили.
Листом від 08.11.2023 № 54-75-7329ВИХ-23 Прилуцька окружна прокуратура, у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", повторно звернулась до Парафіївської селищної ради із запитом, в якому просила надати інформацію про те, чи вживалися сільрадою заходи до усунення порушень законодавства у сфері публічних закупівель, а також чи планує позивач їх вчиняти в майбутньому. Крім того, прокуратура просила надати реквізити розрахункового розрахунку для зарахування повернених коштів.
Парафіївська селищна рада в листі №03-11/4689 від 13.11.2023 констатовано, що рада не буде вчиняти означені заходи через відсутність фінансування та надала реквізити рахунку для зарахування повернутих коштів.
Прокурор в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до ТОВ «Чернігівгаз Збут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів шляхом направлення повідомлення № 54-77-2099ВИХ-24 від 11.01.2024.
Таким чином прокурором дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, попередньо, до звернення до суду з позовом, повідомлено уповноважений орган про порушення інтересів держави, чим надано цьому органу можливість самостійно відреагувати на виявлені порушення інтересів держави у належний спосіб.
Утім, Парафіївська селищна рада протягом розумного строку після отримання повідомлення прокуратури про виявлені нею порушення при укладенні спірних додаткових угоди не зверталась до суду з відповідним позовом, і не повідомила у своєму листі про намір такого звернення. Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка сільради щодо захисту порушених інтересів держави/територіальної громади.
Наведене дає підстави для висновку про обґрунтованість доводів прокурора щодо бездіяльності сільради як представницького органу по захисту інтересів територіальної громади та, відповідно, свідчить про дотримання прокуратурою унормованого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку попереднього повідомлення. Протилежні ствердження апелянта спростовуються встановленими судом першої інстанції та перевіреними колегією суддів обставинами, а тому відхиляються за їх необґрунтованості.
При цьому судом першої інстанції обґрунтовано відхилено заперечення відповідача 1 щодо того, що у запиті прокуратури від 19.09.2023 не йде мова про проведення радою дій щодо стягнення коштів, а також не вказана точна сума, яка на думку прокурора є надмірно сплаченою (аналогічні аргументи наведено в апеляційній скарзі), оскільки нормами чинного законодавства не регламентований зміст листування прокуратури з іншими органами, інтереси яких планується представляти в суді.
Відносно визначення прокуратурою уповноваженого органу у спірних правовідносинах, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити таке.
Обґрунтовуючи позов прокурор зазначав, що оспорювані додаткові угоди укладено всупереч вимог чинного законодавства, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки палива. Наведене, на думку прокурора, зумовило порушення матеріальних інтересів держави в особі територіальної громади Парафіївської селищної ради, адже сторона договору та додаткових угод - Комунальне підприємство «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної ради, як отримувач бюджетних коштів для забезпечення діяльності підприємства, отримало меншу кількість товару у порівнянні з тим, що визначений первісним договором та за значно вищою ціною. Таке неефективне використання бюджетних коштів підриває матеріальну та фінансову основу системи бюджетного фінансування, а отже завдає шкоди інтересам держави.
Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Сільські, селищні, міські ради, відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, зокрема, у статті 143 Конституції України зазначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
З наявного в матеріалах справи рішення Двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Парафіївської селищної ради № 123 від 10.05.2018 вбачається, що Комунальне підприємство «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» створено шляхом реорганізації Комунального закладу «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги».
Згідно розділу 1 Статуту КП «Парафіївський ЦПМСД», затвердженого рішенням Парафіївської селищної ради № 16-25/08 від 20.12.2022 (далі - Статут), Комунальне підприємство «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної ради (надалі - Підприємство) є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає первинну медичну допомогу та здійснює управління медичним обслуговуванням населення Парафіївської територіальної громади, вживає заходи з профілактики захворювань населення та підтримання громадського порядку.
Підприємство створене за рішенням Парафіївської селищної ради (надалі - Засновник) від 10 травня 2018 року №123 (двадцять девята сесія сьомого скликання) відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом перетворення Комунального закладу «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної ради у комунальне некомерційне підприємство.
Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Комунального закладу «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної ради.
Згідно п. 3.1 Статуту основною метою створення Підприємства є надання первинної медичної допомоги та здійснення управління медичним обслуговуванням населення, що постійно проживає на території Парафіївської територіальної громади, а також вжиття заходів з профілактики захворювань населення та підтримки громадського здоров`я.
У відповідності до п. 5.3 Статуту джерелами формування майна та коштів Підприємства є:
5.3.1. Комунальне майно, передане Підприємство відповідно до рішення його створення;
5.3.2. Кошти місцевого бюджету;
5.3.3. Власні надходження Підприємства: кошти від здачі в оренду (зі згоди Засновника) майна, закріпленого на праві оперативного управління; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг0;
5.3.4. Цільові кошти;
5.3.5. Кредити банків;
5.3.6. Майно, що надходить безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб; надходження коштів на виконання програм соціально-економічного розвитку регіону, програм розвитку медичної галузі;
5.3.8. Майно, отримане з інших джерел, не заборонених чинним законодавством України;
5.3.9. Інші джерела, не заборонені законодавством.
Вилучення майна Підприємства може мати місце лише у випадках передбачених чинним законодавством України.
Засновник (власник) затверджує фінансовий план підприємства та контролює його виконання, здійснює контроль за ефективністю використання комунального майна, що є власністю територіальної громади (пп. 7.3.3, пп. 7.3.6 Статуту).
Листом № 339-23 від 21.12.2023 Парафіївська селищна рада підтвердила, що фінансування витрат з оплати з постачання природного газу згідно договору є кошти місцевого бюджету.
Крім того, згідно розміщеного КП «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної ради на веб-порталі публічних закупівель Рrоzоrrо оголошення про проведення відкритих торгів за №UА-2020-01-13-003221-а джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету.
Отже КП «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної ради у спірних правовідносинах виступає розпорядником коштів місцевого бюджету нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів), адже оплата з постачання природного газу за договором, укладеним між відповідачами у даній справі за результатами проведених відкритих торгів, здійснюється за рахунок бюджетних коштів Парафіївської територіальної громади. Тож КП «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги», укладаючи та виконуючи договір реалізувало делеговані їй радою владні повноваження з розпорядження коштами відповідного державного / комунального бюджету.
Використання коштів місцевого бюджету беззаперечно становить суспільний інтерес, стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Парафіївської територіальної громади. Тоді як, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема, шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування додаткових угод, якими було збільшено вартість 1 куб.м. газу, свідчить про порушення економічних інтересів цієї територіальної громади. В свою чергу, одним із завдань органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Таким чином Парафіївська селищна рада, будучи засновником КП «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги», яка фінансує його діяльність, здійснює управління ним та контроль за його фінансово-господарською діяльністю, зобов`язана контролювати питання ефективності використання бюджетних коштів при укладенні договору постачання природного газу та додаткових угод до нього.
У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що Парафіївська селищна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, під час виконання названого договору. А тому, у випадку наявності порушень вимог закону про публічні закупівлі прокурор може звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, який допустив таке порушення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що при поданні цього позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не залишились не незахищеними. Участь прокурора в цій справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великої кількості громадян.
Близькі за змістом правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).
Ствердження апелянта про недоведення прокуратурою обставин використання саме бюджетних коштів при виконанні спірного договору постачання природного газу колегією суддів за встановлених вище обставин відхиляються.
Резюмуючи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, надавши належну оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів щодо порушення інтересів держави, необхідності їх захисту та обґрунтованості підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, дійшов не спростованих доводами апеляційної скарги висновкам про належне підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі в особі сільради в порядку, передбаченому статтями 53, 54 ГПК України та статті 23 Закону "Про прокуратуру".
Щодо суті позовних вимог
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною 1 статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.
Відповідно до частин 1 -3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами 3, 4 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 названого Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
У контексті спірних правовідносин колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, де зазначається, що із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України Про публічні закупівлі вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України Про публічні закупівлі, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Колегією суддів також враховано, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 висловив правову позицію, що "передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.
Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.
Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін".
Судом встановлено, що внаслідок укладення Додаткових угод №1-7 до Договору від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 ціну за одиницю товару збільшено з 7,817 грн до 14, 3254188 грн, що становить 83 % від початкової ціни товару. Одночасно при укладенні додаткових угод зменшувались і планові обсяги постачання газу, що зумовило фактичне отримання відповідачем-2 лише 47 405,20 м3, а не у кількості до 68 000 куб.м. по ціні 7,817 грн, як визначалось у договорі при його укладенні на публічних торгах.
Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до договору обґрунтовано відповідачем-1 коливанням ціни газу на ринку, на підтвердження чого (коливання) надано інформаційні довідки Харківської Торгово-промислової палати України № 163/21 від 27.01.2021, № 393/21 від 17.02.2021, № 232/21 від 02.02.2021.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що у цінових довідках Харківської торгово-промислової палати №393/21 від 17 лютого 2021 року наведено порівняння цін за грудень 2020 року та січень 2021 року, тобто у порівняння наводиться ціна за грудень 2020 року.
У ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати №163/21 від 27 січня 2021 року наведено порівняння цін за грудень 2020 року (період до укладення до договору) та лютий 2021 року, а у ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати №232/21 від 02 лютого 2021 року наведено порівняння цін за січень 2021 року (станом на 04.01.2021, тобто за період до укладення до договору) та лютий 2021 року.
Надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд першої інстанції виснував, з чим погоджується і колегія суддів, що подані стороною довідки є документами фактографічно-інформаційного характеру та не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін у порівняні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару або між датами укладення спірних додаткових угод чи застосування нової ціни.
Колегія суддів, серед іншого, звертає увагу на те, що згідно інформації, розміщеної на сайті ТБ «Українська енергетична біржа», що знаходиться у вільному доступі на офіційному сайті (http.//www.ueex.com.ua), середньозважена ціна (післяплата) на природний газ за результатами біржових торгів на Українській енергетичній біржі, станом на дату укладення договору становила 8 205,51 грн, а на момент укладення додаткової угоди № 1 від 09.03.2021 - 7 509,76 грн, додаткової угоди № 2 від 10.03.2021 - 7 510,04 грн, додаткової угоди № 3 від 11.03.2021 - 7 510,55 грн. Тобто коливання ціни в бік збільшення у названий період не вбачається.
При цьому, враховуючи діяльність відповідача-1, на момент підписання основного договору він знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на газу, постачання якого він мав намір здійснювати, та гарантував його поставку замовнику за цінами відповідно до договору.
Щодо коливання ціни на газ у період укладення додаткових угод № 4-7 прокурор зазначав, що відповідачем-1 не надавались до цих угод будь-яких документальних обґрунтувань необхідності внесення змін в договорів згідно Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідачем-1 до відзиву на позовну заяву було представлено суду цінові довідки Харківської Торгово-промислової палати України № 1187/21 від 21.05.2021, № 1261/21 від 01.06.2021, № 1361/21 від 22.06.2021, № 1720/21 від 02.08.2021. Однак, стороною не надано жодних доказів того, що вказані довідки надавались відповідачу-2 перед укладенням спірних додаткових угод. А отже, як наслідок, апелянтом не доведено того, що у момент їх укладення сторони керувались достатньо обґрунтованою підставою коливання ціни природного газу. Саме лише посилання відпвідача-1 в листах про наміри збільшення вартості одного кубометру газу за відсутності доказів коливання ціни на ринку виключало можливість укладення додаткових угод № 4-7 в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Колегія суддів, серед іншого, вважає слушним зауваженням суду першої інстанції про те, що внесення змін в договорів щодо ціни здійснювалось вже після фактичного отримання відповідачем-2 газу.
Так, у додаткових угодах №1 від 09.03.2021, № 2 від 10.03.2021, № 3 від 11.03.2021 вказано, що дія їх умов розповсюджується на правовідносини починаючи з 01.02.2021; у додаткових угодах № 4 від 17.06.2021, № 5 від 30.06.2021 - з 01.06.2021; у додатковій угоді № 6 від 04.08.2021 - з 01.07.2021; у додатковій угоді № 7 від 25.08.2021 - з 01.08.2021.
За цим договором відповідач-1 протягом усього періоду його дії щоденно (безперервно) здійснював постачання природного газу, а відповідач-2 приймав та споживав його. Тож укладення додаткової угоди з умовою про поширення її дії на правовідносини до укладення свідчить про те, що відповідач-2 станом на час оформлення договірних змін фактично вже отримав і спожив газ. Наведене не узгоджується з положеннями частини 3 статті 632 ЦК України, адже зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем-1 належними засобами доказування наявності підстав для укладення додаткової угоди № 1 від 09.03.2021 із збільшення ціни товару через обставини коливання ціни газу на ринку в бік збільшення відносно ціни договору станом на час його укладення та оформлення названої додаткової угоди.
Відносно інших додаткових угод №2-№7 від10.03.2021, від 17.06.2021, від 30.06.2021, від 04.08.2021, від 25.08.2021 колегія суддів визнає вірним виснування суду, що визначена в них ціна за 1 куб.м природного газу збільшена більше ніж на 10% від початкової ціни, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією релевантної справи, що викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Посилання апелянта на окрему думку суддів у справі №922/2321/22 не можуть бути враховані Північним апеляційним господарським судом, позаяк у відповідності до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Отже, з аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.
Враховуючи встановлені судом обставини, з якими закон пов`язує визнання спірних додаткових угод недійсними на момент їх укладення, зокрема невідповідність їх вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання правочинів недійсними згідно статей 203, 215 ЦК України.
Щодо позовних вимог про стягнення надміру сплачених коштів
Згідно із частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).
Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Пунктом 18 частини 1 статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).
Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК країни).
Абзацами 1 та 2 пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
За змістом абзацу 2 пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Згідно із частиною 4 статті 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.
Як вже зазначалось у цій постанові, КП «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної ради у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).
З огляду на викладене господарський суд першої інстанції у справі, яка розглядається, дійшов вірних висновків про те, що визнання недійсними спірних додаткових угод має наслідком повернення безпідставно сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право територіальної громади Парафіївської селищної територіальної громади в особі позивача, який є розпорядником таких коштів. Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, від 28.08.2024 у справі № 918/1313/23.
В свою чергу недійсність оспорюваних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка газу, і його оплата мали здійснюватися сторонами відповідно до умов первісної редакції укладеного договору, тобто за ціною 1 куб.м. природного газу в сумі 7,8170000 грн, в т.ч. ПДВ 20%.
За матеріалами справи відповідачем-1 поставлено газ в кількості 22490 м3, за який відповідачем-2, згідно платіжних доручень, сплачено 223010,34 грн. Тож виходячи із ціни, визначеної при укладенні договору, вартість зазначеного об`єму газу становить 175804,33 грн.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно виснував, що різниця між сумою коштів, які фактично перераховано відповідачем-2 за природній газ по ціні, визначеній з урахуванням додаткових угод, та сумою за природній газ по ціні відповідно до договору, становить 47206,01 грн.
Оскільки спірні додаткові угоди до договору підлягають визнанню недійсними, підстава для оплати поставленого товару за ціною, встановленою у додаткових угодах, фактично відпала, а тому, сплачені грошові кошти за такими додатковими угодами у розмірі 47206,01 грн, необхідно повернути сільраді, як засновнику комунального підприємства. Отже, висновки суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення надмірно сплачених коштів, правомірно задоволено судом.
Твердження апелянта про невірне застосування судом попередньої інстанції наслідків недійсності правочину Суд до уваги не приймає, адже позовна вимога про стягнення коштів обґрунтована обставинами надмірної їх сплати, а поставлений відповідачем-1 та отриманий відповідачем-2 газ в наведених вище об`ємах є таким, що оплачений покупцем за ціною, визначеною за домовленістю сторін в договорі. Тобто справедливий баланс між інтересами відповідачів у даному випадку не порушується.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі №927/81/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано після виходу судді Євсікова О.О. з відпустки, - 30.09.2024.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 11.09.2024 |
Оприлюднено | 02.10.2024 |
Номер документу | 121989736 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Корсак В.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні