Постанова

від 01.10.2024 по справі 922/512/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/512/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В. , суддя Шутенко І.А.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (вх. № 1746 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2024, ухвалене суддею Жигалкіним І.П. у приміщенні господарського суду Харківської області без виклику учасників справи (повне рішення складено 30.05.2024) у справі №922/512/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Технолоджи", м. Київ,

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України", с. Гонтарівка, Харківська обл.,

про стягнення 238 448,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Технолоджи" (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області 19 лютого 2024 року із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (надалі - Відповідач) заборгованість в загальній сумі 238 448,74 грн (де: - 80 557,02 грн. основний борг; - 157 891,72 грн відсотки за користування чужими грошовими коштами за період 02.11.2023 08.02.2024 р.), а також суму судового збору у сумі 2861,39 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням умов Договору поставки № 643Х/23Н від 07.07.2023, у зв`язку з чим утворилась вищезазначена заборгованість.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2024 у справі № 922/512/24 позов задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Технолоджи" заборгованість в загальній сумі 238 448,74 грн (де: - 80 557,02 грн основний борг; - 157 891,72 грн відсотки за користування чужими грошовими коштами за період 02.11.2023 08.02.2024), а також суму судового збору у розмірі 2861,39 грн.

ДП "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2024 у справі №922/512/24 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу за користування чужими грошовими коштами відмовити; здійснити розподіл судових витрат за подання позову та за подання апеляційної скарги між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судом першої інстанції не враховано позиції Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 05 червня 2020 у справі №922/3578/18, у постанові від 30.10.2018 у справі №917/63/18, а також правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі №3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі №3-37гс13.

Зважаючи на такі правові позиції Верховного Суду, апелянт зазначає, що сума товарного кредиту за своєю правовою природою є пенею, бо визначена у спосіб розрахунку за один день, яка передбачена статтею 549 ЦК України. Тому її нарахування обмежується Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" в межах подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Апелянт вважає, що визначені сторонами у пункті 5.1. Договору проценти, з урахуванням положень статті 549 ЦК України, є пенею, розрахунок якої слід здійснювати як суму пені, в межах подвійної облікової ставкиНБУ за відповідний період. За розрахунком апелянта розмір зазначеної пені складає 6737,66 грн.

Крім того, апелянт зазначає, що неустойка не може перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для відповідача та стати джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором позивачем, у зв`язку із чим існують підстави для застосування до спірних правовідносин норми матеріального права: ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Додатково зазначає, що з весни цього року Вовчанський район, де розміщені поля відповідача, зазнавав і продовжує зазнавати постійних обстрілів, руйнувань та збитків. Будівлі та територія, що знаходиться у володінні та користуванні відповідача, вже зазнали численних пошкоджень і продовжують зазнавати руйнувань (докази є в матеріалах справи). З урахуванням чого підприємство зазнає постійних фінансових збитків та наразі не може повноцінно функціонувати, займатися своєю господарською діяльністю та отримувати стабільний дохід. Зважаючи на вищевикладене, просить у випадку перегляду та ухвалення рішення про стягнення боргу, застосувати в даній справі також норми ч. 1 ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України і зменшити розмір пені, штрафу та річних сукупно до розміру 5% від суми основного боргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2024 клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновлено

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (вх. № 1746 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2024 у справі №922/512/24.

Розгляд даної апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянту.

Витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/512/24.

Зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2024 у справі №922/512/24.

Позивачем 02.08.2024 через систему «Електронний суд» в електронному кабінеті отримано копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2024 про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується відповідною довідкою

Позивач не скористався своїм правом передбаченим статтею 42 ГПК України та не надав до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ» (Постачальник / Позивач) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Гонтарівка» Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України» (Покупець / Відповідач) був укладений Договір поставки № 643Х/23Н від 07 липня 2023 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передавати у встановлені строки нафтопродукти у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити вказані нафтопродукти (далі за текстом - Договір). П.4.6 Договору сторони встановили, що у разі поставки Товару до отримання 100% передплати, відповідач зобов`язався сплатити грошові кошти на рахунок позивача протягом одного календарного дня з дати поставки товару.

31.10.2023 Постачальник без отримання 100% передплати поставив, а Відповідач (Покупець) отримав нафтопродукти, а саме паливо дизельне на суму 160 577,02 грн, що підтверджується наданою разом з позовом видатковою накладною №1407 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №АТ-00001407.

Постачальником виконано свої зобов`язання належним чином, що підтверджено доказами та не спростовується Відповідачем. Також з боку останнього зауважень щодо кількості та/або якості товару на адресу Постачальника не надходило.

Проте, як зазначає Позивач з боку Відповідача, як Покупця наявне порушення щодо оплати за поставлений товар. Так, товар оплачений не в повній мірі станом на 02 листопада 2023 року у нього утворилась заборгованість 80557,02 грн.

Відповідно до п.5.1 Договору, у разі поставки Товару до отримання 100% передплати та непроведення Відповідачем оплати в порядку, визначеному п.4.6 Договору, зобов`язується сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов`язання, а також 2% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами.

Так, позивачем на підставі п. 5.1 договору № 643Х/23Н нараховано 157891,72 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за поставлений позивачем товар.

Так, відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції в частині стягнення боргу за користування чужими грошовими коштами 157 891,72 грн., в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/512/24 від 30.05.2024 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги, які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині задоволення позовної вимоги про стягнення боргу за користування чужими грошовими коштами 157891,72 грн.

Так, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач заявив вимогу про стягнення 157 891,72 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.5.1 Договору, у разі поставки Товару до отримання 100% передплати та непроведення Відповідачем оплати в порядку, визначеному п.4.6 Договору, зобов`язується сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов`язання, а також 2% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами (у відповідності зі ст. 694 та ст. 536 ЦК України) Відсотки сплачуються за весь період прострочки платежу.

На цій підставі позивач нарахував відповідачу 157 891,72 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Перевіривши розрахунок суми боргу з врахуванням 2% плати за користування чужими грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Позивачем розрахунок здійснено вірно й складає у сумі 157 891,72 грн.

Отже, вимоги про стягнення 157 891,72 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань апелянта на постанову Верховного Суду у справі № 922/3578/18 у відповідності до якої проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами укладеного між сторонами у справі договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зробила висновки щодо застосування статей 536, частини третьої статті 693 та частини другої статті 625 Цивільного кодексу України при визначенні правової природи передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами. Згідно з цими висновками правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами визначається в залежності від встановленого сторонами у договорі способу обчислення такої плати.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зазначеній постанова зазначила:

- частина друга статті 625 Цивільного кодексу України передбачає можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із статтями 693, 536 та 625 Цивільного кодексу України;

- проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами укладеного між сторонами у справі договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.

В свою чергу, апелянт просить застосувати висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18, однак не враховує більш пізнішу позицію цієї ж Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, якою було здійснено відступ від зазначеної позиції.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 №910/14180/18 передбачено наступне.

«Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами не залежить від встановленого сторонами у договорі способу обчислення такої плати.

Передбачене статтею 536, частиною третьою статті 693, частиною першою статті 1048, частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України право сторін на встановлення плати за користування грошовими коштами (попередньою оплатою, позикою) з урахуванням положень статті 6 та частини першої статті 627 Цивільного кодексу України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів і порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати.

Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у пункті 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18.».

Як правильно встановив місцевий господарський суд, у спірному пункті 5.1. договору сторони встановили такий розмір процентів - 2 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами, що повністю відповідає положенням, закріпленим, зокрема у статті 536, частині третій статті 693 Цивільного кодексу України.

Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові у справі № 910/14180/18 зазначив про те, що виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.

Положення, закріплені у статті 536, частині третій статті 693 Цивільного кодексу України, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення (за один день чи за календарний рік), оскільки будь-який з таких способів розрахунку, враховуючи сталу та загальновідому кількість днів у календарному році, дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік (чи навпаки за один день), за наявності такої потреби при тлумаченні змісту правочину.

З огляду на викладене висновки місцевого господарського суду є такими, що зроблені з правильним застосуванням та тлумаченням норм матеріального права, є правильними та обґрунтованими.

Щодо клопотання апелянта про зменшення розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами до 5% від суми основного боргу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки вони не мають характеру штрафних санкцій, а отже не можуть бути зменшені на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування рішення в даній частині відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (вх. № 1746 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2024 у справі №922/512/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2024 у справі №922/512/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.10.2024

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя П.В. Тихий

Суддя І.А. Шутенко