Постанова

від 11.09.2024 по справі 908/2178/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024 м. Дніпро Справа № 908/2178/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023, повний текст рішення складено 14.12.2023 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023, повний текст складання додаткового рішення 14.12.2023 у справі № 908/2178/23 (суддя Зінченко Н.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Кінто», м. Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя

про стягнення 322726,24 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог, рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

В червні 2023 року ПрАТ «Кінто» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 15.09.2023, а. с. 210-213 т 1) 322726,24 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання щодо виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки, з яких:

- 102611,07 грн інфляційних втрат та 20860,31 грн 3 % річних на рахунок НОМЕР_1 в АТ «Піреус банк МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Кінто-Класичний»;

- 18271,09 грн інфляційних втрат та 3714,42 грн 3 % річних на рахунок НОМЕР_2 в АТ «Піреус банк МКБ, МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій «Кінто-Еквіті»;

- 20572,43 грн інфляційних втрат та 4182,27 грн 3 % річних на рахунок НОМЕР_3 в АТ «Піреус банк МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Достаток»;

- 49234,34 грн інфляційних втрат та 10009,09 грн 3 % річних на рахунок НОМЕР_4 в АТ «Піреус банк МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Кінто-Народний»;

- 75942,25 грн інфляційних втрат та 17328,97 грн 3 % річних на рахунок НОМЕР_5 в АТ «Піреус банк МКБ», МФО 300658 Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 33151991).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на рахунок НОМЕР_1 в АТ «Піреус банк МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Кінто-Класичний» 56707,39 грн інфляційних втрат та 10914,55 грн 3 % річних. Стягувач ПрАТ «Кінто».

Стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на рахунок НОМЕР_2 в АТ «Піреус банк МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій «Кінто-Еквіті» 10097,43 грн інфляційних втрат та 1943,47 грн 3 % річних. Стягувач ПрАТ «Кінто».

Стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на рахунок НОМЕР_3 в АТ «Піреус банк МКБ», МФО 00658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Достаток» 11369,23 грн інфляційних втрат та 2188,26 грн 3 % річних. Стягувач ПрАТ «Кінто».

Стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на рахунок НОМЕР_4 в АТ «Піреус банк МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Кінто-Народний» 27209,05 грн інфляційних втрат та 5236,96 грн 3 % річних. Стягувач ПрАТ «Кінто».

Стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на рахунок НОМЕР_5 в АТ «Піреус банк МКБ», МФО 300658, ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія клаб» 54439,87 грн інфляційних втрат та 9198,07 грн 3 % річних. Стягувач ПрАТ «Кінто».

Стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ПрАТ «Кінто» 3351,66 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог в задоволені позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 заяву ПрАТ «Кінто» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 908/2178/23 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ПрАТ «Кінто» 19501,77 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволені решти заяви відмовлено.

2. Короткий зміст доводів апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції по справі № 908/2178/23 ПАТ «Запоріжжяобленерго» оскаржує їх в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить:

- скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення загального розміру інфляційних втрат у сумі 15799,11 грн та в частині стягнення загального розміру 3% річних у сумі 3502,50 грн (або 3502,70 грн) та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині;

- скасувати оскаржуване рішення в частині неправомірного нарахування інфляційних втрат на користь ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб» на суму основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, які стягнуті за рішенням суду за інший період;

- скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення судового збору через порушення принципу пропорційності;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 по справі № 908/2178/23 в частині стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ПрАТ «Кінто» 19501,77 грн витрат на правничу допомогу;

- скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 по справі № 908/2178/23 в частині відмови у задоволенні клопотання ПАТ «Запоріжжяобленерго» про повернення на стадію підготовчого судового засідання та в частині відмови у задоволенні клопотання ПАТ «Запоріжжяобленерго» про зупинення провадження по справі № 908/2178/23 до розгляду справи № 908/3192/23.

Апеляційна скарга мотивована необґрунованістю та невмотивованістю оскаржуваних судових рішень, а також їх незаконністю з підстав неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення зводяться до наступного:

- Приймаючи оскаржуване рішення від 22.11.2023, місцевим господарським судом не повністю досліджено правове регулювання можливого періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат та неправомірно збільшено нарахування більше ніж на 3 роки, які передують даті подачі позовної заяви.

Так, згідно рішення позачергових загальних зборів від 28.07.2016 № 22 у відповідача виник обов`язок щодо виплати акціонерам дивідендів за 2013, 2014, 2015 рік у строк з 05.09.2016 по 29.01.2017.

Згідно рішення Загальних зборів від 18.04.2017 № 23 у відповідач виник обов`язок щодо виплати акціонерам дивідендів за 2016 рік у строк з 29.06.2017 по 18.10.2017.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на суму невиплачених дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 рік лише 03.07.2023. В той же час, строк позовної давності для стягнення в судовому порядку сум невиплачених дивідендів за 2013, 2014, 2015 рік сплив 30.01.2020, а щодо суми невиплачених дивідендів за 2016 рік сплив 19.10.2020.

З урахуванням зазначеного, скаржник вважає пропущеним з боку позивача загальний строк позовної давності у 3 роки щодо виконання обов`язку по сплаті дивідендів, а також 3% річних та інфляційних втрат на суму дивідендів;

- На думку скаржника, суд не вірно трактує законодавчі норми, оскільки на період дії карантину, продовження строку позовної давності означає продовження самого права на звернення до суду з позовом, але сам загальний строк позовної давності рахується трьома роками. Отже, всі позивачі з моменту введення карантину та в подальшому з моменту введення воєнного стану зберігають своє право на звернення до суду, але це не означає що правомірним є нарахування 3% річних, інфляційних втрат за весь цей період, оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

З урахуванням зазначеного, скаржник вважає такими, що підлягають відхиленню вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 12.03.2020 по 02.07.2020 (або до 29.06.2020), а також з 02.07.2023 (або з 29.06.2023) по 08.08.2023. Про стягнення інфляційних втрат за період з березня 2020 по червень 2020, а також з липня 2023 по серпень 2023;

- скаржник акцентує увагу колегії суддів та позивача на тому, що періоди нарахування річних та інфляційних втрат також припадають на період дії карантину, але це не було підставою для задоволення річних та інфляційний втрат за весь заявлений позивачем період;

- судом безпідставно відхилено клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих позивачем до стягнення з відповідача 3% річних, всупереч наявності підстав для його задоволення, оскільки частково задоволені вимоги також є значними порівняно з сумою самих невиплачених дивідендів, на які нараховується 3% річних та інфляційні втрати;

- посилаючись на судову практику, викладену в постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, згідно якої, положення статей 3, 509, 625 ЦК України, передбачають нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, скаржник вважає помилковим твердження господарського суду, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

На переконання скаржника, нарахування інфляційних втрат на користь ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб» можливе лише на суму 90017,83 грн, тобто лише на розмір суми дивідендів;

- місцевим господарським судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого засідання та зупинення розгляду справи № 908/2178/23 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 908/3192/23 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України;

- в порушення норм процесуального права, місцевим господарським судом при розрахунку суми судового збору допущено порушення принципу пропорційного співвідношення задоволених вимог та розподілу оплати судового збору при частковому задоволенні позовних вимог;

- судом допущено порушення норм процесуального права при винесенні додаткового рішення від 06.12.2023 щодо розподілу витрат на професійну правову допомогу. На думку скаржника, витрати на правничу допомогу мали бути задоволені господарським судом у тому ж відсотковому відношенні, що й основне судове рішення, тобто лише на 59 % від суми пропорційно задоволених позовних вимог, що узгоджується з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Крім того, скаржник просить врахувати судом апеляційної інстанції факт винесення судом першої інстанції додаткової постанови про розподіл судових витрат без доступу представника відповідача до електронного суду та без урахування заперечень відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та його узагальнені доводи.

02.02.2024 на адресу ЦАГС від представника ПрАТ «Кінто», адвоката Кологойди О.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого, останній вважає безпідставними висновки відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності щодо вимог про виплату дивідендів: за 2013, 2014, 2015 роки - граничний строк виконання яких настав 29.01.2017 та за 2016 рік граничний строк виконання яких настав 18.10.2017, які спливли 30.01.2020 та 19.10.2020 відповідно.

Так, відповідачем не було враховано, що предметом спору по даній справі не є стягнення дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки, адже ці зобов`язання є безспірними, підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 по справі № 908/260/18 та виконавчими написами нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни від 23.02.2018. Тобто основна заборгованість є безспірною.

Натомість нарахування 3% річних та інфляційних втрат не є додатковим зобов`язанням. Право позивача на нарахування 3% річних та інфляційних втрат виникає і застосовується за кожен місяць прострочки виконання основного зобов`язання з виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки.

Крім того, позивач акцентує увагу колегії суддів на тому, що відповідач листами від 12.01.2018 та від 24.09.2021 (додано до матеріалів справи) визнав наявність заборгованості перед акціонерами від імені яких компанія ПрАТ «Кінто» подала позов щодо виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки у 2018 році та звернулася до нотаріуса за вчиненням виконавчих написів, що свідчить про факт переривання строку позовної давності по виплаті дивідендів.

Вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України не є додатковими вимогами у розумінні ст. 266 ЦК України, а тому навіть закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою (вимогою про стягнення дивідендів) не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

При цьому було враховано, що за виконавчими написами нотаріуса приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. від 23.02.2018, зареєстрованих в реєстрі за № 45, № 44, № 43, № 46 стягнена заборгованість лише щодо суми дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки, тому в позові нарахування інфляційних втрат та 3% річний здійснено за 2013, 2014, 2015 роки з 30.01.2017 по 08.08.2023, за 2016 рік з 19.10.2017 по 08.08.2023.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 у справі № 908/260/18 стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб» заборгованість з виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки в загальній сумі 105312,58 грн, з яких дивіденди - 90017,83 грн, інфляційні втрати за період з лютого 2017 року по січень 2018 року в сумі 12527,30 грн та 3% річних за період 29.01.2017 по 12.02.2018 в сумі 2767,30 грн. Тому за позовом в даній справі нарахування інфляційних втрат та 3% річних на користь ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб» проведено за період з лютого 2018 року по серпень 2023 року, тобто за інший період, не охоплений судовим рішенням у справі № 908/260/18.

Також позивач вважає не підлягаючою до застосування до правовідносин у даній справі правової позиції відповідача про те, що стягнення 3% річних та інфляційний втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання, яке обмежується останніми 3 роками, що передували подачі позову, оскільки така застосовується до загальної трирічної позовної давності (ст. 257 ЦК України) і стосується правовідносин, які виникли до введення карантину та воєнного стану.

Натомість в цій справі в період невиконання грошового зобов`язання щодо виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки спочатку з 12.03.2020 було впроваджено карантин, а з 24.02.2022 запроваджено воєнний стан, що передбачає безперервне продовження строків, визначених статтями 257, 258 ЦК України на строк дії карантину та дії воєнного стану (п. 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

На думку позивача, зважаючи на тривалий період повного невиконання відповідачем безспірного грошового зобов`язання з виплати дивідендів за 2013-2016 роки, недобросовісність та порушення принципу рівності акціонерів, правову природу 3% річних, у суду відсутні підстави для зменшення 3% річних у даній справі.

Крім того, позивач вважає правомірним відхилення місцевим господарським судом клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого судового засідання та зупинення провадження по справі № 908/2178/23 до розгляду справи № 908/3192/23, оскільки вказане клопотання заявлене відповідачем на стадії розгляду справи по суті. Разом з тим, ГПК України не передбачає підстав для повернення на стадію підготовчого провадження.

Крім того, як вже зазначалося вище, предметом спору у цій справі не є стягнення дивідендів за 2013,2014, 2015, 2016 роки. Ці зобов`язання вже є безспірною простроченою заборгованістю своєчасно заявленою позивачем до стягнення, що перебуває на стадії виконавчого провадження та підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 у справі № 908/260/18 та виконавчими написами нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни від 23.02.2018. Таким чином, рішення суду у справі № 908/3192/23 не може вплинути на рішення суду у справі № 908/2178/23.

Також, позивач вважає, що місцевим господарським судом було враховано критерій пропорційності розподілу судових витрат, адже позивачем сплачено при поданні позову 3806,51 грн судового збору та доплачено 66,21 грн при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог, а загалом складає суму 3872,72 грн судового збору.

Оскаржуваним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто судового збору на суму 3351,66 грн, в іншій частині відмовлено. Мінімальний розмір суми судового збору, станом на 01.01.2023 визначено у сумі 2684,00 грн, а від так: (189304,28 грн х100) : 322726,24 грн = 59% - відсоток задоволених позовних вимог; відповідно (3872,72 2684,00) х 59% + 2684,00 = 3385,34 грн сума судового збору, яка підлягала відшкодуванню позивачу. Суд присудив на 33,68 грн менше.

Позивач вважає, що в цій справі всі судові витрати мали бути покладені на відповідача, незалежно від результатів вирішення спору на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спірні правовідносини між сторонами по справі виникли у зв`язку із невиконанням саме відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати акціонерам у визначені терміни дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки.

З урахуванням вищевикладеного, позивач просить апеляційний господарський суд залишити без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 у справі № 908/2178/23, а апеляційну скаргу ПАТ «Запоріжжяобленерго» залишити без задоволення.

Судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 у справі № 908/2178/23, просить покласти на ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Стягнути з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ПрАТ «Кінто» судові витрати на професійну правничу допомогу в Центральному апеляційному господарському суді у сумі 4500,00 грн (а. с. 57-68 т 3).

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи і визначені відповідно до них правовідносини.

Місцевим господарським судом встановлено, що ПрАТ «Кінто» (позивач у справі) є компанією з управління активами та на підставі ч. 1 ст. 41, ч. 6 ст. 63 Закону України «Про інститути спільного інвестування», розділів 11, 13 Статуту діє від власного імені в інтересах учасників пайових інвестиційних фондів, які не є юридичними особами: Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Кінто-Класичний», Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій «Кінто-Еквіті», Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Достаток», Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Кінто-Народний», ПАТ «Закритий недиверсифікований інвестиційний фонд «Синергія Клаб», як акціонерів ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Таким чином ПрАТ «Кінто» як компанія з управління активами здійснює представництво корпоративних і пайових інвестиційних фондів та діє від імені та в інтересах корпоративного фонду на підставі договору про управління активами, а в інтересах учасників пайового фонду діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового фонду.

Судом також правильно встановлено, що 28.07.2016 відбулися позачергові Загальні збори акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго», які оформлені протоколом позачергових Загальних зборів ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 28.07.2016 № 22, на яких було прийнято рішення про виплату дивідендів за 2013, 2014 та 2015 роки.

За результатами проведення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго» було вирішено розподілити чистий прибуток товариства за результатами діяльності у 2013 році, наступним чином: 30 % - спрямувати на виплату дивідендів акціонерам Товариства. Затвердити загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи товариства за 2013 рік у сумі 7557463,26 грн та затвердити, що підлягають виплаті дивіденди, які нараховані за 2013 рік у сумі 0,04213572292038360 грн на 1 просту акцію.

Розподілити чистий прибуток товариства за результатами діяльності у 2014 році, наступним чином: 30 % - спрямувати на виплату дивідендів акціонерам Товариства. Затвердити загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи товариства за 2014 рік у сумі 1949757,36 грн та затвердити, що підлягають виплаті дивіденди, які нараховані за 2014 рік у сумі 0,01087063650200710 грн на 1 просту акцію.

Розподілити чистий прибуток товариства за результатами діяльності у 2014 році, наступним чином: 75 % - спрямувати на виплату дивідендів акціонерам Товариства. Затвердити загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи товариства за 2015 рік у сумі 16041567,45 грн та затвердити, що підлягають виплаті дивіденди, які нараховані за 2015 рік у сумі 0,28943782030553080 грн на 1 просту акцію.

Відповідно до п. 9.7 протоколу від 28.07.2016 № 22 виплата дивідендів здійснюється Товариством через депозитарну систему України в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового рину.

Згідно з повідомленням про порядок виплати нарахованих дивідендів за простими акціями, розміщеному на офіційному сайті, дивіденди за 2013-2015 роки мають бути виплаченими акціонерам через депозитарну систему Україну у строк з 05.09.2016 по 29.01.2017. Також у цьому повідомленні встановлено 05.09.2016 як дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів та встановлено конкретний розмір дивідендів на одну акцію.

Також судом встановлено, що 18.04.2017 відбулися річні Загальні збори акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго», які оформлені протоколом річних Загальних зборів акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 18.04.2017 № 23, на яких прийнято рішення про виплату дивідендів за 2016 рік.

За результатами проведення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго» вирішено розподілити чистий прибуток, отриманий товариством за результатами діяльності у 2015 році наступним чином: 50 % - на виплату дивідендів акціонерам Товариства. Затвердити загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи товариства за 2016 рік у сумі 492,50 тис. грн. та затвердити, що підлягають виплаті дивіденди, які нараховані за 2016 рік у сумі 0,002745874219446920 грн на 1 просту акцію.

Відповідно до п. 10.3. протоколу виплата дивідендів здійснюється товариством через депозитарну систему України в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового рину.

Згідно з повідомленням про порядок виплати нарахованих дивідендів за простими акціями, розміщеному на офіційному сайті, дивіденди за 2016 рік мають бути виплачені акціонерам через депозитарну систему України у строк до 18.10.2017. Також у цьому повідомленні встановлено 29.06.2017 як дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів та встановлено конкретний розмір дивідендів на одну акцію.

Через невиконання ПАТ «Запоріжжяобленерго» своїх зобов`язань щодо виплати дивідендів за 2013-2016 в строки, визначені законом і рішеннями загальних зборів акціонерів, позивач ПрАТ «Кінто» вимушений вжити заходів для примусового стягнення належних сум дивідендів.

Зокрема, на підставі вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. 23.01.2018 виконавчих написів з відповідача стягнуто заборгованість з виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки на користь ВДПІФ «Кінто-Класичний» у сумі 106816,32 грн (виконавчий напис за реєстровим № 45), на користь ПІФ «Кінто-Еквіті» в сумі 19019,90 грн (виконавчий напис за реєстровим № 44), на користь ІДПІФ «Достаток» у сумі 21415,54 грн (виконавчий напис за реєстровим № 43), на користь ІДПІФ «Кінто-Народний» у сумі 51252,09 грн (виконавчий напис за реєстровим № 46).

Крім того, рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 у справі № 908/260/18 на користь ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб» стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 105312,58 грн, що включає заборгованість з виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки в загальній сумі 105312,58 грн, інфляційні втрати за період з лютого 2017 року по січень 2018 року в сумі 12527,30 грн та 3 % річних за період 29.01.2017 по 12.02.2018 у сумі 2767,30 грн.

Під час розгляду справи № 908/260/18 місцевим господарським судом також встановлено неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання з виплати акціонерам, зокрема ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб», дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2013, 2014, 2015, 2016 роках у визначених рішеннями Загальних зборів акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго» (протокол від 28.07.2016 № 22 та протокол від 18.04.2017 № 23) порядку та строки.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 у справі № 908/260/18 видано відповідний судовий наказ від 02.07.2018.

Проте, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем ПАТ «Запоріжжяобленерго» зазначені вище виконавчі написи та судове рішення у справі № 908/260/18 добровільно не виконало.

У зв`язку із зазначеним вище, рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 у справі № 908/260/18 та виконавчі написи нотаріуса від 23.01.2018, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., пред`явлено позивачем до примусового виконання до Вознесенівського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яким 09.02.2018 та 27.07.2018 відкрито виконавчі провадження № 55754287, № 55753010, № 55752811, № 55756546, № 56863672, № 56863772.

На час звернення позивача до суду з цим позовом у справі вказані виконавчі провадження зупинені, заборгованість зі сплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки відповідачем не погашена.

Тривале невиконання відповідачем рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 у справі № 908/260/18 та виконавчих написів нотаріуса від 23.01.2018, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., порушує майнові права позивача.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за час прострочки виконання грошового зобов`язання з виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки.

5. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції відхиляє/задовольняє доводи апеляційних скарг та змінює рішенням суду.

Частиною 1 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що дивіденд це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

За змістом ст. 524 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання щодо сплати коштів. Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами відповідача рішення про виплату дивідендів.

За вказаних вище обставин та з урахуванням прийнятих відповідачем рішень Загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2013, 2014, 2015 роки (протокол № 22 від 28.07.2016), а також за 2016 рік (протокол № 23 від 18.04.2017), у відповідача виникло зобов`язання зі сплати грошових коштів виплати дивідендів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У постанові від 17.01.2018 по справі № 910/11316/17 Верховний Суд зазначив, що з прийняттям товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням у такому рішенні строків проведення розрахунків з учасником (акціонером) у товариства виникає обов`язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений у рішенні загальних зборів строк. У разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий строк був встановлений для нарахування та виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2013, 2014, 2015 роки з 05.09.2016 до 29.01.2017 та сплив 30.01.2017, а за 2016 рік з 29.06.2017 до 18.10.2017 та сплив 19.10.2017.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 ЦК України)

З огляду на встановлені місцевим господарським судом фактичні обставини справи, колегія суддів вважає доведеним факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2013 - 2016 роки.

Вказана обставина підтверджена також рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 у справі № 908/260/18 за позовом ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб» до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованість зі сплати дивідендів за 2013 2016 роки у сумі 9001783 грн, 3 % річних у сумі 2767,45 грн та інфляційних втрат у сумі 12527,30 грн, які доказуванню по даній справі в силу нормативних приписів ст. 75 ГПК України не підлягають.

Станом на час розгляду даної справи, стягнена за рішенням суду заборгованість з виплати дивідендів за 2013 2016 роки не погашена ні в добровільному порядку, а ні стягнута з відповідача в примусовому порядку.

Отже, матеріали даної справи не містять доказів виконання відповідачем ні написів нотаріуса, ні рішення суду по справі № 908/260/18.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Частина 2 ст. 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 по справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Зобов`язання з виплати дивідендів є грошовим зобов`язанням. Ця правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17 про стягнення заборгованості за дивідендами.

Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу з виплати дивідендів, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу та невиконаних виконавчих написів нотаріуса, зобов`язання відповідача сплатити заборгованість з виплати дивідендів не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України за увесь час прострочення до повного погашення боргу.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість, згідно розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних наступним чином:

1) стосовно заборгованості перед ІДПІФ «Кінто-Народний» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 50282,79 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2017 року по серпень 2023 року на суму 48478,02 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 30.01.2017 по 08.08.2023 на суму 9840,27 грн;

стосовно заборгованості перед ІДПІФ «Кінто-Народний» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 969,29 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з листопада 2017 року по серпень 2023 року на суму 756,32 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 19.10.2017 по 08.08.2023 на суму 168,81 грн;

2) стосовно заборгованості перед ВДПІФ «Кінто-Класичний» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 104796,18 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2017 року по серпень 2023 року на суму 101034,80 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 30.01.2017 по 08.08.2023 на суму 20508,47 грн;

стосовно заборгованості перед ВДПІФ «Кінто-Класичний» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 2020,14 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з листопада 2017 року по серпень 2023 року на суму 1576,27 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 19.10.2017 по 08.08.2023 на суму 351,84 грн;

3) стосовно заборгованості перед ІДПІФ «Достаток» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 21010,52 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2017 року по серпень 2023 року на суму 20256,40 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 30.01.2017 по 08.08.2023 на суму 4111,74 грн;

стосовно заборгованості перед ІДПІФ «Достаток» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 405,02 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з листопада 2017 року по серпень 2023 року на суму 316,03 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 19.10.2017 по 08.08.2023 на суму 70,53 грн;

4) стосовно заборгованості перед ВСПІФ «Кінто-Еквіті» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 18660,18 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2017 року по серпень 2023 року на суму 17990,42 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 30.01.2017 по 08.08.2023 на суму 3651,78 грн;

стосовно заборгованості перед ВСПІФ «Кінто-Еквіті» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 359,71 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з листопада 2017 року по серпень 2023 року на суму 280,67 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 19.10.2017 по 08.08.2023 на суму 62,65 грн;

5) стосовно заборгованості перед ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб» по невиплаченим дивідендам за 2013 2016 роки позивачем на суму боргу 105312,58 грн (вся сума заборгованості, включаючи основний борг, інфляційні нарахування та 3 % річних, по рішенню суду від 29.05.2018 у справі № 908/260/18) нараховані

- інфляційні втрати за період з лютого 2018 року по серпень 2023 року на суму 75942,25 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 13.02.2018 по 08.08.2023 на суму 17328,97 грн.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач посилався на пропуск позивачем строку позовної давності, а стосовно вимог в інтересах ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб», то відповідач вважає неправомірним нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань на суму заборгованості, на яку вже за рішенням суду нараховані 3 % річних та інфляційні нарахування за інший період.

Колегія суддів зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Розглянувши заперечення відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог по справі, місцевий господарський суд, з посиланням на численну практику Верховного Суду (постанови від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18) правильно врахував, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Вищевказане свідчить про помилковість доводів скаржника про пропуск позивачем строку позовної давності.

Разом з тим, суд першої інстанції, з урахуванням приписів Закону України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)», а також змін, внесених Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», якими зокрема продовжено дію ст. 257 ЦК України, частково погодився з доводами відповідача стосовно пропуску позивачем строку позовної давності та вважав наявними підстави для відмови позивачу в задоволені позовних вимог в частині вимог заявлених до 12.03.2020, тобто до дати запровадження карантину на території України.

З урахуванням зазначеного, місцевий господарський суд обмежив період початку здійсненого позивачем розрахунку (з 2017 року), згідно ст. 625 ЦК України початком запровадження карантинних обмежень, а саме:

1) стосовно заборгованості перед ІДПІФ «Кінто-Народний» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 50282,79 грн.

- інфляційні втрати за період з березня 2020 року по серпень 2023 року на суму 26694,47 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 12.02.2020 по 08.08.2023 на суму 5137,92 грн;

стосовно заборгованості перед ІДПІФ «Кінто-Народний» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 969,29 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з березня 2020 року по серпень 2023 року на суму 514,58 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 12.02.2020 по 08.08.2023 на суму 99,04 грн;

2) стосовно заборгованості перед ВДПІФ «Кінто-Класичний» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 104796,18 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з березня 2020 року по серпень 2023 року на суму 55634,92 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 12.03.2020 по 08.08.2023 на суму 10708,13 грн.;

стосовно заборгованості перед ВДПІФ «Кінто-Класичний» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 2020,14 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з березня 2020 по серпень 2023 року на суму 1072,47 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 12.02.2020 по 08.08.2023 на суму 206,42 грн;

3) стосовно заборгованості перед ІДПІФ «Достаток» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 21010,52 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з березня 2020 року по серпень 2023 року на суму 11154,21 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 12.03.2020 по 08.08.2023 на суму 2146,87 грн;

стосовно заборгованості перед ІДПІФ «Достаток» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 405,02 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з березня 2020 року по серпень 2023 року на суму 215,02 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 12.03.2020 по 08.08.2023 на суму 41,39 грн;

4) стосовно заборгованості перед ВСПІФ «Кінто-Еквіті» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 18660,18 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з березня 2020 року по серпень 2023 року на суму 9906,46 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 12.02.2020 по 08.08.2023 на суму 1906,71 грн;

стосовно заборгованості перед ВСПІФ «Кінто-Еквіті» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 359,71 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з березня 2020 року по серпень 2023 року на суму 190,97 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 12.03.2020 по 08.08.2023 на суму 36,765 грн;

5) стосовно заборгованості перед ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб» по невиплаченим дивідендам за 2013 2016 роки

- інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості в розмірі 102545,13 грн за період з березня 2020 року по серпень 2023 року, на суму 54439,87 грн;

- 3 % річних, нараховані на суму заборгованості 90017,83 грн за період з 12.03.2020 по 08.08.2023 на суму 9198,07 грн.

Колегія суддів, з урахуванням заперечень скаржника проти наведених в рішенні місцевого господарського суду розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, перевірила їх на відповідність дотримання діючого законодавства та встановила невідповідність розрахунків суду з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, право на позов про стягнення грошових коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У даній справі ПрАТ «Кінто» звернулося з позовом до Господарського суду Запорізької області в порядку формування позовної заяви в системі «Електронний суд» 30.06.2023, а відтак розрахунки суми позову слід здійснювати саме з дати подачі позову з обмеженням їх трьома роками, які передували подачі такого позову.

Отже нарахування інфляційних втрат та 3 % річних слід здійснювати на суми заборгованості по невиплаченим дивідендам наступним чином:

1) стосовно заборгованості перед ІДПІФ «Кінто-Народний» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 50282,79 грн.

- інфляційні втрати за період з липня 2020 року по червень 2023 року на суму 25100,10 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 30.06.2020 по 30.06.2023 на суму 4523,36 грн;

стосовно заборгованості перед ІДПІФ «Кінто-Народний» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 969,29 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з липня 2020 року по червень 2023 року на суму 483,85 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 30.06.2020 по 30.06.2023 на суму 87,20 грн;

2) стосовно заборгованості перед ВДПІФ «Кінто-Класичний» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 104796,18 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з липня 2020 року по червень 2023 року на суму 52312,02 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 30.06.2020 по 30.06.2023 на суму 9427,30 грн;

стосовно заборгованості перед ВДПІФ «Кінто-Класичний» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 2020,14 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з липня 2020 року по червень 2023 року на суму 1008,41 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 30.06.2020 по 30.06.2023 на суму 181,73 грн;

3) стосовно заборгованості перед ІДПІФ «Достаток» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 21010,52 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з липня 2020 року по червень 2023 року на суму 10488,00 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 30.06.2020 по 30.06.2023 на суму 1890,07 грн;

стосовно заборгованості перед ІДПІФ «Достаток» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 405,02 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з липня 2020 року по червень 2023 року на суму 202,18 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 30.06.2020 по 30.06.2023 на суму 36,43 грн;

4) стосовно заборгованості перед ВСПІФ «Кінто-Еквіті» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 18660,18 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з липня 2020 року по червень 2023 року на суму 9314,76 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 30.06.2020 по 30.06.2023 на суму 1678,64 грн;

стосовно заборгованості перед ВСПІФ «Кінто-Еквіті» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 359,71 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з липня 2020 року по червень 2023 року на суму 179,56 грн;

- 3 % річних нараховані за період з 30.06.2020 по 30.06.2023 на суму 32,36 грн;

5) стосовно заборгованості перед ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб» по невиплаченим дивідендам за 2013 2016 роки

- інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості в розмірі 102545,13 грн за період з липня 2020 року по червень 2023 року, на суму 44934,98 грн;

- 3 % річних, нараховані на суму заборгованості 90017,83 грн за період з 30.06.2020 по 30.06.2023 на суму 8097,86 грн.

З урахуванням відкорегованих судом апеляційної інстанції належних до стягнення з відповідача на користь позивача сум інфляційних втрат та 3% річних, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні. При цьому, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що суд першої інстанції не вірно трактував законодавчі норми, оскільки на період дії карантину та запровадження воєнного стану, продовження строку позовної давності означає продовження самого права на звернення до суду з позовом, проте сам загальний строк позовної давності обмежується саме трьома роками.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно помилкового нарахування судом інфляційних втрат не тільки на суму основного боргу, а й на суму, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів з огляду на наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період повинно здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами відповідача та висновками місцевого господарського суду, що при нарахуванні 3% річних за порушення відповідачем грошового зобов`язання перед ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб» позивач безпідставно включив до суми заборгованості, на яку здійснюється нарахування річних відсотків, нараховані за рішенням суду 3 % річних та інфляційні втрати, тобто при нарахуванні 3 % річних щодо заборгованості перед ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб» позивач повинен був виходити з суми основного боргу 90017,83 грн. Проте при нарахуванні інфляційних втрат за порушення відповідачем грошового зобов`язання перед ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб» позивач безпідставно включив до суми заборгованості, на яку здійснюється нарахування, нараховані за рішенням суду 3 % річних, тобто при нарахуванні інфляційних втрат за новий період щодо заборгованості перед ПАТ «ЗНКІФ «Синергія Клаб» позивач повинен був виходити з суми основного боргу 90017,83 грн з урахуванням інфляційних нарахувань, які стягнуті за рішенням суду за інший період (90017,83 грн + 12527,30 грн = 102545,13 грн).

Доводи скаржника щодо безпідставного відхилення судом клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих позивачем до стягнення з відповідача 3% річних, колегія суддів відхиляє, оскільки чинним законодавством передбачено можливість зменшення відсотків лише за певних умов, виходячи з конкретних обставин справи, які мають юридичне значення. Окрім того, заявлене зменшення має бути підтверджено відповідними доказами важкого фінансового стану, неможливості вчасного виконання грошового зобов`язання, загрозою банкрутства чи повного зупинення діяльності, тощо. Проте у даній справі відповідач не надав жодного доказу на підтвердження заявленої позиції, а тому у задоволенні клопотання про зменшення нарахованих сум місцевим господарським судом правомірно відмовлено.

Доводи апелянта щодо неправомірної відмови судом в поверненні справи до підготовчого засідання і зупиненні провадження до вирішення пов`язаної справи № 908/3192/23, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 177 ГПК України суд може ухвалити рішення про повернення справи на підготовче засідання під час розгляду справи по суті, якщо виникла необхідність у проведенні додаткових процесуальних дій або усуненні недоліків, які не дозволяють завершити розгляд справи.

Станом на 27.09.2023 в матеріалах справи знаходились: відзив на позовну заяву за вх. № 16199/08-08/23 від 28.07.2023; відповідь на відзив за вх. № 17081/08-08/23 від 09.08.2023; заперечення на відповідь на відзив за вх. № 18713/08-08/23 від 01.09.2023.

У судовому засіданні 27.09.2023 представники позивача і відповідача пояснили суду що всі процесуальні заяви по суті спору ними вже подані та інші подаватися не будуть, а також висловили свою думку про можливість закінчення підготовчого провадження у справі № 908/2178/23. Відтак місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у поверненні справи на стадію підготовчого засідання зі стадії розгляду справи по суті.

Щодо відмови в зупиненні провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 908/2178/23, господарський суд мав достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи № 908/2178/23.

Доводи скаржника щодо непропорційності розподілу місцевим господарським судом витрат на сплату судового збору по справі, знайшли своє підтвердження в процесі перегляду апеляційним господарським судом оскаржуваного рішення, проте у зв`язку зі зміною рішення, корегування суми судового збору буде відображено в даній постанові.

Доводи скаржника щодо допущеного місцевим господарським судом порушення норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення щодо розподілу судом понесених ПрАТ «Кінто» витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів відхиляє та зазначає наступне.

Посилаючись на порушення судом першої інстанції принципу пропорційності розподілу судових витрат при прийнятті додаткового рішення, на переконання скаржника, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, також мали б бути розподілені пропорційно задоволеним позовним вимогам. Проте такі доводи скаржника є помилковими, адже при визначенні остаточної суми судових витрат, яка підлягає відшкодуванню, суд керується такими основними критеріями, як розумність та співмірність витрат. Суд самостійно оцінює подані заявником докази та визначає реальність адвокатських витрат, чи є сума витрат на професійну правничу допомогу розумною та співмірною зі складністю справи, часом, затраченим на її розгляд, а також кількості необхідних юридичних дій (ст. 126 ГПК України).

Суд також враховує предмет справи, кількість доказів, обсяг наданих послуг та виконання робіт, ціну позову та значення справи для сторони, а також інші фактичні обставини, які вимагали від представника витрат значного часу та професійних навичок.

Саме з урахуванням всіх цих критерії суд сам вирішує, яка частина витрат є обґрунтованою і підлягає відшкодуванню з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Задовольняючи частково заяву ПрАТ «Кінто» про стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу у даній справі, місцевий господарський суд врахував наявність поданих з боку відповідача заперечень проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 26000,00 грн, що спростовує доводи скаржника про неврахування судом заперечень відповідача проти розподілу судових витрат.

Дослідивши зміст наданої адвокатом Жила Я.Е. професійної правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 19.06.2023 № 19/06/2023, про яку зазначено в Акті виконаних робіт від 24.11.2023 щодо надання професійної правничої допомоги, місцевий господарський суд встановив відповідність змісту наданої правничої допомоги умовам вказаного Договору, проте частково задовольняючи заяву про розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд враховував неправильне виконання позивачем розрахунків інфляційних втрат і 3% річних, а також включення до послуг про надання правової допомоги складання документів (заяви про участь в режимі відеоконференції, вартістю 2000,00 грн та заяви про надання доказів понесення судових витрат, вартістю 1000,00 грн), які не мають юридичного характеру та не входять до послуг надання правової допомоги.

Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ПрАТ «Кінто» витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог поданими доказами; ціною позову та значенням справи для сторони, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ПрАТ «Кінто» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2178/23 в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та стягнення із відповідача на користь позивача саме 19501,77 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу розумності та співмірності зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.

6. Висновки за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних вище обставин, апеляційну скаргу ПАТ «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 по справі № 908/2178/23 слід задовольнити частково, змінивши резолютивну частину рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 по справі № 908/2178/23 в частині пунктів 2-7, відносно стягнення з відповідача на користь позивача сум 3 % річних та інфляційних втрат.

Апеляційну скаргу ПАТ «Запоріжжяобленерго» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 по справі № 908/2178/23 залишити без задоволення, а додаткове рішення без змін.

7. Розподіл судового збору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача по справі, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 по справі № 908/2178/23 задовольнити частково.

Змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 по справі № 908/2178/23 в частині пунктів 2-7, а саме:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на рахунок НОМЕР_1 в АТ «Піреус банк МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Кінто-Класичний» 53320,43 грн (П`ятдесят три тисячі триста двадцять гривень 43 копійки) інфляційних втрат та 9609,03 грн (Дев`ять тисяч шістсот дев`ять гривень 03 копійки) 3 % річних.

Стягувач Приватне акціонерне товариство «Кінто» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 16461855).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на рахунок НОМЕР_2 в АТ «Піреус банк МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій «Кінто-Еквіті» 9494,32 грн (Дев`ять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривнi 32 копійки) інфляційних втрат та 1711,00 грн (Одна тисяча сімсот одинадцять гривень 00 копійок) 3 % річних.

Стягувач Приватне акціонерне товариство «Кінто» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 16461855).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на рахунок НОМЕР_3 в АТ «Піреус банк МКБ», МФО 00658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Достаток» 10690,18 грн (десять тисяч шістсот дев`яносто гривень 18 копійок) інфляційних втрат та 1926,50 грн (Одна тисяча дев`ятсот двадцять шість гривень 50 копійок) 3 % річних.

Стягувач Приватне акціонерне товариство «Кінто» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 16461855).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) рахунок НОМЕР_4 в АТ «Піреус банк МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Кінто-Народний» 25583,95 грн (Двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три гривні 95 копійок) інфляційних втрат та 4610,56 грн (Чотири тисячі шістсот десять гривень 56 копійок) 3 % річних.

Стягувач Приватне акціонерне товариство «Кінто» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 16461855).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на рахунок НОМЕР_5 в АТ «Піреус банк МКБ», МФО 300658, ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб» 44934,98 грн (Сорок чотири тисячі дев`ятсот тридцять чотири гривні 98 копійок) інфляційних втрат та 8097,86 грн (Вісім тисяч дев`яносто сім гривень 86 копійок) 3 % річних.

Стягувач Приватне акціонерне товариство «Кінто» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 16461855).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Приватного акціонерного товариства «Кінто» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 16461855) 2039,76 грн (Дві тисячі тридцять дев`ять гривень 76 копійок) судового збору.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 по справі № 908/2178/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 по справі № 908/2178/23 залишити без задоволення, а додаткове рішення без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кінто» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 16461855) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) 3059,64 грн (Три тисячі п`ятдесят дев`ять гривень 64 копійки) понесених судових витрат за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено після повернення із відрядження судді - члена колегії суддів Верхогляд Т.А. 01.10.2024.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов