Постанова

від 01.10.2024 по справі 904/3993/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 рокум. ДніпроСправа № 904/3993/19 (904/2646/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.,

розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 (суддя Примак С.А.) у справі № 904/2646/24

за позовом позивача-1 ОСОБА_1 , м. Донецьк

позивача-2 ОСОБА_2 , м. Павлоград, Дніпропетровської області

до відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт», м. Дніпро

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Пава-2018», м. Дніпро

про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів,

яка розглядається в межах справи № 904/3993/19

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт», м. Дніпро,-

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заяви і ухвали місцевого господарського суду.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними правочинів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт», яке є боржником у справі № 904/3993/19 про банкрутство, а також з вимогою про витребування майна, що є предметом спірних правочинів, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Пава-2018» на користь боржника у справі про банкрутство.

Ухвалою від 05.07.2024 Господарський суд Дніпропетровської області позовну заяву у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) повернув заявникам.

Судове рішення мотивоване невиконанням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024, якою позовну заяву залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору за позовними вимогами майнового характеру у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі.

Місцевий господарський суд зазначив, що оскільки однією з вимог позову є витребування майна, позивач мав надати докази сплати судового збору у визначеному Законом України «Про судовий збір» відсотковому співвідношенні до вартості майна. Своєю чергою звіт про експертну оцінку майна, наданий позивачами для визначення розміру судового збору, містить відомості щодо вартості спірного майна станом на 20.02.2018, тобто є неактуальним стосовно дати пред`явлення позову 04.06.2024, що позбавляє можливості визначити дійсну вартість спірного майна на момент подання позовної заяви.

Місцевий господарський суд відхилив посилання позивачів на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2019, прийнятої за результатами розгляду справи № 915/441/18, щодо застосування норм підпункту 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки дані висновки суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.04.2021 у справі № 905/1818/19, відповідно до яких за розгляд у позовному провадженні в межах справи про банкрутство майнового чи немайнового спору, господарському суду необхідно обраховувати розмір судового збору виходячи із ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового чи немайнового характеру (підпункт 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

2.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) скасувати, а справу направити для продовження розгляду до місцевого господарського суду.

Скаржники зазначають, що вони є кредиторами у справі про банкрутство, а метою їх позову є повернення майна до ліквідаційної маси банкрута, тому судовий збір, що підлягає сплаті за позовом, пред`явленим в межах справи про банкрутство, предметом якого є спростування майнових дій боржника і застосування наслідків недійсності правочину, має бути обрахований відповідно до спеціальної норми, якою є положення підпункту 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Скаржники вважають, що вимога суду першої інстанції про сплату судового збору як за позов майнового і немайнового характеру не лише суперечить положенням підпункту 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», а також є непропорційним тягарем для кредиторів, оскільки сума судового збору, належної до сплати за пред`явлення позову у даному випадку майже тотожна сумі грошових коштів, які позивачі потенційно зможуть отримати у разі задоволення їх грошових вимог у справі про банкрутство.

На думку скаржників, місцевий господарський суд під час вирішення питання щодо ставки судового збору, яка підлягає сплаті за подання позову майнового характеру, пред`явленого в межах справи про банкрутство, помилково врахував позицію Верховного Суду у справі № 04/5026/803/2012(925/1421/19), оскільки її обставини не є релевантними до справи № 904/3993/19 (904/2646/24)

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пава-2018» у відзиві заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пава-2018» вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, оскільки судовий збір за подання позовної заяви з вимогами майнового характеру, зокрема про витребування майна, визначається з урахуванням вартості спірного майна.

4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24).

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2019 відкрито провадження у справі № 904/3993/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт».

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 у справі № 904/3993/19 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 визнано грошові вимоги ОСОБА_1 у справі № 904/3993/19 в загальному розмірі 568586,00 грн, а також грошові вимоги ОСОБА_2 у сумі 13295,33 грн.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області 18.06.2024 з позовом про визнання правочинів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт» недійсними та витребування майна від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пава-2018», а саме:

- визнання недійсним одностороннього правочину з передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пава-2018» нерухомого майна від 20.02.2018 (магазинів продовольчих товарів з реєстраційними номерами 40330812124 і 33848912124), розташованого по АДРЕСА_1 і витребувати зазначене майно з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Пава-2018» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 позовну заяву у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору за дві вимоги майнового характеру (вимоги про витребування майна). Для усунення недоліків позовної заяви, позивачам запропоновано надати господарському суду звіт про експертну оцінку нерухомого майна, яке має реєстраційні номери 40330812124 і 33848912124, витребування якого є предметом позову, станом на момент подання позовної заяви, що необхідно для встановлення розміру судового збору за вимогами майнового характеру.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 01.07.2024 надали до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про усунення недоліків позовної заяви у справі № 904/3993/19 (904/2646/24), у якій зазначили, що розмір судового збору за розгляд вимог щодо спростування майнових дій боржника у справі про банкрутство і витребування на його користь майна, встановлено підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», тому викладений в ухвалі місцевого господарського суду про залишення позовної заяви без руху висновок щодо розрахунку суми судового збору як за позов майнового характеру, у даному випадку є хибним.

6.Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об`єктом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду, якою повернена позовна заява, подана в межах справи про банкрутство через відсутність доказів сплати судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі для вимог майнового та немайнового характеру.

Предметом апеляційного розгляду є перевірка правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, при визначенні суми судового збору, що підлягає сплаті за подання позову майнового та немайнового характеру у справі про банкрутство.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В контексті визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання кредиторами в межах справи про банкрутство позовної заяви про визнання недійсними правочинів боржника і витребування майна від осіб, які набули майно боржника за недійсними правочинами в процедурі банкрутства, апеляційний господарський суд зазначає, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

1) перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню, як-от: про відкриття провадження у справі про банкрутство; про припинення дії мораторію щодо майна боржника; про закриття провадження у справі про банкрутство; про затвердження плану санації; про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо;

2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексу України.

Визначені частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами Господарського процесуального кодексу України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутства щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справи про банкрутство. Таких висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2021, прийнятої за результатом розгляду справи № 916/97/20.

Апеляційний господарський суд зазначає, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях як рухомих речей, так і нерухомості, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Якщо позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об`єднання відповідних вимог судовий збір підлягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру. Таку правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 09.04.2019, прийнятої за результатами розгляду справи № 916/368/18.

Апеляційний господарський суд зазначає, що позовна заява містить дві вимоги про визнання правочинів з відчуження боржником майна недійсними і витребування цього майна, набутого за двома оскаржуваними правочинами, у останнього власника.

Таким чином, позовна заява кредитора містить дві вимоги немайнового характеру (вимоги про визнання двох договорів недійсними) і дві вимоги майнового характеру, оскільки витребування майна за оспорюваним правочином, у разі визнання його недійсним, є застосуванням наслідків недійсного правочину, тобто майновим спором, про що вже зазначалося судом.

Верховний Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 14.04.2021 у справі № 905/1818/19 дійшов висновку, що за розгляд у позовному провадженні в межах справи про банкрутство, провадження у якій регулюється нормами Кодексу України з процедур банкрутства, майнового чи немайнового спору господарському суду необхідно обраховувати розмір судового збору виходячи із ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового чи немайнового характеру (підпункти 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 24.01.2019 у справі № 915/441/18 щодо застосування норм підпункту 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяв у майнових спорах, стороною яких є боржник, оскільки він суперечить наведеному правовому висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 03.03.2021, прийнятої за результатами розгляду справи № 905/1818/19.

Як вже неодноразово вказував Верховний Суд, нормами Господарського процесуального кодексу України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Таким чином, при вирішенні зазначеного питання підлягає врахуванню правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 905/1818/19. Такий правовий висновок виклав Верховний Суд у постанові від 16.09.2022, прийнятої за результатами розгляду справи № 04/5026/803/2012(925/1421/19).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що за подання позовної заяви у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) належало сплатити судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» за пред`явлення двох вимог немайнового характеру, а також двох вимог майнового характеру, розмір кожної з яких визначається у відсотковому співвідношенні до вартості спірного майна за такою формулою: вартість спірного майна * 1,5%.

До позовної заяви у даній справі додані докази сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн, що відповідає розміру ставки судового збору, встановленої підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Місцевий господарський суд в ухвалі від 20.06.2024 про залишення без руху позовної заяви у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) зазначив, що наданий позивачем звіт про незалежну оцінку вартості спірного майна станом на 20.02.2018, не відображає його вартість станом на момент подання позовної заяви у справі, тобто станом на 18.06.2024, тому запропонував позивачам надати суду звіт, який би підтвердив актуальну вартість спірного майна.

Своєю чергою позивачі у заяві від 01.07.2024, пославшись на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.01.2019 у справі № 915/441/18, зазначили, що сплачений ними судовий збір за подання позовної заяви у даній справі відповідає розміру судового збору встановленому підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», тому підстав для доплати судового збору немає.

Таким чином, позивачі фактично заперечили доводи, наведені місцевим господарським судом в обґрунтування підстав залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з чим вимог ухвали не виконали. Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі № 904/9939/19 (904/2646/24) стосовно обов`язку сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі з розрахунку ставки, визначеної положеннями підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» для позовних заяв майнового та немайнового характеру, є обґрунтованими та правомірними, то наслідком невиконання такої ухвали про залишення позовної заяви без руху відповідно до положень частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України є її повернення.

Водночас апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що наданий позивачами звіт № 040624-1 про незалежну оцінку майна не може бути використаний для визначення суми судового збору, що підлягає сплаті за вимогами про витребування майна, через неактуальність виконання такої оцінки станом на момент звернення з позовною заявою, оскільки для визначення суми судового збору за позовом майнового характеру позивач може використовувати доступну інформацію про вартість об`єкту, що є предметом спору. Своєю чергою суд, після встановлення дійсної (актуальної на момент пред`явлення позову) суми вартості майна, що є предметом витребування за майновою вимогою, може застосувати інший розмір судового збору, зокрема за результатами розгляду справи по суті спору.

7.Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення зміні або скасуванню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржників щодо сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржників.

Згідно з частиною четвертою та п`ятою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 01.10.2024

Головуючий суддяЮ ПАРУСНІКОВ

СуддяТ. ВЕРХОГЛЯД

СуддяО. ІВАНОВ