Постанова

від 25.09.2024 по справі 908/1903/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1903/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Серьогіна С.В. - посвідчення №153 від 07.08.2019р.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: Гурильов А.С., Довіреність №4/62-24 від 24.06.2024р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.03.2024р. (колегія суддів у складі: головуючий - Боєва О.С., судді: Науменко А.О., Проскуряков К.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 11.04.2024р.) у справі

за позовом:Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця, місто Дніпро

до відповідачів:

1. Токмацької міської ради, Запорозька область, м. Токмак

2. Управління комунального господарства виконавчого комітету Токмацької міської ради, Запорізька область, м. Токмак

3. Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку, Запорізька область, м. Токмак

про: скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності, витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки, зобов`язання внести зміни до земельно-кадастрової документації

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Запорізької області звернулось Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» з позовом до відповідачів: Токмацької міської ради, Управління комунального господарства виконавчого комітету Токмацької міської ради та Головного управління держгеокадастру у Запорізькій області в особі Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м.Токмаку про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №26499360 від 05.06.2018 про державну реєстрацію права власності Токмацької міської ради Запорізької області на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134 площею 16,8403 га за адресою: вул. Ковальська, м. Токмак, Запорізька область; витребування із чужого незаконного володіння Управління комунального господарства виконавчого комітету Токмацької міської ради частини земельної ділянки площею 182,3300 га, наданої позивачу на праві постійного користування; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку внести зміни до автоматизованої системи державного земельного кадастру шляхом скасування (анулювання) кадастрового номеру 2311000000:01:043:0134.

18.05.2021 позивачем подано до суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просив: 1) Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 26499360 від 05.06.2018 про державну реєстрацію права власності Токмацької міської ради Запорізької області на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134 площею 16,8403 га за адресою: вул. Ковальська, м.Токмак, Запорізька область та записи від 01.02.2021 на земельну ділянку площею 2,6500 га, кадастровий номер 2311000000:01:043:0146 та ділянку площею 14,1903 га, кадастровий номер 2311000000:01:043:0145, що розташовані за тією ж адресою; 2) Витребувати із чужого незаконного володіння Токмацької міської ради частину земельної ділянки площею 1,2206 га, наданої позивачу на праві постійного користування; 3) Зобов`язати Міськрайонне управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку внести зміни до земельно-кадастрової документації шляхом скасування (анулювання) кадастрового номеру 2311000000:01:043:0134, 2311000000:01:043:0146 та 2311000000:01:043:0145; 4) Стягнути з відповідачів на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» судовий збір у розмірі 5763,00 грн та інші судові витрати, яка була прийнята судом до розгляду, що відображено в ухвалі суду від 31.05.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що земельну ділянку кадастровим номером 2311000000:01:043:0134 площею 182,3300 включено до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» на праві постійного користування, про що видано Державний акт від 01.04.1998 серії І-ЗП № 002513, однак на територію цієї земельної ділянки частково накладено межі земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134, площею 16,8403 га, в м.Токмак по вул. Ковальська (район заводу ПАТ ТКШЗ).

Передачею органом місцевого самоврядування частини вказаної вище частини ділянки Управлінню комунального господарства виконавчого комітету Токмацької міської ради порушені права позивача, як землекористувача, якого у передбаченому законодавством порядку такого права не позбавляли. Отже право постійного користування на спірну земельну ділянку позивача підлягає захисту в судовому порядку. Відомості про спірну земельну ділянку до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не були внесені.

В обґрунтування поданого позову позивач, зокрема, зазначив, що при перевірці Публічної кадастрової карти України позивачу стало відомо, що на територію земельної ділянки площею 182,3300 га, яка перебуває у постійному користуванні залізниці згідно з Державним актом серії І-ЗП № 002513 від 01.04.1998, частково накладено межі земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134, площею 16,8403 га, в м.Токмак по вул. Ковальська (район заводу ПАТ ТКШЗ).

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.03.2024 у справі №908/1903/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

У скарзі йдеться про те, що у даному випадку, позивач не змінив предмет позову, а збільшив позовні вимоги, що викликано недоброчесними діями відповідача.

Щодо способу захисту, то Скаржник зазначає, що: суд не дослідив інформаційну довідку, надану позивачем до позовної заяви, відповідно до якої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підставою виникнення права власності є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012; відповідачем не надано проект землеустрою щодо встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць, відповідно до ч. 2 ст.173 Земельного кодексу України та не досліджувалось питання щодо встановлених меж м. Токмак, що є першочерговим для вирішення правомочності володіння спірною земельною ділянкою.

Земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні позивача сформована заздалегідь відповідно до рішення виконкому Токмацької районної Ради народних депутатів від 16.06.1995 №92/5 , при цьому згідно з пунктом 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Право користування у Залізниці не припинялось та не відчужувалось.

На переконання Скаржника, набуття Токмацькою міською радою права власності на частину земельної ділянки, яку надано Позивачу у постійне користування, призвело до зміни форми власності спірної ділянки з державної на комунальну та зміни цільове призначення. В даному випадку відбулося порушенням інтересів держави, яке полягає у вибутті з користування державою земельною ділянкою за відсутності її волі як власника та всупереч встановленому законом порядку.

Апелянт зазначає, що Позивач звертався до суду з позовною заявою, якою просив визнати незаконними та скасувати рішення Токмацької міської ради від 04.06.2018 № 4 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці Ковальська (район заводу ПАТ "ТКШЗ") у місті Токмак" та її передачу в постійне користування Управлінню комунальної господарства Виконавчого комітету Токмацької міської ради та рішення державного реєстратора Салогуб Олени Михайлівни, Виконавчий комітет Токмацької міської ради, Запорізька обл. індексний номер: (щодо земельної ділянки під кадастровим номером 2311000000:01:043:0134), а також про визнання незаконними та скасувати рішення Токмацької міської ради від 28.01.2021 № 27 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок загальною площею 16,8403 га по вулиці Ковальська (район заводу ПАТ "ТКШЗ") у місті Токмак" та рішення державного реєстратора Діденко Віктора Анатолійовича, Виконавчий комітет Токмацької міської ради, Запорізької обл. індексний номер: 56427423 від 03.02.2021 (щодо земельної ділянки під кадастровим номером 2311000000:01:043:0146) і індексний номер: 56427423 від 03.02.2021 (щодо земельної ділянки під кадастровим номером 2311000000:01:043:0145). У цій справ, відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої та апеляційної інстанцій дійшов висновку, що без вирішення спору про право власності у справі № 908/1903/19 позов у справі № 908/1676/21 є передчасним так як в рамках справи № 908/1903/19 наявний спір про право.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неналежності доказів, на які посилається позивач, а саме: матеріалів геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) і висновок експертів за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №814/815-20, як таких, що лише «опосередковано» підтверджують факт наявності накладання (перетину) спірних земельних ділянок. Неприйняття судом першої інстанції до уваги перелічених доказів та не надання їм оцінки, на думку скаржника, призвело до помилкового висновку щодо «абстрактності» витребуємого майна.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Управління комунального господарства виконавчого комітету Токмацької міської ради (Відповідач-2) з доводами, викладеними в апеляційній скарзі не погодилось, вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 29.03.2024 року у справі № 908/1903/19 законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального та матеріального права та таким, яке не підлягає скасуванню.

За твердженням Відповідача-2, відповідно до ч. 1 ст. 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

На думку Відповідача-2, під час уточнення позовних вимог Позивач не збільшив їх розмір відносно земельної ділянки за кадастровим номером 2311000000:01:043:0134, а додав позовні вимоги відносно двох окремих об`єктів цивільного права, а саме земельних ділянок за кадастровими номерами 2311000000:01:043:0146 та 2311000000:01:043:0145, тим самим змінивши предмет позову.

Також Управління не згодне із твердженням позивача стосовно не дослідження судом питання щодо встановлених меж ділянки , оскільки у даному випадку, формування земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134 здійснювалось згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого кваліфікованими інженерами-землевпорядниками на підставі проведених топографо-геодезичних робіт, який затверджено рішенням Токмацької міської ради від 04.06.2018 року №4 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці Ковальська (район заводу ПАТ "ТКШЗ") у місті Токмак", яким також надано земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134 в постійне користування управлінню комунального господарства виконавчого комітету Токмацької міської ради. Отже, розробником землевпорядної документації були виконані всі необхідні роботи передбачені законодавством щодо формування земельної ділянки, отримані позитивні висновки щодо розробленого проекту землеустрою, тому у позивача не має достатніх підстав вважати, що розташування земельної ділянки за кадастровим номером 2311000000:01:043:0134 суперечило адміністративно-територіальному устрою.

Відповідач-2 вважає безпідставними й доводи Скаржника про те, що суд не повністю дослідив усі докази у справі та фактично ухилився від розгляду справи по суті чим допустив основний принцип законності та обґрунтованості судового рішення.

Крім того, Відповідач-2 вказує на те, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) , яка є підставою для здійснення державної реєстрації земельної ділянки, право користування на яку виникло у позивача на підставі Державного акту про право постійного користування землею, виданого у 1998 році, Позивачем не виготовлялась, надані позивачем матеріали геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість), виготовлені у 2020 році на замовлення РФ «Придніпровська залізниця» сертифікованим інженером-геодезистом, відповідальним за дотримання вимог земельного законодавства, стандартів, норм і правил при виконанні робіт Нестеренко С.Я., не є тією документацією із землеустрою, на підставі якої має здійснюватися встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

На думку Відповідача-2, Позивач на підтвердження порушення оспорюваними рішенням його прав та інтересів не надав жодних належних та допустимих доказів та не довів належність йому права на спірну земельну ділянку, а отже і не довів порушення судом вимог земельного законодавства та прав позивача.

Доводи Токмацької міської Ради (Відподвіача-1), викладені у відзиві, є ідентичними з доводами, наведеними у відзиві Управлінням комунального господарства виконавчого комітету Токмацької міської ради (Відповідача-2).

Головне управління Держгеокадастру у відзиві на апеляційну скаргу вважає (Відповідачем-3), що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, викладені в позовній заяві в частині перетину земельних ділянок. Рішення, прийняте державним кадастровим реєстратором, може бути доказом обставин, на які посилається Позивач у своїй позовній заяві, однак ним не надано доказів, які б встановлювали обставину внесення відомостей про земельну ділянку, яка перебуває у користуванні Позивача, до Державного земельного кадастру. Крім того, в матеріалах справи також відсутня технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої могла б бути здійснена державна реєстрація земельної ділянки.

Головне управління вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що надані Позивачем матеріали геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) не є тією належною документацією із землеустрою, на підставі якої відповідно до вимог діючого законодавства має здійснюватися встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, суд, надавши оцінку Висновку проведеної у справі експертизи від 05.02.2021 № 814/815-20, дійшов висновків, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134, площею 16,8403, на дві окремі земельні ділянки: земельну ділянку площею 2,6500 га з кадастровим номером 2311000000:01:043:0146 та земельну ділянку площею 14,1903 га з кадастровим номером 2311000000:01:043:0145 не підтверджено документально. Судові експерти зазначили лише про імовірність такого поділу. Доказів поділу зазначеної вище земельної ділянки на дві окремі ділянки сторонами суду також не надано. У будь-якому випадку, наявні в матеріалах справи докази не дають можливості встановити, в якій частині/площі цих земельних ділянок має місце накладання з землею, яка надана позивачу у постійне користування (в розмірі 1,2206 га, як то зазначено у висновку експертів). Таким чином, Головне управління вважає, що в матеріалах судової справи № 908/1903/19 відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували обставини, зазначені в позовній заяві.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1903/19. Матеріали справи № 908/1903/19 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.03.2024р. у справі № 904/1903/19 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів: сплати судового збору, у розмірі 6 915,60 грн., надсилання Відповідачу- 1 (Токмацькій міській раді) копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, які у нього відсутні.

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 25.09.2024р.

25.09.2024 Представники позивача та відповідача-3 у судовому засіданні надали пояснення по справі.

Представники відповідачів 1, 2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка представників відповідачів-1, 2, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності.

У судовому засіданні 25.09.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Токмацької районної Ради народних депутатів від 16.06.1995 № 92/5, Токмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області Придніпровській залізниці в межах дистанції колії Великий Токмак лінії Камиш-Зоря-Каховка м. Дніпропетровськ Державний виданий акт серії І-ЗП № 002513 від 01.04.1998 на право постійного користування землею площею 182,33 га, в межах згідно з планом землекористування, для розміщення об`єктів залізниці. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 31.

Постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» було затверджено Статут Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в п.п. 1,2 якого визначено:

1. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

2. Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - підприємства залізничного транспорту).

Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Згідно з ч. ч. 3, 6 ст. 2 Закону України від 23.02.2012 № 4442-VI « Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» Товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту). Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Міністерством інфраструктури України 18.08.2015 було затверджено Зведений перелік земельних ділянок Державного підприємства «Придніпровська залізниця» право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця», до якого в т.ч. включено земельну ділянку площею 182,3300 га, адреса місцезнаходження: Запорізька область, Токмацький район, Остриківська сільрада, Лінія Комиш-Зоря-Каховка (в межах дистанції колії Великий Токмак-ПЧ-17), правовстановлюючий документ: Державний акт на право постійного користування І-ЗП 002513 від 01.04.1998.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця» від 31.10.2018 № 938 змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця» (позивач у справі).

Згідно з інформаційною довідкою № 162712869 від 08.04.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію об`єкта нерухомого майна земельної ділянки кадастровий номер 2311000000:01:043:0134, площею 16,8403; (дата реєстрації земельної ділянки: 01.06.2018, орган, що здійснив державну реєстрацію: Відділ у м. Токмак Міжрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмак Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області); цільове призначення: для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, адреса: Запорізька область, місто Токмак, вул. Ковальська.

05.06.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Токмацької міської ради (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41477632 від 07.06.2018), внесено запис № 26499360 про реєстрацію вищевказаної земельної ділянки на праві комунальної власності за Територіальною громадою міста Токмак в особі Токмацької міської ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 20520724; підстава виникнення права власності: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI від 06.09.2012.

Рішенням Токмацької міської ради від 04.06.2018 № 4 (т.1, а.с.70) вирішено: затвердити управлінню комунального господарства виконавчого комітету Токмацької міської ради (код ЄДРПОУ 26316982) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 16,8403 га по вул. Ковальська (район заводу ПАТ «ТКШЗ»), кадастровий номер 2311000000:01:043:0134, та надати вказану земельну ділянку в постійне користування за цільовим призначенням: для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) з метою здійснення будівництва об`єктів енергетичної інфраструктури, Управлінню комунального господарства виконавчого комітету Токмацької міської ради (код ЄДРПОУ 26316982).

14.06.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №26680256 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41670767 від 19.06.2018) про інше речове право - право постійного користування земельною ділянкою площею 16,8403 га, кадастровий номер 2311000000:01:043:0134; правокористувач: Управлінця комунального господарства виконавчого комітету Токмацької міської ради (код ЄДРПОУ 26316982), з метою здійснення будівництва об`єктів енергетичної інфраструктури.

Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» звернулась до голови Токмацької міської ради з листом від 02.01.2019 № НГ-НЗ-Р-9/3, яким, зокрема, повідомила, що земельна ділянка з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134, площею 16,8403 га в м.Токмак по вул.Ковальська (район заводу «ТКШЗ») частково накладається на земельну ділянку площею 182,3300 га, яка знаходиться у постійному користуванні залізниці згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002513 від 01.04.1998. В листі також було зазначено, що відомості про вказану земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру та Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно. У зв`язку з чим, просила скасувати рішення Токмацької міської ради № 4 в частині надання Управлінню комунального господарства виконавчого комітету Токмацької міської ради в постійне користування земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134.

У відповідь на вказаний лист Позивача, виконавчим комітетом Токмацької міської ради в листі від 07.02.2019 № 414/21-35 було запропоновано надати документацію із землеустрою, яка підтверджує факти викладені у листі регіональної філії «Придніпровська залізниця».

В листі від 28.03.2019 № НГ-НЗ-1-9/322 на ім`я міського голови Токмацької міської ради Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» зазначила, що підтвердженням факту часткового накладення меж земельних ділянок є державний акт на право постійного користування землею.

У відповідь на цей лист, листом від 07.05.2019 № 1251/21-35 виконавчим комітетом Токмацької міської ради повідомлено, що з метою встановлення спірних фактів Регіональній філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» необхідно замовити землевпорядну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002513 від 01.04.1998.

За результатом розгляду позову Залізниці (з урахуванням уточненої позовної заяви) місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, зокрема, виходив з того, що позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 26499360 від 05.06.2018 про державну реєстрацію права власності Токмацької міської ради Запорізької області на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134, площею 16,8403 га, за адресою: вул. Ковальська, м.Токмак, Запорізька область та записів від 01.02.2021 на земельну ділянку площею 2,6500 га, кадастровий номер 2311000000:01:043:0146 та ділянку площею 14,1903 га, кадастровий номер 2311000000:01:043:0145, що розташовані за тією ж адресою, є неналежним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині. Сама по собі заявлена позивачем вимога про витребування із чужого незаконного володіння Токмацької міської ради частини земельної ділянки площею 1,2206 га, наданої Позивачу на праві постійного користування, не відповідає ознакам об`єкта віндикаційного позову. Позивач просить витребувати з незаконного володіння абстрактну частину, яка не є індивідуально-визначеним майном в розумінні ч. 1 ст. 184 ЦК України. Також, суд послався на відсутність підстав для задоволення похідної позовної вимоги до зобов`язання Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку про зобов`язання внести зміни до земельно-кадастрової документації шляхом скасування (анулювання) кадастрового номеру 2311000000:01:043:0134, 2311000000:01:043:0146 та 2311000000:01:043:0145.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України (від 25 жовтня 2001 року №2768-III) земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79 ЗК України).

У ч. 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За приписами ст.125 Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ч. 1 ст. 126 ЗК України).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI від 06.09.2012, який набрав чинності з 1 січня 2013 року, частину другу ст. 83 ЗК України викладено у такій редакції:

« 2. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування».

Також згідно із вищезазначеним Законом України № 5245-VI від 06.09.2012 частину третю статті 173 ЗК України викладено в такій редакції:

« 3. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті».

Доповнено ст. 173 ЗК України частиною четвертою такого змісту:

« 4. Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки».

З набранням чинності Земельним кодексом України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки підлягають обов`язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

З положень п. «г» ч.2 ст. 92 ЗК України випливає, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває, зокрема: публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (частину другу статті 92 доповнено пунктом "г" згідно із Законом № 4442-VI від 23.02.2012).

Згідно з ч. 3 ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Частинами 1, 3 ст. 4 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» передбачено, що до статутного капіталу Товариства вноситься, зокрема, право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту. Внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу Товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

У ч. 2 ст.5 вказаного Закону встановлено, що переоформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу Товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації Товариства. Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу Товариства, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу Товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу Товариства.

Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року № 3613-VI, який набрав чинності 01.01.2013, крім окремих положень, зокрема: пунктів 2,3, підпунктів"а","г","ґ" підпункту 2, підпункту "б" підпункту 3, підпунктів 4,6 пункту 5, пунктів 6-12 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

У п. 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», зокрема, визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (пункт 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

У даному випадку, як встановлено судом першої інстанції, відомості про земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» згідно з Державним актом серії І-ЗП № 002513 від 01.04.1998, до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесені, що не заперечується Позивачем.

В обґрунтування поданого позову Позивач, у тому числі, послався на те, що на територію земельної ділянки площею 182,3300 га, яка перебуває у постійному користуванні залізниці згідно з Державним актом серії І-ЗП № 002513 від 01.04.1998, частково накладено межі земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134, площею 16,8403 га, в м.Токмак по вул. Ковальська (район заводу ПАТ «ТКШЗ»).

Матеріали справи свідчать також про те, що за для перевірки доводів позивача щодо часткового накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134, площею 16,8403 га, в м.Токмак по вул. Ковальська Ухвалою суду від 28.01.2020 на територію земельної ділянки площею 182,3300 га, яка перебуває у постійному користуванні залізниці згідно з Державним актом серії І-ЗП № 002513 від 01.04.1998, за клопотанням Позивача судом було призначено у справі комплексну судову земельно-технічну та оціночно-земельну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

1) Чи є накладення земельних ділянок:

- земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134 площею 16,8403 га за адресою: вул. Ковальська, м. Токмак, Запорізька область, що надана відповідно до рішення Токмацької міської ради № 4 від 04.06.2018 на праві постійного користування Управлінню комунального господарства виконавчого комітету Токмацької міської ради,

- земельної ділянки площею 182,3300 га, що надана Придніпровській залізниці в межах дистанції колії Великий Токмак лінії Комиш-Зоря-Каховка м. Дніпропетровськ на праві постійного користування для розміщення об`єктів залізниці відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002513, виданого 01.04.1998 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №31?

2) Яка ринкова вартість земельної ділянки площею 182,3300 га, що надана Придніпровській залізниці в межах дистанції колії Великий Токмак лінії Комиш-Зоря-Каховка м. Дніпропетровськ на праві постійного користування для розміщення об`єктів залізниці відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП №002513, виданого 01.04.1998 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 31?

3) У випадку встановлення факту накладення меж земельних ділянок: яка площа накладення та яка вартість частини земельної ділянки, що перетинається (накладається)?».

Згідно з висновком експертів за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи № 814/815-20 від 05.02.2021 надані відповіді.

По першому питанню: відповідно до наданих на дослідження «Матеріалів геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість)», складених сертифікованим геодезистом, відповідальним за дотримання вимог земельного законодавства, стандартів, норм і правил при виконанні робіт Нестеренко С.Я., площа накладення земельної з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134 площею 16,8403 га, яка відповідно наданого на дослідження витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрацію іншого речового права № 128044019 від 19.06.2018 передана на підставі рішення Токмацької міської ради від 04.06.2018 № 4 в постійне користування Управлінню комунального господарства виконавчого комітету Токмацької міської ради для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, з метою здійснення будівництва енергетичної інфраструктури накладається на земельну ділянку Придніпровської залізниці в межах станції колії Великий Токмак лінії Камиш-Зоря-Каховка м. Дніпропетровськ загальною площею 182,3300 га, яку передано в постійне користування на підставі рішення виконавчого комітету Токмацької районної ради народних депутатів Запорізької області України від 16.06.1995 № 92/5 для розміщення об`єктів залізниці відповідно до наданого на дослідження наданого на дослідження державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002513, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 31.

Відповідно до «Публічної кадастрової карти України» (map.land.gov.ua) земельна ділянка з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134 площею 16,8403 га імовірно була поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 231000000:01:043:0145 та 2311000000:01:043:0146 площею 14,1903 га та 2,65 га відповідно, відомості про які внесено до Державного земельного кадастру 22.01.2021, внаслідок чого земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134 було заархівовано».

По питанню другому, поставленому на вирішення експерта, у висновку зазначено про неможливість встановити та надати висновок на поставлене питання щодо ринкової вартості земельної ділянки площею 182,3300 га, наданої Придніпровської залізниці відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП №002513, у зв`язку із невиконанням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.

По питанню третьому експертом надано відповідь, що згідно з якою відповідно до наданих на дослідження матеріалів площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134 площею 16,8403 га на земельну ділянку загальною площею 182,3300 га Придніпровської залізниці, яку передано в постійне користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП №002513, складає - 1,2206 га. Також зазначено, що встановити та надати відповідь на питання про ринкову вартість земельної ділянку, що перетинається (накладається) неможливо у зв`язку із невиконанням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Одночасно апеляційний суд враховує, що ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Виходячи з системного аналізу ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), водночас відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

При цьому під порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на Позивача.

З огляду на принцип диспозитивності у господарському процесі (ст.ст. 2, 14 ГПК України), особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За сталою практикою Верховного Суду, (зокрема, позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20) застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Верховним Судом наголошувалось на тому, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Верховного Суду у справі № 924/438/22 від 26.04.2023).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

В пункті 153 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, зокрема, зазначено, що Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження №12-158 гс18, пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки; набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених вище норм та встановлених фактичних обставин справи, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок, що позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 26499360 від 05.06.2018 про державну реєстрацію права власності Токмацької міської ради Запорізької області на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134, площею 16,8403 га, за адресою: вул. Ковальська, м.Токмак, Запорізька область та записів від 01.02.2021 на земельну ділянку площею 2,6500 га, кадастровий номер 2311000000:01:043:0146 та ділянку площею 14,1903га, кадастровий номер 2311000000:01:043:0145, розташовані за тією ж адресою, не являється належним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові у цій частині.

З цих підстав, відповідні доводи Скаржника не мають під собою підґрунтя, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Одночасно, за приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даному випадку, у розумінні положень ст.ст.76, 77 ГПК України ймовірний поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134, площею 16,8403, на дві окремі земельні ділянки: земельну ділянку площею 2,6500 га з кадастровим номером 2311000000:01:043:0146 та земельну ділянку площею 14,1903 га з кадастровим номером 2311000000:01:043:0145, про який зазначено експертами у Висновку № 814/815-20 від 05.02.2021, не підтверджено документально. Судові експерти виснували про імовірний поділ. Сторонами також не надано доказів поділу зазначеної вище земельної ділянки на дві окремі ділянки.

Крім того, наявні у матеріалах справи докази не дають можливості встановити, в якій саме частині/площі цих земельних ділянок має місце накладання з землею, яка надана Позивачу у постійне користування (в розмірі 1,2206 га, як то зазначено у висновку експертів).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності) (пункт 62 постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21).

Також, Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19, провадження № 14-212цс21).

При цьому вирішуючи спір про витребування майна як від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України, так і від недобросовісного набувача на підставі ст. 387 ЦК України, суд повинен виходити із того, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно, тобто майно виділене в натурі.

Тобто, предметом витребування об`єктом віндикаційного позову може бути річ, визначена індивідуальними ознаками, а рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем прав на відповідне нерухоме майно, яке зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Згідно з ч.1 ст.184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Індивідуалізація речі - це надання певній речі (або ж наявність у неї) відмінних властивостей (рис чи характеристик), що дозволяють у необхідних випадках виділити її з числа подібних. Можливо виокремити три групи речей, визначених індивідуальними ознаками: унікальні речі, тобто єдині у своєму роді; речі, що відрізняються від подібних особливими позначеннями чи характеристиками; речі, індивідуалізовані в процесі вибору або відбору.

У справі, що розглядається, заявлена Позивачем вимога про витребування із чужого незаконного володіння Токмацької міської ради частини земельної ділянки площею 1,2206 га, наданої Позивачу на праві постійного користування, не відповідає ознакам об`єкта віндикаційного позову. Витребування абстрактної частини землі щодо якої фактично вказано лише величину її площі, та яка не є індивідуально-визначеним майном, що існує в натурі у контексті ч. 1 ст. 184 ЦК України, не є ефективним способом захисту прав, а виконання судового рішення у разі задоволення такої вимоги не може бути реалізовано, з огляду на що неможливим є й досягнення у такий спосіб мети щодо відновлення суб`єктивних прав за захистом яких позивач звернувся до суду.

При цьому посилання Скаржника на те, що належна йому частина спірної земельної ділянки, включена до меж земельних ділянок 2311000000:01:043:0146 та 2311000000:01:043:0145, без підтвердження належними доказами є припущенням останнього.

Враховуючи вищевикладене, вимоги Позивача у частині витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки є безпідставними, тому правомірно та обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що не підлягають задоволенню.

Одночасно апеляційний суд враховує, що за приписами ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» (в редакції, чинній на час ухвалення судового рішення у даній справі), зокрема, слідує, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

З огляду на викладене, підстави для задоволення похідної позовної вимоги до відповідача-3: про зобов`язання Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку внести зміни до земельно-кадастрової документації шляхом скасування (анулювання) кадастрового номеру 2311000000:01:043:0134, 2311000000:01:043:0146 та 2311000000:01:043:0145, також відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.03.2024р. у справі № 908/1903/19 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін