Рішення

від 25.09.2024 по справі 903/612/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 вересня 2024 року Справа № 903/612/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Королюка І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області, м. Луцьк

до Колодяжненської сільської ради, с. Колодяжне, Ковельського району, Волинської області

про стягнення 395277,60 грн.,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: ОСОБА_1 - діє в порядку самопредставництва,

в с т а н о в и в:

26.06.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Волинській області до Колодяжненської сільської ради про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в розмірі 395277,60 грн.

Ухвалою суду від 01.07.2024 було залишено без руху позовну заяву Державної екологічної інспекції у Волинській області; встановлено Державній екологічній інспекції у Волинській області строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання Господарському суду Волинської області впродовж 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали: доказів про доплату судового збору; інформації про місцезнаходження відповідача; розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в розмірі 395277,60 грн.

09.07.2024 через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.07.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 31.07.2024; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України.

30.07.2024 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив №1035/1.8/2-24 від 26.07.2024, який не підписаний електронним підписом, про що складено акт від 30.07.2024 про відсутність накладення кваліфікованого підпису на електронну форму листа.

31.07.2024 через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив №1035/1,8/2-24 від 26.07.2024, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

31.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 31.07.2024 було відкладено підготовче засідання на 28.08.2024; запропоновано позивачу подати суду до 26.08.2024 відповідь на відзив відповідача.

08.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

20.08.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

27.08.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.

28.08.2024 в судовому засіданні представник позивача висловила думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 28.08.2024 було закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2024.

04.09.2024 в судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги.

04.09.2024 в судовому засіданні представник відповідача заперечила проти позовних вимог, просили відмовити у їх задоволенні.

В судовому засіданні 04.09.2024 було оголошено перерву до 25.09.2024.

25.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Судом враховано, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору, а тому 25.09.2024 судом було вирішено спір за відсутності представника позивача, зважаючи на те, що позивач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь у судовому засіданні 04.09.2024, та представника відповідача суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступні обставини.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Волинській області від 20.02.2023 № 28 Державна екологічна інспекція у Волинській області є спеціально уповноваженим органом управління в галузі охорони навколишнього природного середовища щодо раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Волинської області.

На підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», наказу від 29.07.2021 за № 252 та направлення №416 від 29.07.2021 на проведення планової перевірки Державна екологічна інспекція у Волинській області провела перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Колодяжненською сільською радою.

З 09 по 18 серпня 2021 року старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Волинської області Юрієм Джамом та Сергієм Михальчуком із залученням громадського інспектора з охорони довкілля Богдана Потішука у присутності головного спеціаліста з охорони навколишнього природного середовища Колодяжненської сільської ради, Ковельського району, Волинської області Михайла Ярмоли була проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Колодяжненською сільською радою, Ковельського району, Волинської області.

Згідно з актом перевірки, складеним за результатом планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища від 18.08.2021 №32, на території Колодяжненської сільської ради виявлено засмічення земельних ділянок твердими побутовими відходами, а саме:

- за межами населеного пункту с. Уховецьк, на віддалі 1,2 км. від села, товщина шару відходів 1,0 м., площа засміченої земельної ділянки становить 0,0306 га, об`єм відходів, яким відбулося засмічення - 306,0 м.куб. Засмічена земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення;

- за межами населеного пункту с. Колодяжне, на віддалі 0,5 км. від села, в охоронній зоні лінії електропередач, товщина шару відходів 0,3 м., площа засміченої земельної ділянки становить 0,1034 га, об`єм відходів, яким відбулося засмічення - 207,0 м.куб. кадастровий номер земельної ділянки 0722183600:04:001:0525. Засмічена земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення;

- за межами населеного пункту с. Колодяжне, в охоронній зоні лінії електропередач, товщина шару відходів 0,3 м, площа засміченої земельної ділянки становить 0,0504 га, об`єм відходів, яким відбулося засмічення - 151,0 м.куб. кадастровий номер земельної ділянки 0722183600:04:001:0525. Засмічена земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення;

- за межами населеного пункту с. Скулин, у безпосередній близькості від села, товщина шару відходів 1,0 м, площа засміченої земельної ділянки становить 0,42 га, об`єм відходів, яким відбулося засмічення - 420,0 м.куб. Засмічена земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Позивач за результатами перевірки склав 4 акти обстеження засмічених земельних ділянок від 11.08.2021.

Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 32 від 18.08.2021 було отримано головою Колодяжненської сільської ради Віталієм Кашик (а.с. 43-47).

Акт № 32 від 18.08.2021 не підписаний заступником начальника відділу- старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Волинської області Сергієм Михальчуком та громадським екологом Богданом Потішук, проте підписаний заступником начальника відділу -старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Волинської області Юрієм Джам.

27.08.2021 позивач надіслав відповідачу вимогу №000078 щодо приведення у відповідність із законодавством. Факт отримання вимоги відповідачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 37).

24.01.2022 відповідач надав пояснення №80/1.8/2-22 на вимогу позивача.

За результатами проведеної перевірки та виявлених порушень Державною екологічною інспекцією у Волинській області були проведені розрахунки розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства відповідно до Методики:

- розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами площею 306 м.кв. на землях лісогосподарського призначення, за межами населеного пункту с.Уховецьк становить - 20 012,40 грн.;

- розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами площею 1034 м.куб. на землях лісогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0722183600:04:001:0525, за межами населеного пункту с. Колодяжне становить 67 623,60 грн.;

- розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами площею 504 м.кв. на землях лісогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 0722183600:04:001:0525, за межами населеного пункту с. Колодяжне становить 32 961,60 грн.;

- розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами площею 4200 м.кв. на землях сільськогосподарського призначення, за межами населеного пункту с. Скулин становить 274 680,00 грн.

Всього розмір компенсації шкоди, яка заподіяна державі в результаті засмічення земельної ділянки, обчислений позивачем, становить 395277,60 грн.

Шкоду обчислено на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом №171 від 27.10.1997 Міністерства охорони навколишнього природного середовища (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 149 від 04.04.2007, наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів № 241 від 04.11.2020).

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 22.10.2021 №8-3-0.10-5631/2-21 земельні ділянки, які зазнали засмічення твердими побутовими відходами, відносяться до категорій земель - землі лісогосподарського та сільськогосподарського призначення. Також у листі зазначено, що надати інформацію про грошову оцінку земельних ділянок неможливо, оскільки земельні ділянки із кадастровими номерами 0722189500:02:002:0657 та 0722189000:03:002:0830 не сформовані, межі не встановлені в натурі. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки із кадастровим номером 0722183600:04:001:0525 за межами населеного пункту не розроблялась.

Позивач на адресу Колодяжненської сільської ради направив претензію від 30.11.2021 № 2-2/3533 про відшкодування завданої шкоди в результаті засмічення земельних ділянок на загальну суму 395277,60 грн. Факт отримання претензії відповідачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 34 на звороті).

Проте, вимога про відшкодування завданої шкоди в сумі 395277,60 грн. залишена відповідачем без задоволення.

У зв`язку із несплатою відповідачем шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, добровільно позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

За змістом статті 46 Закону України "Про охорону земель" розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Частиною 7 статті 33 Закону України "Про відходи" зокрема, визначено, що забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.

Законом України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР визначено правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів; власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.

Статтею 12 Закону України «Про відходи» встановлено, що відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними.

З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів виявлені безхазяйні відходи беруться на облік.

Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи, зобов`язані у п`ятиденний строк повідомити про них місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Підставами для визначення відходів безхазяйними та їх обліку можуть бути: повідомлення власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи; звернення (повідомлення) громадян, підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації; результати інспекційних перевірок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, державної санітарно-епідеміологічної служби, органів місцевого самоврядування.

У разі отримання звернення (повідомлення) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування зобов`язані визначити кількість, склад, властивості, вартість відходів, рівень їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та вжити заходів для визначення власника відходів.

У разі потреби для визначення власника безхазяйних відходів та їх оцінки можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти і експерти.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Як передбачено п. «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку належить, зокрема: 6) вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів; 15) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відходи» органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують, зокрема:

в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів;

з) здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території;

и) ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Приписами статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (частина 1). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4).

Частиною 1 статті 69 названого Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Обов`язок доказування відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини, якими обґрунтовуються його вимоги або заперечення.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, предметом доказування у цій справі є, перш за все, встановлення наявності або відсутності з боку відповідача факту порушення вимог природоохоронного законодавства, які спричинили заявлені позивачем збитки.

Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності і поширюється на всі землі України незалежно від їх категорії та форм власності наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 № 171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (надалі - Методика).

Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів. (п. 1.3 Методики).

За змістом ст. 1 Закону України "Про відходи" відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Як передбачено п. 3.4 Методики, визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.

Отже, відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

Сам по собі факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і, як наслідок, для виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Відтак, для наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності за засмічення земель позивачу необхідно встановити факт того, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17.

В матеріалах справи №903/612/24 відсутні докази на підтвердження того факту, що наявність засмічення на земельних ділянках призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, зокрема, позивач до матеріалів справи не надав матеріалів ґрунтових досліджень, актів відбору проб та протоколів вимірювань, не містить такої інформації й акт перевірки №32 від 18.08.2021, акти обстеження засмічених земельних ділянок від 11.08.2021.

Отже, позивач у процесі судового розгляду не довів того факту, що засмічення земельної ділянки призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення (п. 5.1. Методики).

Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена (пункт 5.2 Методики).

Відповідно до п. 5.4. Методики розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою (6): Ршз = А x Б x Гоз x Пдз xКзз x Кег, де Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки відходами дорівнює 15, а небезпечними відходами - 300; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн/кв. м; Пдз - площа засміченої земельної ділянки кв. м; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 5; Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

Відповідно до п. 5.5. Методики витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зазнала засмічення, видає територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки через центри надання адміністративних послуг.

Грошова оцінка земель, щодо яких не проведено її визначення, здійснюється за підпунктом 4.7.1. цієї Методики. Розрахована за підпунктом 4.7.1 цієї Методики грошова оцінка використовується в формулі (6) замість нормативної грошової оцінки земельної ділянки (Гоз) (п.п. 5.5.1., 5.5.2. Методики).

Із змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №8-3-0.10-5631/2-21 від 22.10.2021 випливає, що земельні ділянки із кадастровими номерами 0722189500:02:002:0657 та 0722189000:03:002:0830 не сформовані, межі не встановлені в натурі (на місцевості), відомості не внесені до Державного земельного кадастру, а тому управління не може надати інформацію про нормативну грошову оцінку. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки із кадастровим номером 0722183600:04:001:0525 за межами населеного пункту не розроблялась

Як передбачено 4.7.1. Методики, на яку посилається позивач у розрахунку, щодо земельних ділянок, грошова оцінка яких не проведена, застосовується нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У розрахунку у графі «Джерела одержання або розрахунок показника нормативна грошова оцінка земельної ділянки» міститься посилання на лист Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 22.10.2021 № 8-3-0.10-5631/2-21; від 15.01.2021 №8-3-0.10-244/2-21, п. 4.7.1. Методики, у розрахунку шкоди позивач зазначив коефіцієнт 2.18.

Проте, позивач ні у позовній заяві, ні у розрахунку розміру шкоди не обгрунтував і не навів розрахунку, яким чином він визначив коефіцієнт 2.18., який поклав в основу розрахунку розміру шкоди.

Виконаний позивачем розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, здійснений із застосуванням коефіцієнту, який не обгрунтовано і не надано його розрахунку, отже, позивачем не доведено у встановленому законом порядку розмір шкоди, заявлений до стягнений з відповідача внаслідок засмічення земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з тим, що позивач у встановленому законом порядку за допомогою належних та допустимих доказів не довів факту порушення відповідачем природоохоронного законодавства, розміру заподіяної шкоди відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодуванню шкоди, а тому позовна вимога про стягнення 395277,60 грн. не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з оплатою судового збору, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено:01.10.2024.

Суддя І. О. Якушева