Рішення

від 25.09.2024 по справі 903/507/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 вересня 2024 року справа № 903/507/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ДОЛФІ-УКРАЇНА

до відповідача: Державного виробничо-торгового підприємства ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ

про стягнення 1 290 762, 04 грн.

Представники сторін:

від позивача: не прибули;

від відповідача: не прибули;

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю ДОЛФІ-УКРАЇНА звернулось з позовом до Державного виробничо-торгового підприємства "ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ" та просить суд стягнути 1 295 762, 04 грн. заборгованості в т.ч. 1 288 462,39 грн. основного боргу та 7299,65 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань згідно договору поставки №ЛЗ+МВ/02/Р від 28.09.2022 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 29.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.06.2024.

Ухвалою суду від 04.06.2024 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю ДОЛФІ-УКРАЇНА адвоката Горець О.А. за вх.№01-75/3829/24 від 03.06.2024 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EasyCon у справі задоволено.

Ухвалою суду від 24.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 28.08.2024, відкладено підготовче засідання на 07.08.2024, проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).

Ухвалою суду від 07.08.2024 підготовче засідання відкладено на 26.08.2024.

Згідно даних активної карти повітряних тривог (сайту: https://alerts.in.ua) та додатку карта тривог України, на території Волинської області з 06 год 10 хв. 26.08.2024 було оголошено повітряну тривогу. Судове засідання у справі, призначене на 26.08.2024 на 11 год. 00 хв. не відбулось.

Ухвалою суду від 26.08.2024 повідомлено учасників справи про те, що підготовче судове засідання відбудеться 03 вересня 2024 року об 11:00 год.

07.08.2024 від представника відповідача адвоката Колодяжна Н.В. через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшло клопотання за вх.№01-75/5396/24 від 07.08.2024 про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції №9890 від 06.08.2024 на суму 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.09.2024 провадження у справі №903/507/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДОЛФІ-УКРАЇНА до Державного виробничо-торгового підприємства ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 5000 грн. - закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2024.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання. Ухвала суду від 03.09.2024 була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області доставлена до електронного кабінету 04.09.2024.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання. Ухвала суду від 03.09.2024 була надіслана електронною поштою в електронний кабінет відповідача та відповідно до довідок Господарського суду Волинської області доставлена до електронного кабінету 04.09.2024.

У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

18 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДОЛФІ-УКРАЇНА (постачальник) та Державним виробничо-торговим підприємством ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ (покупець) укладено договір поставки №ЛЗ-МВ/02/Р, згідно з умовами котрого, постачальник зобов`язується передавати (постачати) Покупцеві лікарські засоби, медичні вироби, косметичну продукцію та біологічно активні добавки (надалі - Товар), а покупець зобов`язується приймати і оплачувати такий Товар.

Кількість, ціна і асортимент товару узгоджуються сторонами в видатковій накладній (надалі - накладна), яка складається постачальником на підставі замовлення покупця. Загальна сума цього договору складає суму всіх поставок здійснених сторонами в межах договору. Загальна кількість товару, що постачається за даним договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно підписаних сторонами накладних (п.п. 1.2-1.4. договору).

Відповідно до п.п. 2.1.-2.4. договору замовлення товару здійснюється покупцем на підставі письмової або електронної заявки та наявності товару у постачальника на момент отримання заявки. Постачальник, не пізніше наступного робочого дня, з дати отримання заявки від покупця, повинен підтвердити її повністю або частково чи повідомити покупця про неможливість її виконання. Підтвердження заявки здійснюється тим самим способом, яким її було отримано від покупця. Поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями, на підставі накладної, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання заявки. Постачальник здійснює поставку кожної партії товару на умовах DDP (Інкотермс 2010), за адресою вказаною в заявці покупця, якщо інші умови поставки не визначені сторонами. Розвантаження товару в місці призначення здійснюється покупцем власними силами та за власний рахунок.

Згідно п.п. 4.1.-4.3. договору ціна на кожне найменування товару за цим договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником на дату отримання заявки від покупця та вважається остаточно узгодженою у видатковій накладній. В ціну (вартість) товару включено вартість пакування, маркування та доставки товару. Розрахунок за товар здійснюється в національній валюті України (гривні), в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем коштів на банківський рахунок постачальника.

Покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати його отримання відповідно до видаткової накладної, якщо інший строк оплати не вказаний у видатковій накладній. Отримання товару підтверджується видатковою накладною підписаною сторонами. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

При оплаті Товару Покупець обов`язково в призначенні платежу вказує номер і дату цього Договору за яким здійснюється оплата. ПРИКЛАД: "сплата згідно з договором №0000 від 00/00/0000" де "*№" с технічними символами/знаками, а "0000"- номер цього Договору,

В разі відсутності призначення платежу, постачальник на свій розсуд зараховує кошти в оплату товару по будь- якому укладеному між сторонами договору в рахунок оплати раніше поставленого та не оплаченого товару.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до « 31» грудня 2023. Сторони дійшли згоди, без укладання будь-яких додаткових угод, вважати даний договір пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо будь-яка із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору, письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін, якщо інше не передбачено цим договором. Припинення дії договору не звільняє покупця від обов`язку розрахуватись за отриманий товар, а постачальника поставити оплачений товар (п.п. 7.1.-7.3. договору).

09 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДОЛФІ-УКРАЇНА (постачальник) та Державним виробничо-торговим підприємством ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ (покупець) укладено додаткову угоду №2 до договору поставки №ЛЗ-МВ/02/Р від 28.09.2022 відповідно до якої сторони дійшли спільної згоди внести зміни до п. 4.3. виклавши його в наступній редакції: «Покупець сплачує за поставлений йому Постачальником товар, по мірі його реалізації. Звіт про обсяг реалізації Покупцем придбаного товару надається Постачальнику до 5 (п`ятого) числа кожного місяця, наступного за звітним. Покупець зобов`язаний сплатити вартість реалізованого товару до 10 (десятого) числа після надання звіту про реалізований товар. При неподанні Покупцем Постачальнику даного звіту, у вказаний термін, весь поставлений товар вважається реалізованим. Постачальник має право вимагати повної оплати товару, а Покупець, в свою чергу, після отримання такої вимоги зобов`язується протягом 7 (семи) календарних днів сплатити 100 (сто) % вартість отриманого товару.

Однак, за Товар такий як: Лікарські засоби покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару. Отримання товару підтверджується (видатковою, товарно-транспортною накладною) підписаною сторонами. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.».

Дана Угода набирає чинності з моменту її підписання і є невід`ємною частиною Договору поставки № ЛЗ+МВ/02/Р від « 28» вересня 2022 року. Дана додаткова угода складена в двох примірниках, по одному примірнику для кожної сторони, які є невід`ємною частиною договору і набирають чинності з моменту їх підписання сторонами.

Даний договір з додатковою угодою підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а Державним виробничо-торговим підприємством ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ, прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 7 140 006,57 грн.

Відповідач частково оплатив товар, на суму 5 851 544,18 грн., що підтверджується платіжними інструкціями долученими до матеріалів справи.

Позивач доводить, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором складає 1 288 462,39 грн.

Відповідно до умов додаткової угоди від 09.01.2023, покупець сплачує за поставлений йому товар по мірі його реалізації. Покупець зобов`язується оплатити за реалізований товар до 10-го числа після надання звіту про реалізований товар. Як вбачається зі змісту додаткової угоди, конкретний строк виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару не встановлений.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ «ДОЛФІ-УКРАЇНА» 22.01.2024 відправило відповідачу претензію (вимогу кредитора) з проханням виконати свої зобов`язання та сплатити суму боргу протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної вимоги.

Доказами направлення зазначеної вимоги відповідачу виступають долучені до матеріалів справи (Том 1, а.с. 68) накладна від 22.01.2024, фіскальний чек відділення зв`язку від 22.01.2024 з описом вмісту цінного листа від 22.01.2024.

Факт отримання вимоги від 22.01.2024 підтверджується копією рекомендованого повідомлення №4913005030560 про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи ( Том 1, а.с. 69).

Зазначену вимогу у визначений ст. 530 ЦК України строк було залишено відповідачем без відповіді та належного реагування.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем стало підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми заборгованості в розмірі 1 288 462,39 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору поставки №ЛЗ-МВ/02/Р від 28.09.2022. Договір предметом судового розгляду не був, недійсним в судовому порядку не визнавався.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що: «Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару».

При цьому підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22.02.2018 (справа № 910/699/17) висловив свою позицію стосовно реалізації як умови оплати за договором, зазначивши, що кінцевий строк оплати товару за умови його невизначеності, настає з моменту пред`явлення вимоги Кредитора у розумінні ст. 530 ЦК України.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд встановив, що відповідач повинен був виконати зобов`язання по оплаті за отриманий товар по договору у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги (оскільки вимога-претензія отримана 31.01.2024, строк оплати до 07.02.2024 включно, прострочка платежу з 08.02.2024).

З огляду на викладене, враховуючи відпуск позивачем відповідачу товарно-матеріальних цінностей, їх отримання Державним виробничо-торговим підприємством ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ та непроведення при цьому належних розрахунків (платежів), господарський суд вважає, що пред`явлені позивачем вимоги про стягнення суми основної заборгованості 1 288 462,39 грн. (на момент пред`явлення позову до суду та на час відкриття судом провадження у справі) підставна та підлягають до задоволення.

Сума заборгованості 1 288 462,39 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, відповідачем не спростований належним та допустимими доказами, відображається у акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2024, підписаним з позивачем, а відтак є підставною та підлягає до задоволення.

Проте, ухвалою суду від 03.09.2024 провадження у справі №903/507/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДОЛФІ-УКРАЇНА до Державного виробничо-торгового підприємства ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 5000 грн. - закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відтак, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 1 283 462,39 грн. основного боргу.

Разом з цим, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача 7299,65 3% річних.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

09 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДОЛФІ-УКРАЇНА (постачальник) та Державним виробничо-торговим підприємством ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ (покупець) укладено додаткову угоду №2 до договору поставки №ЛЗ-МВ/02/Р від 28.09.2022 відповідно до умов додаткової угоди, відповідачу надавалася відстрочка платежу на 30 (тридцяти) календарних днів за договором.

Згідно з наданими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 7299,65 трьох відсотків річних за період з 18.12.2023 по 13.05.2024 (по кожній видатковій накладні окремо).

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 19 431,94 грн. покладаються на відповідача.

Позивач у заяві просить стягнути з відповідача на користь Державного виробничо-торгового підприємства "ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн. та 10 000,00 грн. гонорару успіху.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги від 10.05.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ДП № 4771 від 12.06.2020, ордер на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Горець О.А. Серія АЕ №1286860 від 14.05.2024, додаткова угода № 1 від 10.05.2024 з описом робіт (наданих послуг), необхідних для надання правничої допомоги до договору від 10.05.2024, акт прийому-передачі послуг від 14.05.2024.

10.05.2024 між Адвокатом Горець Оксаною Анатоліївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОЛФІ-УКРАЇНА» укладений договір про надання правничої допомоги згідно умов п. 1.1. якого Адвокат зобов`язується надавати Клієнту консультації з правових питань, організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені клієнтом, надавати Клієнту правничу допомогу та представляти інтереси Клієнта щодо захисту прав та інтересів останнього у судах під час здійснення господарського судочинства, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору оплата послуг з представництва інтересів у суді здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг сплачується протягом 10 календарних днів з моменту набрання судового рішення законної сили. Оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на поточний рахунок Адвоката.

Згідно п. 4.4. договору про надання правової допомоги та п. 4.3. Додаткової угоди до договору від 10.05.2024 у разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення заборгованості у повній сумі), Клієнт додатково сплачує Адвокату гонорар у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 10.05.2024 сторони погодили порядок оплати юридичних послуг (гонорару успіху), адвокат зобов`язується за необхідності здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді. Витрати на професійну правничу допомогу: Збір і правовий аналіз інформації, документів і матеріалів стосовно справи, витрачений час за 1 годину 2000 грн.; Підготовка позовної заяви, відзиву, заперечень, письмових пояснень, запитів, витрачений час за 1 годину 2000 грн.; Участь у судовому засіданні, витрачений час за 1 годину 2000 грн.

Оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг сплачується протягом 10 календарних днів з моменту набрання судового рішення законної сили. Клієнт також бере на себе зобов`язання по оплаті судових витрат (в тому числі, але не виключно, судового збору, витрат на проведення судових експертиз тощо). У разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення заборгованості у повній сумі) Клієнт додатково сплачує Адвокату гонорар у розмірі 10 000 гривень. (п.п. 4.1.-4.3. додаткової угоди).

Відповідно до п. 7.1. додаткової угоди правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Згідно Акту здачі-приймання послуг від 14.05.2024, підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 40 000,00 грн.

Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).

Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Також, судом прийнято до уваги, що Верховний Суд прийшов до висновку, що "витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено" (правова позиція Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).

Таким чином, достатньо підставою для покладення на іншу сторону витрат на правничу допомогу є доведений факт їх обсягу та реального виконання, навіть за відсутності відомостей про перерахування коштів на користь адвоката.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, клопотання про зменшення розміру витрат, на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем до суду не подавалось. Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку судових витрат також не подано.

Враховуючи наведене, та те, що відповідач не спростував обґрунтованість заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає обґрунтованими та співмірними вимоги заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн, пов`язаних із розглядом справи №903/507/24.

Суд зазначає, що питання "гонорару успіху" є питанням домовленості між клієнтом та адвокатом, що цілком відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 визначеного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Отже, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, беручи до уваги положення п. 4.4. договору про надання правової допомоги та п. 4.3. додаткової угоди до договору від 10.05.2024, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача гонорару успіху в розмірі 10 000 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 130, 231, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного виробничо-торгового підприємства "Волиньфармпостач" (43018, м. Луцьк, вул. Львівська, 89А, код ЄДРПОУ 01975330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, 24-А, код ЄДРПОУ 37068787) 1 290 762,04 грн. заборгованості в т.ч. 1 283 462,39 грн. - основного боргу та 7299,65 - 3% річних, а також 19 431,94 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору, 40 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 10 000,00 грн. гонорару успіху.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення

складено 01.10.2024.

Суддя В. М. Дем`як