Рішення

від 30.09.2024 по справі 904/3290/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3290/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив", м. Київ

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у сумі 590 959 грн 81 коп.

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість в сумі 590 959 грн 81 коп., з яких: 574 560 грн 00 коп. - основний борг, 16 399 грн 81 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору № 182/13/68ВО про закупівлю товару від 01.03.2024.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

У поданій позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою господарського суду від 31.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, справу визнано малозначною та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.08.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач зазначає про те, що після відкриття провадження у справі відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 57 456 грн 00 коп., на підтвердження чого останнім долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію № 9616 від 09.08.2024 на суму 54 456 грн 00 коп. (а.с. 38).

Сторони повідомлені про відкриття провадження у справі № 904/3290/24, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставлення ухвали суду від 31.07.2024 до електронного кабінету позивача та відповідача 31.07.2024 (а.с. 35-36).

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору про закупівлю товару, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність часткових оплат, періоди прострочення виконання зобов`язань тощо.

01.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" (постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) було укладено договір про закупівлю товару № 182/13/68ВО (далі договір а.с. 12-15), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2. договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Постачальник зобов`язується поставити Медичні матеріали, код ДК 021:2015-3314 (респіратор пелюсток-200 FFP1) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації № 1 становить 478 800,00 грн, крім того податок на додану вартість 20% - 95 760,00 грн. Загальна сума становить 574 560,00 грн з урахуванням ПДВ 20% (п. 3.1 договору).

Товар, який поставляється відповідно до договору, оплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України (п. 4.1. договору).

Покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 30-ти календарних днів (п. 4.2. договору).

Поставка товару здійснюється партіями. Обсяг кожної партії уточняється у заявках підписаних працівниками покупця. Термін поставки кожної партії товару протягом 14-ти робочих днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу вказану в цьому договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов`язковим) (п. 5.1 договору).

Поставка товару здійснюється відповідно до Інкотермс 2010, на умовах DDP склад покупця (п. 5.2 договору).

Датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця (п. 5.4 договору).

За порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми (п. 7.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30.06.2024, але в будь- якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1 договору).

Сторони підписали специфікацію № 1 до договору, в якій погодили товар, що підлягає поставці на загальну суму 574 560 грн 00 коп. з ПДВ.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 574 560 грн 00 коп. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №№ Х0005881 від 01.03.2024 на суму 57 456 грн 00 коп., Х0005882 від 01.03.2024 на суму 57 456 грн 00 коп., Х0005883 від 05.03.2024 на суму 91 929 грн 60 коп., Х0008245 від 29.03.2024 на суму 99 590 грн 40 коп., Х0008272 від 29.03.2024 на суму 134 064 грн 00 коп., Х0008273 від 29.03.2024 на суму 134 064 грн 00 коп. (а.с. 16-19).

Господарський суд зазначає, що вказані вище накладні підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень.

Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов договору, вартість поставленого товару своєчасно не оплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 574 560 грн 00 коп.

Із посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 16 399 грн 81 коп. за період з квітень червень 2024 року.

Під час судового розгляду справи позивачем до матеріалів справи надані докази оплати відповідачем заборгованості на суму 57 456 грн 00 коп. після звернення позивач із даним позовом до суду.

Доказів оплати відповідачем нарахованих позивачем суми основного боргу в розмірі 517 104 грн 00 коп. та інфляційних втрат у розмірі 16 399 грн 81 коп. сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про закупівлю товарів, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порушення умов договору своєчасно не сплачена вартість товару, поставленого позивачем за спірними видатковими накладними.

Отже, судом встановлено, що факт належного виконання умов договору позивачем в частині поставки товару за специфікацією № 1, наявними в матеріалах справи видатковими накладними, не спростовано відповідачем, підтверджується належними доказами.

З урахуванням умов п. 4.2. договору та норм ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк оплати поставленого позивачем товару є таким, що настав.

Крім того, під час судового розгляду справи позивачем до матеріалів справи надані докази оплати відповідачем заборгованості на суму 57 456 грн 00 коп. після звернення позивач із даним позовом до суду.

Таким чином, між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає закриттю, згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

За вказаних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 517 104 грн 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як вказано вище, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня по червень 2024 року у розмірі 16 399 грн 81 коп.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 16 399 грн 81 коп. є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 517 104 грн 00 коп. та 16 399 грн 81 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 57 456 грн 00 коп. провадження у справі в цій частині підлягає закриттю, згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Водночас, оскільки провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 57 456 грн 00 коп. підлягає закриттю, за приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", судовий забір в сумі 689 грн 47 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету за його клопотанням.

Крім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, заявлених у розмірі 17 700 грн 00 коп., господарський суд виходить з такого.

Так, статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст.131-2 Конституції України, ст.16 ГПК, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п.12 ч.3 ст.2, ст.123, ч.2 ст126 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) № 01/22(26) від 04.01.2022, додаткова угода до договору від 19.07.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6775/10 віл 27.06.2018, посвідчення адвоката № 6775/10 від 27.06.2018, розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Так, 04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю ""Хімлаборреактив" (далі клієнт) та адвокатом Вінокуровим Володимиром Олеговичем (далі адвокат) укладено договір про надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) № 01/22(26), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу та представляти інтереси клієнтів у будь-яких адміністративних, кримінальних, цивільних та господарських справах (спорах) в суді, в будь-яких правоохоронних органах, перед будь-якими органами державної влади та місцевого самоврядування, їх структурними підрозділами, посадовими та службовими особами, перед будь-якими юридичними особами та фізичними особами, при проведенні слідчих дій, перевірок, що стосуються клієнта або проводяться у його володінні тощо, а також з будь-яких інших питань, за що клієнт обов`язково сплачує адвокату гонорар.

Розмір гонорару та порядок розрахунку визначається у виставленому адвокатом на користь клієнта рахунку та/або у звіті про надану правничу допомогу (п. 2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025 (п. 6 договору).

Пунктом 1 додаткової угоди від 19.07.2024 до вказаного договору сторони погодили, що на виконання умов основного договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу та представляти інтереси клієнта в Господарському суду Дніпропетровської області з питань стягнення з ДП «СХІДГЗУ» за договором № 182/13/68ВО від 01.03.2024.

Попередній розрахунок гонорару адвоката за виконання доручення, передбаченого цією додатковою угодою, сторони погодили, що загальна вартість послуг становить 3% від ціни позову, округлені до найближчих 100грн. (п. 3 додаткової угоди).

За домовленістю сторін, витрати на професійну правничу допомогу (гонорар) оплачується клієнтом протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати виставлення рахунку адвокатом (п. 5 додаткової угоди).

З наданого позивачем розрахунку, вбачається, що сторони погодили фіксований розмір гонорару, який становить 17 700 грн 00 коп. (590 959 грн 81 коп. * 3%)

Оцінюючи надані позивачем докази на предмет обґрунтованості розміру заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд з урахуванням критеріїв, визначених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, доходить висновку про неприйнятність заявленого до стягнення фіксованого розміру цих витрат у розмірі 17 700 грн 00 коп., у зв`язку з їх неспівмірністю та нерозумністю, з огляду на таке.

У даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, тому не вимагала від адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, значних професійних зусиль для належного представництва інтересів позивача у справі.

Підготовка позовної заяви у спорі, що виник між сторонами, не потребує тривалого часу для аналізу договору, первинних документів: заборгованість відповідача стосується неналежного виконання відповідачем договору поставки в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Отже, з урахуванням характеру, предмета та складності спору (спір є стандартним-типовим, витікає з договору поставки), кількості його учасників (два учасника), обсягом матеріалів справи (не великий обсяг первинних документів), господарський суд не може стверджувати, що спір у даній справі вимагав від адвоката аналізу значного обсягу джерел права, судової практики та значних затрат часу на його врегулювання.

Таким чином, суд вважає прийнятною фіксовану суму за надання адвокатом у справі професійної правничої допомоги у розмірі 8 850 грн. 00 коп.

З огляду на задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив", відповідно до норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 8 850 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 57 456 грн 00 коп.

В іншій частині позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" (03006, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 57/3, код ЄДРПОУ 23522853) 517 104 грн 00 коп. основного боргу, 16 399 грн 81 коп. - інфляційних втрат, 6 402 грн 05 коп. - витрат зі сплати судового збору, 8 850 грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

У решті заявлених витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 30.09.2024.

Суддя І.А. Рудь