Рішення

від 30.09.2024 по справі 910/8470/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2024Справа № 910/8470/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Фізичної особи-підприємця Тарасенка Мирослава Васильовича ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДСТАР» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 16) про стягнення 122 308,29 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Тарасенко Мирослав Васильович (далі - позивач, ФОП Тарасенко М.В.) звернувся до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДСТАР» (далі - відповідач, ТОВ «ВЕДСТАР») про стягнення 158 308,29 грн, з яких: 122 308,29 грн збитки, 36 000,00 грн витрати на правничу допомогу та 3 028,00 грн судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно укладеного між сторонами Договору доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024, у зв`язку з чим позивачу було завдано збитки.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/8470/24 та справу передано на розгляд судді Демидова В.О.

Ухвалою суду від 12.07.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 7 (сім) днів з дня вручення цієї ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів, зокрема: зазначення ціну позову. Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про усунення недоліків з долученням відповідних документів, зокрема, ціна позову складає 122 308,29 грн.

Ухвалою суду від 22.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, подати суду відзив на позовну заяву, оформлений відповідно до вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити направлення позивачу копії відзиву на позов та доданих до нього документів, докази на підтвердження такого направлення разом з відзивом надати суду; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; позивачу запропоновано у строк не пізніше п`ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, копію якого направити відповідачу в той самий строк, докази направлення надати суду разом з відповіддю на відзив.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною п`ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята ст. 242 ГПК України).

Нормами частини четвертої ст. 89 ЦК України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 22.07.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0600278267579) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до абз. 3 п. 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Пунктом 83 Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Однак, конверт з ухвалою суду від 22.07.2024, який направлявся на адресу ТОВ «ВЕДСТАР»: 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 16, був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку Укрпошта з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває. (частина сьома ст. 120 ГПК України).

В той же час, суд враховує, що до повноваження суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 814/1469/17, від 23.06.2020 у справі № 640/740/19 та від 03.08.2022 у справі № 352/54/19.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20.

Згідно з п. 4 частини шостої ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Інших засобів зв`язку ніж наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за якими відповідач може бути повідомлений у встановлені законодавством строки, позивачем не повідомлялись. Матеріали справи таких відомостей також не містять. За таких обставин, судом вжито всіх доступних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.07.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 2521 цього Кодексу.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

16.01.2024 між ТОВ «ВЕДСТАР» (далі - Виконавець) та ФОП Тарасенко М.В. (далі - Замовник) був укладений Договір доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, Виконавець зобов`язується представляти інтереси замовника в митних органах України та здійснювати декларування вантажів, що належать Замовнику, чи якими Замовник має право розпорядження.

Виконавець в межах своєї компетенції за дорученням Замовника представляє інтереси замовника у Державній митній службі України та виконує всі необхідні дії пов`язані з підготовкою митної декларації, пред`явленням митниці ДМСУ документів, та вантажу для проведення митного оформлення (п. 2.1. Договору).

Умовами п. 3.1. Договору передбачені обов`язки Виконавця, зокрема: пред`являти митниці ДМСУ документи та вантаж, що декларується (пп. 3.1.3.); проводити декларування вантажу у відповідності із чинним законодавством України (пп. 3.1.4.); надавати консультації Замовнику щодо вимог митного законодавства України відносно товарів що декларуються (пп. 3.1.5.).

Виконавець не гарантує належне виконання обов`язків за даним договором у випадках: Зміни митного законодавства та інших нормативних документів пов`язаних з виконанням обов`язків Виконавця. Невірного оформлення документів Замовником, його партнерами чи іншими організаціями. Несвоєчасного надання документів та/або здійснення оплати митних платежів. Невідповідності номенклатури та кількості ватажу даним заявленим в товаросупровідних документах (пп. 3.1.7. п. 3.1. Договору).

Згідно з п. 3.2. Договору, Замовник зобов`язаний надавати всі необхідні документи, та необхідну інформацію для митного оформлення товару, відповідно до чинного законодавства України. Замовник несе відповідальність за достовірність даних що заявлені у наданих документах (пп. 3.2.1.); Замовник зобов`язаний оплатити послуги терміналу (пп. 3.2.2.).

Цей договір вступає в силу з моменту підписання і є чинним до 31 грудня 2024 року. Дія договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше, ніж 30 (Тридцять) днів до фактичного розірвання жодна із Сторін письмово не повідомила іншу Сторону про припинення дії Договору. Договір може бути розірваний за ініціативою будь-якої із сторін із повідомленням про це за один місяць (п. 4.1. та п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, за надані послуги Замовник сплачує виконавцю їх вартість на підставі виписаних рахунків та актів прийому передачі виконаних робіт.

Сплата за виконані послуги здійснюється замовником відповідно до наданого Виконавцем рахунку після надання послуг та підписання акту прийому передачі виконаних робіт на протязі 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання акту (п. 5.2. Договору).

Умовами п. 5.3. Договору передбачено, що необхідні для митного оформлення платежі в національній валюті здійснюються замовником на розрахунковий рахунок митниці незалежно від сплати за надання послуг за даним договором.

Всі розрахунки між Виконавцем та Замовником здійснюються в національній валюті України шляхом банківського переказу (п. 5.4. Договору).

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що сторопи несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за даним договором згідно чинного законодавства України.

Згідно з п. 8.5. Договору, усі зміни та доповнення до Договору мають бути підписані обома сторонами та є невід`ємною частиною Договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним були здійснені наступні оплати у загальному розмірі 21 111,43 грн:

- на користь ТОВ «ВЕДСТАР» у розмірі 21 009,69 грн, з яких: 3 841,89 грн згідно платіжної інструкції № 4 від 26.01.2024 (призначення платежу: послуги митного терміналу), 1 855,00 грн згідно платіжної інструкції № 5 від 30.01.2024 (призначення платежу: послуги митного терміналу розміщення на складах СВХ), 12 574,00 грн згідно платіжної інструкції № 7 від 26.02.2024 (призначення платежу: мирова угода); 361,94 грн згідно платіжної інструкції № 21 від 10.04.2024 (призначення платежу: рахунок по оплаті № 151 від 10.04.2024 без ПДВ), 2 376,86 грн згідно платіжної інструкції № 22 від 16.04.2024 (призначення платежу: рахунок по оплаті № 157 від 12.04.2024 без ПДВ), копії яких додані до матеріалів справи.

- на рахунок державного бюджету у розмірі 101,74 грн згідно платіжної інструкції № 3 від 24.01.2024 (отримувач: ОДВ, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві; призначення платежу: за фітосанітарні послуги),

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на завдання йому збитків через неналежне виконання відповідачем обов`язків за Договором у вигляді порушення останнім митних правил, передбачених ст. 485 МК України, а саме: неправомірного зменшення розміру митних платежів (ставка мита була зазначена - 0%, тоді як мала бути зазначена - 15% та недобір митних платежів, які мали б були сплачені, у порівнянні з заявленими митними платежами, складав 49 857,43 грн), відомостей, необхідних для визначення коду товару № 1 «Рослини сушені, подрібнені: М. Speciosa Fabric Dye / Кратом (Mitragyna speciose) - 200 кг (розфасовано в зіп пакети по 5кг, маркування GRB-MD-GT). Торговельна марка: Bullet Botanical, Виробник: Bullet Botanical, Країна виробництва: ID» згідно з УКТЗЕД митної декларації типу «ІМ40ДЕ» № 24UA1001800011221, що підтверджується протоколом Державної митної служби України Київська митниця про порушення митних правил № 0132/10000/24 від 26.02.2024, мировою угодою від 27.02.2024 про припинення провадження в справі про порушення митних правил від 26.02.2024 № 0132/10000/24 шляхом компромісу та актом про виконання мирової угоди від 27.02.2024 № 0132/10000/24, у зв`язку з чим позивачем не було отримано товар.

Також позивач у позовній заяві зазначав, що 20.03.2024 між сторонами було укладено угоду № 01-20032024 про розірвання Договору доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024, згідно п. 1.3. якого, Сторони погодили, що Виконавець відповідно до умов Договору проводить декларування вантажу у відповідності із чинним законодавством України, у зв`язку з чим Сторони дійшли згоди, що Виконавець належним чином зобов`язань по Договору не виконав, у зв`язку з чим дійшли згоди розірвати Договір доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024. Укладенням угоди відповідач визнав неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором.

В якості направлення вказаної угоди відповідачу, позивачем були надані копії накладної Укрпошта № 0303917283578 від 25.03.2024, опису вкладення до 0303917283578 та фіскального чеку від 25.03.2024.

Як зазначає позивач, відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за Договором щодо надання послуг з митно-брокерського оформлення товару, що підтверджується протоколом про порушення митних правил, складеним відносно співробітника відповідача, та товар не був розмитнений, що спричинило значні збитки господарській діяльності позивача, а саме:

- збитки у розмірі 21 111,43 грн за оплату митних, брокерських та супутніх з ними послуг за Договором доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024; збитки у вигляді «затримки»/ фактичного неотримання товару в результаті невірного декларування митним брокером.

- збитки за Договором № 3045МБ-24 про надання комісійних та митно-брокерських послуг, укладеним 02.04.2024 між ТОВ «Фрідман-Україна» (далі - Виконавець) в особі директора Мельника В.Г. та ФОП Тарасенко М.В. (далі - Замовник), на виконання якого ФОП Тарасенко М.В. було сплачено на користь ОСОБА_2. 5 925,00 грн згідно платіжної інструкції № 20 від 02.04.2024 (призначення платежу: консультаційні послуги з питань митного оформлення без ПДВ); на користь Мельника В.Г. 1 600,00 грн згідно платіжної інструкції № 24 від 16.04.2024 (призначення платежу: рахунок-фактура № РМ-3446 від 12.04.2024 без ПДВ) та 31 514,00 грн згідно платіжної інструкції № 23 від 16.04.2024 (призначення платежу: рахунок-фактура № РМ-3447 від 12.04.2024 без ПДВ), а також 37 959 Чешских крон на оплату рахунку про розмитнення товару від 17.04.2024, що на 25.04.2024 згідно курсу Мінфіну України складає 62 157,86 грн, а разом 101 196,86 грн.

Також в матеріали справи була надана претензія ФОП Тарасенко М.В. від 20.03.2024 щодо пропозиції оплати ТОВ «ВЕДСТАР» усієї суми збитків, яка не має підпису та печатки ФОП Тарасенко М.В.

В якості направлення вказаної претензії відповідачу, позивачем були надані копії накладної Укрпошта № 0303917283578 від 25.03.2024, опису вкладення до 0303917283578 та фіскального чеку від 25.03.2024.

Вищевикладене і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з до частиною першою ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга ст. 628 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024, який за своєю правовою природою є змішаним договором, так як містить у собі елементи договору доручення та договору про надання послуг.

Відповідно до частини першої ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання і є чинним до 31 грудня 2024 року. Дія договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше, ніж 30 (Тридцять) днів до фактичного розірвання жодна із Сторін письмово не повідомила іншу Сторону про припинення дії Договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 188 ГК України, розірвання господарських договорів односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Положеннями ст. 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Частиною першою ст. 651 ЦК України передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга ст. 651 ЦК України).

Умовами п. 4.2. Договору передбачено, що Договір може бути розірваний за ініціативою будь-якої із сторін із повідомленням про це за один місяць.

Позивач у позовній заяві зазначає, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань за Договором між сторонами укладено № 01-20032024 від 20.03.2024 про розірвання Договору доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024

В матеріали справи надана угода № 01-20032024 від 20.03.2024 про розірвання Договору доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024, згідно п. 1.3. якого, Сторони погодили, що Виконавець відповідно до умов Договору проводить декларування вантажу у відповідності із чинним законодавством України, у зв`язку з чим Сторопи дійшли згоди, що Виконавець належним чином зобов`язань по Договору не виконав, у зв`язку з чим дійшли згоди розірвати Договір доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024. Укладенням угоди відповідач визнав неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором.

Проте, вказана угода не має підписів жодної зі сторін та не скріплена їх печатками. Інших доказів на підтвердження того, що вона була укладена між сторонами позивачем не надано.

Доказів на підтвердження розірвання договору в порядку частини другої ст. 651 ЦК України, як позивач зазначає у позовній заяві, в матеріали справи також надано не було.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розірвання Договору доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

З аналізу зазначеної статті вбачається, що сторонами договору про надання послуг є замовник і виконавець. При цьому, замовником є особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, замовляє її надання на умовах, визначених договором, контролює надання послуги і оплачує її, якщо інше не встановлено договором. А виконавцем є особа, що виконує завдання замовника - надає відповідну послугу, та отримує оплату за надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, у розумінні ст. 901 ЦК України, у замовника виникають право замовити послугу та обов`язок з її оплати, якщо інше не встановлено договором, а у виконавця виникають обов`язок надати послугу та право отримати оплату наданої послуги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 911/2756/18.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що ст. 177 ЦК України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша ст. 903 ЦК України).

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Частиною першою ст. 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя (ст. 1001 ЦК України).

Згідно зі ст. 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Як зазанчалось, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем обов`язків за Договором, а саме порушення останнім митних правил, передбачених ст. 485 МК України, що підтверджується протоколом Державної митної служби України Київська митниця про порушення митних правил № 0132/10000/24 від 26.02.2024, мировою угодою від 27.02.2024 про припинення провадження в справі про порушення митних правил від 26.02.2024 № 0132/10000/24 шляхом компромісу та актом про виконання мирової угоди від 27.02.2024 № 0132/10000/24, у зв`язку з чим позивач зазнав збитки у вигляді:

1. Сплачених позивачем митних, брокерських та супутніх з ними послуг за Договором доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024 у загальному розмірі 21 111,43 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій: № 4 від 26.01.2024 на суму 3 841,89 грн (отримувач: ТОВ «ВЕДСТАР»; призначення платежу: послуги митного терміналу), № 5 від 30.01.2024 на суму 1 855,00 грн (отримувач: ТОВ «ВЕДСТАР»; призначення платежу: послуги митного терміналу розміщення на складах СВХ), № 7 від 26.02.2024 на суму 12 574,00 грн (отримувач: ТОВ «ВЕДСТАР»; призначення платежу: мирова угода); № 21 від 10.04.2024 на суму 361,94 грн (отримувач: ТОВ «ВЕДСТАР»; призначення платежу: рахунок по оплаті № 151 від 10.04.2024 без ПДВ), № 22 від 16.04.2024 на суму 2 376,86 грн (отримувач: ТОВ «ВЕДСТАР»; призначення платежу: рахунок по оплаті № 157 від 12.04.2024 без ПДВ) та № 3 від 24.01.2024 на суму 101,74 грн (отримувач: ОДВ, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві; призначення платежу: за фітосанітарні послуги).

2. Сплачених сум у загальному розмірі 101 196,86 грн за Договором № 3045МБ-24 про надання комісійних та митно-брокерських послуг від 02.04.2024, укладеним з новим брокером, що підтверджується копіями платіжних інструкцій: № 20 від 02.04.2024 на суму 5 925,00 грн (отримувач: ОСОБА_2 ; призначення платежу: консультаційні послуги з питань митного оформлення без ПДВ), № 24 від 16.04.2024 на суму 1 600,00 грн (отримувач: Мельник В.Г.; призначення платежу: рахунок-фактура № РМ-3446 від 12.04.2024 без ПДВ), № 23 від 16.04.2024 на суму 31 514,00 грн (отримувач: Мельник В.Г. ; призначення платежу: рахунок-фактура № РМ-3447 від 12.04.2024 без ПДВ), а також 37 959 Чешских крон на оплату рахунку про розмитнення товару від 17.04.2024, що на 25.04.2024 згідно курсу Мінфіну України складає 62 157,86 грн.

Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частинами першою та другою ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини першої ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина друга ст. 224 ГК України).

Згідно з приписами частини першої ст. 225 ГК України До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом

Відповідно до частин першої та другої ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною першою та другою ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частини третя та четверта ст. 623 ЦК України).

Враховуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2024 Державною митною службою України Київська митниця було складено протокол про порушення митних правил № 0132/10000/24 відносно Ковальчук О.М. , агента з митного оформлення ТОВ «ВЕДСТАР», яким установлено, що 25.01.2024 з метою здійснення митного оформлення та випуску у вільний обіг товарів, що надійшли на адресу ФОП Тарасенко М.В. від відправника - компанії Vivadzen S.r.o. (Freyova 82/27, 190 00, Praha, Czech Republic) декларантом - агентом з митного оформлення ТОВ «ВЕДСТАР» Ковальчук О.М. подано митну декларацію типу «ІМ40ДЕ» № 24UA100180001122U1, в якій задекларовано товар № 1 «Рослини сушені, подрібнені: М. Speciosa Fabric Dye / Кратом (Mitragyna speciose) - 200 кг (розфасовано в зіп пакети по 5кг, маркування GRB-MD-GT). Торговельна марка: Bullet Botanical, Виробник: Bullet Botanical, Країна виробництва: ID» та вказано код товарів згідно УКТЗЕД - 1211908690 (ставка ввізного мита - 0%). 22.02.2024 з урахуванням результатів проведеного митного огляду товарів, та у відповідності до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), викладеної у додатку до Закону України від 19.10.2022 № 2697-IX «Про Митний тариф України»; пояснень до УКТЗЕД, затверджених наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 № 543; основних правил інтерпретації УКТЗЕД 1,6; наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 (зі змінами); пояснень до товарної позиції 1212 та 1211 УКТЗЕД; висновку СЛЕД Держмитслужби від 07.02.2024 № 142000-3203-0054 (лист СЛЕД Держмитслужби від 07.02.2024 № 7.17-1/7.17-32-03/7.8/727), винесено Рішення про визначення коду товару № KT-UA100000-0061-2024, згідно з яким, заявлений в митній декларації від 25.01.2024 № 24UA100180001122U1 товар № 1 має класифікуватись за кодом 1212999500 згідно з УКТ ЗЕД (ставка мита - 15%), як рослини сушені, подрібнені: М. Speciosa Fabric Dye / Кратом (Mitragyna speciose) - 200 кг (розфасовано в зіп пакети по 5кг, маркування GRB-MD-GT). Торговельна марка: Bullet Botanical, Виробник: Bullet Botanical, Країна виробництва: ID», та, у разі застосування ставок ввізного мита згідно вказаного рішення, недобір митних платежів, які мали б були сплачені, у порівнянні з митними платежами, заявленими Ковальчук О.М. , складав 49 857,43 грн. Таким чином, в діях декларанта Ковальчук О.М. , що виразилися у заявлені в митній декларації, з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів, відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД на товар № 1 митної декларації типу «ІМ40ДЕ» № 24UA1001800011221 наявні ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України.

27.02.2024 між Ковальчук О.М. (Особа) та Київською митницею (Митниця) було укладено Мирову угоду про припинення провадження в справі про порушення митних правил від 26.02.2024 № 0132/10000/24 шляхом компромісу, згідно з п. 1 та п. 2 якої, особа визнає факт вчинення нею порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та зобов`язується до 22.03.2024 внести до державного бюджету кошти у розмірі 24 928,72 грн, що дорівнює сумі штрафу, передбаченого санкцією ст. 485 Митного кодексу України. Митниця у разі виконання особо умов мирової угоди зобов`язується припинити провадження в справі про порушення митних правил від 26.02.2024 № 0132/10000/24 (п. 5). Після завершення дії цієї мирової угоди Митницею складається Акт про виконання мирової угоди або про невиконання мирової угоди, яка є невід`ємною її частиною (п. 6).

28.02.2024 Заступником начальника Київської митниці було затверджено Акт про виконання мирової угоди від 27.02.2024 № 0132/10000/24, яким встановлено внесення особою, яка вчинила порушення митних правил - Ковальчук О.М. , суму штрафу у розмірі 24 928,72 грн, що дорівнює сумі штрафу, передбаченого санкцією ст. 485 Митного кодексу України.

Таким чином, належними та допустимими доказами підтверджено неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за Договором доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024 в частині декларування та митного оформлення товару № 1 «Рослини сушені, подрібнені: М. Speciosa Fabric Dye / Кратом (Mitragyna speciose) - 200 кг (розфасовано в зіп пакети по 5кг, маркування GRB-MD-GT). Торговельна марка: Bullet Botanical, Виробник: Bullet Botanical, Країна виробництва: ID» за митною декларацією типу «ІМ40ДЕ» № 24UA100180001122U1 (код УКТЗЕД 1212999500).

В обґрунтування розміру завданих відповідачем збитків через неналежне виконання останнім умов Договору доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024 на суму 21 111,43 грн, позивачем були надані копії платіжних інструкцій: № 4 від 26.01.2024 на суму 3 841,89 грн (отримувач: ТОВ «ВЕДСТАР»; призначення платежу: послуги митного терміналу), № 5 від 30.01.2024 на суму 1 855,00 грн (отримувач: ТОВ «ВЕДСТАР»; призначення платежу: послуги митного терміналу розміщення на складах СВХ), № 7 від 26.02.2024 на суму 12 574,00 грн (отримувач: ТОВ «ВЕДСТАР»; призначення платежу: мирова угода); № 21 від 10.04.2024 на суму 361,94 грн (отримувач: ТОВ «ВЕДСТАР»; призначення платежу: рахунок по оплаті № 151 від 10.04.2024 без ПДВ), № 22 від 16.04.2024 на суму 2 376,86 грн (отримувач: ТОВ «ВЕДСТАР»; призначення платежу: рахунок по оплаті № 157 від 12.04.2024 без ПДВ) та № 3 від 24.01.2024 на суму 101,74 грн (отримувач: ОДВ, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві; призначення платежу: за фітосанітарні послуги).

Проте, з вказаних платіжних документів не можливо встановити за які саме митно-брокерські послуги були сплачені відповідні суми, тобто позивачем не доведено ту обставину, що кошти в сумі 21 111,43 грн було сплачено саме на виконання митно-брокерські послуг ТОВ «ВЕДСТАР» щодо митного декларування (послуги митного терміналу, розміщення на складах СВХ, фітосанітарні послуги) товару № 1 «Рослини сушені, подрібнені: М. Speciosa Fabric Dye / Кратом (Mitragyna speciose) - 200 кг (розфасовано в зіп пакети по 5кг, маркування GRB-MD-GT). Торговельна марка: Bullet Botanical, Виробник: Bullet Botanical, Країна виробництва: ID» за митною декларацією типу «ІМ40ДЕ» № 24UA100180001122U1 (код УКТЗЕД 1212999500), при подані якої встановлено порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України.

Позивачем не подано жодного рахунку про сплату наведених коштів з посиланням на Договір доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024 та будь якого документу щодо визначення розміру оплати за мирову угоду згідно платіжної інструкції № 7 від 26.02.2024, а також зазначення за яку мирову угоду була сплачена вказана сума.

Отже, позивачем не подано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності протиправної поведінки і вини у відповідача та доказів понесення позивачем заявлених розмірів збитків у сумі 21 111,43 грн внаслідок неналежного невиконання відповідачем Договору доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024.

Таким чином, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та сумою понесених збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов`язання.

Також, в обґрунтування розміру збитків, завданих позивачу через неналежне виконання відповідачем умов Договору доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024 на суму 101 196,86 грн, позивачем були надані копії Договору № 3045МБ-24 про надання комісійних та митно-брокерських послуг від 02.04.2024, укладений між ФОП Тарасенко М.В. з новим брокером та копії платіжних інструкцій: № 20 від 02.04.2024 на суму 5 925,00 грн (отримувач: ОСОБА_2 ; призначення платежу: консультаційні послуги з питань митного оформлення без ПДВ), № 24 від 16.04.2024 на суму 1 600,00 грн (отримувач: Мельник В.Г. ; призначення платежу: рахунок-фактура № РМ-3446 від 12.04.2024 без ПДВ), № 23 від 16.04.2024 на суму 31 514,00 грн (отримувач: Мельник В.Г. ; призначення платежу: рахунок-фактура № РМ-3447 від 12.04.2024 без ПДВ), а також 37 959 Чешских крон на оплату рахунку про розмитнення товару від 17.04.2024, що на 25.04.2024 згідно курсу Мінфіну України складає 62 157,86 грн.

Проте, позивачем не доведено, що укладання Договору № 3045МБ-24 про надання комісійних та митно-брокерських послуг від 02.04.2024 та здійсненні на його виконання оплати мають причинно-наслідковий зв`язок з протиправними діями відповідача та неналежним виконанням останнім умов Договору доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024.

Крім того, надані позивачем платіжні документи за Договором № 3045МБ-24 про надання комісійних та митно-брокерських послуг від 02.04.2024 не містить жодного посилання на надання митно-брокерських послуг щодо розмитнення товару № 1 «Рослини сушені, подрібнені: М. Speciosa Fabric Dye / Кратом (Mitragyna speciose) - 200 кг (розфасовано в зіп пакети по 5кг, маркування GRB-MD-GT). Торговельна марка: Bullet Botanical, Виробник: Bullet Botanical, Країна виробництва: ID» (код УКТЗЕД 1212999500), при розмитненні якого, в межах виконання Договору доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024, було встановлено порушення митних правил та накладення штрафу.

При цьому, згідно платіжних інструкцій № 21 від 10.04.2024 на суму 361,94 грн (отримувач: ТОВ «ВЕДСТАР») та № 22 від 16.04.2024 на суму 2 376,86 грн (отримувач: ТОВ «ВЕДСТАР»), оплата за Договором доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024 здійснювалась позивачем на користь відповідача вже після укладання позивачем нового Договору № 3045МБ-24 про надання комісійних та митно-брокерських послуг від 02.04.2024.

Отже, позивачем також не подано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності протиправної поведінки і вини у відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та понесеними збитками у сумі 101 196,86 грн, сплаченими за Договором № 3045МБ-24 про надання комісійних та митно-брокерських послуг від 02.04.2024, внаслідок неналежного невиконання відповідачем саме Договору доручення № 16012023-1 на надання митно-брокерських послуг від 16.01.2024.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача збитків у розмірі 122 308,29 грн відсутні.

Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Крім того, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесені зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір та інші судові витрати покладається на позивача.

Згідно наказу Господарського суду міста Києва, суддя Демидов В.О. з 23.09.2024 по 27.09.2024 перебував на обов`язковому навчанні у Національній школі суддів України, з огляду на що рішення винесено у перший робочий день 30.09.2024.

Керуючись статтями 74, 86, 129, 232, 236 - 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ