Рішення

від 30.09.2024 по справі 910/8845/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2024Справа № 910/8845/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, будинок 13/24) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП-ТЕКС" (04107, місто Київ, вулиця Татарська, будинок 3/2, квартира 75) про стягнення 533 016,26 грн,

Без виклику сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.07.2024 в системі «Електронний суд» представником Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП-ТЕКС" про стягнення 533 016,26 грн та була передана 17.07.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов державного контракту (договір) про закупівлю №19/02-24-РМ від 12.02.2024 в частині своєчасної поставки товару.

З огляду на викладене представник позивача просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 533 016,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

13.08.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву відповідно до якого представник зауважив про невірний розрахунок пені.

Представник відповідача вказує, що згідно вимог статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому день фактичної поставки товару є днем виконання зобов`язання та його припинення, що не включається до періоду часу, за який здійснюється нарахування та стягнення пені (правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17, від 08 травня 2019 року у справі № 910/9078/18).

З огляду на що відповідач надає власний розрахунок заявленої до стягнення пені:

за період з 01.04.2024 по 02.04.2024 у сумі 291 614,43 грн (29 161 442,70 (ціна товару, строк поставки якого порушено)*0,5%*2 (дні)) та за період з 01.04.2024 по 11.04.2024 у сумі 95 594,62 грн (1 593 243,60 грн (ціна товару, строк поставки якого порушено)*0,5%*11 (днів). Загальна сума пені становить - 387 209,05 грн.

Окрім того відповідач просив зменшити розміру пені на 90%, зокрема з тих підстав, що внаслідок аварії яка сталася 22 березня 2024 р. у зв`язку з коротким замиканням у приміщенні виробничого цеху ПрАТ «АСТРА ЛЮКС» сталося пошкодження електропроводки та електрообладнання, які призвели до повної зупинки виробництва товару передбаченого Договором для ТОВ «ТОП-ТЕКС», про що було повідомлено ТОВ «ТОП-ТЕКС» листом вих. №219-п від 22.03.2024 року.

В результаті невиконання зобов`язань ПрАТ «Астра Люкс» перед ТОВ «ТОП-ТЕКС», останнє вимушене було в екстреному порядку віднайти можливість, та виготовити товари та не зволікаючи протягом короткого строку поставити цей товар Позивачу, відповідно до укладеного контракту.

З огляду на викладене відповідач вказує, що зазначені обставини, які не залежали від ТОВ «ТОП-ТЕКС», суттєво вплинули та позбавили відповідача можливості протягом визначених строків поставити Товар Позивачу і внаслідок чого відбулося порушення строків поставки товару.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

12.02.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України «ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» (далі - Постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 19/02-24-РМ (далі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Костюм літній польовий (тип 1) з тканини тип 4, клас 7 (35810000-5: Індивідуальне обмундирування) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-01-08-006681-а), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 2.1 Договору сторони погодили, що валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна Договору та ціна за одиницю Товару за цим Договором визначається у Специфікації (Додаток № 1).

Ціна Товару включає в себе ціпу матеріалів, виробництва та інші витрати, безпосередньо пов`язані з Товаром, схоронністю, збереженням, охороною, транспортуванням, перевіркою / Товару на відповідність технічним вимогам, його лабораторним випробуванням. У ціну Товару включені всі витрати Постачальника, які він несе та може понести у зв`язку з виконанням обов`язків за Договором.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1) або в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).

Відповідно до п. 4.2 Договору сторони погодили, що поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).

Підпунктами 4.3.1 - 4.3.2 п. 4.3 Договору сторони погодили, що заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару.

Строк між подачею заявки на поставку Товару та датою поставки може бути зменшено за погодженням Сторін.

Протягом 2 (двох) робочих днів після отримання заявки на поставку Товару Постачальник зобов`язаний підтвердити Замовнику свою готовність поставити Товар або, у разі, якщо строк поставки у заявці на поставку Товару є коротшим ніж строк поставки, визначений у Специфікації (Додаток №1), надати мотивоване звернення щодо зміни дати поставки Товару, вказаної Замовником у заявці на поставку Товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються Замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором.

У разі ненадання Постачальником підтвердження готовності поставити Товар або мотивованого звернення щодо зміни дати поставки Товару протягом 2 (двох) робочих днів після отримання від Замовника заявки на поставку Товару така заявка вважається підтвердженою Постачальником.

У разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими) (п. 8.2 Договору).

Відповідно до п. 10.6 Договору, у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 цього Договору; одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в Договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості. Якщо інша Сторона не надає інших письмових інструкцій, Сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов`язання за цим Договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов`язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу Сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище.

Додатковою угодою №1 від 29.02.2024 до Державного контракту (Договору) про закупівлю №19/02-24-РМ від 12.02.2024 сторони зокрема виклали п. 4.1 Договору у наступній редакції:

Кількість Товару та кінцева дата, до якої здійснюється поставка - 20 000 комплектів, до 31.03.2024; 20 000 комплектів до 31.03.2024.

Датою поставки Товару вважається дата вказана Отримувачем у Посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу II), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329.».

Додатком № 1 «Специфікація» до Державного контракту (Договору) про закупівлю №19/02-24-РМ від 12.02.2024 сторони погодили обсяг та строк поставки.

На виконання умов Договору відповідачем було поставлено 29.03.2024 партію в розмірі 5000 комп., що підтверджується Актом № 146 приймання товару; 30.03.2024 партію в розмірі 16855 комп., що підтверджується Актом № 152 приймання товару; 03.04.2024 партію в розмірі 17205 комп., що підтверджується Актом № 109 приймання товару; 12.04.2024 партію в розмірі 940 комп., що підтверджується Актом № 122 приймання товару.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 24.04.2024 направило на електронну пошту ТОВ «ТОП-ТЕКС» письмову претензію № 2165/1443 про порушення умов Договору.

30.04.2024 відповідачем було надано відповідь на претензію відповідно до якої відповідач вказує про настання для останнього форс-мажорних обставин за Державним контрактом (Договором) про закупівлю №19/02-24-РМ від « 12» лютого 2024 року у зв`язку із пошкодженням виробничих приміщень внаслідок збройної агресії РФ, очікуваний строк тривалості зазначених обставин уточняється.

У зв`язку з невиконанням відповідачем поставки товару у строку до 20.11.2022, позивач направив відповідачеві лист № 18/456-ВС від 24.11.2022 про одностороннє розірвання договору. У підтвердження направлення останнього представником позивача долучено реєстр №18/456-ВС на кореспонденцію, направлену через фельд`єгерську службу.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив строки поставки товару у визначений договором строк, тому просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 533 016,26 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем поставлено товар з порушенням строку.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1) або в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).

Додатковою угодою №1 від 29.02.2024 до Державного контракту (Договору) про закупівлю №19/02-24-РМ від 12.02.2024 сторони зокрема виклали п. 4.1 Договору у наступній редакції:

Кількість Товару та кінцева дата, до якої здійснюється поставка - 20 000 комплектів, до 31.03.2024; 20 000 комплектів до 31.03.2024.

Оскільки поставлений товар за Актом № 109 приймання товару від 03.04.2024, партія в розмірі 17205 комп. та поставлений товар за Актом № 122 приймання товару від 12.04.2024, партія в розмірі 940 комп. Був поставлений поза межами строку, а саме після 31.03.2024, позивач просить стягнути пеню у розмірі 533 016,26 грн за період з 31.03.2024 по 03.04.2024 (за Актом № 109 приймання товару від 03.04.2024) та за період з 31.03.2024 по 12.04.2024 (за Актом № 122 приймання товару від 12.04.2024).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у п. 8.2 Договору погоджено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

Представник відповідача вказує, що згідно вимог статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому день фактичної поставки товару є днем виконання зобов`язання та його припинення, що не включається до періоду часу, за який здійснюється нарахування та стягнення пені (правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17, від 08 травня 2019 року у справі № 910/9078/18).

З огляду на що відповідач надає власний розрахунок заявленої до стягнення пені: за період з 01.04.2024 по 02.04.2024 у сумі 291 614,43 грн (29 161 442,70 (ціна товару, строк поставки якого порушено)*0,5%*2 (дні)) та за період з 01.04.2024 по 11.04.2024 у сумі 95 594,62 грн (1 593 243,60 грн (ціна товару, строк поставки якого порушено)*0,5%*11 (днів). Загальна сума пені становить - 387 209,05 грн.

Судом перевірено розрахунок неустойки заявленої позивачем з урахуванням розрахунку відповідача та встановлено, що останні здійснено невірно з огляду на наступне.

При здійсненні позивачем розрахунку, останнім було враховано 31.03.2024 (останній день коли відповідач міг поставити товар без застосування до останнього штрафних санкцій) оскільки 31.03.2024 є останнім днем для поставлення товару, позивач мав здійснювати розрахунок з наступного дня.

Окрім того умовами договору сторонами не було передбачено, що неустойка нараховується включно з днем поставленого з простроченням строків товару, а відтак суд погоджується з твердженням відповідача, що дні в які було поставлено товар не враховуються, оскільки останні є днями виконання зобов`язань.

За розрахунком суду до стягненню підлягає заборгованість у розмірі 379 242,83 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Разом із цим, відповідач просив зменшити розмір нарахованої пені посилаючись на те, що внаслідок аварії яка сталася 22 березня 2024 р. у зв`язку з коротким замиканням у приміщенні виробничого цеху ПрАТ «АСТРА ЛЮКС» сталося пошкодження електропроводки та електрообладнання, які призвели до повної зупинки виробництва товару передбаченого Договором для ТОВ «ТОП-ТЕКС», про що було повідомлено ТОВ «ТОП-ТЕКС» листом вих. №219-п від 22.03.2024 року.

В результаті невиконання зобов`язань ПрАТ «Астра Люкс» перед ТОВ «ТОП-ТЕКС», останнє вимушене було в екстреному порядку віднайти можливість, та виготовити товари та не зволікаючи протягом короткого строку поставити цей товар Позивачу, відповідно до укладеного контракту.

З огляду на викладене відповідач вказує, що зазначені обставини, які не залежали від ТОВ «ТОП-ТЕКС», суттєво вплинули та позбавили відповідача можливості протягом визначених строків поставити Товар Позивачу і внаслідок чого відбулося порушення строків поставки товару.

З пред`явленого позову не вбачається, що внаслідок не постачання Товару у Позивача виникли будь-які витрати або спричинені збитки, доказів зворотнього не надано.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до п. 10.6 Договору, у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 цього Договору; одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в Договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості. Якщо інша Сторона не надає інших письмових інструкцій, Сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов`язання за цим Договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов`язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу Сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище.

Відповідач вказує, що обставина, якою було спричинено прострочення поставки товару сталась не з його вини і як вбачається з долученого представником відповідача листа від 22.03.2023, останньому про це стало відомо до 31.03.2024 (останній день поставки товару), а відтак відповідачем було порушено умови договору, а саме п. 10.6 Договору, яким передбачено, що у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

В матеріалах справи відсутні докази направлення з боку відповідача повідомлення в межах 3 (трьох) робочих днів з дня коли для останнього настали форс-мажорні обставини, з огляду на що суд відмовляє відповідачу у клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, оскільки відповідачем не спростовано заявлених позовних вимог та не надано жодних заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно наказу Господарського суду міста Києва, суддя Демидов В.О. з 23.09.2024 по 27.09.2024 перебував на обов`язковому навчанні у Національній школі суддів України, з огляду на що рішення винесено у перший робочий день 30.09.2024.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП-ТЕКС" (04107, місто Київ, вулиця Татарська, будинок 3/2, квартира 75 код ЄДРПОУ 40432475) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, будинок 13/24,код ЄДРПОУ 44830311) пеню у розмірі 379 242 (триста сімдесят дев`ять тисяч двісті сорок дві) грн. 83 коп та судовий збір у розмірі 5 688 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 64 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2024.

Суддя Владислав Демидов