Рішення

від 30.09.2024 по справі 910/9017/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2024Справа № 910/9017/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" (03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 5) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТКОР" (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 17-21) про стягнення 8084,38 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.07.2024 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТКОР" про стягнення 8084,38 грн, та була передана 22.07.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВГАЗТРЕЙД» (далі - Позивач або Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТКОР» (далі - Відповідач або Споживач) укладено Договір постачання природного газу (для не побутових споживачів) № 232544/Т.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору Позивач, за період з серпня по грудень 2023 року (включно) передав, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 48 967,01 грн. Оскільки станом на 01.07.2023 ТОВ «СМАРТКОР» здійснило передплату у розмірі 42 191,70 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 23.06.2023 №23/06/202339718985SB, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 8084,38 грн з яких: 6 775,31 грн. - основний борг, 951,87 грн. - пеня, 100,50 грн. - 3% річних, 256,70 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/9017/24 від 25.07.2024 була надіслана на адреси учасників справи в їх електронні кабінети та доставлена зокрема відповідачу 25.07.2024 о 17:38 год., що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

31.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТКОР" (споживач) було укладено договір № 232544/Т постачання природного газу (для не побутових споживачів).

Пунктами 1.1., 1.2 Договору встановлено, що Постачальник зобов`язується поставити (передати) природний газ Споживачу, а Споживач зобов`язується приймати та своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу, а також виконувати інші зобов`язання передбачені цим Договором, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. Споживач може використовувати природний газ виключно на власні потреби.

У відповідності до п. 2.1 Договору, плановий об`єм (обсяг) постачання/споживання природного газу у 2023 році за цим Договором становлять 133 тис. м. куб.

Відповідно до п. 3.6. Договору фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, підтверджується підписаним між постачальником та Споживачем актом приймання - передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ.

Згідно з п.3.7.1 договору споживач до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику засвідчену копію акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. В іншому випадку, для розрахунку вартості поставленого за цим договором газу застосовуються дані оператора ГРМ про об`єм розподіленого (протранспортованого) споживачу газу. Постачальник має право самостійно звернутись до оператора ГРМ для отримання даних про об`єм газу, розподіленого (протранспортованого) для споживача протягом розрахункового місяця.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом п`яти робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період з зазначенням фактичних об`ємів (обсягів) споживання за кожну газову добу (D) протягом газового місяця (М), підписані уповноваженим представником постачальника (п.3.7.2 договору).

Згідно з п. 3.7.3 Договору, відповідач, протягом трьох робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу, зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником Споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання актів. У разі неповернення Споживачем у визначений строк акту приймання-передачі природного газу, чи у випадку не подання письмової мотивованої відмови від підписання акту, обсяг спожитого газу та ціна за відповідний розрахунковий період вважаються узгодженими Споживачем.

Відповідно до п. 3.8. Договору у випадку відмови від підписання акту приймання -передачі газу Споживачем, об`єм постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку на підставі даних Оператора ГРМ про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період.

Відповідно до п. 4.1 договору на момент укладання цього договору ціна планового обсягу природного газу, що поставляється в межах добових об`ємів, встановлених згідно з пунктом 2.2 цього договору (з урахуванням змін, здійснених відповідно до пункту 3.10 договору), з урахуванням тарифу послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну (ої) систему (и) ТОВ "Оператор ГТС України" становить 11,79491 гривень за 1 (один) куб.м, крім того ПДВ 20%- 2,35898 гривень, разом з ПДВ 14,15389 гривень за 1 (один) куб.м. До ціни планового обсягу газу включено тариф ТОВ "Оператор ГТС України", визначений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2019 №3013, з застосуванням коефіцієнту 1,10 (коефіцієнт при замовленні потужності на добу наперед), який складає 0,136571 гривень, крім того ПДВ 20% - 0,02732 гривень, разом з ПДВ 0,1638912 грн.

Пунктом 4.6. Договору оплата вартості планового обсягу газу на Газовий місяць (М), визначеного п. 2.2. Договору, здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника до 25 (двадцять п`ятого) числа Газового місяця (М-1) на умовах 100% попередньої оплати, за ціною планового обсягу газу, встановленою у п. 4.1. Договору.

Відповідно до п. 4.8. Договору остаточні розрахунки за фактичний об`єм (обсяг) спожитого природного газу у Газовому місяці (М) здійснюються Споживачем за остаточною вартістю та остаточною ціною природного газу, які визначені пунктами 4.4.,4.5. Договору у строк до 15 (п`ятнадцятого) числа (включно) Газового місяця (М +1).

Відповідно до п. 4.10. Договору датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.

На виконання умов Договору Позивач, за період з серпня по грудень 2023року (включно) передав, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 48 967,01 грн., що підтверджується відомостями Оператора ГРМ про фактично спожитий ТОВ «СМАРТКОР» обсяг природного газу у період з серпня по грудень 2023 року (включно), та довідкою Постачальника про ціну на природний газ.

Позивач зазначає, що у визначені Договором строки здійснював направлення актів приймання - передачі газу за серпень, листопад та грудень 2023 року на електронну адресу Споживача, зазначену у п. 11.12 Договору, що підтверджується скрін-шотом сторінок з електронної пошти ТОВ «КИЇВГАЗТРЕЙД».

Поміж тим як вказує позивач, відповідачем не підписані та не повернуті на адресу Постачальника акти приймання - передачі природного газу за серпень, листопад та грудень 2023 року. Мотивована відмова від підписання актів приймання - передачі природного газу від Споживача на адресу Постачальника не надходила.

Супровідним листом від 01.07.2024 №243/01 ТОВ «КИЇВГАЗТРЕЙД» на адресу ТОВ «СМАРТКОР», направило акти приймання - передачі природного газу за серпень, листопад та грудень 2023 року, які як зазначає позивач станом на дату подання цього позову не підписані відповідачем та не повернуті на адресу Позивача.

Позивач вказує, що станом на 01.07.2023 ТОВ «СМАРТКОР» здійснило передплату за у розмірі 42 191,70 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 23.06.2023 №23/06/202339718985SB , яка враховано Позивачем в оплату вартості газу за Договором.

З огляду на те, що у період з 01.07.2023 по теперішній час відповідач оплат вартості фактично спожитого за Договором природного газу не здійснював, що підтверджується довідкою АТ «Банк Кліринговий Дім» від 17.07.2024 №02-01//01/2837 позивач просить стягнути з відповідача 6 775,31 грн. - основного боргу, 951,87 грн. - пені, 100,50 грн. - 3% річних, 256,70 грн. - інфляційних втрат.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.6. Договору оплата вартості планового обсягу газу на Газовий місяць (М), визначеного п. 2.2. Договору, здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника до 25 (двадцять п`ятого) числа Газового місяця (М-1) на умовах 100% попередньої оплати, за ціною планового обсягу газу, встановленою у п. 4.1. Договору.

Відповідно до п. 4.8. Договору остаточні розрахунки за фактичний об`єм (обсяг) спожитого природного газу у Газовому місяці (М) здійснюються Споживачем за остаточною вартістю та остаточною ціною природного газу, які визначені пунктами 4.4.,4.5. Договору у строк до 15 (п`ятнадцятого) числа (включно) Газового місяця (М +1).

Судом встановлено, що строк оплати за Договором є таким, що настав.

З долучених актів прийому - передачі природного газу вбачається, що за актом від 31.08.2023 №0ТБИ-003486 поставлено відповідачу природного газу на суму 32,72 грн, за актом від 30.11.2023 №0ТБИ-004652 поставлено відповідачу природного газу на суму 14 988,50 грн, за актом від 31.12.2023 №0ТБИ-005188 поставлено відповідачу природного газу на суму 33 945,79 грн.

З позовної заяви вбачається, що ТОВ «СМАРТКОР» здійснило передплату за у розмірі 42 191,70 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 23.06.2023 №23/06/202339718985SB.

Враховуючи, що відповідачу було поставлено природного газу на суму 48 967,01 грн з урахуванням здійсненої відповідачем переплати у розмірі 42 191,70 грн за останнім обліковується заборгованість у розмірі 6 775,31 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Відповідач вказаних обставин не заперечив, суму заборгованості не сплатив.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 6 775,31 грн. є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 951,87 грн. - пені, 100,50 грн. - 3% річних, 256,70 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.6. Договору у разі порушення Споживачем строків розрахунків за природний газ, встановлених цим договором, Споживачем сплачує на користь Постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу та нараховується до дати остаточного погашення заборгованості.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за період з 16.01.2024 по 26.06.2024, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним та за розрахунком суду до стягнення підлягає пеня у розмірі 858,07 грн, в іншій частині слід відмовити.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних за період з 16.01.2024 по 26.06.2024, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним та за розрахунком суду до стягнення підлягає 3% річних у розмірі 90,26 грн.

Стосовно долученого представником позивача розрахунку інфляційних втрат, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат вийшов більшим ніж заявлено позивачем. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 256,70 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Крім того, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесені зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно наказу Господарського суду міста Києва, суддя Демидов В.О. з 23.09.2024 по 27.09.2024 перебував на обов`язковому навчанні у Національній школі суддів України, з огляду на що рішення винесено у перший робочий день 30.09.2024.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТКОР" (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 17-21, код ЄДРПОУ 40885426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" (03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 5, код ЄДРПОУ 42394311) 6 775 (шість тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн. 31 коп. - основної заборгованості, 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 07 коп. - пені, 90 (дев`яносто) грн. 26 коп. - 3% річних, 256 (двісті п`ятдесят шість) грн. 70 коп. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2989 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 03 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ