Рішення

від 13.09.2024 по справі 910/8230/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2024Справа № 910/8230/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела качка» до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про визнання односторонньої відмови в обслуговуванні безпідставною,

Представники учасників справи:

від позивача - Грідасов Б. Ю.;

від відповідача - Кузнєцов О. В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.07.2024 в системі «Електронний суд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела качка» сформовано позовну заяву до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про визнання односторонньої відмови в обслуговуванні безпідставною, зобов`язання вчинити певні дії та 02.07.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Весела качка» 06 квітня 2023 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» в особі відділення №193/10 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Весела качка» був укладений договір банківського рахунку №2023/ЄР/193-001130 (надалі - Договір).

У березні місяці 2024 року Директор ТОВ «Весела качка» звернулася до відділення №193/10 АБ «Укргазбанк» для оновлення даних та верифікації особи та її даних.

На адресу ТОВ «Весела качка» надійшов лист №5-193/10/190/2024 від 06.05.2024 за підписом начальника відділення №193/10 Інни Тітаренко «щодо відмови від підтримання ділових відносин/обслуговування клієнта шляхом розірвання ділових відносин».

Згідно цього листа АБ «Укргазбанк» на підставі статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» від 06 грудня 2019 року №361-ІХ (далі - Закон), повідомив про відмову в підтримці ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин та закриття рахунків ТОВ «Весела качка» на підставі 3 абзацу пункту 1 статті 15 Закону.

З огляду на вищевикладене ТОВ «Весела качка» просить визнати односторонній правочин, вчинений ПАТ АБ «Укргазбанк» щодо розірвання договору банківського рахунку №2023/ЄР/193-001130, за яким ТОВ «Весела качка» було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , - недійсним.

Ухвалою суду від 05.07.2024 позовну заяву ТОВ «Весела качка» залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 05.07.2024, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.08.24 о 11:05.

01.08.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про відкладення підготовчого засідання по справі № 910/8230/24 на іншу дату, продовження строку на надання відзиву на позовну заяву по справі № 910/8230/24 та забезпечення участі представника АБ «Укргазбанк» - Кузнєцова Олександра Володимировича в наступних судових засіданнях по справі № 910/8230/24, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою суду від 01.08.2024 відкладено підготовче засідання на 29.08.24 о 10:50 год.

23.08.2024 представником позивача в системі «Електронний суд» сформовано заяву, відповідно до якої представник просив відмовити ПАТ АБ «Укргазбанк» у задоволенні клопотання про продовження строку на подання відзиву.

23.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела качка» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 27.08.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела качка» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) задоволено.

28.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив поновити строк на подання та прийняти даний відзив на позовну заяву до справи, відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Посилався на те, що підставою для відмови банком від підтримання ділових відносин з позивачем стало встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

У судове засіданні 29.08.2024 представник позивача прибув, представник відповідача у судове засідання не прибув повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/8230/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.24 о 12:30 год.

30.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача ПАТ АБ «Укргазбанк» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 30.08.2024 заяву представника Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) задоволено. Ухвалено провести судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

У судовому засіданні 12.09.2024 оголошено перерву до 13.09.2024.

У судове засідання 13.09.2024 з`явилися представники сторін, надали пояснення по справі.

Розглянувши у судовому засіданні заяви відповідача про продовження строку на надання відзиву на позовну заяву та про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 178 ГПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно зі статтею 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.08.24 о 11:05.

Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, подати до суду відзив на позовну заяву.

Вищевказану ухвалу було отримано відповідачем в системі «Електронний суд» 15.07.2024 о 19:30 год., що підтверджується Повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

З огляду на обставини доставки ухвали суду та встановлений судом строк кінцевою датою надання відповідачем відзиву на позовну заяву є 31.07.2024.

Водночас, 01.08.2024, тобто з пропуском встановленого судом строку, в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про продовження строку на надання відзиву на позовну заяву по справі № 910/8230/24, яке мотивовано тим, що оскільки позивач обслуговувався у відділенні №193/10 Кіровоградської обласної дирекції АБ «Укргазбанк», супроводження даної справи було передано начальнику юридичного відділу Кіровоградської обласної дирекції АБ «Укргазбанк». Вказану справу було передано в роботу відповідальному представнику 22.07.2024, після чого ним був поданий запит до відповідного Департаменту комплаєнс, відповідального за прийняття рішень про відмову у підтриманні ділових відносин, з проханням надати копії документів, необхідних для розгляду даної справи. Однак через велику завантаженість станом на дату подачі клопотання вказані документи не передані в повному обсязі.

28.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив поновити строк на подання та прийняти даний відзив на позовну заяву до справи, посилаючись на те, що Департамент, відповідальний за прийняття рішень про відмову у підтриманні ділових відносин, передав документи в повному обсязі лише 19.08.2024. У зв`язку з військовою агресією російської федерації та введенням воєнного стану по всій території України, представник АБ «Укргазбанк», який має відповідні повноваження та відповідальний за ведення даної справи, перейшов на дистанційний спосіб роботи, проте за адресою віддаленого робочого місця представника відповідача систематично припинялося надання послуг з розподілу електричної енергії, що об`єктивно збільшило час на підготовку відзиву по даній справі.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки строк на подання відзиву встановлений судом, відсутні правові підстави для його поновлення.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Аналіз змісту ст. 119 ГПК України свідчить, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.

Отже, як вже зазначено вище, встановлений відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився 31.07.2024, клопотання про його продовження подане відповідачем 01.08.2024, а про його поновлення - 28.08.2024, тобто після закінчення цього строку, відповідно, враховуючи приписи ч. 2 ст. 119 ГПК України, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не надано жодних звернень, запитів, відповідей на них тощо, з яких би вбачалась необхідність витребування документів для розгляду даної справи. Отже відсутні докази, які б підтверджували, що відповідачу був необхідний час для написання відзиву на позовну заяву.

З клопотанням про витребування доказів у судовому порядку, відповідач до суду не звертався.

Також відповідачем не наведено обґрунтувань подачі відзиву на позовну заяву саме 28.08.2024. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували отримання відповідачем необхідних для подачі відзиву документів у період з 01.08.2024 по 28.08.2024.

Таким чином наведені відповідачем підстави неможливості подати відзив у встановлений судом строк відхиляються, оскільки не підтверджені жодними доказами. Водночас, наявність у країні військового стану не є безумовною підставою для продовження/поновлення процесуальних строків, без належного обґрунтування та підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю подати процесуальний документ вчасно та введенням військового стану.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наведені відповідачем обставини не є поважними причинами неможливості подачі відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк.

Крім того суд констатує, реалізація права на суд покладає на учасників справи певні обов`язки. Сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Зважаючи на вищевикладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема, у пасивній поведінці щодо реалізації своїх процесуальних прав, не повинна схвалюватися судом. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні клопотання про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118 ГПК України).

З огляду на вказане суд дійшов висновку про залишення без розгляду відзиву (вх. №0711/76971/24 від 29.08.2024) ПАТ АБ «Укргазбанк» на позовну заяву.

В судовому засіданні 13.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

06.04.2023 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» в особі відділення №193/10 (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Весела качка» (далі - позивач) був укладений договір банківського рахунку №2023/ЄР/193-001130 (далі - договір), відповідно до розділу 4 якого підписанням цієї заяви-договору позивач підтвердив ознайомлення з умовами Публічної пропозиції АБ «Укргазбанк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування та діючими в банку тарифами, що розміщені на сайті банку https://www.ukrgasbank.com.

Відповідно до п. 2.5.1.4 Публічної пропозиції банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити Клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення Платіжної операції у разі: 2.5.1.4.1. якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації Клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у Банку виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; 2.5.1.4.2. встановлення Клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання Клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки Клієнта документів чи відомостей; 2.5.1.4.3. подання Клієнтом чи його представником недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману; 2.5.1.4.4. якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться Платіжна операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за Платіжною операцією є неможливим.

Згідно з довідкою від 06.04.2023, підписаною та виданою начальником відділення №193/10 АБ «Укргазбанк», банк повідомляє, що 06.04.2023 ТОВ «Весела качка», код ЄДРПОУ 45061330, відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , валюта рахунку гривня.

Позивач зазначає, що 21.02.2024 на підставі договору купівлі-продажу частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ «Весела качка» та на підставі акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Весела качка» відбулися зміни до відомостей ТОВ «Весела качка», а саме на підставі вищевказаних документів змінилися власники кінцеві беніфіціари.

Матеріали справи не містять договору купівлі-продажу частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ «Весела качка» та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, проте вказані відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Листом від 06.05.2024 №5-193/10/190/2024 банк повідомив ТОВ «Весела качка» про відмову в підтриманні ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин та закриття рахунків на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Матеріали справи містять претензію позивача від 06.05.2024 вих. №1МБ-05.24, в якій останній вимагав надати документи, які банк вважає такими, що містять інформацію, яку можна віднести до абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; негайно припинити використовувати у відношенні ТОВ «Весела качка» недостовірну ганебну інформацію, відмовитися від рішень, вказаних у листі від 06.05.2024 №5-193/10/190/2024 та поновити виконання своїх обов`язків, передбачених договором банківського рахунку №2023/ЄР/193-001130.

Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що відповідачем листом № 5-193/10/190/2024 від 06.05.2024 вчинено в односторонньому порядку правочин, зі змісту якого випливає юридичний наслідок цивільно-правового характеру - розірвання договірних правовідносин достроково, що тягне за собою припинення відповідних прав та обов`язків сторін, чим порушуються його права.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Спір у справі стосується питання правомірності розірвання відповідачем договору про надання банківських послуг в односторонньому порядку.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із частинами першою та третьою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У силу приписів ч. 4 ст. 1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі, зокрема, наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки.

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).

Критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених, відповідно, Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 даного Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі, зокрема, неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, зокрема:

- забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою;

- забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків;

- здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону на банки покладено обов`язок здійснювати кожен із заходів належної перевірки, в тому числі шляхом проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 06.05.2024 №5-193/10/190/2024 банк повідомив ТОВ «Весела качка» про відмову в підтриманні ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин та закриття рахунків на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 Закону, згідно з якою суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:

- якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

- встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;

- подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

- виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;

- якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.

У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

Отже в силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20.

Водночас, у даній постанові Верховний Суд зазначив, що право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Згідно із пунктом 39 частини першої статті 1 Закону неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджених постановою правління НБУ №65 від 19.05.2020 (далі по тексту - Положення № 65).

Згідно п.п. 45, 46 Положення № 65 критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до цього Положення, типологічних досліджень СУО, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку.

Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику.

Відповідно до п. 55 Положення № 65 шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов`язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.

Пунктом 61 Положення № 65 банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо:

1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів;

2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.

Згідно п.1 Додатку №12 Положення Банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ.

Водночас, відповідно до п. 33 ч. 5 Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107 (далі Положення № 107), прийнятний рівень ризиків ВК/ФТ - ризик, який є керованим, підконтрольним установі, не може спричинити підвищення юридичного ризику та ризику репутації, а також погіршення фінансових результатів діяльності установи чи завдати шкоди її кредиторам і клієнтам.

Згідно з п. 42 ч. 5 Положення № 107 ризик репутації - наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу установи клієнтами, контрагентами, потенційними інвесторами або органами нагляду., який впливає на спроможність установи встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати наявні відносини та може призвести установу (або її керівників) до фінансових втрат або зменшення клієнтської бази, притягнення до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 46 ст. 1 Закону підозра - припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи походження активів пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та/або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, або із вчиненням іншого кримінального правопорушення або діяння, за яке передбачені міжнародні санкції.

Згідно з п. 6 додатку 19 до Положення № 65 критеріями ризику, що зумовлені репутацією клієнта або КБВ клієнта, зокрема, є наявна негативна інформація в офіційних та/або публічних джерелах про клієнта або його КБВ, що свідчить про можливий зв`язок із тероризмом або іншою кримінальною/незаконною діяльністю.

Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення затвердженні наказом Міністерством фінансів України від 28.12.2022 № 465.

Розділом II наказу передбачено, що критерії ризику за типом клієнта - критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, що безпосередньо притаманні клієнту СПФМ, організаційно-правовій формі клієнта, структурі власності клієнта, діловій, професійній чи особистій діяльності клієнта та його кінцевому бенефіціарному власнику.

Відповідно до п. 32 розділу II наказу СПФМ мають враховувати такі значення критеріїв ризику за типом клієнта під час оцінки ризиків з урахуванням ризик-орієнтованого підходу, а саме клієнт має такі репутаційні ознаки:

наявна негативна інформація про нього або його КБВ в офіційних документах, офіційних та/або інших джерелах, що свідчить про його можливий зв`язок з організованими злочинними групами та/або злочинними організаціями;

пропагує та підтримує дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, та діяльність із дискредитації конституційного ладу України, заохочення до військових дій російської федерації на території України.

Зважаючи на вищевикладене, суд звертає увагу, що право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених Законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/21320/17, від 29.04.2020 у справі №910/3245/19, від 28.02.2023 у справі №910/10855/21.

Водночас, відповідачем не надано будь-яких документів, які б підтверджували існування правових підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику.

У судовому засіданні відповідач наголошував, що ним, за результатом проведення внутрішньої перевірки відповідно до наявної публічної інформації встановлено неприйнятно високий ризик стосовно позивача, водночас доказів проведення відповідної внутрішньої перевірки суду не надав.

У матеріалах справи відсутнє рішення банку щодо встановлення неприйнятно високого ризику за результатами внутрішньої перевірки.

Суд наголошує, що відповідач жодними належними та допустимими в розумінні ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами не довів обґрунтованості підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику.

У силу вимог чинного законодавства наведені відповідачем у судовому засіданні обставини не дають підстав для припинення (розірвання) банком договірних відносин з клієнтом в односторонньому порядку, оскільки не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи, що одностороння відмова відповідача від договору банківського обслуговування укладеного з позивачем є незаконною, оскільки підстави для встановлення відповідного рівня ризику відповідачем не доведені, розірвання договору з позивачем у такий спосіб порушує його права, правочин з розірвання цього договору відповідно до вимог ст. 203, 215 Цивільного кодексу України слід визнати недійсним.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем щодо розірвання договору банківського рахунку №2023/ЄР/193-001130, за яким ТОВ «Весела качка» було відкрито рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Згідно наказу Господарського суду міста Києва, суддя Демидов В.О. з 23.09.2024 по 27.09.2024 перебував на обов`язковому навчанні у Національній школі суддів України, з огляду на що рішення винесено у перший робочий день 30.09.2024.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати односторонній правочин, вчинений Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» щодо розірвання договору банківського рахунку № 2023/ЄР/193-001130, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Весела качка» було відкрито рахунок № НОМЕР_1 - недійсним.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, код ЄДРПОУ 23697280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела качка» (25006, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вул. Гагаріна, буд. 7, код ЄДРПОУ 45061330) 3028,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ