Рішення

від 25.07.2024 по справі 910/17549/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2024Справа № 910/17549/23Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/17549/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопослуги 2022"

про стягнення 1636438,00 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоекспо" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопослуги 2022" (далі - відповідач) про стягнення 1636438 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договорами оренди №О-16 від 31.10.2022 та №О-09 від 31.05.2023 не в повному обсязі здійснив сплату орендних платежів, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 1636438,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/17549/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

У судовому засіданні 01.02.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про встановлення відповідачу строку - протягом 7 днів з дня отримання відповіді на відзив, для подання до суду заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення іншому учаснику справи; продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі.

13.02.2024 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

У судовому засіданні 27.02.2024, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про долучення додаткових доказів. При цьому, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

Так, відповідно до приписів частини 1, 2, 3, 4, 5 та 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Зі змісту статті 80 ГПК України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.

Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.

Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) "верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження".

Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв`язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", п. 63).

Принцип змагальності сторін нерозривно пов`язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., п. 38).

Виходячи з принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об`єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав про задоволення клопотання позивача про долучення доказів та прийняття їх до розгляду.

У судовому засіданні 14.05.2024 суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 20.06.2024.

Втім, судове засідання, призначене на 20.06.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 судове засідання у справі призначено на 18.07.24.

У судовому засіданні 18.07.2024 судом оголошено перерву до 25.07.2024.

У судове засідання представники сторін не з`явились, хоча про час, місце і дату судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання, втім про причини неявки не повідомили і не подали жодних клопотань, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду ані відзиву на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статі 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У нарадчій кімнаті 25.07.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоекспо" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопослуги 2022" (далі - орендар) укладено договір оренди №О-16 (далі - договір №О-16), за умовами пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове, платне користування наступне майно (далі - об`єкт оренди, приміщення): виробничо-офісні приміщення №1-9, 1-й поверх, Літера «Э», загальною площею 633,0 m2; виробничо-офісне приміщення №1, Антресоль, Літера «Э», площею 50,3 м2; виробничо-офісні приміщення №1-4, 1-й поверх, Антресоль, Літера «Э», загальною площею 32,8 м2; закрита мийка Літера « 2»(цифра) та очисні споруди III, загальною площею 508,9 м2; контрольно-пропускний пункт, Літера «Ю», площею 20,4 м2; приміщення Літера «ЬІ», площею 98.90 м2; приміщення Літера « 1», площею 47,5 м2; та приміщення Літера « 4», площею 40,0 м2.

Об`єкт оренди та прилегла територія до нього знаходиться за адресою: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8 (пункт 1.2 договору №О-16).

За умовами пункту 2.1 цей договір укладений на термін з 01 листопада 2022 року до 31 грудня 2022 року.

Сторони цього договору визначають, що датою початку використання орендованого майна орендарем та нарахування орендної плати - є дата підписання сторонами акта (актів) приймання-передачі об`єкта оренди (додаток №1) (пункт 2.2 договору №О-16).

За умовами п. 3.1 та 3.4 договору №О-16 розмір орендної плати за 1 (один) повній календарний місяць оренди складає 126000 гривень та сплачується наступним чином: протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі об`єкту оренди, орендар перераховує на поточний рахунок орендодавця суму орендної плати за перший місяць оренди (листопад 2022 року). Надалі орендар попередньо сплачує суму орендної плату за місяць шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок орендодавця за кожний поточний календарний місяць користування орендованим майном до 05 числа поточного календарного місяця.

Орендар отримує від орендодавця рахунок-фактуру для сплати орендної плати та акт приймання-передачі послуг оренди за попередній місяць оренди. У випадку відсутності підпису орендаря або його зауважень до акту приймання-передачі послуг оренди протягом 10 днів з дати отримання акту, послуги з оренди вважаються наданими та узгодженими.

За умовами п. 3.5.1 договору №О-16, крім орендної плати, зазначеної у п. 3.1 цього договору, орендар компенсує орендодавцю витрати, пов`язані із забезпеченням об`єкта оренди та місць загального користування.

Орендар компенсує комунальні, експлуатаційні та додаткові послуги на підставі рахунків, виставлених орендодавцем, протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати одержання рахунку (3.5.4 договору № О-16).

За актом приймання-передачі об`єкта оренди від 01.11.2022 орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування об`єкт оренди.

01.12.2022 року сторони підписали додаткову угоду № 1 від 01.12.2022 до договору №О-16, якою продовжили дію договору оренди № О-16 від 31.10.2022 до 31.12.2023.

У подальшому, сторони уклали угоду від 31.05.2023 про розірвання договору №О-16 з 01 червня 2023 року та узгодили, що розрахунки по цьому договору повинні бути проведені в термін до 31 травня 2023 року.

За актом приймання-передачі об`єкта оренди від 01.06.2023 орендар повернув, а орендодавець прийняв з тимчасового платного користування об`єкт оренди.

При цьому, у підтвердження користування об`єктом оренди та витрат, пов`язаних із забезпеченням об`єкта оренди (комунальні послуги) у період дії договору №О-16 сторонами складались та підписувались без зауважень акти надання послуг за період з листопада 2022 року по травень 2023 року, а саме: № 1682 від 29.11.2022 на суму 50243 грн за листопад 2022 року, № 1813 від 30.11.2022 на суму 126000 грн, № 1969 від 28.12.2022 на суму 41265 грн за грудень 2022 року, № 1966 від 31.12.2022 на суму 126000 грн, № 17 від 27.01.2023 на суму 50411 грн за січень 2023 року, № 140 від 31.01.2023 на суму 126000 грн, № 173 від 24.02.2023 на суму 61325 грн за лютий 2023 року, № 232 від 28.02.2023 на суму 126000 грн, № 331 від 22.03.2023 на суму 51475 грн за березень 2023 року, № 392 від 31.03.2023 на суму 126000 грн, № 501 від 24.04.2023 на суму 45860 грн за квітень 2023 року, № 560 від 30.04.2023 на суму 126000 грн, № 661 від 23.05.2023 на суму 37611 грн за травень 2023 року та № 719 від 30.05.2023 на суму 126000 грн та позивачем виставлялись рахунки на оплату оренди та відшкодування витрат, пов`язаних із забезпеченням об`єкта оренди (комунальні послуги).

Втім, відповідач належним чином свої зобов`язання по сплаті орендної плати та відшкодування витрат, пов`язаних із забезпеченням об`єкта оренди не виконав, сплативши лише 192268,00 грн про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні інструкції, у зв`язку з чим виник борг за договором №О-16 від 31.10.2022 у загальному розмірі 1027922,00 грн.

Окрім того, 31 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоекспо" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопослуги 2022" (далі - орендар) укладено договір оренди №О-09 (далі - договір №О-09), за умовами пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове, платне користування наступне майно (далі - об`єкт оренди, приміщення): виробничо-офісні приміщення №1-9, 1-й поверх, Літера «Э», загальною площею 633,0 m2; виробничо-офісне приміщення №1, Антресоль, Літера «Э», площею 50,3 м2; виробничо-офісні приміщення №1-4, 1-й поверх, Антресоль, Літера «Э», загальною площею 32,8 м2; приміщення Літера «1», площею 47,5 м2 та приміщення Літера « 4», площею 40,0 м2.

Об`єкт оренди та прилегла територія до нього знаходиться за адресою: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8 (пункт 1.2 договору №О-09).

За умовами пункту 2.1 цей договір укладений на термін з 01 червня 2023 року до 31 липня 2023 року.

За умовами п. 3.1 та 3.4 договору №О-09 розмір орендної плати за 1 (один) повній календарний місяць оренди складає 60000 гривень та сплачується наступним чином: протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі об`єкту оренди, орендар перераховує на поточний рахунок орендодавця суму орендної плати за перший місяць оренди (червень 2022 року). Надалі орендар попередньо сплачує суму орендної плату за місяць шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок орендодавця за кожний поточний календарний місяць користування орендованим майном до 05 числа поточного календарного місяця.

За умовами п. 3.5.1 договору №О-09, крім орендної плати, зазначеної у п. 3.1 цього договору, орендар компенсує орендодавцю витрати, пов`язані із забезпеченням об`єкта оренди та місць загального користування.

Орендар компенсує комунальні, експлуатаційні та додаткові послуги на підставі рахунків, виставлених орендодавцем, протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати одержання рахунку (3.5.4 договору № О-09).

За актом приймання-передачі об`єкта оренди від 01.06.2023 орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування об`єкт оренди.

При цьому, у підтвердження користування об`єктом оренди та витрат, пов`язаних із забезпеченням об`єкта оренди (комунальні послуги) у період дії договору №О-09 сторонами складались та підписувались без зауважень акти надання послуг, а саме: № 819 від 23.06.2023 на суму 23648 грн за червень 2023 року, № 874 від 30.06.2023 на суму 60000 грн, № 971 від 25.07.2023 на суму 15516 грн за липень 2023 року та № 1028 від 30.07.2023 на суму 60000 грн.

Втім, відповідач належним чином свої зобов`язання по сплаті орендної плати та відшкодування витрат, пов`язаних із забезпеченням об`єкта оренди не виконав, сплативши лише 109648,00 грн про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні інструкції, у зв`язку з чим виник борг за договором №О-09 від 31.05.2023 у загальному розмірі 49516,00 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами найму, а відповідно до частин 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 3 та 5 статті 762 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами пункту 3.4 договору №О-16 та договору №О-09 сторони визначили, що орендар попередньо сплачує суму орендної плату за місяць шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок орендодавця за кожний поточний календарний місяць користування орендованим майном до 05 числа поточного календарного місяця.

При цьому, умовами п. 3.5.1, 3.5.4 договору №О-16 та договору №О-09, сторони узгодили, що крім орендної плати, зазначеної у п. 3.1 цього договору, орендар компенсує орендодавцю витрати, пов`язані із забезпеченням об`єкта оренди та місць загального користування, які сплачуються на підставі рахунків, виставлених орендодавцем, протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати одержання рахунку.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов договорів оренди нежитлового приміщення, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач у встановлені договорами строки орендну плату та витрати, пов`язані із забезпеченням об`єкта оренди в належному розмірі не здійснив.

Так, як встановлено судом під час розгляду справи, відповідачу за період з листопада 2022 року по травень 2023 року за договором №О-16 було нараховано орендну плату та витрати, пов`язані із забезпеченням об`єкта оренди (комунальні послуги) на загальну суму 1220190,00 грн, тоді як відповідачем сплачено лише 192268,00 грн, у зв`язку з чим виник борг за договором №О-16 від 31.10.2022 у загальному розмірі 1027922,00 грн.

За договором №О-09 у період з червня по липень 2023 року відповідачу було нараховано орендну плату та витрати, пов`язані із забезпеченням об`єкта оренди (комунальні послуги) на загальну суму 159164,00 грн, тоді як відповідачем сплачено лише 109648,00 грн, у зв`язку з чим виник борг у загальному розмірі 49516,00 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині сплати орендних платежів та витрат, пов`язаних із забезпеченням об`єкта оренди підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу у загальному розмірі 1077438,00 грн за договором № О-16 та договором №О-09, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У той же час, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 559000,00 грн, оскільки позивачем не доведено наявності у відповідача такої заборгованості за договором № О-16 чи договором № О-09, як встановлено судом під час розгляду справи вказана заборгованість виникла, у зв`язку з укладенням договорів про переведення боргу від 01.11.2022 (договір №1 та договір №2), за якими на відповідача як нового боржника був переведений борг, який виник на підставі договору оренди № О-64 від 01.02.2020, неналежне виконання зобов`язань за якими не заявлялось позивачем як підстава позовних вимог. При цьому, позивач не надав суду сам договір оренди № О-64 від 01.02.2020 як доказ, на підставі якого виникли зобов`язання, які в подальшому були переведені на відповідача. Відтак у суду відсутні підстави для висновку про існування самого факту виникнення основного зобов`язання, відповідно і обов`язку його виконання зі сторони відповідача на підставі похідного правочину - договору про переведення боргу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість за договорами №О-16 та №О-09, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспо".

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоекспо» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопослуги 2022» про стягнення 1636438,00 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопослуги 2022» (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, буд. 8, ідентифікаційний код 44783581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоекспо» (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, буд. 8, ідентифікаційний код 37725285) основний борг у розмірі 1077438 (один мільйон сімдесят сім тисяч чотириста тридцять вісім) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 16161 (шістнадцять тисяч сто шістдесят одна) грн 57 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного cудового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2024.

СуддяТ.В. Васильченко