Рішення

від 01.10.2024 по справі 910/9643/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2024Справа № 910/9643/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/9643/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

05 серпня 2024 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (позивач) надійшла позовна заява № 393 від 01.08.2024 року до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про стягнення збитків у розмірі 59 657,50 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім гривень 50 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не забезпечено збереження цілісності майна (вагонів) позивача в процесі перевезення залізницею, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки у розмірі 59 657,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/9643/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

23.08.2024 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що факт пошкодження вагонів № 60972643, № 59435107, № 53075479, № 63487532, № 61299814, № 55022214, № 56046766, № 56916901, № 60354222, № 56090210, № 55021927, № 54781307, № 63485726, № 58919432, № 60726486, № 60972718 може бути посвідчений виключно актом про пошкодження вагона форми ВУ-25М. Відповідач вказує, що розукомплектування вагонів позивача сталось внаслідок крадіжки деталей з вагонів невстановленими особами, тому відповідальність з даного приводу може бути встановлена в межах кримінального провадження.

02.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували невідповідність технічного стану вагонів зазначених у позові при прийнятті їх відповідачем до перевезення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період січень - лютий 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс".

Так, на підставі залізничних накладних № 38626248, № 45692837, № 45737392, 45753027, 38662557, № 45766904, № 42542662, № 45801925, № 38988960, № 38992582, 45828753, № 46119301, 46119137, № 40365124, № 49156839, № 49159932, № 42537134, № 38889069, № 38893228, № 38893202, № 39013768, № 42688507, № 42725770 (40189698), № 39278015, № 42882639, № 39425269 Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів № 60972643, № 59435107, № 53075479, № 63487532, № 61299814, № 55022214, № 56046766, № 56916901, № 60354222, № 56090210, № 55021927, № 54781307, № 63485726, № 58919432, № 60726486, № 60972718, власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (графа 20 накладних).

Під час прямування вищевказаних вагонів до пунктів призначення було виявлено їх пошкодження/розукомплектування та в подальшому вагони були направлені на ремонт, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М № 8238 від 03.02.2024 року, № 8307 від 06.02.2024 року, № 8306 від 06.02.2024 року, № 8319 від 07.02.2024 року, № 8321 від 07.02.2024 року, № 8404 від 08.02.2024 року, № 8405 від 08.02.2024 року, № 8425 від 10.02.2024 року, № 8444 від 11.02.2024 року, № 8468 від 12.02.2024 року, № 8474 від 13.02.2024 року, № 8769 від 25.02.2024 року, № 8768 від 25.02.2024 року, № б/н від 05.03.2024 року, № 9945 від 07.02.2024 року, № 9944 від 07.02.2024 року, № 9946 від 18.02.2024 року, № 2 від 10.02.2024 року, № 9996 від 10.02.2024 року, № 9997 від 10.02.2024 року, № 50 від 12.02.2024 року, № 66 від 15.02.2024 року, № 89 від 13.02.2024 року, № 211 від 17.02.2024 року, № 235 від 18.02.2024 року, № 9977 від 13.02.2024 року.

З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 та ВУ-25М Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" письмово звернулось до:

- начальника станції Ароматна структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" із заявами № 738/ДВ від 06.03.2024 року та № 746/ДВ від 08.03.2024 року (описи вкладення та списки згрупованих відправлень AT "Укрпошта", відправлення № 0503819917932, № 0503819917932);

- начальника станції Богуславський структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" із заявами № 740/ДВ від 06.03.2024 року та № 748/ДВ від 08.03.2024 року (опис вкладення та список згрупованих відправлень AT "Укрпошта", відправлення № 0503819912833, № 0503819912833);

- начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" із заявами № 739/ДВ від 06.03.2024 року (вх. № 03/382 від 11.03.2024 року), № 741/ДВ від 06.03.2024 року (вх. № 03/384 від 11.03.2024 року), № 747/ДВ від 08.03.2024 року (вх. № 03/383 від 11.03.2024 року) та № 749/ДВ від 08.03.2024 року (вх. № 03/385 від 11.03.2024 року);

- начальника структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" зі скаргами № 996/ДВ від 25.03.2024 року, № 998/ДВ від 25.03.2024 року, № 1000/ДВ від 25.03.2024 року та № 1002/ДВ від 25.03.2024 року (відправлення № 0503835472550, № 0503835474307, № 0503835474307, № 0503835474307);

- начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" зі скаргами № 997/ДВ від 25.03.2024 року, № 999/ДВ від 25.03.2024 року, № 1001/ДВ від 25.03.2024 року та № 1003/ДВ від 25.03.2024 року (відправлення № 0503835472550).

На заяви № 738/ДВ від 06.03.2024 року та № 746/ДВ від 08.03.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" отримало відповіді з повідомленням про те, що складання комерційних актів з приводу пошкодження порожніх вагонів нормативними документами не передбачено.

На скарги № 996/ДВ від 25.03.2024 року, № 998/ДВ від 25.03.2024 року, № 1000/ДВ від 25.03.2024 року та № 1002/ДВ від 25.03.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" отримало відповіді з повідомленням про те, що складання комерційних актів з приводу пошкодження порожніх вагонів (відсутності деталей вагонів) нормативними документами не передбачено.

Акти, що засвідчують факт пошкодження вагонів не були складені.

За фактом встановлення відсутності деталей вагони власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" були направлені на технічне обслуговування, що підтверджується повідомленнями форми ВУ-23М.

Внаслідок розукомплектування вагонів Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" передало структурному підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони.

Технічне обслуговування вагонів здійснено на підставі укладеного 19.02.2020 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (замовник) договору на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів № ПР/В-20130/НЮдч, за умовами якого виконавець зобов`язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням під час експлуатації вагонів власності замовника, орендованих вагонів, або вагонів, що знаходяться в оперативному управлінні згідно договорів суборенди та даних довідки 2610 філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця", на момент передачі повідомлення 1354 з кодом 4, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до актів виконаних робіт № 95/255 від 15.03.2024 року, № 113/255 від 29.03.2024 року, № 115/255 від 19.02.2024 року, № 150/255 від 19.02.2024 року, № 115/255 від 19.02.2024 року, № 108/255 від 26.03.2024 року та № 108/255 від 26.03.2024 року було проведено технічне обслуговування вагонів на загальну суму 59 657,50 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у загальному розмірі 59 657,50 грн., мотивуючи це тим, що вони були понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" у зв`язку з незабезпеченням залізницею збереження майна (вагонів) власних (орендованих) при їх курсуванні залізничними коліями.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ст. 307 ГК України).

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (надалі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту).

Згідно зі ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Стаття 6 Статуту визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №856 від 28.09.2004, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон направляється до пункту навантаження ".

Статтею 8 Статуту визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №17 від 29.01.2015, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Згідно з п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

З огляду на обов`язок працівників станції відправлення оглянути стан власних вантажних вагонів, те, що відповідач прийняв до перевезення спірні вагони, підтверджує, що вони перебували у технічно справному стані.

Водночас на станціях Ароматна та Богуславський було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс".

За фактом встановлення розукомплектування вагони власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М.

Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи повідомлення форми ВУ-23М є належними доказами пошкодження вагонів під час їх перевезення.

Так, відповідно до п. 20 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (надалі - Правила користування вагонами і контейнерами), пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління і пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Пошкодження можуть бути істотними і бути причиною вилучення вагона із експлуатації.

Таким чином, складання актів форми ВУ-23М є підтвердженням того, що вагони були пошкоджені і саме цей акт є підставою для перерахування вагонів із робочого парку до неробочого.

Факт розукомплектування спірних вагонів підтверджується актами загальної форми ВУ-23М, яка затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 №114-Ц.

Так, обставини, викладені в акті загальної форми, не повинні повторно підтверджуватись іншими актами загальної форми, а тому зазначені в акті підстави його складання повинні оцінюватись судами без повторного доказування таких обставин. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.07.2018 року у справі № 907/382/17.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

За змістом ст. 129 Статуту залізниць України комерційний акт складається для засвідчення обставин пошкодження саме вантажу, розміщеного всередині вагона, натомість факт пошкодження рухомого складу (вагонів, контейнерів тощо) фіксується шляхом оформлення працівниками залізниці акта про пошкодження вагона (контейнера) та повідомленнями форми ВУ-23М, ВУ-36М.

Матеріали справи містять повідомлення форми ВУ-23М, в яких зазначено час та місце виявлення пошкодження, акти форми ВУ-22, дефектні відомості, в яких зазначаються необхідні роботи та запчастини, та акти форми ВУ-36М, в яких зазначено час закінчення ремонту, що є належними та допустимими доказами факту виявлення пошкоджень вагонів.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з п. 14 цих Правил.

Отже, зважаючи на вартість наданих позивачу послуг з ремонту спірних вагонів (59 657,50 грн.), суд вважає підтвердженою загальну суму витрат позивача в розмірі 59 657,50 грн.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Вимогами ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б її право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до п. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Отже, чинне законодавство у позадоговірних (деліктних) правовідносинах встановлює презумпцію вини залізниці у разі пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо залізницею не буде доведено інше.

Разом з тим системний аналіз наведених норм цивільного законодавства свідчить, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою кредитора, вина заподіювача.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Згідно з пп. "в" п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу.

У п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-8/91 від 29.11.2007 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" зазначено, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі № 910/313/19.

У вказаній постанові Верховний Суд також вказав, що у абз. 2 п. 126 Статуту залізниць йдеться про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), відтак статус такого майна (вантаж чи порожні вагони) не має істотного значення для встановлення складу цивільного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 року у справі № 910/5827/19.

Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Разом з тим, Акціонерне товариство "Українська залізниця" не довело, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з його вини.

Наведене свідчить про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданих збитків - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позивач довів наявність прямого та безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача та сумою збитків (59 657,50 грн.), які поніс позивач, у зв`язку із ремонтом вагонів, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 59 657,50 грн., заподіяних відповідачем у зв`язку із незабезпеченням схоронності переданих йому вагонів, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (ідентифікаційний код 30600592, адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 46-46А) грошові кошти: збитки - 59 657,50 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім гривень 50 копійок) та судовий збір - 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 01.10.2024р.

Суддя О.В. Котков