Рішення

від 01.10.2024 по справі 910/8956/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2024Справа № 910/8956/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" (36014, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Кісельова Володимира Капітана, будинок 29, кімната 302) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ОЙЛ УКРАЇНА" (04210, місто Київ, Оболонська набережна, будинок 20) про стягнення 976568,47 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.07.2024 на адресу Господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ОЙЛ УКРАЇНА" про стягнення 976568,47 грн та 19.07.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ОЙЛ УКРАЇНА" своїх зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №150623 А-226 від 15.06.2023 в частині оплати за товар.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача 976568,47 грн з яких: 795 370,14 грн - основна заборгованість, 39 720,56 грн - пені, 139 189,77 грн - штраф, 2288,00 - 3% річних.

Ухвалою суду від 23.07.2024 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/8956/24 від 02.08.2024 була надіслана на адреси учасників справи в їх електронні кабінети та доставлена зокрема відповідачу 02.08.2024 о 19:30 год., що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

15.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ОЙЛ УКРАЇНА" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 150623 А-266, за змістом п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти (надалі іменується "Товар"), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, вид нафтопродуктів (найменування), одиниці виміру та кількість Товару, що підлягає передачі за цим договором, визначаються сторонами та відображаються в заявках на отримання товару (форма якої є додатком до цього договору). Заявка обов`язково повинна містити дату, номенклатуру пального, об`єм (кількість літрів) що завантажуються, помер уніфікованого акцизного складу або пересувного акцизного склади. адресу пункту вигрузки (відвантаження) Товару та інші визначені сторонами як обов`язкові умови у додатку до договору.

Згідно з п. 1.4. договору, під час приймання-передачі товару сторони договору, обов`язково надають іншій стороні договору документи, що підтверджують повноваження особи, яка приймає, або передає товар контрагенту з обов`язковим паданням довіреності та поданням копії такої довіреності сторонам для формування звітності щодо виконання умов договору.

Як визначено п. 2.1. договору, поставка Товару здійснюється залізничним та/або автотранспортом. Постачання Товару здійснюється на умовах Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року:

a) СРТ - пункт призначення вказаний покупцем в заявці на відвантаження Товару, постачання транспортом і за рахунок постачальника;

б) FCA - франко перевізник вказаний покупцем, вивіз Товару транспортних (та за рахунок) покупця;

в) EXW - резервуар нафтобази оберігання, вказаний постачальником, вивіз Товару транспортом (та за рахунок) покупця.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що поставка Товару здійснюється партіями на підставі заявок на поставку Товару (електронних чи усних), що мають містити найменування Товару, кількість, строк та інші умови поставки товару.

У п. 2.4 договору сторони домовилися, що кожна партія Товару повинна супроводжуватись комплектом документів, які надсилаються в електронному вигляді на електронну пошту сторони договору. З боку постачальника для електронного документообігу адреса: Ukr17165@ukr.net, з боку покупця адреса: standart-oil-ua@ukr.net. Після електронного обміну, документи в паперовому варіанти направляються кожній стороні договору, а саме: 2.4.1. Сертифікатом відповідності Товару; 2.4.2. Паспортом якості на Товар, виданого заводом-виробником, в якому містяться фізико-хімічні характеристики якості та відповідності Товару встановленим нормам; 2.4.3. Видатковою накладною; 2.4.4. Товарно-транспортною накладною.

Відповідно до п. 3.1. договору, перехід права власності на Товар відбувається після підписання уповноваженими сторонами особами відповідних видаткових накладних.

Згідно з п. 3.3. договору, покупець зобов`язаний прийняти Товар, що поставляється по даному договору, протягом 1 (одного) календарного дня з моменту готовності Товару до передачі, про що постачальник повідомляє покупця. У разі відмови покупця від прийняття Товару у зазначені строки, покупець відшкодовує постачальнику вартість простою Товару на залізничній станції, та/або зберігання Товару у нафтосховищі, а також протягом 3 (трьох) банківських днів сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 5 % (п`яти відсотків) від вартості відповідної партії Товару.

Відповідно до п. 4.1., 4.4. договору, ціна товару визначається сторонами та відображається в заявках, рахунках-фактурах, видаткових накладних. Загальна сума даного договору складається із вартості партій, що були поставлені покупцю протягом строку дії договору.

Як передбачено розділом 5 договору, розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100 % (ста відсотків) за кожну партію Товару протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання відповідного рахунку-фактури постачальника. За домовленістю сторін покупцем може здійснюватися після оплата за поставлену партію Товару в строк зазначений у заявці на поставку. Форма розрахунків: безготівковий розрахунок.

У п. 6.2. договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за порушення строків оплати Товару, і на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожний день прострочення. У разі прострочення строків оплати більше ніж у 10 днів Покупець сплачує 0.5% від вартості кожної партії Товару за кожний день прострочення.

Згідно з п. 6.4 Договору, постачальник несе відповідальність за порушення строків поставки Товару, і на вимогу покупця сплачує пеню покупцю в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожний день прострочення.

Пунктами 9.1., 9.2. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення його печатками сторін та діє до 31.12.2023 року, а в частині оплати - до повного виконання зобов`язань по даному договору. У випадку відсутності заяв сторін про розірвання договору не пізніше ніж за 1 (один) місяць до моменту закінчення строку, встановленого в цьому пункті договору, договір вважається автоматично пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Позивач вказує, що 04.06.2024 останнім поставлено відповідачу паливо дизельне Євро EN590 ULSD 10 pmm у кількості 30 164 літрів на загальну суму 1 245 893,86 грн., що підтверджується видатковою накладною № ДК06/04-005 від 04 червня 2024 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ДК06/04-005 від 04.06.2024, які підписані електронним цифровим підписом Сторін Договору; 04.06.2024 позивачем поставлено відповідачу паливо дизельне Євро EN590 ULSD 10 pmm у кількості 29 461 літрів на загальну суму 1 216 857,14 грн., що підтверджується видатковою накладною № ДК06/04-006 від 04 червня 2024 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ДК06/04-006 від 04.06.2024, які підписані електронним цифровим підписом Сторін Договору, які підписані та скріплені печаткою Сторін Договору та уповноваженими підписантами з боку Постачальника та Покупця; 04.06.2024 Позивачем поставлено відповідачу паливо дизельне Євро EN590 ULSD 10 pmm у кількості 31 086 літрів на загальну суму 1 283 976,14 грн., що підтверджується видатковою накладною № ДК06/04-004 від 04 червня 2024 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ДК06/04-004 від 04.06.2024, які підписані електронним цифровим підписом Сторін Договору, які підписані та скріплені печаткою Сторін Договору та уповноваженими підписантами з боку Постачальника та Покупця.

Окрім того представник позивача зазначає, що між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період: з 01.06.2024 року до 26.06.2024 між ТОВ «Дюваль Компані» та ТОВ «Стандарт Ойл Україна» за договором № 150623 А-266 від 15 червня 2023 року, за яким у Покупця перед Постачальником обліковується заборгованість з оплати поставок нафтопродуктів в сумі 795 370,14 грн. (Основний борг).

Позивач вказує, що ним, на виконання умов договору було здійснено відповідачеві поставку нафтопродуктів, однак останній в повному розмірі за поставлений товар розрахунок не здійснив, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 795 370,14 грн - основну заборгованість, 39 720,56 грн - пені, 139 189,77 грн - штраф, 2288,00 - 3% річних

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором згідно видаткових накладних на загальну суму 3 746 727,14 грн. Вищевказане відповідачем не спростовано.

Також позивачем оформлено товарно-транспортні накладні: № ДК06/04-005 від 04.06.2024, ДК06/04-006 від 04.06.2024, ДК06/04-004 від 04.06.2024, які містять відмітки відповідача, як вантажоодержувача.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100 % (ста відсотків) за кожну партію Товару протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання відповідного рахунку-фактури постачальника.

В матеріалах справи відсутні рахунки фактури, у той же час наявні виписки бо банківському рахунку позивача з яких вбачається, що 07.06.2024 відповідачем сплачено 1 245 893,86 грн та 1 216 857,14 грн., а також 13.06.2024 здійснено оплату у розмірі 500 000,00 грн.

Суд наголошує, що відповідно до п. 5.2 Договору не вважається момент отримання відповідного рахунку-фактури постачальника, строком виконання зобов`язань, а також відкладальною обставиною, а відтак суд застосовує приписи ст. 692 ЦК України.

Загальні умови виконання господарського зобов`язання встановлені статтею 692 ЦК України. Так, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд враховує, що метою укладення договору поставки є отримання товару покупцем та отримання грошових коштів постачальником, тому укладаючи такий договір, позивач розраховував на отримання оплати за поставлений товар і добросовісну поведінку зі сторони відповідача, яка мала б полягати у повному розрахунку за отриманий товар.

А відтак, враховуючи вищенаведене та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи в сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт постачання товару загальною вартістю 3 746 727,14 грн, а відповідачем, в свою чергу, не спростовано належними та допустимими доказами твердження позивача.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням часткових оплат складає 795 370,14 грн.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 39 720,56 грн - пені, 139 189,77 грн - штраф, 2288,00 - 3% річних.

У п. 6.2. договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за порушення строків оплати Товару, і на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожний день прострочення. У разі прострочення строків оплати більше ніж у 10 днів Покупець сплачує 0.5% від вартості кожної партії Товару за кожний день прострочення.

Як вбачається з розрахунку на 4 стор. позовної заяви позивачем вказано, що пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно до п. 6.4 Договору складає 39 720,56 грн, а також нараховано 17,5% за 35 днів прострочення у розмірі 139 189,77 грн (штраф, відповідно до п. 6.2 Договору).

Стосовно пені у розмірі 39 720,56 грн нарахованої відповідно до п. 6.4 Договору, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 6.4 Договору, постачальник несе відповідальність за порушення строків поставки Товару, і на вимогу покупця сплачує пеню покупцю в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожний день прострочення.

Умовами договору чітко визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" є постачальником, а Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ОЙЛ УКРАЇНА" є покупцем.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості з покупця (Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ОЙЛ УКРАЇНА") у зв`язку з неналежним виконанням умов договору в частині своєчасної оплати за отриманий товар.

У той же час нарахована позивачем пеня у розмірі 39 720,56 грн регулює саме відповідальність Постачальника (Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ") за порушення строків поставки Товару, тобто з огляду на викладене, позивач самостійно нарахував собі пеню як постачальнику.

Оскільки п. 6.4 Договору передбачає відповідальність саме Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ", а предметом спору у згаданій справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ОЙЛ УКРАЇНА" заборгованості, суд дійшов висновку про відмову у стягненні пені у розмірі 39 720,56 грн.

Стосовно нарахованих 17,5% за 35 днів прострочення у розмірі 139 189,77 грн (штраф, відповідно до п. 6.2 Договору), суд зазначає наступне.

У п. 6.2. договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за порушення строків оплати Товару, і на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожний день прострочення. У разі прострочення строків оплати більше ніж у 10 днів Покупець сплачує 0.5% від вартості кожної партії Товару за кожний день прострочення.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами частини 1 статті 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

В пункті 6.2 договору сторони зокрема погодили, що Покупець сплачує 0.5% від вартості кожної партії Товару за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штрафом є платіж, нарахування якого здійснюється одноразово, в той час як пеня є поточним щоденним нарахуванням, розмір якої залежить від періоду прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 06.04.2020 у справі №910/4783/19 та від 15.05.2018 №917/889/17.

Відтак, передбачена сторонами у пункті 6.2 договору відповідальність Покупця за прострочення оплати за договором у вигляді штрафу в розмірі 0,5% вартості кожної партії Товару за кожний день прострочення, за своєю правовою природою є пенею, а не штрафом.

При цьому для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене та те, що умовами договору сторони передбачили відповідальність замовника за порушення строків оплати у вигляді сплати штрафної санкції і розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожний день прострочення, що за визначенням статті 549 ЦК відповідає поняттю «пеня», суд прийшов до висновку що позивач має право на застосування штрафних санкцій (пені) до відповідача у зв`язку з порушенням останнім строку оплати.

Позивач, враховуючи, що відповідач допустив прострочення оплати за отриманий , на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 6.2 договору, нарахував пеню за період з 05.06.2024 по 10.07.2024 з урахуванням шестимісячного строку, встановленого статтею 232 Господарського кодексу України, в розмірі 17,5 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення в сумі 139 189,77 грн, а саме на суму боргу 795 370,14 грн.

Втім, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, ст. 3 вказаного Закону закріплює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 15.05.2018 у справі №917/889/17 та від 30.01.2019 у справі №904/631/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 20536,20 грн, за розрахунком суду, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, а саме на суму боргу 795370,14 грн.

Таким чином, загальна сума пені за порушення строку оплати, яка підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду, становить 20536,20 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу належить відмовити.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних за період з 05.06.2024 по 10.07.2024, за розрахунком суду розмір 3% річних вийшов більшим ніж заявлено позивачем. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 2288,00 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ОЙЛ УКРАЇНА" (04210, місто Київ, Оболонська набережна, будинок 20, код ЄДРПОУ 43258230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮВАЛЬ КОМПАНІ" (36014, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Кісельова Володимира Капітана, будинок 29, кімната 302, код ЄДРПОУ 41180498) основну заборгованість у розмірі 795 370 (сімсот дев`яносто п`ять тисяч триста сімдесят) грн. 14 коп., пеню у розмірі 20 536 (двадцять тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 20 коп, 3% річних у розмірі 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 12 272 (дванадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 92 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ