Рішення

від 01.10.2024 по справі 910/4762/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2024Справа № 910/4762/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/4762/24

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо»

про стягнення 38795,06 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аркс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» (далі - відповідач) про стягнення 38795,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №UA1-2023-12 від 12.01.2023 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 відкрито провадження у справі №910/4762/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами та встановлено сторонам строк на подачу заяв по суті спору, при цьому, у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовлено.

26.04.2024 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, оскільки транспортний засіб автомобіль марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 - 2015 року випуску, то строк його експлуатації складає понад 7 років, а тому до такого транспортного засобу слід застосовувати коефіцієнт фізичного зносу згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, який за розрахунком відповідача становить 0,59. У зв`язку з чим відповідачем з урахуванням вказаного коефіцієнта було перераховано на рахунок позивача суму страхового відшкодування у розмірі 22923,58 грн, відтак провадження в частині сплачених відповідачем коштів просить закрити, а в решті відмовити. Окрім того, як підставу для відмови у задоволені даного позову відповідач зазначає, що позивач належними, допустимими та достовірними доказами не підтвердив тих обставин, що СТО, як виконавець відновлювальних робіт по спірному транспортному засобу є платником ПДВ, тому підстав для відшкодування розміру ПДВ за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля немає.

30.04.2024 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, заперечив посилаючись на те, що на підтвердження визначеного відповідачем розміру коефіцієнта фізичного зносу, до відзиву не додано будь-то експертного висновку чи звіту в розумінні приписів статті 98 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, на думку позивача строк експлуатації автомобіля марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 необхідно відраховувати з моменту його державної реєстрації на території України, як це передбачають положення Податкового кодексу України.

02.05.2024 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач наголосив на тому, що строк експлуатації відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів обраховується з моменту виготовлення відповідного транспортного засобу, а не з моменту його ввезення в Україну і реєстрації за законодавством України. Окрім того, відповідач наголосив, що звіту про оцінку матеріальних збитків автомобіля марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 не замовляв, оскільки вказаний автомобіль не оглядав.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (правонаступник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»), як страховиком, та Міжнародною організацією з міграції, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №UA1-2023-12, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, зокрема, автомобілем марки «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску.

Згідно договору до страхових випадків відноситься, зокрема ДТП та вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 06.02.2023 по 05.02.2024 включно.

30.11.2023 року о 16 год. 40 хв. у м. Одеса, вул. Рішельєвська, 34, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Volkswagen» та автомобіля марки «Acura MDX», а саме: ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Acura MDX», державний номерний знак НОМЕР_2 рухаючись заднім ходом з парковки магазину «Sohorooms», не впевнився в безпечності власного руху та скоїв наїзд на автомобіль «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 27.12.2023 у справі №522/23567/23 встановлено порушення гр. ОСОБА_1 вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

20.12.2023 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про подію та виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу коштів для ремонту застрахованого автомобіля на рахунок СТО.

Відповідно до Акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) №23/807 від 15.12.2023, складеного відповідальною особою страховика, було зазначено характер пошкоджень (назва деталей та опис пошкоджень) автомобіля марки «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно рахунку, виставленого СТО - ТОВ «Джерман-Центр» №VZZ0089093/VZS00039848 від 05.12.2023 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 38795,06 грн у тому числі ПДВ.

20.12.2023 року позивачем був складений та підписаний страховий акт №ARX3965333, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 38795,06 грн.

На підставі складеного страхового акту №ARX3965333 від 20.12.2023 позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №UA1-2023-12 від 12.01.2023, перерахував на рахунок СТО - ТОВ «Джерман-Центр» суму страхового відшкодування в розмірі 38795,06 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1024416 від 21.12.2023.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Отже, з огляду на положення ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов`язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З наявного в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААД, №732854 від 30.11.2023 вбачається, що транспортний засіб автомобіль марки «Acura MDX», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло пошкодження автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 та знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Доказів того, що ОСОБА_1 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «Acura MDX», реєстраційний номер НОМЕР_2 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Acura MDX», державний номерний знак НОМЕР_2 , відшкодовується ОСОБА_1 як особою, яка на законних підставах керувала транспортним засобом автомобілем марки «Acura MDX», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 30.11.2023 суду не надано.

Під час розгляду справи судом встановлено, що з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Вусо» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом №216981616, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Acura MDX», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був діючим на момент ДТП - 30.11.2023.

Згідно п.п. 1.1, 1.4 ст.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_1 експлуатував автомобіль марки «Acura MDX», державний номерний знак НОМЕР_2 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Вусо».

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс №216981616) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 160000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідач, у свою чергу, проти стягнення суми страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі заперечив, з підстав того, що транспортний засіб автомобіль марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 - 2015 року випуску, відтак строк його експлуатації складає понад 7 років, а тому до такого транспортного засобу слід застосовувати коефіцієнт фізичного зносу згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів,

Здійснивши власний розрахунок, відповідач встановив, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 0,59.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №904/10052/17, від 01.07.2021 у справі №910/4690/20 та від 29.06.2021 у справі №916/292/17.

Спеціальні приписи Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу транспортного засобу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; та згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як уже зазначалося вище, положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом в момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З огляду на наведене, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у встановлених цим Законом межах та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Обсяг відповідальності страховика винної в ДТП особи обмежується в тому числі вартістю відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля та визначеною договором франшизою.

На підтвердження розміру витрат, завданих в ході ДТП автомобілю марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 за договором добровільного страхування наземного транспорту №UA1-2023-12 від 12.01.2023, позивачем було надано акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) №23/807 від 15.12.2023, рахунку СТО - ТОВ «Джерман-Центр» №VZZ0089093/VZS00039848 від 05.12.2023 на суму 38795,06 грн, страховий акт №ARX3965333 від 20.12.2023 та платіжне доручення №1024416 від 21.12.2023 на суму 38795,06 грн.

Разом з цим, стверджуючи про необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу, відповідач надав розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ, згідно якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, на дату ДТП складає 0,59, оскільки термін експлуатації становить 8,42 років.

За змістом абз. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

При цьому, слід зазначити, що положення ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акта виконаних робіт.

Тобто, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, слід виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО та ремонтна калькуляція, яка містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.

На підставі п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, на положення якої посилається відповідач, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Відповідно до п. 1.6 Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2015, тобто станом на дату ДТП строк експлуатації застрахованого позивачем автомобіля перевищував 7 років.

Відповідно до п. 1.6 Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - це утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Згідно з п. 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Пунктом 3.9 Методики передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.

При цьому, положення статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначають, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені в результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений в порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

У даному випадку, наданий відповідачем розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ не містить відомостей: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена відповідна експертиза та хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав.

Відтак, наданий відповідачем розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 0,59, не є належним та допустимим доказом, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його складено в порушення вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та названої вище Методики, зокрема, вказаний розрахунок не містить відомостей про те, що його було складено суб`єктом оціночної діяльності, не містить підпису особи (оцінювача), який безпосередньо проводив оцінку вказаного транспортного засобу.

Відповідно до п. 5.1 Методики визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

З огляду на вищенаведене, всупереч п. 5.1 Методики, відповідачем було складено розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ без огляду автомобіля, що є неправомірним.

При цьому, відповідач для досягнення переваги у стандартах належності, допустимості, достовірності доказів не був позбавлений права та можливості під час розгляду даної справи заявити клопотання про призначення відповідної експертизи у відповідності до положень статті 99 Господарського процесуального кодексу України, однак своїм право не скористався.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №216981616 розміри лімітів відповідальності (160000,00 грн), франшизи (0 грн) та не доведеність належними доказами визначеного відповідачем розміру коефіцієнту фізичного зносу, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 38795,06 грн є обґрунтованою.

Втім, після подання позову до суду, відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 22923,58 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №26093 від 26.04.2024.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, враховуючи, що відповідач оплатив суму страхового відшкодування в розмірі 22923,58 грн, спір в цій частині позовних вимог припинив своє існування під час розгляду справи.

Суб`єкти господарювання мають можливість самостійно регулювати свої відносини, діяти на власний розсуд, тому суд вважає за можливе закрити провадження у справі в частині стягнення 22923,58 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині, оскільки такий припинив існування в процесі розгляду справи (провадження у справі відкрито 24.04.2024, а оплати здійснені 26.04.2024), а в іншій частині позовні вимоги задовольнити.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ТОВ «Джерман-Центр», яким було здійснено відновлювальний ремонт автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , є платником ПДВ, оскільки згідно відомостей з реєстру платників ПДВ, що розміщений на офіційному сайті Державної податкової служби України, за запитом по коду ЄДРПОУ: 32102131, вбачається, що ТОВ «Джерман-Центр» з індивідуальним податковим номером 321021302287, є платником ПДВ з 10.09.2002 року по теперішній час.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 22923,58 грн страхового відшкодування, а в іншій частині позовні вимоги задовольнити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 22923,58 грн страхового відшкодування закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» (03150, місто Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; ідентифікаційний код 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 15871 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2024.

СуддяТ.В. Васильченко