Рішення

від 01.10.2024 по справі 911/590/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа № 911/590/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТК Електрум, м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю Бровари-Молоко, м. Бровари, Київська область

про стягнення 156 467, 79 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ ЛТК Електрум звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ТДВ Бровари-Молоко про стягнення 10 217, 31 грн інфляційних втрат, 0, 2 % за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 146 250, 48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати за поставлену електричну енергію згідно з договором № 302/04/21 від 06.04.2021 р. про постачання електричної енергії споживачу, рішенням Господарського суду Київської області від 25.08.2023 р. та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 р. у справі № 911/1375/23.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2024 р. відкрито провадження у справі № 911/590/24 за позовом ТОВ ЛТК Електрум до ТДВ Бровари-Молоко про стягнення 156 467, 79 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.

28.03.2024 р. через систему Електронний суд до суду від позивача надійшла заява б/н від 28.03.2024 р., разом із доданами до неї документами, що долучені судом до матеріалів справи.

16.04.2024 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 12.04.2024 р. на позовну заяву, що долучено судом до матеріалів справи, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0, 2 % за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 146 250, 48 грн, а також просить суд зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення 0, 2 % від суми основної заборгованості нарахованих за кожен день.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06.04.2021 р. між позивачем (наділ - Постачальник) та відповідачем (надалі - Споживач) шляхом підписання заяви-приєднання № 302/04/21 було укладено договір про постачання електричної енергії Споживачу, який розміщено в мережі Інтернет за посиланням https://ltke.com.ua/ua/postavka-elektroenergi/#promo_dogonline, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (надалі - Договір).

Відповідно до п. 3.1. Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Заяві-приєднання, яка є Додатком 1 до цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем Комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Згідно з п. 5.2. Договору механізм визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в Комерційній пропозиції, яка є Додатком № 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 5.6. Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у Комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до цього Договору. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п. 4 додатку 2 до Договору споживач здійснює оплату згідно наступного графіку: І платіж 50 % від заявленого обсягу до 10 числа поточного місяця постачання; ІІ платіж 25 % від заявленого обсягу до 20 числа поточного місяця постачання; ІІІ платіж 25 % від заявленого обсягу до 28 числа поточного місяця постачання.

Відповідно до п. 6 додатку № 2 до Договору оплата здійснюється у строк, визначений згідно пункту «Графік оплати» цієї комерційної пропозиції. Кінцевий розрахунок здійснюється впродовж 3 (трьох) банківських днів після відправки постачальником акту здачі-приймання електричної енергії на електронну адресу споживача. У разі, якщо день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню. У разі відсутності оплати за погодженим графіком впродовж 3 (трьох) банківських днів сума не отриманого платежу збільшується на 0,2 % за кожен день прострочення.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачу в період з липня 2021 р. по березень 2022 р. електроенергію на загальну суму 675 279, 10 грн, що підтверджується актами здачі приймання електричної енергії: від 31.07.2021 р. на суму 74 637, 97 грн, від 31.08.2021 р. на суму 79 355, 29 грн, від 30.09.2021 р. на суму 62 247, 13 грн, від 31.10.2021 р. на суму 71 415, 74 грн, від 30.11.2021 р. на суму 67 915, 91 грн, від 31.12.2021 р. на суму 104 929, 28 грн, від 31.01.2022 р. на суму 99 357, 04 грн, від 28.02.2022 р. на суму 83 529, 40 грн, від 31.03.2022 р. на суму 31 891, 34 грн.

Водночас, відповідач лише частково оплатив поставлену електроенергію на загальну суму 361 569,74 грн, а саме 03.09.2021 р. було сплачено 6000, 00 грн, 17.09.2021 р. було сплачено 62 000, 00 грн, 20.09.2021 р. було сплачено 11 255, 28 грн, 20.10.2021 р. було сплачено 30 699, 01 грн, 20.10.2021 р. було сплачено 31 548, 12 грн, 25.11.2021 р. було сплачено 42 602, 97 грн, 02.12.2021 р. було сплачено 10 891, 09 грн, 21.12.2021 р. було сплачено 38 955,45 грн, 22.12.2021 р. було сплачено 16 930, 69 грн, 20.01.2022 р. було сплачено 23 862, 38 грн, 25.01.2022 р. було сплачено 38 603, 96 грн, 18.02.2022 р. було сплачено 48 220,79 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.08.2023 р. у справі № 911/1375/23 за позовом ТОВ ЛТК Електрум до ТДВ Бровари-Молоко про стягнення 487 647, 79 грн позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з ТДВ Бровари-Молоко на користь ТОВ ЛТК Електрум основний борг в сумі 238 971, 38 грн, інфляційні втрати в розмірі 64 190, 50 грн, 0, 2 % в день (ч. 2 ст. 625 ЦК України згідно умов договору) в сумі 184 485, 91 грн та 7379, 24 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 р. рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 р. у справі № 911/1375/23 змінено та присуджено до стягнення з ТДВ Бровари-Молоко на користь ТОВ ЛТК Електрум основний борг в сумі 238 971, 38 грн, інфляційних втрат в розмірі 63 889, 81 грн, 0, 2 % в день (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України згідно умов договору) в сумі 184 485, 91 грн та 7 310, 21 грн судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 4, 5, 7 ст. 75 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 25.08.2023 р. та постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 р. у справі № 911/1375/23 за позовом ТОВ ЛТК Електрум до ТДВ Бровари-Молоко про стягнення 487 647, 79 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач на виконання договору № 302/04/21 від 06.04.2021 р. про постачання електричної енергії споживачу, рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 р. та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 р. у справі № 911/1375/23 за позовом ТОВ ЛТК Електрум до ТДВ Бровари-Молоко про стягнення 487 647, 79 грн перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 494 657, 10 грн, що підтверджується квитанцією № 6P1M-H66X-1T51-5EHO від 07.03.2024 р. на суму 200 000, 00 грн, квитанцією № 59BC-XA1T-EHC9-E8PI від 04.03.2024 р. на суму 200 000, 00 грн, квитанцією № K7K9-HPHE-25MP-02K7 від 13.03.2024 р. на суму 87 347, 10 грн, квитанцією № B607-K4P2-2MK5-KHHH від 07.03.2024 р. на суму 7 310, 00 грн, наявними в матеріалах справи.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав перед позивачем в повному обсязі свій обов`язок щодо оплати за поставлену електричну енергію в розмірі 238 971, 38 грн згідно з договором № 302/04/21 від 06.04.2021 р. про постачання електричної енергії споживачу, рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 р. та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 р. у справі № 911/1375/23 за позовом ТОВ ЛТК Електрум до ТДВ Бровари-Молоко про стягнення 487 647, 79 грн лише 07.03.2024 р., що підтверджується квитанцією № 59BC-XA1T-EHC9-E8PI від 04.03.2024 р. на суму 200 000, 00 грн та квитанцією № 6P1M-H66X-1T51-5EHO від 07.03.2024 р. на суму 200 000, 00 грн, наявними в матеріалах справи.

Як було зазначено вище, у своїй позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті за поставлену електричну енергію з 01.05.2023 р. по 01.02.2024 р. всього на загальну суму 10 271, 31 грн, а також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 0, 2 % від суми основної заборгованості за кожен день прострочення виконання відповідачем свого обов`язку по оплаті за поставлену електричну енергію у період з 06.05.2023 р. по 06.03.2024 р. всього на загальну суму 146 250, 48 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

З приводу вказаних позовних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6 додатку № 2 до Договору № 302/04/21 від 06.04.2021 р. про постачання електричної енергії споживачу у разі відсутності оплати за погодженим графіком впродовж 3 (трьох) банківських днів сума не отриманого платежу збільшується на 0, 2 % за кожен день прострочення.

Розрахунок інфляційних втрат від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є неправильним.

Правильний розрахунок інфляційних втрат від суми основної заборгованості наступний:

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 01/05/2023 до 01/02/2024 238 971,38 грн.

Останній період (01/05/2023 - 01/02/2024) Індекс інфляціїтравень 2023100,50червень 2023100,80липень 202399,40серпень 202398,60вересень 2023100,50жовтень 2023100,80листопад 2023100,50грудень 2023100,70січень 2024100,40Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x = 1.02198785

Інфляційне збільшення: 238 971,38 x 1.02198785 - 238 971,38 = 5 254,47 грн.

Розрахунок 0, 2 % від суми основної заборгованості нарахованих за кожен день прострочення, виконаний позивачем, є неправильним.

Правильний розрахунок 0, 2 % від суми основної заборгованості нарахованих за кожен день наступний:

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 06/05/2023 до 03/03/2024 238 971, 38 грн з 04/03/2024 до 06/03/2024 38 971, 38 грнРозрахунок здійснюється за формулою:

0.2 % = С x Р x Д : 100, де

С - Сума заборгованості за період,

Р розмір %, зазначений в договорі,

Д - Кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 06/05/2023 до 03/03/2024 238 971,38 x 0.2 x 303 : 100303144 816, 66 грнз 04/03/2024 до 06/03/2024 38 971,38 x 0.2 x 3 : 1003233, 83 грнОтже, загальний розмір інфляційних втрат від суми основної заборгованості у вищевказаний період становить 5 254, 47 грн.

Отже, загальний розмір 0, 2 % від суми основної заборгованості нарахованих за кожен день прострочення у вищевказаний період становить 145 050, 49 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних втрат від суми основної заборгованості у вищевказаний період у розмірі 5 254, 47 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 0, 2 % від суми основної заборгованості нарахованих за кожен день прострочення у вищевказаний період у розмірі 145 050, 49 грн.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві б/н від 12.04.2024 р. на позовну заяву просить суд зменшити розміру заявлених до стягнення 0, 2 % від суми основної заборгованості нарахованих за кожен день прострочення.

Щодо вищезазначеного клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення 0, 2 % від суми основної заборгованості нарахованих за кожен день прострочення, викладеного у відзиві на позовну заяву, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 р. у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 р. у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 р. у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 р. у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 р. у справі № 757/12160/17-ц, від 02.09.2020 р. у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 р. у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 р. у справі № 911/2845/18.

Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Так, у договорі, вимоги про стягнення основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за яким були предметом розгляду у справі № 902/417/18, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів, а загальна сума заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних майже в два рази перевищила суму основного боргу станом на дату звернення позивача до суду з позовом та який був сплачений відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі.

Саме з огляду на вказані обставини та враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом положень ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.

У зв`язку із тим, що відповідач не зазначив достатніх обставин та доказів їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на зменшення заявлених до стягнення 0, 2 % від суми основної заборгованості нарахованих за кожен день прострочення, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача, викладеного у відзиві б/н від 12.04.2024 р. без задоволення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того позивач у позовній заяві, а також у заяві б/н від 28.03.2024 р. просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1-8 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8000, 00 грн під час розгляду справи № 911/590/24, до суду позивачем надано договір № 0304-1 від 04.03.2024 р. між ТОВ ЛТК Електрум (надалі Клієнт) та адвокатом Іванченко А. В. (надалі Адвокат) про надання правничої допомоги (надалі Договір), додаткову угоду № 2 від 04.03.2024 р. до договору надання правничої допомоги № 0304-1 від 04.03.2024 р., акт б/н від 27.03.2024 р. про приймання передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання професійної правничої допомоги № 0304-1 від 04.03.2024 на загальну суму 8 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.1. Договору Адвокат бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та у відповідності із законодавством України.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта щодо стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Бровари-Молоко (код ЄДРПОУ 00445825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТК Електрум (код ЄДРПОУ 37780084) 0, 2% в день від простроченої суми та інфляційних втрат.

Згідно з п. 5.1. Договору за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар суму якого узгоджується за згодою сторін та підтверджується актами надання послуг.

Суд вважає за потрібне зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що понесені позивачем - ТОВ ЛТК Електрум судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000, 00 грн відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру та з урахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім цього, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з п.п. 1) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 цього ж закону судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

2. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

3. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

4. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

5. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

До вказаної позовної заяви додано платіжну інструкцію № 9450 від 06.03.2024 р. про сплату судового збору на суму 3 028, 00 грн.

За таких обставин, понесені ТОВ ЛТК Електрум судові витрати у зв`язку із зверненням в Господарський суд Київської області із позовом до ТДВ Бровари-Молоко про стягнення 156 467, 79 грн та внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, підлягають поверненню позивачу у розмірі 605, 60 грн з вищевказаних підстав.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Бровари-Молоко (07400, вул. Боженка, буд. 5, м. Бровари, Київська область; ідентифікаційний код 00445825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТК Електрум (03067, вул. Гарматна, буд. 8, м. Київ; ідентифікаційний код 37780084) 5 254 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн 47 (сорок сім) коп. інфляційних втрат, 145 050 (сто сорок п`ять тисяч п`ятдесят) грн 49 (сорок дев`ять) коп. 0, 2 % від суми основної заборгованості нарахованих за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання та судові витрати 2 326 (дві тисячі триста двадцять шість) грн 98 (дев`яносто вісім) коп. судового збору, 7 684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 90 (дев`яносто) коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ЛТК Електрум (03067, вул. Гарматна, буд. 8, м. Київ; ідентифікаційний код 37780084) з Державного бюджету України судовий збір, внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 (шістдесят) коп., перерахований (сплачений) за платіжною інструкцією № 9450 від 06.03.2024 р.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца