Рішення

від 01.10.2024 по справі 914/1688/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 Справа № 914/1688/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Клим О. Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», м. Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Унівент», м. Ужгород;

про стягнення заборгованості в сумі 20 468,96 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Лелів Наталія Юріївна - представник;

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Унівент» про стягнення заборгованості в сумі 20 468,96грн., з яких 11960,00грн. основний борг, 6817,20 грн. інфляційне збільшення, 1691,76 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 08.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.07.2024р.

Ухвалою суду від 23.07.2024р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 17.09.2024р.

На електронну адресу суду від АТ «Укрпошта» 06.08.2024р. надійшов лист за вх. №19620/24 щодо причин невручення відповідачу поштової кореспонденції суду.

Ухвалою суду від 17.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.10.2024 року.

Представник позивача в судове засідання 01.10.2024р. з`явився, надав усні пояснення щодо предмета спору, підтримав позовні вимоги.

Відповідач явки повноважного представника судове засідання 01.10.2024р. не забезпечив.

В судові засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву не подано. Причини неявки, не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, за адресою зазначеною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та оприлюднено в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Як вбачається із матеріалів справи, ухвали суду від 08.07.2024р., від 23.07.2024р. та від 17.09.2024р. надіслано відповідачу поштовою рекомендованою кореспонденцією та повернуто на адресу суду із довідками про причини повернення/досилання ф.20 «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до листа АТ «Укрпошта» від 06.08.2024р. за вх. №19620/24, рекомендований лист №0600940098898 від 09.07.2024 року адресований ТОВ «Унівент» (вул. Юлії Жемайте, буд. 1, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88018) надійшов до відділення №18 м. Ужгород 12.07.2024 року. Договір/заява про порядок доставки (вручення) поштових відправлень ТОВ «УНІВЕНТ» із Укрпоштою не узгоджувався, уповноважені на одержання поштових відправлень не визначені, довіреність та вивіска з назвою підприємства відсутні та вказана адреса у м. Ужгород відсутня, листоноші не вдалося розшукати ТОВ «УНІВЕНТ» та залишити повідомлення про надходження рекомендованого листа, контактні дані (номер телефону) для інформування адресата відсутні.

Також ухвали суду у справі № 914/1688/24 було оприлюднено в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників справи про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст.165, ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов`язку суду, щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву та представників відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 березня 2018 року між Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс» (ЛКП «Львівелектротранс», Позивач) як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Унівент» (ТзОВ «Унівент», Відповідач) як Виконавцем було укладено Договір на виконання робіт № 06032018-2/00183 (Договір). Згідно з цим договором замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з виготовлення та встановлення готових металевих виробів.

Позивач вказує, що 31 липня 2019 року ТзОВ «Унівент» надало рахунок на оплату за матеріали та монтаж згідно з замовленням № 22072019-1 від 22-07-2019р. на суму 11 960 гривень. 31 липня 2019 року рахунок було оплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 11427 від 31 липня 2019р. та банківською випискою.

Позивач звертає увагу, що згідно з п. 4.5 договору строк виконання робіт 7 днів згідно з домовленістю між замовником і виконавцем.

Позивач стверджує, що роботи у визначений строк, тобто до 7 серпня 2019 року, виконані не були, про що свідчить відсутність Акта здавання-приймання виконаних робіт.

Таким чином, за цим Договором утворилася заборгованість у розмірі 11 960,00 грн.

Позивач зазначає, що 12 січня 2022 року на юридичну адресу відповідача листом було надіслано претензію № 07/40 з вимогою повернути заборгованість або надати належним чином оформлені первинні документи на підтвердження виконання в повному обсязі зобов`язання за укладеними договорами. Однак відповіді на претензію позивач не отримав.

Позивач вказує, що 23 травня 2022 року рекомендованим листом було надіслано претензію № 07/451 з вимогою повернути заборгованість або надати належним чином оформлені первинні документи на підтвердження виконання в повному обсязі зобов`язання за укладеними договорами. Однак і на цю претензію позивач відповіді не отримав.

У зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу 6817,20 грн. інфляційних втрат та 1691,76 грн. 3 % річних.

З огляду на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 20 468,96 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Письмового відзиву чи заперечень відповідачем не подано.

Обставини, встановлені судом.

12.03.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Унівент» (Відповідач, виконавець) та Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс» (Позивач, замовник) було укладено Договір на виконання робіт № 06032018-2/00183 (Договір).

Відповідно до п. 1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з виготовлення та встановлення готових металевих виробів.

Згідно з п. 2.1 договору виконавець зобов`язаний провести поставку товарно-матеріальних цінностей замовнику в термін 7(семи) банківських днів з моменту оплати.

За приписами п. 2.2 договору замовник зобов`язаний провести оплату рахунків, які виставить виконавець по даному договору, в обумовлені сторонами терміни.

За умовами п. 3.1 договору сторони несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 3.2 договору за кожен день прострочки поставки обладнання Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,5% вартості непоставленого обладнання чи невиконаних робіт, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що дійсна на момент стягнення пені.

Згідно з п. 3.4 договору за неналежне (неякісне) виконання робіт за договором і не усунення виявлених недоліків у встановлений договором термін 20 днів, виконавець сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неякісно виконаних робіт.

За приписами п. 3.5 договору сплата пені та штрафу не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за даним договором.

За умовами п. 3.6 договору сторони несуть майнову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань по цьому договору.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник зобов`язується провести розрахунок з виконавцем за виконані роботи платіжним дорученням у термін до 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акту здавання-приймання виконаних робіт, який є підставою для оплати.

Згідно з п. 4.2 договору для виконання робіт замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 80% загальної вартості робіт.

За приписами п. 4.3 договору загальна сума договору становить 100 000,00 грн. з ПДВ.

За умовами п. 4.4 договору місце проведення робіт: м. Львів, вул. Тролейбусна, 1 (тролейбусне депо замовника).

Відповідно до п. 4.5 договору строк виконання робіт 7 днів згідно з домовленістю між замовником і виконавцем.

Згідно із п. 5.1 договору всі спірні питання, які можуть виникнути внаслідок або у зв`язку з цим договором, повинні вирішуватись шляхом переговорів між сторонами.

За приписами п. 5.2 договору при неврегулюванні розбіжностей сторонами суперечки підлягають розгляду в господарському суді, згідно ГПК України, з обов`язковим дотриманням претензійного порядку їх досудового врегулювання.

За умовами п. 7.3 договору термін дії договору до виконання зобов`язань по договору.

Договір від 12.03.2018р. на виконання робіт № 06032018-2/00183 підписано сторонами, скріплено їх печатками та копію договору долучено до матеріалів справи.

31.07.2019р. відповідач виставив позивачу рахунок б/н на оплату за матеріали та монтаж на суму 11960,00грн.

31.07.2019р. позивачем сплачено 11960,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11427, копія якого долучена до матеріалів справи.

Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на виконання робіт № 06032018-2/00183 від 12.03.2018р. суду не представлено.

12.01.2022р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 07/40, в якій повідомив, що відповідно до Акта звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2017 - 04.11.2021 між ЛКП «Львівелектротранс» та ТОВ «Унівент» заборгованість на користь ЛКП «Львівелектротранс» становить 32 296,50 грн. та вимагав повернути безпідставно отримані кошти та перерахувати на рахунок ЛКП «Львівелектротранс» суму заборгованості в розмірі 32 296,50 грн (тридцять дві тисячі двісті дев`яносто шість гривень 50 коп) або надати належним чином оформленні первинні документи на підтвердження виконання в повному обсязі зобов`язання за укладеними договорами.

Доказів скерування претензії № 07/40 від 12.01.2022р. суду не представлено.

19.05.2022р. позивач скерував відповідачу претензію № 07/451, якою повідомив, що відповідно до Акта звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2017 - 04.11.2021 між ЛКП «Львівелектротранс» та ТОВ «Унівент» заборгованість на користь ЛКП «Львівелектротранс» становить 32 296,50 грн. та вимагав повернути безпідставно отримані кошти та перерахувати на рахунок ЛКП «Львівелектротранс» суму заборгованості в розмірі 32 296,50 грн (тридцять дві тисячі двісті дев`яносто шість гривень 50 коп) або надати належним чином оформленні первинні документи на підтвердження виконання в повному обсязі зобов`язання за укладеними договорами.

Доказ скерування претензії № 07/451 від 19.05.2022р., а саме копія фіскального чека № 7907006798218 від 23.05.2022р. долучено до матеріалів справи.

Однак, як зазначає позивач, вказані претензії залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2016р. по 23.04.2024р. між Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Унівент» заборгованість на користь Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» становить 32 296,50грн. Акт звірки підписано та скріплено печаткою позивача.

У зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу 6817,20 грн. інфляційних втрат та 1691,76 грн. 3 % річних за період з 07.08.2019р. по 23.04.2024р., відповідно до наданого суду розрахунку.

Оцінка суду.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на виконання робіт № 06032018-2/00183 від 12.03.2018р. Доказів розірвання договору, визнання його в судовому порядку недійсним сторонами суду не представлено.

Згідно з п. 2.1 договору виконавець зобов`язаний провести поставку товарно-матеріальних цінностей замовнику в термін 7(семи) банківських днів з моменту оплати.

За приписами п. 2.2 договору замовник зобов`язаний провести оплату рахунків, які виставить виконавець по даному договору, в обумовлені сторонами терміни.

За умовами п. 4.2 договору для виконання робіт замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 80% загальної вартості робіт.

Відповідно до п. 4.5 договору строк виконання робіт 7 днів згідно з домовленістю між замовником і виконавцем.

На виконання умов договору 31.07.2019р. відповідач виставив позивачу рахунок б/н на оплату за матеріали та монтаж на суму 11960,00грн., а позивач сплатив 11960,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11427, копія якого долучена до матеріалів справи.

Однак відповідач в порушення умов договору товари у строк визначений договором протягом 7 днів не поставив та роботи не виконав.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов`язання в частині попередньої оплати товару виконав, здійснив передоплату товару у розмірі 11960,00грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, термін поставки товарів та виконання робіт становить 7 днів.

Згідно з ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.02.2019р. у справі № 912/2275/17, умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 11960,00грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі № 918/631/19 вказано, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Крім того, у справі № 918/631/19 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р.) Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 та частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 1691,76 грн. та інфляційні витрати у сумі 6817,20 грн. за період з 07.08.2019р. по 23.04.2024р. на суму заборгованості 11960,00грн., відповідно до наданого суду розрахунку.

Перевіривши проведені нарахування, судом встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку 3% річних та інфляційних втрат, не врахувавши моменту виникнення зобов`язання з повернення попередньої оплати. Відтак, в перерахунку, підставними є вимоги, щодо стягнення 3% річних в розмірі 1690,48грн. Врешті вимог щодо стягнення 3% річних належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів виконання робіт, повернення попередньої оплати відповідачем не представлено.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача в частині стягнення 11960,00грн. основного боргу, 1690,48грн. 3% річних та 6817,20грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. Врешті позовних вимог належить відмовити у зв`язку із їх необґрунтованістю.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Унівент» (87555, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Юлії Жемайте, будинок 1, ідентифікаційний код 34418531) на користь Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (79013, Львівська обл., місто Львів, вул. Сахарова А. академіка, будинок 2, ідентифікаційний код 03328406) 11960,00грн. основного боргу, 1690,48грн. 3% річних, 6817,20грн. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2422,25грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Врешті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 01.10.24р.

СуддяІванчук С.В.