Рішення

від 01.10.2024 по справі 915/761/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Справа № 915/761/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» (03170, м. Київ, вул. Сергія Єсеніна, буд. 1; ідентифікаційний код 38929750)

до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546)

про: стягнення 170 092,02 грн,

Суть спору:

26.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 17.06.2024 (вх. № 7585/24) (з додатками), в якій просить суд:

1. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська. буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» (місцезнаходження: Україна, 03170, місто Київ, вул. Сергія Єсеніна, будинок 1, код ЄДРПОУ 38929750) 169 809,00 грн (сто шістдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`ять грн, 00 коп.) основного боргу, 283,02 грн один відсоток річних.

2. Судові витрати покласти на Відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору на постачання товару № 53-123-01-23-08473 від 25.08.2023, зі Специфікацією до нього; видаткової накладної № 2336 від 19.09.2023; рахунку на оплату № 2519 від 19.09.2023; податкової накладної № 140 від 19.09.2023, з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; претензії № 2083 від 25.04.2024, з відповіддю на неї № 23-2100/9622-вих від 06.05.2024; листа № 2099 від 24.05.2024; застосування норм статей 11, 202, 251, 525, 526, 549, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 632, 662, 663, 655, 673, 691, 962, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193, 265, 266 Господарського кодексу України, статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положень абз. 1 п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7, 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 15.07.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/761/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети. Документ доставлено до електронного кабінету позивача 16.07.2024 о 13:50, до електронного кабінету відповідача 16.07.2024 о 13:50, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2024 у справі № 915/761/24 позивач та відповідач отримали 16.07.2024.

05.08.2024 до суду від відповідача надійшла така кореспонденція:

- заява б/н від 02.08.2024 (вх. № 9327/24) про поновлення процесуального строку на подання відзиву;

- відзив на позовну заяву б/н від 02.08.2024 (вх. № 9324/24), в якому товариство просить суд відмовити в задоволенні позову. Заперечення відповідача, викладені у відзиві, ґрунтуються, зокрема, на тому, що виконання позивачем умов п.3.1, 3.4, 6.1 договору відбувалось в наступні терміни: датою відвантаження товару на суму 169809,00 грн з ПДВ є 19.09.2023, що підтверджується копією видаткової накладної №2336 (п.3.1 договору); датою фактичної поставки за видатковою накладною №2336 від 19.09.2023 є 20.09.2023 (п.3.5 договору); датою реєстрації податкової накладної в ЄРПН є 19.09.2023 (п.3.4 договору); датою вхідного контролю, відповідно СОУ НАЕК 038:2021, є 02.10.2023 (п. 6.1 договору). Початок терміну на оплату поставленого товару починає свій перебіг після виконання позивачем (постачальником) останньої умови договору. Пункт 2.2 договору, містить дві події, а саме: 1) постачання товару; 2) виконання постачальником п.3.4, 6.1 договору. При обов`язковому настанні обох подій починається перебіг строку для здійснення оплати за поставлений товар. Відповідач також не погодився з доводами позивача по те, що за умовами договору строк в 180 календарних днів починає відлічуватися саме з дати постачання ТМЦ, а виконання умов п.3.4, 6.1 договору є умовою для оплати, але не для відліку строку для такої оплати, оскільки п.2.2 договору, містить дві події. З моменту виконання позивачем п.2.2, 3.4, 6.1 договору у повному обсязі розпочинається відлік строку 180 календарних днів. Крім наведеного, відповідач посилається на фактичні обставини, що вплинули на можливість відповідача своєчасно розрахуватись за поставлений товар, зокрема: втрата значної частини виробничих потужностей під час широкомасштабної агресії Російської Федерації проти України; пріоритетність забезпечення фінансування заходів підтримання безпеки атомних станцій; виконання спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу; відсутність вини відповідача у несвоєчасній оплаті поставленого товару.

Судом було розглянуто заяву відповідача б/н від 02.08.2024 (вх. № 9327/24) про поновлення процесуального строку на подання відзиву.

Заява мотивована, зокрема, тим, що в умовах запровадженого військового стану, численних постійних повітряних тривог, ракетних обстрілів, та інших пов`язаних з цим ускладнень у роботі щодо збору доказів, які підтверджують обставини на яких ґрунтуються заперечення, дотримання процесуального строку стало не можливим.

Так, суд зауважує, що відповідно до приписів ч. 1-2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Водночас, суд зазначає, що ГПК України не пов`язує право суду продовжити встановлений судом процесуальний строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин справи оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про продовження строку, та робить мотивований висновок щодо можливості продовження відповідного строку.

За такого, задля забезпечення реалізації принципів рівності учасників судового процесу та змагальності сторін, сприяючи при розгляді справи судом першої інстанції учасникам судового процесу у реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, суд дійшов висновку про поновлення відповідачу строку на подання відзиву у даній справі та прийняття відзиву б/н від 02.08.2024 (вх. № 9324/24) до розгляду.

05.08.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 04.08.2024 (вх. № 9329/24), у якій товариство заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

04.09.2024 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 04.09.2024 (вх. № 10594/24), в якій заявник просить суд:

1. Долучити до матеріалів справи №915/761/24 платіжну інструкцію №УВТК/2021 від 21.08.2024.

2. Закрити провадження у справі №915/761/24 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 169 809,00 грн заборгованості по договору постачання товару №53-123-01-23-08473 від 25.08.2023.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом із тим, головуючий у даній справі суддя Смородінова О.Г. у період з 19.08.2024 по 13.09.2024 перебувала у запланованій щорічній відпустці, тому справа вирішується судом після закінчення наведених обставин, та з урахуванням обсягу справ, що перебувають у провадженні судді.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2023 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»), як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС», як постачальником, був укладений Договір на постачання товару № 53-123-01-23-08473 (далі Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CPV 33190000-8 по ДК 021:2015 Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (Аптечки автомобільні) (далі товар) у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2022 року. Постачальник забезпечує виконання гарантійних зобов`язань відповідно до розділу 7 Договору. Місцем виконання цього договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов`язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов`язань, пов`язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ.

За умовами наведеного Договору:

- загальна вартість товару є твердою та складає: разом: 158700,00 грн без ПДВ; крім того ПДВ 7 %: 11109,00 грн; всього з ПДВ: 169809,00 грн (п. 2.1);

- за даним договором оплата відбувається протягом 180 календарних днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору. Штраф та пеня за несвоєчасну оплату не нараховується (п. 2.2);

- постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.10.2023, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника (п. 3.1);

- з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України; документи підтверджуючі відповідність продукції, відповідно до технічної специфікації до предмета закупівлі: ТСдоПЗ(т).23.0400.0065-2023 (UA-2023-07-21-009778-а) (п. 3.4);

- датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.5 Договору);

- у разі порушення зобов`язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (п. 4.1 Договору);

- сторони домовилися, що відповідно до ст. 625 ЦК України у разі невиконання умов оплати в установлений термін покупець сплачує 1 % річних від простроченої суми (п. 4.8);

- приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП «НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standart-82) (п. 6.1 Договору);

- сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором унаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладення даного договору (п. 8.1);

- всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв`язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку. Сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов`язана поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову (п. 9.1);

- претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання (п. 9.2);

- у разі незадоволення претензії або не отримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей в претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п. 9.3);

- договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2023 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань до повного їх виконання. Продовження строку дії Договору можливе до його закінчення, шляхом укладання відповідної Додаткової угоди (п. 13.1);

- закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього Договору, та виконання діючих зобов`язань (п. 13.2).

Між сторонами також була погоджена та підписана Специфікація № 1 на суму 169 809,00 грн, яка є Додатком № 1 до Договору № 53-123-01-23-08473 від 25.08.2023.

Договір зі Специфікацією до нього, скріплені підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, а також процентів річних, нарахованих за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин виконання укладеного між сторонами договору поставки, в частині повноти та своєчасності здійснення покупцем розрахунків за поставлений товар.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір на постачання товару № 53-123-01-23-08473 від 25.08.2023, зі Специфікацією до нього;

- видаткова накладна № 2336 від 19.09.2023;

- рахунок на оплату № 2519 від 19.09.2023;

- податкова накладна № 140 від 19.09.2023, з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН;

- претензія № 2083 від 25.04.2024, з відповіддю на неї № 23-2100/9622-вих від 06.05.2024;

- лист № 2099 від 24.05.2024;

Відповідач підтверджує свою правову позицію такими доказами:

- Ярлик на придатну продукцію № 5-1056 від 02.10.2023;

- витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 212 на запит від 31.07.2024 № 212.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов вищенаведеного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» поставило Відокремленому підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція», а останній прийняв у власність товар на загальну суму 169 809,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової та податкової накладних:

- видаткова накладна № 2336 від 19.09.2023 на суму 169 809,00 грн. Постачання відбулося 20.09.2023, що підтверджується відбитком штампу Южноукраїнського відділення ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Складське господарство», із зазначенням вказаної дати.

- податкова накладна № 140 від 19.09.2023 (щодо зазначеної господарської операції), з квитанцією про її реєстрацію, вказана податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН 19.09.2023.

Для здійснення оплати за поставлений товар позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 2519 від 19.09.2023 на суму 169 809,00 грн.

При цьому, за даними позивача, станом на момент подання позову, відповідач оплати за поставлений товар не здійснив.

Позивач також зазначає, що ним проводились заходи досудового врегулювання спору, а саме скерована на адресу відповідача претензія № 2083 від 25.04.2024 щодо погашення боргу.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом № 23-2100/9622-вих від 06.05.2024 повідомив, що станом на 30.04.2024 дійсно існує заборгованість АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії ВП ПАЕС перед ТОВ «ФАРММЕДАЛЬЯНС» за договором № 53-123-01-23-08473 від 25.08.2023 у розмірі 169 809,00 грн, а також пропонував погодити оплату за отриманий товар на загальну суму 169 809,00 грн з ПДВ, на період 3 місяці рівними частинами.

Позивач листом № 2099 від 24.05.2024повідомив відповідача про те, що не може погодити оплату частинами за отриманий товар, враховуючи складні фінансові умови, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У вказаному листі постачальник також вимагав у покупця негайного погашення боргу в повному обсязі.

Доказів відповіді або реагування відповідача на вказаний лист матеріали справи не містять, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи наведені вище обставини справи, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця (в даному випадку на відповідача у справі).

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за поставлений за Договором товар, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Судом взято до уваги доводи відповідача про порядок визначення початку перебігу строку для здійснення оплати за поставлений товар.

Так, суд зауважує, що ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.2 Договору чітко встановлено порядок оплати поставленої продукції протягом 180 календарних днів після постачання товару згідно Специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.4, 6.1 цього договору.

Так, відповідно до п.3.4 Договору з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України; документи підтверджуючі відповідність продукції, відповідно до технічної специфікації до предмета закупівлі: ТСдоПЗ(т).23.0400.0065-2023 (UA-2023-07-21-009778-а).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що приймання товару по кількості здійснюються згідно з вимогами нормативних та виробничих документів ДП «НАЕК «Енергоатом», зокрема Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021 (даний стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: https://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standarts-82).

Аналіз вищевказаних умов Договору щодо строку оплати за поставлений товар дає підстави вважати, що такий строк настає за сукупністю обставин, які визначені сторонами Договору. До таких обставин сторони віднесли:

- дату фактичного постачання товару, яка зазначається на видатковій накладній;

- дату фактичної реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- дату фактичного проходження продукцією вхідного контролю, яка підтверджується ярликом на придатну продукцію.

Таким чином, строк на оплату товару, з врахуванням виконання постачальником (позивачем) умов п. п. 3.4, 6.1 Договору слід розраховувати таким чином: на суму 169 809,00 грн за видатковою накладною № 2336 від 19.09.2023, відповідний строк почав свій перебіг з 03.10.2023 (після остаточного виконання сторонами пункту 6.1 Договору щодо проходження вхідного контролю продукцією на ВП ПАЕС, ярлик на придатну продукцію № 5-1056 від 02.10.2023) та закінчився 01.04.2024 (після спливу 180 календарних днів та з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» суму основної заборгованості в розмірі 169 809,00 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та матеріалами справи підтверджені.

Водночас, в період розгляду даної справи, як вбачається з заяви відповідача та наданої до неї платіжної інструкції № УВТК/2021 від 21.08.2024 на суму 169 809,00 грн, відповідач здійснив сплату заборгованості поставлений товар. Позивачем погашення заявленої до стягнення заборгованості не спростовано.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем погашено заявлену позивачем за даним позовом до стягнення суму боргу за поставлений товар між сторонами не залишилось спірних питань по суті спору у вказаній частині вимог.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з покупця на користь постачальника основної заборгованості в розмірі 169 809,00 грн відсутній предмет спору у зв`язку з тим, що відповідачем вказана заборгованість погашена.

Отже, беручи до уваги наведені норми та обставини, провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» основної заборгованості в розмірі 169 809,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків) 1% річний на загальну суму 283,00 грн за період прострочення покупцем строку виконання грошового зобов`язання з 18.04.2024 по 17.06.2024.

Суд зазначає, що за приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 4.8 Договору сторони погодили, що відповідно до ст. 625 ЦК України у разі невиконання умов оплати в установлений термін покупець сплачує 1 % річних від простроченої суми.

Проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Сплата відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора та компенсації користування чужими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1% річних.

Судом здійснено перевірку нарахувань 1 % річних і встановлено, що відповідні нарахування позивачем проведено правильно, а, отже позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, оскільки фактично даний спір виник з неправильних дій відповідача щодо несплати заборгованості за поставлений товар, суд вважає за можливе покласти судовий збір у на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 915/761/24 в частині позовних вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» основної заборгованості в розмірі 169 809,00 грн за відсутністю предмета спору.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» (03170, м. Київ, вул. Сергія Єсеніна, буд. 1; ідентифікаційний код 38929750) один відсоток річних у розмірі 283,02 грн, а також 3028,00 грн судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» (03170, м. Київ, вул. Сергія Єсеніна, буд. 1; ідентифікаційний код 38929750);

Відповідач: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546).

Повне рішення складено та підписано судом 01.10.2024.

Суддя О.Г. Смородінова