Рішення

від 24.09.2024 по справі 916/2730/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2730/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників сторін:

від позивача: Марченко Д.В.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ „ЧОРНОМОРСЬК до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРІН БРІДЖ про стягнення 43062,84 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Державне підприємство МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ „ЧОРНОМОРСЬК (надалі ДП МТП „ЧОРНОМОРСЬК, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРІН БРІДЖ (надалі ТОВ МЕРІН БРІДЖ, Відповідач) 43062,84 грн заборгованості, з яких 11046,83 грн основного боргу, 12467,90 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати, 18933,92 грн пені, 290,65 грн 3% річних та 323,54 грн інфляційних нарахувань, у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 29.10.2008 р. договором № 5/26 оренди державного нерухомого майна, що належить до державної власності та укладеним 06.12.2011 р. договором № 766-О про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, зобов`язань в частині своєчасного та остаточного внесення коштів протягом жовтня 2022 р. лютого 2024 р. та стягнення неустойки у зв`язку із неповернення переданого в оренду майна після спливу терміну дії договору оренди 29.11.2020 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 19.06.2024 р. позовній заяві ДП МТП „ЧОРНОМОРСЬК присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2730/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2024 р. позовну заяву ДП МТП „ЧОРНОМОРСЬК залишено без руху та запропоновано усунути встановлені судом недоліки позовної заяви.

02.07.2024 р. ДП МТП „ЧОРНОМОРСЬК представлено докази на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2024 р. прийнято позовну заяву ДП МТП „ЧОРНОМОРСЬК до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2730/24, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.07.2024 р.

З метою додаткового повідомлення Відповідача про судове провадження, господарським судом розміщено оголошення на сайті судової влади України.

Надіслана ТОВ МЕРІН БРІДЖ на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 р. відкладено розгляд справи на 05.09.2024 р.

Додаткового господарським судом надіслано ухвалу від 25.07.2024 р. ТОВ МЕРІН БРІДЖ на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також розміщено оголошення на сайті судової влади України.

Надіслана ТОВ МЕРІН БРІДЖ на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали від 25.07.2024 р. повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.

05.09.2024 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" представлено до матеріалів справи платіжні доручення, відповідно до яких Відповідачем 22.08.2024 р. сплачено 5392,40 грн та 13852,30 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2024 р. відкладено розгляд справи на 10.09.2024 р.

У зв`язку із відсутністю інтернет з`єднання та неможливість використання підсистеми відеоконференц зв`язку, призначене на 10.09.2024 р. судове засідання не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2024 р. призначено розгляд справи на 24.09.2024 р.

Господарським судом надіслано ухвалу від 10.09.2024 р. на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань адресу електронну пошту ТОВ МЕРІН БРІДЖ.

23.09.2024 р. ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" представлено письмові пояснення, в яких зазначає, що сплата Відповідачем заборгованості свідчить про визнання боргу.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, розгляд справи здійснено господарським судом в межах розумного строку з метою надання можливості сторонам у справі реалізувати наявні процесуальні права шляхом подачі як заяв по суті справи, і письмових пояснень, так і участі в судових засіданнях.

У призначене на 24.09.2024 р. судове засідання представник Відповідача не з`явився, про засідання суду повідомлявся у передбаченому законодавством порядку.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах (частини 1 та 4 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Приписами пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № від 29.06.2023 р. № 3200-IX встановлено, що офіційні електронні адреси, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, вважаються електронними кабінетами і використовуються судом, учасниками справи за правилами та в порядку, що діють після введення в дію цього Закону.

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 частини 6 статті 242 ГПК України).

Враховуючи викладене, наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про адресу електронної пошти ТОВ МЕРІН БРІДЖ, те, що відповідні відомості вважаються достовірними, те, що у відповідності до приписів Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 29.06.2023 р. № 3200-IX офіційні адреси електронної пошти з 18.10.2023 р. вважаються електронними кабінетам, те, що автоматизована система діловодства Господарського суду Одеської області передбачає можливість надсилання судових рішень на адреси електронної пошти, надіслані ТОВ МЕРІН БРІДЖ ухвали вважаються доставленими до його електронного кабінету, тобто врученими, а останній належаним чином повідомленим про судовий розгляд.

Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Письмового відзиву від ТОВ МЕРІН БРІДЖ до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило у зв`язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

24.09.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

29.10.2008 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець) та ТОВ МЕРІН БРІДЖ (Орендар) укладено договір оренди № 5/26 нерухомого майна, що належить до державної власності (Договір оренди), відповідно до пунктів 1.1, 2.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: майданчик (Майно), загальною площею 18,0 кв.м, розміщений за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, пл. Праці, 6, що перебуває на балансі Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ "Вердикт Експертиза на "30" квітня 2008 р. і становить 41844,00 (сорок одна тисяча вісімсот сорок чотири гривні) гривні. Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання- передавання Майна.

Майно передається в оренду з метою: розміщення вагончика для розташування офісу (пункт 1.2).

Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. № 786 (зі змінами) (надалі методика розрахунку) та п.19 Порядку проведення конкурсу па право оренди державного майна, який затверджено наказом Фонду державного майна України від 16.05.2007 р. № 768, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007 р. за № 604/13871… (пункт 3.1).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві та Балансоутримувачу (пункт 3.5).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням непі в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.6).

У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (пункт 3.11).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 9.1).

Цей Договір укладено терміном на один рік (пункт 10.1).

У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та чинним законодавством за погодженням органу управління, за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін (пункт 10.4).

Чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено (пункт 10.6).

У разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу (пункт 10.9).

Майно вважається поверненими Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акт приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендодавця (пункт 10.10).

Договір підписано представниками Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем, ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем та ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем.

29.10.2008 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем, ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем та ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем складено акт приймання-передавання державного майна у користування Відповідача на підставі укладеного Договору.

30.11.2009 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2010 р. включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

05.11.2010 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2012 р. включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

22.04.2013 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем, ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем та ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2013 р. включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням) та підписано акт приймання-передачі майна у новій редакції.

25.04.2014 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2014 р. включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

04.12.2014 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2015 р. включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

23.12.2015 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2016 р. включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

29.11.2016 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем, ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем та ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2017 р. включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

03.07.2017 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем, ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем та ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем укладено додаткову угоду, якою викладено пункт 3.1 Договору у новій редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою КМУ від 14.09.2011 р. № 961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2017 р.: 463,59 гривень.

Орендна плата за місяць оренди квітень 2017 р. визначається шляхом коригування орендної плати за місяць березень 2017 р. на індекс інфляції квітня 2017 р.»

Також сторонами Договору підписано 03.07.2017 р. акт приймання-передачі у новій редакції.

01.02.2018 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2018 р. включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

16.01.2020 р. між Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії Договору до 29.11.2020 р. включно (шляхом доповнення пункту 10.1 новим реченням).

ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" наголошує на виставленні ТОВ МЕРІН БРІДЖ наступних рахунків для внесення останнім орендної плати за Договором оренди: № 5445 від 30.11.2022 р. у сумі 382,58 грн (з яких, за посиланням Позивача 123,73 грн сплачено); № 5744 від 31.12.2022 р. 385,25 грн; № 210 від 31.01.2023 р . 388,33 грн, № 513 від 28.02.2023 р. 391.06 грн; № 821 від 31.03.2023 р. 396.92 грн; № 1155 від 30.04.2023 р. 397,72 грн; № 1405 від 31.05.2023 р. 399,70 грн; № 1621 від 30.06.2023 р. 402,90 грн; № 1755 від 31.07.2023 р. 400,48 грн; № 1880 від 31.08.2023 р. 394,87 грн; № 2107 від 30.09.2023 р. 396,85 грн; № 2620 від 30.11.2023 р. 402,02 грн; № 2325 від 30.11.2023 р. 400,02 грн; № 2869 від 31.12.2023 р. 404,84 грн; № 310 від 31.01.2024 р. 406,46 грн; № 773 від 29.02.2024 р. 407,68 грн.

06.12.2011 р. між ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" (Балансоутримувач) та ТОВ МЕРІН БРІДЖ (Орендар) укладено договір № 766-О про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (Договір про відшкодування), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Балансоутримувач виконує обслуговування та експлуатацію державного нерухомого майна, а саме: ділянки території Іллічівського морського торговельного порту, що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, (територія 5-го терміналу) (Майданчик), загальною площею 21,6 кв.м., а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі на цій ділянці, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.

Орендар користується ділянкою загальною площею 21,6 кв.м., експертною вартістю 41844,00 грн. згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5/26 від 29 жовтня 2008 р., та договору від 15.09.2011 р. «Про внесення змін до договору аренди від 29.10.2008 р. (обліковий номер договору № 20984091595) нерухомого майна, що належить до державної власності».

Відповідно до пункту 2.2.3 Орендар зобов`язується не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату в розмірі 196,77 грн з урахуванням ПДВ на рахунок Балансоутримувача за обслуговування прибудинкової території згідно з Додатком № 1 (Розрахунком), та окремо за електропостачання, згідно з показниками лічільника.

Розмір вищезгаданих витрат та послуг може бути переглянуто Балансоутримувачем в односторонньому порядку у випадку зміни державних цін і тарифів, та в інших випадках передбачених чинним законодавством України.

За несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги Орендар сплачує пеню у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 4.5).

Даний договір набуває чинності від дня його укладання сторонами та діє протягом строку дії договору оренди нерухомого майна № 5/26 від 29 жовтня 2008 р., але сторони досягли угоди, що умови договору відповідно до ст. 631 ЦКУ застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 15 вересня 2011 р., тобто з дати укладання договору від 15.09.2001р. «Про внесення змін до договору оренди від 10.02.2006 р. (обліковий номер договору № 20984091595) нерухомого майна, що належить до державної власності.» З моменту підписання даного договору втрачає свою дію Договір «Про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю», № 77-о від 24.02.2009 р. укладений між тими ж самими сторонами (пункт 6.1).

Договір підписано представниками Балансоутримувача та Орендаря.

20.06.2012 р. між ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем та ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем укладено Додаткову угоду до Договору про відшкодування, якою викладено пункт 2.2.3 останнього в новій редакції: «Не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату в розмірі 91,54 грн. без урахування ПДВ на рахунок Балансоутримувача за обслуговування прибудинкової території - майданчика, згідно з Додатком № 1 (Розрахунком), та окремо - за електропостачання, згідно з показниками лічильника. Орендар зобов`язується сплатити, в строк 15 банківських днів з дня підписання даної додаткової угоди, 10,33 грн за відшкодування податку на землю за 2011 рік. ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України.

Розмір вищезгаданих витрат та послуг може бути переглянуто Балансоутримувачем в односторонньому порядку у випадку зміни державних цін і тарифів, та в інших випадках передбачених чинним законодавством України».

Також між сторонами Договору про відшкодування підписано розрахунок комунальних послуг та витрат на утримання майданчика.

04.04.2013 р. між ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем та ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем укладено Додаткову угоду до Договору про відшкодування, якою затверджено порядок розрахунку комунальних послуг та витрат на утримання майданчика.

25.07.2014 р. між ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем та ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем укладено Додаткову угоду до Договору про відшкодування, якою затверджено порядок розрахунку комунальних послуг та витрат на утримання майданчика.

18.06.2015 р. між ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем та ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем укладено Додаткову угоду до Договору про відшкодування, якою викладено пункт 2.2.3 останнього в новій редакції: «Не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок Балансоутримувача за обслуговування прибудинкової території та утримання Приміщення, згідно з Додатком № 1 (Розрахунок), який є невід`ємною частиною Договору. Розмір вищезгаданих витрат та послуг може бути переглянуто Балансоутримувачем в односторонньому порядку, при цьому додаткова угода до Договору не укладається».

Також між сторонами Договору про відшкодування підписано розрахунок комунальних послуг та витрат на утримання майданчика.

04.12.2018 р. між ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем та ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем укладено Додаткову угоду до Договору про відшкодування, якою затверджено порядок розрахунку комунальних послуг та витрат на утримання майданчика.

06.09.2019 р. між ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" як Балансоутримувачем та ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем укладено Додаткову угоду до Договору про відшкодування, якою затверджено порядок розрахунку комунальних послуг та витрат на утримання майданчика.

ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" наголошує на виставленні ТОВ МЕРІН БРІДЖ наступних рахунків для внесення останнім плати за Договором про відшкодування: № 5134 від 31.10.2022 р. у сумі 274,24 грн (з яких, як зазначає Позивача, сплачено 4,98 грн); № 5469 від 30.11.2022 р. 277,03 грн; № 5779 від 31.12.2022 р. 277,03 грн; № 313 від 31.01.2023 р. 287,21 грн; № 635 від 28.02.2023 р. 280,70 грн; № 786 від 31.03.2023 р. 290,46 грн; № 995 від 30.04.2023 р. 280,70 грн; № 1353 від 31.05.2023 р. 290,46 грн; № 1582 від 30.06.2023 р. 287,21 грн; № 1707 від 31.07.2023 р. 283,96 грн; № 1904 від 31.08.2023 р. 290,46 грн; № 2092 від 30.09.2023 р. 283,96 грн; № 2303 від 31.10.2023 р. 287,21 грн; № 2593 від 30.11.2023 р. 287,21 грн; № 2917 від 31.12.2023 р. 283,96 грн; № 424 від 31.01.2024 р. 280,86 грн; № 742 від 29.02.2024 р. 275,20 грн.

Відповідно до представленої виписки по банківському рахунку ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" 22.08.2024 р. ТОВ МЕРІН БРІДЖ перераховано 5392,40 грн із призначенням платежу «погашення заборгованості ТОВ МЕРІН БРІДЖ за Договором від 06.12.2011 р. № 766-о» та 12852,30 грн із призначенням платежу «погашення заборгованості ТОВ МЕРІН БРІДЖ за Договором від 29.10.2008 р. № 20984091595».

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ж із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Окрім того, орендоване майно є державною власністю, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-XII, чинного на момент укладення договору оренди.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" та ТОВ МЕРІН БРІДЖ виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.10.2008 р. № 5/26.

В свою чергу, ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" не заперечується, що останній є виключно Балансоутримувачем майна, а Орендодавцем за Договором є Регіональне відділення Фонду державного майна України.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та статей 283- 291 ГК України.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Поряд із цим приписами частини 1 статті 636 ЦК України встановлено, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору (частина 2 названої статті).

Як зазначалось, умовами пункту 3.5 Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається орендарем орендодавцеві, 30% Балансоутримувачу.

Таким чином, фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами укладено тристоронній договір про передачу державного майна в оренду, за умовами якого Орендодавцем є Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Орендарем ТОВ МЕРІН БРІДЖ, третьою стороною зазначеного договору є Балансоутримувач ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК".

Частиною 1 статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина 4 статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина 4 статті 291 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-XII (чинного на час укладення Договору оренди та Договору про відшкодування) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Приписи статті 17 Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-XII передбачають, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін (частина 1). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 2).

Згідно ж із статтею 764 ЦК України (в редакції чинній на час укладення Договору оренди), якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна можливість пролонгації укладеного договору оренди у зв`язку із відсутністю заяви однієї із сторін протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору була передбачена частиною 2 статті 17 Закону України № 2269-XII.

03.10.2019 р. прийнято Закон України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ, в розділі "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).

При цьому пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019 р., останній набрав чинності 27.12.2019 р. і введений в дію з 01.02.2020 р., отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Господарський суд наголошує на тому, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 р. та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020 р.), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 р. включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020 р.) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII.

Схожий правовий висновок щодо необхідності чіткого розмежування порядку та підстав продовження договорів оренди державного та комунального майна, передбачених нормами Закону України № 2269-XII (чинного до 31.01.2020 р.) і Закону України № 157-ІХ(введеного в дію з 01.02.2020 р.), викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 р. у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 р. у справі № 908/2637/20, від 05.07.2022 р. у справі № 909/479/21, від 19.07.2022 р. у справі № 924/852/21, від 13.12.2022 р. у справі № 916/4073/21, від 27.12.2022 р. у справі № 910/21725/21).

Оскільки строк дії Договору оренди від 29.10.2008 № 5/26 погоджено Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ МЕРІН БРІДЖ як Орендарем до 29.11.2020 р. (відповідно до дослідженої додаткової угоди від 16.01.2020 р.), тобто після визначеного пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX строку, останній не підлягає автоматичній пролонгації, тобто строк його дії закінчився на наступний день 30.11.2020 р.

ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" посилається на принцип свободи договору та на встановлені пунктом 3.11 Договору умови, відповідно до яких у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Так, до загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, свобода договору (частина 1 статті 3 ЦК України).

До загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, належать справедливість, добросовісність, розумність, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці засади регулюють конкретні правовідносини так, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права й інтереси інших учасників, зокрема передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших учасників (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 р. у справі № 917/1338/18).

За змістом частини 3 статті 6 ЦК України сторони договору на власний розсуд можуть урегулювати в договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, та не можуть відступати від імперативних його положень (правова позиція викладна у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 р. у справі № 149/1499/18).

Відтак, враховуючи те, що судом встановлено, що строк дії Договору оренди закінчився 29.11.2020 р., зобов`язання сторін у справі на підставі укладеного 29.10.2008 р. Договору оренди припинилися 30.11.2020 р.

Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 19.04.2021 р. у справі № 910/11131/19).

Отже, положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення 6233,95 грн основного боргу (заборгованості з орендної плати), нарахованого протягом жовтня 2022 р. лютого 2024 р., так само як і відсутність правових підстав для стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені нарахованих у зв`язку із несвоєчасним внесенням орендної плати.

Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною 2 статті 785 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Стаття ж 5 вказаного закону наводить перелік орендодавців.

Отже, відповідно до приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар).

Господарський суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" не є Орендодавцем нерухомого майна, а є Балансоутримувачем, тобто не є особою, якою передано в найм (оренду) відповідне майно, тому воно не може заявляти позовну вимогу про зобов`язання Орендаря сплатити неустойку за частиною 2 статті 785 ЦК України, адже право на пред`явлення відповідної вимоги має виключно наймодавець (орендар) особа, уповноважена на укладання відповідного Договору та/або особа, яка уклала відповідний договір як Наймодавець (Орендодавець) (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 р. у справі № 910/12670/22 та від 06.09.2019 р. у справі № 910/7364/18).

В контексті розгляду даної справи ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" не виступає особою, наділеною правом укладання Договору оренди, а є виключно особою, яка утримує відповідне майно, у той час як власником відповідно майна є держава в особі Фонду державного майна України.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення 12467,90 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати.

Господарський суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 р. у справі № 657/1024/16-ц, відповідно до якої позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову (пункт 53).

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 р. у справі №487/10128/14-ц).

Отже, предметом позову як певної матеріально-правової вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є фактично спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предмет спору це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем (пункт 4.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі №13/51-04, пункт 32 постанови Верховного Суду від 04.10.2021 р. у справі № 918/1090/20, постанова Верховного Суду від 25.07.2019 р. у справі № 916/144/18).

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2019 р. у справі №917/1739/17, пункт 6.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі №904/5726/19). Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки (пункт 9.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2024 р. у справі №990/29/24).

Підставу позову становлять фактична й правова підстава (пункт 9.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2024 р. у справі №990/29/24).

Фактична підстава позову це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (пункт 6.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 904/5726/19).

Суд виходить з того, що предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

ДП МТП „ЧОРНОМОРСЬК пред`являючи позовну заяву зазначено про стягнення з ТОВ МЕРІН БРІДЖ 11046,83 грн основного боргу, з яких 6233,95 грн заборгованості за Договором оренди та 4812,88 грн за Договором про відшкодування.

Так, 06.12.2011 р. між ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" (Балансоутримувач) та ТОВ МЕРІН БРІДЖ (Орендар) укладено договір № 766-О про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (Договір про відшкодування).

У той же час, положеннями обопільно погодженого пункту 6.1 Договору про відшкодування передбачено, що даний договір набуває чинності від дня його укладання сторонами та діє протягом строку дії договору оренди нерухомого майна № 5/26 від 29 жовтня 2008 р…

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина 7 статті 180 ГК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, спираючись на представлені до матеріалів справи докази, суд доходить до висновку, що строк дії Договору про відшкодування становив до 29.11.2020 р., тобто з 30.11.2020 р. Договір про відшкодування припинив бути підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань.

Приймаючи до уваги, те, що фактичними підстави для стягнення 4812,88 грн основної заборгованості за спожиті протягом жовтня 2022 р. лютого 2024 р. послуги Позивачем визначено Договір про відшкодування, який припинив свою чинність 29.11.2020 р., а правовими підставами відповідні положення законодавства України, які регулюють договірні правовідносини сторін, господарський суд вважає, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити, з підстави того, що з 30.11.2020 р. правовідносини сторін перейшли із договірних до позадоговірних взаємовідносин, а відтак підпадають під регулювання приписів статті 1212 ЦК України, тобто наділяють Позивача правом звернення із позовом до суду про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів у випадку споживання останнім комунальних послуг. Так само як і відсутність правових підстав для стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені нарахованих у зв`язку із несвоєчасним внесенням плати за спожиті послуги.

Враховуючи вище встановлені обставини справи, те, що ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" завлено до стягнення заборгованість протягом періодів, які виникли після закінчення строку дії Договорів, тобто не підпадають під регулювання договірних правовідносин, в господарського суду відсутні правові підстави вважати, що здійснивши часткову оплату Відповідачем визнано заборгованості, відповідні відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог спираючись на здійснені оплати.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ „ЧОРНОМОРСЬК до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРІН БРІДЖ про стягнення 43062,84 грн заборгованості відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на Державне підприємство "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ЧОРНОМОРСЬК".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 30 вересня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут