Рішення

від 30.09.2024 по справі 916/3317/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"30" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3317/23Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт про ухвалення додаткового рішення суду від 09.09.2024р. вх. №32648/24 у справі №916/3317/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт (65098, м. Одеса, вул. Привозна, буд. 1; код ЄДРПОУ 40867922)

До відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722), Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Правці, буд. 6; код ЄДРПОУ 01125672)

За участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіона, 6; код ЄДРПОУ 37567646), Товариства з обмеженою відповідальністю Українська енергетична біржа (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44; код ЄДРПОУ 37027819)

про визнання недійсним результату електронного аукціону, визнання недійсним договору оренди та стягнення 19878669,40 грн.

Представники:

від позивача: Глиняна Г.В., ордер

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях: Стапінський В.О., самопредставництво

від Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ: Марченко О.М., самопредставництво

від Державної казначейської служби України: не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю Українська енергетична біржа: не з`явився

Встановив: Рішенням господарського суду Одеської області від 11.09.2024р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт задоволено повністю. Визнано недійсним результат електронного аукціону № LLЕ001-UA-20221028-53244 про передачу в оренду через електронний аукціон такого майна: складський майданчик з будівлями та спорудами, площею 44165 кв. м, за адресою: Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Центральна, 8Б, що пропонується для передачі в оренду в період воєнного стану та один рік після його припинення та скасування, оформлений протоколом про результати електронного аукціону, що затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 28.11.2022р. №318.

Визнано недійсним договір оренди № 209840912207 від 19.12.2022р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Тальберт, Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт 19878669 грн. 40 коп. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт судові витрати: по сплаті судового збору у розмірі 153116 грн. 02 коп.; витрати, понесені у зв`язку із залученням спеціалістів, експертів для складання звіту спеціалістів геологів №43753619-ГЛ-2212/2022-ЦІВ-00.01 у розмірі 750000 грн. 00 коп. та витрати за проведення експертного дослідження у справі у розмірі 25809 грн. 84 коп. Стягнуто з Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт судові витрати: по сплаті судового збору у розмірі 150432 грн. 02 коп., витрати, понесені у зв`язку із залученням спеціалістів, експертів для складання звіту спеціалістів геологів №43753619-ГЛ-2212/2022-ЦІВ-00.01 у розмірі 750000грн. 00 коп. та витрати за проведення експертного дослідження у справі у розмірі 25809 грн. 84 коп.

Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт на „23 вересня 2024р. о 09:30, з повідомленням учасників справи. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Тальберт строк для подання доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат - 5 днів після ухвалення рішення суду.

17.09.2024р. до суду позивачем надано заяву з доказами щодо розміру понесених судових витрат. (документ сформований в системі «Електронний суд» 16.09.2024р.).

20.09.2024пр. до суду Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та відповідачем було зазначено суду, що він не погоджується із заявленим позивачем розміром витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 191600,00 грн, оскільки він значно перевищує реальну та розумну вартість наданих послуг. Крім того, понесені позивачем витрати на послуги адвоката не підтверджуються належними доказами.

За посиланням відповідача, позивачем не надано до суду доказів про отримання/ прийняття ними адвокатських послуг та оплату наданих адвокатом послуг, а саме, копії актів приймання-передачі наданих послуг та розрахункових документів, платіжних інструкцій, квитанцій, тощо. Ненадання зазначених документів, які підтверджують реальність та дійсність отриманих адвокатських послуг є підставою для відмови у задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 191600,00 грн. У даному випадку представником позивача не надано до суду жодного доказу того, що позивачем прийняло надані адвокатом послуги.

Відповідачем було зазначено суду, що адвокатом завищено нормативи витраченого часу, наведені у розрахунку, на вчинення окремих дій під час надання правової допомоги у суді під час розгляду даної справи.

Крім того, Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ вважає, що він є співвідповідачем лише по одній позовній вимогі про визнання недійсним договору оренди.

Відповідно до зазначеного клопотання, Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ просило суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 0,00 грн.

23.09.2024р. до суду Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях було надано клопотання про зменшення судових витрат, відповідно до якого було зазначено суду, що витрати на правову допомогу, а саме факт (приймання/отримання) адвокатських послуг та факт їх оплати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За посиланням відповідача, стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату.

Відповідно до поданого клопотання Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях просило зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який заявлено позивачем до стягнення.

27.09.2024р. до суду позивачем були надані заперечення та зазначено суду, що позивач вважає клопотання відповідачів про зменшення судових витрат необґрунтованими. Позивачем було зазначено суду, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката і клієнта та суд не вправі втручатись в ці правовідносини.

Також позивачем зазначалось, що нормами процесуального законодавства передбачені основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності справи та значення справи для сторін.

У судовому засіданні 30.09.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення та повідомлено, що повне додаткове рішення буде складено 01.10.2024р.

Розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт про ухвалення додаткового рішення суду у справі №916/3317/23, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Згідно ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, позивачем після ухвалення рішення суду було надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу: Договір про надання правової допомоги від 22.11.2022р., укладений між позивачем та адвокатом Глиняною Г.В., за умовами п. 4.1., 4.2. якого визначено, що за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного Договору, клієнт сплачує адвокату гонорар, порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у додатковій угоді до даного Договору.

Також, умовами п. 1.2. Договору визначено, що детальний перелік послуг та термін їх надання погоджується сторонами додатково у додатках до даного Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Відповідно до п. 1. та п. 4.6., 4.7. Додаткової угоди №2 від 11.09.2024р. до Договору про надання правової допомоги від 22.11.2022р. визначено, що клієнт сплачує на банківський рахунок адвоката гонорар за надання правової допомоги у господарському суді Одеської області у справі №916/3317/23 та сума гонорару складає 191600,00 грн. та оплата гонорару за надання правової допомоги здійснюється у наступному порядку: 100% вартості послуги сплачується протягом 30-ти днів з дня винесення рішення судом першої інстанції, згідно виставленого адвокатом рахунку.

Відповідно до додатку №1 до додаткової угоди №2 від 11.09.2024р. визначено перелік робіт, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка висновку з правовою оцінкою справи, варіантами правових позицій і рекомендаціями, збір доказів, підготовка і подача заяви по суті справи: позовної заяви від 31.07.2023р., підготовка відповіді на відзив і подання її до суду 26.09.2023р, підготовка клопотання про призначення експертизи 27.09.2023р., підготовка клопотання про залучення спеціалістів 24.01.2024р., підготовка пояснення від 29.01.2024р., підготовка пояснення від 28.02.2024р., участь у судових засіданнях 11.09.2023р., 27.09.2023р., 16.10.2023р., 18.12.2023р., 29.01.2024р., 28.02.2024р., виїзд з м. Одеси на об`єкт дослідження та його огляд, участь у судовому засіданні 12.08.2024р.

Отже, позивачем надано докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді у розмірі 191600,00 грн.

На спростування доводів відповідачів щодо відсутності доказів оплати позивачем витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Також на спростування доводів відповідача, суд зазначає, що відповідно п. 4.6. Додаткової угоди №2 від 11.09.2024р. до Договору про надання правової допомоги від 22.11.2022р. визначено, що сума гонорару складає 191600,00 грн.

Отже, у даному випадку, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу та судом з`ясовано, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката.

Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч. 3 ст. 126 ГПК України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Схожий правовий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року по справі N 640/18402/19.

Поряд з цим, матеріали справи містять клопотання відповідачів про зменшення розміру витрати на професійну правничу допомог.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269; рішення у справі Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009р., рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 р.). Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Слід зазначити, що кожна справа має свою специфіку, а тому, враховуючи всі аспекти даної справи, суд вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати не відповідають критеріям реальності та розумності, враховуючи не тільки характер спірних відносин, обсяг фактично виконаних послуг та їх вартісну оцінку, а також необхідність всіх вказаних в актах виконаних робіт/наданих послуг витрат.

Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.2019 року у справі №915/237/18.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналізуючи заявлені позивачем послуги з надання правової допомоги, суд вважає, що співмірною буде сума у розмірі 57480,00 грн., що становить 30% від гонорару, визначеного договором.

Таким чином, господарський суд, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вважає, що заявлена позивачем сума є неспівмірною зі складністю даної справи, нерозумною та несправедливою, у зв`язку з чим підлягає зменшенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

При здійсненні розподілу витрати на професійну правничу допомогу судом враховується предмет заявлених позовних вимог позивача, а саме вимоги: про визнання недійсним результату електронного аукціону, визнання недійсним договору оренди та стягнення, у зв`язку з чим суд вважає, що справедливо буде стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях 38320,00 грн. витрат правничої допомоги (19160,00+9580,00+9580,00) та з Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ - 19160,00 грн. (9580,00+9580,00).

Враховуючи викладене та те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів, є, на думку суду, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, господарський суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в господарському суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів, з огляду на заперечення останніх, підлягає зменшенню та відшкодуванню, а саме: з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у розмірі 38320,00 грн. та з Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ у розмірі 19160,00 грн., яка, на думку суду, може вважатись розумною, співмірною та справедливою.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт задовольнити частково.

2.Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт (65098, м.Одеса, вул. Привозна, буд. 1; код ЄДРПОУ 40867922) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 38320 (тридцять вісім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп.

3.Стягнути з Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Правці, буд. 6; код ЄДРПОУ 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт (65098, м. Одеса, вул. Привозна, буд. 1; код ЄДРПОУ 40867922) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19160 (дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп.

4.В іншій частині заяви відмовити.

Повний текст додаткового рішення складено 01 жовтня 2024р.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Накази видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко