Рішення

від 25.09.2024 по справі 916/3252/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3252/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Дерік М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1)

до відповідача: Громадської організації "Обласний союз осіб з інвалідністю локальних конфліктів" (65029, Одеська обл., місто Одеса, Ольгіївський Узвіз, буд. 8)

про стягнення 17 156,23 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Карачковський П.П. самопредставництво;

від відповідача: Новосьолов В.Я. самопредставництво.

ВСТАНОВИВ

1. Зміст позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

23.07.2024 Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації "Обласний союз осіб з інвалідністю локальних конфліктів", в якій просить суд стягнути з відповідача неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 17 156,23 грн, а також судові витрати.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 29.07.2024 відкрито провадження у справі № 916/3252/24 в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "28" серпня 2024 р. о 12:00.

28.08.2024 до суду від позивача надійшла заява про долучення документів до справи разом з обґрунтованим розрахунком заборгованості стосовно нарахування суми неустойки.

У судове засідання 28.08.2024 з`явився позивач, відповідач до суду не з`явився.

Протокольною ухвалою від 28.08.2024 суд оголосив перерву та розгляд справи призначив на "25" вересня 2024 р. о 12:45.

25.09.2024 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.

У судове засідання 25.09.2024 з`явився позивач та відповідач.

У судовому засіданні 25.09.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

3. Позиція учасників справи.

3.1 Доводи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Громадською організацією "Обласний союз інвалідів локальних конфліктів" укладено договір оренди №8/36 від 21.10.2010, відповідно до якого відповідачу було надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 88,3 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, Ольгіївський узвіз, 8, строком до 21.09.2013.

Додатковим договором №1 від 16.09.2013 до договору були внесені зміни

щодо площі орендованого об`єкта, яка склала 87,8 кв.м, та розрахунку орендної плати.

Додатковим договором №2 від 28.09.2016 перераховано місячну орендну плату та

продовжено термін дії договору до 27.09.2017.

Додатковим договором №3 від 28.08.2017 сторони за взаємною згодою перерахували місячну орендну плату та продовжили термін дії договору до 28.07.2020.

У подальшому на адресу Департаменту від відповідача надійшов лист №01-14/2110 від 02.06.2020 щодо продовження строку дії договору на один рік, водночас, позивач зазначає, що оскільки продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яким в свою чергу встановлений відповідний порядок щодо продовження договірних відносин, термін дії договору №8/36 від 21.10.2010 вважається припиненим з 28.07.2020, тобто договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

06.12.2021 Громадська організація "Обласний союз інвалідів локальних конфліктів" здала Департаменту за актом приймання-передачі нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 87,8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, Ольгіївський узвіз, 8.

Водночас, згідно з п. 4.7 договору відповідач був зобов`язаний в разі закінчення строку дії договору оренди чи дострокового розірвання договору оренди повернути

орендодавцеві орендоване приміщення у 15-денний термін за актом приймання-передачі в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Таким чином, враховуючи положення договору, а також ст.785 ЦК України та ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 29.07.2020 до 06.12.2021 складає 17 156,23 грн.

3.2. Доводи Громадської організації "Обласний союз осіб з інвалідністю локальних конфліктів".

Відповідачем не викладено правову позицію щодо справи у письмовій формі, водночас, у судовому засіданні 25.09.2024 останній проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, зазначаючи про сплату орендної плати у розмірі, що повідомлявся працівниками Департаменту.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

21.10.2010 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Громадською організацією "Обласний союз осіб з інвалідністю локальних конфліктів" укладено договір оренди нежилого приміщення №8/36 (а.с.7-8), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення 1 поверху, загальною площею 88,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, Ольгіївський узвіз,8.

Пунктом 1.3 договору визначено термін дії договору оренди: з 21.10.2010 до 21.09.2013.

Згідно з п. 2.1 укладеного договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 з наступними змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради і виконкому Одеської міської ради.

Як вбачається з п.2.2 договору, за орендоване нерухоме майно орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 268,93 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 2.4 договору орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до п.4.10 договору у випадку припинення дії цього договору, у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

Вказаний договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

Матеріали справи містять розрахунок орендної плати до договору оренди, за яким місячна орендна плата з урахуванням ПДВ становить 322,72 грн (а.с.9).

Відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 21.10.2010 (а.с.10) Громадській організації "Обласний союз осіб з інвалідністю локальних конфліктів" передано об`єкт оренди за договором.

Додатковим договором №1 від 16.09.2013 (а.с.11) назву орендодавця змінено на "Департамент комунальної власності Одеської міської ради", викладено перший абзац п.1.1 договору в новій редакції (змінено площу приміщення на 87,8 кв.м.), викладено перший абзац п.2 п.п.2.2 договору щодо розміру орендної плати в новій редакції, додаток 8.1 договору (розрахунок орендної плати) викладено в новій редакції (а.с.12), а також продовжено строк дії договору оренди до 16.08.2016.

Додатковим договором №2 від 28.09.2016 (а.с.13), зокрема, визначено термін дії договору оренди: з 28.09.2016 до 27.09.2017.

Додатковим договором №3 від 28.08.2017 (а.с.14), зокрема, продовжено термін дії договору оренди на 2 роки 11 місяців, а саме з 28.08.2017 до 28.07.2020, а також викладено перший абзац п.2.2 договору в новій редакції: "2.2. За орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 28.08.2017 в розмірі 678,86 грн, що розрахована на 01.08.2017 (без урахування ПДВ та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць".

06.12.2021 Громадською організацією "Обласний союз осіб з інвалідністю локальних конфліктів" здано орендоване нежитлове приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за актом приймання-передачі нежитлового приміщення (а.с.15).

Матеріали справи містять розрахунок неустойки, наданий позивачем, у якому вказано, що відповідачем були проведені наступні платежі за договором: 14.07.2020 у сумі 930 грн, 18.08.2020 у сумі 950 грн, 17.09.2020 у сумі 950 грн та 26.10.2020 у сумі 13,72 грн (а.с.49-50).

Крім того, у вказаному розрахунку зазначено, що з 29.07.2020 до 06.12.2021 нараховано 34 312,46 грн неустойки, при цьому, за вказаний період орендарем сплачено 17 156,23 грн, тобто 50% від нарахованої суми.

01.06.2020 відповідачем направлено на адресу позивача лист щодо продовження строку дії договору оренди приміщення строком на 1 рік. Відповіді позивача на вказаний лист матеріали справи не містять.

5. Позиція суду.

5.1 Щодо строку дії договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 4 ст. 284 ГК України унормовано, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

Частиною 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 № 2269-XII, який був чинним станом на момент укладення між сторонами договору оренди, визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вже зазначалось, пунктом 1.3 договору визначено строк його дії до 21.09.2013, при цьому з метою пролонгації орендних правовідносин за вказаним договором між сторонами було підписано додаткові договори, у зв`язку з чим строк дії даного договору оренди було неодноразово продовжено, зокрема, в останній раз до 28.07.2020 (додатковий договір від 28.08.2017 № 3).

03.10.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ (далі Закон), у п. 1 розділу Прикінцеві та перехідні положення якого було передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).

Згідно з п. 5 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону з дня його введення в дію визнано таким, що втратив чинність Закон України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 №2269-XII.

Закон опублікований в офіційному друкованому виданні Голос України 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, а відтак саме з цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за винятком окремих норм, наведених у розділі Прикінцеві та перехідні положення).

Відповідно до п. 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Отже, порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України Про оренду державного та комунального майна №2269-XII від 10.04.1992 (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу 3 пункту 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-ІХ від 03.10.2019 має застосовуватися порядок продовження, визначений цим Законом.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 19.07.2022 у справі №924/852/21 та від 09.11.2021 у справі №908/2637/20.

Враховуючи викладене, а також те, що строк дії укладеного між сторонами договору продовжено до 28.07.2020, тобто останній не закінчився 01.07.2020, правовідносини щодо його подальшої пролонгації регламентовані Законом України Про оренду державного та комунального майна №157-ІХ від 03.10.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством (ч. 2 ст. 18 Закону).

В силу ч. 3 ст. 18 Закону договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

За умовами абзацу 2 ч. 4, ч. 5 ст. 18 Закону рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Частиною 7 ст. 18 Закону передбачено, що договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду. Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів: на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі; на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.

Частиною 8 ст. 18 Закону визначено, що орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.

Докази своєчасного звернення ГО Обласний союз інвалідів локальних конфліктів до Департаменту з відповідною заявою про продовження договору у матеріалах справи відсутні, а заява від 1.06.2020 без додатків не може бути визнана належною з урахуванням процитованої ч.8 ст.18 Закону.

Крім того, сторони у судовому засіданні не заперечували факт непродовження строку дії договору.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що укладений між сторонами договір припинився 28.07.2020 у зв`язку зі спливом строку, на який він був укладений (з урахуванням минулих пролонгацій).

5.2 Щодо правомірності нарахування неустойки.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Суд зазначає, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 910/9438/20, від 11.07.2023 у справі № 916/1307/22, від 15.11.2022 у справі № 910/13166/21.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 та постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 910/11692/20, від 11.07.2023 у справі № 916/1307/22, від 31.08.2021 у справі № 914/1050/20.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності, як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 924/746/22, від 19.10.2021 у справі № 922/4268/20.

Судом у цій справі встановлено, що договір оренди №8/36 від 21.10.2010 припинений 28.07.2020, тому відповідно до пункту 4.7 договору орендар зобов`язаний був повернути орендоване майно до 12.08.2020. Водночас, передання відповідачем позивачу та прийняття позивачем об`єкта оренди відбулось 6.12.2021.

За таких обставин, суд частково не погоджується зі строком нарахування неустойки та вважає належним строк з 13.08.2020 по 6.12.2021.

Крім того, позивачем не було враховано висновки, наведені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, відповідно до яких при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною 2 статті 785 ЦК за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Такі висновки Верховного Суду ґрунтуються на тому, що застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об`єктів оподаткування ПДВ. Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо). Додана вартість (Value Added) це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.

Виходячи з аналізу частини 2 статті 785 ЦК, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг. Неустойка, нарахована на підставі частини 2 статті 785 ЦК, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

За таких обставин, виключенню також підлягає сума ПДВ, нарахована на орендну ставку.

Таким чином, за підрахунком суду розмір неустойки за означений період становить 10636.86 грн.(27793.08-17156,23 ).

5.3. Щодо обставин, які підлягають врахуванню при визначенні розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Суд зазначає, що при здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною другою статті 785 ЦК України, обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №904/3315/18.

Водночас, згідно з частинами першою, другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі № 910/13695/18.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною другою статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди або його розірвання належать обставини, пов`язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Як було встановлено судом, 01.06.2020 відповідачем направлено на адресу позивача лист щодо продовження строку дії договору оренди приміщення строком на 1 рік. Відповіді позивача на вказаний лист матеріали справи не містять.

Матеріали справи також не містять жодного повідомлення з боку позивача щодо звільнення відповідачем орендованого приміщення після закінчення строку дії договору.

При цьому, з розрахунку неустойки, наданого позивачем, вбачається, що відповідачем були проведені наступні платежі за договором: 14.07.2020 у сумі 930 грн, 18.08.2020 у сумі 950 грн, 17.09.2020 у сумі 950 грн та 26.10.2020 у сумі 13,72 грн (а.с.49-50). У вказаному розрахунку також зазначено, що з 29.07.2020 до 06.12.2021 нараховано 34 312,46 грн неустойки, при цьому, за вказаний період орендарем сплачено 17 156,23 грн.

Вказане свідчить про виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо сплати орендної плати та про відсутність умислу про порушення строків повернення нежитлового приміщення з оренди у строк до 12.08.2020 включно.

При цьому суд вважає, що орендодавцем не дотримано принципу "належного урядування", згідно з яким на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04).

Суд враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у Постанові від 16.08.2024 по справі №910/14706/22 відступив від висновку колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 29.03.2018 у справі № 914/730/17, від 30.10.2019 у справі № 924/80/19, та сформував правову позицію про те, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі.

Отже, така неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Так, за ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Оцінюючи можливість зменшення суми неустойки, суд враховує вищенаведені обставини щодо відсутності умислу відповідача, а також те, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної неустойки є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру неустойки до 1 000 грн.

Приймаючи до уваги зменшення розміру неустойки судом з власної ініціативи, а також враховуючи неправильні дії позивача, що полягають у бездіяльності позивача протягом більше ніж 1 року стосовно повернення орендованого майна, з урахуванням принципу "належного урядування", витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони порівну.

Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації "Обласний союз осіб з інвалідністю локальних конфліктів" (65029, Одеська обл., місто Одеса, Ольгіївський Узвіз, буд. 8, код ЄДРПОУ 36674811) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у сумі 1 000 /одна тисяча/ грн, судовий збір у сумі 1 514 /одна тисяча п`ятсот чотирнадцять/ грн.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 вересня 2024 р.

Суддя Ю.М. Щавинська