Рішення

від 17.09.2024 по справі 917/714/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024 Справа № 917/714/24

Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Компанія «Укргазінвест», 36014, м. Полтава, вул. С. Петлюри, 5, кв. 33, код ЄДРПОУ 30547953,

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», 36000, м. Полтава, вул. Козака, 2А, код ЄДРПОУ 03351912,

про визнання рішення недійсним

Суддя Мацко О.С.

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники: згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява про визнання недійсним рішення комісії відповідача з розгляду актів про порушення від 25.10.2022р., затвердженого протоколом №36/22 від 25.10.2022р. про затвердження акту про порушення №39/22від 05.10.2022р. та скасування здійсненого відповідачем донарахування не облікованого об`єму природного газу та його вартості згідно акту-розрахунку №36/2/6 від 25.10.2022р. на суму 398 751, 19 грн.

Ухвалою від 06.05.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строки для подання заяв по суті спору. 14.05.2022р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Протокольною ухвалою від 02.07.2024р. суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 15.08.2024р. У судовому засіданні під час розгляду справи по суті протокольною ухвалою було оголошено перерву до 17.09.2024р., надано учасникам справи дозвіл на подання письмових пояснень стосовно питань, що виникли під час судового розгляду. Клопотанням від 15.08.2024р. позивач долучив до матеріалів справи технічну документацію на котел (у зв`язку з тим, що подана до позову копія технічної документації подекуди не читається через погану якість роздруківки, а також подана не в повному обсязі). Відповідач надав суду письмові пояснення від 22.08.2024р. Вказані документи долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.09.2024р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення, роз`яснено порядок і строк його оскарження та набрання законної сили.

Аргументи сторін:Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Акт про порушення №39/22 від 05.10.2022р. складений представниками відповідача з грубими порушеннями,а саме: Акт складався не в місці виявлення порушення; за відсутності представника споживача (несанкціонованого споживача), адже позивач стверджує, що ніхто з його представників ніколи не був присутній при складанні Акту про порушення; проігноровано право споживача (позивача) внести до Акта про порушення свої зауваження та заперечення; у самому Акті не проставлено відмітки про відмову представника споживача від його підписання та не надано відповідної відео зйомки; Акт про порушення не був у встановленому порядку направлений споживачу, що позбавило товариство можливості бути присутнім при його розгляді комісією; про засідання комісії (час і місце) позивач ждним чином не повідомлявся. Крім того, позивач наполягає на тому, що позивачем неправильно здійснено розрахунок вартості не облікованого газу, оскільки до відповідної формули внесено некоректі дані щодо номінальної потужності газового обладнання споживача. Сам розрахунок №У0000000165 від 25.10.2022р. позивач також не отримував.

Відповідач, заперечуючи проти позову в повному обсязі, доводить, що його представниками не було допущено жодних порушень при складанні оспорюваного Акту про порушення та при прийнятті комісією відповідного рішення за наслідками розгляду Акту.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: рахунок від 25.10.2022р. №У0000000165, витяг з протоколу №36/22 від 25.10.2022р., Акт про порушення від 05.10.2022р., Акт-розрахунок №36/22/6 від 25.10.2022р., трекінги відправлень з сайту Укрпошта, технічна документація на котел Supermaster Hermann 23Е-28Е, 24SE-30 SE.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: трекінги відправлень з сайту Укрпошта, Акт про порушення від 05.10.2022р., Акт-розрахунок №36/22/6 від 25.10.2022р.,Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, Опитувальний лист, рахунок від 25.10.2022р. №У0000000165, докази його направлення позивачу, свідоцтво про право власності на нерухоме майно і ін..

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Згідно ст..714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.59 ЗУ «Про ринок природного газу», суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу ,зокрема, є несанкціонований відбір природного газу.

Так, як вбачається з матеріалів справи, згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивач - є власником нежитлового приміщення площею 405,6 кв. м. за адресою м. Полтава, вул. Симона Петлюри, буд.5.

На даному об`єкті працівниками АТ «Полтавагаз» у нежитловому приміщенні

виявлено факт використання природного газу споживачем за відсутності

договору розподілу природного газу та зафіксовано у встановленому Кодексом ГРМ порядку.

Спірні правовідносини сторін регулюються, серед іншого, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, надалі - Кодекс ГРМ, Законом України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VIII, Правилами безпеки систем газопостачання України, затвердженими наказом Міністерства вугільної енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285 та зареєстрованого в Міністерстві

юстиції України від 08.06.2015 за № 674/27119.

Згідно з пунктом 5 глави 5 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем оператор ГРМ

має право безперешкодного та безкоштовного доступу до земельних ділянок та інших об`єктів всіх форм власності, на яких розташована газорозподільна система, для виконання службових обов`язків, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать, зокрема, використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу. При цьому, як зазначає у відзиві відповідач, сама по собі наявність несанкціонованого азопроводу дозволяє кваліфікувати дії споживача як несанкціонований відбір природного газу. Доля встановлення наявності несанкціонованого газопроводу та несанкціонованого відбору природного газу достатнім є встановлення факту самовільного під"єднання газопроводу (газовий відвід, штуцер, патрубок), у т.ч. без наявного підключеного газового обладнання, фізично з"єднаного, зокрема, ввареного, врізаного з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу через який не обліковується комерційним вузлом обліку(лічильником) газу. Аналогічні висновки викладені у постановах ВС у справі №675/1135/20 від 01.06.2022р., №554/8862/20 від 21.07.2022р. і ін.

Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу ХI Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу ХI Кодексу газорозподільних систем акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення.

Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.

Згідно з пунктом 4 глави 5 розділу ХI Кодексу газорозподільних систем у разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали: або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою; або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи.

Акт про порушення щодо відмови побутового споживача (фізичної особи) в доступі до власного об`єкта вважається дійсним, якщо його підписали представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення їх осіб.

У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення про це робиться відмітка в обох примірниках акта про порушення, один з яких надсилається споживачу (несанкціонованому споживачу) рекомендованим поштовим відправленням протягом п`яти робочих днів з дня складання такого акта.

Акт про порушення № 39/22 від 05.10.2022 підписано, крім представників оператора, представником органу місцевого самоврядування - заступником завідувача відділу юридично-правової допомоги та забезпечення життєдіяльності району виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради Мохуром Олександром Вікторовичем.

Як зазначає відповідач, АТ Полтавагаз на адресу місцезнаходження відповідача направлено супровідний лист від 11.10.2022 № 57.3/12642/1 та примірник акта про порушення № 39/22 від 05.10.2022, даний лист направлено 12.10.2022 рекомендованим листом № 3601102063885, однак вказане відправлення не було отримане позивачем, було попвернуто за зворотною адресою, причина повернення: "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.41

На засідання комісії з розгляду акту представник комісії не з"явився, відтак, акт про порушення було розглянуто без його участі, що не суперечить Кодексу газорозподільних систем. З арезультатами засідання Комісії, Акт про порушення від 05.10.22р. №39/22 було розглянуто і задовлено, прийнято рішення про складання Акту розрахунку необлікованого (донарахованого) об"єму та обсягу природного газу і його вартості. Згідно Акту -розрахунку №36/22 від 25.10.2022р. вартість необлікованого (донарахованого) об"єму та обсгу природного газу за період з 05.04.2022р. по 05.10.2022р. (не бульше ніж за 6 міс) складає 398 751,19 грн. Відповідний Акт розрахунок було пред"явлено до сплати споживачу (позивачу) листом з описом №3601102099197 від 14.11.2022р. (а.с.58-59,62).

Слід підкреслити, що позивач не заперечує самого факту без облікового споживання природного газу, проте наголошує на процедурних порушеннях, допущених відповідачем при складанні Акту про порушення, а також на неправильності розрахунку, здійсненого відповідачем. З цього приводу суд зазначає, що матеріалами справи спростовуються доводи позивача стосовно неправомірності дій відповідача при складанні Акту про порушення. Так, за формою та змістом Акт відповідає встановленим до нього Кодексом газорозподільних систем вимогам. Так, згідно форми Акту (розділ «Примітка»), у разі відмови споживача або його представника, в присутності якого було складено Акт про порушення, від підпису цього Акту в мвсці підпису споживача зазначається: «Від підпису відмовився». Тобто, така відмітка (про відмову від підпису) проставляється у разі, коли представник споживача був присутній при складенні акту, однак не виявив бажання чи не надав згоди підписати Акт. У даному ж випадку Акт складався за відсутності представника споживача (серед іншого, підтверджується і відеозаписом, наданим відповідачем та дослідженим у судовому засіданні), відтак, не потребує відмітки про відмову від підпису. Будь-яких доказів у підтвердження того, що даний Акт складався не за місцезнаходженням позивача, ним до суду не надано. Акт про порушення підписано двома представниками оператора ГРМ та заступником завідувача відділу юридично-правової допомоги та забезпечення життєдіяльності району виконавчого комітету Київської районної у м.Полтава ради Мохур О.В. з вказівкою номера його службового посвідчення. Відтак, Акт про порушення є дійсним. Наданими відповідачем доказами також спростовується твердження позивача про те, що вказаний Акт про порушення (так само як і Акт-розрахунок) йому не направлялися. Так, відповідачем подано докази направлення позивачу вказаних документів у встановлені строки, та спростовано доводи позивача стосовно відсутності у системі відправлень Укрпошти відповідного відправлення за номером 3601102063885 і 3601102099197, оскільки відповідні відомості зберігаються у системі АТ Укрпошти потягом 6 місяців (а позивачем зроблено запити та отримано трекінги зі сплином цього строку).

Інші доводи сторін судом почуті та враховані при прийнятті рішення, однак не змінюють висновків суду по суті спору. Так, одним з основних доводів позивача є те, що відповідачем неправильно проведено розрахунок, викладений в Акті-розрахунку, оскільки неправильно вказано номінальну потужність газового обладнання позивача. У обґрунтування своєї позиції позивач надає технічну документацію на котли Hermann, встановлені у нього (арк..справи 74-106), з якої вбачається, що такого терміну як «номінальна потужність» технічними документами виробника не передбачено, натомість передбачено максимальні (3.38 м.куб/год) та мінімальні витрати газу (1.4 м.куб/год) (арк..справи 80). Згідно розд.4 Кодексу газорозподільних систем, у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого відновлення газоспоживання або використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу спожитий об`єм природного газу визначається за номінальною потужністю газового обладнання за період з дня припинення газопостачання (або у разі здійснення попередньої перевірки відключеного стану з дня такої перевірки, що має підтверджуватися відповідним актом перевірки), а при використанні газу без договору з дня його закінчення (розірвання) до дня виявлення порушення, але не більше ніж за 6 місяців. Відповідно до розд.1 Кодексу, номінальна потужність газового обладнання сумарна об`ємна витрата (споживання) природного газу всього встановленого газового обладнання/устаткування, яка згідно з паспортними даними відповідає номінальному режиму роботи цього обладнання/устаткування. Як зазначає відповідач, ним при складанні Акту-розрахунку використовувався опитувальний лист (наданий самим позивачем), згідно якого у приміщенні позивача встановлено 2 газових двохконтурних котла. Виходячи з даних, вказаних і опитувальному листі, відповідачем визначено номінальну потужність газового обладнання по об`єкту позивача з урахуванням нижчої теплоти згоряння природного газу за формулою: 30 кВт/9.07 кВт.год/м3=3.3 м.куб/год (письмові пояснення від 22.08.2024р.). В свою чергу, позивач наполягає на тому, що оскільки законодавцем надано визначення номінальної потужності газового обладнання в чіткій прив`язці до паспортних даних обладнання, то необхідно використовувати саме ті показники, які вказані у технічній документації на котел. Виробником вказано мінімальну потужність, при якій пристрій працює та забезпечує відповідні показники роботи обладнання (1.4 м.куб/год), тому використання в Акті-розрахунку інших даних є неправомірним.

Однак суд звертає увагу на те, що навіть неправильний розрахунок вартості необлікованого природного газу, не є підставою для звільнення споживача від відповідальності за порушення Кодексу ГРМ, наслідком чого є нарахування вартості необлікованого природного газу, спожитого внаслідок такого порушення, що узгоджується з висновками Верховного суду, зокрема з Постановою від 10 жовтня 2019 року у справі № 911/2277/18, у якій зазначено: « 51. Таким чином касаційний суд відзначає, що при вирішенні питання наявності/відсутності правових підстав для визнання недійсним рішення «Київоблгаз» про застосування до позивача оперативно-господарських санкцій та попередніх інстанцій не врахували наведені вище положення законодавства та залишили поза увагою те, що за наявності встановленого судами факту порушення позивачем Кодексу ГРМ на підставі рішення комісії від 31.07.2018 року, яке не спростовано споживачем, сам лише неправильний розрахунок вартості необлікованого природного газу, не є підставою для звільнення споживача від відповідальності за порушення Кодексу ГРМ, наслідком чого є нарахування вартості необлікованого природного газу, спожитого внаслідок такого порушення."

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного суду від 06.03.2018 року, у справі №911/2167/17, від 31.10.2018 у справі №910/277/18, від 20.03.2018 у справі №911/2131/17».

Відтак, питання правильності Акту-розрахунку є предметом дослідження в межах справи про стягнення з ТОВ "НВП Компанія Укргазінвест" на користь АТ "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" грошових коштів - вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка перебуває у провадженні господарського суду Полтавської області (справа 917/1367/23).

Відтак, за обставин встановлення факту без облікового споживання природного газу (який не заперечується позивачем), у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, адже позивачем не доведено фактів тих процедурних порушень з боку відповідача, твердження про наявність яких покладено в основу даної позовної заяви, а правильність чи неправильність самого розрахунку вартості не облікованого газу є предметом дослідження в межах справи про стягнення з споживача на користь оператора ГРМ грошових коштів вартості не облікованого газу.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

У даній справі суд, дослідивши усі обставини справи у сукупності, приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі. Судові витрати, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України).

Повне рішення складено 30.09.24р.

Суддя О.С.Мацко