Рішення

від 17.09.2024 по справі 917/333/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024 Справа № 917/333/24

Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали справи № 917/333/24

за позовною заявою Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095)

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна Групп» (39626, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 65/2, код ЄДРПОУ 41456223)

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

3. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про стягнення 461 219,81 грн.

та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна Групп» (39626, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 65/2, код ЄДРПОУ 41456223)

до Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095)

про визнання недійсним Кредитного договору № SME/BC/10-40 від 03.03.2021 р. в частині встановлення, нарахування та сплати Позичальником на користь Банку комісії за супроводження кредиту,

треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (позивача за зустрічним позовом):

1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Секретар судового засідання: Токар А.В.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

28.02.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна Групп», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна Групп» та ОСОБА_1 , а також солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна Групп» та ОСОБА_2 461 219,81 грн, з яких 347 221,35 грн заборгованість за основним зобов`язанням за Кредитним договором № SME/BC/10-40 від 03.03.2021, 67,22 грн заборгованість за відсотками, 113 752,73 грн заборгованість за комісією, 118,74 грн 3 % річних за несвоєчасне повернення кредиту, 59,77 грн 3 % річних за несвоєчасне повернення комісії.

Ухвалою від 13.03.2024 р. прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Справу визнано малозначною. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

04.04.2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна Групп» про визнання недійсним Кредитного договору № SME/BC/10-40 від 03.03.2021 р. в частині встановлення, нарахування та сплати Позичальником на користь Банку комісії за супроводження кредиту.

11.04.2024 р. ухвалою Господарського суду Полтавської області прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна Групп» до Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» про визнання недійсним Кредитного договору № SME/BC/10-40 від 03.03.2021 р. в частині встановлення, нарахування та сплати Позичальником на користь Банку комісії за супроводження кредиту. Постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14.05.2024 р. 10:00 та залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Крім того, судом було задоволено клопотання представника позивача та заява представника відповідача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів..

14.05.2024 р. в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 18.06.2024 р. 10:00.

18.06.2024 р. судове засідання не відбулося в зв`язку з відсутністю електропостачання в суді, про що свідчить акт від 18.06.2024 р., який знаходиться в матеріалах справи;відкладено на 09.07.24р.

09.07.2024 р. протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу № 917/333/24 до розгляду по суті на 15.08.2024 р. 11:00. 15.08.2024 р. розпочато розгляд справи по суті та протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому засіданні до 17.09.2024 р. 09:00 про що, присутні представники повідомлені належним чином. Відповідачі 2,3 повідомлялися про всі засідання шляхом направлення відповідних ухвал на їхню адресу ( при відкритті провадження у справі та в процесі розгляду справи судом отримано інформацію стосовно відповідачів- фізичних осіб з Єдиного державного демографічного реєстру, а.с.114-118, том 1, 15-18,том 2). Вказані ухвали поверталися до суду без вручення адресатам з відмітками поштової установи про закінчення терміну зберігання та про відсутність адресатів за їх місцезнаходженням. Ухвала від 11.04.2024р. про прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви та перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження була отримана відповідачем 3, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення (а.с.202). Враховуючи вищевикладене та приписи ст..242 ГПК України, відповідачі 2,3 повідомлені про судовий розгляд їхньої справи належним чином.

Аргументи сторін:

Викладені у первісному позові вимоги позивач- Акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» - обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем-1 зобов"язань, взятих на себе за кредитним договором №SME/BC/10-40 від 03.03.2021р.. За умовами даного договору, отриманий кредит в розмірі 500 000,00 грн позичальник (відповідач-1) мав повернути до 01.03.2024р., а також сплатити проценти за користування кредитом та комісію за обслуговування кредиту.

Крім того, за умовами укладених між Банком та відповідачем-2 та Банком і відповідачем-3 договорів поруки від 03.03.2021р. №SME/BC/10-40-Р та №SME/BC/11-40-Р (відповідно), відповідачі 2 і 3 поручилися солідарно відповідати перед кредитром за порушення боржником (відповідач 1) взятих на себе забезпечених порукою зобов"язань, що витікають з кредитного договору №SMEBC10-40 від 03.03.2021р.

У зв`язку з порушенням взятих на себе зобов"язань стосовно своєчасного повернення кредиту, сплати процентів і комісії, банк звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів 1,2,3 заборгованості, що включає в себе 347 221,35 грн простроченої заборгованості за основним зобов"язанням, 67,22 грн простроченої заборгованості за процентами, 113 752,73 грн простроченої заборгованості за комісією, 118,74 грн - 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 59,77 грн - 3% річних за несвоєчасне повернення комісії.

Відповідач-1 позовні вимоги визнає частково, в розмірі 102 774.08 грн., заперечуючи проти права позивача нараховувати і стягувати комісію за обслуговування кредиту. Відповідачі 2,3 відзивів на позов не надали.

Зустрічна позовна заява ТОВ «АПТ Україна Групп» до Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» обґрунтована незаконністю умови кредитного договору №SME/BC/10-40 в частині встановлення, нарахування і сплати позивальником на користь банку комісії за супроводження кредиту, у зв"язку з чим позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним Кредитний договір №SME/BC/10-40 в цій частині. За твердженням позивача за зустрічним позовом, ця умова договору суперечить ч.3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. (зі змінами).

У відзиві на зустрічний позов банк повністю заперечує проти доводів зустрічної позовної заяви, вважає твердження ТОВ «АТП Україна Групп» неправомірними, а судову практику, на яку посилається позивач за зустрічним позовом не релевантною.

Перелік доказів, наданих позивачем (за первісним позовом) у обґрунтування позовних вимог: кредитний договір №SME/BC/10-40 від 03.03.2021р. з додатком, меморіальний ордер від 03.03.2021р., виписки по рахункам позичальника, договори поруки від 03.03.2021р. № SME/BC10-40-Р, SME/BC11-40-Р, вимоги про погашення заборгованості з доказами направлення відповідачам, витяг зі Статуту АТ «Банк інвестицій та заощаджень» і ін..

Перелік доказів, наданих позивачем (за зустрічним позовом): кредитний договір №SME/BC/10-40 від 03.03.2021р. з додатком, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ «АТП Україна Групп» і ін.

Обставини справи і зміст спірних правовідносин:

Щодо первісного позову:

03.03.2021р. між позивачем (банк) та відповідачем-1 (позичальник) укладено кредитний договір №SME/BC/10-40 (кредитний договір, арк.справи 7-10, том 1), за умовами п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредит у сумі 500 000,00 грн, а позичальник зобов`язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, передбачені цим договором, використати кредит за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором. Додатком №1 до договору сторони погодили графік повернення кредиту (арк.справи 11, том 1).

Згідно з п. 1.2. кредитного договору розмір процентів за користування кредитом складає 0,01% процентів річних. Додатково позичальник сплачує на користь банку комісію за супроводження кредиту в розмірі 1,99 % процентів від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. цього договору.

Пунктом 1.3. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит банку 01.03.2024.

Відповідно до п. 1.4.кредитного договору кредит надається для поповнення обігових коштів, придбання основних засобів. Кредит надається в безготівковій формі в день укладення цього договору шляхом перерахування з рахунку для обліку кредитної заборгованості на рахунок позичальника, зазначений у п. 11.2. цього договору (п. 4.2. кредитного договору).

За п. 5.1. кредитного договору проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту, що фактично надана позичальнику і не повернена банку протягом всього строку наявності такої суми, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Комісія за супроводження кредиту нараховується щомісяця на суму кредиту, зазначену в п. 1.1. договору.

Згідно з п. 5.2. кредитного договору проценти та комісії, нараховані за місяць, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 15 календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценти та комісії були нараховані. Проценти та комісії, нараховані за місяць, в якому відбувається повне повернення кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня повернення кредиту. Позичальник має право сплатити комісію за супроводження кредиту за весь строк користування кредитом, у тому числі за рахунок отриманих кредитних коштів. При цьому у разі дострокового часткового або повного погашення кредиту комісія за супроводження кредиту не підлягає поверненню.

Відповідно до п. 5.4. кредитного договору у випадку, якщо строк погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в додатку №1 до цього договору, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до законодавства України, то позичальник має здійснити погашення заборгованості за кредитом не пізніше наступного робочого дня відповідного строку, встановленого для вчинення певної дії.

Згідно з п. 7.1. кредитного договору позичальник зобов`язується повернути банку кредит у термін, зазначений у п. 1.3. цього договору. Повернення кредиту до настання зазначеного терміну вважається достроковим. У випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, позичальник зобов`язаний на вимогу банку повернути кредит достроково.

Відповідно до п. 8.2. кредитного договору надання кредиту здійснюється відповідно до його цільового призначення, визначеного у п. 1.4. цього договору, шляхом переказу коштів з рахунку з обліку кредитної заборгованості, зазначеного у п. 4.1. цього договору, на поточний рахунок позичальника, зазначений у п. 11.2. цього договору. Для цілей цього договору днем надання кредиту вважається день списання його суми з рахунку з обліку кредитної заборгованості по реквізитах, зазначених в абз. 1 цього пункту.

Крім того, п.8.4 договору сторони встановили наступну черговість погашення заборгованості за договором:

-прострочені комісії за супроводження кредиту;

-прострочені проценти за користування кредитом;

-прострочена сума кредиту;

-можливі неустойки (штрафи, пені);

-строкова комісія за супроводження кредиту;

-строкові проценти за користування кредитом;

-строкове повернення кредиту;

-дострокове повернення кредиту;

-інша заборгованість за цим договором. Сторони погоджуються, що банк має право змінювати вказану черговість в односторонньому порядку.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, 03.03.2021 позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем - 1 та видав кредитні кошти в розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №359782 від 03.03.2021р. (арк..справи 12, том 1) та не заперечується відповідачем-1.

Всі платежі позичальника за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів, комісій та інших платежів) здійснюється шляхом переказу коштів з будь - якого поточного рахунку позичальника на рахунок IBAN НОМЕР_3 , відкритий в банку, та в цей же день перераховуються на погашення заборгованості за цим договором (п. 8.3. кредитного договору).

Пунктом п. 9.5. кредитного договору погоджено, що суттєвим порушенням позичальником цього договору вважається, зокрема, повне або часткове неповернення кредиту у строки, визначені п. 1.3. цього договору, або повне або часткове прострочення сплати платежу за кредитом у визначені графіком строки , якщо таке прострочення складає 10 і більше календарних днів.

Судом установлено, що відповідач-1 свої зобов`язання за кредитним договором виконав не в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовим рахункам позичальника та розрахунком заборгованості, та частково визнається самим відповідачем-1.

За п. 9.6. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, сплати комісії за супроводження кредиту і виконання усіх інших зобов`язань позичальника за цим договором та після їх виконання в односторонньому порядку розірвати цей договір у будь - якому з таких випадків, зокрема, у разі суттєвого порушення позичальником цього договору, у разі, якщо до настання терміну або закінчення строку виконання будь - якого з передбачених цим договором грошових зобов`язань постачальника останній надасть банку письмову заяву про неможливість своєчасно виконувати таке зобов`язання згідно з цим договором.

15.12.2023р. позивач направив на юридичну адресу відповідача -1 вимогу від 13.01.2023 № 05-2/04/2065-БТ про виконання зобов`язань за кредитним договором № SМЕ/ВС/10-40 від 03.03.2021р. (повернуто без вручення адресату) та на фактичну адресу позивальника вимогу аналогічного змісту, яка була отримана відповідачем-1 26.12.2023р. (копії вимоги, доказів її направлення та отримання арк..справи 57-65, том 1).

Окрім того, 03.03.2021 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) укладено договір поруки № SМЕ/ВС/11-40-Р (договір поруки 1).

Згідно з п. 1.1. договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення боржником, яким є відповідач-1, взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з кредитного договору № SМЕ/ВС/10-40 від 03.03.2021, укладеного між кредитором та боржником, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових договорів, додаткових угод, договорів про внесення змін тощо, що внесені/укладені до нього або можуть бути внесені/укладені в подальшому.

У розділі 2 договору поруки визначено зміст зобов`язань, забезпечених порукою. а саме: повернення кредитору кредиту, наданого за кредитним договором, в сумі (ліміті) 500 000,00 грн, зі строком користування кредитом до 01.03.2024, у строки, у випадках та на умовах, передбачених кредитним договором та/або цим договором, у тому числі з дотриманням при цьому визначеного кредитним договором порядку сплати періодичних платежів або достроково у випадках, передбачених кредитним договором та/або цим договором, та/або чинним законодавством України (п. 2.1.1.); сплата процентів за користування кредитом у розмірі 0,01 % та комісій в розмірі, строки, на умовах та в порядку, що визначені кредитним договором (п. 2.1.2.); сплата можливої неустойки (пені, штрафів) та інших платежів/сум, які підлягають сплаті кредитору за умовами кредитного договору, у розмірі, строки, на умовах та в порядку, що визначені кредитним договором (п. 2.1.3.); відшкодування всіх можливих збитків та витрат, понесених кредитором за, у зв`язку та/або передбачених кредитним договором, витрат кредитора, пов`язаних з захистом кредитором своїх прав та/або пред`явленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, та збитків кредитора, завданих внаслідок порушення (невиконання або неналежного виконання) боржником умов кредитного договору (п. 2.1.4.); виконання боржником інших умов кредитного договору та відшкодування інших витрат кредитора, що випливають з кредитного договору (п. 2.1.5.).

Пунктами 2.4.-2.7. договору поруки погоджено, що поручитель повинен виконати забезпечені порукою зобов`язання в тому ж порядку та обсязі, який встановлено для боржника за кредитним договором. Поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання забезпечених порукою зобов`язань повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання боржником будь-якої частини забезпечених порукою зобов`язань, так і при невиконанні боржником забезпечених порукою зобов`язання в цілому. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених порукою зобов`язання у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Відповідно до п. 3.1. - 3.3. договору поруки кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання забезпечених порукою зобов`язань, що витікають із кредитного договору, при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання боржником передбачені кредитним договором зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов`язкового направлення поручителю письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника в цілому (або в тій чи іншій його частині). Поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання за цим договором не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника. У письмовій вимозі про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника повинно бути визначено розмір невиконаних боржником зобов`язань, а також розмір штрафних санкцій, в разі їх наявності, що необхідно сплатити. Згідно п.8.4 договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до настання однієї з наступних обставин:

- виконання в повному обсязі боржником зобов`язання, забезпеченого порукою;

- погашення поручителем у повному обсязі заборгованості боржника за кредитним договором у порядку, встановленому договором;

-якщо кредитор протягом 10 років з дня настання строку (терміну) виконання зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

15.12.2023р. позивач направив на адресу відповідача-2 вимогу від 13.12.2023 № 05-2/04/2066-БТ про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника в цілому за кредитним договором відповідно до договору поруки, проте відповідач-2 не отримав вимогу, відправлення було повернуто відправнику (копія вимоги, докази її направлення арк..справи 65-68, том 1).

Крім того, 03.03.2021р. між банком та відповідачем-3 ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SМЕ/ВС/10-40-Р (договір поруки 2) аналогічного змісту з договором поруки-1 та на аналогічних умовах. Так само, у зв`язку з порушенням відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором, банк звернувся з письмовою вимогою до відповідача-3 про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника, яка також не була отримана відповідачем-3 та повернута відправнику (копія вимоги і доказів направлення а.с.69-72).

Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів 461 219,81 грн (первісний позов).

Відповідач-1 (позичальник), як вже зазначалося судом вище, позовні вимоги визнає частково. В іншій частині проти позову заперечує, мотиви відзиву перекликаються з зустрічною позовною заявою, яка, в свою чергу, зводиться до наступного:

Щодо зустрічної позовної заяви:

Не заперечуючи фактів укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів у вказаній позивачем сумі, часткового виконання основного зобов"язання, відповідач просить суд визнати недійсним кредитний договір від 03.03.2021р. № SМЕ/ВС/10-40 в частині встановлення, нарахування та сплати позивальником на користь банку комісії за супроводження кредиту. В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом посилається на те, що дана умова суперечить ст..55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», яка, серед іншого, забороняє банкам вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку чи спорідненої з ним особи як обов`язкову умову надання банківських послуг. Крім того, акцентує увагу суду на тому, що комісія за супроводження кредиту нараховується щомісяця на загальну суму кредиту, визначену у п.1.1 договору, складає 9950 грн. на місяць та відповідно є незмінною протягом дії договору незалежно від залишку по тілу кредиту, що є несправедливою умовою. Крім того, згідно самої природи кредитного договору, його суть полягає у наданні банком позичальнику грошових коштів, кредиту саме під проценти, які нараховуються на тіло кредиту і є за своєю суттю платою за кредит. Ведення обліку виданих кредитів, розрахунок відотків, контроль платежів та інші дії, необхідні для т.зв. «супроводження кредиту», не є послугою, яка надається позичальнику, а є обов`язком банку, який виконується ним на свою користь з метою забезпечення ласної діяльності. Кредитний договір, укладений між сторонами, не містить положень про те, в чому саме полягає здійснення банком супроводження кредиту, які фінансові послуги у зв`язку з цим ним надаються та яку економічну доцільність від цього отримує позичальник. Така послуга у банку не замовлялася, одного документу, що засвідчував би її отримання (наприклад, акту про надання послуги між сторонами не підписувалося.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, забезпечені порукою, пов`язані із неналежним виконанням відповідачем-1, відповідачами 2 і 3 умов кредитного договору та договору поруки відповідно щодо своєчасного та у повному розмірі повернення кредиту, сплати процентів та комісії, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України тощо.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону чи договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, уклавши Договір поруки, відповідач-2 та відповідач-3 поручилися перед кредитором (позивачем) за виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за Кредитним договором.

Виходячи з вищевикладеного, перевіривши розрахунок суми позовних вимог, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача за первісним позовом про солідарне стягнення з відповідачів 347 221,35 грн простроченої заборгованості за основнмм зобов`язанням за період з 08.06.2022р. по 05.02.2024р., 67,22 грн простроченої заборгованості за процентами за період з 09.06.2022р. по 05.02.2024р., простроченої заборгованості за комісією за період з 16.05.2023р. по 05.02.2024р.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд перевірив розрахунок, наданий позивачем, та дійшов до висновку, що він відповідає приписам ст..625 ЦК України та умовам договору, є арифметично правильним, відтак задовольняє позовні вимоги про стягнення 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період з 16.06.2021р. по 17.02.2022р. (118,74 грн) та 3% річних за несвоєчасне повернення комісії за той же період в сумі 59,77 грн.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову та відхиляючи заперечення відповідача-1 проти первісного позову, суд виходить з наступного:

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , на яку посилається позивач у зустрічному позові, відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Дослідивши умови кредитного Договору суд зазначає, що його умови не містять обов`язку/ умов щодо придбання позичальником будь-яких товарів/ послуг від Банку або спорідненої або пов`язаної особи Банку як обов`язковою умову надання банківських послуг.

Що стосується посилання позичальника на правові висновки, які викладено у постановах Верховного Суду від 20.07.2022р. у справі №343/557/15-ц, від 16.11.2016р. у справі №6-1746цс16, від 09.12.2019р. у справі №524/5152/15 і ін.., суд звертає увагу, що правовідносини у цих справах не є подібними та не підлягають застосуванню при вирішенні цієї справи. Як убачається з тексту постанов, на які посилається позичальник, суди застосовували Закон України «Про захист прав споживачів», а спірні правовідносини у вказаних справах виникли у зв`язку із виконанням Договору про надання споживчого кредиту.

Суд погоджується з Банком у тому, що позичальник довільно, на свій розсуд тлумачить практику Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, приймаючи постанову від 12.06.2024р. у справі №295/11290/21 зробив висновок: "У кредитному договорі, який укладений між сторонами, не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору, тому положення підпунктів 3. 2. 6, 3. 3. 5 пункту 1. 5. 3 та пункту 2.3 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».".

Тобто, усі проаналізовані правовідносини регулювалися Законом України "Про споживче кредитування".

Згідно ст..1 ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції на час укладення кредитного договору):

- договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;

- споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит;

- споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту;

- споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

В даному випадку, як правомірно зазначає банк, Кредитний договір, який було укладено між позивачем та відповідачем-1, не є споживчим, а тому до цих правовідносин не можуть бути застосовані приписи Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд також наголошує на тому, що свобода договору є основоположним принципом цивільного права, який надає особам право укладати договори один з одним без надмірного втручання з боку держави чи інших зовнішніх суб`єктів. Чинне вітчизняне цивільне законодавство дозволяє сторонам відступити від норм цивільного права і на свій розсуд врегулювати відносини у договорі, а також передбачено що обидві сторони вільні під час укладення договору, вибору контрагентів, встановленні умов договору. Так, відповідач-1 є юридичною особою, суб`єктом підприємницької діяльності, яку він здійснює на власний розсуд . Очевидно, що в разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій. Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Іншими словами, укладаючи договір, відповідач повністю усвідомлював його умови, мав можливість ознайомитися з ними та порівняти з іншими договорами у сфері кредитування, однак серед великого різноманіття банків в Україні обрав для кредитування саме позивача. В укладеному договорі сторони чітко визначили, поряд з умовою про сплату процентів за користування кредитом, ще і розмір оспорюваної комісії у відсотках від суми кредиту, визначеної у п.1.1 договору. Відтак, посилання у зустрічному позові на несправедливість цієї умови договору є необґрунтованим, оскільки, як уже було сказано, дана умова не була прихованою для позичальника на час укладення договору і протягом строку дії договору жодного разу не змінювалася. Той факт, що позичальник свідомо не сплачував дану комісію (на чому він наголошував під час розгляду справи в суді) не свідчить про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних положень кредитного договору, чи про неправомірність дій банку, який спрямовував кошти, що надходили від позичальника, на погашення заборгованості з комісії з огляду на п.8.4 кредитного договору.

Відтак, враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності підстав для визнання недійсними оспорюваних умов кредитного договору щодо встановлення, нарахування і сплати позичальником на користь банку комісії за супроводження кредиту, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази дійшов до висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви. При цьому інші доводи та заперечення сторін судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки.

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Стосовно розподілу судових витрат:

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судові витрати (судовий збір), понесені позивачем за первісним позовом, покладаються на відповідачів у рівних частинах, з урахуванням приписів ст.130 ГПК України та часткового визнання відповідачем-1 первісного позову до початку розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна Групп» (39626, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 65/2, код ЄДРПОУ 41456223) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095) 461 219,81 грн. заборгованості за кредитним договором №SMEBC-40 від 03.03.2021р., що включає в себе 347 221,35 грн простроченої заборгованості за основним зобов"язанням, 67,22 грн простроченої заборгованості за процентами, 113 752,73 грн простроченої заборгованості за комісією, 118,74 грн - 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 59,77 грн - 3% річних за несвоєчасне повернення комісії.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна Групп» (39626, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 65/2, код ЄДРПОУ 41456223) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095) 461 219,81 грн. заборгованості за кредитним договором №SMEBC-40 від 03.03.2021р., що включає в себе 347 221,35 грн простроченої заборгованості за основним зобов"язанням, 67,22 грн простроченої заборгованості за процентами, 113 752,73 грн простроченої заборгованості за комісією, 118,74 грн - 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 59,77 грн - 3% річних за несвоєчасне повернення комісії.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна Групп» (39626, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 65/2, код ЄДРПОУ 41456223) на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095) 2049,16 грн судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095) 2049,16 грн судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095) 2049,16 грн судового збору.

7. У задоволенні зустрічної позовної заяви - відмовити.

8. Повернути Акціонерному товариству «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095) з Державного бюджету України 770,81 грн судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви платіжною інструкцією від 16.02.2024р., яка знаходиться в матеріалах справи.

9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України).

Повне рішення складено 30.09.24р.

Суддя О.С.Мацко