Рішення

від 24.09.2024 по справі 918/706/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/706/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Приватного підприємства "Інтелект - право+"

про стягнення штрафних санкцій в сумі 146 622, 10 грн

Секретар судового засідання Шилан І.С.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Костючик К.О. (в режимі відеоконференції);

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Інтелект - право+" (надалі-відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 146 622, 10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договору №53-122-01-23-13981 від 18.10.2023 (надалі-Договір) у зв`язку з чим нараховано пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення в сумі 106 054, 72 грн та штраф у розмірі 7% вказаної вартості в сумі 40 567, 38 грн за прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів.

Ухвалою суду від 02.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 27.08.2024.

19.08.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій до однієї гривні. Зокрема, представником зазначено, що сума штрафних санкцій у розмірі 146 622,10 грн є значною у порівнянні із сумою по Договору (579 534,00 грн), яку позивач так і не сплатив за Договором та неспівмірною з нею. При зверненні до суду з позовом позивач не вказав на наявність у нього збитків, які виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання. Значний розмір штрафних санкцій при одночасності наведених обставини є надмірним та несправедливим по відношенню до відповідача. При їх застосуванні можуть негативно вплинути на діяльність відповідача та лягти непомірним фінансовим тягарем.

Також, 19.08.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зокрема, представником зазначено, що позивачем не правомірно визначено територіальну підсудність шляхом подання позову до Господарського суду Рівненської області, оскільки спір підлягає розгляду Господарським судом Харківської області за місцезнаходженням відповідача. Вказано, що позовна заява підписана неналежною особою, оскільки належних документів на підтвердження повноважень у Ковтонюка П. І. діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тобто без окремого доручення, у порядку само представництва Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (ідентифікаційний код 05425046) до матеріалів позовної заяви не додано.

Окрім того, представник вказав на наявність форс-мажорних обставин, посилаючись на загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, може відповідати вимогам конкретизації виходячи з того, що Відповідач - Приватне підприємство "НТЕЛЕКТ- ПРАВО+" розташоване у м. Харків (61176, Харківська обл., місто Харків, вул. Краснодарська, будинок 179-Б, квартира 112) у зоні постійних надзвичайних та бойових дій.

Також відповідач вказав на невірно визначений строк та розрахунок штрафних санкцій, оскільки позивачем зазначено, що договір було оприлюднено 19.10.2023 року, а тому продукція підлягає поставці по 20.11.2023 року включно. Однак п. 3.1 договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023. Також, згідно п. 2.1. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 482 945, 00 грн ПДВ - 96 589, 00 грн. Таким чином, розрахунок штрафу у розмірі 7% вказаної вартості повинен здійснюватись від суми 482 945, 00 грн.

22.08.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення щодо заяви про зменшення штрафних санкцій. Зокрема вказано, що відповідачем не наведено об`єктивних та обґрунтованих підстав, що свідчать про причинно-наслідковий зв`язок загального листа ТПП України від 28.02.2022 року та невиконанням взятих на себе договірних зобов`язань, а відтак доводи не заслуговують на увагу, спрямовані на уникнення відповідальності передбаченої договором. Зважаючи на те, що зі сторони позивача відсутня згода розірвати договір, відповідач мав право звернутися до суду щодо вирішення питання розірвання договору, однак останній не скористався даним правом. У зв`язку з відсутністю згоди на розірвання договору з боку позивача, зобов`язання за договором залишалися чинними та повинні виконуватися належним чином.

Також позивач вказав, що користуючись правом, передбаченим частинами 1 та 5 статті 29 ГПК України, правомірно звернувся з даною позовною заявою до Господарського суду Рівненської області.

Стосовно повноважень зазначено, що на підтвердження повноважень позивачем до позову було додано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно АТ "НАЕК "Енергоатом" та філії "ВП РАЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом", в якому зазначено перелік всіх осіб, уповноважених діяти від імені юридичної особи. Серед представників, згідно з Витягом з ЄДР, вказаний Ковтонюк Павло Іванович (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (самопредставництво у судах з усіма правами учасника справи, визначеними законодавством) - представник.

Щодо тверджень відповідача про невірне визначення строків та розрахунку штрафних санкцій представник вказує, що відповідно до п. 3.1. Договору кінцевим строком поставки є 20.11.2023 року. Визначений період по 30.11.2023 вказує на необхідність поставки (навіть з протермінуванням строків після 20.11.2023) до цієї дати, оскільки після цього продукція прийнята не буде в зв`язку з закриттям бюджетного періоду.

Ухвалою суду 27.08.2024 розгляд справи по суті відкладено на 03.09.2024.

Судове засідання 03.09.2024 не відбулось у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Горплюком А.М., про що сторони були повідомлені.

Ухвалою суду від 09.09.2024 розгляд справи по суті призначено на 24.09.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 24.09.2024 підтримала позовні вимоги та заперечила щодо зменшення штрафних санкцій.

Представник відповідача в судове засідання 24.09.2024 не з`явився, однак 22.08.2024 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

18.10.2023 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (Замовник) та Приватним підприємством "Інтелект-Право+" (Постачальник) було укладено договір № 53-122-01-23-13981 (надалі-Договір) на постачання продукція 44510000-8 (Знаряддя) на суму 579 534,00 грн.

10.01.2024 опубліковано Постанову Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 за №1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", якою відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Кабінет Міністрів України постановлює утворити акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків якого належить державі, шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно ЄДРПОУ 24584661). Реєстрація акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відбулась 11.01.2024, що підтверджується витягом з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 1.1 Договору, "Постачальник" зобов`язується поставити і передати у власність "Замовника" продукцію, а "Замовник", в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору).

Згідно п. 1.3 Договору умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до "Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі", які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов даного Договору.

За п.1.4 Договору - місцем виконання даного договору є місто Вараш Рівненської області.

Відповідно п. 2.2 Договору загальна сума Договору (вартість продукції) становить 579 534,00 грн. (п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять чотири грн. 00 коп.).

Згідно п. 2.5 Договору до ціни продукції включена вартість тари, упакування і маркування, страхування, доставка на склад РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" та інші понесені Постачальником витрати на умовах поставки DDP, згідно "Інкотермс-20102".

Відповідно п. 3.1 Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023 р. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Згідно п. 6.1 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Пунктом 6.2 Договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Відповідно п. 8.1 Договору приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору. Вищевказаний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді (з можливістю завантаження) і знаходиться на офіційному сайті ДП "НАЕК "Енергоатом" в розділі Стандарти НАЕК "Енергоатом" за адресою: https://www.energoatom.com.ua/parts/pdffile/ sou/SOU_NAEK_038_2021.pdf.

Пунктом 8.4. Договору встановлено, що датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем.

Перехід права власності на продукцію за договором відбувся в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів (8.5. Договору).

Згідно п. 9.1 Договору у випадку порушення строків поставки Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1. Договору становить 3 (три) роки.

Строк дії договору - по 31.05.2024 року (п. 12.1 Договору).

Договір, специфікація № 1 та технічна специфікація підписані сторонами.

Позивач вказує, що згідно пункту 3.1 Договору і умов Специфікації №1 (додаток № 1 договору) продукція підлягала поставці протягом 30 календарних днів з дати оприлюднення даного Договору на веб-порталі Уповноваженого органу, згідно Закону України "Про публічні закупівлі".

Як вбачається із офіційного сайту Prozorro (закупівля 008957-а) договір було оприлюднено 19.10.2023, а тому продукція підлягала поставці по 20.11.2023 включно (з врахування ч. 5 ст. 254 ЦК України, оскільки останній день строку 18.11.2023 припадає на вихідний день).

22.11.2023 ВП "Рівненська АЕС" листом № 22057/041 звернувся до відповідача з проханням прискорити поставку та інформувати ВП РАЕС про прийняте рішення щодо добровільної сплати штрафних санкцій за порушення строків поставки продукції.

04.01.2024 ВП "Рівненська АЕС" звернувся до відповідача з претензією №22-278/001-юр про сплату штрафних санкцій.

Однак, будь-яких відповідей на адресу позивача не надходило.

Таким чином, в порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та не поставив продукцію у визначені строки, у зв`язку з чим позивачем нараховано штрафні санкції в розмірі 146 622, 10 грн, а саме пеню в розмірі 106 054, 72 грн за період з 21.11.2023 по 21.05.2024 та штраф в розмірі 40 567, 38 грн за прострочення поставки понад 30 діб.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до суду та є предметом спору у даній справі.

Спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права, в частині своєчасної поставки товару, порушеними, у зв`язку з чим здійснив нарахування штрафних санкцій.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як визначено умовами п. 3.1. Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023 р. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Як вбачається із офіційного сайту Prozorro (закупівля 008957-а) Договір було оприлюднено 19.10.2023, а тому продукція підлягала поставці по 20.11.2023 включно, з врахування ч. 5 ст. 254 ЦК України, оскільки останній день строку 18.11.2023 припадає на вихідний день).

Згідно з правилами статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з нормами статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Керуючись положеннями пункту 3.1. Договору за період прострочення з 21.11.2023 року по 21.05.2024 позивач нарахував відповідачу 106 054, 72 грн пеню, а також 7 % штрафу що становить 40 567, 38 грн.

Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 1 статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України, неустойка (штраф, пеня) є різновидами господарських санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (не грошове зобов`язання).

Відповідно до статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд здійснив перерахунок пред`явлених позивачем штрафних санкцій, встановив, що обгрунтований розмір пені становить 106 054, 72 грн та штраф в розмірі 40 567, 38 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, слід зазначити, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, відповідно вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Варто зазначити, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 02.03.2023 у справі №905/1409/21, від 23.11.2023 у справі №917/991/22).

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція наведена постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Однак, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Тому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду

Таким чином суд робить висновок про можливість у даному випадку зменшення загального розміру штрафних санкцій до 50 %, тобто до 73 311, 05 грн.

Щодо тверджень відповідача про неналежну підсудність суд зазначає, що згідно статті 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом

Відповідно до частини 5 статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до пункту 1.4 Договору, місцем його виконання договору є місто Вараш Рівненської області.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення штрафу та пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору, місцем виконання якого є м. Вараш Рівненська область, суд дійшов висновку, що у даному випадку можливим є застосування положень частини 5 статті 29 ГПК України та, відповідно, подання позову не лише за місцезнаходженням відповідача, а також за місцем виконання договору (за вибором позивача).

Щодо тверджень відповідача про розірвання договору, обставин його невиконання стосовно повідомлення (листа) про його розірвання та настання форс-мажорних обставин), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12.3 Договору може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним на підставі передбаченій законом або за згодою сторін.

Частина 1 статті 188 ГК закріплює, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частина 2 статті 188 ГК визначає, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Листом від 01.02.24 № 19 відповідач звернувся до позивача з пропозицією розірвання договору. В листі посилається на загальні підстави, які нібито можуть слугувати для його розірвання: введення воєнного стану, повітряні тривоги, загальний інформативний лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.22 тощо.

Відтак, листом від 06.02.2024 № 22-2356/041 відповідачу була надана відповідь на його лист в якій, з-поміж іншого, вказано, що згідно пункту 11.4. договору відповідним доказом наявності дії обставин непереборної сили та їх тривалості є сертифікат виданий Торгово-промисловою палатою України, регіональними торгово-промисловими палатами згідно Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні".

Розміщений 28.02.2022 на сайті ТПП України загальний лист, щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є тим документом, який передбачений умовами розділу 11 договору та не є сертифікатом, який видається згідно Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року за № 44 (5), із змінами та доповненнями (далі - Регламент).

Відповідно до Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини-непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/ обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

При цьому, тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника (відповідача).

Документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин; непередбачуваність обставин; невідворотність; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань.

Верховний Суд, зокрема у постанові від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення та те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідачем не наведено об`єктивних та обґрунтованих підстав, що свідчать про причинно-наслідковий зв`язок загального листа ТПП України від 28.02.2022 року та невиконанням взятих на себе договірних зобов`язань. А відтак, ці доводи не заслуговують на увагу, спрямовані на уникнення відповідальності передбаченої договором.

Частиною 4 статті 188 ГК передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зважаючи на те, що зі сторони позивача відсутня згода розірвати договір, відповідач мав право звернутися до суду щодо вирішення питання розірвання договору, однак останній не скористався даним правом.

У зв`язку з відсутністю згоди на розірвання договору з боку позивача, зобов`язання за договором залишалися чинними та повинні виконуватися належним чином.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково у розмірі 53 027,36 грн пені та 20 283,69 грн штрафу, а в іншій частині вимог про стягнення пені та штрафу слід відмовити.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору за даним позовом складав 3028,00 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати позивача покладаються на відповідача на підставі частини 9 статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Інтелект - право+" (61176, Харківська обл., м. Харків, вул. Краснодарська, буд. 179Б, квартира 112) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34403, Рівненська обл., м. Вараш; ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 05425046) 53 027 (п`ятдесят три тисячі двадцять сім) грн 36 коп. пені, 20 283 (двадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн 69 коп. штрафу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог про стягнення 53 027, 36 грн пені та 20 283, 69 грн штрафу - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 01 жовтня 2024 року.

Суддя А.М. Горплюк