Рішення

від 24.09.2024 по справі 918/630/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/630/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: керівника Сарненської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Рівненської обласної державної адміністрації

до відповідача 1: Сарненської міської ради

до відповідача 2: Сарненської районної ради

про: визнання незаконним та скасування рішення Сарненської районної ради та витребування земельної ділянки

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

секретар судового засідання: С.Коваль

представники сторін

від прокуратури: В.Гарбарук

від позивача: І.Любчик

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ОПИС СПОРУ

Керівник Сарненської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до Господарського суду Рівненської області з позовом до Сарненської міської ради, Сарненської районної ради про визнання незаконним та скасування рішення Сарненської районної ради від 21 травня 2015 року №1198 та витребування земельної ділянки.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10 червня 2014 року №217, реорганізовано ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" шляхом приєднання його до Державного підприємства "Сарненське лісове господарство" та вказано про оформлення в установленому порядку права постійного користування земельними ділянками ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" за ДП "Сарненський лісгосп".

Розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації від 29 квітня 2016 року №245 надано дозвіл ДП "Сарненський лісгосп" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок загальною орієнтовною площею 345,52 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів, у тому числі, площею 191,91 га на території Люхчанської сільської ради.

За результатами розгляду даного проекту землеустрою, Департаментом екології та природних ресурсів Рівненської ОДА 17 серпня 2021 року повідомлено державне підприємство, що згідно з даними державного земельного кадастру частина земельних ділянок з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0192 (7,7 га), 5625484800:05:002:0188 (30,03 га), 5625484800:01:001:0339 (2,1139 га), розташовані в межах населених пунктів с. Обірки та с. Дубки (входили до Люхчанської сільської ради) Сарненського району, тому клопотання залишено без прийняття відповідного рішення (лист № 2327/05/1-05/21).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №722-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області", Люхчанська сільська рада увійшла до складу Сарненської територіальної громади.

У зв`язку з цим, на підставі клопотання ДП "Сарненський лісгосп" та рішення Сарненської міської ради від 16.02.2022 №№ 853, 854, 855, здійснено поділ зазначених земельних ділянок, зокрема, із земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:01:001:0393 (2,1139 га) сформовані земельні ділянки площею 0,2265 га, кадастровий номер 5625484800:06:001:0400, що розташована у межах села Дубки та площею 1,8874 га, кадастровий номер 5625484800:06:001:0399, що розташована поза межами населеного пункту.

Філією "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України" в листі від 13 вересня 2023 року №985/26.16-2023 повідомлено органи прокуратури про те, що сформована шляхом її поділу земельна ділянка з кадастровим номером, 5625484800:06:001:0400, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, перебувала в постійному користуванні ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп".

Проте у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на зазначену земельну ділянки 09.08.2022 року зареєстровано право комунальної власності за Сарненською міською радою на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX.

Прокурор вказує, що реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку, яка перебуває у державній власності, вчинена з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим вона підлягає витребуванню на користь держави.

Розпорядження про вилучення земельної ділянки державної форми власності з постійного користування державних лісогосподарських підприємств уповноваженими органами не приймались, добровільна згода на припинення постійного користування зазначеними земельними ділянками їх користувачами не надавалась.

З огляду на викладене вище, земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400 (0,2265 га) розташована в межах населеного пункту, належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, та, на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України".

Разом з тим прокурор вказує, що у Сарненської районної ради відсутні повноваження щодо розпорядження землями лісогосподарського призначення державної власності, за рішенням якої фактично відбулось розпорядження землями державної власності.

Викладене вище свідчить про незаконне вибуття з державної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400, з огляду на викладене, рішення Сарненської районної ради № 1198 від 21 травня 2015 року "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" в частині включення в межі населеного пункту земельної ділянки площею 0,2265 га к.н. 5625484800:06:001:0400 від 02.11.2020 підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

У своєму відзиві на позов відповідач 1 вказав, що позов не визнає. Зазначає, що про відсутність підстав вважати спірну земельну ділянку раніше наданими землями для постійного користування ДП "Ліси України".

Враховуючи наявну інформацію, зокрема й ту, що міститься в позовній заяві, відомості про прийняття такого рішення відсутні, а посилання прокурора на те, що право постійного користування підтверджується матеріалами лісовпорядкування є безпідставними, необґрунтованими та надуманими, так як матеріали лісовпорядкування повинні виготовлятися лише після надання земельних ділянок у постійне користування уповноваженими на це органами відповідно до законодавства.

Тобто, рішення про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400, площею 0,2265 га в постійне користування будь-яким підприємствам, зокрема спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, уповноваженим органом не приймалося.

Отже у ДП "Сарненський лісгосп" не виникло право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, а після реорганізації до ДП "Ліси України" не перейшло таке право.

Органом місцевого самоврядування була проведена реєстрація права власності земельних ділянок з кадастровими номерами 5625484800:06:001:0400 та 5625484800:06:001:0399, які відносились до земель запасу та знаходилися в межах та частково за межами населених пунктів Сарненської міської територіальної громади за Сарненською міською радою.

Рівненська ОДА рішення про передачу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400 лісогосподарського призначення державної власності у комунальну власність не приймала у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка не належить до земель державної власності, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення, а тому вказана земельна ділянка являється власністю територіальної громади.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400 станом на 09.08.2022 року (дата здійснення державної реєстрації права власності) не перебувала у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств чи інших державних підприємств, установ, організацій, тому було зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку за Сарненською міською радою.

Щодо незаконності рішення органу місцевого самоврядування щодо зміни меж населеного пункту відповідач 1 вважає позов необґрунтованим, а такий спосіб захисту неефективним.

Також відповідач 1 заявив про застосування строків позовної давності, оскільки спірне рішення Сарненською районною радою було прийнято 21 травня 2015 року, тобто з моменту його прийняття пройшло вже більше трьох років.

У своєму відзиві на позов відповідач 2 вказав, що позов не визнає. Відповідач 2 вказує на пропуск позовної давності.

Окрім того відповідач 2 вказує, що включення земельної ділянки у межі населеного пункту не тягне за собою автоматичне припинення права власності і права користування цими земельними ділянками.

Приймаючи відповідне рішення Сарненська районна рада реалізовувала надане їй чинним законодавством право, яке визначене вищезазначеними нормативно-правовими актами щодо встановлення межі села та право на вирішення питань врегулювання земельних відносин і відносин адміністративно-територіального устрою.

Сарненська районна рада не приймала рішень про передачу земельних ділянок у комунальну власність чи рішень щодо зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

На підставі прийнятого Сарненською районною радою рішення від 21 травня 2015 року № 1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" не відбулося вибуття спірної земельної ділянки з державної власності.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 1 липня 2024 року відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 23 липня 2024 року.

18 липня 2024 року відповідачем 1 подано відзив на позов.

19 липня 2024 року прокурором подано заяву про закриття провадження у справі в частині вимог до ДСГП "Ліси України".

19 липня 20224 року відповідач 2 подав до суду відзив на позов.

19 липня 2024 року відповідач 2 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 23 липня 2024 року закрито провадження у справі у частині вимог до відповідача 3 - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", залучено Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, у задоволенні клопотання про залучення Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів відмовлено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 10 вересня 2024 року.

25 липня 2024 року прокурором подано заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.

25 липня 2024 року прокурором подано відповідь на відзив відповідача 1.

25 липня 2024 року прокурором подано відповідь на відзив відповідача 2.

Ухвалою суду від 10 вересня 2024 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 24 вересня 2024 року.

В судовому засіданні прокурор підтримав позов.

В судовому засіданні позивач підтримав позов.

В судове засідання представник відповідача 1 не з`явився.

В судове засідання представник відповідача 2 не з`явився.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився.

Учасники справи повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, що стверджується довідками про доставку електронного листа.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Господарський суд установив наступне.

Розпорядженням Сарненської районної державної адміністрації від 2 грудня 2004 року №493 "Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства Сарненського району", ліси, які знаходяться в користуванні Спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Сарненське", передано під охорону та проведення інших лісогосподарських заходів до отримання державного акту на право постійного користування землею новоствореному ДП "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Сарненський держспецлісгосп".

Окрім цього, відповідно до пункту 3 розпорядження від 02 грудня 2004 року №493, державному підприємству надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства орієнтовною площею 5203,4 га.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10 червня 2014 року №217 реорганізовано Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Сарненський держспецлісгосп" шляхом приєднання його до Державного підприємства "Сарненське лісове господарство" та вказано про оформлення в установленому порядку права постійного користування земельними ділянками ДП Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Сарненський держспецлісгосп" на ДП "Сарненське лісове господарство".

Рішенням Сарненської районної ради від 21.05.2015 № 1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) між села Дубки Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області, внесено зміни в межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області додатково включивши 108,5454 га площею 209,5654 га.

Розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації від 29 квітня 2016 року №245 надано ДП "Сарненське лісове господарство" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок загальною орієнтовною площею 345,52 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів, у тому числі, площею 191,91 га на території Люхчанської сільської ради.

Як слідує з листа Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської ОДА від 17 серпня 2021 року, ДП "Сарненське лісове господарство" стосовно затвердження проекту землеустрою та передачі ДП "Сарненське лісове господарство" в постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності площею 180,2425 гектара повідомлено, що згідно з даними державного земельного кадастру частина земельних ділянок з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0192 (7,7 га), 5625484800:05:002:0188 (30,03 га), 5625484800:01:001:0393 (2,1139 га), розташовані в межах населених пунктів с. Обірки та с. Дубки (входили до Люхчанської сільської ради), а тому клопотання залишено без прийняття відповідного рішення.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року №722-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області", Люхчанська сільська рада увійшла до складу Сарненської територіальної громади.

Рішенням Сарненської міської ради №570 від 24 вересня 2021 року надано ДП "Сарненське лісове господарство" дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок в натурі без зміни їх цільового призначення, а саме: 5625484800:05:002:0192 (7,7 га), 5625484800:05:002:0188 (30,03 га), 5625484800:01:001:0393 (2,1139 га).

У жовтні 2021 року ДП "Сарненське лісове господарство" звернулось до ПП "Центр землеустрою та кадастру" з клопотанням про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 5625484800:01:001:0393 (2,1139 га).

Рішенням Сарненської міської ради від 16 лютого 2022 року №855 погоджено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:01:001:0393 (2,1139 га) на земельні ділянки площею 0,2265 га, кадастровий номер 5625484800:06:001:0400, що розташована у межах села Дубки та площею 1,8874 га, кадастровий номер 5625484800:06:001:0399, що розташована поза межами населеного пункту.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2022 року №929 припинено ДП "Сарненське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034), яке є правонаступником прав та обов`язків "Сарненське лісове господарство".

Наказом ДП "Ліси України" від 30 грудня 2022 року №171, закріплено за філією "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України" майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 30.12.2022 № 1261.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що на земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-IX, 09.08.2022 року здійснено державну реєстрацію права комунальної власності за Сарненською міською радою.

Відповідно до листа філії "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України" від 13 вересня 2023 року №985/26.16-2023 повідомлено орган прокуратури про те, що сформована шляхом її поділу земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, перебувала в постійному користуванні ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп".

Згідно з інформацією філії "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України", відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400 знаходиться у кварталі 121, виділі 1 Сарненського лісництва.

Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням "Укрдержліспроект" проведено нанесення меж спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400 на межі кварталу 121 Сарненського лісництва ДП "Сарненський лісгосп" відповідно до картографічних матеріалів лісовпорядкування, про що повідомлено органу прокуратури листом від 15.05.2024 року № 04-577.

Згідно із листом Рівненської обласної військової адміністрації від 21 червня 2024 року орган прокуратури повідомлено, що обласною адміністрацією не приймались рішення про вилучення земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, у тому чисті щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400 (0,2265 га).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими та стосуються витребування майна (земельної ділянки), а також визнання незаконним та скасування рішення районної ради.

Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає, що земельна ділянка була зареєстрована за органом місцевого самоврядування безпідставно, а рішення районної ради в частині включення такої земельної ділянки до меж населеного пункту таким, що порушує права його власника.

Таким чином, маючи на меті повернути спірну земельну ділянку у володіння власника прокурор заявляє вимогу від імені не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна.

Водночас відповідачі вважають такі вимоги безпідставними.

Однією з вимог прокурора є визнання незаконним та скасування рішення Сарненської районної ради Рівненської області від 21 травня 2015 року №1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" в частині включення в межі населеного пункту земельної ділянки площею 0,2265 га, яка перебувала в постійному користуванні ДП "Сарненське лісове господарство".

Згідно із частинами 1, 2 статті 173 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Відповідно до частини 3 статті 173 ЗК України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 173 ЗК України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 117 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать крім іншого земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад (стаття 174 ЗК України).

До етапів зміни меж населеного пункту відносяться: прийняття рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення/зміни меж населеного пункту; замовлення та розробка проекту землеустрою щодо встановлення/зміни меж населеного пункту; розроблення та погодження проекту землеустрою щодо встановлення/зміни меж населеного пункту; прийняття рішення про затвердження проекту та встановлення/зміни меж населеного пункту; внесення змін про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, з урахуванням встановлених меж; облаштування межових знаків; отримання витягу з Державного земельного кадастру.

За частиною 3 статті 46 Закону України "Про землеустрій" (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць включає: а) пояснювальну записку; б) завдання на виконання робіт; в) рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць; г) посвідчені в установленому порядку копії генерального плану населеного пункту, рішень про його затвердження (у разі зміни меж населеного пункту); ґ) викопіювання із схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці (утворення), а у разі її відсутності викопіювання із проекту формування територій сільських, селищних рад; д) викопіювання із кадастрових карт (планів) з відображенням існуючих (за їх наявності) та проектних меж адміністративно-територіальної одиниці; е) експлікація земель в існуючих (за їх наявності) та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці; є) опис меж адміністративно-територіальних одиниць; ж) матеріали погодження проекту; з) матеріали виносу меж адміністративно-територіальних одиниць в натуру (на місцевість) з каталогом координат їх поворотних точок.

Відповідно до частини 6 статті 46 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл, селищ, міст розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Частиною 8 статті 46 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж. Рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни). Відомості про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру. Відомості про встановлені (змінені) межі адміністративно-територіальних одиниць зазначаються у витязі з Державного земельного кадастру, який безоплатно видається відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді (частини 10, 12 статті 46 Закону України "Про землеустрій").

Приписами частини 13 статті 46 Закону України "Про землеустрій" унормовано, що складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади.

Отже, включення земельних ділянок у межі села не тягне за собою автоматичне припинення права власності і права користування цими ділянками. Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Зміни про земельну ділянку населеного пункту вносяться до Державного земельного кадастру. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

У свою чергу, за статтею 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частинами 1, 2 статті 83 ЗК України врегульовано, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Аналогічно, за приписами частин 1, 2, 4 статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1, пунктом а частини 2 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 16, частин 1, 4 статті 17 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), частини 1 статті 58 ЗК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Приписами статті 57 ЛК України унормовано, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

У силу вимог частин 1, 2, 7 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Нормою статті 21 ЗК України врегульовано, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Підстави для припинення права користування земельною ділянкою врегульовані статтею 141 ЗК України.

Крім того, із 01 січня 2013 року набув чинності Закон України №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI, "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".

За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Системний аналіз положень зазначеного Закону вказує на застосування територіального принципу розмежування прав на земельні ділянки державної і комунальної власності у залежності від місця їх розташування, окрім окремих випадків, встановлених законом.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №910/6317/18, в якій вказано, що розташування земельної ділянки на території відповідного міста свідчить про те, що така земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в силу закону через її територіальне розташування в межах населеного пункту, а тому право власності на таку земельну ділянку та право розпорядження нею шляхом прийняття відповідного рішення належить органу місцевого самоврядування, який діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади міста, - міській раді. Тобто, право власності територіальної громади виникає на відповідні землі комунальної власності в силу їх територіального розташування в межах населеного пункту.

Таким чином, розташування земельної ділянки на території населеного пункту в силу закону створює спростовну презумпцію її належності до земель комунальної власності.

Як вже зазначалося, спір у цій справі стосується земельної ділянки площею 0,2265 га, яка була складовою земельної ділянки загальною площею 2,1139 га, є земельною ділянкою лісогосподарського призначення та перебували у користування філії Сарненського лісгоспу ДП "Ліси України".

У Рішенні Конституційного Суду від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не визначає такими юридичними фактами оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 цього Кодексу).

У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування (постанова Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц).

За приписами пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (безперервне лісовпорядкування), спірна земельна ділянка перебувала у користуванні державних лісогосподарських підприємств ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп", ДП "Сарненський лісгосп".

Водночас суд ураховує, що згідно з приписами статті 57 ЗК України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Проте матеріали справи не містять рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу у постійне користування спірної земельної ділянки ДСГП "Ліси України", як і у матеріалах справи відсутній державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, при цьому фактично така земельна ділянка перебуває у його (як правонаступника) користуванні тривалий час, що стверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Суд ураховує, що згідно з нормами пункту 24 Розділу Х Перехідні положення ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Як видно з матеріалів справи, розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації №245 від 29 квітня 2016 року надано ДП "Сарненське лісове господарство" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок загальною орієнтовною площею 345,52 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів, у тому числі, площею 191,91 га на території Люхчанської сільської ради.

Більше того, 24 вересня 2021 року рішенням Сарненської міської ради №570 від 24 вересня 2021 року надано ДП "Сарненське лісове господарство" дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок в натурі без зміни їх цільового призначення, а саме: 5625484800:05:002:0192 (7,7 га), 5625484800:05:002:0188 (30,03 га), 5625484800:01:001:0393 (2,1139 га).

Тобто, у даному випадку до застосування підлягають положення підпункту "е" пункту 24 Розділу Х Перехідні положення ЗК України, який містить виключення з переліку земель які переходять у комунальну власність територіальних громад, а саме у даному випадку щодо спірної земельної ділянки прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування державному лісогосподарському підприємству.

Враховуючи все вищевикладене, суд встановив, що спірна земельна ділянка є ділянкою лісогосподарського призначення державної форми власності, щодо якої існує рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування, і відповідно така земельна ділянка не переходить автоматично у власність територіальної громади при зміні меж населеного пункту. У даному випадку презумпція належності земельної ділянки до комунальної власності є спростованою.

Аналізуючи статті 117, 173 ЗК України, статтю 46 Закону України "Про землеустрій" суд доходить висновку, що законодавчо не міститься заборони на зміну меж земельної ділянки населеного пункту за рахунок земель державної форми власності, що перебувають у постійному користуванні лісогосподарських підприємств. Водночас включення таких земельних ділянок в межі населеного пункту не змінює форми права власності, як і не припиняє права користування земельною ділянкою постійним землекористувачем.

Натомість припинення права користування земельною ділянкою відбувається в порядку і з підстав, визначених статтею 141 ЗК України.

Суд звертає увагу на той факт, що при виготовленні проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Дубки спірна земельна ділянка площею не передавалася з державної в комунальну власність.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що з прийняттям рішення, яке оскаржується прокурором про зміну меж села Дубки, зміна форми власності спірної земельної ділянки не відбулася.

Разом з тим, суд не вбачає порушень прав позивача на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення станом на момент прийняття Сарненською районною радою Рівненської області рішення від 21 травня 2015 року №1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" в частині включення в межі населеного пункту земельної ділянки площею 0,2265 га, яка перебувала в постійному користуванні ДП "Сарненське лісове господарство".

Суд відхиляє доводи прокурора, що саме на підставі рішення Сарненської районної ради від 21 травня 2015 року № 1198, фактично відбулось розпорядження землями державної власності.

Незважаючи на відсутність згоди на вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення, факт вибуття спірної земельної ділянки з власності держави чи з користування філії ДП "Ліси України" внаслідок прийняття саме оскаржуваного рішення суд не встановив.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункти 8.3 - 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18).

Суд вважає, що держава як власник ділянки волю на її вибуття з державної власності не виражала. Вибуття земельної ділянки з державної власності сталося внаслідок дії міської ради, яка зареєструвала ділянку за собою, а не з оскаржуваного рішення районної ради.

Отже, ділянка вибула з державної власності поза волею власника. Тому повинні застосовуватися статті 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а належним способом захисту буде віндикаційний позов.

Разом з тим, для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц.

Вимога про визнання рішень органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення права володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).

У цій справі позовні вимоги прокурора стосуються повернення спірної земельної ділянки у власність держави як такої, що незаконно вилучена із державної власності з реєстрацією права власності за Сарненською міською радою, а тому пред`явлення позову в інтересах держави про визнання недійсним рішення Сарненської районної ради про внесення змін у межі населеного пункту в частині включення в межі населеного пункту спірної ділянки не є ефективним способом захисту цивільного інтересу держави.

Подібні висновки наведено у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 372/951/20. Отже, з урахуванням вказаного в цій частині позову прокурора необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про витребування у Сарненської міської ради земельної ділянки площею 0,2265 га з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400 суд зазначає наступне.

Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина 1 статті 620 ЦК України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини 1 статті 216, частина 1, пункт 1 частини 3 статті 1212, частина 1 статті 1213 ЦК України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина 1 статті 1212, частина 1 статті 1213 ЦК України).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95- 98), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20, пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 146) та інших.

В даному спорі вимога про витребування заявлена прокурором на користь власника Рівненської обласної державної адміністрації, як органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, до Сарненської міської ради щодо земельної ділянки державної форми власності, яка була неправомірно зареєстровані за міською радою.

У пункті 64 постанови Велика Палата Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц вказала, що заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

У пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (914/608/20) викладено такі висновки: "Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту".

Згідно з частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 названого Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У частині 1 статті 388 ЦК кодексу України унормовано, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника. Такий позов може бути поданий власником або титульним володільцем, повинен стосуватися індивідуально визначених речей. Зміст позову становить вимога про повернення речі, яка перебуває у володінні іншої особи (відповідача), а таке чуже володіння є незаконним.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Законодавство надає право віндикувати майно не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом"): орендар, суб`єкт права господарського відання, суб`єкт права оперативного управління.

Позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт на автомашину, довіреність на розпорядження майном, договір тощо). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі №906/129/21.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

За таких умов, до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, а отже, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Відповідачем за позовними вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно, оскільки саме така особа як книжковий володілець може бути позбавлена майна в разі задоволення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі №329/1114/19-ц, від 01 серпня 2021 року у справі №329/253/20, від 21 квітня 2022 року у справі №759/10589/13-ц).

З огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України на можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об`єднання. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц).

Отже суд встановив, що в даному конкретному випадку міська рада не набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі пункту 24 Розділу Х Перехідні положення ЗК України, оскільки щодо спірної земельної ділянки прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування державному лісогосподарському підприємству. Спірна земельна ділянка є ділянкою лісогосподарського призначення державної форми власності.

9 серпня 2022 року за Сарненською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400 (0,2265 га), про що свідчить відповідний витяг.

З аналізу матеріалів справи суд робить висновок, що дії Сарненської міської ради спрямовані на вилучення з державної власності земельної ділянки лісового фонду. Такі дії полягали у реєстрації за міською радою земельної ділянки державної форми власності.

У матеріалах справи відсутні докази добровільної відмови від права держаної власності на спірну земельну ділянку, ухвалення рішення про передачу її з державної до комунальної власності, зміну цільового призначення земельної ділянки тощо у порядку, визначену чинним законодавством.

В даному випадку Рівненська обласна військова адміністрація є власником земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400 (0,2265 га), щодо якої прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування державному лісогосподарському підприємству (ДП "Ліси України") для ведення лісового господарства.

Отже наявні підстави стверджувати, що земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400 площею 0,2265 га. вибула з володіння позивача поза його волею, що є достатньою правовою підставою для витребування спірної ділянки.

Таким чином, позовна вимога про витребування у Сарненської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400 площею 0,2265 га є обґрунтованою та має бути задоволена.

Щодо позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Приписами частин 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

19 липня 2024 року до Господарського суду Рівненської області від Сарненської районної ради надійшла заява про застосування позовної давності.

Також заяву про застосування строків позовної давності заявлено міською радою у своєму відзиві на позов.

Щодо вказаних заяв суд відзначає наступне.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17, від 26 листопада 2019 року у справі №914/3224/16, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 07 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц).

Cуд не встановив підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування рішення Сарненської районної ради Рівненської області від 21 травня 2015 року №1198, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель лісогосподарського призначення.

Позовні вимоги в частині витребування майна стосуються оспорення позивачем внесення до реєстру речових прав на нерухоме майно запису від 9 серпня 2022 року про право власності Сарненської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400 (0,2265 га).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Отже, вимоги про витребування та повернення земельної ділянки пред`явлено прокурором в межах передбаченого строку позовної давності.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного слід також враховувати, окрім іншого, й рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Сарненською окружною прокуратурою скеровано лист від 4 червня 2024 року №53-1632ВИХ-24 до Рівненської обласної військової адміністрації про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом, у відповідь на який Рівненська обласна військова адміністрація (Рівненська обласна державна адміністрація) листом від 21 червня 2024 року повідомила, що проти вжиття заходів в її інтересах не заперечує і при цьому не висловлювала ініціативи щодо звернення до суду, про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. При цьому прокурором надано час та можливість позивачу самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави. Проте позивачем заходів судового вирішення цього спору не вжито, що свідчить про бездіяльність Рівненської обласної військової (державної) адміністрації.

Отже, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використав, а тому Сарненська окружна прокуратура вважала за необхідне захистити інтереси держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації шляхом звернення до суду із позовною заявою.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

З урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, встановлено, що прокурором дотримано вимоги статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Висновки суду

За результатом розгляду спору суд встановив наявність підстав для його задоволення в частині витребування у власність держави з володіння Сарненської міської ради земельної ділянки площею 0,2265 га з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400.

Зокрема суд встановив, що вказана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення державної форми власності, а реєстрація її за відповідачем 1 не відповідача вимогам Земельного кодексу України, у зв`язку з чим судом встановлено, що внесення спірної земельної ділянки до меж населеного пункту не змінює її призначення, форму власності та власника, доказів іншого суду не надано.

Водночас, за наслідками розгляду вимог про визнання незаконним та скасування рішення Сарненською районною радою Рівненської області рішення від 21 травня 2015 року №1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" в частині включення в межі населеного пункту земельної ділянки площею 0,2265 га суд зроби висновок про відмову у задоволені вказаної вимоги.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у вигляді судового збору за вимогою про витребування майна суд покладає на Сарненську міську раду.

Судові витрати у вигляді судового збору за вимогою про визнання незаконним та скасування рішення суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Витребувати у власність держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (33028, м. Рівне, м-н Просвіти 1, ідентифікаційний код 13986712) з володіння Сарненської міської ради (34500, Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Широка 31, ідентифікаційний код 04057770) земельну ділянку площею 0,2265 га з кадастровим номером 5625484800:06:001:0400 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 262135696080).

3. Стягнути з Сарненської міської ради (34500, Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Широка 31, ідентифікаційний код 04057770) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп. судового збору.

4. У задоволенні позивних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Сарненської районної ради Рівненської області від 21.05.2015 № 1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" в частині включення в межі населеного пункту земельної ділянки площею 0,2265 га, яка перебувала в постійному користуванні ДП "Сарненське лісове господарство" відмовити.

5. Судові витрати у вигляді судового збору за вимогою про визнання незаконним та скасування рішення покласти на позивача.

Позивач (Стягувач): Рівненська обласна державна адміністрація (33028, м. Рівне, м-н Просвіти 1, ідентифікаційний код 13986712).

Позивач (Стягувач за судовим збором): Рівненська обласна прокуратура (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077).

Відповідач (Боржник): Сарненська міська рада (34500, Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул. Широка 31, ідентифікаційний код 04057770).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 01 жовтня 2024 року.

Суддя Андрій КАЧУР