Рішення

від 23.09.2024 по справі 918/636/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/636/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп"

про припинення зобов`язання.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Цимбалюк Оксана Петрівна (в залі суду);

Від відповідача: Мельник Ірина Анатоліївна (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

28 червня 2024 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп" (далі - відповідач) про припинення зобов`язання.

Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.

За результатами оприлюдненого позивачем оголошення UА-2022-11-21-005688-а про здійснення закупівлі послуг: "Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області протяжністю 175,2 км", 19 грудня 2022 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 33 про надання послуг: Експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області протяжністю 175,2 км (ДК 021:2015 - 63710000-9 - Послуги з обслуговування наземних видів транспорту).

25 січня 2023 року за Інтернет посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-11- 21-005688-а Державною аудиторською службою України опубліковано Повідомлення про прийняття рішення про початок моніторингу процедури закупівлі на підставі наказу Державної аудиторської служби України від 25 січня 2023 року № 18.

Відповідно до висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2022-11-21-005688-а, встановлено порушення законодавства у сфері публічних закупівель, керуючись статтями 5 та 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", статтею 8 Закону України "Про публічні закупівлі" Держаудитслужба зобов`язує позивача здійснити заходи щодо усунення виявленого порушення шляхом припинення зобов`язань за договором, в тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності/нікчемності договору та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

Зважаючи на вказані обставини, позивач просить суд припинити зобов`язання за договором № 33 від 19 грудня 2022 року, укладений між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп", в тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності/нікчемності договору № 33 від 19 грудня 2022 року.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовних вимог з наступних обставин.

На переконання відповідача нормами ст. 203, 216 ЦК України не врегульовано підстави застосування наслідків недійсності/нікчемності правочину, як застосування - припинення зобов`язання за договором.

Також, відповідач стверджує, що позивач обрав спосіб захисту у вигляді припинення судом зобов`язання за договором № 33 від 19 грудня 2022 року на підставі висновку про результати моніторингу процедури закупівлі, який зобов`язано саме в такий спосіб усунути порушення, не є ефективний, не припиняє дію самого договору, а припиняє зобов`язання лише на майбутнє та не відміняє уже вчинених сторонами дій.

Отже, зважаючи на вищевикладені аргументи, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 23 вересня 2024 року представник позивача підтримав позов. Представники відповідача позовні вимоги заперечив.

Заяви та клопотання у справі.

17 липня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.

22 липня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16 вересня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/636/24 за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп" про припинення зобов`язання, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче судове засідання призначено на 22 липня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2024 року відкладено підготовче засідання на 29 липня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 липня 2024 року відкладено підготовче засідання на 02 вересня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 вересня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/636/24 за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп" про припинення зобов`язання та призначено розгляд справи № 918/636/24 до судового розгляду по суті на 16 вересня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 вересня 2024 року відкладено розгляд справи 918/636/24 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 23 вересня 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

21 листопада 2022 року в системі Ргтогго позивачем оприлюднене оголошення UА-2022-11-21-005688-а про здійснення закупівлі послуг: «Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області протяжністю 175,2 км".

07 грудня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп" визнано переможцем вищевказаної закупівлі та оприлюднене Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

19 грудня 2022 року між Службою автомобільних доріг у Рівненській області (відповідно до наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31 березня 2023 року № Н-131 перейменовано на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп" укладено договір № 33 про надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області протяжністю 175,2 км (далі - договір).

Відповідно до п. 1.2. Договору та Додатку № 1 до Договору, місцем надання послуг є автомобільні дороги в межах Рівненської області.

25 січня 2023 року за Інтернет посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-11- 21-005688-а Державною аудиторською службою України було опубліковано Повідомлення про прийняття рішення про початок моніторингу процедури закупівлі на підставі наказу Державної аудиторської служби України від 25 січня 2023 року № 18.

17 лютого 2023 року Державною аудиторською службою України за Інтернет посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-11-21-005688-a опубліковано Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі иА-2022-11-21-005688-а.

Державна аудиторська служба України в констатуючій частині Висновку про результати моніторингу процедури закупівлі иА-2022-11-21-005688-а зазначила наступне:

"1. Дата закінчення моніторингу процедури закупівлі та інформація про результати моніторингу процедури закупівлі в розрізі стадій проведення процедури закупівлі: Дата закінчення моніторингу: 14 лютого 2023 року.

Предметом аналізу були питання:

- визначення предмета закупівлі,

- відображення закупівлі у річному плані,

- оприлюднення інформації про закупівлю,

- відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон) та Особливостям здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 (далі - Постанова № 1178),

- розгляду тендерної пропозиції,

- своєчасності укладання договору про закупівлю, змін до нього та їх оприлюднення,

- відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця,

- своєчасності надання інформації та документів у випадках, передбачених Законом.

Під час моніторингу проаналізовано:

- річний план закупівель служби автомобільних доріг у Рівненській області (далі - Замовник) на 2022 рік,

- оголошення про проведення відкритих торгів,

- тендерну документацію, затверджену рішенням Уповноваженої особи від 28 жовтня 2022 року,

- тендерну пропозицію учасника товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БУДАЛЬЯНС ГРУП» (далі - ТОВ «БК «БУДАЛЬЯНС ГРУП»),

- протоколи розгляду тендерної пропозиції від 05.12.2022 № 139, від 07.12.2022 № 143,

- повідомлення про намір укласти договір від 07.12.2022,

- договір від 19.12.2022 № 33, додаткова угода від 17.01.2023 № 1,

- пояснення Замовника, надані на запити Держаудитслужби від 06.02.2023 та від 09.02.2023.

За результатами моніторингу установлено, що відповідно до пункту 1 розділу ІІІ тендерної документації Замовник установив вимогу, що тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), інформація від учасника процедури закупівлі про його відповідність кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, наявність/ відсутність підстав, установлених у статті 17 цього Закону і в тендерній документації, та шляхом завантаження необхідних документів, що вимагаються замовником у тендерній документації, які повинні містити, зокрема:

- інформацію та документи, що підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним критеріям (згідно з умовами та вимогами додатку №2);

Відповідно до пункту 1.2. додатку № 2 до тендерної документації Замовником визначено, що «Маркірувальна машина для нанесення розмітки повинна бути атестована, про що Учасником процедури закупівлі надаються підтверджуючі документи:посвідчена копія атестату виробництва дорожньої розмітки

розмічальними машинами та посвідчена копія договору на проведення атестації з усіма додатками, які є невід`ємною частиною договору.

Керуючись частиною п`ятою статті 8 Закону під час здійснення моніторингу процедури закупівлі Держаудитслужба 09.02.2023 звернулась через електронну систему закупівель до Замовника з метою отримання інформації та документів з посиланням на файл тендерної пропозиції учасника ТОВ «БК «БУДАЛЬЯНС ГРУП», із зазначення його назви та номеру сторінки, якій містить посвідчені копії атестату виробництва дорожньої розмітки розмічальними машинами та договору на проведення атестації з усіма додатками, які є невід`ємною його частиною.

На зазначений запит Держаудитслужби від 09.02.2023 Замовник оприлюднив інформацію в електронній системі закупівель, що «вимога про те, що маркірувальна машина для нанесення розмітки повинна бути атестована, про що Учасником процедури закупівлі надаються підтверджуючі документи стосується Учасника, у власності якого знаходиться ця техніка. Зазначена вимога відсутня у переліку документів, які учасник надає у разі, якщо техніка не є власністю Учасника, а залучена (тобто у разі договору оренди, лізингу, тощо)».

Однак зазначене не відповідає дійсності, оскільки у тендерній документації не зазначено що вказана вимога стосується лише Учасника, у власності якого знаходиться ця техніка.

Під час моніторингу процедури закупівлі установлено, що у складі тендерної пропозиції ТОВ «БК «БУДАЛЬЯНС ГРУП» відсутні посвідчена копія атестату виробництва дорожньої розмітки розмічальними машинами та посвідчена копія договору на проведення атестації з усіма додатками, які є невід`ємною частиною договору зазначені документи, що не відповідає вимогам пункту 1.2. додатку № 2 до тендерної документації.

Однак на порушення вимог абзацу другого пункту 1 частини першої статті 31 Закону, Замовник не відхилив тендерну пропозицію учасника ТОВ «БК «БУДАЛЬЯНС ГРУП» як таку, що не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 Закону та уклав з ним договір.

За результатами аналізу питання розгляду тендерної пропозиції ТОВ «БК «БУДАЛЬЯНС ГРУП» установлено порушення вимог абзацу другого пункту 1 частини першої статті 31 Закону.

За результатами аналізу питання дотримання законодавства у сфері публічних закупівель щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону та Постанови № 1178, своєчасності укладання договору про закупівлю, змін до нього та їх оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця, своєчасності надання інформації та документів у випадках, передбачених Законом - порушень не установлено.

З огляду на встановлене порушення законодавства у сфері публічних закупівель, керуючись статтями 5 та 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі» Держаудитслужба зобов`язує здійснити заходи щодо усунення виявленого порушення шляхом припинення зобов`язань за договором, в тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності/нікчемності договору та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів".

Не погоджуючись з Висновком про результати моніторингу процедури закупівлі UА- 2022-11-21-005688-а, 02 березня 2023 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування індивідуального акта та просила суд визнати протиправним та скасувати Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2022-11-21-005688-а Державної аудиторської служби України, оприлюднений в системі Ргтогго 17 лютого 2023 року по закупівлі послуг: "Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області протяжністю 175,2 км".

Відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі № 460/5779/23 Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 460/5779/23 апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області задоволено, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі № 460/5779/23 скасовано.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі № 460/5779/23 касаційну скаргу Державної аудиторської служби України задоволено, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 460/5779/23 скасовано, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі № 460/5779/23 залишено в силі.

Отже, Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2022-11-21- 005688-а є дійсним, а вимоги, які висунуті органом державного фінансового контролю до позивача є такими, які підлягають виконанню.

Як вбачається з пункту 3 констатуючої частини Висновку про результати моніторингу процедури закупівлі № UА-2022-11-21-005688-а, Державна аудиторська служба України зобов`язує Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області здійснити заходи щодо усунення виявленого порушення шляхом припинення зобов`язань за договором, в тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності/нікчемності договору.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Отже, судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 Договору - Виконавець зобов`язувався у порядку та на умовах, визначених цим Договором, з метою задоволення потреб населення, своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги з забезпечення належного функціонування дорожнього господарства, транспортної інфраструктури та інфраструктури, що забезпечує життєдіяльність населення та функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема експлуатаційного утримання інфраструктури у сфері дорожнього господарства на автомобільних дорогах загального користування державного значення згідно до технічної специфікації (Додаток №1), за рахунок коштів державного бюджету та/або інших джерел фінансування та в обумовлений цим Договором термін. Замовник (Позивач) зобов`язується прийняти надані згідно з цим Договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів передбачених на ці цілі на його рахунок.

У пункті 1.2 договору узгоджено, що найменування послуги: Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області протяжністю 175.2 км. (ДК 021:2015 код 63710000-9 - "Послуги з обслуговування наземних видів транспорту".

Згідно до п.1.4 Договору Послуги виконуються Виконавцем виключно згідно окремих письмових розпоряджень, завдань затверджених Замовником.

Виконавець приймає по Акту приймання - передачі на експлуатаційне утримання від Замовника автомобільні дороги, зазначені відповідно до Переліку (Додаток № І) з їх елементами що знаходяться в оперативному управлінні Замовника та бере на себе зобов`язання здійснювати належне експлуатаційне утримання доріг згідно зазначеного Переліку, Технічної специфікації, технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу, інженерних споруд і а придорожніх насаджень па них. що знаходяться па балансі Замовника, у відповідності до вимог ст.. 9 Закону України "Про дорожній рух", ст. 6 Закону України "Про автомобільні дороги".

Пунктами 5.1 та 5.2 даного Договору передбачено, що термін надання послуг: 19 грудня 2022 року - 31 грудня 2023 року. Місце, кількість, обсяг надання послуг: автомобільні дороги загального користування державного значення в межах Рівненської області протяжністю 175,2 км; 1 послуга; обсяги та кількість надання послуг визначені в технічній специфікації (Додаток № 1) до цього Договору.

Розділом 4 даного договору було встановлено, що розрахунки проводяться Замовником Виконавцю протягом 5-ти робочих днів після підписання Сторонами «Актів приймання виконаних будівельних, робіт" (форма № КБ-2в) і "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (форма № КБ-З), складених у відповідності з положенням чинних СОУ та Настанови. "Акти приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) і "Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (форма № КБ-З) складаються Виконавцем і подаються для підписання Замовнику не пізніше як за 5 робочих днів до кінця звітного місяця. Замовник може здійснювати подекадно проміжні платежі за надані послуги після підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) і Довідки про вартість викопаних будівельних робіт (форма № КБ-З), підписаних уповноваженими представниками. Представники Замовника за участю представників Виконавця протягом 5-ти робочих днів перевіряють надання послуг згідно наданого Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) і візують його в частині фактично наданих послуг, в межах виділених бюджетних асигнувань та доведених Замовником об`ємів, видів послу г/робіт згідно до окремих розпоряджень Замовника, або обґрунтовують причини відмови від його підписання протягом 5 робочих днів з дня одержання. Візування Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) відповідальними працівниками Замовника здійснюється до подання акті в на підписання Замовнику та не підтверджує факту прийняття послуг Замовником.

Платіжні зобов`язання за Договором виникають при наявності відповідної бюджетного призначення. Оплата послуг проводиться в межах виділеного фінансування по фактично виконаних обсягах робіт згідно форм № КБ-2в, № КБ-З по мірі надходження коштів на рахунок Замовника (п. 4.3 договору).

Бюджетні зобов`язання за Договором виникають у разі наявності та в межах виділених бюджетних асигнувань та фактично отриманих бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів (п. 4.4 договору).

Суд зазначає, що доказом належного виконання зобов`язань зі сторони Виконавця є підписаний уповноваженим на це представником Замовника - акт приймання виконаних будівельних, робіт (форма № КБ-2в).

Відповідно до наявних матеріалів справи, вбачається, що на час розгляду справи щодо належності виконання наданих відповідачем послуг за договором № 33 від 19 грудня 2022 року зі сторони позивача не було, що свідчить про факт належного виконання зобов`язань зі сторони відповідача.

Відповідно до пп. 6.1.2 п. 6.1 даного Договору Замовник зобов`язаний приймати надані послуги згідно з Актом приймання виконаних будівельних робі: (форма № КБ-2в ) в межах доведених лімітів та виданих окремих завдань/ розпоряджень Замовника.

Замовник має. право: достроково розірвати цей Договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань Виконавцем, повідомивши про це його у строк 10 робочих днів; контролювати падання послугу строки, встановлені цим Договором (пп. 6.2.1. та пп. 6.2.2. п. 6.2 даного Договору).

Також умовами Договору передбачається, що Замовник може призупинити дію цього Договору або Договір може бути розірваний односторонньо за ініціативою Замовника за таких обставин: відсутність подальшої потреби в закупівлі послуг; відсутність фінансування або відсутності коштів на фінансування за цим договором; відставання з вини Виконавця щодо строків надання послуг більш ніж на один місяць, якщо таке відставання не пов`язане з відсутністю фінансування (несвоєчасністю його здійснення): неодноразове порушення Виконавцем будівельних норм і правил, безпеки руху інших нормативних документів, передбачених її. 1.3. цього Договору. Замовник при прийнятті рішення про призупинення падання послуг або про розірвання договору повідомляє про це письмово Виконавця не менше ніж за 10 робочих днів до вступу в дію такого рішення, і якщо на протязі цього строку обставини, що зумовили таке рішення, суттєво не змінились, Замовник, має право розірвати договір односторонньо. При цьому Виконавець відшкодовує збитки, якщо розірвання договору відбулося з його вини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Сторонами в п. 10.1, 10.2 та 10.3 договору узгоджено, що Договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язані, -до повного виконання Сторонами своїх зобов`язаннями. Дія Договору може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у Договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку та інше не встановлено законодавством України. Продовження строку дії даного Договору можливе у разі виникнення документально підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат Замовника за умови, що такі зміни не приз ведучі» до збільшення суми визначеної даним Договором

Зважаючи на вказані вище обставини, між сторонами даного договору 04 квітня 2024 року підписано додаткову угоду № 5 про продовження терміну надання послуг з 19 грудня 2022 року по 31 грудня 2025 року. У зв`язку з чим п. 10.1 договору викладено в новій редакції: Договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31 грудня 2025 року, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язані, - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язаннями".

За приписами частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Умовами пунктів 6.2.1 п. 6.2 даного Договору передбачено, що замовник має право: достроково розірвати цей Договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань Виконавцем, повідомивши про це його у строк 10 робочих днів; контролювати падання послугу строки, встановлені цим Договором (пп. 6.2.1. та пп. 6.2.2. п. 6.2 даного Договору).

Також умовами Договору передбачається, що Замовник може призупинити дію цього Договору або Договір може бути розірваний односторонньо за ініціативою Замовника за таких обставин: відсутність подальшої потреби в закупівлі послуг; відсутність фінансування або відсутності коштів на фінансування за цим договором; відставання з вини Виконавця щодо строків надання послуг більш ніж на один місяць, якщо таке відставання не пов`язане з відсутністю фінансування (несвоєчасністю його здійснення): неодноразове порушення Виконавцем будівельних норм і правил, безпеки руху інших нормативних документів, передбачених її. 1.3. цього Договору. Замовник при прийнятті рішення про призупинення падання послуг або про розірвання договору повідомляє про це письмово Виконавця не менше ніж за 10 робочих днів до вступу в дію такого рішення, і якщо на протязі цього строку обставини, що зумовили таке рішення, суттєво не змінились, Замовник, має право розірвати договір односторонньо. При цьому Виконавець відшкодовує збитки, якщо розірвання договору відбулося з його вини. Усі документ для здійснення кінцевих розрахунків при розірванні договору пред`являються зацікавленою стороною протягом 10 робочих днів з моменту прийняття рішення про розірвання. Протягом 10 робочих днів після пред`явлення необхідних документів і розрахунків проводиться їх оплата або подаються обґрунтовані мотиви відмови.

Отже, сторони, укладаючи договір про надання послуг, погодити умови припинення (розірвання) договору, в тому числі в односторонньому порядку за умови письмового повідомлення про таке припинення (розірвання) не менш ніж за 10 днів та при наявності ознак

При цьому, як вже зазначалось, зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суть належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Припинення зобов`язання означає, що учасники зобов`язання втратили свої права та обов`язки за зобов`язанням, тобто кредитор вже не має права вимагати, а боржник не має обов`язку виконувати. Для припинення зобов`язання необхідне існування певної обставини, тобто юридичного факту, з настанням якого закон або договір пов`язує припинення зобов`язання.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання в українському праві регулюються Цивільним кодексом України.

Основні підстави припинення зобов`язання включають: виконання зобов`язання (ст. 599 ЦКУ) - зобов`язання припиняється, коли воно виконано належним чином; передача відступного (ст. 600 ЦКУ) - зобов`язання може бути припинене шляхом передачі відступного за згодою сторін; зарахування зустрічних однорідних вимог (ст. 601 ЦКУ) - коли дві сторони мають взаємні однорідні зобов`язання, вони можуть бути зараховані й припинені; нововстановлення (новація) (ст. 604 ЦКУ) - сторони можуть домовитися замінити первісне зобов`язання іншим, що автоматично припиняє попереднє зобов`язання; прощення боргу (ст. 605 ЦКУ) - кредитор може відмовитися від свого права вимагати виконання зобов`язання, що веде до його припинення; неможливість виконання зобов`язання (ст. 607 ЦКУ) - якщо виконання стає неможливим з причин, за які боржник не відповідає (наприклад, стихійні лиха, смерть боржника), зобов`язання припиняється; смерть фізичної особи (ст. 608 ЦКУ) - якщо виконання зобов`язання пов`язане з особою боржника або кредитора, зобов`язання припиняється зі смертю сторони; ліквідація юридичної особи (ст. 609 ЦКУ) - припинення юридичної особи без правонаступництва припиняє її зобов`язання.

Кожна з цих підстав має певні умови та обставини, за яких зобов`язання можуть бути припинені, що важливо враховувати під час вирішення конкретної справи.

Суд зазначає, що під час розгляду справи жодних належних та допустимих доказів наявності правових підстав, визначених законом або договором, для припинення зобов`язань за договором про надання послуг № 33 суду позивачем не надано.

Відтак, враховуючи, що укладений між сторонами договір є чинним, недійсним не визнавався, дій для розірвання договору в односторонньому порядку у відповідності до умов пп. 6.1.2 договору сторони не вчиняли, в силу приписів чинного законодавства, у відповідача, як зобов`язаної сторони за правочином, наявний обов`язок виконувати взяті на себе зобов`язання за договором належним чином, в тому числі безперервно забезпечувати надання позивачу послуг передбачених Договором № 33 від 19 грудня 2022 року.

Окрім того, суд зазначає, що застосування наслідків недійсності або нікчемності правочину з урахуванням судової практики в Україні залежить від виду правочину (нікчемний чи оспорюваний) та обставин його укладення.

Нікчемний правочин є недійсним з моменту його укладення без потреби звернення до суду.

Нікчемними за законом вважаються правочини що вчинені: без додержання обов`язкової письмової форми (для яких встановлена законом виключно письмова форма) (стаття 208 ЦК України); без додержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення (стаття 220 ЦК України); малолітньою особою за межами своєї цивільної дієздатності (стаття 221 ЦК України); особою, цивільна дієздатність якої обмежена за межами її цивільної дієздатності (стаття 223 ЦК України); без дозволу органів опіки та піклування (стаття 224 ЦК України); якщо своєю суттю порушують публічний порядок (стаття 228 ЦК України).

Рішення суду щодо недійсності цих правочинів не вимагається.

Суд зазначає, що договір № 33 від 19 грудня 2022 року не є нікчемним відповідно до норм ЦК України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочинуи не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Визнання правочину недійсним являє собою спосіб захисту, наслідком застосування якого є припинення регулятивної сили правочину як юридичного факту, тобто визнання його таким, що не породжує юридичних наслідків. Відповідно разом з цим анулюються цивільні права та обов`язки, що виникли у сторін при вчиненні правочину, або цивільні права та обов`язків припиняються на майбутнє (якщо за недійсним правочином права й обов`язки передбачалися лише на майбутнє) для недопущення розвитку на підставі правочину відповідних йому правовідносин, пов`язаних з його виконанням, а також встановлення заборони на виконання правочину.

Частинами першою та другою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Отже лише вказаними нормами врегульовано підстави застосування наслідків недійсності/нікчемності правочину, і жодна з яких не передбачає як підставу їх застосування - факт припинення зобов`язання за договором.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Наведену правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 203/2612/13-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 5023/3905/12.

Суд зазначає, що договір № 33 від 19 грудня 2022 року недійсним не визнавався.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд не вбачає підстав для застосування наслідків недійсності/нікчемності правочину.

Водночас суд констатує, що виявлені Державною аудиторською службою України за результатами моніторингу процедури закупівлі № UА-2022-11-21-005688-а порушення не впливають на умови укладеного між сторонами Договору № 33 від 19 грудня 2022 року та не можуть ніяким чином його змінювати.

Висновок перевірки є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав.

Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь встановленої сили, тобто висновок моніторингу від 17 лютого 2023 року закупівлі № UА-2022-11-21-005688-а не є підставою для стягнення з відповідача коштів, вже одержаних відповідно до умов Договору, роботи по якому прийняті позивачем (замовником за договором) без жодних зауважень та претензій щодо робіт, їх обсягів, якості тощо.

Висновок контролюючого органу Західного офісу Держаудитслужби може бути підставою для вжиття ним, в межах своєї компетенції, відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб підконтрольних установ у встановленому законом порядку, а не для встановлення певного зобов`язання в межах господарсько-правових відносин.

Матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором, зокрема, щодо завищення вартості виконаних підрядних робіт чи неналежного їх виконання, а також виконання робіт не передбачених тендерною документацією та умовами Договору. Дані висновку не є первинними документами та не породжують господарське зобов`язання між сторонами.

Суд зазначає, що висновок моніторингу закупівлі не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Обставини, які встановлені під час проведення перевірки не можуть впливати на умови договірних відносин між позивачем та відповідачем, а тим більше їх змінювати.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 916/1906/18 та від 17 березня 2020 року у справі № 911/1102/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 20 червня 2019 року у справі № 916/1906/18 погодився із доводами судів попередніх інстанцій про те, що акт ревізії Південного офісу Держаудитслужби від 24 січня 2018 року № 05-11/03, яким встановлено ряд порушень та недоліків... не є тією беззаперечною підставою для стягнення збитків, оскільки акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Верховний Суд зазначив у постанові, що Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Як вбачається, позивач не надав жодних доказів порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором, окрім висновку моніторингу процедури закупівлі № UА-2022-11-21-005688-а та вимоги від 12 червня 2024 року № 12/946.

При цьому висновок є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав.

Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто останній не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, висновок є актом, складеним в межах реалізації адміністративно - управлінських функцій, та створює правові наслідки саме для суб`єкта аудиту, однак, не має доказового значення при вирішенні господарського спору, який виник з договірних відносин сторін.

Висновки, викладені в аудиторському звіті (висновку) не створюють правових наслідків для відповідача.

Таким чином, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору та не можуть його змінювати, тому посилання позивача на зазначений вище висновок моніторингу закупівлі як на підставу для задоволення позовних вимог є безпідставними, оскільки цей висновок сам по собі не є належним та допустимим доказом невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено форму і зміст позовної заяви, яка повинна містити, у тому числі, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 916/1415/19 від 19 січня 2021 року вказала, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України ). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 916/1415/19 від 19 січня 2021 року наголосила про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов язків з договору, не обов язково пов язані зі зміною чи припиненням договору.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18), від висновків якої пропонувала

відступити об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду, розглянутий спір, пов`язаний з поверненням нежитлового приміщення після закінчення (на думку позивача) строку, на який його було надано в оренду. Водночас зі спливом строку оренди може пов`язуватися припинення права орендаря користуватися орендованим майном та припинення права орендодавця вимагати сплати орендної плати, але припинення договору оренди може не пов`язуватися з закінченням цього строку. Зокрема, орендодавець може вимагати повернення орендованого майна саме як виконання зобов`язання орендаря з договору, а не в порядку усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном на підставі статті 391 ЦК України. Тому Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком про те, що припинення обов`язку за договором тісно пов`язане з припиненням самого договору.

У справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту у вигляді припинення судом зобов`язання за договором № 33 від 19 грудня 2022 року на підставі Висновку про результати моніторингу процедури закупівлі, який зобов`язано саме в такий спосіб усунути порушення, не є ефективний так як по своїй правовій природі згідно до позиції, що викладена в постанові по справі № 916/1415/19 від 19 січня 2021 року не припиняє дію самого договору, а припиняє зобов`язання лише на майбутнє та не відміняє уже вчинених сторонами дій (виконання договору на поточну дату).

Як встановлено судом вище, договір № 33 від 19 лютого 2022 року є чинним, не є нікчемним, недійсним судом не визнавався та є обов`язковим до виконання сторонами.

Отже, в даному випадку, позовні вимоги позивача про припинення зобов`язання за договором є вимогою про встановлення факту, яка не направлена на захист права (законного інтересу) позивача та не може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі.

Суд зазначає, що норми ЦК України та договору № 33 від 19 лютого 2022 року не містять підстав для припинення договірних зобов`язань, відповідно до висновків встановлених за результатами моніторингу закупівлі.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, які б надали позивачу підстав для припинення зобов`язань за договором.

З огляду на викладене, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не є належним способом захисту прав у спірних правовідносинах.

Водночас, незважаючи на обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися лише позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Враховуючи положення чинного законодавства, суддів не вбачає наявності правових підстав для задоволення заявленого позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту свого цивільного права фактично спрямований на встановлення певного факту, що має юридичне значення, є неефективним і таким, що не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві прокурором зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, відтак судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп. покладається на прокуратуру.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп" про припинення зобов`язання - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01 жовтня 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.