Рішення

від 01.10.2024 по справі 920/947/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.2024м. СумиСправа № 920/947/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/947/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропоінт Солюшнс» (03110, Київська область, м. Київ, Солом`янський район, Олександра Пироговського, буд. 19, корпус 4, офіс 138, код 42363498)

до відповідача: Фермерського господарства «Шерстюк Є.В.» (42330, Сумська область Сумський район, с. Могриця, вул. Старосільська, 22, код 44055766)

про стягнення 73 772, 88 грн

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 73 772, 88 грн та відшкодувати судові витрати у сумі 3028 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.07.2024 справу № 920/947/24 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою суду від 02.08.2024 у справі № 920/947/24 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/947/24; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження було направлено поштою Фермерському господарству «Шерстюк Є.В.», яка була отримана 09.08.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На момент розгляду справи відповідачем відзив на позовну заяву не подано.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами, відповідно до ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, наявних у матеріалах справи.

Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

26.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропоінт Солюшнс» та Фермерським господарством «Шерстюк Є.В.» укладено договір №260523/1 від 26.05.2023 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, продавець (позивач) зобов`язався в строки, визначені договором, передати у власність покупця (відповідача) поставити насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Найменування товару визначається в додатках до цього договору, які складають його невід`ємну частину (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору, поставка здійснюється на умовах та в місці поставки, визначених в Додатках до цього Договору. Товар поставляється партіями. В разі поставки товару на умовах самовивозу покупець зобов`язується прибути у строки, передбачені цим Договором, на склад продавця, прийняти товар та за власний рахунок здійснити транспортування товару за межі складу продавця. У випадку поставки товару на умовах доставки покупець зобов`язаний письмово повідомити продавця про готовність прийняти товар, визначений цим Договором, не пізніше, ніж за 5 календарних днів до його поставки. У разі наявності товару, продавець має право повідомити покупця (шляхом направлення листа на електронну адресу) про готовність відвантажити/поставити товар, а покупець в такому випадку зобов`язаний прибути/прийняти товар протягом 7 календарних днів з моменту направлення такого повідомлення. У випадку, якщо покупець не прибув та/або не прийняв товар у вищезазначені строки, продавець має право змінити строки поставки товару в односторонньому порядку (не більше 14 календарних днів від граничного строку, зазначеного у Додатках до Договору). При цьому вказане не буде вважатись порушенням продавцем зобов`язань стосовно строків поставки, визначених Додатками до Договору.

Перехід права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі товару та підписання видаткових накладних на товар (п. 7.2 Договору).

Згідно вимог п. 7.1., 7.2. Договору, позивач взяв на себе зобов`язання поставити товар відповідачу, а відповідач оплатити товар у порядку передбаченому п. 6.1 Договору, а саме:

- до 02.06.2023 згідно Специфікації №1 від 26.05.2023 до Договору на загальну суму 53 052,72 грн;

- до 30.05.2023 згідно Специфікації №2 від 29.05.2023 до Договору на загальну суму 58 677,06 грн;

- до 08.06.2023 згідно Специфікації №3 від 07.06.2023 до Договору на загальну суму 32 029, 58 грн.

Позивачем виконано взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, передано товар відповідачу, на загальну суму 143 759, 36 грн.

Відповідач частково повернув, а частково прийняв товар, але здійснив оплату за проданий товар не в повному обсязі, а саме:

- 27.06.2023 повернення (замовлення №АС000000772 від 29.05.2023) на суму 58 677, 06 грн;

- 27.06.2023 повернення (замовлення №АС000000831 від 07.06.2023) на суму 32 029, 58 грн;

- 13.11.2023 оплата (328 від 13.11.2023) (замовлення №АС000000752 від 26.05.2023) на суму 5 000 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором № 260523/1 від 26.05.2023 складає 48 052, 72 грн.

Доказів сплати боргу відповідачем суду не надано.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Проте, в порушення умов договору та вимог ст. ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не виконав умови Договору поставки № 260523/1 від 26.05.2023 - не розрахувався у повному обсязі та у встановлені договором строки за поставлений товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Ураховуючи те, що на момент розгляду справи зобов`язання оплати товару за договором відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 48 052, 72 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Заявлена до стягнення позивачем курсова різниця в розмірі 5 055, 32 грн передбачена умовами Договору (пункт 5.2), розрахована відповідно до його умов, а тому зазначена вимога також підлягає задоволенню.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина друга статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 11.2. Договору, за порушення строків зобов`язання за цим Договором Сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

Пунктом 11.4 Договору, передбачено, що у разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 календарних днів покупець, крім пені, сплачує продавцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості неоплаченого товару.

Суд погоджується з наведеним позивачем у позовній заяві розрахунком штрафу та пені, а тому вважає обґрунтованими вимоги щодо стягнення відповідних сум.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд також погоджується з розрахунком інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, тому вказані вимоги також підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3 028, 00 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Цивільного кодексу

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути Фермерського господарства «Шерстюк Є.В.» (42330, Сумська область Сумський район, с. Могриця, вул. Старосільська, 22, код 44055766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропоінт Солюшнс» (03110, Київська область, м. Київ, Солом`янський район, Олександра Пироговського, буд. 19, корпус 4, офіс 138, код 42363498) суму основного боргу у розмірі 48 052, 72 грн (сорок вісім тисяч п`ятдесят дві гривні сімдесят дві копійки), курсову різницю в сумі 5 055, 32 грн (п`ять тисяч п`ятдесят п`ять гривень тридцять дві копійки), інфляційні втрати у сумі 1 598, 55 грн (одна тисяча п`ятсот дев`яносто вісім гривень п`ятдесят п`ять копійок), 3% річних у сумі 1 601, 43 грн (одна тисяча шістсот одна гривня сорок три копійки), 7 854, 32 грн (сім тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривні тридцять дві копійки) пені, 9 610, 54 грн (дев`ять тисяч шістсот десять гривень п`ятдесят чотири копійки копійок) штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028, 00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Рішення підписано суддею 01.10.2024.

СуддяЮ.А. Джепа