Ухвала

від 30.09.2024 по справі 922/3065/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі про банкрутство

(підготовче засідання)

"30" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3065/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЮВЕЛ" , код ЄДРПОУ 41395141 за участю :

представника Чуканової А.О. - не з`явився

представника ТОВ "ДЮВЕЛ" - не з`явився

арбітражного керуючого - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 (вх. №3065/24 від 29.08.2024) про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮВЕЛ" в якій заявниця просить суд:

- відкрити провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮВЕЛ" місцезнаходження: 61201, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 55-Е, код ЄДРПОУ 41395141,

- призначити розпорядником майна у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮВЕЛ" місцезнаходження: 61201, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 55-Е, код ЄДРПОУ 41395141, арбітражного керуючого Родзинського Анатолія Анатолійовича, свідоцтво №604 від 19.03.2013 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 29.09.2024 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/3065/24 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою суду від 03.09.2024 прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду.

Підготовче засідання по справі призначено на "16" вересня 2024 р.

Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЮВЕЛ" про ОБОВ`ЯЗКОВУ реєстрацію та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах.

Оскільки, 16.09.2024 учасники справи в засідання не з`явилися, а боржником не було подано відзиву, суд відклав підготовче засідання у справі на 30.09.2024.

Учасники справи в підготовче засідання 30.09.2024 не з`явилися.

Відзиву на заяву боржником надано не було.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14 днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов`язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.

Частиною другою статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14 днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов`язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.

За приписами ч. 1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі по тексту КУзПБ), перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін не перешкоджає проведенню засідання.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд здійснив усі необхідні дії для надання сторонам достатнього часу в умовах воєнного стану для реалізації своїх прав, а також беручи до уваги строковий характер проведення підготовчого засідання суду, суд вважає, що зібраних доказів достатньо для проведення підготовчого засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого режиму роботи господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі господарського суду з міркувань безпеки, та постійними повітряними тривогами, підготовче засідання у справі проведено судом у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши та перевіривши у підготовчому засіданні суду обґрунтованість грошових вимог заявника до боржника, а також доводів боржника, викладених у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, здійснивши повну та всебічну оцінку поданих учасниками справи доказів, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДЮВЕЛ", з огляду на таке.

Частиною 1 ст. КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з преамбулою КУзПБ, цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ, банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури. Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства, право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 39 КУзПБ, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом,Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положеньГосподарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

За наслідками дослідження наданих до матеріалів справи документів судом встановлено наступне.

Так з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Рекламна агенція ХІ" та ТОВ "ДЮВЕЛ" було укладено договір оренди нежитлового приміщення б/н від 01.04.2020 року, відповідно до предмету якого (п. 1 Договору) орендодавець передає орендарю для платного користування на умовах оренди нежитлове приміщення 2-го поверху (кімнату) №20, площею 31,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, 55 Е на строк 29 місяців з момент підписання договору, орендар зобов`язується прийняти приміщення, користуватися цим приміщенням і оплачувати таке користування в порядку та відповідно до умов, встановлених цим Договором, а після закінчення строку користування в порядку та відповідно повернути його відповідно до умов цього Договору.

Згідно до п. 3.1. за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої складає 6200,00 грн за кожен місяць користування приміщенням.

Відповідно до умов Договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування суми орендної плати на поточний рахунок орендодавця. Орендар сплачує орендну плату протягом 10 днів з моменту закінчення строку оренди приміщення.

Згідно п. 3.5 Договору акт виконаних послуг за цим договором надається орендодавцем та підписується сторонами поквартально.

Орендодавець на виконання умов договору передав, а орендар прийняв у платне користування нежитлове приміщення 2-го поверху (кімнату) №20, площею 31,0 кв.м що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, 55 Е, відповідно до Акту приймання передачі до договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2020 складеного та підписаного між сторонами Договору.

Також, на виконання умов Договору між сторонами складені акти виконаних послуг № 1 за надані орендодавцем послуги з оренди приміщення за період з 01.04.2020 по 01.07.2020 на суму 18 600,00 грн, №2 за надані орендодавцем послуги з оренди приміщення за період з 01.07.2020 по 01.10.2020 на суму 18 600,00 грн, №3 за надані орендодавцем послуги з оренди приміщення за період з 01.10.2020 по 01.01.2021 на суму 18 600,00 грн, №4 за надані орендодавцем послуги з оренди приміщення за період з 01.01.2021 по 01.04.2021 на суму 18 600,00 грн, №5 за надані орендодавцем послуги з оренди приміщення за період з 01.04.2021 по 01.07.2021 на суму 18 600,00 грн, №6 за надані орендодавцем послуги з оренди приміщення за період з 01.07.2021 по 01.10.2021 на суму 18 600,00 грн, №7 за надані орендодавцем послуги з оренди приміщення за період з 01.10.2021 по 01.01.2022 на суму 18 600,00 грн, №8 за надані орендодавцем послуги з оренди приміщення за період з 01.01.2022 по 01.04.2022 на суму 18 600,00 грн, №9 за надані орендодавцем послуги з оренди приміщення за період з 01.04.2022 по 01.07.2022 на суму 18 600,00 грн, №10 за надані орендодавцем послуги з оренди приміщення за період з 01.07.2022 по 01.10.2022 на суму 18 600,00 грн.

03.10.2022 між ТОВ "Рекламна Агенція Х1" та ТОВ "ДЮВЕЛ" складено Акт звірки взаємних розрахунків за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.04.2020, за період з 01.04.2020 по 01.10.2022 з наявною заборгованістю перед орендодавцем у розмірі 186 000,00 грн, розбіжності у обліку відсутні.

У зв`язку із закінченням строку користування нежитловим приміщенням та несплатою заборгованості у загальному розмірі 186 000,00 грн, ТОВ "Рекламна Агенція Х1" на адресу ТОВ "ДЮВЕЛ" було направлено вимогу №1 від 01.11.2022 щодо сплатити заборгованості з орендної плати, яку отримав директор ТОВ "ДЮВЕЛ".

Відповіддю від 03.11.2022 на вимогу № 1 від 01.11.2022 ТОВ "ДЮВЕЛ" повідомило, що повністю визнає суму заборгованості у розмірі 186 000,00 грн, однак відсутня можливість погасити зазначену заборгованість.

Отже, сума заборгованості ТОВ "ДЮВЕЛ" перед ТОВ "Рекламна Агенція Х1" у розмірі 186 000,00 грн підтверджується наявними у справі документами.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

За приписами ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В подальшому між ТОВ "Рекламна Агенція Х1" (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) був укладений Договір про відступлення права вимоги №071122/01 від 07.11.2022, за яким первісний кредитор відступив право вимоги, а новий кредитор набув право вимоги з ТОВ "ДЮВЕЛ" за договором оренди нежитлового приміщення від 01.04.2020 відповідно до якого ТОВ "Рекламна Агенція Х1" надала боржнику послуги з оренди нежитлового приміщення на 186 000, 00 грн.

Згідно з п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги, з моменту підписання цього договору до Нового кредитора перейшли права Первісного кредитора вимагати повернення суми боргу з боржника по вищевказаному договору в розмірі 186 000,00 грн та всі інші похідні права.

Загальна суму відступленої за цим договором заборгованості становить 186 000,00 грн (п. 1.3 Договору про відступлення права вимоги).

У відповідності до п. 1.4 Договору про відступлення права вимоги, Первісний кредитор зобов`язаний повідомити Боржника про заміну кредитора.

Згідно з п. 1.6 Договору про відступлення права вимоги, право вимоги за цим договором перейшло до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору.

Пунктом 2.2 Договору про відступлення права вимоги передбачено, що Новий кредитор за відступлені за цим договором права вимоги сплачує Первісному кредитору грошові кошту у розмірі 186 000,00 грн протягом 10 днів з моменту отримання грошових коштів з Боржника шляхом їх перерахування Новим кредитором на поточний рахунок Первісного кредитора.

Згідно з п. 5.1 Договору про відступлення права вимоги, цей договір набуває чинності та починає діяти з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, при укладанні договору про відступлення права вимоги від 07.11.2022 № 071122/01 Первісним кредитором по Акту від 07.11.2022 приймання-передання оригіналів документів до зазначеного Договору про відступлення права вимоги були передані Новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються.

07.11.2022 на виконання п. 1.4 Договору про відступлення права вимоги ТОВ Рекламна Агенція Х1 (Первісний кредитор) передав ТОВ "ДЮВЕЛ" (Боржнику) Повідомлення про відступлення Фізичній особі ОСОБА_1 (Новому кредитору) права вимоги з ТОВ "Галстер Груп" (Боржника) заборгованості за послуги оренди нежитлового приміщення на суму 186 000,00 грн за договором оренди нежитлового приміщення від 01.04.2020. Вказане повідомлення 07.11.2022 отримане керівником боржника - ТОВ "ДЮВЕЛ".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України про ).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 4 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що заявником доведено відступлення Первісним кредитором - ТОВ Рекламна Агенція Х1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 07.11.2022 № 071122/01 Новому кредитору - Фізичній особі ОСОБА_1 свої права вимоги до ТОВ "ДЮВЕЛ" (боржника у даній справі) щодо заборгованості за послуги оренди нежитлового приміщення на суму 186 000,00 грн за договором оренди нежитлового приміщення від 01.04.2020.

Станом на момент прийняття судом даної ухвали в матеріалах справи відсутні докази сплати боржником - ТОВ "ДЮВЕЛ" на користь Первісного або Нового кредиторів орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від 01.04.2020 в розмірі 186 000,00 грн.

Зважаючи на викладене, враховуючи що вимоги ініціюючого кредитора - Фізичної особи ОСОБА_1 до боржника - ТОВ "ДЮВЕЛ" на суму 186 000,00 грн підтверджені наданими сторонами до матеріалів справи доказами та, як вбачається з відзиву боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, не заперечуються боржником, що свідчить про відсутність між сторонами спору про право щодо зазначених вимог, суд дійшов висновку, що вимоги Фізичної особи ОСОБА_1 до боржника на суму 186 000,00 грн є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають визнанню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 39 КУзПБ, за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі. Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Відповідно до приписів статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства серед іншого, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

З аналізу приписів статей 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства можна дійти до висновку, що при подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не встановлюється обов`язку для кредитора-заявника (ініціюючого кредитора) додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу.

Слід зазначити, що Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи (преамбула Кодексу). Метою відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом через застосування процедур банкрутства передбачених Кодексом, є саме задоволення вимог кредиторів.

У разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених Кодексом для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відсутність доказів вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу не вказує про передчасність, при ухваленні рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки можливість застосування щодо боржника процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства є альтернативним способом задоволення грошових вимог кредитора у тому випадку, коли відсутній спір про право щодо вимог кредитора (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №905/2030/19).

Під час підготовчого засідання судом не встановлено підстав для відмови у відкритті провадження, передбачених у частині шостій статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною 10 ст. 39 КУзПБ передбачене право господарського суду в ухвалі про відкриття провадження у справі зобов`язати боржника провести аудит.

Згідно з ч. 2 ст. 41 КУзПБ, одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (ч. 1 ст. 41 КУзПБ).

З огляду на наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за заявою Фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ "ДЮВЕЛ", оскільки до суду не надано доказів погашення боржником перед ініціюючим кредитором заборгованості в розмірі 186 000,00 грн, яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги від 07.11.2022 № 071122/01.

Враховуючи викладене, суд на підставі ч. 8 ст. 39 КУзПБ вважає за можливе відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДЮВЕЛ", визнати заявлені ініціюючим кредитором - Фізичною особи ОСОБА_1 вимоги до боржника на суму 186 000,00 грн, та на підставі ст. ч. 13 ст. 39, ст. 41, ч. 2 ст. 44 КУзПБ ввести процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів та ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Разом з тим, враховуючи неподання боржником витребуваних судом доказів згідно з вимогами ст. 36 КУзПБ, що наразі унеможливлює здійснення господарським судом перевірки в порядку ч. 3 ст. 39 КУзПБ щодо можливості боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав, та факт спроможності чи неспроможності боржника виконати свої зобов`язання та погасити наявну у нього кредиторську заборгованість, з огляду на положення ч. 10 ст. 39 КУзПБ, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати боржника провести аудит своєї фінансово-господарської діяльності та отриманий за результатами аудиту висновок надати суду і розпоряднику майна.

Заява ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, крім відомостей, передбачених ч. 1 ст. 34 КУзПБ, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна, з поданням заяви цього арбітражного керуючого про участь у справі про банкрутство, яка повинна відповідати вимогам, встановленим ч. 3 ст. 28 цього Кодексу.

У разі, якщо заява ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство не містить пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не додано заяви цього арбітражного керуючого про участь у справі, або з підстав, визначених ч. 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства, цього арбітражного керуючого не може бути призначено розпорядником майна, або заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство подано боржником - юридичною особою, призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна здійснюється господарським судом самостійно з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, у порядку, що діяв до дня введення цього Кодексу в дію, шляхом застосування автоматизованої системи.

Частиною 3 ст. 28 КУзПБ встановлено, що розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі: 1) які є заінтересованими особами у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом;

4) які мають конфлікт інтересів; 5) які здійснювали раніше повноваження приватного виконавця щодо примусового виконання судових рішень або рішень інших органів (посадових осіб), у яких боржник був стороною виконавчого провадження; 6) які є близькими особами боржника - фізичної особи.

За приписами ч. 1, 2 ст. 30 КУзПБ, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.

За приписами ч. 8 ст. 39 КУзПБ, в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство суд зазначає, зокрема про призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати.

Ініціюючий кредитор - Фізична особа ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство просить призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Родзинського А.А. (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 604 від 19.03.2013).

Ініціюючий кредитор - Фізична особа ОСОБА_1 внесла авансовий внесок на депозитний рахунок суду на оплату послуг арбітражного керуючого в розмірі 72 000 грн.

Заявник до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство надає заяву від 28.08.2024 № б/н зі згодою вказаного арбітражного керуючого на участь у даній справі в якості розпорядника майна боржника.

Відомостей про те, що арбітражний керуючий Родзинський А.А. здійснював управління боржником або ж є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів, судом не встановлено, а також не встановлено обмежень, визначених ч. 3 ст. 28 КУзПБ, кандидатура арбітражного керуючого не належить до жодної з категорій осіб, зазначених у вказаній статті.

На підставі викладеного суд призначає розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Родзинського А.А.

Згідно з частиною дев`ятою статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та закінчення підготовчого засідання.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 8, 28, 30, 34, 36, 39, 41, 44, ч. 1, 5 ст. 45 та п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 6, 42, 73-79, 86, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд -

УХВАЛИВ:

1. Відкрити провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЮВЕЛ", код ЄДРПОУ 41395141.

2. Визнати вимоги ініціюючого кредитора - фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮВЕЛ" на суму 186 000,00 грн заборгованості та 72 000,00 грн - витрат на авансування винагороди арбітражному керуючому

3. Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

4. Ввести процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮВЕЛ" (код ЄДРПОУ 41395141, юридична адреса: 61201, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 55Е) строком на 170 календарних днів.

5. Призначити розпорядником майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮВЕЛ" (код ЄДРПОУ 41395141, юридична адреса: 61201, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 55Е) арбітражного керуючого Родзинського Анатолія Анатолійовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 604 від 19.03.2013, та встановити розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮВЕЛ" в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень, джерелами сплати грошової винагороди розпоряднику майна є авансування кредитором, що внесено на депозитний рахунок господарського суду.

6. Здійснити офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮВЕЛ" (код ЄДРПОУ 41395141, юридична адреса: 61201, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 55Е) .

7. Встановити розпоряднику майна строк до 15.11.2024 для:

- подання до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів боржника;

- проведення інвентаризації майна боржника та подання до суду матеріалів інвентаризації з доказами, що підтверджують встановлені в ході інвентаризації дані;

- проведення аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановити за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства;

- звіту про проведену роботу в межах процедури розпорядження майном та доказів на підтвердження проведеної розпорядником роботи та обставин, викладених у звіті.

8. Повідомити боржнику - ТОВ "ДЮВЕЛ" про обов`язок, встановлений ч. 6 ст. 6 ГПК України, щодо необхідності зареєструвати свій Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

9. Зобов`язати боржника у строк до 15.11.2024 провести аудит своєї фінансово-господарської діяльності; аудиторський висновок надати суду та розпоряднику майна.

10. Призначити попереднє засідання суду на "25" листопада 2024 р. о(б) 10:15 год. , яке відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал № 110.

11. Ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство надіслати кредитору, боржнику, розпоряднику майна, державному реєстратору, ГУ ДПС у Харківській області, Дзержинському районному суду м. Харкова, Шевченківський ВДВС у м. Харків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 30.09.2024.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвалу підписано 30.09.2024.

СуддяПрохоров С.А.