Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/15630/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15630/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. (головуючого), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - Вовк С. С.,

відповідача - Пащенко М. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький енергетичний альянс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 (суддя Підченко Ю. О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 (головуючий суддя Агрикова О. В., судді Козир Т. П., Мальченко А. О.)

у справі № 910/15630/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький енергетичний альянс" (далі - ТОВ "Запорізький енергетичний альянс", Товариство, позивач, скаржник)

до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач)

про визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність / відсутність підстав для визнання недійсним та скасування рішення АМК у зв`язку з порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) у вигляді неподання інформації позивачем на вимогу в.о. Голови Комітету АМК від 14.06.2021 № 128-29/06-8995 (далі - Вимога) у встановлений строк.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У 2023 році ТОВ "Запорізький енергетичний альянс" звернулося до суду з позовом до АМК, у якому просило:

- визнати недійсним та скасувати рішення Тимчасової адміністративної колегії АМК від 26.07.2023 № 26-р/тк у справі № 128-26.13/151-21 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що вимога про отримання інформації не отримана уповноваженим представником позивача 24.06.2021, як про це стверджує відповідач, тому у діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" адже Товариству стало відомо про наявність Вимоги з листа Комітету про початок розгляду справи 19.10.2021. При цьому, позивач звертає увагу, що Товариством направлено відповідь на Вимогу з дотриманням 7-денного строку, що обліковується з 01.05.2023, а саме 05.05.2023 та вчинено всі дії для дотримання вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції". Крім того позивач звертає увагу, що під час визначення розміру штрафу Комітет не врахував наявності пом`якшуючих обставин та не зменшив розмір штрафу.

2. Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі № 910/15630/23, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Запорізький енергетичний альянс", посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права щодо оцінки всіх обставин справи в сукупності з іншими доказами та поясненнями сторін у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким скасувати та визнати недійсним оскаржуване Рішення АМК.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування правової позиції у касаційній скарзі позивач із посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень у справі № 910/15630/23 про відмову в позові не врахували суперечливої практики Верховного Суду у справах про оскарження рішень різних суб`єктів владних повноважень за подібних обставин, а саме: постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.07.2023 у справі № 200/3265/21-а.

4.2. Скаржник вказує на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/13254/17; від 14.06.2022 у справі № 910/20990/20; від 02.04.2019 у справі № 910/10740/18; від 20.09.2018 у справі № 915/17/18; від 08.05.2019 у справі № 910/10738/19, які узагальнено зводяться до наступного:

- при розгляді цієї категорії справ, в контексті розміру штрафу суди мають з`ясовувати виключно його відповідність межам, встановленим частиною другою статті 52 Закону № 2210-III;

- для встановлення правомірності розміру штрафу, накладеного АМК за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону № 2210-III, достатньо, щоб він знаходився в межах, передбачених частиною другою статті 52 Закону № 2210-III.

4.3. Скаржник зауважив, що на відміну від рішень у справах, які розглядалися судами адміністративної юрисдикції, у цій справі судами при перевірці правомірності Рішення АМК не було надано оцінки з точки зору принципів обґрунтованості та пропорційності розміру накладеного штрафу, що, на думку скаржника, є неправильним застосуванням матеріального права.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу АМК заперечує проти викладених у ній доводів та вважає її безпідставною, необґрунтованою, а твердження, викладені в ній, такими, що не відповідають нормам законодавства та дійсним обставинам справи.

5.2. Від позивача надійшло письмове пояснення, в якому просить Суд врахувати аргументи, викладені у письмовому поясненні у цій справі та визнати недійсним і скасувати Рішення АМК від 26.07.2023 № 26-р/тк.

5.3. 01.10.2024 від позивача надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що за результатами розгляду справи № 128-26.13/151-21 (далі - антимонопольна справа) АМК прийняв оскаржуване Рішення, згідно з яким:

- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький енергетичний альянс" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу в.о. Голови Комітету - державного уповноваженого від 14.06.2021 № 128-29/06-8995 у встановлений ним строк;

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький енергетичний альянс" штраф у розмірі 2 476 794,00 грн.

6.2. Суди попередніх інстанцій встановили, що під час розгляду справи № 128-26.13/151-21 Комітетом встановлено, що АМК здійснювалися заходи державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на підставі доручення Голови Комітету від 16.09.2020 року № 13-01/935.

6.3. З метою виявлення та визначення проблем, які існують на ринку електричної енергії, що можуть перешкоджати розвитку конкуренції на цьому ринку здійснювався збір та аналіз інформації, яка могла б свідчити про наявність таких перешкод.

6.4. Під час здійснення зазначених вище заходів відповідно до статей 7, 16, 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою проведення дослідження стану конкуренції на організованих сегментах ринку електричної енергії в торгових зонах Об`єднаної енергетичної системи України та "Острів Бурштинської ТЕС" Комітетом надіслано ТОВ "Запорізький енергетичний альянс" вимогу в. о. Голови Комітету - державного уповноваженого від 14.06.2021 № 128-29/06-8995.

6.5. Відповідно до Вимоги Товариство зобов`язано в 7-денний строк із дня її отримання надати інформацію та належним чином завірені копії документів, необхідних для дослідження стану конкуренції в межах здійснення заходів державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на підставі доручення Голови Комітету від 16.09.2020 № 13-01/935.

6.6. Водночас у Вимозі зазначалось, що відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" вимоги органу Комітету є обов`язковими для виконання у визначений ними строк та зазначалось, що в разі відсутності можливості надання запитуваної інформації у визначений вимогою строк не пізніше кінцевої дати надання відповіді, Товариство має право звернутися до Комітету з обґрунтованим клопотанням про продовження строку на надання інформації на вимогу із поясненням причин неможливості надання запитуваної інформації у визначений вимогою строк.

6.7. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303504586920 Товариство отримало Вимогу 24.06.2021.

6.8. Враховуючи зазначене вище, останній день терміну надання інформації на Вимогу припадав на 01.07.2021.

6.9. У встановлений в. о. Голови Комітету - державним уповноваженим у Вимозі строк інформацію ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС" Комітету не надано.

6.10. Обґрунтовані клопотання про продовження строку надання інформації на Вимогу з поясненням причин неможливості надання запитуваної інформації у визначений у Вимозі строк до Комітету від Товариства не надходили.

6.11. Для з`ясування обставин отримання Вимоги Комітету, листом від 11.08.2021 № 128-29/01-11955 направлено вимогу Голови Комітету - державного уповноваженого до акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта") щодо надання інформації про особу, яка отримала Вимогу та осіб Товариства, які були уповноваженими на отримання поштової кореспонденції на дату вручення Вимоги.

6.12. Листом AT "Укрпошта" від 17.08.2021 № 103.003.-440-21 (вх. комітету № 8- 01/1241-кі від 20.08.2021) надало інформацію Комітету, відповідно до якої рекомендований лист № 0303504586920 (Вимога), адресований ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС" 24.06.2021, вручений під підпис уповноваженій особі на одержання поштових відправлень Товариства Крюшовій В.В. на підставі довіреності ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС" від 08.10.2020.

6.13. На підтвердження цієї інформації АТ "Укрпошта" надало копії окремого аркуша ф. 8 з підписом уповноваженої особи на одержання поштових відправлень Товариства, що свідчить про отримання № 0303504586920 - 24.06.2021, та довіреності Товариства від 08.10.2020 б/н за підписом керівника - Бистрого В.В.

6.14. У відповідь на лист Комітету від 07.10.2021 № 128-26.13/01-14543 про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Товариство листом від 26.10.2021 № 01/21/1026-1 (вх. Комітету № 8- 01/14971 від 29.10.2021) надало письмові пояснення, в яких зазначило, що не надало відповіді на Вимогу у встановлений в. о. Голови Комітету - державним уповноваженим строк, оскільки не отримувало її у зв`язку зі зміною з 11.06.2021 року місцезнаходження.

6.16. Крім цього, товариством зазначено, що між ним та Крюшовою В.В. немає жодних договірних відносин, у тому числі трудових правовідносин (у штаті Товариства відсутній працівник Крюшова В.В.).

6.16. У зв`язку з вказаним, інформацію, яка запитувалась Комітетом у Вимозі, Товариством надано не було.

6.17. Враховуючи зазначене, для з`ясування дійсних обставин отримання Вимоги Комітет листом від 15.12.2021 №128-29/01-18009 направив вимогу Голови Комітету - державного уповноваженого про надання інформації до АТ "Укрпошта", зокрема щодо встановлення уповноваженої особи Товариства на отримання вхідної кореспонденції ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС".

6.18. Листом від 30.12.2021 №103.003-3359 (вх. Комітету N 8- 01/1944-кі від 05.01.2022) АТ "Укрпошта" повідомило Комітет про допущення технічної помилки в листі від 17.08.2021 №103.003-440-21 (вх. Комітету № 8- 01/1241-кі від 20.08.2021) при зазначенні прізвища уповноваженої особи на одержання поштових відправлень Товариства.

6.19. Цим же листом АТ "Укрпошта" повідомило Комітет, що рекомендований лист № 0303504586920 (Вимога), адресований ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС", вручений 24.06.2021 під підпис уповноваженій особі на одержання поштових відправлень Товариства - Крючковій В.В. на підставі довіреності від 08.10.2020 б/н, виданої ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС" за підписом керівника - Бистрого В.В.

6.20. Крім того, за інформацією АТ "Укрпошта", згідно з вимогами пункту 94 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС" узгодило з Укрпоштою за місцем обслуговування відділення поштового зв`язку № 690032 м. Запоріжжя, порядок доставки (вручення) поштових відправлень та періодичних друкованих видань, що надходять на адресу ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС" (Південне шосе, буд. 57, оф. 44, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69032).

6.21. На підтвердження зазначеного АТ "Укрпошта" надано копію листа Товариства б/д б/н за підписом керівника - Бистрого В.В, відповідно до якого в разі надходження простих та рекомендованих поштових відправлень, періодичних друкованих видань, на адресу Товариства: Південне шосе, буд. 57, не доставляти їх за вказаною адресою, а залишати безпосередньо у відділенні поштового зв`язку № 32, де представник Товариства - Крючкова В.В., діючи на підставі довіреності, буде їх забирати, а також копію довіреності, виданої ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС", за підписом керівника Товариства - Бистрого В.В.

6.22. Отже, Вимога отримана особою, уповноваженою TOB "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС" на одержання поштових відправлень, 24.06.2021.

6.23. Разом із тим Товариство після ознайомлення з матеріалами справи листом від 05.05.2023 № 01/2305-5 (вх. Комітету № 8-01/621-кі від 09.05.2023 року) надало інформацію на Вимогу.

6.24. Тобто ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС" надало інформацію на Вимогу поза межами строку, встановленого органом Комітету для надання інформації.

6.25. Ненадання Товариством інформації на Вимогу у встановлений органом Комітету термін для надання інформації перешкоджало здійсненню заходів державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, збору й аналізу доказів під час дослідження стану конкуренції на організованих сегментах ринку електричної енергії, що здійснювались на підставі доручення Голови Комітету від 16.09.2020 № 13-01/935.

6.26. Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що вимога про отримання інформації не отримана уповноваженим представником позивача 24.06.2021, як про це стверджує відповідач. Також позивач вважає, що під час визначення розміру штрафу Комітет не врахував наявності пом`якшуючих обставин та не зменшив розмір штрафу.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/15630/23 на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (п.5.3 цієї справи)

7.2.1. Частина 5 ст. 302 ГПК України передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

7.2.2. За змістом наведеної норми права, для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників.

7.2.3. Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

7.2.4. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального та матеріального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

7.2.5. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

7.2.6. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень ч. 5 ст. 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

7.2.7. За оцінкою Верховного Суду, заявлене скаржником клопотання не містить належного обґрунтування того, що справа містить виключну правову проблему за кількісним та якісним критерієм, зокрема скаржник не обґрунтував свої твердження щодо того, у чому полягає неможливість вирішення справи касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права в контексті підстав касаційного оскарження та у чому полягає невизначеність законодавчого регулювання правових питань щодо застування штрафу у розмірі, накладеного АМК за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону № 2210-III, передбачених частиною другою статті 52 Закону № 2210-III.

7.2.7. Наведені скаржником у клопотанні питання можуть бути вирішені Верховним Судом під час розгляду касаційної скарги, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд виходить з того, що самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.3. В силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

8.4. Отже, відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

8.5. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.6. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.6.1. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.6.2. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.7. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.8. Так, скаржник вказує на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/13254/17; від 14.06.2022 у справі № 910/20990/20; від 02.04.2019 у справі № 910/10740/18; від 20.09.2018 у справі № 915/17/18; від 08.05.2019 у справі № 910/10738/19.

8.9. Правові висновки, викладені у вказаних постановах, від яких, на думку Скаржника, необхідно відступити, узагальнено зводяться до наступного:

1) при розгляді цієї категорії справ, в контексті розміру штрафу суди мають з`ясовувати виключно його відповідність межам, встановленим частиною другою статті 52 Закону № 2210-III;

2) для встановлення правомірності розміру штрафу, накладеного АМК України за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону, достатньо, щоб він знаходився в межах, передбачених частиною другою статті 52 Закону № 2210-III.

8.10. Предметом розгляду у справі, що переглядається (№ 910/15630/23), є скасування та визнання недійсним рішення АМК у вчиненні позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 та накладення штрафу на підставі частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

8.11. Предметом розгляду справ № 910/13254/17; № 910/20990/20; № 910/10740/18; № 915/17/18; № 910/10738/19 було оскарження рішень АМК про накладенні штрафів на підставі частини другої статті 52 Закону за вчинення порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону;

підстави позову: неналежне застосування АМК частини другої статті 52 Закону № 2210-III при визначенні розміру штрафу, порушення принципів обґрунтованості, пропорційності тощо;

- зміст позовних вимог: позовні вимоги суб`єктів господарювання про визнання недійсними (та/або скасування) рішень АМК;

- встановлені судами фактичні обставини: вчинення суб`єктами господарювання порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону, проведення АМК розслідування відповідного порушення та прийняття за його результатами рішення про накладення штрафу відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону;

- наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин: пункту 13 статті 50, частини другої статті 52 Закону № 2210-III.

8.12. Отже, справи № 910/13254/17; № 910/20990/20; № 910/10740/18;

№ 915/17/18; № 910/10738/19 є подібними за предметом спору (визнання недійсним рішення АМК), схожими за нормативно-правовим регулюванням правовідносин.

8.13. Що ж до наявності / відсутності вмотивованої обґрунтованості необхідної для відступлення від правового висновку Верховного Суду, то Суд виходить з такого.

8.14. Відповідно до приписів Закону №2210:

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону №2210;

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

8.15. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що законодавство про захист економічної конкуренції не обмежує Комітет у способах вручення вимоги. Водночас обраний спосіб повинен забезпечувати документальне підтвердження отримання відправлення адресатом (його уповноваженою особою). Рекомендований лист № 0303504586920 (Вимога) 24.06.2021 вручена під підпис уповноваженій особі на одержання поштових відправлень Товариства - на підставі довіреності від 08.10.2020 року б/н, виданої ТОВ "Запорізький енергетичний альянс" за підписом керівника - Бистрого В.В.

8.16. Вказане здійснено на підставі пункту 94 Правил та за погодженням між Укрпоштою та ТОВ "Запорізький енергетичний альянс", що вбачається з листа ТОВ "Запорізький енергетичний альянс" б/д б/н за підписом керівника - Бистрого В.В., відповідно до якого в разі надходження простих та рекомендованих поштових відправлень, періодичних друкованих видань, на адресу позивача: Південне шосе, буд. 57, не доставляти їх за вказаною адресою, а залишати безпосередньо у відділенні поштового зв`язку № 32, де представник ТОВ "Запорізький енергетичний альянс" - Крючкова В.В., діючи на підставі довіреності, буде їх забирати.

8.17. При цьому, позивачем не надано будь-яких спростувань щодо наявності чи відсутності у його штаті такого працівника, а також не надано спростувань щодо листа керівника - Бистрого В.В., яким він просив залишати поштові надходження у відділенні та віддавати їх представнику товариства власноруч на підставі довіреності.

8.18. Зокрема, суди попередніх інстанцій зазначають, що позивачем не доведено підробки, як листа керівника - Бистрого В.В., так і довіреності від 08.10.2020 виданої працівнику за підписом керівника - Бистрого В.В. Не надано будь-яких доказів ініціювання позивачем службового розслідування стосовно вказаних обставин.

8.19. Зважаючи на те, що в силу положень Правил надання поштового зв`язку, видача поштового відправлення одержувачу здійснюється відділенням поштового зв`язку виключно за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу, а також те, що довіреність від 08.10.2020 не втрачалась ані позивачем, ані ж особою уповноваженою отримувати кореспонденці., колегія суддів зазначає, що поштове відправлення № 0303504586920 (Вимога) не могло бути видано жодній іншій особі аніж тій, яка вказана в довіреності Товариства.

8.20. При цьому, пункти 89, 96, 105 Правил надання поштового зв`язку виключають можливість отримання поштової кореспонденції неуповноваженою особою позивача, а в матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання посадовими особами ПАТ "Укрпошта" своїх обов`язків щодо вручення поштового відправлення № 0303504586920 (Вимога).

8.21. Колегія суддів зазначає про відсутність в матеріалах справи жодних належних та допустимих доказів в розумінні статтей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили, що копія довіреності від 08.10.2020, видана позивачем, є підробною (зфальшованою).

8.22. Зазначені вище обставини свідчать, що позивач 24.06.2021 отримав вимогу АМК, яка надійшла поштовим відправленням № 0303504586920 та іншого позивачем не доведено.

8.23. У свою чергу, скаржник вказує, на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.07.2023 у справі № 200/3265/21-а, в якій зазначено, що розмір накладеного штрафу є необґрунтованим, та відповідно до рекомендаційних роз`яснень від 09.08.2016 № 39-рр за аналогічне порушення базовий штраф встановлюється у значно меншому розмірі. Право на визначення розміру санкції згідно із наведеної вище норми покладається на орган контролю, проте, законодавцем встановлено можливість застосування штрафних санкцій в розмірі від 85 000, 00 грн до 1 700 000,00 грн.

8.23.1. Згідно з принципом пропорційності рішення (заходи) суб`єктів владних повноважень повинні бути необхідними і мінімально достатніми для досягнення мети - задоволення загальносуспільного інтересу. (.)

8.23.2. Згідно з принципом недискримінації рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень не можуть призводити: до юридичного або фактичного обсягу прав та обов`язків особи, який є відмінним від обсягу прав та обов`язків інших осіб у подібних ситуаціях, якщо лише така відмінність не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу; (.)

8.23.3. В якій зазначено, що за результатом проведеної у встановленому порядку перевірки Нацкомісії виявлено порушення у діяльності суб`єкта господарювання, то вирішення питання про визначення конкретного розміру санкцій у межах, встановлених частиною четвертою з урахуванням вимог частини п`ятої статті 77 Закону № 2019-VIII, є дискреційним повноваженням Нацкомісії, наявність якого не заперечується позивачем у цій справі.

8.24. Проте предметом позову у справі № 200/3265/21-а є визнання протиправною та скасування постанови Нацкомісії від 10.03.2021 № 395 "Про накладення штрафу на ТОВ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії". А підставою позову є порушення вимог законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії, та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії; матеріально-правове регулювання спірних правовідносин: частина четверта, з урахуванням вимог частини п`ятої статті 77 Закону № 2019-VIII.

8.25. Таким чином, справа № 200/3265/21-а є не подібною за предметом спору (визнання недійсним рішення АМК), за підставою позову та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, справі, яка розглядається.

8.26. У вирішенні порушених скаржником у касаційній скарзі питань Верховний Суд зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

8.27. У цьому аспекті Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

8.28. Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

8.29. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі№ 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

8.30. Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

8.31. Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних ним постановах Верховного Суду, не навів змістовного обґрунтування мотивів і причин такого відступлення, а також не навів вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість такого висновку. Касаційна скарга не містить фундаментальних обґрунтувань щодо підстави необхідності і причин для відступу від правової позиції, яка міститься у постановах від 27.03.2018 у справі № 910/13254/17; від 14.06.2022 у справі № 910/20990/20; від 02.04.2019 у справі № 910/10740/18; від 20.09.2018 у справі № 915/17/18; від 08.05.2019 у справі № 910/10738/19.

8.32. Слід зазначити, що за своїм змістом посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками судів попередніх інстанцій, які були зазначені в оскаржуваних у даній справі судових рішеннях.

8.33. Отже, позивачем не мотивовано та не доведено необхідність для відступу від правових висновків, а також не доведено, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та/або порушили норми процесуального права.

8.34. Крім того, скаржник звертає увагу, що під час визначення розміру штрафу Комітет не врахував наявності пом`якшуючих обставин та не зменшив розмір штрафу.

8.35. Проте, помилковим є твердження позивача щодо порушення АМК положень частини другої статті 52 Закону № 2210 стосовно визначення розміру штрафу, оскільки його було накладено у розмірі одного відсотка доходу позивача за 2022 рік та в межах повноважень АМК, що повністю відповідає даній нормі закону.

8.36. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи позивача фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлення інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд.

8.37. Отже, з огляду на такий стандарт доказування як "вірогідність доказів" та принцип індивідуальної відповідальності, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, в цьому випадку не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції відсутні.

8.38. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи АМК, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в цій постанові.

8.39. Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (в тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.40. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів щодо перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.41. У силу приписів частини другої статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

8.42. Верховний Суд, ураховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький енергетичний альянс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі № 910/15630/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова