Вирок

від 30.09.2024 по справі 276/1875/20

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/1875/20

Провадження по справі№ 1-кп/276/8/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12020065140000027 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрозавадівка Саратовського району Російської Федерації, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , неодруженого, з вищою освітою, непрацюючого, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, не є особою з інвалідністю, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.185 КК України,

з участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

01.10.2020 близько 03 год. 00 хв. у ОСОБА_3 , який знаходився за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення грошових коштів із банківської картки № НОМЕР_1 АТКБ «ПриватБанк», належної ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія» (код ЄДРПОУ 37976202).

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в указаний день, близько 03 год. 26 хв. ОСОБА_3 з метою особистого незаконного збагачення, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, прибув до банкомату АТКБ «ПриватБанк», що в смт. Хорошів, по вул. Древлянська, 26 Хорошівського району Житомирської області, за допомогою раніше збереженого логіну на мобільному додатку «Приват24», на належному йому мобільному телефоні марки «Samsung» моделі «SМ-J701F» та знаючи пароль до банківської картки № НОМЕР_1 АТКБ «ПриватБанк», належної ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія» (код ЄДРПОУ 37976202), без відома власника, використавши мобільний додаток «Приват24», зняв грошові кошти в сумі 5004 грн. 00 коп.

В послідуючому, ОСОБА_3 із викраденими грошовими коштами покинув місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши можливість розпорядитися викраденими грошовими коштами на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні не визнав, повідомивши, що протягом декількох місяців займав посаду директора в ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія», де йому було видано 2 банківські картки. Порядок користування картками не роз`яснили. Заробітна плата не надходила на жодну з карток, розрахунок здійснювався лише готівкою. При звільненні з посади картки віддав новому директору ОСОБА_6 . Підприємство заборгувало йому заробітну плату, а тому, коли отримав смс-повідомлення про надходження коштів підійшов до місцевого банкомату та за допомогою мобільного телефону, на якому було збережено реквізити картки, зняв кошти, приблизно 10000,00 грн, та витратив їх на власні потреби. Пояснив, що не розумів, що вчиняє крадіжку, у нього не було умислу на викрадення коштів підприємства. Наразі ним відшкодовано всі завдані збитки ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія», потерпілий не має до нього жодних претензій.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його винуватість у пред`явленому обвинуваченні підтверджується сукупністю зібраних органом досудового розслідування доказів та досліджених під час судового розгляду, а саме данними:

- рапорту від 01.10.2020 ст. інспектора Хорошівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 , згідно якого 01.10.2020 о 20:34 по телефону від ОСОБА_6 надійшло повідомлення про те, що 01.10.2020 з банківського рахунку ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія» невідома особа викрала кошти в сумі 5000,00 грн. (т.1 а.сп. 207);

- протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.10.2020, згідно якого ОСОБА_6 , будучи письмово попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, звернувся до Хорошівського відділення поліції Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області із заявою про злочин, зазначивши, що з 01.10.2020 о 03 год. 00 хв. ОСОБА_3 , бувший керівник ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія», викрав гроші в сумі 5000,00 грн з банківського рахунку ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія», відкритого в АТКБ «ПриватБанк» (т.1, а.сп. 208);

- виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія», ЄДРПОУ 37976202, зареєстровано юридичною особою, керівником товариства станом на 05.10.2020 є ОСОБА_8 (т.1, а.сп. 217);

- статуту ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія», затвердженого рішенням №16-04/19 від 16.04.2019, згідно з яким директор товариства, зокрема, наділяється правом розпоряджатися банківськими та іншими рахунками товариства з правом першого підпису на розрахункових та інших документах (т.1, а.сп. 214);

- рішення №14-07/20 загальних зборів учасників ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія», яким вирішено призначити ОСОБА_3 на посаду директора товариства з 15.07.2020 (т.1, а.сп. 221);

- наказу ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія» №15-07-20 від 15.07.2020 про призначення ОСОБА_3 на посаду директора товариства з 15.07.2020 (т.1, а.сп. 223);

- трудового договору від 15.07.2020, укладеного між ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія» та ОСОБА_3 , яким підтверджується факт перебування ОСОБА_3 в трудових відносинах з даним товариством (т.1, а.сп. 226-227);

- довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 09.10.2020, з якої слідує, що ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія» в АТ КБ «ПриватБанк» має рахунок № НОМЕР_2 , до якого відкрита картка «Ключ до рахунку», видана на ім`я ОСОБА_3 (т.1, а.сп. 239);

- фотокопії із зображенням картки «Ключ до рахунку» № НОМЕР_3 (т.1, а.сп. 229);

- протоколу огляду предмету від 02.10.2020, в якому описано загальний вигляд банківської картки з № НОМЕР_3 (т.1, а.сп. 241);

- протоколу огляду предметів з фототаблицею до протоколу від 07.10.2020, відповідно до яких начальником сектору дізнання ОСОБА_9 за участю ОСОБА_3 оглянуто мобільний телефон марки «Samsung» моделі «SМ-J701F», де наявний бізнес-додаток «Приват24». Під час огляду предмета ОСОБА_3 особисто ввів логін та пароль, після чого додаток «Приват24» відкрився, на робочому столі спостерігаються банківська картка «ПриватБанк» з № НОМЕР_4 , дійсна до 10/23, а також банківська картка «ПриватБанк» з № НОМЕР_5 , дійсна до 12/23 (т.1, а.сп. 245-249);

- заяви ОСОБА_3 від 21.09.2020, який просить звільнити його із займаної посади директора (т.1 а.сп.224);

- рішення №05-10/20 загальних зборів учасників ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія», яким вирішено звільнити ОСОБА_3 з посади директора товариства з 21.09.2020 (т.1, а.сп. 219);

- наказу ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія» від 05.10.2020 № 16, відповідно до якого ОСОБА_3 звільнено з 21.09.2020 звільнено з посади директора товариства (т.1, а.сп. 225);

- виписок по рахунку НОМЕР_6 АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якими 01.10.2020 о 03:26 проведено дві операції по видачі готівки по картці № НОМЕР_4 , а саме на суму 1002,00 грн та 4002,00 грн (т.1, а.сп. 232-234);

- фотоматеріалів з банкоматів під час здійснення операцій з банківською карткою № НОМЕР_4 за період з 21.09.2020 по 02.10.2020, на яких зображений ОСОБА_3 (т.1, а.сп. 236-238).

Крім того, допитаний в судовому засіданні як свідок представник потерпілого ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_3 працював директором в ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія». Заробітна плата виплачувалась готівкою, окремий зарплатний рахунок не оформлявся в банку. На ім`я ОСОБА_3 , як на представника підприємства, в АТ КБ «ПриватБанк» було відкрито особовий рахунок. Пояснив, що особовий рахунок відкривається на керівника товариства, банк видає картку, електронний ключ, для проведення банківських операцій. Кожна операція має бути підтверджена керівником шляхом телефонного дзвінка з банку на його особистий номер. При звільненні ОСОБА_3 залишив картку бухгалтеру підприємства. Кошти, які знаходились на рахунку підприємства мали бути витрачені на засоби захисту рослин. Проте, бухгалтер повідомив про зникнення коштів з особового рахунку. Коли приїхали у відділення АТ КБ «ПриватБанк», то працівник банку продемонстрував фотознімки з камер банкомату, на яких впізнали ОСОБА_3 . Останній не надав звіту щодо використання коштів. Після вказаного випадку обвинувачений відшкодував завдані збитки підприємству, жодних претензій потерпілий до нього немає, представник товариства просив не карати суворо ОСОБА_3 .

Показання свідка представника потерпілого ОСОБА_6 узгоджуються з письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, а тому суд вважає їх належними, допустимими та достовірними.

Доводи обвинуваченого про те, що при звільненні роботодавець заборгував йому заробітну плату, у зв`язку з чим він вважав, що кошти, які надійшли на рахунок належали саме йому, суд оцінює критично. Так, стороною захисту не надано жодних доказів існування такої заборгованості. Крім цього, заробітна плата на підприємстві виплачувалась лише готівкою, тоді як особовий рахунок, до якого мав доступ ОСОБА_3 , був відкритий для здійснення товариством господарської діяльності, а не для виплат заробітної плати, про що обвинувачений, перебуваючи на посаді директора товариства, в силу своїх професійних обов`язків, був поінформований. Також суд враховує, що після зняття готівки в сумі 5004,00 грн ОСОБА_3 не повернув кошти підприємству та не надав доказів того, що їх було витрачено в інтересах товариства. Показання обвинуваченого ОСОБА_3 суд розцінює як намагання уникнути суворості покарання.

Судом в ході судового розгляду досліджені всі процесуальні джерела доказів (ст. 84 КПК України), які були заявлені та надані на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України), в обсязі, визначеному відповідно до ст. 349 КПК України та в порядку, передбаченому § 3 глави 28 КПК України.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження, та зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав, а також виконання процесуальних обов`язків, - прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів у вироку є виключною компетенцією суду, який постановлює вирок.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду під час оцінки доказів слід керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. У достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що в його достовірності взагалі немає сумнівів, а означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.

За правилами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна доведена поза розумним сумнівом.

Разом з цим, при кваліфікації дій обвинуваченого суд виходить з наступного.

Так, стороною обвинувачення пред`явлено ОСОБА_3 обвинувачення за ч.2ст.185 КК України, тобто в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно.

Вказана кваліфікація дій ОСОБА_3 була пов`язана з тим, що першочергово ОСОБА_3 обвинувачувався також за ч. 1 ст. 185 КК України, а саме за те, що він 21.09.2020 близько 16 год. 47 хв., з метою особистого незаконного збагачення, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, прибув до банкомату АТКБ «ПриватБанк», що в смт. Хорошів, по вул. Древлянська, 26 Хорошівського району Житомирської області, за допомогою раніше збереженого логіну на мобільному додатку «Приват24», на належному йому мобільному телефоні марки «Sumsung» моделі «SМ-J701F» та знаючи пароль до банківської картки № НОМЕР_1 АТКБ «ПриватБанк», належної ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія», без відома власника, використавши мобільний додаток «Приват24», зняв кошти в сумі 402 грн. 00 коп.

Однак, ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 16.11.2023 ОСОБА_3 за даним фактом звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 185 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а також закрито провадження за цим епізодом. Зазначена ухвала суду набрала законної сили.

Відповідно до ч.1, 3 ст.32 КК України, повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених вОсобливій частиніцього Кодексу.

Згідно з приміткою дост. 185 КК України,у статтях185,186та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями187,262цьогоКодексу.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2020 року (справа №591/4366/18; провадження № 51-1122кмо20) сформульовано висновок щодо застосування кваліфікуючої ознаки повторності. Зокрема, об`єднана палата Верховного Суду вказала, що єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою повторності без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації цієї ознаки, є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні.

Таким чином, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Однак, у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи, така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочин в іншому кримінальному провадженні.

При цьому за змістом судового рішення об`єднана палата Верховного Суду вказала, що сам факт вчинення злочину не вперше утворює повторність без постановлення обвинувального вироку суду стосовно особи лише у випадку, коли такий факт розслідується органом досудового слідства чи розглядається судом з іншим епізодом тотожного або однорідного злочину в одному кримінальному провадженні, тобто лише за умови, коли суд безпосередньо досліджує докази й у вироку встановить доведеність винуватості особи одночасно за всіма епізодами кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому.

Таким чином, зі змісту вказаного висновку слідує, що діяння особи кваліфікуються за ознакою повторності без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом у разі, коли судом в одному кримінальному провадженні встановлено доведеність вини у першому епізоді, що утворює повторність, і в наступному, який кваліфікується як повторний.

Частиною 4 ст.32 КК України визначено, що повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

У відповідності до ч.3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З огляду на вказані норми закону та висновки Верховного Суду, суд вважає, що оскільки кримінальне провадження в частині кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1ст.185 КК Українизакрито, а ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності, то у даному випадку за епізодом крадіжки грошових коштів у сумі 5004 грн. 00 коп. із банківського рахунку ТОВ «Поліська сільськогосподарська компанія», кваліфікуюча ознака повторність в діях обвинуваченого відсутня.

Тому, на підставі ч. 3ст. 337 КПК Українидії ОСОБА_3 слід перекваліфікувати з ч.2ст.185 КК Українина ч.1ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується положеннямист.65 КК Українищодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, згідно із приписамист.65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей66та67 КК України.

Згідно зіст.12 КК України (в чинній редакції)кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, відноситься до кримінальних проступків.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до положеньст.66 КК України,суд визнає добровільне відшкодування завданого збитку. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до положеньст.67 КК України, відсутні.

Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше не судимий, має на утриманні неповнолітніх дітей, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Враховуючи наведені вище обставини, а також те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, тому до нього не може бути застосоване покарання у виді штрафу чи виправних робіт, як і недоцільно призначати покарання у виді громадських робіт чи арешту за обставин, коли ОСОБА_3 повністю відшкодував заподіяні потерпілому збитки, останній не має до обвинуваченого жодних претензій та просив не карати його. Суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 185 КК України, - у видіобмеження волі в мінімальній межі, зі звільненням на підстав ст. 75 КК України обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

При цьому, судом встановлено, що з часу вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення минуло понад 3 роки.

Відповідно до положень п.2 ч.1ст.49 КК України (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки: у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Санкцією ч.1ст.185 КК України (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) передбачено наступні види покарання: штраф від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.

Станом на час постановлення судом вироку сплинув трирічний строк давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення, встановлений п.2 ч.1ст.49 КК України.

Відповідно до ч. 5ст. 74 КК України особу може бути звільнено від покарання за вироком суду на підставах, передбаченихст. 49 КК України.

Системний аналіз цих норм закону свідчить про те, що ч. 5ст. 74 КК Українизастосовується тоді, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, якщо особа заперечує проти закриття кримінального провадження за цією нереабілітуючою підставою. У такому випадку суд, за наявності для цього підстав, визнає особу винною, ухвалює обвинувальний вирок, яким призначає винній особі покарання та на підставі ст.49, ч. 5 ст.74 КК Українизвільняє її від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності (покарання) на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

З огляду на те, що ОСОБА_3 не заявляв під час судового розгляду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності, водночас, обвинувачений та захисник наполягали на постановленні виправдувального вироку, однак, враховуючи, що винуватість ОСОБА_3 за ч.1 ст. 185 КК України встановлена судом, тому останній підлягає звільненню від призначеного покарання зач.1 ст. 185 КК Українина підставі п. 2 ч. 1 ст.49та ч. 5 ст.74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід обвинуваченому не визначався, підстави для його застосування відсутні.

Арешт у даному кримінальному провадженні не накладався, цивільний позов не заявлено, процесуальні витрати відсутні, у зв`язку з чим вказані питання судом не вирішуються.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимогст. 100 КПК України.

Керуючись ст.100, 371,373,374КПК України ст.49,74 КК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання за цим законом у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. На підставі пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки під час іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п.2 ч.1 ст.49 та ч. 5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного судом покарання, у зв`язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Samsung» моделі «SМ-J701F» - залишити ОСОБА_3 як власнику.

- банківську картку business інКУбатор «ПриватБанк» № НОМЕР_1 залишити ОСОБА_6 як власнику.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Володарсько - Волинський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1