Ухвала

від 27.09.2024 по справі 355/1841/24

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/1841/24

Провадження № 1-кс/355/178/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: слідчого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

особи стосовно якої розглядається клопотання ОСОБА_4

адвоката ОСОБА_5

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду смт. Баришівка Київської області клопотання клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження № 42024112130000053 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 367 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2024 року до Баришівського районного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження № 42024112130000053 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 367 КК України.

Подане клопотання мотивовано тим, що протоколом-рішенням № 1 від 05.11.2013 фізичною особою-засновником - ОСОБА_7 , створено Фермерське Господарство «ТАЮР-05», стосовно якого 13.11.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис 1 327 102 0000 000969 про реєстрацію.

Вказаному передувало отримання ОСОБА_7 у користування земельних ділянок державної власності загальною площею 40,0 га для ведення фермерського господарства.

Так, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 28.08.2013 № 8, укладеного з ГУ Держземагенства у Київській області, ОСОБА_8 для ведення фермерського господарства отримано в оренду земельну ділянку площею

28,0000 га з кадастровим номером 3220280800:03:092:0617, яка знаходиться на території с. Веселинівка Броварського (на момент отримання Баришівського) району. Строк дії договору - 14 років.

У той же день відповідно до договору оренди земельної ділянки № 9, укладеного з ГУ Держземагенства у Київській області, ОСОБА_8 для ведення фермерського господарства отримано в оренду також земельну ділянку площею 12,0000 га з кадастровим номером 3220280800:03:092:0616, яка розміщена на території с. Веселинівка Броварського (на момент отримання Баришівського) району. Строк дії договору - 14 років.

Таким чином, у користуванні ФГ «ТАЮР-05» з 28.08.2013 перебували земельні ділянки з кадастровими номерами 3220280800:03:092:0616, 3220280800:03:092:0617, загальною площею 40, 0000 га. Термін дії договорів оренди мав тривати до 28.08.2027 р.

Разом з тим, встановлено, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 18.06.2019 земельні ділянки державної власності загальною площею 3080,7135 га, передано у комунальну власність Баришівській селищній об`єднаній територіальній громаді.

Земельні ділянки державної власності, у тому числі з кадастровими номерами 3220280800:03:092:0616, 3220280800:03:092:0617 перейшли з державної у комунальну власність, у зв`язку з чим їх розпорядником з 18.06.2019 стала Баришівська селищна рада Броварського району Київської області.

Однак, не дивлячись на те, що договори оренди на вищевказані земельні ділянки з ФГ «ТАЮР-05» свою чинність не втратили, а земельні ділянки з кадастровими номерами 3220280800:03:092:0616, 3220280800:03:092:0617 є сформованими та діючими як об`єкти цивільно-правових відносин, Баришівською селищною радою прийнято ряд незаконних рішень, внаслідок яких у межах зазначених земельних ділянок створено інші земельні ділянки з кадастровими номерами 3220280800:03:092:0002, 3220280800:03:092:0007, 3220280800:03:092:0001, 3220280800:03:092:0008, 3220280800:03:092:0005, 3220280800:03:092:0004, 3220280800:03:092:0006, які у подальшому передано у приватну власність осіб.

Так, рішенням Баришівської селищної ради від 18.10.2019 № 703-17-07 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо розпаювання Фермерського господарства «ТАЮР-05» та надання дозволу на розробку

проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам

ФГ «ТАЮР-05» ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства - по 6 га кожному. Крім того, вказаним рішенням ОСОБА_12 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення у власність земельної ділянки площею 4,00 га.

Вказане рішення Баришівської селищної ради прийнято на підставі рішення ФГ «ТАЮР-05» від 03.10.2020 № 1, відповідно до якого до складу зазначеного фермерського господарства введено ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , а також вирішено розпаювати належні фермерському господарству землі загальною площею 40, 0000 га між членами даного фермерського господарства.

Таким чином, вищевказані особи стали членами ФГ «ТАЮР-05» безпосередньо перед прийняттям рішень, спрямованих про приватизацію даних земельних ділянок.

Допитана у якості свідка директор ФГ «ТАЮР-05» ОСОБА_4 повідомила, що вищевказані особи ніяких робіт щодо організації обробітку землі, вирощування сільськогосподарських культур, виконання інших робіт, направлених на ведення фермерського господарства з моменту їх прийняття у члени даного фермерського господарства не здійснювали та не здійснюють по даний час.

Вказане свідчить про штучне створення вищевказаними особами підстав для позаконкурсного та безоплатного отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства без наявності на те жодних правових підстав.

Посадовими особами селищної ради жодним чином не перевірено намір та реальні можливості кожного з вищевказаних осіб здійснювати діяльність з ведення фермерського господарства, не перевірено наявність у них відповідної освіти, сільськогосподарської техніки тощо.

У подальшому рішенням Баришівської селищної ради від 21.09.2020

№ 1509-32-07 затверджено проекти землеустрою стосовно вищевказаних земельних ділянок та передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки для ведення фермерського господарства: 1) 3220280800:03:092:0002 площею 6,0 га - ОСОБА_9 ; 2) 3220280800:03:092:0007 площею 6,0 га - ОСОБА_13 ; 3) 3220280800:03:092:0001 площею 6,0 га - ОСОБА_4 ; 4) 3220280800:03:092:0008 площею 4,0 га - ОСОБА_12 ; 5) 3220280800:03:092:0005 площею 6,0 га - ОСОБА_10 ;

6) 3220280800:03:092:0004 площею 6,0 га - ОСОБА_8 ;

7) 3220280800:03:092:0006 площею 6,0 га - ОСОБА_11 . Загальна площа даних земельних ділянок складає 40, 00 га.

Разом з тим, вищевказані земельні ділянки повністю співпадають з межами земельних ділянок 3220280800:03:092:0616, 3220280800:03:092:0617, які перебували у користуванні ФГ «ТАЮР-05» на підставі вищезгаданих договорів оренди від 28.08.2013.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини першої статті 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа (частини перша, друга статті 3 Закону Закону України «Про фермерське господарство»).

Нормами Закону Закону України «Про фермерське господарство» запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Зазначене дає змогу констатувати, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Частина перша статті 32 Земельного кодексу України передбачає, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до частин першої та другої статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

За правилами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Приписами частин першої та шостої статті 118 ЗК України визначено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

З аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що для реалізації права на приватизацію землі, визначеного статтею 32 Земельного кодексу України та статтею 13 Закону «Про фермерське господарство», фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства повинен попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства.

Якщо особа увійшла до складу членів фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, то вона не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному статтями 116, 118 ЗК України.

Вказаний правовий висновок прямо слідує з норм ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України та цілком сформований Великою Палатою Верховного суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.

Відтак, правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ФГ «ТАЮР-05» був наділений виключно ОСОБА_7 , як особа, яка отримувала земельні ділянки у користування для заснування фермерського господарства.

Інші члени вказаного фермерського господарства були введені в його члени безпосередньо перед прийняттям Баришівською селищною радою рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок вищевказаним особам у приватну власність.

Такі обставини посадовими особами Баришівської селищної ради перевірені не були та як наслідок земельні ділянки загальною площею 40 га незаконно вибули з комунальної власності Баришівської територіальної громади.

Крім того, статтею 13 Закону «Про фермерське господарство» визначено, що земельна ділянка, яка перебуває у користуванні фермерського господарства, може бути передана у власність фізичній особі - члену цього господарства, лише після припинення прав останнього на таку ділянку.

Право ФГ «ТАЮР-05» на користування земельними ділянками за кадастровими номерами 3220280800:03:092:0616, 3220280800:03:092:0617 загальною площею 40 га відповідно до договорів від 28.08.2013, у межах яких приватизовано земельні ділянки з кадастровими номерами 3220280800:03:092:0002, 3220280800:03:092:0007, 3220280800:03:092:0001, 3220280800:03:092:0008, 3220280800:03:092:0005, 3220280800:03:092:0004, 3220280800:03:092:0006 загальною площею 40 га припинено лише відповідно до рішень Баришівської селищної ради від 20.11.2020 № 1653-35-07 та № 1654-35-07, тобто більше ніж через місяць після приватизації даних земельних ділянок членами ФГ «ТАЮР-05».

Вказане прямо суперечить вимогам ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровими номерами 3220280800:03:092:0616, 3220280800:03:092:0617 існують як об`єкти цивільно-правових відносин по даний час.

З огляду на викладене, земельні ділянки з кадастровими номерами 3220280800:03:092:0002, 3220280800:03:092:0007, 3220280800:03:092:0001, 3220280800:03:092:0008, 3220280800:03:092:0005, 3220280800:03:092:0004, 3220280800:03:092:0006 не могли бути передані у приватну власність громадян до розірвання чи іншого способу припинення договорів оренди на земельні ділянки 3220280800:03:092:0616, 3220280800:03:092:0617, у межах яких вищевказані земельні ділянки незаконно сформовано та відчужено.

Таким чином, не встановленими на даний час посадовими особами Баришівської селищної ради належним чином не перевірено наявність підстав для передання у приватну власність вищевказаним особам земельних ділянок, які перебували у користуванні ФГ «ТАЮР-05». Як наслідок, з комунальної власності незаконно вибули земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 40 га, що завдало істотної шкоди державним інтересам.

У той же час вищевказані члени ФГ «ТАЮР-05» своїми активними діями вчиняли безпідставне отримання земельних ділянок комунальної власності, оскільки увійшли до складу ФГ «ТАЮР-05» штучно та безпосередньо перед винесенням селищною радою рішень про передання їм земельних ділянок у приватну власність. Крім того, жодного наміру на здійснення фермерського господарства вони не мали та жодних дій щодо організації обробітку земель, вирощування сільськогосподарських культур, проведення іншої діяльності, пов`язаної з веденням фермерського господарства на вказаних земельних ділянках не вчиняли та на даний час не вчиняють.

Відповідно до договорів інформації з офіційного веб-порталу ДПСУ, нормативно-грошова оцінка 1 га ріллі на території Київської області станом на 01.01.2020 складала - 26 531,00 грн.

Загальна нормативно-грошова оцінка земельних ділянок з кадастровими номерами 3220280800:03:092:0616, 3220280800:03:092:0617 складає 1 061 240, 00 грн.

З огляду на викладене, у діях невстановлених на даний час посадових осіб Баришівської селищної ради вбачаються окремі ознаками службової недбалості - тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Рішення про кінцеву кваліфікацію вказаного кримінального правопорушення буде прийнято за результатами проведення судової експертизи з оцінки вказаних земельних ділянок.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання і просить задовольнити, накласти арешт на тимчасово вилучене майно у межах кримінального провадження № 42024112130000053 від 30 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, з забороною відчуження його будь-яким способом, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, застави чи іпотеки, внесення вказаного майна до статутного капіталу підприємств, установ, організацій, а також із забороною проведення будь-яких реєстраційних дій стосовно вказаного майна.

Власник земельної ділянки ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_5 , який є представником інших власників майна, в судовому засіданні просять відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна за безпідставністю.

Представник Баришівської селищної ради до суду не з`явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши учасників судового засідання, перевіривши надані матеріали клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя дійшов наступного.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 цього Кодексу.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом ст. 173 КПК України особа, яка подала клопотання про арешт майна, має довести необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Внесене слідчим клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Під час вирішення справи по заявленому клопотанню слідчим суддею були враховані вимоги п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Під час судового розгляду встановлено, що метою накладення арешту на майно, є збереження земельних ділянок як речового доказу.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Частина 4 ст. 173 КПК України передбачає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Прокурор просить визнати спосіб арешту у вигляді заборони відчуження земельних ділянок будь-яким способом, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, застави чи іпотеки, внесення вказаного майна до статутного капіталу підприємств, установ, організацій, а також із забороною проведення будь-яких реєстраційних дій.

Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила, що на даний час не існує ніяких зобов`язань та намірів щодо відчуження майна.

Таким чином судом враховано, що вказаний у клопотанні прокурора спосіб не перешкоджає використанню майна за його цільовим призначенням та не обмежує підприємницьку діяльність його власників.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором, на яких також покладається обов`язок визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно у межах кримінального провадження № 42024112130000053 від 30 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, з забороною відчуження його будь-яким способом, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, застави чи іпотеки, внесення вказаного майна до статутного капіталу підприємств, установ, організацій, а також із забороною проведення будь-яких реєстраційних дій стосовно вказаного майна, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами:

3220280800:03:092:0616, площею 12,00 га, яка перебуває у власності Баришівської селищної ради Броварського району;

3220280800:03:092:0617, площею 28,00 га, яка перебуває у власності Баришівської селищної ради Броварського району;

3220280800:03:092:0002, площею 6,0 га, яка перебуває у власності ОСОБА_9 та у користуванні ФГ «ТАЮР-05»;

3220280800:03:092:0007, площею 6,0 га, яка перебуває у власності ОСОБА_13 та у користуванні ФГ «ТАЮР-05»;

3220280800:03:092:0001, площею 6,0 га, яка перебуває у власності ОСОБА_4 та у користуванні ФГ «ТАЮР-05»;

3220280800:03:092:0008, площею 4,0 га, яка перебуває у власності ОСОБА_12 та у користуванні ФГ «ТАЮР-05»;

3220280800:03:092:0005, площею 6,0 га, яка перебуває у власності ОСОБА_10 та у користуванні ФГ «ТАЮР-05»;

3220280800:03:092:0004, площею 6,0 га, яка перебуває у власності ОСОБА_8 та у користуванні ФГ «ТАЮР-05»;

3220280800:03:092:0006, площею 6,0 га, яка перебуває у власності ОСОБА_11 та у користуванні ФГ «ТАЮР-05».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження.

Повний текст ухвали виготовлено 01.10.2024 року.

Суддя Баришівського районного суду ОСОБА_1