Ухвала

від 27.09.2024 по справі 541/2049/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2049/24

Провадження № 1-кп/541/228/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 ,

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 ,

малолітнього, стосовно якого вирішується питання

про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_6 ,

законного представника малолітнього ОСОБА_7 , захисника неповнолітнього ОСОБА_8 ,

представників сектора ювенальної превенції ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представника служби у справах дітей ОСОБА_11 , розглянувши у відкритому судовому засіданні погоджене прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_12 про застосування примусових заходів виховного характеру по кримінальному провадженню, внесеному 22 січня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024175550000025 щодо малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Зелений Кут Миргородського району Полтавської області, громадянина України, учня 8 класу Зубівської гімназії Миргородської міської ради, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до якого застосовано примусові заходи виховного характеру у виді застереження, передачі під нагляд матері ОСОБА_13 та обмеження дозвілля відповідно до ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 грудня 2023 року,

за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

встановив:

20січня 2024 року близько 22 год 00 хв. неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на АДРЕСА_1 . У цей час до нього підійшов малолітній ОСОБА_6 , який почав висловлюватися щодо наміру вчинити бійку. У малолітнього ОСОБА_6 раптово виникли намір та бажання на спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_4 з мотивів помсти за попередні провокативні, на його думку, слова.

Реалізуючи своєбажання,направлене наспричинення тілеснихушкоджень неповнолітньому ОСОБА_4 ,малолітній ОСОБА_6 наблизився до неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 та, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, завдав останньому один удар правою рукою, стиснутою у кулак, під ліве око, один удар лівою рукою, стиснутою у кулак, в область надбрів`я правої сторони, від чого потерпілий впав на коліна. Далі неповнолітній потерпілий підвівся з колін та в цей момент ОСОБА_6 наніс один удар дерев`яною палицею в область лівого плечового суглобу ОСОБА_4 . Вгамувавши таким чином свій гнів, малолітній ОСОБА_6 припинив наносити удари ОСОБА_4 та покинув місце події. Пізніше неповнолітній ОСОБА_4 звернувся за медичною допомогою.

Внаслідок протиправних дій малолітнього ОСОБА_6 на тілі неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 22 січня 2024 року № 64 виникли наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку; поперечний перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки, без зміщення; синці, що розташовані в ділянці проекції верхньої третини грудини; на зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу; в ділянці проекції середньої третини грудини; на внутрішній поверхні правого колінного суглобу; садно, що розташоване в ділянці лівого ліктьового суглобу, які могли утворитися не менш, ніж від семи точок прикладання сили твердих тупих предметів, по давності можуть відповідати даті та обставинам, вказаним в описовій частині постанови, та по ступеню тяжкості відносяться: поперечний перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки, без зміщення до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я; закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; всі інші тілесні ушкодження, як у своїй сукупності, так і кожне окремо до легких тілесних ушкоджень.

Враховуючи, що малолітній ОСОБА_6 на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, є особою, яка у віці 13 років вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 1 ст. 122 КК України, але не досяг віку кримінальної відповідальності, слідчий за погодженням з прокурором просила застосувати до малолітнього ОСОБА_6 примусовий захід виховного характеру у виді застереження, передачі під нагляд матері та обмеження дозвілля,а саме заборонитиперебування позамісцем проживанняв нічнийперіод добиз 20год 00хв.до 06год 00хв.строком на 1 рік.

Під час судового розгляду прокурор клопотання підтримала, просила його задовольнити.

Малолітній ОСОБА_6 пояснив суду, що у вказаний в клопотанні день у них з потерпілим виник конфлікт, оскільки останній написав йому щось образливе. Вони вирішили битися, під час бійки ОСОБА_6 наніс ОСОБА_4 приблизно 3-4 удари, після чого потерпілий упав. В той же час зазначив, що палицею потерпілого він не бив. ОСОБА_6 розумів, що він порушує ухвалу про застосування до нього заходів виховного характеру. В подальшому він її вже не порушував. З приводу даної ситуації шкодує. Зазначив, що перед потерпілим він вибачився.

Допитаний під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що взимку 2024 року (точної дати він не пам`ятає) близько 20.00-20.30 в с. Зубівка між ним та ОСОБА_6 була бійка, спровокована непорозумінням при телефонній переписці. Скільки ударів йому наніс ОСОБА_6 , потерпілий не пам`ятає. Зазначив, що ОСОБА_6 ударив його палицею по голові та плечу. Крім того, йому були заподіяні удари в область ока. Наступного дня потерпілий викликав «швидку допомогу», оскільки боліло плече, по якому прийшовся удар. ОСОБА_4 лікувався у лікарні. Зараз рука у нього не болить. Шкода йому не відшкодована, але з ОСОБА_6 вони наразі в нормальних стосунках, останній перед ним вибачився. Зазначив, що під час проведення слідчого експерименту він більше пам`ятав обставини бійки.

Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що йому відомо про той факт, що взимку 2023-2024 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відбувся конфлікт, під час якого ОСОБА_6 наніс потерпілому удари кулаком в обличчя, від яких останній упав. Зазначив, що під час слідчого експерименту він більше пам`ятав про обставини даної події і говорив правду.

Свідок ОСОБА_15 під час судового розгляду зазначила, що вона знає, що взимку ввечері, точну дату вона не пам`ятає, була бійка між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , після якої потерпілий скаржився на біль у плечі.

Крім показань малолітнього ОСОБА_6 , пояснень потерпілого, свідків, вина ОСОБА_6 підтверджується матеріалами кримінального провадження:

-довідкою КНП «МЛІЛ» Миргородської міської ради від 21 січня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_4 звертався в травматологічний пункт 21 січня 2024 року, діагноз вивих головки плечової кістки зліва; забій м`яких тканин обличчя та шиї (а.к.п. 40);

- висновком експерта від 07 березня 2024 року № 634, у відповідності з яким у ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку; поперечний перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки, без зміщення; синці, що розташовані в ділянці проекції верхньої третини грудини; на зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу; в ділянці проекції середньої третини грудини; на внутрішній поверхні правого колінного суглобу; садно, що розташоване в ділянці лівого ліктьового суглобу, які могли утворитися не менш, ніж від семи точок прикладання сили твердих тупих предметів, по давності можуть відповідати даті та обставинам, вказаним в описовій частині постанови, та по ступеню тяжкості відносяться: поперечний перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки, без зміщення до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я; закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; всі інші тілесні ушкодження, як у своїй сукупності, так і кожне окремо до легких тілесних ушкоджень (а.к.п. 74-75);

- протоколом огляду місця події від 29 січня 2024 року з фототаблицею до нього, у відповідності з яким було оглянуто ділянку на АДРЕСА_1 , на якій сталася бійка між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.к.п. 76-79);

-протоком проведення слідчого експерименту від 29 січня 2024 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_4 , який розповів про конфлікт, що виник між ним та ОСОБА_6 , пояснив, які тілесні ушкодження йому були заподіяні останнім, заначив механізм нанесення йому тілесних ушкоджень, показав, як ОСОБА_6 ударив його палицею по лівому плечу (а.к.п. 84-87);

-додатковим висновком експерта від 30 квітня 2024 року № 253, згідно з яким, враховуючи кількість, характер та анатомічну локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_4 , тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, поперечного перелому хірургічної шийки лівої частини плечової кістки без зміщення, синця, розташованого на правому колінному суглобі, могли утворитись при обставинах, зазначених потерпілим ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту (а.к.п. 83);

-протоколом проведенняслідчого експериментувід 05лютого 2024року,проведеного заучастю малолітньогосвідка ОСОБА_16 ,який розповівпро обставиниконфлікту,що стався20січня 2024 року між малолітнім ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_4 , показав механізм заподіяння останньому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, показав, як ОСОБА_6 використовував дерев`яну палицю (а.к.п. 88-91);

-додатковим висновком експерта від 30 квітня 2024 року № 254, згідно з яким, враховуючи кількість, характер та анатомічну локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_4 , тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, поперечного перелому хірургічної шийки лівої частини плечової кістки без зміщення, могли утворитись при обставинах, зазначених свідком ОСОБА_16 під час проведення слідчого експерименту (а.к.п. 82);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 09 лютого 2024 року, проведеного за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_14 , який розповів, як відбувався конфлікт між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , показав, як ОСОБА_6 наносив удари потерпілому, в тому числі дерев`яною палицею (а.к.п. 92-95);

Аналізуючи дослідженні докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що малолітній ОСОБА_6 при зазначених в ухвалі обставинах скоїв суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, тобто спричинення умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_17 , який є класним керівником малолітнього ОСОБА_6 , пояснив суду, що останній займається спортом, є лідером секції зі спортивного тенісу, грає у волейбол, баскетбол. Наразі здебільше спілкується з однокласниками. В порівнянні з минулим роком його поведінка стала краще, він подорослішав, адекватно реагує на зауваження. ОСОБА_6 має добрі оцінки з гуманітарних предметів. Зазначив, що вчителі мають вплив на нього, мати є авторитетом для дитини, може забезпечити його належну поведінку у разі передання сина під її нагляд. Вважає, що даний захід виховного характеру буде найефективнішим.

Законний представник неповнолітнього потерпілого не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.

Законний представник малолітнього ОСОБА_6 зазначила, що за останні пів року її син подорослішав, став більш слухняним, відповідальним, не сперечається з нею. Наразі він усім ділиться з нею, допомагає по господарству. Вона з ним проводила відповідні бесіди, за наслідками яких син зробив відповідні висновки. Вважає, що матиме вплив на дитину у разі передання сина під її нагляд.

Захисник малолітнього ОСОБА_6 , враховуючи обставини кримінального провадження, особу ОСОБА_6 , просила клопотання прокурора задовольнити.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, в тому числі дані, які характеризують неповнолітнього ОСОБА_6 , заслухавши думку прокурора, неповнолітнього потерпілого, захисника, пояснення особи, відносно якої розглядається клопотання, його законного представника, свідків, суд дійшов висновку, що до малолітнього ОСОБА_6 необхідно застосувати примусові заходи виховного характеру у виді застереження, передачі під нагляд матері та обмеження дозвілляз огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилось 16 років.

Ч. 2 ст. 97 КК України визначено, що примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 105 КК України передбачено, що тривалість заходів виховного характеру, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

Згідно ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку, до досягнення віку з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує такі питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння; чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставатикримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною КК України.

При ухваленні судового рішення щодо неповнолітнього суд повинен суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості покарання та ухвалювати рішення щодо неповнолітнього керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленим у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК України та розділу ХІ КК України.

Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 10 Зауважень загального порядку № 10 (2007) Комітету ООН з прав дитини «Права дітей у системі юстиції щодо дітей» прикладом якнайкращого забезпечення прав дитини є практика, коли традиційні цілі кримінального правосуддя, такі як покарання, поступаються місцем реабілітаційним та відновним цілям правосуддя у справах дітей-правопорушників.

До того ж, мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються провадження правосуддя стосовно неповнолітніх («Пекінські правила») прийняті резолюцією 40/33 Генеральної Асамблеї 1985 року, спрямовують на те, що система правосуддя по відношенню до неповнолітнього направлена в першу чергу на забезпечення добробуту неповнолітнього й забезпечення того, що любі міри впливу на останнього були завжди пропорційні, як з індивідуальними даними особистості правопорушника, так із обставинами правопорушення.

Ст. 105 КК України передбачено заходи виховного характеру, в тому числі застереження, обмеження дозвілля, передача неповнолітнього під нагляд батьків.

При призначенні примусових заходів виховного характеру суд враховує обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність, наслідки діяння, дані про особу та сім`ю малолітнього, його характеристику, умови життя, виховання і поведінку, ставлення до вчиненого.

Судом встановлено, що до малолітнього ОСОБА_6 ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 08 грудня 2023 року було застосовано захід виховного характеру у виді застереження, обмеження дозвілля та передачі під нагляд матері, однак, з урахуванням матеріалів кримінального провадження, даних про малолітнього, який позитивно характеризується, враховуючи думку класного керівника малолітнього, позицію відділу «Служба у справах дітей», який вважає за можливе змінити протиправну поведінку малолітнього без направлення його до спеціальної навчально-виховної установи, суд вважає за можливе з метоювиправлення неповнолітнього,забезпечення позитивноговиховного впливута постійногоконтролю зайого поведінкоюзастосувати до ОСОБА_6 заходи виховного характеру, зазначені у клопотанні.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст. 105 КК України, ст.ст. 2, 7, 94, 176-178, 193, 194, 196, 198, 205 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру задовольнити.

Застосувати до малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи виховного характеру у виді застереження, передачі під нагляд матері ОСОБА_7 та обмеження дозвілля,а саме заборонитиперебування позамісцем проживанняв нічнийперіод добиз 20год 00хв.до 06год 00хв.строком на 1 рік.

На ухвалу протягом тридцяти днів з дня оголошення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

СуддяОСОБА_1