Рішення

від 25.09.2024 по справі 130/2562/23

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/135/2024

130/2562/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2024 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

при секретарі Маліщук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимоги обґрунтував тим, що з відповідачем ОСОБА_2 вони проживали однією сім`єю та вели спільне господарство. Перебували в шлюбі з 23.08.2019 року по листопад 2021 року. За час їх спільного проживання ними був придбаний за договором купівлі-продажу житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель кадастровий номер 0521082600:01:001:0115). Після розлучення сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу зазначеного спільного майна. Враховуючи, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, тому він має намір поділити його шляхом визначення за ним 1/2 частки житлового будинку з господарськими спорудами. Позивач просив здійснити поділ майна - житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель кадастровий номер 0521082600:01:001:0115, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним ОСОБА_1 право власності на зазначений житловий будинок на вказаній земельній ділянці.

Ухвалою від 03.10.2023 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

18.07.2024 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява по телефону про проведення судового засідання в його відсутність, всі документи надав.

Від представника відповідача адвоката Полігаса В.М. надійшла заява про проведення судового засідання в його відсутність, щодо вирішення спору поклався на розсуд суду.

Судом встановлено, що згідно копії договору купівлі-продажу від 21.11.2016 року продавець ОСОБА_3 передала у власність (продала), а покупець ОСОБА_1 прийняв у власність (купив) житловий будинок з господарськими будівлями з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель кадастровий номер 0521082600:01:001:0115 (а.с.6-9), про що внесено відомості в державний реєстр речових прав на нерухоме майно (а.с.10).

Відповідно до п.4.7 зазначеного договору купівлі-продажу Покупець ОСОБА_1 довів до відома продавця ОСОБА_3 , що він вдівець з 04.04.2014 року, у шлюбі не перебуває і грошові кошти, що витрачаються ним на придбання предмету договору не є спільною сумісною власністю та є його особистою приватною власністю і осіб, як б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю житлового будинку тому числі і відповідно до ст.ст.65,74,97 Сімейного Кодексу України, немає (а.с.8).

Згідно копії свідоцтва про шлюб, позивач ОСОБА_1 12.04.2022 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , яка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_2 (а.с.21).

За довідкою виконавчого комітету Савранскої селищної ради від 11.08.2023 року позивач ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_2 , до складу його сім`ї входить дружина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19).

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню із слідуючих підстав.

Згідно ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини гарантує кожній особі право на справедливий суд.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом вказаних процесуальних норм, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1,ч.2, ч.3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вбачає, що захист прав позивача у такий спосіб, який вказаний у позові, «здійснити поділ майна - житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель кадастровий номер 0521082600:01:001:0115, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним ОСОБА_1 право власності на зазначений житловий будинок на вказаній земельній ділянці не ґрунтується на законі, оскільки зазначений житловий будинок згідно наданих стороною позивача документів є його особистою приватною власністю, набутою до реєстрації шлюбу і повторного визнання права власності за ним не потребує.

Позивач не довів суду в чому полягає порушення його прав зі сторони відповідача, представник якого при вирішенні спору поклався на розсуд суду, що на думку суду свідчить про безпідставність вимог позивача та відсутність взагалі спору між сторонами.

Таким чином, при викладених обставинах, у зв`язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві - позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 626, 629 ЦК України, ст.ст. 2,4, 12,13,81,258-259,264,265,273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Порощук П.П.