Ухвала

від 25.09.2024 по справі 757/42322/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42322/24-к

пр. 1-кс-36607/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження №62020140000001195 від 06.10.2020,

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2023 у справі №757/56263/23-к, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 2611093001:16:002:0240, що на праві власності належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2805491726110; земельну ділянку з кадастровим номером 2611093001:16:002:0226, що на праві власності належить ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621703026120, земельну ділянку з кадастровим номером 2611093001:18:001:0064, що на праві власності належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621663826120.

В обґрунтування клопотання сторона захисту зазначає, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 62020140000001195 від 06.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368 КК України. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2023 у кримінальному провадженні № 62020140000001195 накладено арешт на зазначені у клопотанні земельні ділянки. Разом з тим, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є законними власниками арештованих земельних ділянок. Право власності ними набуто та зареєстровано у спосіб та порядок, встановлені законом. Окрім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є особами, стосовно яких здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження, про підозру їм не оголошено. Відтак, представник власника майна вважає, що арешт накладено необґрунтовано та він підлягає скасуванню.

До суду надійшла заява адвоката ОСОБА_3 про розгляд клопотання за її відсутності та за відсутності власників майна, одночасно просила клопотання задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання прокурор та/або слічий не з`явився, про розгляд клопотання неодноразово повідомлялись належним чином шляхом направлення судових повісток на електронну адресу Офісу Генерального прокурора, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, причини неявки не відомі.

Слідчий суддя дійшов висновку, враховуючи належність повідомлення про час та місце розгляду клопотання, що неявка прокурора в судове засідання з розгляду клопотання не зачіпає інтересів держави та третіх осіб, що узгоджується зі ст. 2 КПК України, слідчий суддя вважає можливим розглянути справу у відсутність прокурора та/або слідчого.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Вивчивши клопотання, дослідивши долучені матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до наступного висновку.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020140000001195 від 06.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2023, у кримінальному провадженні №62020140000001195 від 06.10.2020, накладено арешт на нерухоме майно, а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0188, що на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГЕН РЕЗОРТ» (ЄДРПОУ 43991705), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2090441126110;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0240, що на праві власності належить ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2805491726110;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0242, що на праві власності належить ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2825850126110;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0226, що на праві власності належить ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621703026120;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:18:001:0064, що на праві власності належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621663826120;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0230, що на праві власності належить ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2635221126120, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування означеними земельними ділянками, в тому числі користуванні шляхом забудови.

Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року ,кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.10.2007).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Із мотивувальної частини ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2023 вбачається, що підставою для накладення арешту є те, що вказані земельні ділянки відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а саме, можуть бути майном, яке могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Разом з тим, досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020140000001195 триває з 2020 року, земельні ділянки, на які накладено арешт, належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , набуті ними в передбачений законом спосіб, що підтверджується інформаційними довідами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно. Повідомлення про підозру ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не вручалися, даних, які б свідчили про те, що арештоване майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, слідчому судді не надано.

При цьому органом досудового розслідування не надано слідчому судді достатніх та належних даних для висновку про наявність підстав, які б виправдали тримання майна, належного ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , під арештом.

Крім того, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2611093001:16:002:0240 набуто у власність ОСОБА_4 та зареєстровано у спосіб та порядок, встановлені законом на підставі договору купівлі-продажу від 18.12.2023, зареєстрованого в реєстрі за № 4876, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_9 . Жодних дій, направлених на відчуження арештованого майна, власниками майна не вчинялось.

Таким чином, накладення арешту на зазначене майно є нерозумним та неспіврозмірним обмеженням права власності відносно завдань кримінального провадження.

Статтями 7, 16 КПК України, визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Крім того, як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, прокурор та/або слідчий слідчому судді доказів, що земельні ділянки відповідають критеріям речового доказу, не надали.

За таких обставин, враховуючи, що досліджені в судовому засідання матеріали не містять достатніх фактичних даних, які б свідчили про те, що нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , набуто в результаті вчинення злочину та/або є предметом кримінального правопорушення, що виправдовувало втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження №62020140000001195 від 06.10.2020 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2023 у справі №757/56263/23-к, а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 2611093001:16:002:0240, що на праві власності належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2805491726110;

-земельну ділянку з кадастровим номером 2611093001:16:002:0226, що на праві власності належить ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621703026120,

-земельну ділянку з кадастровим номером 2611093001:18:001:0064, що на праві власності належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621663826120.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1