Рішення

від 30.09.2024 по справі 495/9406/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/9406/23

Номер провадження 2/495/1176/2024

30 вересня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Анісімової Н.Д.,

при секретарі судового засідання Кракатиці В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовом Білгород Дністровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2023 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, у якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Білгород-Дністровської міської ради 249 тисяч 393 гривні 21 копійку безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,2523 га, кадастровий номер 5110300000:01:010:0004, без договору оренди та сплачений судовий збір за подачу позову в сумі 3740?грн.?91 коп.

Стислий виклад позиції позивача

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме: будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 851,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта 2550548251040.

Право власності на будівлю зареєстровано 30.12.2021 та набуто на аукціоні з реалізації заставленого майна.

Земельна ділянка, на якій розташована будівля, є комунальною власністю територіальної громади м. Білгород-Дністровський та зареєстрована в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 5110300000:01:010:0004, площею 0,2523 га, вид цільового призначення - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання - для обслуговування торгово-виробничого комплексу «Три кита».

На сьогодні, Відповідачем право користування земельною ділянкою не оформлено, не зареєстровано, звернень від неї до міської ради з цього приводу не надходило, до міського бюджету кошти по платі за землю не надходять.

Отже, усупереч нормам чинного законодавства, а саме частини першої статті 96, статтям 125, 126, частини першої статті 206 Земельного кодексу України (далі ЗК України) підпунктами 14.1.136, 147, пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), статтям 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) Відповідач використовує земельну ділянку для обслуговування свого нерухомого майна без достатніх на те правових підстав, тобто без договору оренди, не здійснюючи плати за таке використання у розмірі визначеним законодавством, що дає підстави вбачати безпідставне збереження Відповідачем за рахунок Позивача коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності.

У порушення статті 206 ЗК України, підпунктів 14.1.136, 147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за користування земельною ділянкою Відповідачем не здійснюється.

Відповідно до листа фінансового управління Білгород-Дністровської міської ради від 03.08.2023 року № 01-09/83 за період з 01.01.2022 по 31.07.2023 від ОСОБА_1 до бюджету Білгород-Дністровської територіальної громади, кошти по платі за землю (земельний податок, орендна плата, інші надходження) не надходили.

Внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів та несплати Відповідачем орендної плати, територіальна громада міста Білгород-Дністровський в особі Білгород-Дністровської міської ради не отримала доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення Відповідачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку згідно вимог статей 125, 126 ЗК України.

Оскільки, земельна ділянка належить територіальній громаді м. Білгород-Дністровський на праві комунальної власності, що підтверджується Витягом з ДЗК від 07.08.2023 року, то територіальна громада є власником збережених відповідачем коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

ОСОБА_1 , не укладаючи договір оренди і не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, зберегла кошти, тим самим збільшила вартість власного майна, а Білгород-Дністровська міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати). Тобто відбувся факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати Відповідачем за рахунок Позивача.

З огляду на викладене Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Білгород-Дністровською міською радою вживались заходи з досудового врегулювання спору шляхом надсилання на адресу Відповідача претензії від 13.07.2023 № 02-19/1369 з вимогами сплатити безпідставні збережені кошти у вигляді орендної плати та укласти договір оренди, яка не була вручена та повернулась на адресу міської ради. Телефонні розмови також не дали бажаних результатів.

Відтак усі наміри врегулювати питання в позасудовому порядку не дали бажаних результатів, у зв`язку з чим Білгород-Дністровська міська рада змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Процесуальні дії у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 вересня 2023 року /суддя Боярський О.О./ відкрито провадження по справі, розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду № 358 від 04.03.2024 по справі було призначено повторний автоматизований розподіл у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_2 від здійснення правосуддя.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 головуючою по справі було обрану суддю Анісімову Н.Д.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2024 року /суддя Анісімова Н.Д./ справа була прийнята до провадження судді та призначено судове засідання.

Підстави розгляду справи за відсутності сторін

У судове засідання представник позивача не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності. У своїй заяві зазначив про підтримання позовних вимог у повному обсязі та ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, заяву про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.

Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності її учасників.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи зазначене, з метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя, оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи, суд вважає можливим у даній цивільній справі ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, ретельно перевіривши надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме: будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 851,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта 2550548251040, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №341672651 від 04.08.2023.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001558512023 від 07.08.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:01:010:0004, площею 0,2523 га, вид цільового призначення - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій і розташована вищезазначена будівля є комунальною власністю територіальної громади м. Білгород-Дністровського.

Відповідно до листа фінансового управління Білгород-Дністровської міської ради від 03.08.2023 № 01-09/83 за період з 01.01.2022 по 31.07.2023 від ОСОБА_1 до бюджету Білгород-Дністровської територіальної громади, кошти по платі за землю (земельний податок, орендна плата, інші надходження) не надходили.

Відповідно до Витягу № НВ-9923892522023 з технічної документації про нормативної грошової оцінки земельної ділянки нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером: 5110300000:01:010:0004 складає 2452173,96 грн. станом на 07.07.2023.

Позивачем проведено розрахунок суми безпідставно збережених коштів за рахунок Білгород-Дністровської міської ради з боку відповідача за використання земельної ділянки комунальної власності, місце розташування якої: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110300000:01:010:0004. Для розрахунку взято до уваги нормативно-грошову оцінку земельної ділянки на відповідний рік. Згідно із розрахунком сума збитків становить 249393,20 грн., з яких: 149262,76 грн. за 2022 рік, 100130,44 грн. за період з 01.01.2023 по 31.07.2023.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади (частина 2 статті 2 ЗК України).

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно із частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України), а згідно із статтею 126 цього Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом положень статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Вищевказаною нормою у чинній на даний час редакції передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку, або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме майно відповідач був зобов`язаний оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка знаходиться під належною йому будівлею та, яка на даний час використовується ними без здійснення будь-якої оплати.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (стаття 93 ЗК України).

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частин 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 922/1646/20 та від 04 березня 2021 року у справі № 922/3463/19 та в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05 серпня 2022 року справа № 922/2060/20.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28 лютого 2020 року у справі № 913/169/18 зроблено правовий висновок про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Відповідно до частини 4 статті 79-1 Земельного Кодексу України земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2523 га є сформованою та має кадастровий номер 5110300000:01:010:0004.

Враховуючи вказане суд приходить до висновку, що спір стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру немає.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянкице засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Отже, у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України. Зазначена правова позиція викладена в п. 27 постанови Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 910/8770/19.

Також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року справа 905/1680/20 в п. 7.10 «Позиція Великої Палати Верховного Суду» зазначено, що «…у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України».

Як убачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, відповідачем право користування земельною ділянкою не оформлене.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України( постанова Верховного суду від 04.12.2019року № 917/1739/17).

Таким чином, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата, як це закріплено положеннями ст. 14.1.72 Податкового кодексу України.

Вимогами Податкового кодексу України закріплено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (правила ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки суду

Звертаючись до суду із вказаним позовом, Білгород-Дністровська міська рада вказує, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а отже використовує земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровський в особі Білгород-Дністровської міської ради за відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на неї, без сплати орендної плати за землю, то вона, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої ст.?1212?ЦК?України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач використовує земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:01:010:0004, площею 0,2523 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі торгівлі, право власності на які зареєстровано за відповідачем.

Разом із цим, договір оренди укладено не було, відповідач користувалась земельною ділянкою без оформлення права користування.

Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення із власника об`єктів нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщено.

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала сплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Суд наголошує, що для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20).

Визначаючи розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, суд приходить до висновку, що наведений позивачем розрахунов підтверджується належними доказами та належним чином обґрунтований.

Разом із цим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спростування відповідачем, наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів.

Виходячи із принципів диспозитивності у цивільному процесі та встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовані докази, надані позивачем щодо розміру фактичного користування відповідачем земельною ділянкою у спірний період та про обґрунтованість наведеного позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати від фактичного користування відповідачем указаною земельною ділянкою.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, тому судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача, тому, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду та документально підтверджений судовий збір в розмірі 3740,91 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 79,79-1, 80, 83, 122-125, 152, 156, 206 ЗК України, ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 258, 259, 263-266, 268, 280-281, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Білгород Дністровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Білгород-Дністровської міської ради (код ЄДРПОУ 26275763 (розрахунковий рахунок для сплати: отримувач ГУК в Од.обл./м. Б-Дністр./24060300, код 37607526, Банк: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 24060300, р/р. UA778999980314000544000015740) 249тисяч393гривні 21копійку безпідставнозбережених коштівза користуванняземельною ділянкою площею 0,2523 га, кадастровий номер 5110300000:01:010:0004, без договору оренди.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Білгород-Дністровської міської ради (отримувач: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради розрахунковий рахунок UA958201720344200042000026287, код: 04056799, МФО: 820172, банк: ГУДКСУ в Одеській області (юридична та поштова адреса: 67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський вул. Михайлівська, 56) сплачений судовий збір за подачу позову в сумі 3740?грн.?91 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування/ім`я сторін:

Позивач Білгород-Дністровська міська рада (код ЄДРПОУ: 26275763, адреса: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 56).

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2024 року.

Суддя Н.Д. Анісімова