Постанова

від 01.10.2024 по справі 337/588/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 01.10.2024 Справа № 337/588/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/588/24 Головуючий у 1-й інстанції: Котляр А.М.

Провадження № 22-ц/807/1371/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01жовтня2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Онищенка Е.А.,

Полякова О.З.

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення(виклику)учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2024 року (повний текстрішення складено01 травня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів шляхом відшкодування шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг споживачу внаслідок виконання неакцептованої платіжної операції,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі АТ «ОТП Банк») про захист прав споживачів шляхом відшкодування шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг споживачу внаслідок виконання неакцептованої платіжної операції.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 30 листопада 2023 року об 12:41 год. та 12:42 год. АТ «ОТП Банк» було виконано дві платіжні операції зі списання з відкритого Банком на ім`я ОСОБА_1 карткового рахунку НОМЕР_1 грошових коштів в загальній сумі 95 011,00 грн., а саме: за платіжною інструкцією № 301328535 1,00 грн.; за платіжною інструкцією № 301328821 95 010,00 грн.

Призначенням платежу за обома оспорюваними транзакціями у платіжних інструкціях зазначено «переказ між картками». Одержувачем коштів в першому випадку вказаний дехто ОСОБА_2 , в другому випадку одержувач не зазначений.

Крім того, 30 листопада 2023 року, в період з 12:37 год. по 12:41 год. відповідачем було виконано ще чотири не акцептовані позивачкою операції між її власними рахунками, а саме, Картковим рахунком і Депозитним рахунком НОМЕР_2 , в результаті яких з депозитного рахунку позивачки на її Картковий рахунок було переведено і згодом списано за оспорюваними транзакціями всі кошти, що зберігалися на депозитному рахунку позивачки, а саме - 88 900,00 грн.

Позивачка засвідчує, що нею: не втрачалася картка; не допускався доступ сторонніх осіб до мобільного телефону, що був підписаний на PUSH-повідомлення; не повідомлялися стороннім особам дані картки, зокрема, пін-код, CVV-код тощо; не надавалися нікому логін, статичний пароль та інші відомості, пов`язані із доступом до Інтернет-банкінгу та/або мобільного додатку; не встановлювалися ліміти на переказ коштів на іншу картку в розмірі, який дозволив би виконати одноразовий переказ в сумі 95 010,00 грн; не вводилися і не передавалися нікому динамічні паролі, що надсилалися Банком на фінансовий номер телефону для підтвердження (акцепту) оспорюваних транзакцій.

30 листопада 2023 року о 12-29 год. позивачкою з метою (як вона вважала) перевипуску картки, строк дії якої закінчувався, було виконано пересилання на запит, отриманий у месенджері Viber від абонента під назвою «OTP Bank» із наступним текстом: «Надіслали вам смс з посиланням. Скопіюйте його відповідним листом. Чекаємо смс з посиланням» - sms-повідомлення не дуже зрозумілого змісту, яке одночасно із запитом у Viber поступило позивачці на фінансовий номер мобільного телефону.

Незважаючи на те, що вказане повідомлення не стосувалося підтвердження будь-яких фінансових операцій, вже за кілька хвилин після цього позивачка почала отримувати від Банку серію sms-повідомлень про здійснення переказів коштів на її картковий рахунок з її ж депозитного рахунку та в зворотному напрямку, а ще за кілька секунд - запити на підтвердження платежів із динамічними паролями з шести цифр.

ОСОБА_1 припинила розмову з шахраєм, спробувала заблокувати картку, але у неї це не вийшло. По телефону оператор їй не допоміг, тому вона приїхала до відділення банку, де її звернення про незаконне списання коштів було зареєстровано, була заблокована картка.

Крім того, ОСОБА_1 наголошує, що оспорювані транзакції були проведені із перевищенням встановленого ліміту на такі платежі.

За таких обставин, здійснивши переказ з картки на картку в сумі 95 010,00 грн, Банк грубо порушив власні правила, обмеження і гарантії, що ним же встановлені і проголошені, та на наявність яких клієнт має всі підстави розраховувати, в тому числі, з точки зору гарантії захисту своїх коштів.

Позивач вважає, що транзакції, проведені банком, є неакцептованими платіжними операціями, тому ОСОБА_1 вважає правомірною вимогу про повернення списаних з її рахунку коштів саме до Банку, а не до шахраїв.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ «ОТП Банк» на її користь кошти, списані з рахунку внаслідок виконання неакцептованих платіжних операцій, в сумі 95011,00 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з АТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 кошти, списані з рахунку внаслідок виконання неакцептованих платіжних операцій, в сумі 95 011,00 гривень.

Стягнуто з АТ «ОТП Банк» на користь держави судовий збір в сумі 968 гривень 96 копійок.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду,представник АТ«ОТП Банк»подав апеляційну скаргу, яка була доповнена протягомстроку наапеляційне оскарження, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не дослідив повною мірою звернення клієнта від 02.12.2023 р., адже таким зверненням позивач фактично визнала, що вказані операції були проведені шахраями, які скориставшись довірливістю позивача отримали її дані, що дозволило провести несанкціоновані платежі.

Зауважує, що відповідно до умов Договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію (публічного), що розташований на офіційному сайті Банку за посиланням (https://app.otpbank.com.ua/?_gl=1*1dsrn6x*_ga*MTg1MTM3MTg0OC4xNzAyODg4NDg5*_ga_Q4M7V3ZDDW*MTcwMjg4ODQ4OC4xLjEuMTcwMjkwNzQ3MC41My4wLjA «ПРАВИЛА НАДАННЯ ПОСЛУГ ДИСТАНЦІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАСОБАМИ СИСТЕМИ OTP BANK UA (Додаток №1 до Договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію (публічного)):

«4.5. Клієнт зобов`язаний:

4.5.1. Не розголошувати нікому, в тому числі членам власної родини, Статичний пароль;

4.5.2. Не зберігати записаний Статичний пароль;

4.5.3. Негайно повідомити Банк про те, що Статичний пароль став відомий третій особі;

4.5.4. Намагатися максимально зменшити випадки використання Системи OTP BANK UA у громадських місцях;

4.5.5. Повідомити Негайно Банк про випадки, визначені у розділі «Фінансовий номер мобільного телефону» Договору.

4.5.6. Не розголошувати третім особам будь-яку інформацію, що йому надсилається Банком в рамках Договору, яка зазначена в SMS-повідомленнях/PUSH-повідомленнях на вказаний Клієнтом Фінансовий номер мобільного телефону/Мобільний телефон.

4.6. Клієнт зобов`язаний відмовитись від використання Системи OTP BANK UA, якщо у нього з`явились сумніви щодо належного виконання своїх зобов`язань передбачених Договором та/чи Правилами.

4.7. У випадку, якщо Клієнт забув свій Статичний пароль, що необхідний для проходження процесу Автентифікації, йому необхідно звернутися Довідкового центру чи скористатися опцією зміни Статичного паролю у Системи OTP BANK UA.

4.8. Клієнт дозволяє Банку відсилати SMS-повідомлення по каналам мобільного зв`язку на вказаний в Заяві-анкеті Фінансовий номер мобільного телефону та PUSH-повідомлення на Мобільний телефон, що був підписаний Клієнтом на отримання PUSH-повідомлень. Всю відповідальність за розголошення даних третім особам, що відбулося внаслідок надсилання Банком SMS-повідомлень на вказаний Клієнтом Фінансовий номер мобільного телефону та PUSH-повідомлення на Мобільний телефон, що був підписаний Клієнтом на отримання PUSH-повідомлень, Клієнт бере на себе.

4.9. Банк не несе відповідальності за затримки при доставці SMS-повідомлень внаслідок виникнення проблем в мережах мобільних операторів та PUSH-повідомлень внаслідок виникнення проблем в сервісах Apple/Google. В разі виникнення таких проблем Банк докладає максимальних зусиль для їх усунення».

Дана інформація була доведена Банком клієнту, згідно відповіді №202-01-202-4-202-4/171 від 26.12.2023р. на його письмові звернення.

При цьому, ОСОБА_1 було підписано Заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» №0064/980/1832567/21 від 15.01.2021р., що є невід`ємною частиною Договору та тарифів Банку які розміщені на офіційному сайті Банку. Шляхом підписання Заяви-анкети, Клієнт підтверджує, що він особисто отримав свій примірник Заяви-анкети, Договору, Тарифів Банку. З умовами Договору, Тарифами Банку, які розміщені на Офіційному сайті Банку, ознайомлений, приймає та погоджується з їх положеннями.

З урахуваннямнаведеного,на думкупредставника АТ«ОТП Банк»,суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що позивач була ознайомлена зі всіма умовами банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із текстами договорів та усіх додаткових до них, які розміщені на офіційній інтернет сторінці (офіційному сайті) Банку за адресою: www.otpbank.com.ua. Тобто, ознайомившись із зазначеними умовами договору та публічними правилами банку, клієнт фактично прийняла на себе ризик понесення збитків в разі розголошення інформації, що стосується її як клієнта АТ «ОТП БАНК».

Також, представник АТ «ОТП Банк» звертає увагу, що у відповідності до пп. 6.3.2.9. п. 6.3.2. розділу 6.3. Відповідальність сторін, Договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію (ПУБЛІЧНИЙ) https://www.otpbank.com.ua/about/informations/documents/otpsmart/, Банк звільняється від відповідальності за Договором у разі збитків Клієнта, пов`язаних із розголошенням Клієнтом третім особам будь-якої інформації, що йому надсилається Банком в рамках Договору, яка зазначена в SMS-повідомленнях/PUSH-повідомленнях на вказаний Клієнтом Фінансовий номер мобільного телефону/Мобільний телефон.

Від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу АТ «ОТП Банк» без задоволення,а оскаржуванерішення суду-без змін. Зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Так, ОСОБА_1 вказує, що у спірних відносинах обов`язок доведення правомірності списання коштів з рахунку позивачки за оспорюваними нею транзакціями покладається саме на Банк. Між тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач жодних заперечень на позовну заяву суду не надіслав, доказів правомірності своїх дій не надав, як і доказів того, що саме дії чи бездіяльність позивачки призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Рішення суду обґрунтовано, зокрема, і відсутністю наданих Банком доказів правомірності його дій.

ОСОБА_1 звертає увагу на той факт, що докази правомірності виконання Банком оспорюваних позивачкою транзакцій відповідач не надав не лише суду першої інстанції, але і апеляційному суду.

Натомість, правомірність власних дій відповідач обґрунтовує виключно цитатами із звернення самої позивачки до Банку (до того ж, грубо вирваними з контексту), а також посиланням на умови публічного договору, який нібито регулює відносини між сторонами.

З доказів на підтвердження своєї позиції відповідач надає апеляційному суду (без пояснень причин неподання цих доказів суду першої інстанції) лише відповідь на звернення позивачки, яка, до того ж, позивачці не направлялася. Більш того, в цій відповіді, всупереч приписам частини 4 статті 86 Закону № 1591, не міститься жодної інформації стосовно обставин та підстав виконання Банком оспорюваних транзакцій, а також результатів «розслідування», яке нібито проведено Банком за зверненням позивачки.

Зокрема, відповідач не пояснив яким саме чином Банком було ідентифіковано особу платника, що ініціював оспорювані транзакції, тобто, власне, встановлено акцепт даних транзакцій чи для цього було використано коректний логін, пароль, ПІН-код, CVV-код, PUSH-повідомлення (код підтвердження) тощо.

За відсутності прямих і беззаперечних доказів, які б підтверджували, що у Банку, дійсно, були всі законні підстави вважати спірні платежі такими, що ініційовані (акцептовані) належним платником, як було наведено, відповідні транзакції в силу норм Закону № 1591 вважаються неакцептованими.

З огляду на наведене, Банк не може підміняти власний обов`язок доказування належними засобами правомірності своїй дій суб`єктивною думкою клієнта, висловленою ним щодо спірної ситуації, у зверненні щодо оспорювання цих транзакцій.

Позивачка наполягає на тому, що таке трактування відповідачем поданого нею звернення є хибним. Сам факт вказаного звернення до відповідача із пропозицією компенсувати позивачці понесені нею збитки підтверджує, що позивачка вважала і вважає, що Банк відповідає за неакцептоване списання коштів з її рахунку.

З її звернення чітко вбачається, що спірні платежі позивачка не акцептувала, більш того, відхилила адже отримане нею на фінансовий номер телефону PUSH-повідомлення на підтвердження транзакції не було реалізовано. При цьому, дії позивачки жодним чином не могли дозволити шахраю дістатися до фінансового телефону позивачки і, відповідно, скористатися динамічним паролем на підтвердження платежу. Таким чином, між «необачністю» позивачки, про яку йшлося в зверненні, та виконанням спірних транзакцій, відсутній прямий причинний зв`язок, адже дії позивачки не давали змоги ініціювати платіжні операції.

До наведеного додає, що навіть за наявності прямого і беззаперечного акцепту, отриманого в електронній формі від платника, особа якого не викликає сумнівів, Банк був зобов`язаний відхилити спірну транзакцію з тієї простої причини, що вона чотирикратно перевищує ліміт для подібних платіжних операцій, встановлений самим Банком.

І зрештою, позивачкою було виявлено, що грошові кошти за спірними транзакціями було списано з її рахунку вже після подання нею заяви про шахрайство. Так, згідно із банківською випискою з карткового рахунку за 30 листопада 2023 року баланс на кінець дня складав 95 112,49 грн, тобто включав суму вкрадених коштів.

За таких обставин твердження Банку про наявність прямого зв`язку між завданими позивачці збитками та розголошенням нею третім особам «будь-якої інформації, яка зазначена в SMS-повідомленнях/PUSHповідомленнях на вказаний Клієнтом фінансовий номер мобільного телефону» є не підтвердженим припущенням відповідача. При виконанні спірних операцій Банк якнайменш двічі грубо порушив власні правила безпеки, а саме, провів платіж, не підтверджений паролем, направленим на фінансовий номер клієнта PUSHповідомленням, та проігнорував лімітні обмеження на проведення такої операції та/або задекларовані умови збільшення таких лімітів.

Окремо позивачка вважає за необхідне зупинитися на умовах «Договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію (ПУБЛІЧНИЙ)», до якого, за твердженням відповідача, позивачка нібито приєдналася підписанням Заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» №0064/980/1832567/21 від 15.01.2021р.».

Зі змісту згаданої заяви-анкети, підписаної позивачкою, вбачається, що її підписанням позивачка, зокрема, підтвердила факт свого ознайомлення і погодження із договором про банківський вклад, договором про відкриття та обслуговування банківського рахунку, договору про порядок підписання правочинів, розміщених на офіційному сайті Банку. В останньому абзаці Заяви зазначено, що примірники Договорів, до яких приєдналася Позивачка, отримані нею на день підписання цієї Заяви.

Договір про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію (ПУБЛІЧНИЙ), на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, в підписаній позивачкою Заяві не згадується. Натомість, умови дистанційного обслуговування та електронної взаємодії містяться в самому тексті Заяви, тож, про наявність окремого договору з цього приводу позивачка знати не зобов`язана, а погоджені нею умови електронної взаємодії не мають нічого спільного з тим, що згадує відповідач. Так, на сайті відповідача, в розділі "Документи щодо послуги інтернет-банкінг для приватних осіб" (посилання саме на цю сторінку відповідач наводить в апеляційній скарзі як джерело нібито "укладеного між сторонами договору") розміщено шістнадцять різних редакцій публічного договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію, які Банк в односторонньому порядку затверджує і вводить в дію не більш, аніж на кілька місяців, до наступної такої ж односторонньої зміни. Підписана позивачкою Заява-анкета містила погодження на цілком конкретні публічні договори і не передбачала прийняття клієнтом до виконання будь-яких нових умов, які Банк вигадає в майбутньому.

Вважає, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі пункт 4.5 і в додатку до апеляційної скарги підпункт 6.3.2.9 "договору" не можуть бути застосовні до спірних відносин з тієї причини, що договір із вказаними умовами між сторонами не укладався.

І зрештою, редакція Договору відповідача про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію (публічний), яка діяла з 23 листопада 2020 р. до 14.06.2021 р., тобто в період приєднання позивачки до публічних договорів Банку і до якого позивачка насправді не приєднувалася, в розділі «відповідальність сторін» містила такі застереження:

6.3. Банк звільняється від будь-якої відповідальності у випадку належного виконання Банком розпоряджень Клієнта, переданих за допомогою Систем Інтернет-банкінгу, після проходження Клієнтом процедури Автентифікації.

6.4. Сторони погодили, що ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні Банку та/або Клієнту, а також третім особам у разі використання Електронного Підпису, покладаються на Клієнта.

Визначення процедури автотентифікації, наведене в пункті 2.6.1 вказаного договору, передбачало, до перевірка відповідності особи, яка звертається за отриманням послуг (операцій)/інформації до Банку, проводиться шляхом направлення Банком SMS-повідомлення на Фінансовий номер мобільного телефону Клієнта чи телефонного дзвінка до Довідкового центру.

При цьому, пунктом 2.6.4 вказаного Договору внормовано, що для підписання будь-яких документів з банком Клієнт, після успішного проходження процедури Автентифікації, вводить символи, зазначені в SMS повідомленні, яке отримане Клієнтом на його Фінансовий номер мобільного телефону.

Таким чином, умови публічного договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію, діючого в момент підписання позивачкою Заяви-анкети, встановлювали гарантування клієнту убезпечення його фінансів шляхом застосування двохступеневої системи підтвердження платіжних документів за допомогою систем Інтернет-банкінгу, а саме:

- перший етап автентифікація клієнта за допомогою SMS-повідомлення для входження в систему Інтернет-банкінгу;

- другий етап накладання простого електронного підпису на платіжний документ у вигляді введення символів, зазначених в SMSповідомленні, направленому Клієнту на його фінансовий номер мобільного телефону.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 13статті 7 ЦПК Українивизначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 5статті 268 ЦПК України,датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення 01.10.2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїта обставинисправи вмежах доводівта вимогапеляційної скарги,суд апеляційноїінстанції вважає,що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення,а рішеннясуду першоїінстанції-без змін,з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідност. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення,суд першоїінстанції виходивіз того, що: з банківського рахунку ОСОБА_1 були здійснені транзакції без дозволу позивача на суму 95 011,00 грн., позивач дані транзакції не виконувала, про що повідомила відповідача; відповідач жодних заперечень до суду не надіслав, доказів правомірності своїх дій суду не надав, так само і доказів того, що дії чи бездіяльність ОСОБА_1 призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є клієнтом АТ «ОТП БАНК», підписала заяву-анкету про надання банківських послуг від 15.01.2021 року.

Згідно виписки з карткового рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з карткового рахунку ОСОБА_1 були виконані платіжні операції в загальній сумі 95 011,00 грн., а саме:

- за платіжною інструкцією № 301328535 1,00 грн., призначення платежу переказ між картками, одержувач ОСОБА_2 , картка одержувача НОМЕР_3 ;

- за платіжною інструкцією № 301328821 95 010,00 грн., призначення платежу переказ між картками, картка одержувача НОМЕР_4 .

На мобільний телефон ОСОБА_1 30.11.2023 року надійшли текстові повідомлення, пов`язані із входом у мобільний застосунок ОТП Банк, та переказом грошових коштів.

ОСОБА_1 30.11.2023 року та 02.12.2023 року зверталась до АТ «ОТП БАНК», зазначала, що вона нікому не повідомляла смс повідомлення, які надійшли їй від банку, не передавала свій ПІН-код, CVV код, тимчасові паролі.

Тлумачення якстатті 3 ЦК Українизагалом, так і пункту 6статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Як свідчить тлумаченнястатті 526 ЦК Україницивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 1073 ЦК Україниу разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги»визначено, що користувач платіжних послуг (далі - користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку; неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йомукоштів у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Відповідно до ч. 20 ст. 38 вказаного Закону, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором;зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом;не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права;не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції;негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

За змістомст. 68 цього Закону, електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.

Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час:

1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації;

2) ініціювання дистанційної платіжної операції;

3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).

Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації.

Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.

Статтями 86 та 87Закону України«Про платіжніпослуги» визначена відповідальність надавачів платіжних послуг та платників під час виконання платіжних операцій. Так, надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.

Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов`язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.

Надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, відповідно до умов укладеного між ними договору про надання платіжних послуг.

Платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.

Платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.

Платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку.

Зазначений у цій частині строк не застосовується, якщо надавач платіжних послуг не дотримався свого обов`язку щодо інформування платника про виконані платіжні операції згідно з вимогами цьогоЗакону.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно достатті 38 цього Законуризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до п.п. 143, 144, 146 Положенням «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164, надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача. Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов`язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, у постановіВерховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що:

«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:

«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.

Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:

«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що:

«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:

«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.

Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що:

«суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.

Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок, що:

«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

Отже, з огляду на вищенаведене, колегія суддів наголошує, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

У справі,що переглядається,у відповіді на звернення ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» від 30 листопада 2023 року та від 02 грудня 2023 року відповідач листом від 26 грудня 2023 року лише повідомив, що відповідальними співробітниками Банку було проведено внутрішню перевірку зазначеної ситуації. В результаті проведеної перевірки виявлено, що операція заявлена як спірна виконана згідно усіх вимог платіжної системи, послуги надані в повному обсязі.

Доказів на підтвердження того, що позивач своїми діями сприяла втраті чи незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжну операцію, відповідачем суду надано не було.

Позивачка не заперечує, що 30 листопада 2023 року о 12-29 год. нею з метою (як вона вважала) перевипуску картки, строк дії якої закінчувався, було виконано пересилання на запит, отриманий у месенджері Viber від абонента під назвою «OTP Bank» із наступним текстом: «Надіслали вам смс з посиланням. Скопіюйте його відповідним листом. Чекаємо смс з посиланням», яке одночасно із запитом у Viber поступило позивачці на фінансовий номер мобільного телефону. Вказане повідомлення не стосувалося підтвердження будь-яких фінансових операцій, вже за кілька хвилин після цього позивачка почала отримувати від Банку серію sms-повідомлень про здійснення переказів коштів на її картковий рахунок з її ж депозитного рахунку та в зворотному напрямку, а ще за кілька секунд - запити на підтвердження платежів із динамічними паролями з шести цифр.

Однак, ОСОБА_1 не повідомляла нікому отриманих нею паролів, припинила розмову з «працівником банку», спробувала заблокувати картку, але у неї це не вийшло.

Згідно зіст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 6статті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положеньст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; позивачка як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків позивачки відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач невідкладно повідомила банк про здійснення платіжних операцій, які нею не виконувалися.

За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач була ознайомлена зі всіма умовами банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із текстами договорів та усіх додаткових до них, які розміщені на офіційній інтернет сторінці (офіційному сайті) Банку за адресою: www.otpbank.com.ua, а також із Договором про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію (ПУБЛІЧНИЙ), що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, висновків суду не спростовують, оскільки вказані Умови, правила, тарифи, договір про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію тощо не містять підпису позивача, а тому вони не є складовою частиною укладеного між сторонами договору. Крім того, договір про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію (ПУБЛІЧНИЙ) в підписаній позивачкою заяві взагалі не згадується.

Твердження про те, що суд першої інстанції не дослідив повною мірою звернення клієнта від 02.12.2023 р., не знайшли свого підтвердження. Вказана заява була предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребує, оскільки при її дослідженні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 375, 381, 382, 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2024 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: Е.А. Онищенко

О.З. Поляков