Постанова

від 19.09.2024 по справі 947/28022/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4474/24

Справа № 947/28022/20

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» - адвоката Халдая Іллі Віталійовича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2021 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», про визнання недійсним договору про поділ спільного майна подружжя, договору оренди земельної ділянки та нежитлового приміщення, договорів іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» звернулися до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», в якій просили:

- визнати недійсним договір про поділ спільного майна подружжя від 26 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І. О., зареєстрований в реєстрі за №99;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки та нежитлового приміщення від 03 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І. О., зареєстрований в реєстрі за №102;

- визнати недійсним договір іпотеки нежитлового приміщення від 04 березня 2020 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Восток» та ОСОБА_2 , № запису 35797601, щодо нежитлового приміщення, загальною площею 2057,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір іпотеки нежитлового приміщення від 04 березня 2020 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Восток» та ОСОБА_1 , № запису 35798581, щодо нежитлового приміщення, загальною площею 2057,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» є законним власником нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., зареєстрованого в реєстрі за №2039. Позивач вважає, що оскаржуваний договір про поділ спільного майна подружжя є фіктивним, укладеним без мети створення правових наслідків, що обумовлені ним. Дійсною метою укладення оскаржуваного договору про поділ спільного майна подружжя, на думку позивача, є заволодіння нерухомим майном ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення», який є його законним власником, шляхом створення фактично двох нових об`єктів нерухомого майна, відповідно до яких в подальшому було проведено державну реєстрацію іпотеки з банком. Також вказував, що в 2017 році невідомі йому особи вирішили незаконним шляхом заволодіти нерухомим майном ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення», для чого здійснили ряд дій щодо незаконного переходу права власності на нього. Вважав, що даний оспорюваний договір було укладено для того, щоб утруднити ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» можливість захисту свого права власності на відповідне нежитлове приміщення від посягань шахраїв. Також стверджував, що ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» в законний спосіб набуло право власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема із правочину укладення договору купівлі-продажу, і з 09 листопада 2011 року є законним власником зазначеного нерухомого майна. З моменту придбання нежитлового приміщення, як повідомляє позивач, ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» відкрито володіє та користується ним для здійснення власної господарської діяльності, натомість, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 незаконно заволоділи майном позивача шляхом участі у електронних торгах та подальшого поділу майна оспорюваним договором. Таким чином, на думку позивача, оскаржуваний договір про поділ спільного майна подружжя від 26 лютого 2020 року та договір оренди земельної ділянки та нежитлового приміщення від 03 березня 2020 року, укладені відповідачами, мають фіктивний характер, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом (т. 1, а.с. 1-17).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2021 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», про визнання недійсними договору про поділ спільного майна подружжя, договору оренди земельної ділянки та нежитлового приміщення, договорів іпотеки було залишено без задоволення (т. 2, а.с. 240-252).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» - адвокат Халдай Ілля Віталійович звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, визнати недійсним договір про поділ спільного майна подружжя від 26 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 №99; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки та нежитлового приміщення від 03 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 №102; визнати недійсним договір іпотеки нежитлового приміщення від 04 березня 2020 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» та ОСОБА_2 , щодо нежитлового приміщення загальною площею 2057,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір іпотеки нежитлового приміщення від 04 березня 2020 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» та ОСОБА_1 , щодо нежитлового приміщення загальною площею 2057,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, представник апелянта стверджував, що оскаржувані у рішенні договори є фіктивними, оскільки були укладені за відсутності мети створення правових наслідків, що передбачено цими договорами, а дійсною метою їх укладення було перешкоджання позивачеві у поверненні належного йому нежитлового приміщення. При цьому, представник апелянта зазначав, що після укладення договору про поділ майна подружжя 26 лютого 2020 року було зареєстровано два об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення 2057,6 кв.м та 535,6 кв.м, однак з матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення включає в себе підвал та приміщення першого поверху. Тому, враховуючи, що окреме використання вказаних нежитлових приміщень неможливе, представник апелянта вважає, що сторонами змінено статус та власника нерухомого майна, у результаті чого, співвласником майна стала ОСОБА_1 , а докази про виконання договору про поділ спільного майна подружжя фактично відсутні. До того ж, в апеляційній скарзі зазначалося, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» з моменту придбання приміщення вільно та відкрито користувалося ним, натомість відповідачі жодним чином не володіли та не користувалися вказаним нежитловим приміщенням. Таким чином, з огляду на вищезазначене, представник апелянта звертає увагу, що є всі належні правові підстави задля визнання недійсним договору про поділ спільного майна подружжя, у результаті чого, автоматично недійсними вважаються оспорювані договір оренди земельної ділянки та нежитлового приміщення, та договори іпотеки нежитлового приміщення (т. 3, а.с. 1-24).

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Халдай Іллі Віталійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2021 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», про визнання недійсним договору про поділ спільного майна подружжя, договорів іпотеки залишено без змін (т. 5, а.с. 37-42).

Не погоджуючись із вказаною постановою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» - адвокат Халдай Ілля Віталійович звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (т. 5, а.с. 51-107).

Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» - адвоката Халдай Іллі Віталійовича було задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 7, а.с. 98-110).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 березня 2024 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (т. 7, а.с. 116-119).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

У судовому засіданні 19 вересня 2024 року, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник апелянта адвокат Халдай Ілля Віталійович апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача адвокат Івановський Віктор Віталійович проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, протокольною ухвалою апеляційного суду було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про вступ третьої особи до участі в справі, яке було мотивовано тим, що ОСОБА_5 з об`єктивних, на її думку, причин не мала можливості у встановлений законом строк звернутись з заявою про прийняття спадщини, а тому вона звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом про визнання заповіту недійсним та поновлення строку на прийняття спадщини (справи № 509/5412/24, №509/5411/24). Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні клопотання вказував на визначення суб`єктного складу спадкових правовідносин, ще під час розгляду справи у ВС, коли витребувалась та була приєднана спадкова справа (т. 6, а.с. 105-106, 135-160) та визначеноу якостіправонаступника спадкоємцяза заповітом ОСОБА_1 , а також на те, що юридичні факти, на які посилалась ОСОБА_6 , зокрема оспорення заповіту, виникли після того, як було розглянуто справу по суті, а тому ті обставини не могли вплинути на оцінку апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, оскільки воно перевіряється на момент його прийняття судом першої інстанції. При цьому, окремої уваги заслуговує та обставина, що в матеріалах справи знаходяться копії нотаріально посвідчених заяв доньок померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини від ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 (т. 6, а.с. 115), ОСОБА_5 (т. 6, а.с. 116), які були додані адвокатом Никитенко І.Г. ОСОБА_8 (т. 6, а.с. 114), проте не знаходяться в матеріалах спадкової справи, яка заведена за заявою його клієнта ОСОБА_1 (т.6,а.с.136).

Оскільки в допуску до участі в розгляді справи було відмовлено, то відповідно клопотання про зупинення провадження за мотивами звернення до суду першої інстанції з метою оспорення заповіту тощо судом апеляційної інстанції по суті не розглядалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явились, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, оскільки справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, апеляційний суд при перегляді даної справи враховує висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року.

Так, Верховний Суд у вище згаданій постанові вказав, що під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно перевірити обставини укладення договору про поділ майна подружжя, надати оцінку діям ОСОБА_2 при укладенні оспорюваного договору про поділ майна подружжя на предмет добросовісності, після чого перевірити, чи не свідчать такі дії про те, що метою укладення вказаного правочину було уникнення можливості витребування майна на користь ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» після ухвалення рішення у справі №520/548/18; надати належну оцінку доказам, поданим сторонами на підтвердження вказаних обставин; розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону (т. 7, а.с. 109).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи відсутні рішення суду про визнання недійсними акту №56504979 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14 серпня 2018 року, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на нежитлові приміщення, а також про визнання недійсними свідоцтва про право власності від 17 серпня 2018 року або дублікату до нього від 11 вересня 2018 року. Суд першої інстанції також зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які судові рішення або постанови державних виконавців, які б забороняли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укласти 26 лютого 2020 року оспорюваний договір про поділ спільного майна подружжя, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правові підстави, визначені ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України, для визнання договору про поділ спільного майна подружжя недійсним. Крім того, судом зазначено, що враховуючи, що у задоволенні основної позовної вимоги ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» суд відмовляє, тому позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та нежитлового приміщення від 03 березня 2020 року та про визнання недійсними договорів іпотеки нежитлового приміщення від 04 березня 2020 року також задоволенню не підлягають (т. 2, а.с. 248-249, 251).

Апеляційний суд, не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, та виконуючи вказівки ВС, вважає за потрібне зазначити наступне.

Обставини справи.

06 серпня 2018 року Державне підприємство «СЕТАМ» провело електронні торги, в яких ОСОБА_2 (відповідач по справі) взяв участь та переміг, придбавши за 34 633 787,39 грн лот №290838, що включав нежитлове приміщення першого поверху та підвалу площею 2612,0 кв.м і земельну ділянку площею 0,14 га з кадастровим номером 5110136900:31:002:0049, розташовані на АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 199-202).

Придбане ОСОБА_2 нежитлове приміщення першого поверху та підвалу площею 2612,0 кв.м є вбудовано-прибудованим приміщенням, прибудована частина якого розташована у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:31:002:0049, що вбачається з копії висновку експерта №494/20 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, складеного 18 травня 2020 року (т. 1, а.с. 243-255).

Актом №56504979 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. про реалізацію предмета іпотеки від 14 серпня 2018 року затверджено результати електронних торгів згідно з протоколом №350042 від 06 серпня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав реалізоване майно: нежитлове приміщення загальною площею 2612,0 кв.м, яке знаходиться на АДРЕСА_2 , та складається з нежитлового приміщення першого поверху і підвалу, а також земельну ділянку загальною площею 0,14 га з кадастровим номером 5110136900:31:002:0049, розташовану за цією ж адресою (т. 1, а.с. 203-205).

Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 19 липня 1975 року перебували у зареєстрованому шлюбі (т. 1, а.с. 208).

26 лютого 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про поділ спільного майна подружжя. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О. та зареєстрований за №99. Відомості про припинення на підставі договору про поділ спільного майна подружжя прав ОСОБА_2 та виникнення прав на виділені частки у кожного з подружжя, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а.с. 20-22).

Внаслідок укладення сторонами нотаріально посвідченого договору про поділ спільного майна подружжя 26 лютого 2020 року до державного Реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про наступні права на об`єкти нерухомості:

нежитлове приміщення загальною площею 2057,6 кв.м, розташоване на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2041050051101) приватна власність ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 20);

нежитлове приміщення загальною площею 535,6 кв.м, розташоване на АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2041037851101) приватна власність ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 22);

земельна ділянка площею 0,14 га з кадастровим номером 5110136900:31:002:0049, розташована на АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування будівель торгівлі приватна власність ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 26).

Як вже зазначалося вище, і в позові, і в апеляційній скарзі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» наголошують на тому, що позивач є законним власником нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а оскаржуваний договір про поділ спільного майна подружжя є фіктивним, укладеним без мети створення правових наслідків, що обумовлені ним, задля заволодіння нерухомим майном ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» (т. 1, а.с. 3, т. 3, а.с. 15).

Щодо належності нежитлового приміщення на праві власності позивачу.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А., ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» придбало у ПАТ «Дельта Банк» нежитлове приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 2612 кв.м, розташоване на АДРЕСА_2 .

Вказаний договір купівлі-продажу недійсним у судовому порядку не визнався.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 7 лютого 2017 року у справі №520/15970/16 позов ОСОБА_9 , ТОВ «Торговий центр «Південний» до ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення», ПАТ «Дельта банк» задоволено частково. Витребувано у ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» на користь ТОВ «Торговий центр «Південний» нежитлове приміщення загальною площею 2612 кв.м, розташоване у місті Одесі на проспекті Академіка Глушка, 19. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року у справі №520/15970/16 апеляційну скаргу ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» задоволено частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_9 до ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна і витребування нерухомого майна скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. У частині позовних вимог ТОВ «Торговий центр «Південний» до ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна скасовано і провадження у справі в цій частині закрито.

Вказане судове рішення апеляційного суду залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №520/15970/16 (провадження № 14-415цс18). Ухвалюючи дану постанову, Верховний Суд виходив з того, що згідно з договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07 жовтня 2011 року, укладеним ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення», продано/куплено нежитлове приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 2612,0 кв.м, розташоване у багатоквартирному житловому будинку на АДРЕСА_2 ; договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А. 07 жовтня 2011 року, зареєстровано в реєстрі за №2039. Державна реєстрація права власності ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» на нерухоме майно на підставі вказаного договору проведена 09 листопада 2011 року КП «Одеське МБТІ та РОН».

Судами встановлено, що після набрання законної сили заочним рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року (яке було скасовано 22 березня 2018 року) ТОВ «Торговий центр «Південний» зареєструвало за собою право власності на вказане нерухоме майно, а 22 лютого 2017 року загальні збори цього товариства, на яких була присутня один учасник ОСОБА_9 (86,12 % статутного капіталу) прийняли рішення про передачу ОСОБА_9 зазначеного нежитлового приміщення. У подальшому, а саме 03 березня 2017 року, ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу продала це нежитлове приміщення ОСОБА_10 , який це майно за собою зареєстрував. 13 грудня 2017 року ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу продав вказане нерухоме майно торговій компанії «Алмі», яка цього ж дня уклала з ПАТ АБ «Південний» кредитний договір, на забезпечення виконання зобов`язань за яким передала в іпотеку зазначене нежитлове приміщення.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №826/16316/18 (адміністративне провадження №К/9901/68763/18) касаційну скаргу ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності і залишено в цій частині в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року залишено без змін.

У вказаній постанові Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Є. Д. щодо подання заявки на реалізацію спірного нежитлового приміщення з публічних електронних торгів під час виконання виконавчого провадження №56504979 та визнання протиправною бездіяльності заступника директора департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Р.В. з непроведення перевірки на відповідність вимогам законодавства заявки на реалізацію вказаного нежитлового приміщення та його дії з підписання і передачі ДП «СЕТАМ» заявки на реалізацію арештованого майна. Дана адміністративна справа стосувалася електронних публічних торгів, в результаті проведення яких спірне нежитлове приміщення реалізовано фізичній особі - ОСОБА_2 (протокол від 06.08.2018), якого було залучено до участі в адміністративній справі як третю особу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у справі №520/548/18 апеляційну скаргу ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» про витребування майна з чужого незаконного володіння та вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні права власності скасовано. Витребувано від ОСОБА_2 на користь ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» нежитлове приміщення, загальною площею 2612,0 кв.м, розташоване на АДРЕСА_2 .

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» про усунення перешкод в здійсненні права власності, визнання права власності на нежитлове приміщення та на земельну ділянку площею 0,1400 га з кадастровим номером 5110136900:31:002:0049, що розташовані на АДРЕСА_2 , відмовлено.

Частково задовольняючи апеляційну скаргу ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення», колегія суддів виходила з того, що оскільки добросовісність набувача ( ОСОБА_2 ) не підтверджена, то не застосовуються гарантії захисту, визначені ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на що відсутні обмеження для витребування майна. Зазначене судове рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі №520/548/18 (провадження №61-17557св20).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року у справі №916/122/20 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ТОВ «Степ-Уа», ТОВ «Фламенко» про визнання договору недійсним, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ТОВ «Торговий центр «Південний» до ТОВ «СТЕП-УА», ТОВ «Фламенко» про визнання договору недійсним рішення Господарського суду Одеської області від 23 грудня 2020 року, яким позови ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Південний» задоволено і визнано недійсним договір від 21 березня 2011 року, скасовано. У задоволенні позовів ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Південний» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, колегія суддів вказала про неефективність обраного ФОП ОСОБА_2 способу захисту та, серед іншого, зазначила, що Господарським судом Одеської області під час розгляду справи №916/122/20 та ухваленні рішення від 23.12.2020, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21.03.2011 нежитлового приміщення, загальною площею 2612,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Фламенко» та товариством з обмеженою відповідальністю «СТЕП-УА», порушено законнийінтерес ТОВ«Група Компаній«Глобальні БізнесРішення». Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 року залучено до участі у справі №916/122/20 Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. Верховний Суд постановою від 26 січня 2022 року залишив без змін постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що на час звернення ФОП ОСОБА_2 до господарського суду із позовом останньому було достеменно відомо про необхідність залучення ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» до участі в даній справі, оскільки паралельно зі справою №916/122/20 відбувалися інші судові процеси, де вони (і ОСОБА_2 , і ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення») були учасниками справи.

Так, постановою Одеського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у справі №947/27151/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Степ-Уа», ТОВ «Фламенко», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху та підвалу від 21 березня 2011 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 08 червня 2022 року, апеляційну скаргу ТОВ «Фламенко» задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2021 року, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21 березня 2011 року, скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. У даній постанові апеляційний суд зауважив, що: «…встановлені судом апеляційної інстанції обставини, мають суттєве значення для вирішення даного спору, та свідчать про те, що третя особа ОСОБА_2 , намагається заволодіти спірним нерухомим майно без законних на те підстав. Суд першої інстанції достовірно знав про те, що постановою Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у цивільній справі №520/548/18 витребувано у ОСОБА_2 на користь ТОВ «ГК «ГБР» нежитлове приміщення, загальною площею 2 612, 0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , однак в порушення статей 42, 53 ЩІК України не залучив власника спірного нежитлового приміщення, ТОВ «ГК «ГБР», до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору».

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 травня 2023 року у справі №520/15816/19 залишено без змін рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2022 року, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування дубліката свідоцтва, скасування записів про проведену державну реєстрацію. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» про скасування записів про державну реєстрацію. В апеляційному порядку рішення районного суду оскаржено лише ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» і у вказаній постанові апеляційний суд зазначив, що після скасування заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року в справі №520/15970/16-ц відновлено право власності ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» на нерухоме майно площею 2612 кв.м, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2011 року, проте обраний товариством спосіб судового захисту є неефективним і не відновить його порушене право.

Таким чином, вищевказаними рішеннями у взаємопов`язаних та вже раніше розглянутих справах було встановлено, що саме ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» є законним власником нежитлового приміщення, загальною площею 2612,0 кв. м, розташованого на АДРЕСА_2 , а хронологія вище вказаних судових процесів свідчить про намагання позивача відновити свої порушені права на спірний об`єкт нерухомості, оскільки інші учасники спірних правовідносин створювали юридичні та технічні перешкоди в реалізації його прав.

Щодо недійсності договору про поділ спільного майна подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 5 ст. 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, яка, при цьому, має бути спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені таким правочином.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вже зазначалося вище, 26 лютого 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про поділ спільного майна подружжя, предметом якого був спірний об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій він розташований. Однак, укладенню даного правочину передували наступні обставини.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року у справі №520/15970/16-ц за позовом ОСОБА_9 , ТОВ «Торговий центр «Південний» до ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення», ПАТ «Дельта Банк» про витребування майна позов задоволено частково. Витребувано у ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» на користь ТОВ «Торговий центр «Південний» нежитлове приміщення загальною площею 2612 кв.м, розташоване по АДРЕСА_2 .

В подальшому, 24 лютого 2017 року право власності нежитлове приміщення, загальною площею 2612 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , державним реєстратором Тулба О.О. КП «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Одеської області зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 34022008) від 24 лютого 2017 року. Підставою виникнення права власності ОСОБА_9 зазначено: ліквідаційний баланс, серія та номер: б/н, виданий 22 лютого 2017 року ТОВ «Торгівельний центр «Південний»; акт приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 22 лютого 2017 року ТОВ «Торгівельний центр «Південний»; протокол загальних зборів засновників, серія та номер: б/н, виданий 22 лютого 2017 року ТОВ «Торговий центр «Південний».

03 березня 2017 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було укладено договори купівлі-продажу, відповідно до умов яких ОСОБА_9 передала у власність ОСОБА_10 нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке у цілому складається з нежилих приміщень загальною площею 2612 кв.м та земельну ділянку, загальною площею 0,1400 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

13 грудня 2017 року між ОСОБА_10 та торговою компанією «Алмі» було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_10 передав у власність торговій компанії «Алмі» нежитлове приміщення, загальною площею 2 612,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та складається з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, вбудованого у багатоквартирний житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,14 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:31:002:0049.

Вищевказані нежитлові приміщення, загальною площею 2612,0 кв.м, та земельна ділянка, загальною площею 0,14 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , були передані в іпотеку ПАТ АБ «Південний» в рахунок забезпечення виконання зобов`язань торгової компанії «Алмі», які виникли на підставі кредитного договору від 12 грудня 2017 року №АС2017-04949 та всіх додаткових угод до нього.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року у справі №520/15970/16-ц, яке залишене без змін Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року у частині позовних вимог ОСОБА_9 до ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна відмовлено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року у частині позовних вимог ТОВ «Торговий центр «Південний» до ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Торговий центр «Південний» до ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна закрито.

Фактично, скасувавши рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна, право власності ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» на спірний об`єкт нерухомості мало б бути відновлене. Тому, на підставі вищевказаної постанови апеляційного суду, 04 вересня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоровим В.О. було зареєстровано право власності за ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» на нежитлове приміщення загальною площею 2612 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_2 .

Разом з тим, 16 травня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. видано виконавчий напис № 2162 про звернення стягнення на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Пізніше, 31 травня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Нідченком Д.Є. відкрито виконавче провадження №56504979 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Н.А. № 2162 від 16 травня 2018 року, яким, зокрема, звернуто стягнення на нежитлове приміщення загальною площею 2612,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Боржником у вказаному виконавчому провадженні зазначено Торгову компанію «Алмі» (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), стягувачем - ПАТ АБ «Південний».

Постановою від 04 червня 2018 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження №56504979 винесено постанову про опис та арешт майна.

Постановою від 15 червня 2018 року державним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні для оцінки об`єкту нерухомого майна для його подальшої реалізації з публічних торгів.

03 липня 2018 року державним виконавцем сформовано заявку на реалізацію арештованого майна у межах ВП №56504979 з метою продажу на публічних електронних торгах.

14 серпня 2018 року державним виконавцем складено акт про реалізацію предмету іпотеки №56504979, який затверджений заступником директора департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Клименка Р.В., відповідно до якого спірне нежитлове приміщення реалізовано на електронних публічних торгах фізичній особі - ОСОБА_2 (протокол від 06 серпня 2018 року).

17 серпня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В., ОСОБА_2 було видано свідоцтво про те, що йому на праві власності належить майно, що складається з нежитлового приміщення, загальною площею 2612,0 кв.м та земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_2 .

Дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Є. Д. щодо подання заявки на реалізацію спірного нежитлового приміщення з публічних електронних торгів під час виконання виконавчого провадження №56504979 та визнання протиправною бездіяльність заступника директора департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Р.В. з непроведення перевірки на відповідність вимогам законодавства заявки на реалізацію вказаного нежитлового приміщення та його дії з підписання і передачі ДП «СЕТАМ» заявки на реалізацію арештованого майна були визнані протиправними під час розгляду адміністративної справи №826/16316/18. При розгляді даної адміністративної справи було встановлено, що на час проведення виконавчих дій ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 січня 2018 року, в межах розгляду цивільної справи №520/548/18, накладено арешт на спірне нерухоме майно та встановлено заборону Торговій компанії «АЛМІ» (Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірного нерухомого майна.

Не дивлячись на це, 22 серпня 2018 року нежитлове приміщення, загальною площею 2612 кв.м, та земельна ділянка, площею 0,14 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, за адресою: АДРЕСА_2 , були передані в іпотеку ПАТ «Банк Восток» з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 22 серпня 2018 року №ОК2018-0443, укладеного між ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_2 .

Про наявність спорів щодо нежитлового приміщення ОСОБА_2 було відомо щонайменше з 10 вересня 2018 року, на що звертала увагу колегія суддів апеляційного суду в постанові Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, однак відповідач продовжував здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном, незважаючи на низку судових процесів, в яких він був учасником.

Так, 11 вересня 2018 року за ОСОБА_2 на підставі дубліката свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 115, виданого 11 вересня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В., взамін зіпсованого свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. від 17 серпня 2018 року за реєстровим №68, повторно було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 2612 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_2 , номер запису про право власності №27861345.

Після чого, 26 лютого 2020 року відповідачі уклали між спірний договір про поділ майна подружжя, тим самим змінивши власника та статус спірного майна.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати (постанова ВП ВС від 07.09.2022 в справі №910/16579/20).

За вказаних вище обставин, апеляційний суд вважає, що укладаючи договір про поділ спільного майна подружжя дії відповідачів були направлені на уникнення витребування спірного нежитлового приміщення на користь законного власника, яким є ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» або ж утруднення виконання рішення суду за результатами розгляду справи №520/548/18, а отже спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені його укладенням, у зв`язку з чим не відповідає вимогам ст.ст. 202 та 203 ЦК України. Крім того, у постанові Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року (справа №520/548/18) апеляційний суд визнав вимоги ОСОБА_2 безпідставними, а тому відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 щодо до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні бізнес Рішення» про усунення перешкод в здійсненні права власності, визнання права власності на нежитлове приміщення та земельну ділянку, площею 0,1400 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . А отже і розпоряджатися земельною ділянкою при укладенні договору про поділ майна подружжя ОСОБА_2 підстав також не мав. Таким чином, вимога позивача щодо визнання договору про поділ спільного майна подружжя недійсним підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо інших позовних вимог.

За інформацією, наявною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 03 березня 2020 року був укладений договір оренди земельної ділянки та нежитлового приміщення, площею 535,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 22).

Крім того, 04 березня 2020 року до Державного реєстру речових прав на підставі іпотечного договору від 22 серпня 2018 року та договору про внесення змін від 04 березня 2020 року були внесені записи про іпотеку. Об`єкти нерухомого майна:

нежитлове приміщення загальною площею 2057,6 кв.м, розташоване на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2041050051101) приватна власність ОСОБА_2 ;

нежитлове приміщення загальною площею 535,6 кв.м, розташоване на АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2041037851101) приватна власність ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 21, 23).

Оскільки дані правочини перешкоджають реалізації прав позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження спірним майном, та були вчинені на підставі договору про поділ спільного майна подружжя задля уникнення витребування спірного нежитлового приміщення на користь законного власника, що визнається судом недійсним з урахуванням вищевикладених мотивів, то похідні вимоги позивача щодо визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки та нежитлового приміщення, а також договорів іпотеки, підлягають задоволенню, так як відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до п.п. 3 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, апеляційний суд на підставі п.п. 3 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове про часткове задоволення позовних вимог, так як не всі підстави, на які посилався позивач знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» - адвоката Халдая Іллі Віталійовича задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про поділ спільного майна подружжя від 26 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О. та зареєстрований в реєстрі за №99.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки та нежитлового приміщення від 03 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І. О., зареєстрований в реєстрі за №102.

Визнати недійсним договір іпотеки нежитлового приміщення від 04 березня 2020 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Восток» та ОСОБА_2 , № запису 35797601.

Визнати недійсним договір іпотеки нежитлового приміщення від 04 березня 2020 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Восток» та ОСОБА_1 , № запису 35798581.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

Повний текст постанови складений 30 вересня 2024 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк