Рішення

від 20.09.2024 по справі 523/14096/22

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/14096/22

Провадження №2/523/593/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Мурманової І.М.

за участі секретаря судового засідання Бєлік Л.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Кічук І.Г.

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бузової Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Суворовської (Пересипської) районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа: Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про скасування розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 , Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа: Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про скасування розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, звернувся адвокат Яворський Георгій Сергійович.

В обґрунтування позовних вимог, адвокат зазначив, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2012 року, є власником 16/25 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На момент придбання ОСОБА_1 , своєї частки, частка іншого співвласника домоволодіння, а саме: ОСОБА_2 , становила 9/25 частин, яке у свою чергу належить відповідачу на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 05.01.2012 року.

Розпорядженням Суворовської районної державної адміністрації № 145р від 28.03.2013 року, затверджено проект технічного поділу домоволодіння АДРЕСА_1 між користувачами на два самостійних об`єкта. Разом з цим, ОСОБА_1 згоду на виділення долі в одиницю не надавала, документи про таке відсутні. Крім іншого, згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 03.12.2012 року виданої Інспекцією ДАБК в Одеській області Бортовій Н.С., вбачається, що ОСОБА_2 , у 2009 році здійснено реконструкцію житлового будинку, однак, станом на 2009 рік ОСОБА_2 власником домоволодіння не була. Право власності на об`єкт нерухомого майна здійснено без подання договору про виділ в натурі частки із спільного майна та інших необхідних документів. Також, представник зазначив, що позивач дізналась, що її права порушені лише у 2020 році, в рамках розгляду цивільної справи №523/10906/17. На підставі викладеного представник позивача просить: скасувати розпорядження Суворовської районної адміністрації ОМР від 28.03.2012 року № 145 «Про затвердження висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна»; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 34812090 про реєстрацію приватного права на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , внести до Державного реєстру запис про скасування державної реєстрації прав.

Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачам роз`яснено про право на подання відзиву на позовну заяву. Третій особі про право на подання письмових пояснень щодо позовних вимог в порядку, передбаченому ст. 81 ЦПК України.

На адресу суду 13.01.2023 року (вх. № 1012) надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи Департаменту надання адміністративних послуг ОМР, також представником надані письмові пояснення щодо позовних вимог, згідно яких представник зазначив, що рішення суду не впливає на права та обов`язки третьої особи (т. 1, а.с.106-110). До письмових пояснень представником надано посадову інструкцію та докази про направлення пояснень іншим учасникам справи.

Також, 30.01.2023 року (вх. №2523) надійшло клопотання про залишення позову без розгляду за підписом представника Суворовської районної адміністрації ОМР. Згідно клопотання представник відповідача просить позов залишити без розгляду, оскільки позивач пропустила строки звернення до суду. Розпорядження від 28.03.2013 року № 145р є законним та таким, що було вручено позивачу особисто (т. 1, а.с.131-134). До клопотання представник відповідача надав документи на підтвердження обставин викладених у клопотанні, а саме: архівні копії розпорядження, архівні копії витягу із журналу. Також надано докази про направлення копій клопотання іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 14 березня 2023 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (т. 1, а.с.201-202).

На адресу суду 11.08.2023 року (вх. № 22416) надійшло клопотання представника відповідача щодо зміни назви юридичної особи на Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради (т. 1, а.с.214-216).

Також, 11.01.2023 року (вх. № 29341) на адресу суду надійшли письмові пояснення за підписом позивача ОСОБА_1 . Згідно письмових пояснень позивач зазначила, що попередній власник 16/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , не повідомила та не попереджала і не ознайомила з заявою від 21.11.2012 року про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якої ОСОБА_3 передається в користування земельна ділянка площею 0,0211га, а ОСОБА_2 площею 0,0257 га згідно плану поділу земельної ділянки, в якому вони зазначені як співвласники, але власниками не є. По спірному домоволодінню відсутній нотаріально посвідчений договір про поділ нерухомого майна. Позивач зазначає, що не давала нотаріально посвідченої угоди на поділ домоволодіння, виділення долі в одиницю, на проведення ОСОБА_2 реконструкції житлового будинку, визнання порядку користування земельною ділянкою і не зверталась до Пересипської районної адміністрації із заявою про затвердження проекту поділу домоволодіння. Позивач зазначає, що з вини відповідача у неї не має в користуванні 211 кв.м. земельної ділянки, а наявні в користуванні 207 кв.м. Очевидне введення в оману та фальсифікація документів при оформленні поділу домоволодіння і передачі в користування позивачу земельної ділянки, призвело до передачі в користування земельної ділянки меншою площею ніж відповідає частці домоволодіння.

Таким чином, Розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 145р від 28.03.2013 р., яким затверджено проект технічного поділу об`єкта нерухомого майна, відбулось порушення прав позивача. В даних поясненнях позивач також посилається на висновок експерта №СЕ-25020-1-1198.20 складений 17.06.2021 року, в якому встановлено наявність самочинно збудованої прибудови літ «А1», яка у свідоцтво не ввійшла.

З урахуванням викладеного позивач просить: поновити строки на звернення до суду, скасувати розпорядження № 145р від 28.03.2013 року та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 34812090 про реєстрацію приватного права на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , внести до Державного реєстру запис про скасування державної реєстрації прав (а.с.236-244).

Також, 11.10.2023 року (вх. № 29339) на адресу суду надійшла письмова промова у судових дебатах за підписом представника відповідача ОСОБА_4 . Згідно письмової промови представник зазначила, що ОСОБА_2 належить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . До часу, коли відповідач у справі ОСОБА_1 купила 16/25 часток домоволодіння, власником зазначених часток була її сестра ОСОБА_3 .

Представник зазначає, що між позивачем та колишнім власником домоволодіння було встановлено порядок користування земельною ділянкою, було виготовлено план поділу земельної ділянки та 21.11.2012 року було складено між сторонами заяву, яка була посвідчена державним нотаріусом. В подальшому, з новим власником домоволодіння, яка купила 16/25 часток було вирішено поділити домоволодіння на два окремих житлових будинки та замовлено, за спільною заявою в КП «ОМБТІ та РОН» висновок щодо технічної можливості поділу домоволодіння. 25.12.2012 року КП «ОМБТІ та РОН» виготовило Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна. В проекті поділу домоволодіння, який є невід`ємною частиною висновку, зазначені площі земельних ділянок, які утворилась при поділі та будуть перебувати у користуванні замовників. В 2013 році позивач та відповідач побудували паркан між житловими будинками у відповідності до проекту поділу земельної ділянки та проекту домоволодіння. В 2013 році позивач та відповідач звернулись до Суворовської районної адміністрації з заявами про затвердження проекту поділу на два окремих будинки.

Розпорядженням Суворовської районної адміністрації ОМР від 28.03.2013 року № 145р «Про затвердження проекту технічного поділу об`єкту нерухомого майна домоволодіння АДРЕСА_1 з подальшим встановленням нумерації» було затверджено проект технічного поділу означеного домоволодіння та присвоєно поштову адресу житловому будинку ОСОБА_1 а саме: АДРЕСА_1 та, залишено адресу будинку ОСОБА_2 АДРЕСА_1 .

Представник відповідача зазначає, що відповідно до положення ч. 2 ст. 120 ЗК України - у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Також, представник зазначає, що позивачу в 2013 році було відомо про поділ домоволодіння, копію оспорюваного розпорядження позивач отримала в 2013 році, позивач не надала доказів щодо порушення її прав та доказів незаконності прийняття рішення. Також, представник зазначає, що наданий позивачем висновок експерта не містить в собі висновку щодо доведення порушених прав позивача про які остання зазначає в позові. З урахуванням викладеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, з підстав відсутності доказів щодо порушеного права та пропуском строку на поданні позову (т.1, а.с.245-249).

Також, на адресу суду 04.06.2024 року (вх. № 19141) надійшла письмова промова в судових дебатах за підписом представника позивача адвоката Кічук І.Г. Згідно письмової промови представник зазначила, що площа земельної ділянки становить 473 кв.м., під час укладення договору купівлі-пролажу 16/25 часток домоволодіння продавець і покупець обумовили те, що ОСОБА_1 буде користуватись земельною ділянкою відповідну цій частці. Подвір`я було в спільному користуванні, парканів між житловими будинками і господарськими спорудами не існувало. Позивач наполягає на тому, що не давала згоду на поділ домоволодіння і визначення порядку користування земельною ділянкою.

На підставі недостовірних документів і технічного паспорту виготовленого на ім`я ОСОБА_2 був виконаний проект технічного поділу об`єкта нерухомого майна. По спірному об`єкту нерухомого майна відсутній нотаріально посвідчений договір про поділ нерухомого майна, згода на поділ домоволодіння, виділення частки в одиницю, на проведення відповідачем реконструкції житлового будинку, визначення порядку користування земельною ділянкою. Представник зазначає, що позивач наполягає на тому, що не зверталась до адміністрації з заявою про затвердження проекту поділу домоволодіння. У висновку експерта а.с.73 зазначено, що розмір земельної ділянки площею 0,0207 га яка знаходиться у фактичному користуванні відповідача, не відповідає належній їй ідеальній частині (16/25) у домоволодінні.

Відсутність домовленості між співвласниками і угод про поділ домоволодіння і визначення порядку користування земельною діяльною підтверджується тим, що в 2016 році позивач звернулась до суду з позовом про встановлення порядку користування домоволодінням, справа № 523/15133/16-ц.

З урахуванням викладеного представник позивача просить: поновити позивачу строк звернення до суду; скасувати розпорядження Суворовського районної адміністрації ОМР від 28.03.2013 року № 145р; скасувати рішення про державну реєстрацію (а.с.21-28 том №2).

Також, на адресу суду 27.06.2024 року (вх. № 21595) за підписом позивача ОСОБА_1 надійшла письмова промова в судових дебатах. Згідно письмової промови позивач зазначила, що підтримує промову викладену представником, та зазначила, що висновок експерта містить в собі визначення щодо порушення її прав з боку відповідача (т.2, а.с.34-36).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Кічук І.Г. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, що викладені в позові. Зазначили, що повністю підтримують письмові пояснення щодо позову, письмові промови в судових дебатах.

Представник відповідача адвокат Бузова Т.Г. просила в позові відмовити, підтримала письму промову та просила врахувати те, що позивач з 2012 року є власником домоволодіння та її права не порушені, доказів щодо порушення прав позивача до позову не надано.

Представник відповідача Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про час та місце слухання справи повідомлений (а.с.32 том №2), раніше, представник відповідача надав клопотання про залишення позову без розгляду оскільки позивачем пропущено строки на звернення до суду, та спірне розпорядження, яке позивач просить скасувати, приймалось безпосередньо на підставі заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, представник зазначає, що розпорядження є законним та обґрунтованим та таким, що прийнято із урахуванням всіх норм законодавства та наданих сторонами документів, який вчасно було вручено ОСОБА_1 (а.с.131-134 том №1).

Представник третьої особи: Департаменту надання адміністративних послуг ОМР, про час та місце слухання справи повідомлений (а.с.33 том №2), раніше, 13.01.2023 року (вх. № 1012) на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи, також представником надані письмові пояснення щодо позовних вимог, згідно яких представник зазначив, що рішення суду не впливає на права та обов`язки третьої особи (а.с.106-110).

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, які просили позовні вимоги задовольнити, представника відповідача, яка просила відмовити в задоволенні позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази надані сторони на підтвердження та спростування обставин позову в їх сукупності, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 21.11.2012 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Шатіловою О.В. ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 прийняла у власність 16/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 , який в цілому складається з двох житлових будинків з черепашнику, загальною площею 120,1 кв.м., в тому числі житловою площею 85,9 кв.м., зазначених на схематичному плані літерами «А, И» та надвірних господарських споруд, зазначених на схематичному плані літерами : «Б,В» - сараї, «Е» - вбиральня, «З» - погріб з шийкою, №1-4 огорожа, І- мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 473 кв.м. яка знаходиться у фактичному користуванні, та сплачує за неї певну грошову суму.

Зазначена частка домоволодіння належить продавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого Жилкомунвідділом Виконкому Ленінської райради народних депутатів 09.08.1990 року, та зареєстрованого 14.09.1990 року в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в реєстровій книзі № 34, на сторінці № НОМЕР_1 , під № 5544, реєстраційний номер № НОМЕР_2 .

Вказана в договорі частка домоволодіння, яка є предметом цього договору, оглянута покупцем. Недоліків, які перешкоджають її використанню за цільовим призначенням на момент огляду не виявлено. Претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваної частки домоволодіння покупець не має (а.с.12).

Згідно Витягу про реєстрацію прав ОСОБА_1 право власності на 16/25 часток домоволодіння зареєструвала 27.11.2012 року (а.с.13).

Отже, з огляду на договір купівлі-продажу 16/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 , встановлено, що позивач придбала у власність саме 16/25 часток.

Судом встановлено, що 25.12.2012 року за вих. № 409034.70 КП «ОМБТІ та РОН» було виготовлено Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно висновку зазначено: видана власникам:

1) ОСОБА_2 про те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою 05.01.2012 року № 4-7 належить 9/25 частин домоволодіння

2) ОСОБА_1 проте, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою 21.11.2012 р. р№7-2599 належить 16/25 частин домоволодіння (т.1, а.с.14-15).

Щодо підстав видачі спірного розпорядження, судом встановлено наступне.

Так, відповідно до Розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 145р від 28.03.2013 року «Про затвердження проекту технічного виділу об`єкта нерухомого майна домоволодіння АДРЕСА_1 з подальшим встановленням нумерації», встановлено.

Розглянувши заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 06.03.2013 року № Б-341, № Д-346 відповідно та від 19.03.2013 р № Б-392, проект виділу об`єкта нерухомого майна домоволодіння АДРЕСА_1 на два самостійних, виконаний КП «ОМБТІ та РОН» від 25.12.2012 року № 409034 та наданих матеріалів встановлено на підставі яких документів заявникам належить домоволодіння.

Технічна характеристика об`єкта нерухомого майна.

Щодо фактичного користування: у користування ОСОБА_2 знаходиться повністю житловий будинок літ «А», в цілому, загальною площею 195, 8 кв.м., житловою 79, 1 кв.м. Літ. «Б» - сарай, літ. «З» - погріб з шийкою; огорожі № 1-2, огорожа загального користування; І- мостіння 83 кв.м.

У фактичному користування ОСОБА_1 знаходиться: житловий будинок літ. «И» в цілому, загальною площею 69,0 кв.м житловою площею 47, 3 кв.м. літ. «В» - сарай; літ. «Е» - вбиральня, огорожа № 3; огорожа № 4 загального користування; І- мостіння 85 кв.м. (т.1, а.с.136).

Даним Розпорядженням затверджено проект технічного поділу об`єкта нерухомого майна домоволодіння АДРЕСА_1 на два самостійних об`єкта:

За гр. ОСОБА_2 житловий будинок літ. «А», загальною площею 195,8 кв.м.; житловою площею: 79,1 кв.м. з надвірними та господарськими спорудами.

За гр. ОСОБА_1 житловий будинок літ. «И», загальною площею 69,0 кв.м.; житловою площею: 47,3 кв.м. з надвірними та господарськими спорудами.

На підставі довідки з Адресного реєстру м. Одеси про резервування адреси об`єкта від 28.02.2013 року № 348186/1, присвоїти нумерацію новоутвореному об`єкту нерухомого майна житловому будинку літ. «И», що належить гр. ОСОБА_1 загальною площею 69,0кв.м, житловою площею: 47, 3 кв.м. і вважати його за адресою: АДРЕСА_1 .

За об`єктом нерухомого майна який залишився після поділу залишити раніше присвоєну адресу. (т.1, а.с.136-138).

Згідно заяви ОСОБА_5 , яка діє від імені ОСОБА_2 остання подала заяву про об`єднання в один матеріал документи надані на затвердження проекту домоволодіння АДРЕСА_1 (т.1, а.с.139).

Судом досліджується заява ОСОБА_1 на ім`я В.о. голови Суворовської районної адміністрації ОМР Григоренка І.Г. згідно якої остання просить затвердити проект поділу-домоволодіння АДРЕСА_1 на два самостійних, якій належить мені на праві власності. З присвоєнням окремої адреси. В заяві зазначено, що документи іншого співвласника були надані представником (т.1, а.с.144).

Відповідно до довідки з Адресного реєстру м. Одеси про резервування адреси об`єкта нерухомого майна від 28.02.2013 року № 348186/1 остання видана на підставі замовлення від 25.02.2013 року № 453 ОСОБА_1 (т.1, а.с.145).

З огляду на досліджені документи та розпорядження щодо затвердження проекту технічного поділу об`єкта нерухомого майна домоволодіння АДРЕСА_1 судом встановлено, що проект поділу домоволодіння було здійснено виключно на підставі заяв поданих співвласниками домоволодіння, з оскаржуваного позивачем розпорядження судом не встановлено, що даним розпорядженням було визначено чи встановлено порядок користування земельної ділянки.

Судом встановлено, що позивачем у позовній заяві фактично порушується питання щодо фактичного користування земельною ділянкою, позивач зазначає, що розмір земельної ділянки фактичною площею 0,0207 га, що знаходиться у її фактичному користуванні є меншою на 0,0094 га, що не відповідає частці її домоволодіння.

Крім іншого, позивач зазначає, що не надавала проект поділу домоволодіння та його зміст був їй не відомий.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 06.03.2013 року остання просить затвердити саме проект поділу домоволодіння АДРЕСА_1 на два самостійних об`єкти, який належить їй на праві власності. З присвоєнням окремої адреси.

Суд, також відхиляє доводи позивач з приводу відсутності її заяви щодо надання згоди на виділ долі в одиницю, які повинні бути оформлені належним чином, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до положення ст. 364 ЦК України встановлено - співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

2. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

3. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

4. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Так, відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна зареєстрованої Наказом Міністерства з питань Житлово-комунального господарства України 18.06.2007 року № 55 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року № 774/14041 встановлено:

2.1. Об`єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127 (z0582-01), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за N 582/5773 (із змінами), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об`єкти нерухомого майна.

2.2. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

2.3. Не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

2.4. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами.

2.5. При підготовці документів про поділ нерухомого майна суб`єкти господарювання проводять такі дії:

2.5 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства N 250 (z1179-14)від 12.09.2014. уточнюється кількість основних будинків і допоміжних будівель, що входять до складу об`єкта нерухомого майна, виявляються і вносяться до матеріалів технічної інвентаризації поточні зміни в будинках, будівлях, спорудах;

за відсутності нотаріально посвідченого договору чи рішення суду щодо порядку користування будинками, будівлями та спорудами беруться до уваги заяви всіх співвласників, підписи яких засвідчені нотаріально.

2.6. Після цього готується Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1), який містить такі дані:

а) кому належить об`єкт нерухомого майна;

б) на підставі яких правовстановлювальних документів;

в) повну технічну характеристику об`єкта нерухомого майна;

г) фактичне користування будинками (приміщеннями), будівлями та спорудами між співвласниками;

ґ) який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою;

д) склад новоутворених об`єктів нерухомого майна і їх адреси;

е) пропозиції щодо можливих розмірів земельних ділянок, що закріплюються за новими (виділеними) об`єктами з урахуванням обмежень (обтяжень) на використання земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації та земельного законодавства (варіанти поділу додаються).

З даного приводу суд зазначає, що оскаржуване позивачем Розпорядження № 145р від 28.03.2013 року було винесене безпосередньо на підставі наданих документів з КП «ОМБТІ та РОН», а саме висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та проекту поділу домоволодіння АДРЕСА_1 на два самостійних об`єкти, що підтверджується висновок, згідно якого в додатках зазначено: варіант поділу на 1-му аркуші. Крім іншого, висновок щодо поділу було видано на підставі нотаріально засвідченої заяви колишніх співвласників.

Таким чином, оскаржуване позивачем розпорядження було прийнято безпосередньо на підставі заяв співвласників домоволодіння, висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та проекту поділу домоволодіння АДРЕСА_1 .

Судом не встановлено підстав щодо скасування розпорядження 145р від 28.03.2013 року, оскільки, позивачем не надано та не доведено факту наявності порушення її прав щодо порядку користування земельною ділянкою та поділу домоволодіння, посилання позивача на порушення порядку та введення в оману шляхом надання усних обіцянок попереднього власника нерухомості щодо користування земельною ділянкою, не знайшли свого підтвердження письмовими доказами.

Разом з цим, суд зазначає, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.08.2023 року у справі (523/10906/17) яке залишено в силі постановою Одеського апеляційного суду встановлено, що спільною заявою ОСОБА_3 (попередній власник) та ОСОБА_2 , яка була посвідчена 21 листопада 2012 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Шатіловою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 7-2595, 7-2596, було встановлено порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до плану поділу земельної ділянки, які є невідємною частиною цієї заяви.

В рішенні суду також зазначено, та встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , вже будучи співвласниками домоволодіння, звернулися до КП "БТІ та РОН" та замовили проект поділу домоволодіння, яке розташовано АДРЕСА_1 . КП "БТІ та РОН" ОМР було складено акт про встановлення фактичного користування будівлями в домоволодінні та особисто підписали означений акт. В означеному акті зазначено що земельна ділянка поділена згідно проекту поділу земельної ділянки. Вказане підтверджується відповіддю КП "БТІ та РОН" ОМР від 19.03.2019 р. № 508513.36.19 та доданими до неї копіями документів.

25 грудня 2012 року КП "БТІ та РОН" ОМР надало висновок щодо технічної можливості поділу домоволодіння, яке розташовано АДРЕСА_1 за вихідним номером 409034.70, в якому зазначено і площі земельних ділянок, які знаходяться в фактичному користуванні. Вказане підтверджується відповіддю КП "БТІ та РОН" ОМР від 19.03.2019 р. № 508512.36.19 та доданими до неї копіями документів.

В подальшому за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Розпорядженням Суворовської районної адміністрації від 28.03.2013 року № 145р було затверджено проект поділу домоволодіння, яке розташовано АДРЕСА_1 на два самостійних об`єкта - за ОСОБА_2 житловий будинок літ."А" загальною площею 195,8 кв.м. в тому числі житловою 79,1 кв.м. з надвірними та господарчими спорудами; за ОСОБА_1 житловий будинок літ. "И" загальною площею 69,0 кв.м. в т.ч. житловою 47,33 кв.м. з надвірними та господарчими спорудами з присвоєнням адреси: АДРЕСА_1 .

Право власності на новоутворений житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.04.2017р. № 85218889.

Зазначені обставини щодо звернення з співвласників домоволодіння, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до КП "БТІ та РОН" щодо замовлення проекту поділу домоволодіння, яке розташовано АДРЕСА_1 також, підтвердженні матеріалами даної цивільної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то у разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього власника.

Відповідно до ч. 3 ст. 415 ЦК України особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Відповідно до пункту «е» статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно вимог ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача ).

В своїй Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», а саме в п. 21 рекомендується: «Виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі».

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на власний розсуд.

Статтею 358 ЦК України визначено, що: право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, якій здійснив такий виділ, право спільної часткової власності припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Щодо посилання позивача на неправдиві обставини, які викладені у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, суд зазначає, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

Також, суд зазначає, що відповідно до положення ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно положення ч. 1 ст. 377 ЦПК України передбачено - до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Статтею ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання представника відповідача Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради з приводу застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача за захистом яких остання звернулась, суд не вбачає, а позивач не довела обставин того, що розпорядження № 145р від 28.03.2013 року, яке позивач просить скасувати було винесено з порушенням, або в супереч вимог Закону то, в позові слід відмовити з підстав його недоведеності, за відсутності порушеного права позивача без застосування строків позовної давності.

В силу положення п.2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2-12, 76-82, 89, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Суворовської (Пересипської) районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа: Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про скасування розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна залишити без задоволення.

Судові витрати понесені з розглядом справи віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.09.2024р.

Суддя: