Рішення

від 30.09.2024 по справі 380/11492/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 рокусправа № 380/11492/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

за участі секретаря судового засідання Лужняк О.М.,

представників сторін

позивача Борсенка О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Галнафтохім» (далі позивач) звернулося в суд з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.03.2024 року №242/33-00-23-02.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не мав права переглядати свої висновки користуючись змінами у податковому законодавстві, які виникли після завершення перевірок, та не мають зворотної дії в часі. Також позивач звертає увагу суду на те, що на час складання актів документальних планових виїзних перевірок податковий орган володів інформацією від компетентних іноземних органів, однак не скористався нею та не визнав її доказом можливого податкового порушення за наслідками документальних планових виїзних перевірок. Крім того, уважає, що перевірка проведена без належних правових підстав, а тому не породжує правових наслідків. Також позивач уважає, що відповідачем порушено принцип «належного урядування», оскільки ним проведено перевірку періодів, які вже перевірялись та містили висновки про відсутність порушень податкового законодавства. Щодо суті порушення, то уважає, що податковим органом не встановлено обставин, які є ознаками того, що нерезидент не є бенефіціарним власником доходів. У цьому контексті, позивач вважає, що під час перевірки не було встановлено його вини.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що зібраними під час перевірки документами, підтверджується те, що джерелом походження коштів для надання кредиту позивачу були запозичені від компаній Citex Europe L.P. (Шотландія) та Portland Sales L.P. (Шотландія), а отримані від позивача доходи у вигляді відсотків за користування кредитом використовувались відповідно кіпрською компанією для погашення нарахованих процентів кредитору Portland Sales L.P., компанія Nuvarena Limited, є лише посередником щодо отриманих від позивача доходів у вигляді процентів, а не їх бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником). Крім того, зазначає що згідно із отриманими відповідями від іноземного компетентного органу Республіки Кіпр від 08.06.2018 року, від 27.06.2019 року та від 13.11.2023 року компанія Nuvarena Limited (Республіка Кіпр) не є фактичним власником процентів, тобто не виконана умова п.2 ст.11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи. Як наслідок, відповідач робить висновок, що в силу положень підп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України позивач повинен був мав утримати податок на доходи нерезидентів з джерелом їх походження з України за ставкою 15% від суми отриманого компанією доходу.

У додаткових поясненнях від 05.09.2024 року позивач, зазначив, що під час проведення перевірки документи, які стосуються господарських відносин позивача та компанія Nuvarena Limited, у тому числі і відповіді від іноземних компетентних органів, оцінені суб`єктивно та упереджено. Крім того, перевіряючі не мають належної кваліфікації для перекладу відповідей від іноземних компетентних органів.

Ухвалою суду від 03.06.2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 05.08.2024 року строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 02.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства в частині оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, по взаєморозрахунках між ПАТ «Галнафтохім» та компанією Nuvarena Limited (Республіка Кіпр) за 2018, 2020 роки відповідачем складено акт від 30.01.2024 року за №33/33-00-23-02/23958622.

У висновках згаданого акта перевірки встановлено порушення податкового законодавства позивачем, а саме пунктів 103.1, 103.2 ст.103, підпунктів 141.4.1, 141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі ПК України) у результаті чого занижено податкові зобов`язання щодо утримання податків з доходів нерезидента із джерелом походження з України всього у сумі 15947742 грн. 45 коп., у тому числі за 2018 рік в сумі 6351860 грн. 70 коп., за 2020 рік 9595881 грн. 75 коп.

На підставі висновків згаданого акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2024 року за №242/33-00-23-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку, який утримується при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, пені на загальну суму 24861289 грн. 27 коп., у тому числі 15947742 грн. 45 коп. за податковим зобов`язанням, 3986935 грн. 61 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 4926611 грн. 21 коп. пеня.

За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення рішенням Державної податкової служби України від 10.05.2024 року за №13615/6/99-00-06-01-02-06 таке залишено без змін, а скарга без задоволення.

Змістом спірних правовідносин є відповідність податкового повідомлення-рішення від 06.03.2024 року за №242/33-00-23-02 критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, врахувавши наявні у справі докази та норми чинного законодавства, суд виходив з наступних мотивів.

У відповідності до положень ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Щодо наявності правових підстав для проведення перевірки згідно із підп.78.1.21 п.78.1 ст.78 ПК України.

Абзацом першим п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, підпунктом 75.1.2. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Абзацом п`ятим цього ж підпункту передбачено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно положень підп.78.1.21 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав контролюючим органом після проведення документальної планової перевірки або документальної позапланової перевірки отримано інформацію та/або документи від іноземних державних органів, які стосуються питань, що були охоплені під час попередніх перевірок платника податків та свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Така перевірка проводиться виключно щодо питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Зміст даної норми вказує на те, що перевірка вважається підставною за наявності таких обставин:

-отримання після проведення перевірки інформації та/або документів від іноземних державних органів;

-наявності якісних характеристик отриманої інформації чи документів, а саме стосуються питань, що були охоплені під час попередніх перевірок платника податків та свідчать про порушення платником податків законодавства.

Іншими словами, інформація чи документи мають різнитись від якісних характеристик інформації чи документів використаних у попередніх перевірках, вказуючи на порушення платника податків.

В силу положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд, у п.57 постанови від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 дійшов до такого правового висновку: «… Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.».

Фактичною підставою проведення перевірки стало отримання відповідачем відповідей Податкового департаменту Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 17.08.2023 року, Державної податкової служби Латвійської Республіки від 28.07.2022 року, Відділу міжнародних податкових справ Податкового департаменту Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 02.10.2023 року, надіслані супровідними листами Державної податкової служби України за №26018/7/99-00-23-01-02-07 від 16.102023 року, за №28598/7/99-00-23-01-02-07 від 13.11.2023 року та за №26856/7/99-00-23-01-02-07 від 25.10.2023 року.

Оцінюючи дані докази через призму якісних характеристик, які б вказували на наявність фактичної підстави для проведення перевірки, зокрема на те чи свідчать вони про порушення платником податків валютного законодавства в частині оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, по взаєморозрахунках між ПАТ «Галнафтохім» та компанією Nuvarena Limited (Республіка Кіпр), суд зазначає таке.

У п.95 постанови Верховного Суду від 02 травня 2023 року у справі № 820/1212/17 визначено ознаки, які можуть вказувати на те, що особа-нерезидент не є кінцевим бенефіціарним власником доходу у вигляді процентів, а саме:

« 1) відсутність фактичного самостійного здійснення господарської діяльності особою нерезидентом, яка зареєстрована в Державі, з якою Україною укладений договір про уникнення подвійного оподаткування, на відповідній території;

2) характер грошових потоків свідчить про наявність юридичних та фактичних обов`язків, щодо подальшого перерахування отримуваних процентів особо-нерезидентом третій особі та відсутність у особи-нерезидента можливості самостійного прийняття рішення щодо долі отримуваного доходу та контролю щодо отримуваного доходу;

3) мінімальний часовий інтервал між: укладенням договору (видачею позики) між резидентом та особою-нерезидентом, з Державною якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, а також договору (видачею позики) між останнім та третьою особою; отриманням доходу особою-нерезидентом, з Державною якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, і виплатою грошових коштів третій особі;

4) відсутність диференційованих, що розрізняються умов договорів, правових документів, на підставі яких особа-нерезидент отримує дохід і в подальшому перераховує кошти;

5) вчинення дзеркальних, тобто ідентичних операцій між резидентом та особою-нерезидентом, що зареєстрована в Державі, з якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, та між останнім і третьою особою;

6) фактичні ризики, пов`язані із наданням позики резиденту, несе третя особа, а не особа-нерезидент.».

Відтак, інформація та/або документи від іноземних державних органів повинні вказувати на ознаки, які можуть свідчити про те, що особа-нерезидент не є кінцевим бенефіціарним власником доходу у вигляді процентів, і лише за умови підтвердження таких ознак контролюючий орган має фактичну підставу для проведення перевірки.

Так, у відповіді Податкового департаменту Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 17.08.2023 року йдеться про відкриття банківських рахунків компанії Nuvarena Limited, представництво цієї компанії на Кіпрі, уповноваженого підписанта та користування електронного банкінгу компанії, зміну директора, здійснення вихідних платежів. Також до даної відповіді долучено форму заявки на корпоративний рахунок від 24.06.2020 року, виписку по рахунку з 09.07.2020 року по 29.12.2021 рік.

У відповіді Державної податкової служби Латвійської Республіки від 28.07.2022 року зазначено про дату відкриття поточного рахунку Nuvarena Limited 03.06.2015 року та дату його закриття - 26.06.2018 року, кінцевого бенефіціара ОСОБА_2 , яка також має право підпису та право керування таким рахунком. Крім того, до даної відповіді додано виписки з рахунку за період з 03.06.2015 року по 26.06.2018 року, довіреність від 11.07.2017 року на пані ОСОБА_2 , загальна довіреність від 11.06.2015 року на ОСОБА_2 , рішення Ради директорів компанії Nuvarena Limited від 11.06.2015 року, одностайне письмове рішення єдиного директора компанії від 11.06.2015 року.

У відповіді Відділу міжнародних податкових справ Податкового департаменту Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 02.10.2023 року зазначено про директорів, секретарів та акціонерів компанії, інформацію про невиплату відсотків, відкриті рахунки у банках, про невикористання компанією положень групової підтримки. Крім того, додано договори оренди компанії з 2019 року по 2021 рік, аудиторські фінансові звіти за 2017-2020 роки, копії довіреностей з 2018 по 2021 роки, договір позики (пов`язаний з нарахуванням відсотків), копії сертифікатів податкового резиденства від 01.07.2020 року та від 22.03.2021 року.

Проаналізувавши наведені відповіді та інформацію у сукупності, суд не вважає їх достатніми для висновку про те, що особа-нерезидент Nuvarena Limited не є кінцевим бенефіціарним власником доходу у вигляді процентів.

У тому числі, але не виключно, суперечність висновків про порушення з документами, які надавались до відповідей, зокрема, копії сертифікатів податкового резиденства від 01.07.2020 року та від 22.03.2021 року.

Більше того, наявність у контролюючого органу наведеної інформації та документів, без підтвердження операцій та їх змісту на підставі договір, не може вказувати на те, що особа-нерезидент не є кінцевим бенефіціарним власником доходу у вигляді процентів. Такі договори були предметом дослідження попередніх перевірок.

Як наслідок, зазначені відповіді та інформація від іноземних державних органів не можуть беззаперечно вказувати про порушення позивачем валютного законодавства в частині оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, по взаєморозрахунках між ПАТ «Галнафтохім» та компанією Nuvarena Limited (Республіка Кіпр) за 2018, 2020 роки, а тому такі відповіді та інформація не відповідають якісним характеристикам у розумінні підп.78.1.21 п.78.1 ст.78 ПК України.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що контролюючим органом за відсутності фактичної підстави, яка є передумовою для проведення перевірки, було призначено таку.

У цьому контексті слід застосувати правові висновки Верховного Суду зроблені у п.18 постанови від 22 вересня 2020 року справа № 520/8836/18, згідно яких «…перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією Українита законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.».

Призначення перевірки за відсутності фактичної підстави, на переконання суду, є істотним, а тому є самостійною та достатньою правовою підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, судом не беруться до уваги аргументи позивача з приводу порушення при призначенні перевірки принципу «належного урядування», оскільки положення підп.78.1.21 п.78.1 ст.78 ПК України покликані впорядкувати процедуру виправлення помилок контролюючим органом у зв`язку з подальшим отриманням інформації чи документів від іноземних державних органів в підтвердження обставин наявності в діях платника податків порушень законодавства.

Не може вважатись порушенням законодавства при призначенні перевірки періодів перевірених до набрання чинності підп.78.1.21 п.78.1 ст.78 ПК України, оскільки дана норма є процедурною (процесуальною), а тому застосовується на час призначення перевірки.

Додатково слід зазначити, що такі повноваження контролюючого органу додатково обмежуються строками, передбаченими ст.102 ПК України, порушень яких у даному спорі судом не встановлено.

Щодо доведеності порушень, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до абзацу першого підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України (в редакції на час здійснення господарських операцій) резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом (підп.141.4.1 п.141.4 ст.141 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПК України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Таким чином законодавством України передбачено, що оподаткуванню податком на прибуток за ставкою в розмірі 15% підлягають виплачені резидентом на користь нерезидента проценти за позиками та борговими зобов`язаннями здійснені під час такої виплати.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Так, 08 листопада 2012 року між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр підписано Конвенцію про «Уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи» (набрала чинності 07.08.2013; далі - Конвенція).

Пунктом 3 статті 2 Конвенції визначено, що її дія поширюється, зокрема, є в Україні (i) податок на прибуток підприємств.

Згідно з пунктом 1 статті 4 для цілей Конвенції термін "резидент Договірної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Цей термін, проте, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі.

Статтею 11 Конвенції врегульовано порядок оподаткування процентів: Проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів (пункт 1 цієї статті).

Положенням пункту 2 статті 11 передбачено, що однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений статтею 103 ПК України.

Як передбачено п.103.1 ст.103 ПК України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно положень абзацу першого п.103.2 цієї ж статті, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму.

Згідно абзаці першого п.103.3 згаданої статті, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

Отже, платник податку має право застосувати звільнення (зменшення) від оподаткування при виплаті доходів нерезиденту, якщо: це передбачено положеннями чинного міжнародного договору України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати; якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, що підтверджується відповідною довідкою.

Матеріалами справи підтверджується те, що між позивачем як позичальником та компанією Nuvarena Limited (Республіка Кіпр) як позикодавцем укладено договір від 17.09.2010 року № К-22/09-1001.

Також, між згаданими сторонами укладались договори про внесення змін та доповнень у Кредитний договір від 12.04.2011 року за №1, від 18.01.2012 року за №2, від 28.05.2013 року за №3, від 22.06.2015 року за №4, від 20.02.2017 року за №5, від 14.03.2018 року за №6, від 08.05.2018 року за №7, від 15.06.2018 року за №8, від 23.09.2019 року за №9, від 10.07.2020 року за №10, від 25.11.2020 року за №11 та від 14.05.2021 року за №12.

У підтвердження резеденства Республіки Кіпр компанії Nuvarena Limited матеріали справи містять довідку Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 08.08.2018 року.

Позивачем виплачено компанії Nuvarena Limited доходи в 2018 році у сумі 49030098 грн. 00 коп. та у 2020 році 98543625 грн. 00 коп.

При виплаті на користь компанії Nuvarena Limited доходів у вигляді процентів позивачем застосовано пільгову ставку оподаткування у розмірі 2% за 2018 рік та 5% за 2020 рік відповідно до Конвенції.

Крім того, у матеріалах справи наявні договори від 21.09.2010 року за №1234 (про надання фінансової позики), від 09.09.2011 року (переуступки), які вказують на те, що джерелом походження коштів для надання кредиту позивачу були кошти, запозичені компанією Nuvarena Limited від компаній Citex Europe L.P. (Шотландія) та Portland Sales L.P. (Шотландія).

Висновки акта перевірки, ґрунтувались на тому що отриманими відповідями від іноземного компетентного органу Республіки Кіпр від 08.06.2018 року, від 27.06.2019 року, та від 23.11.2023 року: компанія Nuvarena Limited (Республіка Кіпр) не є фактичним власником процентів (такими є компанії Citex Europe L.P. (Шотландія) та Portland Sales L.P. (Шотландія)), тобто не виконана умова п.2 ст.11 Конвенції міцж Урядом України та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи.

При цьому, слід зазначити, що періоди, які були предметом даної перевірки вже перевірялись, підтвердженням чого є акти контролюючого органу від 26.12.2018 року за №192/28-10-48-13/23958622, від 12.02.2020 року за №157/05.10/23958622, від 02.12.2021 року за №23102/13-01-07-04/23958622, якими порушень не було встановлено.

Перевіряючи доведеність контролюючим органом порушення позивачем валютного законодавства в частині оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, по взаєморозрахунках між ПАТ «Галнафтохім» та компанією Nuvarena Limited (Республіка Кіпр) за 2018, 2020 роки, наявними в матеріалах справи та під час перевірки доказами суд зазначає таке.

Як передбачено положеннями ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як уже зазначалось, під час проведення перевірки на підставі підп.78.1.21 п.78.1 ст.78 ПК України, допустимими доказами є докази:

які отримані після проведення попередніх перевірок

та які вказують про порушення платником податків законодавства.

Відтак, інформація та/або документи від іноземних державних органів, які були використані під час попередніх перевірок та самостійно не вказували на порушення податкового законодавства платником податків не можуть вважатись допустимими в силу положень ч.2 ст.74 КАС України.

На переконання суду саме такий підхід буде, при перевірці висновків контролюючого органу, буде відповідати принципу «належного урядування».

Деталізуючи наведений висновок, суд звертає увагу, що у п.70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.01.2012 року у справі «Рисовський проти України» зазначено: «Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).».

Застосовуючи даний принцип до спірних правовідносин, суд уважає, що використання інформації та документів, оцінка яким вже надавалась контролюючим органом, буде суперечити порядку виправлення попередніх помилок, визначеного підп.78.1.21 п.78.1 ст.78 ПК України, та порушувати такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій контролюючого органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.

Разом з тим, акт перевірки від 12.02.2020 року за №157/05.10/23958622 грунтувався на інформації та документах наданих Відділом міжнародних податкових справ Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 08.06.2018 року та від 27.06.2019 року.

До даних відповідей додано договори від 21.09.2010 року за №1234 (про надання фінансової позики), від 09.09.2011 року (переуступки), яким надавалась оцінка під час проведення перевірки; фінансова звітність компанії Nuvarena Limited; копію довіреності на ОСОБА_2 .

В акті перевірки від 02.12.2021 року за №23102/13-01-07-04/ НОМЕР_1 використано вже зазначені відповіді та інформацію компетентного органу Республіки Кіпр, відповідь від компетентного органу Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії від 22.10.2020 року, у якій надано інформацію про те, що ОСОБА_3 є особою, яка здійснює суттєвий контроль за діяльністю компанії Portland Sales L.P., та є справжнім і законним повіреним компанії Nuvarena Limited.

Зміст акта перевірки, який був підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, вказує на таке:

-висновок про те, що джерелом походження коштів для надання кредиту позивачу були кошти запозичені Nuvarena Limited від компаній Citex Europe L.P. (Шотландія) та Portland Sales L.P. (Шотландія) ґрунтувався на відповідях та доданих документів до таких відповідей Податкового департаменту Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 08.06.2018 року, від 27.06.2019 року та від 02.10.2023 року;

-висновок про відкриття рахунків ОСОБА_4 компаній Nuvarena Limited та Portland Sales L.P. ґрунтується на відповіді компетентного органу Латвійської республіки від 29.01.2019 року;

-інформація про суттєвий контроль ОСОБА_5 над компанією Portland Sales L.P. отримано з відповіді компетентного органу Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії від 22.10.2020 року;

-інформацію про фінансові активи отримано від компетентного органу Республіки Кіпр за період 2012-2020 роки;

-висновок щодо транзиту кредитних коштів від компанії Nuvarena Limited до Portland Sales L.P. ґрунтується на доданих до відповідей компетентних органів Республіки Кіпр та Латвійської республіки, отриманих у 2023 році, виписках по рахунку.

Наведені обставини вказують на те, що контролюючи орган мав у розпорядженні під час проведення попередніх перевірок договори та додатки до них між позивачем та компанією Nuvarena Limited, між останньою та Citex Europe L.P. та Portland Sales L.P.; інформацію та документи, які вказують на довіреність та суттєвий контроль ОСОБА_6 за діяльністю компанії Portland Sales L.P. та компанії Nuvarena Limited; фінансову звітність компанії Nuvarena Limited. Більше того, такі документи та інформація були проаналізовані, при цьому порушень податкового законодавства не було встановлено.

При цьому, новими інформацією та документами є отримані у 2023 році від компетентних іноземних державних органів є виписки по рахунках.

Саме ці докази можуть бути допустимими, в силу положень підп.78.1.21 п.78.1 ст.78 ПК України та ч.2 ст.74 КАС України.

У свою чергу інші інформація та документи, які були отримані під час проведення попередніх перевірок не можуть бути допустимими доказами в підтвердження порушень податкового законодавства позивачем.

Згідно показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 інформація та документи отримані від компетентних іноземних державних органів у 2023 році, а саме виписки по рахунках, підтверджують транзит коштів, сплачених за договором позики від 17.09.2010 року № К-22/09-1001, через Nuvarena Limited до Portland Sales L.P.

При цьому, суд уважає, що така інформація та документи не можуть самостійно, без аналізу дійсних відносин, які склались між учасниками наведених господарських відносин, вказувати на порушення податкового законодавства.

Іншими словами, на переконання суду, інформація та документи отримані від компетентних іноземних державних органів у 2023 році (виписки по рахунках), без системного їх аналізу з інформацією та документами (договорами, пов`язаністю осіб та інше), отриманими під час проведення попередніх перевірок, які у даній справі не є допустимими доказами, не є достатньою для висновку про те, що компанія Nuvarena Limited не є кінцевим бенефіціарним власником доходу у вигляді процентів.

Як наслідок, суд уважає, що контролюючим органом під час проведення перевірки не підтверджено допустимими та достатніми доказами порушення позивачем валютного законодавства в частині оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, по взаєморозрахунках між ПАТ «Галнафтохім» та компанією Nuvarena Limited.

Оскільки перевірка проведена без фактичних підстав на її проведення, висновки акта перевірки не підтверджені достатніми та допустимими доказами, спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірності, передбачених пунктів 1, 3 та 8 ч.2 ст.2 КАС України.

З урахуванням викладеного, суд уважає позов обґрунтованим та підставним, а тому такий підлягає до задоволення.

При цьому, в силу положень п.2 ч.1 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України, суд уважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та, окрім скасування акта індивідуальної дії визнати його протиправним.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю та вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати, прийняте Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, податкове повідомлення-рішення від 06.03.2024 року за №242/33-00-23-02.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 44045187) на користь Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» (адреса: м.Львів, вул.Пасічна, 167, код ЄДРПОУ 23958622) 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп., сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 01 жовтня 2024 року.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович