Ухвала

від 01.10.2024 по справі 380/20043/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Львів

01 жовтня 2024 рокусправа № 380/20043/24

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кондратюк Ю.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» (79032, вул. Джорджа Вашингтона, буд. 4, кв. 46, м. Львів, Львівська область; ЄДРПОУ 43613919) до Львівської митниці (79000, вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів; Львівська область; ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» до Львівської митниці, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 № UA209000/2024/000143/2 і Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.03.2024 № UA209190/2024/000141, прийняті Львівською митницею.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви, у тому числі з`ясовує, чи:

- відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу;

- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог передбачених ст. ст. 160, 161 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві, зокрема, зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (ч. 3 ст. 15 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Абзацом 4 п. 8 Розділу І Інструкції з діловодства в місцевих та адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.08.2019 №814, передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені офіційним перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 79 Закону України «Про нотаріат» нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Враховуючи вищенаведене суддя зазначає, що при зверненні до суду із позовною заявою позивачем разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинні бути подані належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну мову.

Суддею встановлено, що позивачем додано до позовної заяви копії документів на іноземній мові, які не перекладені українською мовою.

Таким чином, з метою належного встановлення обставин у справі позивачу необхідно надати суду належним чином завірений переклад документів, долучених до позовної заяви, які складені іноземною мовою.

Згідно з п.3 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень, є майновими.

Отже, позивачу необхідно зазначити ціну позову та обґрунтований розрахунок такої.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з висновками Верховного Суду, сформульованими у постановах від 10.09.2020 у справі № 804/8259/16, від 24.12.2020 у справі №825/462/16, оскарження рішення про коригування митної вартості, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є вимогою майнового характеру, тоді як оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є вимогою немайнового характеру, а у разі об`єднання таких вимог судовий збір відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Частиною 8 ст. 160 КАС України передбачено, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI (далі Закон №3674-VI) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 2 ст. 4 Закону №3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00 грн.

Вказаний позов подано юридичною особою містить одну вимогу майнового та одну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3028,00 х 0.8 = 2422,40).

Отже, за одну вимогу немайнового характеру судовий збір становить 2422,40.

Щодо вимоги майнового характеру, необхідно врахувати таке.

Варто зауважити, що окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно і вимоги до суду щодо оскарження такого рішення спрямовані на захист порушеного права в публічно-правових відносинах саме з метою збереження належного особі майна.

Оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень, є майновими.

Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 22.01.2019 (справа № 804/1760/16), від 26.03.2019 (справа № 820/3356/16).

Для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду з вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову.

Нормами Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.

Таким чином, сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.

Тому, розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішень про коригування митної вартості товарів має здійснюватися, виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.001962, в якій Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Під час імпорту товару особа сплачує митні платежі, базою для нарахування яких є митна вартість товару.

Враховуючи, що прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про коригування митної вартості призводить до збільшення обов`язкових платежів до бюджету, судовий збір слід обчислювати, виходячи з різниці митних платежів, що підлягали сплаті згідної митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої контролюючим органом у відповідному рішенні.

Такі висновки суду узгоджуються зі змістом ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України (далі МК України), якою встановлено порядок випуску товарів у вільний обіг у випадку прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Зокрема, положеннями вказаної статті передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, наведене свідчить, що під час коригування контролюючим органом митної вартості товарів саме покладення на особу обов`язку сплати додаткових митних платежів становить втручання у майнові права такої особи, тому розмір таких додаткових митних платежів, а не безпосередньо різниця між заявленою та скоригованою митною вартістю, і є базою для розрахунку розміру судового збору.

Із змісту позовної заяви випливає, що позивач просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості товару відповідно до якого митна вартість товару була збільшена відповідачем. Тобто, предметом спору є різниця між митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, встановленою митницею внаслідок коригування, та згідно з приписами ст. 279 МК України становить базу оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, а отже є загальною сумою майнових вимог позивача.

Разом з тим, з рішень про коригування митної вартості товарів суддя не може встановити розмір мита, який необхідно буде доплатити позивачу для випуску товару у вільний обіг.

Позивач також не надав до суду інформації щодо різниці митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні, що позбавляє суд можливості розрахувати суму судового збору, необхідного для сплати за вищезазначені вимоги майнового характеру.

Таким чином, з метою усунення цього недоліку позивачу необхідно самостійно обчислити (з урахуванням правових висновків даної ухвали) суму судового збору, сплатити таку, а також надати суду доказ його сплати.

Отже, за подання цього позову потрібно сплатити судовий збір за платіжними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК Львiв/Залізничний р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38008294; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA128999980313101206084013951; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Суд звертає увагу, що відомості про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду розміщені, зокрема, на офіційному сайті суду (http://adm.lv.court.gov.ua) в розділі Судовий збір, де також можна автоматично розрахувати судовий збір та сформувати квитанцію для сплати судового збору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам передбаченим ст. ст. 160, 161 КАС України, тому позовну заяву потрібно залишити без руху.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суддя,-

п о с т а н о в и в :

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання суду:

- позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст. 160 КАС України, з урахуванням зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків.

3. Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

4. Копію ухвали направити позивачеві.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Кондратюк Юлія Степанівна