Рішення

від 26.09.2024 по справі 400/5076/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 р. № 400/5076/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,р

до відповідачівЛенінського районного суду міста Миколаєва, вул. Космонавтів, 81/16,м. Миколаїв,54001, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Олексія Вадатурського, 14,м. Миколаїв,54005,

провизнання протиправним та скасування наказу від 12.03.2024 №25ос/к/24 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася з позовом до Ленінського районного суду м. Миколаєва (далі - відповідач 1) та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12.03.2024 року № 25ос/к/24 «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі державним службовцям Ленінського районного суду м. Миколаєва на 2024 рік» (з 13 лютого 2024 року);

- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що є працівником суду та наказом від 12.03.2024 року № 25ос/к/24 їй встановлено з лютого 2024 р. надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 18% посадового окладу за вислугу років на державній службі 09 років 06 місяців 5 днів. 01.01.2024 р. набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2024 рік", абзацом другим пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Наказом від 12.03.2024 р. № 25ос/к/24 на підставі пункту 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" позивачці здійснено перерахунок надбавки за вислугу років та встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2024 рік (з 13.02.2024 р.) у розмірі 18% посадового окладу. Такі дії відповідача 1 та сам наказ позивачка вважає протиправними.

Ухвалою від 31.05.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача 1 відзив до суду не надходив.

Від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та ззаначив, що при розрахунку позивачці надбавки за вислугу років на державній службі у суді застосовані приписи абзацу 2 пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року № 3460-IX, а саме: надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Тобто, позивачці відповідно до вимог діючого Закону встановлена надбавка за вислугу років на державній службі в максимально допустимому розмірі. Враховуючи, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року № 3460-IX щодо встановлення на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, є чинними, не конституційним не визнавались, підстави для їх незастосування відповідачем наразі відсутні.

Справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачка є працівником Ленінського районного суду м. Миколаєва та на час розгляду справи займає посаду головного спеціаліста.

Наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва позивачці встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 27% посадового окладу за стаж державної служби понад 9 років.

Наказом керівника апарату від 12.03.2024 р. № 25ос/к/24 з 13.02.2024 р. позивачці встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 18% посадового окладу за стаж державної служби понад 09 років. Наказ прийнято відповідно до ст. 33, 39, п. 2 ч. 1 ст. 41, ст. 52 Закону України "Про державну службу" та постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 р. № 306.

Позивачка вважаючи вищезазначений наказ протиправним звернулась з даним позов до суду.

Суд вирішуючи спір між сторонами виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

У відповідності до ч.1 ст.46 Закону України "Про державну службу" стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Згідно з ч.2 ст.46 Закону України "Про державну службу" до стажу державної служби зараховуються: 1) час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону; 2) час роботи на посадах, визначених пунктами 1-8, 9-1, 10 частини третьої статті 3 цього Закону; 3) час проходження дипломатичної служби на дипломатичних посадах; 4) час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування"; 5) час перебування на посадах суддів; 6) час перебування на посадах прокурорів; 7) час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання; 8) час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом; 9) період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом; 10) час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку; 11) час роботи на посадах патронатної служби, зазначених у частині першій статті 92 цього Закону.

У відповідності до положень ч.3 ст.46 Закону України "Про державну службу" Порядок обчислення стажу державної служби затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст.50 Закону України "Про державну службу" встановлено, що заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Згідно ч.4, 5 ст.50 Закону України "Про державну службу" джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Частиною 2 ст.52 Закону України "Про державну службу" встановлено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Разом з тим, Верховна Рада України 9 листопада 2023 року ухвалила Закон України "Про Державний бюджет на 2024 рік", яким передбачено встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям не більше 30 відсотків посадового окладу.

Так, п.12 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Разом з тим, суд враховує, що у рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре зазначив про те, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить Конституції України.

З урахуванням викладеного, застосування відповідачем 1 п.12 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", яким фактично скасовано право позивача на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 27% посадового окладу, передбаченого спеціальним Законом, а саме частиною 2 ст.52 Закону України "Про державну службу", у спірних правовідносинах є необґрунтованими.

Суд враховує, що Верховний Суд в постанові від 11.08.2023 по справі №380/103/22 дійшов висновку, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

При цьому, згідно ч. 5 ст.50 Закону України "Про державну службу" визначено, що скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява №63134/00, пункти 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява №70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява №14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі не довели правомірність оскаржуваного наказу, що є підставою для визнання його протиправним та скасування в частині, що стосується позивачки. Так, позивачка оскаржує наказ від 12.03.2024 року № 25ос/к/24 повністю, який є актом індивідуальної дії, у зв`язку з чим суд скасовує його лише в частині, що стосується позивачки.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 10.05.2023 № 229, територіальне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності територіального управління та судів у відповідному регіоні.

Таким чином, повноваження щодо здійснення перерахунку та виплати заробітної плати державним службовцям місцевих загальних судів Миколаївської області належать територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, як розпорядник коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Відтак, саме відповідач 2 уповноважений здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років. Позовні вимоги в цій частині належить задовольнити.

Щодо негайного виконання рішення суду в частині виплати нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць, суд вказує, що згідно із п. 2 ч.1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Отже, негайно виконуються рішення про присудження заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, тобто умовою для негайного виконання судового рішення є задоволення вимог позивача про стягнення певної конкретної суми, з якої можна виокремити її місячний розмір.

У цій справі судом не вирішувалися вимоги про присудження виплати (стягнення з відповідача на користь позивача) сум заробітної плати та не визначався розмір такого стягнення, тому підстави для допущення рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць відсутні.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позов задовольнити частково.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 241 -246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Ленінського районного суду міста Миколаєва (вул. Космонавтів, 81/16,м. Миколаїв,54001 02892534) Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Олексія Вадатурського, 14,м. Миколаїв,54005 26299835) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Ленінського районного суду міста Миколаєва (вул. Космонавтів 81/16, м. Миколаїв, 54028, ЄДРПОУ 02892534) від 12.03.2024 року № 25ос/к/24 в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі головного спеціаліста ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на 2024 рік (з 13 лютого 2024 року) в розмірі 30% посадового окладу.

3. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001 ЄДРПОУ 26299835) здійснити з 13.02.2024 р. перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі головному спеціалісту ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до статті 52 Закону України "Про державну службу", з урахуванням виплачених сум.

4. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя І. А. Устинов