Рішення

від 01.10.2024 по справі 520/19083/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

01.10.2024 р. справа №520/19083/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Марини Лук`яненко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до Харківської митниці, в якому просить суд скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 27.02.2024р. №UA807000/2024/000170/2.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що правильно визначив митну вартість предмету імпорту за ціною договору. Стверджував, що усі документи були складені належно та вичерпно підтверджували митну вартість товару, заперечував правомірність виникнення підстав для сумнівів у правильності розрахунків. Наголошував на відсутності підстав для збільшення митної вартості товару.

Відповідач, Харківська митниця, (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб`єкт, контролюючий орган, Митниця, орган публічної адміністрації), з поданим позовом не погодився, надав письмовий відзив, у якому зазначив, що АСМО «Інспектор» за поданою платником ВМД було згенеровано митні формальності про можливе заниження митної вартості, у розпочатій процедурі консультацій платник не усунув сумнівів органу митного контролю у правильності обчислення митної вартості, тому митна вартість була визначена за резервним методом із використанням відомостей МД №UA100380/2023/615438 від 25.10.2023.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав правову позицію, викладену в позовній заяві, та не погодився із наведеними відповідачем доводами, просив їх відхилити, а позов задовольнити в повному обсязі.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, вивчивши доводи позову, відзиву на позов та відповіді на відзив, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статус фізичної особи-підприємця, є резидентом України.

Основним видом діяльності заявника є виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону (за кодом КВЕД 16.21).

За викладеними у позові твердженнями, між заявником (у якості покупця) та компанією JIAXING CAVORT HARDWARE CO., LIMITED ROOM 1-1203 BOJINWAN PLAZA, NO.616 WEST ZHONGHUAN ROAD, JIOAXING CITY, ZHEJIANG, CHINA.P.C:314000 (Китай) (у якості продавця) було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі - продажу №030418-JX від 03.04.2018р. (далі за тестом - Контракт), предметом якого є поставка товару згідно із додатками до контракту.

Відповідно до п.2.1 Контракту №030418НХ від 03.04.2018р. передбачено, що ціни за товар, який продається за цим контрактом, вказані в додатку до цього контракту та встановлюються в доларах США на умовах FOB - SHENZHEN (Інкотермс 2010), якщо інше не обумовлено в додатках.

Відповідно до п.2.2 Контракту №030418-JX від 03.04.2018р. в ціну товару включено вартість тари, упаковки та маркування.

Відповідно до п.3.1 Контракту №030418-JX від 03.04.2018р. продавець поставляє покупцю товари, що продаються за цим контрактом на умовах FOB - SHENZHEN, якщо інше не обумовлено додатками.

Відповідно до п.3.10 Контракту №030418-JX від 03.04.2018р. (в редакції додаткової угоди №5 від 29.12.2021р.) строк дії договору 31.12.2024р.

Згідно додатку №6 від 21.04.2023р. до Контракту №030418-JX від 03.04.2018р. покупець та продавець погодили поставку наступного товару: 1) 6x160 chipboard screw yellow zinc/саморіз універсальний жовтий, у кількості 1 500 000 шт., ціна за 1000 шт. складає 25,50 доларів США, на суму 38 250,00 доларів США; 2) 3,5x45 drywall screw coarse black/саморіз по дереву чорний, у кількості 450 000 шт., ціна за 1000 шт. складає 2,55 доларів США, на суму 1 147,50 доларів США.

Всього сторонами погоджено поставку товару на загальну суму 39 397,50 доларів США.

Ціна 25,50 доларів США саморізу універсального жовтого за 1000 шт. та ціна 2,55 доларів США саморізу по дереву чорного за 1000 шт. відповідають цінам, які зазначені в прайс-листі від 10.04.2023р. та комерційній пропозиції від 20.04.2023р.

Разом з тим, згідно вказаного додатку, сторонами погоджено строк поставки товару - 180 днів, умови оплати - 30% передоплати, 70% доплата перед відвантаженням, умови поставки - FOB Shanghai, China.

Покупцем виконано свої зобов`язання щодо оплати товару згідно додатку №6 від 21.04.2023р. до Контракту №030418-JX від 03.04.2018р. на загальну суму 39 397,50 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №38 від 27.04.2023р. та платіжною інструкцією в іноземній валюті №53 від 27.06.2023р.

27.06.2023р. продавцем на адресу покупця виставлено комерційний інвойс №23FLP04-1 за контрактом №030418-JX від 03.04.2018р. на поставку 6x160 chipboard screw yellow zinc/саморіз універсальний жовтий, у кількості 240 000 пгг., ціна за 1000 шт. складає 25,50 доларів США, на суму 6 120,00 доларів США.

Продавцем оформлено пакувальний лист до інвойсу №23FLP04-1 від 27.06.2023р., яким зафіксована поставка товару у складі контейнеру MRKU3069508 за наступними ваговими та кількісними характеристиками товару: 6x160 chipboard screw yellow zinc/саморіз універсальний жовтий, у кількості 240 000 шт., вага нетто 3912 кг, вага брутто 4077 кг.

27.02.2024 року заявником було подано до митного поста "Барабашово" Харківської митниці електронну митну декларацію №UA8072000/2024/003273, на товар: №1 "1.Вироби з вуглецевої, не легованої, не корозійно стійкої сталі, з накатаною різьбою, шурупи (саморізи) для дерева, оцинковані, головка - христоподібні шліци. Саморізи для дерева розмір в мм: саморізи універсальний жовтий 6*160 - 240000 шт., код товару 7318129090, країна виробник: СN, виробник: JIAXING CAVORT HARDWARE CO.", що надійшов на адресу позивача за зовнішньоекономічним контрактом з JIAXING CAVORT HARDWARE CO., LIMITED; де митна вартість цього товару була визначена за Додатком №6 від 21.04.2023р. до Контракту №030418-JX від 03.04.2018р., а саме: ціна за 1000 шт. складає 25,50 доларів США, на суму 6120,00 доларів США.

У графі 22 указаної митної декларації указана загальна сума за рахунком - 6120,00 доларів США, у графах 42 цієї ж митної декларації указана ціна - 6120,00 доларів США.

За викладеним у позові твердженням заявника, разом із указаною митною декларацією заявником до суб`єкта владних повноважень були подані всі необхідні та наявні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення за ціною договору, а саме: у графі 44 митної декларації було зазначено та підтверджено представником відповідача у відзиві на позов про подання: Пакувальний лист (Packing list) б/н 27.06.2023, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 23FLP04-1 27.06.2023, Коносамент (Bill of lading) QN23100290B 15.11.2023, Домашній коносамент (House bill of lading) 273742455 15.11.2023, Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 24PL322080NU6EKVH9 18.01.2023, Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 23С3304Ф2290/00027 25.12.2023, Залізнична накладна для внутрішнього сполучення 31504247 05.02.2024, Банківський платіжний документ, що стосується товару пд.38 27.04.2023, Банківський платіжний документ, що стосується товару пд.53 27.06.2023, Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги TG110124003 11.01.2024, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 13007 05.02.2024, Доповнення до Контракту: Додаткова угода 4 23.06.2021, Додаткова угода 5 29.12.2021, Додаткова угода 6 21.04.2023, Контракт №030418-JX від 03.04.2018р., Договір про перевезення 11.04.2018/5ОД 11.04.2018, Лист 18.10.2023, Опис 10.04.2023, Копія митної декларації країни відправлення 223120230004004905 15.11.2023.

Під час вивчення цих документів відповідачем - суб`єктом владних повноважень було виявлено, що за іншою митною декларацією рівень митної вартості на подібний (аналогічний) товар (за судженням суб`єкта владних повноважень) становить 1,94 дол. США за 1 кг, а подані до митного оформлення товару документи містять суттєві розбіжності та недоліки і не повною мірою підтверджують самостійно обчислену заявником митну вартість товару.

Тому суб`єктом владних повноважень була застосована процедура консультацій з приводу рівня митної вартості товару і заявнику було запропоновано подати додаткові документи.

На запит від 27.02.2024 Позивач повідомив Митницю про надання всіх документів, які має в наявності, та просив видати рішення по митній вартості.

27.02.2024 Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000170/2, відповідно до якого митна вартість товару Позивача визначена митницею за другорядним (резервним) методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості встановлений 1,94 дол. США за кг.

Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація у ЄАІС та АСMO Інспектор на товар, оформлений іншими суб`єктами в митницях, у максимально наближений до митного оформлення час, по ціні угоди за першим методом): МД №UA100380/2023/615438 від 25.10.2023.

На підставі рішення про коригування митної вартості товару, Відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000202.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб`єкт обрав положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб`єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, розбіжності в ціновій інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

В подальшому, заявою №2024/05/09-1 від 09.05.2024р. позивачем, протягом строку встановленого п.8 ст.55 МК України, були надані відповідачу додаткові документи та інформація для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються для скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 27.02.2024р. №UА807000/2024/000170/2.

Згідно листа №7.14-2/15-02/13/3381 від 15.05.2024р. відповідач повідомив позивача, про те, що подані ним додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої позивачем митної вартості оцінюваних товарів, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару від 27.02.2024р. №UА807000/2024/000170/2.

Заявник виконав владні вимоги згаданих рішень суб`єкта владних повноважень і оформив ввезення товару за визначеним Митницею показником митної вартості товару за електронною митною декларацією №24UA807200003304U6.

Стверджуючи про невідповідність закону оскарженого Рішення про коригування митної вартості товарів заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суд відзначає, що зміст та обсяг повноважень митниць на перевірку правильності визначення платниками податків митної вартості товару в операціях з імпорту до України, а також приводи, способи та порядок/механізм реалізації таких повноважень унормовані приписами Митного кодексу України.

Так, згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.53 названого кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У силу ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання митним органом письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім того, у силу ч.4 ст.53 названого кодексу обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Таким чином, у порядку ч.1 ст.54 Митного кодексу України владним суб`єктом здійснюється контроль за правильністю самостійно обчисленого платником податків показника митної вартості товару, зокрема, у спосіб згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України та згідно з ч.4 ст.53 Митного кодексу України.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст.58 Митного кодексу України, згідно з ч.4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, у силу п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги приписи ч.3 ст.54 Митного кодексу України, де указано, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.55 цього ж кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З положень наведених норм права випливає, що у порядку ч.1 ст.55 Митного кодексу України суб`єкт владних повноважень - Митниця - приймає власне рішення про визначення митної вартості товару і у силу ч.2 ст.2 КАС України дане рішення повинно бути обґрунтовано належними юридичними і фактичними мотивами, до яких не належить неправильність первісного визначення митної вартості товару платником, адже ця подія є виключно приводом для ініціювання/початку процедури перевірки правильності обчислення платником митної вартості товару - предмету імпорту, а не єдиною і достатньою підставою для прийняття остаточного управлінського рішення з приводу визначення показника митної вартості товару - предмету імпорту.

За правилами ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).

Звідси слідує, що у процедурі контролю за дотриманням імпортером податкової дисципліни у митній справі Митницею виконуються два самостійних елементи/етапи адміністрування (тобто вчиняються два окремих та самостійних, хоча і пов`язаних між собою черговістю вчинення, управлінських волевиявлення), а саме: 1) управлінське волевиявлення з приводу контролю за обчисленою приватною особою митною вартістю імпортованого товару (ст.ст.53 і 54 Митного кодексу України); 2) управлінське волевиявлення з приводу самостійного визначення показника митної вартості товару - предмету імпорту у спосіб прийняття власного рішення з приводу обчислення митної вартості імпортованого товару (ст.55 Митного кодексу України).

Суд враховує, що у спірних правовідносинах відповідач посилається на такі фактори як: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: -наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; - відсутній договір ВС/77/2022-ЦЮ, зазначений в залізничній накладній 31504247; - відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського фрахту, згідно умов коносаменту QN23100290В; - відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - відсутній договір з Queen Logistic, зазначеним в коносаменті QN23100290В; - відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" та умовам п. 3.2 договору про транспортного експедирування від 11.04.2018 №11.04.2018/50Д; - вартість морського фрахту, не відповідає інформації, зазначеної в листах ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 24.07.2023 №1154 та від 16.01.2024 №81, а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Утім, сама по собі обставина виникнення у суб`єкта владних повноважень згаданого обґрунтованого сумніву, а також виявлена, зафіксована і доведена суб`єктом владних повноважень обставина відсутності підстав для визнання правильним арифметичного показника митної вартості товару, самостійно розрахованої платником чи декларантом, не призводить із абсолютною неминучістю до виникнення безумовної і достатньої підстави для самостійного визначення суб`єктом владних повноважень власного показника дійсної митної вартості без урахування усіх юридично значимих факторів відносно умов поставки товару, а виключно на підставі числових значень показників митної вартості інших митних декларацій.

Між тим, до таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).

Суд відзначає, що ані текст рішення Митниці про коригування митної вартості товару, ані текст відзиву на позов не містять бодай щонайменших відомостей про схожість умов поставки товарів за поданою заявником первісною митною декларацією - умовам поставки товару за іншою митною декларацією іншого суб`єкта господарювання - МД №UA100380/2023/615438 від 25.10.2023, ані за критерієм виробника товару, ані за критерієм обліку кількості, ані за критерієм однаковості (схожості) умов поставки.

Оцінивши здобуті судом докази суд зауважує на явній та очевидній невідповідності як даних про виробника (у випадку заявника - JIAXING CAVORT HARDWARE CO., LTD (Китай); за іншою митною декларацією як джерелом відомостей про підвищену митну вартість - зазначено лише країну походження Китай); даних щодо обрахунку вартості (у випадку заявника - ціна за шт. товару; за іншою митною декларацією ціна за кг товару); так і даних щодо розміру товару в мм (у випадку заявника - розмір саморізу універсального жовтого - 6х160; за іншою митною декларацією розмір шурупу універсального - 2,5х13, 3х12, 3х16).

Відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту прийнятної подібності товару та прийнятної подібності умов поставки/імпорту не дозволяє використовувати рівні/однакові показники митної вартості товару до цілком окремих та самостійних господарських операцій, котрі здійснюються різними суб`єктами господарювання юридичними особами приватного права за відсутності доказів доведеного в установленому законом порядку наміру на отримання безпідставної податкової вигоди за рахунок штучного заниження вартості (ціни) товару за зовнішньоекономічним договором/контрактом.

Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом Правила №598), оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскарженого Рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, про обсяги партій, про умови поставок, про зміст письмово відображених комерційних домовленостей між резидентом України та іноземним постачальником, про невідповідність цінових показників товару предмету - імпорту відомостям прайс-листів чи будь-яких аналогічних документів виробника товару тощо.

Застосування суб`єктом владних повноважень з причини спрацювання модуля АСАУР ціни товару у межах інших поставок за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд у даному конкретному випадку вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для формування вичерпного управлінського судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів, однаковість параметрів поставок.

Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, Митницею такого порівняння зроблено не було.

До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було.

Між тим, у силу правового висновку Верховного Суду від 17.01.2022р. у справі №520/2000/19: 1) обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті; 2) декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України; 3) контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару; 4) сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено; 5) повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 Митного кодексу України документів; 6) ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації (постанова Верховного Суду від 27.03.2020р. у справі №540/2605/18, постанова Верховного Суду від 06.05.2020р. у справі №140/1713/19); 7) у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу - рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, за резервним методом (постанова Верховного Суду у постанові від 05.02.2019р. у справі №816/1199/15-a).

Також, у силу правового висновку Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №520/11061/2020: 1) недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів, що узгоджується із висновками постанови Верховного Суду від 21.08.2018р. у справі №804/1755/17 та від 25.05.2021р. у справі №520/10386/2020; 2) резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості; 3) до кола юридично значимих факторів належать як обчислення митної вартості окремої одиниці товару, так і обчислення митної вартості одного кілограма товару; 4) наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватись як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товару, та не є самостійною підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних у наданих декларантом документах, можна достовірно визначити митну вартість товару; 5) суб`єкт владних повноважень, як учасник процесу, безперечно, має право наводити відповідні аргументи й надавати наявні у його розпорядженні докази на їх спростування, і такі докази повинні отримати правову оцінку під час судового розгляду справи, однак ці аргументи повинні бути наведені у спірному рішенні та бути покладені в його основу суб`єктом владних повноважень, натомість - використання суб`єктом владних повноважень цих аргументів виключно у ході розгляду справи не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

А відтак, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.

Відносно твердження відповідача про відсутність банківських/платіжних документів, що підтверджують факт оплати морського фрахту, згідно умов коносаменту QN23100290В, факт оплати транспортно-експедиційних послуг та невідповідність вартості морського фрахту інформації, зазначеної в листах ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 24.07.2023 №1154 та від 16.01.2024 №81, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.1 Контракту №030418НХ від 03.04.2018р. передбачено, що ціни за товар, який продається за цим контрактом, вказані в додатку до цього контракту та встановлюються в доларах США на умовах FOB - SHENZHEN (Інкотермс 2010), якщо інше не обумовлено в додатках.

Відповідно до п.2.2 Контракту №030418-JX від 03.04.2018р. в ціну товару включено вартість тари, упаковки та маркування.

Відповідно до п.3.1 Контракту №030418-JX від 03.04.2018р. продавець поставляє покупцю товари, що продаються за цим контрактом на умовах FOB - SHENZHEN, якщо інше не обумовлено додатками.

Доставка товару, зазначеного в комерційному інвойсі №23FLP04-1 від 27.06.2023р. та в пакувальному листі до інвойсу №23FLP04-1 від 27.06.2023р., підтверджується наступними документами: митною декларацією країни відправлення №223120230004004905 від 15.11.2023р., домашнім коносаментом №273742455 від 15.11.2023р.,коносаментом QN23100290B від 15.11.2023р., залізничною накладною №31504247 від 05.02.2024р., транзитною декларацією №24PL322080NU6EKVH9 від 18.01.2024р.

Поставка товару здійснювалась за допомогою послуг експедитора на підставі договору транспортного експедирування №11.04.2018/50Д від 11.04.2018р., укладеного між позивачем (клієнт) та TOB "ТАНІТ ГРУП" (експедитор).

Відповідно до п.2.4.2 договору транспортного експедирування №11.04.2018/50Д від 11.04.2018р. в обов`язки клієнта входить надавати експедитору заявку на надання транспортно-експедиційних послуг не менше ніж за 5 робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до відвантаження/приймання.

01.11.2023р. клієнтом та експедитором було погоджено заявку на надання транспортно-експедиційних послуг №153 від 01.11.2023р.

Відповідно до п.11 Заявки №153 від 01.11.2023р. на надання транспортно-експедиційних послуг до Договору транспортного експедирування №11.04.2018/50Д від 11.04.2018р. сторони погодили судноплавну лінію: Maersk 3890 USD/40', що включає морський фрахт, ВРР у Польщі; ЗД до ст. Харків та винагорода експедитора (в грн. еквіваленті на дату виставлення рахунку по курсу міжбанка).

На виконання даної заявки експедитором було виставлено рахунок №TG110124003 від 11.01.2024р. та рахунок №TG110124004 від 11.01.2024р., які були оплачені клієнтом, що підтверджується платіжною інструкцією №7781 від 19.01.2024р., платіжною інструкцією №7782 від 19.01.2024р.

Загальна сума рахунку №TG110124003 від 11.01.2024р. та рахунку №TG110124004 від 11.01.2024р. у розмірі 148 384,05 грн. за курсом міжбанка 38,145 дол. США, на дату виставлення вказаних рахунків, відповідає вартості транспортно-експедиційних послуг, яка погоджена сторонами п.11 Заявки №153 від 01.11.2023р. на надання транспортно-експедиторських послуг до Договору транспортного експедирування №11.04.2018/50Д від 11.04.2018р.

Згідно Довідки про транспортні витрати №13007 від 05.02.2024р., що надана експедитором ТОВ "ТАНІТ ГРУП", експедитором зазначено, що рахунок №TG110124003 від 11.01.2024р. та дана довідка відображають витрати на умовах FOB SHANGHAI, CHINA до пункту-переходу м/п Мостиська-Пшемисль.

Вартість перевезення за межами території України включена в довідку про транспортні витрати.

Згідно довідки декларанта про транспортні витрати контейнера MRKU3069508 вбачається, що декларантом оплачено вартість перевезення товару за коносаментом QN23100290В постачальник JIAXING CAVORT HARDWARE CO., LIMITED, вагою 4 077 кг, вартістю 14 347,42 грн.

Вищевказані документи у повній мірі підтверджують транспортні витрати позивача, тому доводи відповідача про відсутність оплати морського фрахту, згідно умов коносаменту QN23100290В, оплати транспортно-експедиційних послуг та невідповідність вартості морського фрахту, не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості товару.

Щодо ненадання каталогів, специфікацій, прайс-листів виробника товару, та відсутності договору з Queen Logistic, зазначеного в коносаменті QN23100290В, суд зазначає, що відповідно до п. 6 ч.3 с.53 Митного кодексу України за наявності підстав митний орган може вимагати подання, зокрема, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару.

Неподання таких документів саме по собі не може бути підставою для коригування митної вартості товару. Адже, ч. 4 ст.53 Митного кодексу України передбачає, що додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності в декларанта. А якщо певний додатковий документ на вимогу митного органу не поданий декларантом, то митний орган зобов`язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару.

У постанові від 21 квітня 2021 у справі № 809/1838/15 Верховний Суд зробив висновок про те, що установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, вказані доводи відповідача не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості товару.

Посилання митного органу на те, що не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України;- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного, органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару:- на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну, є необґрунтованим, адже не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16.

Усі інші виявлені Митницею розбіжності у поданих до митного оформлення у обсязі матеріалів первісної ВМД документів за джерелом походження та характером відомостей у даному конкретному випадку не здатні виправдати автоматичне застосування Митницею у спірних правовідносинах показника одиниці митної вартості товару за МД №UA100380/2023/615438 від 25.10.2023.

Окремо суд зауважує, що за визначенням ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У розумінні ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Отже, законодавцем запроваджено спеціальна кваліфікуюча ознака для визначення митної вартості товару предмету імпорту, а саме: мета зовнішньоекономічної угоди у вигляді експорту товару до України.

Тому, зважаючи на доктринальне тлумачення змісту ст.67 Конституції України в частині податкового обов`язку особи, а також судову доктрину превалювання суті господарської операції над формою документів та судову доктрину розумної обґрунтованості податкової вигоди, суд вважає, що у разі вимушеного або штучного залучення платником податків резидентом України до ланцюга поставки товару третіх сторонніх осіб у якості митної вартості товару слід кваліфікувати дійсну (справжню) ціну продажу товару саме виробником, а не стороною зовнішньоекономічної угоди - нерезидентом-продавцем.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а до кола згаданих документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями ч.ч.1 і 2 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З наведеної норми кодексу слідує, що виникнення сумніву митного органу у правильності самостійно обчисленого платником або в інтересах платника декларантом показника митної вартості може бути спричинено: 1) виявленням таких розбіжностей у поданих документах, котрі об`єктивно здатні вплинути на митну вартість; 2) виявленням ознак підробки документів; 3) виявленням відсутності відомостей на підтвердження складових митної вартості товарів чи ціни товару.

У силу п.6 ч.3 ст.53 Митного кодексу України ці сумніви митного органу можуть бути усунуті документами від виробника товару, а саме: каталогами виробника товару, специфікаціями виробника товару, прейскурантами виробника товару, прайс-листами виробника товару.

Також у силу п.7 ч.3 ст.53 Митного кодексу України ці сумніви митного органу можуть бути усунуті копією митної декларації країни відправлення.

Окрім того, у силу п.8 ч.3 ст.53 Митного кодексу України ці сумніви митного органу можуть бути усунуті інформацією біржових організацій про вартість товару.

З огляду на приписи наведених норм кодексу, а також зміст ч.9 ст.58 Митного кодексу України, де указано, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, суд доходить до переконання про те, що у разі здійснення господарських операцій з імпорту в Україну товару показник його митної вартості не може бути нижчим за ціну продажу цього ж самого товару виробником, позаяк у протилежному випадку особа отримує безпідставну податкову вигоду.

Разом із тим, у ході розгляду справи судом достеменно з`ясовано, що відповідач-суб`єкт владних повноважень під час вчинення власного управлінського волевиявлення з приводу обчислення митної вартості товару використав відомості ВМД, за якою було здійснено імпорт товару іншого виробника ніж у випадку заявника.

За загальним правилом поставка товарів різних виробників об`єктивно здатна істотно вплинути на дійсну ціну товару і за відсутності здобутих суб`єктом владних повноважень доказів про протилежне здатна сформувати різну митну вартість товару.

Тому суд підкреслює, що доказів реалізації заявником у спірних правовідносинах наміру на безпідставне отримання податкової вигоди у спосіб штучного заниження митної вартості товару відповідач-суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здобув, оскаржені правові акти індивідуальної дії такими мотивами не обґрунтовував.

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

Так, відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що зміст та характер обраних владним суб`єктом юридичних та фактичних мотивів прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості, а також обсяг наявних у розпорядженні на момент вчинення управлінського волевиявлення доказів, не дозволяє визнати це волевиявлення правильним та обґрунтованим, позаяк заявником подані документи, котрі підтверджують істотну/суттєву відмінність в умовах поставки, зокрема, за обсягом партії товарів, виробником та умовами поставки.

Водночас із цим, ч.7 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У ході розгляду справи суб`єктом владних повноважень за правилами ч.2 ст.77, ч.3 ст.79, ч.4 ст.162 КАС України не було доведено юридичної обґрунтованості власного судження про обчислення митної вартості товару за первісно поданою заявником до митного оформлення ВМД із використанням показника одиниці митної вартості товару за іншою ВМД іншого суб`єкта господарювання, за якою здійснювався імпорт до України товару іншого виробника на нез`ясованих органом митного контролю умовах.

На виконання приписів ч.4 ст.9 та ст.80 КАС України судом за власною ініціативою не виявлено ознак існування доказів прагнення/наміру заявника на отримання у спірних правовідносинах безпідставної податкової вигоди, оскаржені рішення Митниці такими доводами неумотивовані.

Тому оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при виданні оскарженого рішення не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини події з`ясував неповно, діяння приватної особи кваліфікував неправильно, кола усіх юридично значимих факторів не визначив, не оцінив, до уваги не взяв, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується ані із змістом нормативного регламентування, ані з фактичними дійсними обставинами спірних правовідносин.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував усі існуючі юридичні механізми з`ясування об`єктивної істини.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Оскільки суб`єкт владних повноважень у порядку ч.2 ст.77 КАС України не довів подібності умов імпорту товарів за спірною митною декларацією з товарами за використаною митним органом декларацією, за якими існує явна та очевидна неспівставність умов поставки в частині виробника товару, то правомірність вчиненого суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу коригування митної вартості товару слід визнати недоведеною.

Стосовно обставин подання заявником нової митної декларації замість раніше первісно поданої суд зазначає, що з огляду на відсутність саме у приписах Митного кодексу України однозначно сформульованих застережень про зворотнє, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли відображення суб`єктом господарювання у вантажній митній декларації реквізитів відповідного рішення органу митного контролю про коригування митної вартості товару за первісно поданою цим ж суб`єктом господарювання вантажною митною декларацією доводить об`єктивну вимушеність вчинку із подальшого декларування митної вартості товару за показниками прийнятого органом митного контролю рішення про коригування митної вартості і не позбавляє особу права на оскарження такого рішення про коригування митної вартості.

Решта аргументів учасників спору детальної окремої оцінки не потребує, оскільки стосується обставин, котрі у даному конкретному випадку не мають юридичного значення для правильного розв`язання спору по суті та посилань на висновки постанов Верховного Суду, котрі є не релевантними відносно даного конкретного спору.

Розподіл судових витрат по справі відповідно до ст.139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.02.2024р. №UA807000/2024/000170/2.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Марина Лук`яненко