Рішення

від 30.09.2024 по справі 620/10459/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року Чернігів Справа № 620/10459/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Чернігівській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі»простягнення податкового боргу, У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Чернігівській звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинтепломережі» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 19543 482,13 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що, відповідач є платником податків і зобов`язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) у встановлені законодавством терміни.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому із вимогами позивача не погодився та просив провадження у справі закрити, зважаючи на те, що даний спір підсудний Господарському суду Чернігівської області. Вказані мотиви відповідачем обґрунтовані тим, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, а відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства всі спори з майновими вимогами до боржника повинні розглядатися в межах справи про банкрутство.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» (код ЄДРПОУ 32750668) є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Чернігівській області та є платником податку на додану вартість.

В силу пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. А згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Враховуючи терміни "податкове зобов`язання" та "податкове повідомлення-рішення", визначені пп. 14.1.156 та пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, суд зазначає, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п.109.2 ст.109 Кодексу).

Виходячи із аналізу правових норм, що регулюють обов`язки платника податків, під час дослідження позовних вимог судом встановлено, що відповідно до розрахунку позивача, відповідач має податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 19543 482,13 гривні.

Так, з огляду на матеріали справи податковий борг із податку на додану вартість виник в зв`язку з несплатою відповідачем сум грошових зобов`язань, самостійно визначених в поданих деклараціях з ПДВ за вересень 2023 року квітень 2024 року в сумі 9412 013,00 грн; застосованими штрафними санкціями в сумі 9529783,55 грн та пенею в сумі 601685,58 грн.

Згідно із п. 111.1 та п. 111.2 статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Статтею 129 ПК України встановлено, що нарахування пені розпочинається:

при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Так, судом встановлено, що відповідач не погодився із застосованими штрафними санкціями в розмірі 8994 999,26 грн, що визначені податковим повідомленням рішенням форми «Н» від 24.03.2023 №3121/Ж10/25-01-04-06-02 про застосування до позивача штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст. 201 ПК України та згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі №620/9720/23, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024, у задоволенні позову ТОВ «НіжинТеплоМережі» до Головного управління ДПС в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Н» від 24.03.2023 №3121/Ж10/25-01-04-06-02 про застосування штрафу у розмірі 8994999,26 грн відмовлено повністю.

З огляду на матеріали справи інші застосовані штрафні санкції та пеню відповідач не оскаржував в адміністративному та судовому порядку, як і не зазначає підстав незгоди із сумою податкового боргу розрахованого податковим органом за самостійно визначеними платником податків податкових декларацій, що дає підстави вважає вказаний податковий борг з ПДВ узгодженим.

В частині визначення господарської юрисдикції спірних правовідносин, суд зазначає, що банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства в цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Статтею 7 цього Кодексу визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Так само як особливості розгляду податкових спорів у межах адміністративної юрисдикції, визначеної КАС України, регламентуються ПК України, особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної ГПК України, регламентуються КУзПБ.

Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Вказана текстуальна конструкція статті 7 КУзПБ свідчить на користь того, що законодавець, маючи на меті віднести до юрисдикції господарських судів певні категорії спорів, як-то стягнення заробітної плати, поновлення на роботі, окремо про це детально зазначив та виокремив такі спори, при цьому у статті жодним чином не виокремлено податкових спорів, що виникають з податкових відносин та врегульовані ПК України.

Зазначення у статті 7 КУзПБ «всі майнові спори» є широким поняттям та жодним чином не свідчить, що цей Кодекс розширює господарську юрисдикцію за межі юрисдикції, визначеної ГПК України.

Відсутність у КУзПБ застереження про невиключення з розгляду в межах процедури банкрутства спорів з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, що виникають з податкових правовідносин, не визначає їх підсудність господарським судам, оскільки такі застереження містяться в пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України, яка визначає юрисдикцію господарських судів, у тому числі щодо справ про банкрутство.

Отже, юрисдикцію судів щодо розгляду тих чи інших спорів встановлюють лише процесуальні кодекси (ГПК України, КАС України, ЦПК України). Тобто зі змісту статті 7 КУзПБ слід дійти висновку, що така не встановлює особливостей, за яких адміністративні спори, що виникають з податкових відносин, віднесено до юрисдикції господарських судів у межах процедури банкрутства.

КУзПБ та ПК України є кодексами з консолідованими нормами права, тобто є спеціальними в частині розгляду окремого виду господарських спорів (про банкрутство), які розглядаються господарським судом за правилами ГПК України з урахуванням особливостей, визначених КУзПБ, та відповідно окремого виду адміністративних спорів (податкових спорів), які розглядаються адміністративним судом за правилами КАСУкраїни з урахуванням особливостей, визначених ПК України.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, від висновку щодо якого Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав відступати, що констатовано в ухвалі від 01.11.2023 у справі №908/129/22.

Зважаючи на вказане вище, справа про стягнення податкового боргу є справою, віднесеною до компетенції адміністративних судів.

З огляду на те, що період податкового боргу, що заявляє позивач до стягнення в даній справі починається із жовтня 2023 року по травень 2024 року, то вказані вимоги є вимогами поточних кредиторів, оскільки виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом, відповідно до порядку надіслання податкової вимоги, визначеного п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача направлено податкову вимогу №164867-51 від 16.07.2019, яка вручена Товариству 22.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно із п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, як встановлено судом, передбачені чинним законодавством заходи не призвели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Тобто, оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлене та враховуючи норми пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 та пп. 95.2 та 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини та може бути примусово стягнуто за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини, суд визнає позовні вимоги про стягнення податкового боргу в сумі 19543 482,13 грн такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, що є підставою для їх задоволення.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно достатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління ДПС у Чернігівській області задовольнити повністю.

Стягнути в дохід бюджету з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» в банках, що обслуговують такого платника податків, кошти в сумі 19543 482,13 грн (дев`ятнадцять мільйонів п`ятсот сорок три тисячі чотириста вісімдесят дві гривні 13 копійок) для погашення податкового боргу з податку на додану вартість на рахунок р/о UA038999980313080029000025001, отримувач - ГУК у Черніг.обл/Чернігів.обл/14060100, код отримувача 37972475, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі», вул. Глєбова, 1, м. Ніжин, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 16600, код ЄДРПОУ 32750668.

Дата складення повного рішення суду - 30.09.2024.

Суддя Ю. О. Скалозуб